What do you think?
Rate this book
Херем
Той, Хто Несе Світло і Той, Хто Несе Звістку: в християнській міфології це два протилежні герої. А що, якби було не так? У світі «Херему» все не так: вірні чекають не спасителя, а руйнівника; трійця янголів відвідує не останнього праведника, а останнього грішника; героя зраджує учитель, а рятує � повія. Цей світ � викривлене дзеркало, в якому звичні чесноти зможуть навіч побачити власне химерне лице.
184 pages, Hardcover
First published January 1, 2007
3 people want to read
About the author
Марина Соколян
12books7followersМарина Соколян народилася 18 грудня 1979 року в Полтаві. Останній рік шкільного навчання провела в США (штат Міссурі) за програмою міжнародного обміну. У 1996 році вступила до Києво-Могилянської Академії, де отримала спершу диплом бакалавра, а потім � магістра за спеціальністю «Соціологія». Серед її інтересів під час навчання були питання утопії, глобалізації, політичного міфу та впливу інформаційних технологій на громадську думку. Працювати почала уже в 17 років, спробувавши себе у якості промоутера, журналіста, політичного оглядача, випускового редактора, а також менеджера PR-агенції.
Перші публікації Марини з’являлис� у газетах, журналах та на електронних ресурсах, а перша книжка (збірка оповідань «Цурпалки») вийшла у 2003 році завдяки відзнаці конкурсу «Смолоскип». Трохи згодом Марина познайомилася зі сценаристикою, відвідавши Сценарну майстерню за підтримки студії Suspense Film і попрацювавши в якості редактора на двох телесеріалах, а також написавши сценарії для двох повнометражних фільмів. Інтерес авторки викликає також сучасний театр. У травні 2011 � липні 2012 вона була учасницею драматургічного семінару (проект лондонського театру Royal Court), що провадився у Львові та Тбілісі. Одна з п’є� Марини («Кумарі») була поставлена у формі сценічного читання у Молодому театрі під час роботи лабораторії «Тиждень актуальної української п’єс�-2011».
Книжки Марини Соколян різні за жанрами, від фантастичних до філософських і суто реалістичних текстів. Фантастична компонента творчості авторки була оцінена фахівцями � її книга «Херем» отримала заохочувальну премію ESFS («Єврокон � 2008») та премію «За відкриття себе» від Міжнародної асамблеї фантастики «Портал». Нова ж книга, роман «Серце гарпії», була відзначена конкурсом «Коронація слова» як найкращий соціально-психологічних твір.
Наразі Марина � автор дев’ят� прозових книжок. Її твори перекладалися англійською, польською, чеською та російською мовами.
Перші публікації Марини з’являлис� у газетах, журналах та на електронних ресурсах, а перша книжка (збірка оповідань «Цурпалки») вийшла у 2003 році завдяки відзнаці конкурсу «Смолоскип». Трохи згодом Марина познайомилася зі сценаристикою, відвідавши Сценарну майстерню за підтримки студії Suspense Film і попрацювавши в якості редактора на двох телесеріалах, а також написавши сценарії для двох повнометражних фільмів. Інтерес авторки викликає також сучасний театр. У травні 2011 � липні 2012 вона була учасницею драматургічного семінару (проект лондонського театру Royal Court), що провадився у Львові та Тбілісі. Одна з п’є� Марини («Кумарі») була поставлена у формі сценічного читання у Молодому театрі під час роботи лабораторії «Тиждень актуальної української п’єс�-2011».
Книжки Марини Соколян різні за жанрами, від фантастичних до філософських і суто реалістичних текстів. Фантастична компонента творчості авторки була оцінена фахівцями � її книга «Херем» отримала заохочувальну премію ESFS («Єврокон � 2008») та премію «За відкриття себе» від Міжнародної асамблеї фантастики «Портал». Нова ж книга, роман «Серце гарпії», була відзначена конкурсом «Коронація слова» як найкращий соціально-психологічних твір.
Наразі Марина � автор дев’ят� прозових книжок. Її твори перекладалися англійською, польською, чеською та російською мовами.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
January 9, 2021
Це. Просто. Неперевершено!
Мені настільки сподобалася ця книга Марини Соколян, що навіть якби хтось вимагав від мене критики, я не спромігся б назвати жодної хиби. А таке трапляється нууу дуууже рідко!
У ній прекрасне все: сюжет (із мінімумом штучних поворотів), контекст і пов'язана з ним інтрига (яка розкривається поступово й наростає таке напруження, що відірватися просто неможливо), логічність (а це в умовах фантастичного світу - той іще виклик) і, головне, мова! Те, як пише пані Марина, можна порівняти лише з текстами Катерини Калитко. Зрештою, "Земля загублених" Калитко дуже нагадує фантастику/фентезі Соколян. Багатство лексики, вишуканість метафор і словесних конструкцій, легкість і плавність письма, в якому не відчувається фальші, натужності й пробуксовки, - це те, що викликає справжній літературний оргазм. Як на двохстах сторінках змалювати цілий фентезійний світ, якому віриш і в реальності якого не сумніваєшся, де не знаходиш кричущих протиріч - для мене загадка, загадка, що викликає щире захоплення.
А великий подив у мене викликає те, що твори Марини Соколян майже неможливо знайти у книгарнях. Чому їх не перевидають найкращі видавництва? Чому ними не зачитуються вдома на канапах, у транспорті, на лекціях за спинами сусідів?? Я цього не розумію. Як на мене, то ті кілька повістей, які я прочитав, заслуговують не тільки на світове визнання, але й на голлівудські екранізації.
У моєму пантеоні сучукрліту Марина Соколян займає чільне місце серед верховних божеств. У жанрі фентезі/фантастики я не читав жодного тексту українського письменника, що міг би змагатися з "Херем" за будь-яким критерієм.
Мені настільки сподобалася ця книга Марини Соколян, що навіть якби хтось вимагав від мене критики, я не спромігся б назвати жодної хиби. А таке трапляється нууу дуууже рідко!
У ній прекрасне все: сюжет (із мінімумом штучних поворотів), контекст і пов'язана з ним інтрига (яка розкривається поступово й наростає таке напруження, що відірватися просто неможливо), логічність (а це в умовах фантастичного світу - той іще виклик) і, головне, мова! Те, як пише пані Марина, можна порівняти лише з текстами Катерини Калитко. Зрештою, "Земля загублених" Калитко дуже нагадує фантастику/фентезі Соколян. Багатство лексики, вишуканість метафор і словесних конструкцій, легкість і плавність письма, в якому не відчувається фальші, натужності й пробуксовки, - це те, що викликає справжній літературний оргазм. Як на двохстах сторінках змалювати цілий фентезійний світ, якому віриш і в реальності якого не сумніваєшся, де не знаходиш кричущих протиріч - для мене загадка, загадка, що викликає щире захоплення.
А великий подив у мене викликає те, що твори Марини Соколян майже неможливо знайти у книгарнях. Чому їх не перевидають найкращі видавництва? Чому ними не зачитуються вдома на канапах, у транспорті, на лекціях за спинами сусідів?? Я цього не розумію. Як на мене, то ті кілька повістей, які я прочитав, заслуговують не тільки на світове визнання, але й на голлівудські екранізації.
У моєму пантеоні сучукрліту Марина Соколян займає чільне місце серед верховних божеств. У жанрі фентезі/фантастики я не читав жодного тексту українського письменника, що міг би змагатися з "Херем" за будь-яким критерієм.
Displaying 1 of 1 review
Can't find what you're looking for?
Get help and learn more about the design.