Де шукати Захід України? Сьогодні під ним традиційно розуміють сім західних областей. Так було не завжди, звісно. Обриси цієї території постійно змінювались � долучалися і відпадали ті чи інші землі, мінялась конфесійна та мовна панорама, відчайдухи робили чималі статки, а диктатори й епідемії збирали криваві жнива.
Тут перетиналися валки купців та армади королів, сюди стікалися ідеї, тут шукали нафту й золото, звідси втікали за океани в пошуках кращої долі й сюди переселялися заради неї ж. Тут занепадали славетні роди й підносилися сірі та вбогі. Правителі плакали, отримуючи ці землі, й жертвували всім, аби здобути їх. Історія цієї частини нашої країни � яскрава мозаїка, яку неодноразово розбивали на друзки, а потім склеювали знову.
Ця книжка � спроба пізнати історію західних областей України від часів Габсбургів до окупації СРСР.
Ех, цікавий, але і важкий текст, що породив трохи сімейних сварок 😅 де з одного боку я казала "як українці в Закарпатській області після всього цього можуть ставити пам'ятник Іштвану і брати угорські паспорти", а з іншого мені казали "ти не розумієш". А я таки не розумію, бо мене ростили в любові до України, бабуся наголошувала як важко нам давалася незалежність і ми повинні її берегти, а не брати паспорти чужої країни щоб потім Орбан йшов визволяти тут "своїх" людей.
Зірочку зняла, бо незважаючи на хронологвю тексту, автор часто пригав серед десятиліть і читання від цього ускладнювалося. Але розпишеться з часом)
Чудове продовження "Провісників другої світової", яке тепер бере дещо ширшу часову рамку - від початків династії Габсбургів, та фокусується більше на навколоукраїнських Європейських теренах і контексті. Чекав цю книгу ще як автор оголосив про плани щодо її написання, бо мені імпонувала подача і загальна картина, яку формувала книга, ще з "Провісників". Нмд і "Провісники", і "Мурашник" для людини з неісторичною освітою є чудовою знахідкою, яка в доступній і легкій формі дозволяє сформувати доволі зібрану й переконливу картину міжвоєнного періоду на теренах Європи і України зокрема, подій і тенденцій, які визначали підхід до другої світової і її передумови. Бо ж про другу світову, Голодомор, буремні 20-30 рр. ХХ століття зазвичай зустрічається доволі багато літератури і кіно, але західноєвропейського ракурсу тих подій мені до цього часу відверто бракувало. А без нього, якщо замислитись, доволі важко по справжньому зрозуміти той геополітичний клубок, який призвів до першої, а потім другої світових воєн, і місце України в ньому. То ж загалом отримав велике задоволення читаючи, додав собі декілька шматочків пазлу до загального сприйняття подій тих часів, і можу лише рекомендувати.
Мав дещо більші очікування, але все ж. Непоганий і доволі поверхневий огляд історії Східної (в основному) Галичини, Буковини, Закарпаття і (сюрприз!) Волині від 13 сторіччя до кінця літа 1939. Така назва описує книгу дещо точніше.
Сподобався розділ про боротьбу Габсбургів за престол і встановлення панування над цими територіями, дізнався для себе дещо нового. Про першу і другу хвилю міграції дуже детально і цікаво розписано у , яку рекомендую також прочитати до пари. А ширший огляд Галичини присутній у , котра також must read!
ПСВ - зайшла поверхнево.
Міжвоєнний період - стійке дежавю від , де тематика розкрита дуже детально, у ширшому геополітичному контексті і взагалі на відмінно.
Дещо розчарувався закінченням, вийшло трішки обірвано. Із задоволенням прочитав би розділ хоча б про період 1944-55, національно-визвольний рух та повоєнні перекроювання кордонів, але ні. Шкода.
Ну і переконався у тому що варто взятись за . Якось так.
Дочитала книжку про історію Галичини, Буковини, Закарпаття. Давно я собі шукаю відповіді, на майже абстрактне і риторичне питання «чому у Львові все не так, як в умовному Хмельницькому». І ця книжка пропонує відповіді у багатьох проекціях. Написана не істориком, а любителем. Розбавлена листами, спогадами місцевих, фоточками і кулсторі. Про етнічний склад міст і сіл, про політики імперій щодо українців, про національні кредитні спілки і кооперативи, про те як і ким тут творилось українство, які були перепони та якими хитрощами вдавалось їх долати. Дуже цікаво, без мільйона дат. Можливо, знавцям історії здалась би надто поверхневою. Але це книжка для широкої аудиторії. Мені зайшло. Але мої шкільні знання історії доволі скромні (164 бали на зно 15 років тому). Навіть якщо у вас більше балів - книжка все одно може вас зацікавити. Особливо «східняків» :)
Нарешті вдумливо усвідомила на честь чого названі вулиці, що обіймають з двох сторін мою альма матер, Франковий університет: Січових Стрільців та Листопадового чину. Дуже цікава ця глава. Коли українці воювали з поляками на вулицях Львова, у них була перерва на обід 13:00-14:00, а о 18:00 відбій на сон.
Мій головний висновок після цієї книги, а зокрема глави про Карпатську Україну: закочуючи очі "Дав же бог сусідів". Мадяри ублюдки, поляки з Пілсудським, росія з своїми імперськими амбіціями, комуністами і диктаторами. Цікава книжка, сподобалась мені.
Цю книгу не можна сприймати як джерело повноцінної історії заходу України. Вам не розкажуть кожен акт чи кожну подію в деталях. Але це прекрасне джерело для відновлення історичної пам’ят� та розуміння як жили Галичина, Буковина та Закарпаття з часів Габсбургів до другої світової Спонукає заглибитись в історію не лише заходу, а й усієї України
Обов'язково для прочитання! Я не можу описати чітко, що я відчуваю по прочитанню: гнів, розпач, смуток, гордість, печаль, відчай і надію, все це одночасно. Одне знаю, Україні ніхто, ніщо не дарував, наше існування результат боротьби тисячи людей.
Я мала деяке уявлення про історичний період, який описаний в цій книжці, але дізналась для себе багато нового та цікавого. Трохи мало сторінок виділено для періоду ЗУНР, і хотілося б продовження про Другу світову та повоєнні пересування кордонів. Книжка легко читається, попри досить великий період часу та кількість дат і місць. Сподобалось, що є цитати очевидців подій, спогади, листи. Є досить багато ілюстрацій: фотографії, карти, оголошення. Відчувається, що книжка зібрана з окремих частинок, подекуди кілька разів повторюється одна і та ж інформація іншими словами.
Загалом, рекомендую до прочитання, книжка спонукає до роздумів, а список рекомендованої літератури направляє до великої кількості розвідок істориків для заглиблення в цікаві теми. Хочеться, щоб книжку прочитали і люди, які живуть на цих землях(Галичині, Буковині чи Закарпатті), і люди, що не знають чому в Львові ностальгують за "бабцьою Австрією".
Іван Гоменюк «Мурашник. Нотатки на манжетах історії Галичини, Буковини та Закарпаття» Історичний нон-фікшн (2023)
«Де шу��ати Захід України?». З такого досить простого питанням розпочинається книга популяризатора історії, дослідника Івана Гоменюка. Однак в історії немає простих запитань і готових відповідей. Тому навіть територіальні межі вказані на обкладинці книги оманливі, а «точкою відліку» у дослідженні стають не традиційні «Поділи Польщі», а сходження зірки родини Габсбурґів у Європі.
У першому розділі «За Габсбурґів» на читача очікує знайомство з «австрійськими порядками» та порівняння українських земель з іншими куточками клаптикової імперії. Автор показує, що малограмотність, бюрократія, важке соціальне та економічне становище, малочисельність інтелігенції � це не тільки хвороби «Тірольців Сходу» (українців). Проте, з другої половини ХІХ ст. відчуваються помітні зрушення по всій Дунайській монархії.
Досліднику вдалося чудову змалювати картину «золотої доби» Франца Йосипа І: революцію 1848�1849 рр., формування дуалістичної монархії, мадяризації Транслейтанії, еміграцію, національні невдоволення та інші проблеми, якими лихоманило Дунайську монархію.
Аналізуючи Велику війну автор зупиняється на явищі «Легіонерів», окупації, полону, «житті на війні та поза нею» та гіркий післясмак затишшя гармат. Завершується розділ не розпадом Дуалістичної імперії, а закінченням Національно-Визвольними змаганнями. Боротьба тривала далі.
Особливо яскраво описуються бої за Львів у ході польсько-української війни. Здивували приклади лицарського ставлення до противника і цивільного населення. Незвичною деталлю виявиться, що в УГА перебуавли найманці (австрійські німці, угорці, південні слов’ян� з офіцерів імперської армії) та цілий Єврейський ударний батальйон.
Книга І. Гоменюка «Мурашник» � це дійсно яскраві, виважені та цікаві записки до історії Заходу України. З чудовим аналізом Габсбурзької епохи, поверхневим і не так деталізованим, однак не менш захопливими розділами про Велику війну, період ЗУНР та міжвоєнного затишшя. Таких яскравих книг нам дуже бракує у сфері популяризації історії для широких мас.
Як і український Схід, український Захід не менш таємничий та цікавий, оповитий міфами, легендами про "справжніх патріотів та українців". Автор подає короткий історичний екскурс з початку часів правління Габсбургів і до приходу комуністичної влади. Для тих, хто хоче більше дізнатись про наші стосунки із "дружніми" сусідами поляками, угорцями, мадярами - це чудовий довідник.
Не вистачило культурної антропології, бо автор більше зосереджується на воєнних перемогах/поразках, і трохи менше на економічних аспектах. Це змістовне доповнення до шкільних знань, порефлексувати про історичні паралелі, вкотре подумати про росіян, як про ґвалтівників та мародерів.
Дуже непогано! Так, можливо місцями суховато (більше фактів, ніж деталей), іноді часові стрибки (особливо під кінець книги), але загалом � цікаве і приємне чтиво! Дуже бажаю пану Івану продовжувати цю справу!