What do you think?
Rate this book
Замок із кришталю #2
Земля крилатих
Янн програв битву за князівство, але не війну. Втім є дещо жахливіше. Єством птаха заволодів жорстокий демон, і тепер друзі його бояться, молода дружина ненавидить, а вороги снують плани. Мрія врятувати крилатий народ, здається, більше не надихає княжича, тепер усе, чого він хоче, � це помста.
Ретон, Земля Крилатих, за крок до занурення в пітьму. Але чи зможуть бажання демона пересилити любов? Долі держав балансують на линві з амбіцій, упереджень, смертельних образ і магії правителів, одержимих боротьбою за владу. У вирі битв та інтриг кожен крок може стати фатальним. Тож чи варті чогось правда, честь і дружба у великій грі?
Героям доведеться збагнути глибини власної суті, щоби знайти неочікувані відповіді. «Земля Крилатих» продовжує епічну історію, натхненну реальними подіями європейського Середньовіччя.
Ретон, Земля Крилатих, за крок до занурення в пітьму. Але чи зможуть бажання демона пересилити любов? Долі держав балансують на линві з амбіцій, упереджень, смертельних образ і магії правителів, одержимих боротьбою за владу. У вирі битв та інтриг кожен крок може стати фатальним. Тож чи варті чогось правда, честь і дружба у великій грі?
Героям доведеться збагнути глибини власної суті, щоби знайти неочікувані відповіді. «Земля Крилатих» продовжує епічну історію, натхненну реальними подіями європейського Середньовіччя.
440 pages, Hardcover
Published July 1, 2023
15 people are currently reading
446 people want to read
About the author
Ірина Грабовська
10books572followersІрина Грабовська - українська письменниця і блогерка. Писала сценарії для комп'ютерних ігор. Веде блоги, присвячені письменництву, у Facebook, Instagram і Telegram.
Авторка стімпанк-дилогії "Леобург", що складається з двох книг - "Остання обитель бунтарства" і "Остання війна імперій". У 2018 році Ірина стала співавторкою військового документального бестселеру - хроніки "У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту" (під псевдонімом Анастасія Воронова). У 2020 році "Остання обитель бунтарства" увійшла до довгого списку "Книги року ВВС-2020".
У 2022 році у видавництві "Віват" вийшов друком роман Ірини "Зірки й кістки", перша частина фентезійної трилогії "Замок із кришталю".
Улюблені жанри - історична проза, янґ-едалт і нью-едалт фентезі, стімпанк, психологічна проза.
Авторка стімпанк-дилогії "Леобург", що складається з двох книг - "Остання обитель бунтарства" і "Остання війна імперій". У 2018 році Ірина стала співавторкою військового документального бестселеру - хроніки "У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту" (під псевдонімом Анастасія Воронова). У 2020 році "Остання обитель бунтарства" увійшла до довгого списку "Книги року ВВС-2020".
У 2022 році у видавництві "Віват" вийшов друком роман Ірини "Зірки й кістки", перша частина фентезійної трилогії "Замок із кришталю".
Улюблені жанри - історична проза, янґ-едалт і нью-едалт фентезі, стімпанк, психологічна проза.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 107 reviews
August 24, 2023
тільки дочитала, а вже починаю заздрити тим, хто тільки буде братися за цю книжку.
це було прекрасно. все стало з ніг на голову (хоч дещо я передбачила таки), але мені це сподобалось! з нетерпінням чекаю на заключну частину!
це було прекрасно. все стало з ніг на голову (хоч дещо я передбачила таки), але мені це сподобалось! з нетерпінням чекаю на заключну частину!
August 27, 2023
продовження мені сподобалося більше за першу книжку!
July 22, 2023
Друга частина "Замку з кришталю" сподобалася мені навіть більше за першу, бо тут уже не потрібно було вникати в новий світ і знайомитися з персонажами, а можна було відразу з розгону зануритися в драму, яка з кожним розділом тільки наростала.
Це ніби приходиш додому, вивалюєш ноги на стіл і питаєш у друзів 'і шо там у вас?', а у них там ТАКЕ.
Отже, перша частина закінчилася весіллям Янна та Мейрі та чарівними погрозами Мейрі стати Янновою смертю. Не знаю, як Янна, а от темного лютого, який поселився в Янновому тілі, такі погрози, здається, тільки завели, тому ми мали декілька досить стрьомних та напружених сцен між Лютим!Янном та Мейрі. Як любительці токсичних стосунків в літературі, мені зайшло. Янн і Мейрі у цій частині мені взагалі сподобалися набагато більше, ніж в попередній. Чи то через додавання токсичності в їхні стосунки, чи через те, що їх обох вже життя потріпало в цій частині і вони трохи подорослішали. Тому навіть коли у них усе вже було добре (наскільки це можливо), вони вже мене не дратували. Я за них навіть раділа. Можливо, тому що зі всіх боків буквально все натякало, що довго це не триватиме.
І якщо темний лютий був страшним через свої бурні прояви агресії, то Ольєр своєю тихою ненавистю лякав мене набагато більше. Від сцен, де Мона застала його перед ліжницею Мейрі та коли він врятував дівчат від нападників у мене просто мурашки по шкірі пробігли. Ще ніколи Ольєр мене так не лякав, навіть пізніше, коли він вже відверто робить жахливі речі. Але оту напругу між ним та Моною я надовго запам'ятаю.
Взагалі Ольєр у цій частині робить багато кхм... сумнівних вчинків, але я його особисто засуджую тільки за хабарі, які він брав. Все решта було шалено, пристрасно і створило ще більше драми і це прикольно для мене особисто. Go off, mad king!
Чи змусила мене ця частина шипперити Янна з Ольєром? Все ще ні, але я цілком розумію чому це роблять інші. Не можу сказати, що мені не кололо в серці кожного разу, коли вже Янн трохи ревнував Ольєра до інших. Коли не хотів ділити його увагу та підтримку і коли мало не здурів, думаючи, що Ольєр загинув. Але, як було дуже гарно підкреслено в тексті, Янн Ольєра любив, а Ольєр його кохав. І тому мені дуже болить за їхню дружбу, я дуже хочу, щоб вони все-таки помирилися десь вкінці, але важко уявляю, як саме це має статися.
Але якщо ми вже говоримо про пейринги Ольєра, то давайте поговоримо про Кенвера, бо я просто в шоці була, як буквально за одну сторінку я кинула все, щоб шиперити цих двох. Коли Ольєр в думках визнав, що вони з Кенвером завжди шукають одне одного на полі бою і якщо він вб'є Кенвера, то залишиться один, я просто сиділа з відвислою щелепою і думала 'господи боже, ви закохані? коли це сталося? де я була в цей момент?'. Чесно, це взялося абсолютно нізвідки і тим не менше було настільки логічним та природним, що я вже не уявляю, як цього могло не бути. Тепер маю сильне бажання перечитати обидві частини тільки заради моментів з Кенвером, я явно не звертала на нього достатньо уваги раніше. І хоч у них з Ольєром в результаті все сталося набагато швидше, ніж мені хотілося, я не жаліюся. Хотілося б, звісно, slow burn між ними, але підозрюю, що slow burn зарезервований для пейрингів зі щасливим кінцем, а це наврядчи про них.
А от в кого я сподіваюся, що буде щасливий кінець, то це в Мони з Бастіаном! Правда ж, правда у них буде щасливий кінець? Я сама не дуже вірю, але буду себе в цьому переконувати.
Мона у цій частині розквітла і я вболівала за неї, напевно, найбільше з усіх персонажів. Як би воно жахливо не звучало, але тільки після смерті Мейрі, вона змогла розкритися. Хотіти чогось доя себе, приймати рішення, які б раніше не прийняла. І я всім серцем радію за них з Бастіаном (бо я також обожнюю Бастіана), але як же я боюся, що довго їхнє щастя не протриває. Бо Мона любить Бастіана, але не кохає і можливо те кохання у ній ще пробудиться, але я дуже хвилююся, що саме любов/кохання до Янна зіграє тут свою фатальну роль. І я зараз говорю не про зраду чи щось таке. На таке, вірю, Мона ніколи б не пішла. Але вибір між Янном та Бастіаном це не просто вибір між двома чоловіками. Це вибір між світом птахів та людей. Поки в тебе ясний розум, можна вибрати любити Бастіана та бути щасливою, але якщо раптом Янн буде в якійсь критичній ситуації і загроза буде не тільки йому, як птаху якого кохає Мона, але і як князю Ретону, чи поставить вона свого чоловіка, своє сімейне щастя вище за благополуччя своєї багатостраждальної країни? Ми вже побачили на прикладі Янна, що він вибрав країну понад тим, кого любить. То чи постане Мона перед схожим вибором і яке рішення вона прийме? Я не знаю і не хочу зараз про це думати, поки у них з Бастіаном все добре. От хай так і лишається.
(І якщо і є в мені якась велика частина, яка вмерла і ожила десь тричі після того як Янн сказав, що тільки Мону бачить наступною княгинею Ретонською, то ми про неї нікому не скажемо. Я все ще, як і після першої частини, вірю, що Янн і Мона ідеально підходять одне одному, але, можливо, не зараз і не за таких обставин. Вони мої нові Данило та Ґрета, я ніколи не навчуся.)
Далі у нас Ізвен, яку я все ще стабільно люблю, але яка не викликала якогось шквалу емоцій у цій частині. Усі решта персонажів або стали гіршими або кращими у порівнянні з першою частиною, а Ізвен залишилася...Ізвен. І це, з одного боку, добе, бо вона хороша і я її люблю такою, яка вона є, але на фоні решти у неї якось все стабільно. Я дуже нею пишаюся, що вона помстилася за Гвіліма, послала Етельріха, попередила Мейрі і вибачилася перед Янном. Я також дуже люблю, як вона зображена лицаркою, лідеркою, і її імідж в очах її послідовників не руйнується від того, що вона може боятися чи заплакати. Її емоції не стають її фатальною вадою, навіть навпаки - її добре та щире серце змушує інших слідувати за нею. Я сподіваюся, що вона таки стане королевою, не дивлячись на все, що сталося в цій частині. Для Ізвен я бачу шасливий кінець.
Етельріх у цій частині порадував в сенсі, що ТАК! люблю гарно прописаного лиходія і люблю, коли мені дають причини його ненавидіти. Вбити свою власну дрчку, щоб забрати її силу?? Бро, я такого не чекала, але мені цей сюжетний хід дуже зайшов. Ще більше зайшло, що Мейрі його все таки переграла. До речі, я спочатку була впевнена, що вона Моні свою силу передала, там навіть були якісь моменти, де писало 'Мона почула, як повіяло холодом' і я така 'оооо, у неї тепер воскрешальна сила і вона може відчувати смерть', але все сталося трохи не так. Ну й добре, бо тоді їхні стосунки з Янном були б ще дивнішими, якби він знав, що у ній живе частинка Мейрі. Тут би вже навіть я мусила б поставити на них хрест, бо це занадто дивно.
Фольгерт у цій частині трошки порадував, не дарма я йому зовсім трохи симпатизувала в першій частині. Чесно, якби Етельріх не був таким токсіком, була б нормальна сім'я, у нього всі діти дуже навіть хороші вийшли.
Так, про що ще я не сказала?
Мені дуже цікаво чи це вже все в сюжетній лінії темного лютого, чи ні? Бо якась вона обірвана вийшла, як на мене. Він ніби й відіграв свою роль, але враховуючи що вся ця історія почалася з Янна, що отримав перстень, я очікувала, що його роль буде більшою. Для чого батько передав Яннові той перстень, якщо знав, що він може призвести до біди? Сподіваюся, що ми ще про це почуємо, бо за їхньою з Ольєром драмою про це можна і забути, але я пам'ятаю)
Янн, до речі, перестав мене бісити, я тепер за нього, хоч і не завжди згодна з тим, що він робить. Ольєру, як мінімум, можна було особисто сказати про ситуацію із замком, його б трохи менше поплавило, може.
Коротше, я точно забула ще про щось написати, але поки що це все. Мені дуже сподобалося, особливо враховуючи, що ця частина майже повністю зосереджена на стосунках між героями, а мене хлібом не годуй дай почитати про стосунки між героями. Дуже чекаю на третю частину, бо щось вже навіть не уявляю, як там все має розрулитися. А, ще я думаю, що, напевно, врешті решт син Іссот сяде на трон. Він ніби і мудак, але які там ще варіанти? В ідеалі, звісно, птахи зруйнують монархію та виберуть Мону президенткою і вона буде дружити з Ізвен королевою та тим санжійцем, який ніби не найбільший мудак в цій історії (поки що), але в це мало віриться.
Ще маю фото книжки із закладкою, яку використ��вую виключно для цієї серії. Я собі завжди уявляю, що це Мейрі, хоч у Мейрі немає крил)
Думаю, що наступна частина буде останньою і якось мені сумно так стає, бо не хочу ще прощатися з цим світом. Тому нехай буде максимально грубою)
А тепер ще трохи мемів, бо як же без них? До того ж, Guide for Trobled Birds ніби був створений для цієї історії)
Мейрі, коли пробачила Яннові після темного лютого:
Ізвен під час двобою з Ермероєм:
Ольєр, коли він зізнався Янну в коханні в найгірший можливий час:
Ольєр до Мейрі:
+
Мона, коли почула, що Ольєр назвав Мейрі шльондрою:
Бастіан та його незграбні спроби залицятися до Мони:
Мейрі, коли дізналася, що Етельріх її прокляв:
Янн, одержимий темним лютим:
Ну і загалом про Ольєра:
А так я собі уявляю як би Мейрі пояснювала свою сімейну ситуацію, якби хто спитав:
P.S. Я не згадала про Брегез і що вона сонечко і заслуговує всього найкращого)
Це ніби приходиш додому, вивалюєш ноги на стіл і питаєш у друзів 'і шо там у вас?', а у них там ТАКЕ.
Отже, перша частина закінчилася весіллям Янна та Мейрі та чарівними погрозами Мейрі стати Янновою смертю. Не знаю, як Янна, а от темного лютого, який поселився в Янновому тілі, такі погрози, здається, тільки завели, тому ми мали декілька досить стрьомних та напружених сцен між Лютим!Янном та Мейрі. Як любительці токсичних стосунків в літературі, мені зайшло. Янн і Мейрі у цій частині мені взагалі сподобалися набагато більше, ніж в попередній. Чи то через додавання токсичності в їхні стосунки, чи через те, що їх обох вже життя потріпало в цій частині і вони трохи подорослішали. Тому навіть коли у них усе вже було добре (наскільки це можливо), вони вже мене не дратували. Я за них навіть раділа. Можливо, тому що зі всіх боків буквально все натякало, що довго це не триватиме.
І якщо темний лютий був страшним через свої бурні прояви агресії, то Ольєр своєю тихою ненавистю лякав мене набагато більше. Від сцен, де Мона застала його перед ліжницею Мейрі та коли він врятував дівчат від нападників у мене просто мурашки по шкірі пробігли. Ще ніколи Ольєр мене так не лякав, навіть пізніше, коли він вже відверто робить жахливі речі. Але оту напругу між ним та Моною я надовго запам'ятаю.
Взагалі Ольєр у цій частині робить багато кхм... сумнівних вчинків, але я його особисто засуджую тільки за хабарі, які він брав. Все решта було шалено, пристрасно і створило ще більше драми і це прикольно для мене особисто. Go off, mad king!
Чи змусила мене ця частина шипперити Янна з Ольєром? Все ще ні, але я цілком розумію чому це роблять інші. Не можу сказати, що мені не кололо в серці кожного разу, коли вже Янн трохи ревнував Ольєра до інших. Коли не хотів ділити його увагу та підтримку і коли мало не здурів, думаючи, що Ольєр загинув. Але, як було дуже гарно підкреслено в тексті, Янн Ольєра любив, а Ольєр його кохав. І тому мені дуже болить за їхню дружбу, я дуже хочу, щоб вони все-таки помирилися десь вкінці, але важко уявляю, як саме це має статися.
Але якщо ми вже говоримо про пейринги Ольєра, то давайте поговоримо про Кенвера, бо я просто в шоці була, як буквально за одну сторінку я кинула все, щоб шиперити цих двох. Коли Ольєр в думках визнав, що вони з Кенвером завжди шукають одне одного на полі бою і якщо він вб'є Кенвера, то залишиться один, я просто сиділа з відвислою щелепою і думала 'господи боже, ви закохані? коли це сталося? де я була в цей момент?'. Чесно, це взялося абсолютно нізвідки і тим не менше було настільки логічним та природним, що я вже не уявляю, як цього могло не бути. Тепер маю сильне бажання перечитати обидві частини тільки заради моментів з Кенвером, я явно не звертала на нього достатньо уваги раніше. І хоч у них з Ольєром в результаті все сталося набагато швидше, ніж мені хотілося, я не жаліюся. Хотілося б, звісно, slow burn між ними, але підозрюю, що slow burn зарезервований для пейрингів зі щасливим кінцем, а це наврядчи про них.
А от в кого я сподіваюся, що буде щасливий кінець, то це в Мони з Бастіаном! Правда ж, правда у них буде щасливий кінець? Я сама не дуже вірю, але буду себе в цьому переконувати.
Мона у цій частині розквітла і я вболівала за неї, напевно, найбільше з усіх персонажів. Як би воно жахливо не звучало, але тільки після смерті Мейрі, вона змогла розкритися. Хотіти чогось доя себе, приймати рішення, які б раніше не прийняла. І я всім серцем радію за них з Бастіаном (бо я також обожнюю Бастіана), але як же я боюся, що довго їхнє щастя не протриває. Бо Мона любить Бастіана, але не кохає і можливо те кохання у ній ще пробудиться, але я дуже хвилююся, що саме любов/кохання до Янна зіграє тут свою фатальну роль. І я зараз говорю не про зраду чи щось таке. На таке, вірю, Мона ніколи б не пішла. Але вибір між Янном та Бастіаном це не просто вибір між двома чоловіками. Це вибір між світом птахів та людей. Поки в тебе ясний розум, можна вибрати любити Бастіана та бути щасливою, але якщо раптом Янн буде в якійсь критичній ситуації і загроза буде не тільки йому, як птаху якого кохає Мона, але і як князю Ретону, чи поставить вона свого чоловіка, своє сімейне щастя вище за благополуччя своєї багатостраждальної країни? Ми вже побачили на прикладі Янна, що він вибрав країну понад тим, кого любить. То чи постане Мона перед схожим вибором і яке рішення вона прийме? Я не знаю і не хочу зараз про це думати, поки у них з Бастіаном все добре. От хай так і лишається.
(І якщо і є в мені якась велика частина, яка вмерла і ожила десь тричі після того як Янн сказав, що тільки Мону бачить наступною княгинею Ретонською, то ми про неї нікому не скажемо. Я все ще, як і після першої частини, вірю, що Янн і Мона ідеально підходять одне одному, але, можливо, не зараз і не за таких обставин. Вони мої нові Данило та Ґрета, я ніколи не навчуся.)
Далі у нас Ізвен, яку я все ще стабільно люблю, але яка не викликала якогось шквалу емоцій у цій частині. Усі решта персонажів або стали гіршими або кращими у порівнянні з першою частиною, а Ізвен залишилася...Ізвен. І це, з одного боку, добе, бо вона хороша і я її люблю такою, яка вона є, але на фоні решти у неї якось все стабільно. Я дуже нею пишаюся, що вона помстилася за Гвіліма, послала Етельріха, попередила Мейрі і вибачилася перед Янном. Я також дуже люблю, як вона зображена лицаркою, лідеркою, і її імідж в очах її послідовників не руйнується від того, що вона може боятися чи заплакати. Її емоції не стають її фатальною вадою, навіть навпаки - її добре та щире серце змушує інших слідувати за нею. Я сподіваюся, що вона таки стане королевою, не дивлячись на все, що сталося в цій частині. Для Ізвен я бачу шасливий кінець.
Етельріх у цій частині порадував в сенсі, що ТАК! люблю гарно прописаного лиходія і люблю, коли мені дають причини його ненавидіти. Вбити свою власну дрчку, щоб забрати її силу?? Бро, я такого не чекала, але мені цей сюжетний хід дуже зайшов. Ще більше зайшло, що Мейрі його все таки переграла. До речі, я спочатку була впевнена, що вона Моні свою силу передала, там навіть були якісь моменти, де писало 'Мона почула, як повіяло холодом' і я така 'оооо, у неї тепер воскрешальна сила і вона може відчувати смерть', але все сталося трохи не так. Ну й добре, бо тоді їхні стосунки з Янном були б ще дивнішими, якби він знав, що у ній живе частинка Мейрі. Тут би вже навіть я мусила б поставити на них хрест, бо це занадто дивно.
Фольгерт у цій частині трошки порадував, не дарма я йому зовсім трохи симпатизувала в першій частині. Чесно, якби Етельріх не був таким токсіком, була б нормальна сім'я, у нього всі діти дуже навіть хороші вийшли.
Так, про що ще я не сказала?
Мені дуже цікаво чи це вже все в сюжетній лінії темного лютого, чи ні? Бо якась вона обірвана вийшла, як на мене. Він ніби й відіграв свою роль, але враховуючи що вся ця історія почалася з Янна, що отримав перстень, я очікувала, що його роль буде більшою. Для чого батько передав Яннові той перстень, якщо знав, що він може призвести до біди? Сподіваюся, що ми ще про це почуємо, бо за їхньою з Ольєром драмою про це можна і забути, але я пам'ятаю)
Янн, до речі, перестав мене бісити, я тепер за нього, хоч і не завжди згодна з тим, що він робить. Ольєру, як мінімум, можна було особисто сказати про ситуацію із замком, його б трохи менше поплавило, може.
Коротше, я точно забула ще про щось написати, але поки що це все. Мені дуже сподобалося, особливо враховуючи, що ця частина майже повністю зосереджена на стосунках між героями, а мене хлібом не годуй дай почитати про стосунки між героями. Дуже чекаю на третю частину, бо щось вже навіть не уявляю, як там все має розрулитися. А, ще я думаю, що, напевно, врешті решт син Іссот сяде на трон. Він ніби і мудак, але які там ще варіанти? В ідеалі, звісно, птахи зруйнують монархію та виберуть Мону президенткою і вона буде дружити з Ізвен королевою та тим санжійцем, який ніби не найбільший мудак в цій історії (поки що), але в це мало віриться.
Ще маю фото книжки із закладкою, яку використ��вую виключно для цієї серії. Я собі завжди уявляю, що це Мейрі, хоч у Мейрі немає крил)
Думаю, що наступна частина буде останньою і якось мені сумно так стає, бо не хочу ще прощатися з цим світом. Тому нехай буде максимально грубою)
А тепер ще трохи мемів, бо як же без них? До того ж, Guide for Trobled Birds ніби був створений для цієї історії)
Мейрі, коли пробачила Яннові після темного лютого:
Ізвен під час двобою з Ермероєм:
Ольєр, коли він зізнався Янну в коханні в найгірший можливий час:
Ольєр до Мейрі:
+
Мона, коли почула, що Ольєр назвав Мейрі шльондрою:
Бастіан та його незграбні спроби залицятися до Мони:
Мейрі, коли дізналася, що Етельріх її прокляв:
Янн, одержимий темним лютим:
Ну і загалом про Ольєра:
А так я собі уявляю як би Мейрі пояснювала свою сімейну ситуацію, якби хто спитав:
P.S. Я не згадала про Брегез і що вона сонечко і заслуговує всього найкращого)
This entire review has been hidden because of spoilers.
July 22, 2023
Я дочитав, і що я хочу сказати - це ДУЖЕ ДА. Я в захваті від майже усього що є в книзі (окрім досить передбачуваного фіналу, але не впевнений, що це погано для другої книги в трилогії), а вудочки, закинуті на продовження, явно ще відіграють свою роль. Що цікаво - наскільки мене в першій книзі дратував Янн і подобався Ольєр, то тут все відбулося навпаки. І нарешті трошки більше розкрито Фольгерта. Цікаво, що буде далі з Етельріхом, але враховуючи історичне підґрунтя описаних подій - можна припустити. З нетерпінням чекатиму продовження!
Read
July 30, 2023Яке неподобство! Суцільне неподобство, що ця книжка так швидко затягує і потім не відпускає, як не намагайся.
Що ми маємо: головні герої та героїні дорослішають, обирають правильно, приймають неправильні рішення, страждають, ловлять щасливі миті, знаходять спокій чи вчиняють підступи. А іноді роблять це все одногочасно. Світ розростається, ми дізнаємося про нього все більше і більше. На плечах Янна відповідальність за князівство, на плечах Ольєра відповідальність за родину, на плечах Мейрі відповідальність за себе та свої вибори, на плечах Мони відповідальність за Мейрі, на плечах Ізвен відповідальність за своїх воїнів � дуже багато відповідальності за всіх і за все.
Знову битви, знову інтриги, знову світ та магія. Воно захоплює і не відпускає.
Я аж трішки заздрю тим, хто читатиме цю частину вперше, а сама смиренно відходжу в тінь чекати на продовження
Що ми маємо: головні герої та героїні дорослішають, обирають правильно, приймають неправильні рішення, страждають, ловлять щасливі миті, знаходять спокій чи вчиняють підступи. А іноді роблять це все одногочасно. Світ розростається, ми дізнаємося про нього все більше і більше. На плечах Янна відповідальність за князівство, на плечах Ольєра відповідальність за родину, на плечах Мейрі відповідальність за себе та свої вибори, на плечах Мони відповідальність за Мейрі, на плечах Ізвен відповідальність за своїх воїнів � дуже багато відповідальності за всіх і за все.
Знову битви, знову інтриги, знову світ та магія. Воно захоплює і не відпускає.
Я аж трішки заздрю тим, хто читатиме цю частину вперше, а сама смиренно відходжу в тінь чекати на продовження
October 8, 2024
ця книга це найкраще що ставалося з сучасною українською літературою
July 27, 2023
5� це п'ять з мінусом, у порівнянні з першою.
Я все ще впевнений, що ця історія має бути англійською: усе "заточено" для цього, і вірняк не поступається хвалебним закордонним аналогам. В Україні це поки для мене #1 історія серед українських фентезійних авторів-авторок, хоча не всіх ще прочитав, але більшість вже є точно. 11 розділ нежданчик, але він пасує цій історії. Завершення після фінального двіжу, для мене аж занадто лайтове, і трішки незрозуміле, і куди це все приведе далі... але я довіряю Грабовській, вона точно у третій зробить все так, щоб всі ми були у приємному шоці. Вірю, що третя книга буде найкращою. РЕКОМЕНДУЮ. Читайте українських авторів!
Я все ще впевнений, що ця історія має бути англійською: усе "заточено" для цього, і вірняк не поступається хвалебним закордонним аналогам. В Україні це поки для мене #1 історія серед українських фентезійних авторів-авторок, хоча не всіх ще прочитав, але більшість вже є точно. 11 розділ нежданчик, але він пасує цій історії. Завершення після фінального двіжу, для мене аж занадто лайтове, і трішки незрозуміле, і куди це все приведе далі... але я довіряю Грабовській, вона точно у третій зробить все так, щоб всі ми були у приємному шоці. Вірю, що третя книга буде найкращою. РЕКОМЕНДУЮ. Читайте українських авторів!
August 3, 2023
По-перше,
По-друге, пааааані Ірино, а шо то ви таке гарне написали, га?
Чесно скажу, що перша частина хоч і загалом справила дуже приємне враження, але мала доволі приглушений післясмак. Нібито розставляли весь час фігури на шаховій дошці, але основну партію залишили на потім.
Що ж, з упевненістю можу сказати, що в "Землі крилатих" це потім настало і таке пішло всяке, йой: тут і любовна драма (кілька штук), і сімейні розбірки, і замахи на вбивство різного ступеня успішності, і баталії, і вогнедишні вовки, і омг некрінжовий секс вау дайте два бум ласка в наступній частині. Скла теж відсипали дай боже, не переживайте (переживайте! ох, там таке пані Ірина утнула, охохохохо)
І хоч я й не можу стверджувати, що все було бездоганно, бо якось першу третину чи то текст розкачувався, чи то я чомусь перечіплялася через деякі речення + іноді хотілося заварити персонажам ромашкового чаю. Але. АЛЕ. В один момент я така вжух і вже гортаю сторінки галопом, бо АААА ЯКИЙ ДВІЖ НЕСЕЦЦЯ (так, мені тепер теж треба ромашковий чай)
Щодо персонажів, то у «Зірках й кістках» не могла визначитися з улюбленими, але тепер офіційно заявляю, що Ізвен вкрала моє сердечко. А ще між ними усіма так багато напруги, що зашиперити можна ледь не будь-кого, тому очікую на багато артів і фанфіків по цій серії. (Вони просто зобов'язані з'явитися! Як ні, то доведеться згадувати юність і самій братися і повірте, що краще до цього не доводитице погроза)
Дуже добре. Направду, давно так гарно не відпочивала з книжкою, проковтнула буквально за вечір і тепер хочу ще.
По-друге, пааааані Ірино, а шо то ви таке гарне написали, га?
Чесно скажу, що перша частина хоч і загалом справила дуже приємне враження, але мала доволі приглушений післясмак. Нібито розставляли весь час фігури на шаховій дошці, але основну партію залишили на потім.
Що ж, з упевненістю можу сказати, що в "Землі крилатих" це потім настало і таке пішло всяке, йой: тут і любовна драма (кілька штук), і сімейні розбірки, і замахи на вбивство різного ступеня успішності, і баталії, і вогнедишні вовки, і омг некрінжовий секс вау дайте два бум ласка в наступній частині. Скла теж відсипали дай боже, не переживайте (переживайте! ох, там таке пані Ірина утнула, охохохохо)
І хоч я й не можу стверджувати, що все було бездоганно, бо якось першу третину чи то текст розкачувався, чи то я чомусь перечіплялася через деякі речення + іноді хотілося заварити персонажам ромашкового чаю. Але. АЛЕ. В один момент я така вжух і вже гортаю сторінки галопом, бо АААА ЯКИЙ ДВІЖ НЕСЕЦЦЯ (так, мені тепер теж треба ромашковий чай)
Щодо персонажів, то у «Зірках й кістках» не могла визначитися з улюбленими, але тепер офіційно заявляю, що Ізвен вкрала моє сердечко. А ще між ними усіма так багато напруги, що зашиперити можна ледь не будь-кого, тому очікую на багато артів і фанфіків по цій серії. (Вони просто зобов'язані з'явитися! Як ні, то доведеться згадувати юність і самій братися і повірте, що краще до цього не доводити
Дуже добре. Направду, давно так гарно не відпочивала з книжкою, проковтнула буквально за вечір і тепер хочу ще.
January 21, 2025
вау
Upd: перечитала. ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
Upd: перечитала. ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️
March 6, 2024
мені дуже цікаво, як буде розвиватись любовна лінія. я не знаю з ким хочу бачити Мону😭 складно
October 8, 2023
Класна книжка, читається легко і з захватом. Дуже чекаю третю частину. Було б круто завести Wiki з описом героїв і подій, тому що деякі події з першої книги, на жаль, підзабулись.
July 14, 2023
Ще емоційніше за першу частину.
Тільки думаєш про героїв ну все, тепер вони будуть ненавидіти один одного до кінця книги� але ні, в наступному розділі все міняється.
Тільки хтось дуже дуже закохується, ну все, то вже все буде добре� і теж ні. Все дуже нередбачувано, цікаво, а найбільша подія - дуже дуже дуже зворушлива, сумна і я вже не знала, як читати все далі.
Любов і ненависть переплелась майже у всіх героїв. Епізод, коли Мейрі розуміє, як це все може бути одночасно - дуже тонко і гарно. Ще вразила розмова Мони і Яна наприкінці - я чекала цього моменту дві частини. Добре, що нарешті поговорили.
Ольєр мені щось не дуже, тому всі його почуття мені не відгукувались, хоч часом було його просто шкода. А от Ізвен - молодець.
Мова книги - просто пісня, про народження пташеняток мило, улюблені словечка можна виписувати списком і коли птахи літали, часом я літала з ними. Дякую авторці, це було дуже гарно!
Тільки думаєш про героїв ну все, тепер вони будуть ненавидіти один одного до кінця книги� але ні, в наступному розділі все міняється.
Тільки хтось дуже дуже закохується, ну все, то вже все буде добре� і теж ні. Все дуже нередбачувано, цікаво, а найбільша подія - дуже дуже дуже зворушлива, сумна і я вже не знала, як читати все далі.
Любов і ненависть переплелась майже у всіх героїв. Епізод, коли Мейрі розуміє, як це все може бути одночасно - дуже тонко і гарно. Ще вразила розмова Мони і Яна наприкінці - я чекала цього моменту дві частини. Добре, що нарешті поговорили.
Ольєр мені щось не дуже, тому всі його почуття мені не відгукувались, хоч часом було його просто шкода. А от Ізвен - молодець.
Мова книги - просто пісня, про народження пташеняток мило, улюблені словечка можна виписувати списком і коли птахи літали, часом я літала з ними. Дякую авторці, це було дуже гарно!
February 10, 2024
Якість твору дуже добра. Речення побудовані так, що насолоджуєшся.
Друга книга значно краще за першу.
Сюжет дуже динамічний. Герої прописані так, що відчуваєш їх живими, тому і переживала за них аж занадто.
Але але... Книга викликала в мене глибоку прірву депресії. Це одна суцільна безнадія.
Хочу, щоб люди це розуміли.
Бо, чесно кажучи, якби я знала, що друга книга ще депресивніша за першу, то не бралася за цей цикл на даному етапі свого життя точно.
Друга книга значно краще за першу.
Сюжет дуже динамічний. Герої прописані так, що відчуваєш їх живими, тому і переживала за них аж занадто.
Але але... Книга викликала в мене глибоку прірву депресії. Це одна суцільна безнадія.
Хочу, щоб люди це розуміли.
Бо, чесно кажучи, якби я знала, що друга книга ще депресивніша за першу, то не бралася за цей цикл на даному етапі свого життя точно.
January 15, 2025
Книга з якою не хочеться розлучатись. Ця історія вражає та викликає суміш різноманітних емоцій від смутку до захоплення. Чекаю на продовження!
March 12, 2024
Авторка знову здивувала ♥️🔥 деяких моментів прямо не очікувала і була в шоці. Додалося ще більше динаміки, більше битв і епічності👌Ізвен все так само моя улюблена героїня, захоплююся її внутрішньою силою 💪 Янн і Ольєр.. тут прямо хотілося б багато чого написати але все буде зі спойлерами😅 тому краще не буду і дочекаюсь заключної частини. Сподіваюся фінал також буде на рівні і улюблені герої не падуть на полі бою🤞
February 6, 2024
це така тверда четвірочка з половинкою. я чогось першу частину люблю більше💋😭
енівей, це було досить цікаво, але в мене є дуже
багато питань, і слава богу, шо мені Ольєр не подобався бо ну це капздейшн. the LEVEL OF INTERNAL HOMOPHOBIA THAT HE HAS IS INSANE!!!!! він взагалі якийсь страннінький чєлік. Кенвер мене цікавить більше. Янна з Ольєром я не шиперю, бо нашо? в нас є Мона, яку мені безмежно жаль. чи жаль Мейрі? ну тіпа. її жаль як дитину скоріше. Мона з Бастіаном�. питання складне, питання дуже складне�.
боже стільки хотіла написати, ладно зараз буду мисльой по дрєву розливатись чи як там кажуть
словом, в мене в цілому дуже багато питань як я сказала. я пріхєрєла від фіналу, бо ніби читала кінець книги, але по ходу не мала контексту тому не вдуплила, коли вперше собі шось спойлернула бо подумала шо Янн приїхав до Етельріха. чи правильно зробив Янн? ну хз. може й да, бо цей сраний Етельріх хай горить голубим пламенем. сам все розісрав. Янн шось буде намагатись робити, але я так бачу, я так бачу шо Ольєр з Кенвером це якийсь дуже драматичний пейрінг на грані повстань та революцій бугага. ну вони прікольні, нічо не скажу, дуже драматічно засосались, за це лайк. проте чим мене бісить Ольєр, так це своєю токсичною мізогінією. в мене таке відчуття, шо у них в Ретоні він організує якусь альтернативу деганському тг каналу, де буде писати про пташок-чєрнільніц які сплять з небельгаймцями прасті госпаді, (вибачте друзі) + буде абсуджать як зарубиьи всіх небельгаймців. короче очєрєдна жертва культури кенселінгу в майбутьньому. дуже контраверсійний перс. дуже делулу.
я якийсь час дуже знудилась, коли перейшла щ першої половини книги на другу, але то так, прощабєльно. щодо того як передали дар Мейрі то я чогось не очікувала хоча це ніби очевидно, але після моїх потуг робити домашку я вже не дивилась на оцих племінників, сватів, братів. цікаво шо буде з фольгертом і його ногою у вигляді чорнослива??? ХАХАХА ВИБАЧТЕ, Я І ТАК ВІД БАГАТЬОХ ПРИКОЛІВ ВТРИМАЛАСЬ. деякі моменьи були класні, десь я сиділа з фейс палмом. десь була шокована.
ПРО ІЗВЕН ЗАБУЛА!!!!!!!! жоскі лесбіан вайбс, і ви мене не переконаєте! ну вона як була слейчихою так і залишилась.
щодо світоустрію то все топчик.
короче да, 4.5/5
пс: я читала під ахєрєнні треки з класичноі музики з плейлистиів на ютубє по типу «король готується до нападу» НЄ НУ А ШО!!!! дуже атмосфєрна
я чекаю на третю частину.
енівей, це було досить цікаво, але в мене є дуже
багато питань, і слава богу, шо мені Ольєр не подобався бо ну це капздейшн. the LEVEL OF INTERNAL HOMOPHOBIA THAT HE HAS IS INSANE!!!!! він взагалі якийсь страннінький чєлік. Кенвер мене цікавить більше. Янна з Ольєром я не шиперю, бо нашо? в нас є Мона, яку мені безмежно жаль. чи жаль Мейрі? ну тіпа. її жаль як дитину скоріше. Мона з Бастіаном�. питання складне, питання дуже складне�.
боже стільки хотіла написати, ладно зараз буду мисльой по дрєву розливатись чи як там кажуть
словом, в мене в цілому дуже багато питань як я сказала. я пріхєрєла від фіналу, бо ніби читала кінець книги, але по ходу не мала контексту тому не вдуплила, коли вперше собі шось спойлернула бо подумала шо Янн приїхав до Етельріха. чи правильно зробив Янн? ну хз. може й да, бо цей сраний Етельріх хай горить голубим пламенем. сам все розісрав. Янн шось буде намагатись робити, але я так бачу, я так бачу шо Ольєр з Кенвером це якийсь дуже драматичний пейрінг на грані повстань та революцій бугага. ну вони прікольні, нічо не скажу, дуже драматічно засосались, за це лайк. проте чим мене бісить Ольєр, так це своєю токсичною мізогінією. в мене таке відчуття, шо у них в Ретоні він організує якусь альтернативу деганському тг каналу, де буде писати про пташок-чєрнільніц які сплять з небельгаймцями прасті госпаді, (вибачте друзі) + буде абсуджать як зарубиьи всіх небельгаймців. короче очєрєдна жертва культури кенселінгу в майбутьньому. дуже контраверсійний перс. дуже делулу.
я якийсь час дуже знудилась, коли перейшла щ першої половини книги на другу, але то так, прощабєльно. щодо того як передали дар Мейрі то я чогось не очікувала хоча це ніби очевидно, але після моїх потуг робити домашку я вже не дивилась на оцих племінників, сватів, братів. цікаво шо буде з фольгертом і його ногою у вигляді чорнослива??? ХАХАХА ВИБАЧТЕ, Я І ТАК ВІД БАГАТЬОХ ПРИКОЛІВ ВТРИМАЛАСЬ. деякі моменьи були класні, десь я сиділа з фейс палмом. десь була шокована.
ПРО ІЗВЕН ЗАБУЛА!!!!!!!! жоскі лесбіан вайбс, і ви мене не переконаєте! ну вона як була слейчихою так і залишилась.
щодо світоустрію то все топчик.
короче да, 4.5/5
пс: я читала під ахєрєнні треки з класичноі музики з плейлистиів на ютубє по типу «король готується до нападу» НЄ НУ А ШО!!!! дуже атмосфєрна
я чекаю на третю частину.
This entire review has been hidden because of spoilers.
November 11, 2023
ух, друга книжка зайшла мені набагато більше, сюжет динамічний і супер цікавий, герої всі такі живі і часто такі господи дурні, часто хотілося їх всіх просто пригорнути і попросити потрогати траву. дуже чекатиму третьої частини!
February 3, 2025
у всесвіті точно не достатньо зірок, щоб оцінити моє захоплення цією історією й поставити їй гідну оцінку, бо вона заслуговує просто на все найкраще, що може статись з книгою й навіть більше.
я обожнюю другі частини трилогій, перша книга це завжди як перше побачення, ви обоє трошки нервуєте, обом не дуже комфортно один з одним бо ви ще не знайомі, обоє хоч в зацікавлені у тому самому метчі, але розумієте, що може статись усіляке й знайомство може закінчитись гірким розчаруванням й згаяним часом.
а ось друга частина, це зовсім інша історія. ви знайомі, ви дуже добре знайомі й можливо навіть закохані. певні очікування й хвилювання присутні, але ймовірність розчарування значно знижується. це не випадкова зустріч десь на поличках магазинів, відгуках в буктоці, чи завдяки наполегливим словам подруги «ПОЧИТАЙ! тобі воно треба, це всім треба». друга книга це свідомий вибір. друга книга це вже про любов.
І Земля крилатих, це про любов про мою шалену любов до цієї книжки.
книжка не дає тобі часу на розкачатись, з перших сторінок тебе штовхають з обриву у вир подій й ти падаєш оговтуючись уже в процесі. Мені дуже подобається, що в історії постійно щось несеться, нудно не буває жодної сторіночки. Але все дуже цільно, логічно й послідовно.
окрема любов, це звичайно персонажі. По закінченню другої частини я постійно думаю про те як швидко вони вкрали моє сердечко й як швидко стали такими рідними й близькими, що переживаєш за всіх, вболіваєш, дуже засмучуєшься їх поразкам й радієш перемогам як своїм. Я обожнюю цю книжкову магію, коли абсолютно вигадані люди стають для тебе дуже важливими й близьким й ось тут для мене цього було доста.
я не хочу писати якісь сюжетні повороти які захопили, улюблені моменти історії й персонажів які вразили найбільше, щоб не ховати відгук під спойлер. Скажу лише дві речі: я завжди гордо заявляла, що ніколи не плачу над книжками, але як виявилось просто на мене не було Землі крилатих й одного дуже дуже щемкого й болючого моменту в цій історії й друге, дякую чудовому чатику Замку з кришталю, що були зі мною в цей прекрасний момент мого життя, без вашої підтримки й розуміння ця пригода була б більш турбулентною.
я дуже рада, що мене чекає третя частина, але я вже дуже дуже сумую, що скоро доведеться прощатись з цими героями й історією. Бо вона точно займе особливе місце у моєму серці на поличці улюблених книг
я обожнюю другі частини трилогій, перша книга це завжди як перше побачення, ви обоє трошки нервуєте, обом не дуже комфортно один з одним бо ви ще не знайомі, обоє хоч в зацікавлені у тому самому метчі, але розумієте, що може статись усіляке й знайомство може закінчитись гірким розчаруванням й згаяним часом.
а ось друга частина, це зовсім інша історія. ви знайомі, ви дуже добре знайомі й можливо навіть закохані. певні очікування й хвилювання присутні, але ймовірність розчарування значно знижується. це не випадкова зустріч десь на поличках магазинів, відгуках в буктоці, чи завдяки наполегливим словам подруги «ПОЧИТАЙ! тобі воно треба, це всім треба». друга книга це свідомий вибір. друга книга це вже про любов.
І Земля крилатих, це про любов про мою шалену любов до цієї книжки.
книжка не дає тобі часу на розкачатись, з перших сторінок тебе штовхають з обриву у вир подій й ти падаєш оговтуючись уже в процесі. Мені дуже подобається, що в історії постійно щось несеться, нудно не буває жодної сторіночки. Але все дуже цільно, логічно й послідовно.
окрема любов, це звичайно персонажі. По закінченню другої частини я постійно думаю про те як швидко вони вкрали моє сердечко й як швидко стали такими рідними й близькими, що переживаєш за всіх, вболіваєш, дуже засмучуєшься їх поразкам й радієш перемогам як своїм. Я обожнюю цю книжкову магію, коли абсолютно вигадані люди стають для тебе дуже важливими й близьким й ось тут для мене цього було доста.
я не хочу писати якісь сюжетні повороти які захопили, улюблені моменти історії й персонажів які вразили найбільше, щоб не ховати відгук під спойлер. Скажу лише дві речі: я завжди гордо заявляла, що ніколи не плачу над книжками, але як виявилось просто на мене не було Землі крилатих й одного дуже дуже щемкого й болючого моменту в цій історії й друге, дякую чудовому чатику Замку з кришталю, що були зі мною в цей прекрасний момент мого життя, без вашої підтримки й розуміння ця пригода була б більш турбулентною.
я дуже рада, що мене чекає третя частина, але я вже дуже дуже сумую, що скоро доведеться прощатись з цими героями й історією. Бо вона точно займе особливе місце у моєму серці на поличці улюблених книг
August 30, 2023
Це незаконно фантастично! Не могла відкласти. Але треба було читати після виходу третьої частини, бо як тепер витримати?
July 20, 2023
Хотіла написати відгук без спойлерів, але маю що написати, тому спойлери будуть ЖИРНЮЧІ, не читайте, будь ласка, якщо ще не осилили книгу.
Загалом друга частина вийшла значно емоційнішою та динамічнішою, ніж перша. Усі персонажі, що вийшли на центральний план у першій, тут дорозкрились іноді не з сподіваної сторони.
📍 Мейрі. Після кліфгенгеру наприкінці першої частини я очікувала від неї якихось активних дій, різкої зміни тощо. Тому початок книги мене трохи розчарував, бо Мейрі як була бусічкою, так і залишилась, і хоч вона намагалась щось там сіпатись і цей її вибрик на весіллі мав наслідки, і все насправді було дуже логічно і дуже притаманно Мейрі, однаково мене дещо розчаровувало. Коли Мейрі і Янн повернулись одне до одного і припинили вилазити з ліжка, я почала підозрювати, що добром ця фігня не закінчиться))) Мені дуже подобаються любовні трикутники-чотирикутники і я чекала, як же розкрутиться ця історія. Звісно, що в моїх рожевих мріях Мейрі звалює кудись за горизонт, а Янн і Ольєр миленько правлять Ретоном і звісно, це було б супер нелогічно і я була б розчарована, якби так сталось. Тому закінчення лінії Мейрі топ, дуже емоційно, яскраво і цікаво. І вона нарешті проявила себе! Люблю її, справді дуже люблю.
📍 Мона. Після закінчення лінії Мейрі я буквально фізично відчувала, що у Янна нема перепон для двох людей, яких я дуже хотіла з ним бачити: Мони та Ольєра. Я розуміла, що Янн, схоже, цілком гетеросексуальний, тому дуже розраховувала на Мону. Вони мені подобались з першої частини і видавалось, що все до цього йде, для цього Мейрі й поплила за горизонт. Але нє. І це чудове нє. Мона і Янн це epic live і як справжні epic love, прекрасно, що разом вони не будуть (я сподіваюсь, лол) Дуже тішусь, що Мона, на відміну від більшості своїх ровесників у цій книзі, така усвідомлена і мислить раціонально, а не емоційно. Вона заслужила тихого спокійного життя з цим своїм трохи божевільним хлопакою) Вони милі разом. Але я б їм у третій частині все зруйнувала, хай страждають, ахахах
📍 Янн. Ну от ненавиділа його, ненавиджу і буду ненавидіти. Слабке безхребетне пташа. Він навіть коли був одержимий пекельною істотою, був слабким та безхребетним. І насправді Янн - єдиний персонаж, у еволюцію якого я не повірила. От під кінець, коли його коронували, там дуже детально і неодноразово було описано, як він тепер виглядає вже не жовтодзьобим пташеням, як він виріс і так далі. Але я цього не відчула. Я тішусь, що він наважився на відверту розмову із Моною наприкінці. І я тішусь, що він наважується вставляти палки в колеса Вельгетам, але я не відчуваю у ньому змін. Він все ще трохи дурний експресивний підліток, який не здатний говорити словами через рот. Ну от не можна було перетерти з Ольєром перш, ніж не віддавати йому Енор? Я розумію, чому Янн так вчинив і з точки зору політики це було мудро + ті чутки, які порозповзались. І насправді ця ситуація для мене в книзі була найбільш "вау", Мейрі поряд із нею просто блякне. Але я не відчула описаних у Янні змін і якогось дорослішання.
📍 Ольєр. Бусічка ж моя кохана. Ну що тут казати) Очевидно було, що не зліпиться у них із Янном, там була явна одностороння іскра. АЛЕ момент, коли Янн подумав, що Ольєр загинув, дав мені крихту надії. Проте я все ж думаю, що це такий прощальний подаруночок шипперам Янн-Ольєр. Ольєр, на відміну від Янна, попри те, що дуже експресивний і часто діє емоціями, а не раціо, дорослий. Він думає про родину і про її забезпечення і ті крихітні детальки, що Ольєр бере хабарі, аби забезпечити сім'ю, капець які важливі. Він щиро радіє народженню доньок і те, що йому не треба хлопця для спадку - просто топ, любов. Його постійно розриває між сім'єю та Янном і він часто вибирає сім'ю, і я дуже-дуже люблю його за це. Я люблю те, як Ольєр прийняв свою сутність і я відчуваю, як у ньому боряться його релігійні переконання і те, що він відчуває. Коли він говорив з Янном про кохання, а не тупо тілесну жагу - це просто ааааах-ваууу. Словом, Ольєр пройшов довгий шлях і він насправді ще на його початку. І я дуже радію, що у нього є людина, яка зможе його тим шляхом провести.
📍 Ізвен. Ще одна моя бусічка. Мені було трохи мало Ізвен у цій історії, проте всі епізоди з нею були важливими і чесними. І натупила, бо хотіла прославитись - чудово, прекрасно лягає в її характер та проблеми з батьком та братом. І спробувала врятувати сестру - шикарно, чудово лягає в її стосунки з сестрою. І вирішила допомогти Янну - ну класно, шукає битви, чесності, закриває гештальти. Люблю її. От її лінія була, мабуть, найорганічнішою, найлогічнішою і найчистішою в плані розвитку і розуміння персонажа. Я не знаю, що чекає Ізвен у заключній частині, але я розраховую на те, що вона буде ключовою персонажкою, яка змінить їхній світ. Я вже навіть починаю думати, що чисто політично вони з Янном були б непоганою можливо-бездітною-бо-прокляття парою.
📍 Алрік. Ахаха, так, це дивно, що я його окремо винесла. Насправді я хочу лише написати, що не розуміла, нафіга він взагалі у цій історії, а тепер розумію. Щось підказує мені, що в наступній частині Алрік офіційно правитиме Небельгаймом, а потім вони з Ізвен замутять так, що на трон прийде Алріковий малий з воскресальною силою і Вельгети будуть дуже сильно крутитись у своїх могилах)))
📌 Тепер про світ, а не про персонажів
📌 Магія і релігія. Капеееець, як мені подобається, що починає розкриватись природа магії і нам дають якусь передісторію марвотворення. Я дуже розраховую на те, що ця історія класно розкриється у третій частині.
📌 Батальні сцени. Мені бракувало розгону під Плоцою, я не уявила собі достатньо той наступ на місто, якось мені було мало описів і деталей. Але Меккер витягнув все на своїх плечах) Тому баталіями я цілком вдоволена
🖤Ну і ложка дьогтю)
Насправді все, що я напишу далі, було і в першій частині, але у другій воно посилилось і я відчула це сильніше.
📍Мені бракує чіткості в політичній складовій цієї історії. Деякі важливі для світу події описані дуже скупо і я не завжди їх правильно розумію та уявляю. У центрі історії персонажі та їхні почуття і вони чудово витягують світ, але все ж, власне, більш глобальні події дещо блякнуть. Ну, скажімо, небельгамці йдуть бити санжійців. Вони зі своїх островів переплили на материк і дістались до центру материка ну десь за кілька речень. Мені бракує деталей і масштабу. Я знаю, що українські автори, на жаль, не можуть видавати тисячасторінкові романи, бо такі правила ринку, але я люблю великі тексти. Ну хоча б 700 сторіночок))) Ну так мені хочеться, щоб те пересування армії було детально описано. Скільки кораблів, скільки людей, який ландштафт Санжі, як вони ним перебираються, скільки обозів і як вони живуть, їхній побут, хвороби, які їх скошують по дорозі. Мені хочеться трохи Сандерсона) Просто коли це все не розписано, я не уявляю собі великої армії, вона для мене блякне до горстки людей і масштаби баталій втрачаються.
📍Не завжди зрозуміла мені географія. Персонажі з міста в місто їдуть прям капець як швидко і я так розумію, що той материк загалом невеликий. Але Небельгейм тоді дуже невеликий? Словом, бракує чіткості у відстанях, іноді я дуже сконфужена.
📍Не завжди зрозумілі наслідки програшів. Пригадую, у першій частині було щось таке, що типу поєдинок честі мав на кону багато всього і Янн там серйозно програв, а потім наче все ок було, я не помітила якихось критичних наслідків. Цього разу санжійці серйозно дали п*зди небельгаймцям і я думала, що це прям капець, а потім виявилось, що в південній Санжі все ще стоять небельгаймці і вони там все вирішують і я щось не вкурила, як то сталось) Типу я у все це вірю і загалом розумію, що відбувається, але мені потрібно більше деталей в процесі, бо коли це різко випливає, я трохи гублюсь і мене це гальмує.
📍 Так само з часом. Іноді він йшов надто швидко і я встигала зрозуміти, що минуло багато часу лише по дітях Ольєра, хахаха. Насправді теж дрібна деталь, просто хотілося б ну якогось абзацику, типу не просто минула пора туманів, а ще 4-5 речень про те, яка вона була, як там селяни опалювали хати і шо вони роблять зараз на полях, ну, коротше, дурні дрібниці, які дадуть отямитись і зрозуміти, що, а, точно, минув час)
💓💓💓Але в загальному, звісно, я отримала просто море задоволення і насолоди, дуже дякую. Чекатиму третю книгу і бажаю багато нахтнення авторці 🙂
Загалом друга частина вийшла значно емоційнішою та динамічнішою, ніж перша. Усі персонажі, що вийшли на центральний план у першій, тут дорозкрились іноді не з сподіваної сторони.
📍 Мейрі. Після кліфгенгеру наприкінці першої частини я очікувала від неї якихось активних дій, різкої зміни тощо. Тому початок книги мене трохи розчарував, бо Мейрі як була бусічкою, так і залишилась, і хоч вона намагалась щось там сіпатись і цей її вибрик на весіллі мав наслідки, і все насправді було дуже логічно і дуже притаманно Мейрі, однаково мене дещо розчаровувало. Коли Мейрі і Янн повернулись одне до одного і припинили вилазити з ліжка, я почала підозрювати, що добром ця фігня не закінчиться))) Мені дуже подобаються любовні трикутники-чотирикутники і я чекала, як же розкрутиться ця історія. Звісно, що в моїх рожевих мріях Мейрі звалює кудись за горизонт, а Янн і Ольєр миленько правлять Ретоном і звісно, це було б супер нелогічно і я була б розчарована, якби так сталось. Тому закінчення лінії Мейрі топ, дуже емоційно, яскраво і цікаво. І вона нарешті проявила себе! Люблю її, справді дуже люблю.
📍 Мона. Після закінчення лінії Мейрі я буквально фізично відчувала, що у Янна нема перепон для двох людей, яких я дуже хотіла з ним бачити: Мони та Ольєра. Я розуміла, що Янн, схоже, цілком гетеросексуальний, тому дуже розраховувала на Мону. Вони мені подобались з першої частини і видавалось, що все до цього йде, для цього Мейрі й поплила за горизонт. Але нє. І це чудове нє. Мона і Янн це epic live і як справжні epic love, прекрасно, що разом вони не будуть (я сподіваюсь, лол) Дуже тішусь, що Мона, на відміну від більшості своїх ровесників у цій книзі, така усвідомлена і мислить раціонально, а не емоційно. Вона заслужила тихого спокійного життя з цим своїм трохи божевільним хлопакою) Вони милі разом. Але я б їм у третій частині все зруйнувала, хай страждають, ахахах
📍 Янн. Ну от ненавиділа його, ненавиджу і буду ненавидіти. Слабке безхребетне пташа. Він навіть коли був одержимий пекельною істотою, був слабким та безхребетним. І насправді Янн - єдиний персонаж, у еволюцію якого я не повірила. От під кінець, коли його коронували, там дуже детально і неодноразово було описано, як він тепер виглядає вже не жовтодзьобим пташеням, як він виріс і так далі. Але я цього не відчула. Я тішусь, що він наважився на відверту розмову із Моною наприкінці. І я тішусь, що він наважується вставляти палки в колеса Вельгетам, але я не відчуваю у ньому змін. Він все ще трохи дурний експресивний підліток, який не здатний говорити словами через рот. Ну от не можна було перетерти з Ольєром перш, ніж не віддавати йому Енор? Я розумію, чому Янн так вчинив і з точки зору політики це було мудро + ті чутки, які порозповзались. І насправді ця ситуація для мене в книзі була найбільш "вау", Мейрі поряд із нею просто блякне. Але я не відчула описаних у Янні змін і якогось дорослішання.
📍 Ольєр. Бусічка ж моя кохана. Ну що тут казати) Очевидно було, що не зліпиться у них із Янном, там була явна одностороння іскра. АЛЕ момент, коли Янн подумав, що Ольєр загинув, дав мені крихту надії. Проте я все ж думаю, що це такий прощальний подаруночок шипперам Янн-Ольєр. Ольєр, на відміну від Янна, попри те, що дуже експресивний і часто діє емоціями, а не раціо, дорослий. Він думає про родину і про її забезпечення і ті крихітні детальки, що Ольєр бере хабарі, аби забезпечити сім'ю, капець які важливі. Він щиро радіє народженню доньок і те, що йому не треба хлопця для спадку - просто топ, любов. Його постійно розриває між сім'єю та Янном і він часто вибирає сім'ю, і я дуже-дуже люблю його за це. Я люблю те, як Ольєр прийняв свою сутність і я відчуваю, як у ньому боряться його релігійні переконання і те, що він відчуває. Коли він говорив з Янном про кохання, а не тупо тілесну жагу - це просто ааааах-ваууу. Словом, Ольєр пройшов довгий шлях і він насправді ще на його початку. І я дуже радію, що у нього є людина, яка зможе його тим шляхом провести.
📍 Ізвен. Ще одна моя бусічка. Мені було трохи мало Ізвен у цій історії, проте всі епізоди з нею були важливими і чесними. І натупила, бо хотіла прославитись - чудово, прекрасно лягає в її характер та проблеми з батьком та братом. І спробувала врятувати сестру - шикарно, чудово лягає в її стосунки з сестрою. І вирішила допомогти Янну - ну класно, шукає битви, чесності, закриває гештальти. Люблю її. От її лінія була, мабуть, найорганічнішою, найлогічнішою і найчистішою в плані розвитку і розуміння персонажа. Я не знаю, що чекає Ізвен у заключній частині, але я розраховую на те, що вона буде ключовою персонажкою, яка змінить їхній світ. Я вже навіть починаю думати, що чисто політично вони з Янном були б непоганою можливо-бездітною-бо-прокляття парою.
📍 Алрік. Ахаха, так, це дивно, що я його окремо винесла. Насправді я хочу лише написати, що не розуміла, нафіга він взагалі у цій історії, а тепер розумію. Щось підказує мені, що в наступній частині Алрік офіційно правитиме Небельгаймом, а потім вони з Ізвен замутять так, що на трон прийде Алріковий малий з воскресальною силою і Вельгети будуть дуже сильно крутитись у своїх могилах)))
📌 Тепер про світ, а не про персонажів
📌 Магія і релігія. Капеееець, як мені подобається, що починає розкриватись природа магії і нам дають якусь передісторію марвотворення. Я дуже розраховую на те, що ця історія класно розкриється у третій частині.
📌 Батальні сцени. Мені бракувало розгону під Плоцою, я не уявила собі достатньо той наступ на місто, якось мені було мало описів і деталей. Але Меккер витягнув все на своїх плечах) Тому баталіями я цілком вдоволена
🖤Ну і ложка дьогтю)
Насправді все, що я напишу далі, було і в першій частині, але у другій воно посилилось і я відчула це сильніше.
📍Мені бракує чіткості в політичній складовій цієї історії. Деякі важливі для світу події описані дуже скупо і я не завжди їх правильно розумію та уявляю. У центрі історії персонажі та їхні почуття і вони чудово витягують світ, але все ж, власне, більш глобальні події дещо блякнуть. Ну, скажімо, небельгамці йдуть бити санжійців. Вони зі своїх островів переплили на материк і дістались до центру материка ну десь за кілька речень. Мені бракує деталей і масштабу. Я знаю, що українські автори, на жаль, не можуть видавати тисячасторінкові романи, бо такі правила ринку, але я люблю великі тексти. Ну хоча б 700 сторіночок))) Ну так мені хочеться, щоб те пересування армії було детально описано. Скільки кораблів, скільки людей, який ландштафт Санжі, як вони ним перебираються, скільки обозів і як вони живуть, їхній побут, хвороби, які їх скошують по дорозі. Мені хочеться трохи Сандерсона) Просто коли це все не розписано, я не уявляю собі великої армії, вона для мене блякне до горстки людей і масштаби баталій втрачаються.
📍Не завжди зрозуміла мені географія. Персонажі з міста в місто їдуть прям капець як швидко і я так розумію, що той материк загалом невеликий. Але Небельгейм тоді дуже невеликий? Словом, бракує чіткості у відстанях, іноді я дуже сконфужена.
📍Не завжди зрозумілі наслідки програшів. Пригадую, у першій частині було щось таке, що типу поєдинок честі мав на кону багато всього і Янн там серйозно програв, а потім наче все ок було, я не помітила якихось критичних наслідків. Цього разу санжійці серйозно дали п*зди небельгаймцям і я думала, що це прям капець, а потім виявилось, що в південній Санжі все ще стоять небельгаймці і вони там все вирішують і я щось не вкурила, як то сталось) Типу я у все це вірю і загалом розумію, що відбувається, але мені потрібно більше деталей в процесі, бо коли це різко випливає, я трохи гублюсь і мене це гальмує.
📍 Так само з часом. Іноді він йшов надто швидко і я встигала зрозуміти, що минуло багато часу лише по дітях Ольєра, хахаха. Насправді теж дрібна деталь, просто хотілося б ну якогось абзацику, типу не просто минула пора туманів, а ще 4-5 речень про те, яка вона була, як там селяни опалювали хати і шо вони роблять зараз на полях, ну, коротше, дурні дрібниці, які дадуть отямитись і зрозуміти, що, а, точно, минув час)
💓💓💓Але в загальному, звісно, я отримала просто море задоволення і насолоди, дуже дякую. Чекатиму третю книгу і бажаю багато нахтнення авторці 🙂
This entire review has been hidden because of spoilers.
December 6, 2023
Дякую за другу частину. Набагато цікавіша за першу. Краще прописані герої, зрозумілі учинки, неочікувані перипетії. Відчувається, як авторка покращує свої навички.
Дуже рекомендую та з нетерпінням чекаю на третю частину.
Дуже рекомендую та з нетерпінням чекаю на третю частину.
March 21, 2024
З нетерпінням чекатиму на завершення цієї історії.
January 7, 2024
Друга книга була захопливішою - світобудова зрозуміла, герої знайомі, конфлікти представлені. Сюжет так несло - що я ледве відходила від одного - то вже починалося інше.
Мені сподобалося, що якщо ти - герой книги - не значить безсмертний. Оцей підхід Гри Престолів, коли справді переживаєш за кожного. Хоча я б більше прорідила лави :)
Всю книгу мені не подобався Янн - не знаю - щось він ну зовсім не мій герой. Більше дратував і був нелогічний. Ізвен навпаки - прикольна дівчина і з перцем. Її ріст як персонажки, людяність і принципи - явно імпонували.
Чекатиму останню книгу - цікаво чим це все закінчиться. P.S. хватить убивати тваринок, навіть якщо вони монстри 👹
Мені сподобалося, що якщо ти - герой книги - не значить безсмертний. Оцей підхід Гри Престолів, коли справді переживаєш за кожного. Хоча я б більше прорідила лави :)
Всю книгу мені не подобався Янн - не знаю - щось він ну зовсім не мій герой. Більше дратував і був нелогічний. Ізвен навпаки - прикольна дівчина і з перцем. Її ріст як персонажки, людяність і принципи - явно імпонували.
Чекатиму останню книгу - цікаво чим це все закінчиться. P.S. хватить убивати тваринок, навіть якщо вони монстри 👹
February 15, 2025
ну це розйоб іванович, даруйте за вираз. дуже драматично, щемко, цікаво �� захопливо. поки що це моя улюблена книга, але дочитаю третю і гляну шо там.
якщо перша книга показує нам усіх персонажів, дає їхню бексторі і так далі, то друга книга � це вже повноцінна шахова дошка. один робить якийсь крок � і всіх інших тягне за собою так чи інакше.
загалом, це було дуже емоційно та захопливо!
якщо перша книга показує нам усіх персонажів, дає їхню бексторі і так далі, то друга книга � це вже повноцінна шахова дошка. один робить якийсь крок � і всіх інших тягне за собою так чи інакше.
загалом, це було дуже емоційно та захопливо!
June 25, 2024
я завжди щедра на гарні оцінки :) але ця книга дійсно дуже гарна і краща від першої. інтрига трималась всю книгу і насиченість подіями просто вражає. з сюжетних поворотів дійсно була шокована і хотіла б відмітити уміння авторки спілтати воєдино таку велику кількість сюжетних ліній, прописувати персонажів та описувати батальні сцени, що є мабуть головною фішкою книги
September 3, 2023
Це було прекрасно. Перша половина книги на рівеі з першою частиною, але друга половина... якщо Зірки й кістки я оцінила на 5 зірок, то Земля крилатих це 10! Сюжет тримає в постійній напрузі, неоднозначні персонажі, яких то любиш, то ненавидиш. Єдиний мінус як на мене, чи скоріш побажання, ця історія має бути масштабнішою, більш детальнішою. Шось на зразок Гри престолів. Хочеться ще більше деталей, діалогів, розкриття другорядних персонажів, гарячих сцен.
Дуже сподобався опис битви за Ретон. Я зазвичай доволі швидко пробігаю очима такі епізоди, але тут в мене в голові ціла епопея розгорнулась і це було неймовірно цікаво.
Чекаю на третю частину, і мабуть таки доведеться придбати ці книги в папері, бо вони неймовірно гарні і хочеться прикрашати свої полички якісним українським фентезі.
Дуже сподобався опис битви за Ретон. Я зазвичай доволі швидко пробігаю очима такі епізоди, але тут в мене в голові ціла епопея розгорнулась і це було неймовірно цікаво.
Чекаю на третю частину, і мабуть таки доведеться придбати ці книги в папері, бо вони неймовірно гарні і хочеться прикрашати свої полички якісним українським фентезі.
November 1, 2023
Дуже сподобалась друга частина. Дуууже гарний розвиток героїв. Дуже цікаві інтриги і нерозкриті таємниці.
Ольєр котрого хочеться прибити) і Янн котрий став просто 10/10
Мона стала для мене приємним відкриттям. Її персонаж дуже сподобався ще після першої частини. Але в другій вона ще крутішою стала)
Сподіваюсь, скоро побачити третю частину. Дуже сподобалось)
Ольєр котрого хочеться прибити) і Янн котрий став просто 10/10
Мона стала для мене приємним відкриттям. Її персонаж дуже сподобався ще після першої частини. Але в другій вона ще крутішою стала)
Сподіваюсь, скоро побачити третю частину. Дуже сподобалось)
October 28, 2023
Янн краш. Мейрі, Мона, Ізвен - моє ґолден тріо. Брегез - сонечко, яке я хочу забрати від Ольєра, і робити її жаття щасливим, бо вона на це заслуговує.
(відгук, може, буде, але я невпевнена, бо хочу перечитати перші дві частини підряд, перед третьою, і, може, тоді напишу нормальний текст)
найбільше цікавить, звідки беруть сили марвотворці, дуже чекаю розвиток цієї лінії
(відгук, може, буде, але я невпевнена, бо хочу перечитати перші дві частини підряд, перед третьою, і, може, тоді напишу нормальний текст)
найбільше цікавить, звідки беруть сили марвотворці, дуже чекаю розвиток цієї лінії
August 15, 2023
Ох, ця краща за першу!
Тепер мені потрібна третя!
Тепер мені потрібна третя!
November 17, 2023
Після весілля Янн все більше занурюється у темряву, піддаючись владі демона, який стає все сильнішим, а Мейрі ненавидить його за це ще завзятіше� Хмари згущуються над Ретоном та Небельгаймом в передчутті неминучої грози. Темрява огортає світ. І ти вже очікуєш грому, блискавок і зливи. Та раптом несподівано крізь хмари проглядає сонце, якому ти наче й радієш, але не довіряєш повністю, бо усвідомлюєш його короткочасність. І гроза таки приходить. І вона безжальна…🌑⚡�
.
Саме такі асоціації у мене були в процесі прочитання другої частини. Першу половину книги мене захоплювало відчайдушне протистояння темного Янна і вольової й непокірної Мейрі, загострення пристрастей, передчуття якогось неминучого бою, а проте щось муляло й навіть дратувало, невимовно бісив Ольєр!
.
І от стався переломний момент, який мене аж розлютив. Так, я знала, що хтось таки тут помре (і це не те, щоб спойлер, це передчуття відчувається як оте саме передчуття грози), але те, що це був саме цей персонаж мене розлютило, бо в нього було стільки потенціалу� Мені дуже й дуже шкода 💔 Та проте саме ця подія запустила наступні й мала великий вплив на багатьох персонажів. Янн дуже змінюється, і тепер він для мене ще цікавіший. Ізвен нарешті перестає нити, тупити й страждати, і чи не вперше робить щось по-справжньому вартісне у своєму житті, і тепер таки стає мені цікавою. Мона змушує собою пишатися. Кенвер несподівано зацікавлює, бо говорить дуже правильні речі: «Мати увесь світ і не бути тим, ким я є?» Ольєр так само невимовно бісить! І чим далі, тим більше фігні творить, його почуття до Янна переростають в обсесію, егоїзм сягає піку, а вчинки� ну просто 🤯 Загалом події набирають логічних і очікуваних обертів, а проте з біса цікавих!
.
Пані Ірина пише легко й цікаво, швидко зануруючи в історію та світ, який затягує, незважаючи на його похмурість і внутрішню темряву� Хіба вибиває трохи з колії швидкоплинність часу і трохи лякає те, що у третій частині нас, схоже, очікує величенький часовий стрибок 🫣 Проте це точно не має зупинити вас від прочитання!
.
Саме такі асоціації у мене були в процесі прочитання другої частини. Першу половину книги мене захоплювало відчайдушне протистояння темного Янна і вольової й непокірної Мейрі, загострення пристрастей, передчуття якогось неминучого бою, а проте щось муляло й навіть дратувало, невимовно бісив Ольєр!
.
І от стався переломний момент, який мене аж розлютив. Так, я знала, що хтось таки тут помре (і це не те, щоб спойлер, це передчуття відчувається як оте саме передчуття грози), але те, що це був саме цей персонаж мене розлютило, бо в нього було стільки потенціалу� Мені дуже й дуже шкода 💔 Та проте саме ця подія запустила наступні й мала великий вплив на багатьох персонажів. Янн дуже змінюється, і тепер він для мене ще цікавіший. Ізвен нарешті перестає нити, тупити й страждати, і чи не вперше робить щось по-справжньому вартісне у своєму житті, і тепер таки стає мені цікавою. Мона змушує собою пишатися. Кенвер несподівано зацікавлює, бо говорить дуже правильні речі: «Мати увесь світ і не бути тим, ким я є?» Ольєр так само невимовно бісить! І чим далі, тим більше фігні творить, його почуття до Янна переростають в обсесію, егоїзм сягає піку, а вчинки� ну просто 🤯 Загалом події набирають логічних і очікуваних обертів, а проте з біса цікавих!
.
Пані Ірина пише легко й цікаво, швидко зануруючи в історію та світ, який затягує, незважаючи на його похмурість і внутрішню темряву� Хіба вибиває трохи з колії швидкоплинність часу і трохи лякає те, що у третій частині нас, схоже, очікує величенький часовий стрибок 🫣 Проте це точно не має зупинити вас від прочитання!
Displaying 1 - 30 of 107 reviews
Can't find what you're looking for?
Get help and learn more about the design.