What do you think?
Rate this book
Три зозулі з поклоном
Усі тексти Григора Тютюнника написані досконало: соковиті описи та діалоги, влучні слова про персонажів, стрімке розгортання сюжету� і доречні міркування, яких не забагато й які ніколи не банальні. Тут є естетика вислову, інтелектуальні відступи, алюзії до інших текстів, та головне в цій збірці � фрагменти реального життя, яким воно є.
До збірки увійшло десять текстів (повісті, новели, оповідання) Григора Тютюнника: «Зав’язь�, «Холодна м’ята�, «Чудасія», «Медаль», «Червоний морок», «Обмарило», «Облога», «Оддавали Катрю», «День мій суботній», «Три зозулі з поклоном».
У запропонованій короткій прозі ви побачите, які нюанси переживань здатна передати література, як вона може зворушити, наблизивши до чийогось, хай навіть далекого від нас життя.
До збірки увійшло десять текстів (повісті, новели, оповідання) Григора Тютюнника: «Зав’язь�, «Холодна м’ята�, «Чудасія», «Медаль», «Червоний морок», «Обмарило», «Облога», «Оддавали Катрю», «День мій суботній», «Три зозулі з поклоном».
У запропонованій короткій прозі ви побачите, які нюанси переживань здатна передати література, як вона може зворушити, наблизивши до чийогось, хай навіть далекого від нас життя.
248 pages, Hardcover
Published September 1, 2023
18 people are currently reading
227 people want to read
About the author
Григір Тютюнник
29books23followersУкраїнський письменник-прозаїк.
Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931 року в селі Щилівці на Полтавщині в селянській сім'ї.
1937 року батька майбутнього письменника заарештували й відправили на заслання, де він і загинув (пізніше був реабілітований).
Малого Григора забрали до себе родичі на Донбас.
Під чаї війни, рятуючись від голоду, хлопець повернувся до матері на Полтавщину.
У повоєнні роки Тютюнник закінчив Зінківське ремісниче училище, працював у Харкові робітником на заводі.
Захворівши, повернувся до рідної Іллівки.
За «втечу»» із заводу (мусив відпрацювати три роки) був засуджений і чотири місяці відбув у колонії.
Звільнившись, виїхав на Донбас, працював на різних роботах. Звідти був призваний до війська, служив на флоті на Далекому Сході.
Тоді ж почав писати літературні твори.
Після демобілізації закінчив вечірню школу і 1957 року вступив на філологічний факультет Харківського університету.
1961 року в журналі «Крестьянка» побачило світ перше оповідання Тютюнника, воно було написане російською мовою. Автор невдовзі переклав свій твір на українську й відтоді писав лише рідною мовою.
Після завершення навчання в університеті Тютюнник виїхав на Донбас, учителював у вечірній школі.
1963 року письменник перебрався до Києва, працював у редакції газети «Літературна Україна», в сценарній майстерні Київської кіностудії їм. О. Довженка, у видавництвах «Радянській! письменник», «Молодь», «Дніпро», «Веселка».
1966 року вийшла перша книжка прози Тютюнника «Зав'язь»�. Пізніше побачили світ збірники новел «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1978), книжки для дітей «Ласочка» (1970), «Степова казка» (1973), повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко в степу» (1978).
За книжки «Климко» і «Вогник далеко в степу» Тютюнник 1980 року був удостоєний літературної премії ім. Лесі Українки в галузі дитячої літератури.
Помер Григір Тютюнник 6 березня 1980 року, покінчивши життя самогубством.
За свою творчість письменник 1981 року був посмертно відзначений Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.
Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931 року в селі Щилівці на Полтавщині в селянській сім'ї.
1937 року батька майбутнього письменника заарештували й відправили на заслання, де він і загинув (пізніше був реабілітований).
Малого Григора забрали до себе родичі на Донбас.
Під чаї війни, рятуючись від голоду, хлопець повернувся до матері на Полтавщину.
У повоєнні роки Тютюнник закінчив Зінківське ремісниче училище, працював у Харкові робітником на заводі.
Захворівши, повернувся до рідної Іллівки.
За «втечу»» із заводу (мусив відпрацювати три роки) був засуджений і чотири місяці відбув у колонії.
Звільнившись, виїхав на Донбас, працював на різних роботах. Звідти був призваний до війська, служив на флоті на Далекому Сході.
Тоді ж почав писати літературні твори.
Після демобілізації закінчив вечірню школу і 1957 року вступив на філологічний факультет Харківського університету.
1961 року в журналі «Крестьянка» побачило світ перше оповідання Тютюнника, воно було написане російською мовою. Автор невдовзі переклав свій твір на українську й відтоді писав лише рідною мовою.
Після завершення навчання в університеті Тютюнник виїхав на Донбас, учителював у вечірній школі.
1963 року письменник перебрався до Києва, працював у редакції газети «Літературна Україна», в сценарній майстерні Київської кіностудії їм. О. Довженка, у видавництвах «Радянській! письменник», «Молодь», «Дніпро», «Веселка».
1966 року вийшла перша книжка прози Тютюнника «Зав'язь»�. Пізніше побачили світ збірники новел «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1978), книжки для дітей «Ласочка» (1970), «Степова казка» (1973), повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко в степу» (1978).
За книжки «Климко» і «Вогник далеко в степу» Тютюнник 1980 року був удостоєний літературної премії ім. Лесі Українки в галузі дитячої літератури.
Помер Григір Тютюнник 6 березня 1980 року, покінчивши життя самогубством.
За свою творчість письменник 1981 року був посмертно відзначений Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 31 reviews
December 12, 2023
Майже два роки війни після повномасштабного вторгнення позбавили мене значної частини тієї чутливості, яку я завжди вважав чи не головною особливістю моєї особистості. Воно і не дивно. Після того, як ти сидиш в земляній норі, а високо у небі дзижчать дрони, коригуючи по тобі вогонь ворожих мінометів, як чуєш жаский тріск дерев, котрі ламаються під вагою танка, а трохи перегодом і розриви снарядів поруч, коли перевіряєш пульс того, з ким прийшов в цю посадку лише три години тому � а пульса в нього немає і ніколи більше не буде, коли заливаєш своєю кров'ю одяг і взуття тих, з ким ховаєшся від зливи уламків в окопі, коли після лікарні повертаєшся до свого подрозділу, а там з роти залишилося в такому-сякому строю лише двадцять п'ять людей, але ні того хлопця, з ким ти обговорював книги Террі Пратчетта, ні того, кого пригощав сушами (першими у його житті) � вже немає і ніколи не буде теж, коли світ настільки дав йобу, що для розмов про нього не залишилося цензурних слів � місця колишній чутливості вже немає і бути не може.
Хто ж знав, що Григір Тютюнник своїми оповіданнями та повістями зі збірки "Три зозулі з поклоном" розколупає у моєму серці цей струп аж так, що на останніх словах одноіменного із назвою книги оповідання мені горлом піде любов, упереміш з кров'ю та слізьми. Ні, я не думаю, що Григір Тютюнник або Василь Стефаник зможуть повернути до життя того мене, який вже ніколи не стане таким, як був раніше, але подарувати відчуття глибини, гостроти, тонкоти життя � може. І дарує. І в кожному з оповідань та повістей цієї збірки він робить це по-своєму, але обов'язково вражаюче щемко та діткливо.
"З любові й муки народжується письменник: Іншого шляху у нього нема."
Очевидно, що деякі з творів ґрунтуються на власному досвіді дитинства автора під час війни, як повість "Облога", де хлопчик тримається позаду лінії фронту, котра поступово посувається на захід, зустрічає людей, які його жаліють, годують, миють � і цивільних, і військових, спостерігає за всеможливими проявами людських доль � і в епіцентрі життя, і напередодні смерті.
Жіночі персонажі у Григора Тютюнника несуть у собі якусь особливо шпарку чуттєвість, приваблюють і бентежать. Хтозна, чи мав автор для них якість реальні прототипи, але чомусь здається, що він, принаймні, дуже добре їх відчував. І, мабуть, любив. Можливо цей досвід був набутий у час його післявоєнної юности, коли чоловіків страшенно бракувало і хлопчаки відчували особливу увагу жінок, як про це згадує Олександр Михед у відповідному випуску подкасту "Станція 451".
У повісті "В день суботній" окремим яскравим персонажем є Київ: Андріївська церква, подільські кручі, клаптик Дніпра, який видно з вікна квартирки, де мешкає головний герой � педагог і історик, який мріє жити і вчителювати в селі. У селі, яке поступово занепадає і розчиняється під тиском радянської реальності.
Але вершиною всього є, звісно, три сторінки оповідання "Три зозулі з поклоном" � я навіть не пригадую чи можливо ще у когось знайти таку ж годноту в сенсі стилю і емоційности. Там все, що відбувається � все про любов. І те, як літня жінка спостерігає за сином свого коханого чоловіка � він дуже скидається зовні на батька, і те, як передчувала в молодості, коли має прийти від нього листи із заслання, і те, як він відчував цю її любов через тисячі кілометрів і попросив власну дружину допомогти зняти з усіх учасників цей тягар, і те, як попри взаємне відчування одне одного на відстані, любов ходить власними стежками, які ніхто не вгадає, не передбачить. Таке страшенно сумне, але і дивовижно гарне та людяне оповідання.
І чомусь так дивно співпало, що рівно рік тому, я саме сьогодні копав яму під генератор в селі на Донбасі за три кілометра від лінії бойового зіткнення і слухав один із кращих випусків "Перефарбованого Лиса" про любов � #42. Три зозулі з поклоном.
Хто ж знав, що Григір Тютюнник своїми оповіданнями та повістями зі збірки "Три зозулі з поклоном" розколупає у моєму серці цей струп аж так, що на останніх словах одноіменного із назвою книги оповідання мені горлом піде любов, упереміш з кров'ю та слізьми. Ні, я не думаю, що Григір Тютюнник або Василь Стефаник зможуть повернути до життя того мене, який вже ніколи не стане таким, як був раніше, але подарувати відчуття глибини, гостроти, тонкоти життя � може. І дарує. І в кожному з оповідань та повістей цієї збірки він робить це по-своєму, але обов'язково вражаюче щемко та діткливо.
"З любові й муки народжується письменник: Іншого шляху у нього нема."
Очевидно, що деякі з творів ґрунтуються на власному досвіді дитинства автора під час війни, як повість "Облога", де хлопчик тримається позаду лінії фронту, котра поступово посувається на захід, зустрічає людей, які його жаліють, годують, миють � і цивільних, і військових, спостерігає за всеможливими проявами людських доль � і в епіцентрі життя, і напередодні смерті.
Жіночі персонажі у Григора Тютюнника несуть у собі якусь особливо шпарку чуттєвість, приваблюють і бентежать. Хтозна, чи мав автор для них якість реальні прототипи, але чомусь здається, що він, принаймні, дуже добре їх відчував. І, мабуть, любив. Можливо цей досвід був набутий у час його післявоєнної юности, коли чоловіків страшенно бракувало і хлопчаки відчували особливу увагу жінок, як про це згадує Олександр Михед у відповідному випуску подкасту "Станція 451".
У повісті "В день суботній" окремим яскравим персонажем є Київ: Андріївська церква, подільські кручі, клаптик Дніпра, який видно з вікна квартирки, де мешкає головний герой � педагог і історик, який мріє жити і вчителювати в селі. У селі, яке поступово занепадає і розчиняється під тиском радянської реальності.
Але вершиною всього є, звісно, три сторінки оповідання "Три зозулі з поклоном" � я навіть не пригадую чи можливо ще у когось знайти таку ж годноту в сенсі стилю і емоційности. Там все, що відбувається � все про любов. І те, як літня жінка спостерігає за сином свого коханого чоловіка � він дуже скидається зовні на батька, і те, як передчувала в молодості, коли має прийти від нього листи із заслання, і те, як він відчував цю її любов через тисячі кілометрів і попросив власну дружину допомогти зняти з усіх учасників цей тягар, і те, як попри взаємне відчування одне одного на відстані, любов ходить власними стежками, які ніхто не вгадає, не передбачить. Таке страшенно сумне, але і дивовижно гарне та людяне оповідання.
І чомусь так дивно співпало, що рівно рік тому, я саме сьогодні копав яму під генератор в селі на Донбасі за три кілометра від лінії бойового зіткнення і слухав один із кращих випусків "Перефарбованого Лиса" про любов � #42. Три зозулі з поклоном.
December 16, 2024
боже, ну яка розкішна збірка, які розкішні тексти, я в абсолютному захваті. цей рівень володіння словом, вміння розповідати, щемкість і правдивість!
December 24, 2024
У збірці від Pabulum (RIP) 10 оповідань. На момент, коли я прочитала 8 з них, тільки три мені більш-менш сподобалися: Медаль, Червоний морок, Облога). І то тільки через теми (голодомор/птср/війна) і проблиски гумору. Але всі відгуки, що їх я чула були суцільний мед: «Геніально! Неперевершено! Ніхто так не пише, як Григір Тютюнник!» Я сиділа, відмовчувалася і думала: «Це точно зі мною щось не так, не можуть же всі помилятися?».
І тут я дійшла до оповідання «День мій суботній». Ох, шановні, це просто любов з першого абзацу (якщо не речення). Стиль, сарказм, іронія, нотки екзистенційної кризи і розчарування в соціумі � все, як я люблю. Навіть пробачу йому цитати Чехова і Паустовського. Наскільки я уже зрозуміла, це оповідання � з пізніх робіт письменника.
А «Три зозулі з поклоном» розбили серденько.
Тому хоча б через 2 останні оповідання не можу поставити менше 5.
І тут я дійшла до оповідання «День мій суботній». Ох, шановні, це просто любов з першого абзацу (якщо не речення). Стиль, сарказм, іронія, нотки екзистенційної кризи і розчарування в соціумі � все, як я люблю. Навіть пробачу йому цитати Чехова і Паустовського. Наскільки я уже зрозуміла, це оповідання � з пізніх робіт письменника.
А «Три зозулі з поклоном» розбили серденько.
Тому хоча б через 2 останні оповідання не можу поставити менше 5.
June 15, 2024
Люди! Схаменіться. Адже ви добровільно, щодня, щомиті відмовляєтесь від насолоди життям, таким коротким. Ви більше дієте, ніж думаєте. Більше знаєте, ніж відчуваєте. Бо вам ніколи!
намагаюся згадати, чи був Григір Тютюнник у моїй шкільній програмі, і, на превеликий сором, не памʼятаю ніц. тож будемо вважати це знайомством: з тих, що ніколи не забуваються, і про які довго з посмішкою та теплом думаєш.
така жива мова, чуттєві образи � я в захваті. ну і видання від Пабулуму надзвичайно прекрасне 🖤
намагаюся згадати, чи був Григір Тютюнник у моїй шкільній програмі, і, на превеликий сором, не памʼятаю ніц. тож будемо вважати це знайомством: з тих, що ніколи не забуваються, і про які довго з посмішкою та теплом думаєш.
така жива мова, чуттєві образи � я в захваті. ну і видання від Пабулуму надзвичайно прекрасне 🖤
November 30, 2023
Книга листопада у книжковому клубі The Ukrainians стала відкриттям магії Тютюнника і Михеда, який цікаво про нього розповідає і дає ключі до розгадки сюжетів. Ми вчилися бачити еротичні підтексти в описах природи, розгадувати як Тютюнник за допомогою порівнянь і метафор наштовхує нас на роздуми, але не називає конкретні речі. Глибокі й емоційні оповідання людини, яка на власному досвіді пережила реалії Голодомору, війни, ув'язнення і совка.
May 15, 2024
Як почала цю книгу, то згадала, що у мене в списку "Переглянути пізніше" на YT є прекрасний запис книжкового клубу The Ukrainians саме про цю збірку. І на клубі спікером був Михед. А його смаку я довіряю майже беззаперечно. До того ж згадала про існування його подкасту Станція 451, де першим героєм 2 сезону знов таки був Тютюнник. І тут відкрилась безодня.... Це наймайстерніша коротка проза, яку лишень можна собі уявити. Я не знаю, ЯК це робив автор, але на трьох сторінках тут можна знайти і тонкий психологізм, і важку долю людини, і цілий зріз покоління, і повнокровний портрет епохи.
October 18, 2024
Григір Тютюнник є моїм особистим вілкриттям року, а можливо і всієї української літератури.
Все почалось з того, що я вирішила перечитати новелу «Три зозулі з поклоном», і сестра мене підсадила на «Хололну м‘яту� і «Оддавали Катрю», а отямилась я, коли купила на олх прекрасне видання новел від видавництва Pabulum.
Кожна новела варта глибокого і довгого обговорення, кожна як маленьке життя. Символізм захований в описах природи дуже тонко додає значущих рис новелам, і водночас, дає простір мені, як читачу, для особистих рефлексій.
Чоловічі герої всіх новел дуже живі, зачіпають нерв, емоцію і заставляють ще дужче ненавидіти війни (хоч куди більше). І загалом, вникнувши в біографію Григіра, я розумію чому в нього такі герої. І спершу я навіть згодилась з Вірою Агеєвою, яка сказала що він пише про «Слабких чоловіків уярмленої нації», але я власне думаю що то радше зломані, дехто надломані люди війною і часом.
«Дивна все-таки штука � людина. Є в ній якась рахубина. Живе вона в тобі до нагоди непомітно, безболісно, як дихання. А потім, дивись, так тебе струсоне, що аж ноги підламуються...»
Дуже раджу послухати також:
- подкаст Станція 451 ()
- ютуб Шалені авторки ()
Все почалось з того, що я вирішила перечитати новелу «Три зозулі з поклоном», і сестра мене підсадила на «Хололну м‘яту� і «Оддавали Катрю», а отямилась я, коли купила на олх прекрасне видання новел від видавництва Pabulum.
Кожна новела варта глибокого і довгого обговорення, кожна як маленьке життя. Символізм захований в описах природи дуже тонко додає значущих рис новелам, і водночас, дає простір мені, як читачу, для особистих рефлексій.
Чоловічі герої всіх новел дуже живі, зачіпають нерв, емоцію і заставляють ще дужче ненавидіти війни (хоч куди більше). І загалом, вникнувши в біографію Григіра, я розумію чому в нього такі герої. І спершу я навіть згодилась з Вірою Агеєвою, яка сказала що він пише про «Слабких чоловіків уярмленої нації», але я власне думаю що то радше зломані, дехто надломані люди війною і часом.
«Дивна все-таки штука � людина. Є в ній якась рахубина. Живе вона в тобі до нагоди непомітно, безболісно, як дихання. А потім, дивись, так тебе струсоне, що аж ноги підламуються...»
Дуже раджу послухати також:
- подкаст Станція 451 ()
- ютуб Шалені авторки ()
January 18, 2024
Якби мене попросили описати цю збірку оповідань одним словом, це слово було б "щемко". Титульна новела на три сторіночки і десять хвилин читання -- і от на тебе накочуються хвилями світлий сум про нерозділене кохання, туга за втраченим батьком, ненависть до одвічних гонителів наших, вдячність за щирі почуття...
І як болить, що те, про що пише Григір Тютюнник, стає занадто актуальним сьогодні, в 2023 році. Я про воєнні та повоєнні травми, і фізичні, і душевні, з якими українцям доведеться справлятися.
І дуже цінно було читати ці оповідання саме мені, народженій в російськомовному Донецьку, але з корінням на рідній Уманщині, де було село, і річка, і кінні підводи, і весілля з сизими бутилями первака на столах. Так, це мої прабабусі, бабусі і дідусі вирушили на Донеччину шукати роботи і кращої долі. Там їхні діти стали говорити російською, бо цього вимагало оточення. А я тепер намагаюся привласнити собі те, що направду мало бути моїм від самого початку. І я знаю, що я в цьому не сама.
І як болить, що те, про що пише Григір Тютюнник, стає занадто актуальним сьогодні, в 2023 році. Я про воєнні та повоєнні травми, і фізичні, і душевні, з якими українцям доведеться справлятися.
І дуже цінно було читати ці оповідання саме мені, народженій в російськомовному Донецьку, але з корінням на рідній Уманщині, де було село, і річка, і кінні підводи, і весілля з сизими бутилями первака на столах. Так, це мої прабабусі, бабусі і дідусі вирушили на Донеччину шукати роботи і кращої долі. Там їхні діти стали говорити російською, бо цього вимагало оточення. А я тепер намагаюся привласнити собі те, що направду мало бути моїм від самого початку. І я знаю, що я в цьому не сама.
April 26, 2024
Щемкі історії про війну...
До збірки ввійшли десять тестів, серед них новели, оповідання та повісті ("Зав'язь", "Холодна м'ята", "Чудасія", "Медаль", "Червоний морок", "Обмарило", "Облога", "Оддавали Катрю", "День мій суботній", "Три зозулі з поклоном". Тексти дуже глибокі та щемкі. Григору Тютюннику вдалося навіть у таких невеликих оповіданнях вмістити стільки всього. Цей біль війни. Зараз читати тексти про війну ще складніше. Рекомендую прочитати!
Цитати, яка мене вразила:
"Після війни перепочинок, доки діти виростуть у солдатів; після перепочинку - війна".
До збірки ввійшли десять тестів, серед них новели, оповідання та повісті ("Зав'язь", "Холодна м'ята", "Чудасія", "Медаль", "Червоний морок", "Обмарило", "Облога", "Оддавали Катрю", "День мій суботній", "Три зозулі з поклоном". Тексти дуже глибокі та щемкі. Григору Тютюннику вдалося навіть у таких невеликих оповіданнях вмістити стільки всього. Цей біль війни. Зараз читати тексти про війну ще складніше. Рекомендую прочитати!
Цитати, яка мене вразила:
"Після війни перепочинок, доки діти виростуть у солдатів; після перепочинку - війна".
December 17, 2023
Ця книга в самісіньке моє слобожанське серце ❤️�
Неймовірно майстерно написана. Особливо вразила «Облога». Про сироту, який йде з Донеччини на Полтавщину крізь війну. А також «День мій суботній» про вчорашнього студента, який шукає своє місце в Києві.
Загалом просто любов ❤️
Неймовірно майстерно написана. Особливо вразила «Облога». Про сироту, який йде з Донеччини на Полтавщину крізь війну. А також «День мій суботній» про вчорашнього студента, який шукає своє місце в Києві.
Загалом просто любов ❤️
February 11, 2025
Всі оповідання чудові, але від Облоги мене чомусь особливо рознесло. В ньому опис війни хоч і драматичний, але без романтизації і зайвої сентиментальності. Від атмосфери перехоплює подих, стилістично це просто пісня. Текст такий тягучий, місцями майже сюрреалістичний зі всіма його снігами, туманами і загравами. Прекрасно ❤️
July 9, 2024
Дуже щемко, печально і безнадійно. Але ж як майстерно і гарно
November 18, 2023
Передмова літературознавця Ростислава Семківа має назву "Важко читати дитину війни". І це дуже влучно. Бо читати Тютюнника і справді не легко. Зачасту його герої - покалічені (зазвичай у прямому сенсі - у героїв відсутні кінцівки) війною люди зі складною сімейною історією. У більшості творів зчитується автобіографізм - хлопчик без батька, який рухається назустріч фронту; жінка, яка знала, що її чоловіка кохала інша.
«Печених буряків я тої ночі так і не попоїв, бо за другим разом літак влучив у провалля, і діда вбило, а мене тільки з покутка викинуло».
"Облога" - історія про хлопчика, який втратив усю родину, а навколо Друга світова, і він з рідної Полтавщини іде пішки у напрямку фронту. Історія втрат, знаходження та дорослішання.
"Оддавали Катрю" - молодшу дочку з селянської родини віддають заміж за міського інженера з Донбасу (насправді він не звідти). Сумне оповідання про відмирання села, та яе зокрема совок сприяв цьому.
"День мій суботній" - один з моїх улюблених текстів про Київ. Головний герой - вчитель історії за професією, і те, наскільки важко йому зі своїм фахом, красномовно показує відношення совка до історії.
"Три зозулі з поклоном" - коротка історія (пам'ятаю, як читала її в 11 класі і була в захваті) про кохання, але не звчине. Трохи містична, адже автор дає нам дуже мало інформації про героїв. Але через це не менш прекрасна. Подібні новели треба час від часу перечитувати, бо кожен раз відкриваєш для себе щось нове.
«Печених буряків я тої ночі так і не попоїв, бо за другим разом літак влучив у провалля, і діда вбило, а мене тільки з покутка викинуло».
"Облога" - історія про хлопчика, який втратив усю родину, а навколо Друга світова, і він з рідної Полтавщини іде пішки у напрямку фронту. Історія втрат, знаходження та дорослішання.
"Оддавали Катрю" - молодшу дочку з селянської родини віддають заміж за міського інженера з Донбасу (насправді він не звідти). Сумне оповідання про відмирання села, та яе зокрема совок сприяв цьому.
"День мій суботній" - один з моїх улюблених текстів про Київ. Головний герой - вчитель історії за професією, і те, наскільки важко йому зі своїм фахом, красномовно показує відношення совка до історії.
"Три зозулі з поклоном" - коротка історія (пам'ятаю, як читала її в 11 класі і була в захваті) про кохання, але не звчине. Трохи містична, адже автор дає нам дуже мало інформації про героїв. Але через це не менш прекрасна. Подібні новели треба час від часу перечитувати, бо кожен раз відкриваєш для себе щось нове.
May 14, 2024
Тютюнник завжди у мене буде про надрив, такий без пафосу, щемко людський, часом лоскотно-грайливий, коли як кажуть "ссе під ложечкою", а потім усе обривається, тільки не різко (бо автор і надалі викручує почуття навиворіт), при цбому роблячи це любовно, хоча й із сумом, правдивим і нестерпно болючим. Усі його новели про чемних людей, отих простих, із села, що своїми намозоленими серцями здатні відчувати викрасталізовану правду, не можуть жити інакше, не бачать сенсу жити у двобої із собою, двобої за себе. Тому, вони кожного разу вибирають те, що їх врятує і погубить одночасно (врятує у духовному сенсі, погубить - у фізичному), вони вибирають Шлях, Дорогу і Життя, їхні чуття загострені, вони не можуть по-іншому. Цього б не було без отієї Любові Всевишньої, котрій усе і всі присвячуються.
December 9, 2023
В черговий раз пошкодувала що в школі у мене нічого подібного не було.
January 31, 2024
Дуже жалію, що раніше не читала Тютюнника 💔 Написано неймовірно чуттєво!
December 20, 2024
Я думала, що не знайду цього року для себе щось краще оповідань Підмогильного, але Тютюнник � то просто любов. Останнім часом я рідко плачу від книг, але от проридалася від «Облоги», це така розкішна і щемка повість про війну і дитину. А коли знаєш, що ця повість частково автобіографічна, то стає ще сумніше.
Але найбільше мені подобається, що попри всі важкі втрати, які відбуваються з героями, у кожного з них є свій рецепт щастя, і зазвичай він дуже простий � зігрітися в мороз, побазарювати і купити квітів, спостерігати за природою. Це дає надію.
Природа, до речі, як на мене окремий персонаж в кожному творі. Зі шкільних часів у мене як і у багатьох є упереджене ставлення до описів природи, у Тютюнника все не так, і я зрозуміла чому: його описи природи не пласкі, не застиглі в часі, вони обʼємні і динамічні. Природа може доповнити героїв, там де слів не залишилось, на неї можна спиратися.
Коротше, просто беріть і читайте, це неймовірні твори.
Але найбільше мені подобається, що попри всі важкі втрати, які відбуваються з героями, у кожного з них є свій рецепт щастя, і зазвичай він дуже простий � зігрітися в мороз, побазарювати і купити квітів, спостерігати за природою. Це дає надію.
Природа, до речі, як на мене окремий персонаж в кожному творі. Зі шкільних часів у мене як і у багатьох є упереджене ставлення до описів природи, у Тютюнника все не так, і я зрозуміла чому: його описи природи не пласкі, не застиглі в часі, вони обʼємні і динамічні. Природа може доповнити героїв, там де слів не залишилось, на неї можна спиратися.
Коротше, просто беріть і читайте, це неймовірні твори.
February 14, 2024
Для мене геній короткої прози.
December 27, 2024
Тексти Тютюнника торкають ніжністю, тонкою атмосферністю і глибоким естетичним переживанням. "Холона м'ята" - здавалося б такий простий сюжет, мінімум персонажів, але стільки глибини й відчуттів! Атмосферу новели можна майже відчути: запах м’ят�, вечірня тиша, плин води, дівчина, яка збирає м’ят�, і чоловік, чиє серце розривається між обов’язко� і раптовим відчуттям свободи. Автор передає все це неймовірно тонко, не вдаючись до драматичних подій або гучних слів.
Мені особливо сподобалося, як автор підводить читача до думки про вибір. Адже тільки відкритість до нового досвіду, сміливість ризикувати, можуть привести до справжніх змін.
Обговорення "Холоної м'яти" у подкасті ПереФарбований лис слухайте тут
Мені особливо сподобалося, як автор підводить читача до думки про вибір. Адже тільки відкритість до нового досвіду, сміливість ризикувати, можуть привести до справжніх змін.
Обговорення "Холоної м'яти" у подкасті ПереФарбований лис слухайте тут
August 15, 2024
Зі школи пригадую, що “Три зозулі…� змушували мене багато роздумувати, хоч і не залишилось в пам’ят� про що саме, але ж сам факт! Так ось, всотуючи вибрані новели та повісті розумію, що Тютюнник не типовий українсько-радянський, чи то пак радянсько-український письменник, а доволі міцний, глибокий прозаїк свого покоління, який вміло працював з травмами цієї ж ґенерації.
Гадаю, раніше би його тексти роздерли мене зсередини ("Обмарило" або ж "Облога"), але нині я підходжу раціональніше і спокійніше. До речі, "Облога", окрім того, що про українців в Другу світову війну, а це вже цікаво, так ще й перегукується зі сучасними переживаннями.
Гадаю, раніше би його тексти роздерли мене зсередини ("Обмарило" або ж "Облога"), але нині я підходжу раціональніше і спокійніше. До речі, "Облога", окрім того, що про українців в Другу світову війну, а це вже цікаво, так ще й перегукується зі сучасними переживаннями.
October 15, 2024
Найкраща книжка яка сталась зі мною в цьому році, без перебільшень.
Чомусь не пригадую зі шкільної програми цих творів і дуже щаслива, що саме зараз прочитала ці оповідання, бо кожне увійшло до мого серця, кожне було дуже мені потрібне.
Саме у цій збірці 10 оповідань, тому хочу прочитати й інші, бо мова, слова, образи і описи Григора Тютюнника - прекрасні на всі часи, всі покоління, для кожного.
Також після прочитання Григора, замовила собі "Вир" старшого брата письменника Григорія Тютюнника, просто вражає, як багато всього ще перед нами до читання і до пізнання в українській літературі та історії.
Чомусь не пригадую зі шкільної програми цих творів і дуже щаслива, що саме зараз прочитала ці оповідання, бо кожне увійшло до мого серця, кожне було дуже мені потрібне.
Саме у цій збірці 10 оповідань, тому хочу прочитати й інші, бо мова, слова, образи і описи Григора Тютюнника - прекрасні на всі часи, всі покоління, для кожного.
Також після прочитання Григора, замовила собі "Вир" старшого брата письменника Григорія Тютюнника, просто вражає, як багато всього ще перед нами до читання і до пізнання в українській літературі та історії.
Read
July 7, 2024Дуже люблю як пише Григір Тютюннник. У цьому плані отримую таке ж задоволення як від Кінга. Образи, пейзажі, вдале слівце.
У цій збірці є - як на мене - актуальні історії про людей після війни. "Чудасія" про людину з інвалідністю і систему, "Медаль" звісно ж про медаль, але обрамлена історія відразу простежується своєю очевидністю, але може слугувати застереженням і нам у майбутньому. "Червоний морок" для мене про важливість слухати історії і жити з травмами. А "Холодна м'ята" красиво-ніжно-відсторонене про життя, природу і нас.
У цій збірці є - як на мене - актуальні історії про людей після війни. "Чудасія" про людину з інвалідністю і систему, "Медаль" звісно ж про медаль, але обрамлена історія відразу простежується своєю очевидністю, але може слугувати застереженням і нам у майбутньому. "Червоний морок" для мене про важливість слухати історії і жити з травмами. А "Холодна м'ята" красиво-ніжно-відсторонене про життя, природу і нас.
This entire review has been hidden because of spoilers.
July 26, 2024
Для мене особисто � Григір Тютюнник � це письменник - відкриття. Зачарована красою його мови та талантом показати життя в Україні у повоєнний час � і це все в оповіданнях та новелах. Він майстер малої прози.
Щемко читати твори про війну і післявоєнний час � люди тоді і зараз переживають ті ж емоції�
Дуже сподобалась «міська» новела «День мій суботній».
Щемко читати твори про війну і післявоєнний час � люди тоді і зараз переживають ті ж емоції�
Дуже сподобалась «міська» новела «День мій суботній».
July 6, 2024
Кожна історія показує різні аспекти реалій українських сіл в 60х роках. Написано просто фантастично. Книга підкупає саме тим, як гарно вона написана
September 12, 2024
В захваті, дуже сподобалось. І це з урахуванням того, що коротка проза загалом не моя улюблена форма
July 17, 2024
Маю багато ніжності до творчості Григора Тютюнника ще зі шкільних часів. Й за читанням цієї збірки вона як прорвалася з мене з новою силою..
Світле читання, чисте, як заміське повітря. Аж паморочиться в голові, і хочеться в ліс, і трогати траву, і писати про природу, плакати і сміятись, здивовано знову віднаходячи в собі якусь підліткову вразливість, яку, виявляється, моя цинічність не випалила ще до кінця.
Оповідання на тему війни сприймаються гостро, накладаючись на наш новий досвід. Читалися вони напружено, як сучасні репортажі з фронтів, враховуючи, що Тютюнник багато пише про Донбас.
Дуже сподобалась повість «День мій суботній» � єдиний твір про місто у збірці, а саме про Київ 60�70х років. Тут вам і Поділ, і Андріївський узвіз, і Житній ринок. І багато саморефлексії молодого головного героя, який шукає своє місце в житті.
«Нам би, Степане, бути байдужішими, тоді про нас казали б, що ми сильні натури. “Приховуй своє життя� � вчили древні філософи. Ні, Степане, важливо за всяких обставин залишатися із відкритими душами � тільки тоді ми не оглухнемо серцями, тільки тоді повною мірою відчуємо Людину в собі й в інших».
В сучасному світі автор безперечно був би представником нової щирості. Повертатимусь до нього за теплими почуттями, коли відчуватиму, що моя вправність бачити хороше й добре в найменших дрібницях, припадає пилом повсякденного.
Світле читання, чисте, як заміське повітря. Аж паморочиться в голові, і хочеться в ліс, і трогати траву, і писати про природу, плакати і сміятись, здивовано знову віднаходячи в собі якусь підліткову вразливість, яку, виявляється, моя цинічність не випалила ще до кінця.
Оповідання на тему війни сприймаються гостро, накладаючись на наш новий досвід. Читалися вони напружено, як сучасні репортажі з фронтів, враховуючи, що Тютюнник багато пише про Донбас.
Дуже сподобалась повість «День мій суботній» � єдиний твір про місто у збірці, а саме про Київ 60�70х років. Тут вам і Поділ, і Андріївський узвіз, і Житній ринок. І багато саморефлексії молодого головного героя, який шукає своє місце в житті.
«Нам би, Степане, бути байдужішими, тоді про нас казали б, що ми сильні натури. “Приховуй своє життя� � вчили древні філософи. Ні, Степане, важливо за всяких обставин залишатися із відкритими душами � тільки тоді ми не оглухнемо серцями, тільки тоді повною мірою відчуємо Людину в собі й в інших».
В сучасному світі автор безперечно був би представником нової щирості. Повертатимусь до нього за теплими почуттями, коли відчуватиму, що моя вправність бачити хороше й добре в найменших дрібницях, припадає пилом повсякденного.
March 3, 2024
Більш за все сподобались оповідання «Оддавали Катрю» та «День мій суботній». Інші новели теж гарно написані і цікаві, але мені більш імпонує варіант оповідань на 30 сторінок і плюс. «Облога» знову ж таки майстерно написано, але дуже сумний сюжет. А ось «Оддавали Катрю» і «День мій суботній» в деяких моментах викликали посмішку.
В оповіданні «Оддавали Катрю» розповідається про дівчину, яка гуляє весілля з хлопцем з міста у своєму селі з батьками. Оповідання про розлуку дітей і батьків, про урбанізацію села, про важливість цінити і любити рідні традиції і ніколи не забувати звідки ти родом і хто ти є.
«День мій суботній» - оповідання про юного вчителя, який приїхав із села в Київ. Це його історія про те, як він знайшов квартиру, роботу і зустрів своє перше кохання.
Усі твори дуже гарно написані саме з поетичної точки зору. Григір Тютюнник дійсно майстер слова і одним реченням може дуже чітко і лаконічно передати всю сутність персонажів. Сюжети в його творах не динамічні і не захоплюючі, але для мене він перший автор, з яким я кайфувала саме через те, ЯК він пише.
В оповіданні «Оддавали Катрю» розповідається про дівчину, яка гуляє весілля з хлопцем з міста у своєму селі з батьками. Оповідання про розлуку дітей і батьків, про урбанізацію села, про важливість цінити і любити рідні традиції і ніколи не забувати звідки ти родом і хто ти є.
«День мій суботній» - оповідання про юного вчителя, який приїхав із села в Київ. Це його історія про те, як він знайшов квартиру, роботу і зустрів своє перше кохання.
Усі твори дуже гарно написані саме з поетичної точки зору. Григір Тютюнник дійсно майстер слова і одним реченням може дуже чітко і лаконічно передати всю сутність персонажів. Сюжети в його творах не динамічні і не захоплюючі, але для мене він перший автор, з яким я кайфувала саме через те, ЯК він пише.
March 8, 2024
Я давно не читала малої прози, тому досвід читання цієї книжки був досить незвичним. Проте манера письма та оповідання - неймовірні, вони ніби занурюють тебе у до болю знайомі сцени з життя, дозволяють поринути самому у текст, не обтяжуючи його надлишковими описами. Всі твори у збірці щемкі та проникливі, вони звертаються до знайомих сюжетів та резонують з подіями сьогодення. Це дуже чуттєва проза, яку точно варто почитати кожному. Можливо, вона комусь здасться занадто простою, але в цьому і є її особливий шарм та чуттєвість.
April 27, 2024
Тепер Тютюнники - мій краш💔 Це дуже якісне видання познайомило мене з геніальними текстами Григора, а потім ще й Григорія. Феєрія мови, почуттів, природи, України. Моя любов на всі часи і настрої. Не втрималась, придбала додатково повну збірку текстів Григора (оригінальних, без совєцької цензури) та «Вир» Григорія.
Дуже рада, що видавництва почали тиражувати українських письменників в такому якісному вигляді і ми можемо втамувати спрагу в цьому масовому витку національної самосвідомості.
Дуже рада, що видавництва почали тиражувати українських письменників в такому якісному вигляді і ми можемо втамувати спрагу в цьому масовому витку національної самосвідомості.
March 25, 2024
Дуже сподобалось все. Автор так щемко і з добротою, щиро описує людей, їх характери і вади і все це легким текстом, описами, діалогами. Але більш за все в серденько потрапили роздуми як авторськи, так і влучні фрази героїв. Просто в саме серце. 💔
Displaying 1 - 30 of 31 reviews
Can't find what you're looking for?
Get help and learn more about the design.