ŷ������

The trail continued to rise into thickets where prickly firs, without bark or needles, moldered in piles like skeletons. These forest graveyards were sad and desolate, forgotten by God and man, and only heathcocks hissed and snakes writhed here. The severe and sorrowful silence of nature ruled over everything. Mountains were rising behind Ivan in the azure distance. An eagle ascended from a rocky point, proffering a benediction with the wide sweep of its wings. The cold breath of the upland pastures could be felt, and the sky expanded. The forests had given way to a black carpet of creeping mountain pines and firs that caught at Ivan’s feet, and moss covered the rocks in green silk. The faraway mountains revealed their peaks, flexing their backs and rising like waves in a blue sea. It seemed that ocean breakers had been frozen at the moment when a storm had raised them from the depths in order to dash them against the land. The peaks of Bukovina could be seen supporting the skyline with their blue shapes; Synytsia, Dzembronia, and Bila Kobyla were wrapped in azure; Ihrets was smoking; the sharp peak of Hoverlia pierced the sky. and Chornohora crushed the earth with its weight.

Половина лісу вже пішла на сахарні, а друга половина, наче по шнурку обрубана, стояла в пишній красі ... Бурлаки хотіли скупатись, але глянули в воду і побачили, що вода була густа й смердюча. Дохла риба плавала коло берегів: в ставок випустили маляс і зробили з його смердюче багно; ставна вода була гнила.

Коли Іванові минуло сім літ, він вже дивився на світ інакше. Він знав вже багато. Умів знаходити помічне зілля �� одален, матриган і підойму, розумів, про що канькає каня, з чого повстала зозуля, і коли оповідав про все те вдома, мати непевно позирала на нього: може, воно до нього говорить? Знав, що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім; що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку: оленів, зайців і серн; що там блукає веселий чугайстир, який зараз просить стрічного в танець та роздирає нявки; що живе в лісі голос сокири. Вище, по безводних далеких недеях нявки розводять свої безконечні танки, а по скелях ховається щезник.

�� Арідник був здатний до всього, що надумав �� зробив. А бог, як що хотів мати, мусив вимудровувати в нього або украсти. Поробив арідник вівці, зробив си скрипку і грає, а вівці пасуться. Побачив бог та й вкрав тото в него, і вже обоє пастушат. Що є на світі �� мудрощі, штудерація всяка,�� то все від нього, від сотони. Де що лиш є �� віз, кінь, музика, млин або хата,�� все вигадав він�� А бог лиш крав та давав людям. Таке-то��

“Вес�� світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна.�� "The whole world was like a fairy tale, full of wonders, mysterious, interesting and scary."

Dar el ar vrea măcar și fum să vadă
Ieșind din vatra lui, și-apoi să moară.

Прагне узріти хоч дим, що над рідним підноситься краєм,
Потім і вмерти готовий.