What do you think?
Rate this book
Право сильного
Темне фентезі. Книга розповідає про суворий світ дикунських кланів, що живуть в прадавньому лісі. Через пригоди головних героїв вона розповідає про силу і владу, і як ті можуть змінити людину, що не готова до їх тягаря.
336 pages, Hardcover
Published October 3, 2023
3 people are currently reading
42 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
February 26, 2025
Цікава і динамічна історія, прочитав із задоволенням. Суб'єктивно, мінус зірочка бо не отримав прям захвату, якогось яскравого враження.
February 24, 2024
Вперше за довгий час прочитав паперову книгу � «Право сильного», Костянтина «Вальде Хан» Ульянова. Дуже сподобалось, вісім Конанів з десяти плюс приховані глибини.
Саме Конанів: хто ж ще може бути мірилом якості героїчного фентезі? А «Право сильного» і є героїчним фентезі із вкрапленнями фентезі темного та дрібкою містики. Головний герой, жрець мандрівного бога з місцевого аналога Візантії, погоджується виконати доручення імперського аристократа: віднайти на Березі кісток джерело, вода з якого дарує небачену силу, дізнатися секрет цього джерела і привезти наймачеві. Жодного порятунку світу, просто чесні контрактні відносини. І разом із побратимом-північником жрець вирушає в подорож найтемнішим краєм свого світу, де укріплені поселення стоять під захистом тотемів, а безкраїми хащами між ними володарюють дикі чудовиська.
Темрява Берегу Кісток прописана настільки яскраво, що іноді її можна торкнутися. Світ «Права сильного» взагалі незатишний, і найбільш симпатичне місце там � Астровальтійська імперія (з работоргівлею та релігійно мотивованою експансією), де при всіх своїх недоліках можливий прогрес, соціальний, економічний та моральний. На Березі він неможливий, там панують людожерські звичаї і співчуття можливе хіба до членів власних родини і племені. Не дивно, що коли одне з племен Берега отримує доступ до джерела дармової сили, воно використовує його відповідно.
Тема сили проходить через роман наскрізь. Сили як інструмента, який може бути застосований для захисту слабких або для завоювання сусідів. Сили як товару, за який доведеться заплатити сповна. Сили як частини ідентичності, яка, з однієї сторони, дає принципову можливість робити складний вибір, а з іншої � не залишає його взагалі. При цьому сила не обов’язков� є фізичною. Іноді це сила духа і розуму, як у матері головного героя, матріарха Ілітідів, яка залізною рукою веде справи роду. Іноді це сила навичок і співчуття, як у провідника-слідопита, який допомагає племенам Берега безпечніше пересуватися лісом і намагається припиняти конфлікти між ними. Тай й сила головних героїв походить не стільки з їх м’язі�, скільки з воїнської майстерності, стійкості, здатності до тверезого мислення та планування, а головне � із розуміння пріоритетів і готовності керуватися чимось вищим, ніж просто прагнення виживання або наживи, хоч їх подорож і починається за контрактом. Причому вищі матерії можуть бути різними � від абстрактної боротьби зі злом до пам’ят� про загиблих друзів.
Саме в цих питаннях і проявляється глибина роману, і за гримасою історії саме ці питання близькі і нагальні для нас зараз. Нам всім потрібна сила тут і зараз: солдату у бліндажі, офіцеру на командному пункті, лікарю в лікарні, програмісту за комп’ютером, вихователю в дитячому садку і т.д., потрібна просто по факту життя в Україні сьогодні. Тому спокуса легкого шляху до сили зрозуміла нам як небагатьом. Але за все доведеться скласти повну ціну, особливо за начебто легкі рішення. Шлях до істинної сили лежить через щоденні зусилля, по краплі за раз, і з кожною заслуженою краплею сили людина змінюється, вчиться впевненіше дивитися в майбутнє, робити усвідомлені і правильні вибори. Шлях до дармової сили веде в морок Берегу Кісток.
Саме Конанів: хто ж ще може бути мірилом якості героїчного фентезі? А «Право сильного» і є героїчним фентезі із вкрапленнями фентезі темного та дрібкою містики. Головний герой, жрець мандрівного бога з місцевого аналога Візантії, погоджується виконати доручення імперського аристократа: віднайти на Березі кісток джерело, вода з якого дарує небачену силу, дізнатися секрет цього джерела і привезти наймачеві. Жодного порятунку світу, просто чесні контрактні відносини. І разом із побратимом-північником жрець вирушає в подорож найтемнішим краєм свого світу, де укріплені поселення стоять під захистом тотемів, а безкраїми хащами між ними володарюють дикі чудовиська.
Темрява Берегу Кісток прописана настільки яскраво, що іноді її можна торкнутися. Світ «Права сильного» взагалі незатишний, і найбільш симпатичне місце там � Астровальтійська імперія (з работоргівлею та релігійно мотивованою експансією), де при всіх своїх недоліках можливий прогрес, соціальний, економічний та моральний. На Березі він неможливий, там панують людожерські звичаї і співчуття можливе хіба до членів власних родини і племені. Не дивно, що коли одне з племен Берега отримує доступ до джерела дармової сили, воно використовує його відповідно.
Тема сили проходить через роман наскрізь. Сили як інструмента, який може бути застосований для захисту слабких або для завоювання сусідів. Сили як товару, за який доведеться заплатити сповна. Сили як частини ідентичності, яка, з однієї сторони, дає принципову можливість робити складний вибір, а з іншої � не залишає його взагалі. При цьому сила не обов’язков� є фізичною. Іноді це сила духа і розуму, як у матері головного героя, матріарха Ілітідів, яка залізною рукою веде справи роду. Іноді це сила навичок і співчуття, як у провідника-слідопита, який допомагає племенам Берега безпечніше пересуватися лісом і намагається припиняти конфлікти між ними. Тай й сила головних героїв походить не стільки з їх м’язі�, скільки з воїнської майстерності, стійкості, здатності до тверезого мислення та планування, а головне � із розуміння пріоритетів і готовності керуватися чимось вищим, ніж просто прагнення виживання або наживи, хоч їх подорож і починається за контрактом. Причому вищі матерії можуть бути різними � від абстрактної боротьби зі злом до пам’ят� про загиблих друзів.
Саме в цих питаннях і проявляється глибина роману, і за гримасою історії саме ці питання близькі і нагальні для нас зараз. Нам всім потрібна сила тут і зараз: солдату у бліндажі, офіцеру на командному пункті, лікарю в лікарні, програмісту за комп’ютером, вихователю в дитячому садку і т.д., потрібна просто по факту життя в Україні сьогодні. Тому спокуса легкого шляху до сили зрозуміла нам як небагатьом. Але за все доведеться скласти повну ціну, особливо за начебто легкі рішення. Шлях до істинної сили лежить через щоденні зусилля, по краплі за раз, і з кожною заслуженою краплею сили людина змінюється, вчиться впевненіше дивитися в майбутнє, робити усвідомлені і правильні вибори. Шлях до дармової сили веде в морок Берегу Кісток.
February 21, 2024
В умовно стародавньому світі меча й магії ширяться чутки, що десь на диких берегах існує джерело, яке наділяє величезною силою. Поки п'єш ту воду, легко можеш самотужки гори звертати, всіх ворогів умахувати одним мізинцем.
Звісно, на таку спокусу є величезний попит. Хтось просто хоче стати дуже сильним і захищати селища від надприродніх хижих істот або збирати багатий оброк, хтось � побудувати кар'єру сірого кардинала, хтось хоче розгадати, як це джерело працює; а хтось � можливо, його знищити.
І це рушійна сила сюжету і основна ідея � сила, що дається задарма vs сила, яку отримуєш чисельними випробуваннями й жертвами, � яка, втім, час від часу губитиметься між сторінками, тож комусь з героїв доведеться нагадувати про це читачам і своїм приятелям.
«Право сильного» � дуже сильно хлопчаче фентезі: суцільне тинялово й рубилово, часто не на користь історії. Жіночі персонажі існують лише для того, щоби їх вграти десь на фоні. Або як мати Аякса чи таємнича незнайомка � аксіомою, картиною в музеї, недосяжним ідеалом, стихійною силою, ex machina.
Хоча фентезі здається низьким і легким жанром, писати в якому за іграшку, насправді існують певні закони, без яких справи не буде. Ти або береш звичний світ, певний історичний період і змінюєш лише назви, або придумуєш щось цілком своє. Другий варіант складний � треба прописати розвиток і логіку світу з нуля, чітко й послідовно, щоб не було суперечностей, але і перший не простий, лише таким здається. Якщо обираєш його, в умовній Стародавній Греції не може бути знань про «імунітет» або «мутації». Якщо ж ці поняття звичайна річ, потрібне пояснення, як так сталося.
Такі дрібнички вибиваються не менше за «просмерділу псиною ковдру» у поселенні, де пси до цього взагалі не згадувалися. Або за «плаваючу» магію з непевних джерел (окремо хочеться запитати, як пов'язані вставка про жіноче чаклунство і незнайомка, а якщо ніяк, то нащо перше?). Або за обов'язкові до кожного слова прикметники чи дуже осучаснені жартики.
Попри все в книзі вистачає цікавого і окремі моменти продовжують крутитися в голові навіть через кілька днів по завершенню читання. У автора є сміливість завершувати шлях героя в тій точці, де краще для його характера, а не загальноприйнятного «довго й щасливо» � таке не часто зустрічається. Хоча про долю Кіруга можна посперечатися, хіба що це ілюстрація випадковості життя.
Міркую, якою ця книга могла б стати з гарним літредактором, як заграли би різними гранями трохи схожі одне на одного персонажі, як розрізнені клаптики зібралися б у цільне полотно, як красиво сплелися б лінії уривчастих інтриг.
І очікую на анонсований «Храм».
Звісно, на таку спокусу є величезний попит. Хтось просто хоче стати дуже сильним і захищати селища від надприродніх хижих істот або збирати багатий оброк, хтось � побудувати кар'єру сірого кардинала, хтось хоче розгадати, як це джерело працює; а хтось � можливо, його знищити.
І це рушійна сила сюжету і основна ідея � сила, що дається задарма vs сила, яку отримуєш чисельними випробуваннями й жертвами, � яка, втім, час від часу губитиметься між сторінками, тож комусь з героїв доведеться нагадувати про це читачам і своїм приятелям.
«Право сильного» � дуже сильно хлопчаче фентезі: суцільне тинялово й рубилово, часто не на користь історії. Жіночі персонажі існують лише для того, щоби їх вграти десь на фоні. Або як мати Аякса чи таємнича незнайомка � аксіомою, картиною в музеї, недосяжним ідеалом, стихійною силою, ex machina.
Хоча фентезі здається низьким і легким жанром, писати в якому за іграшку, насправді існують певні закони, без яких справи не буде. Ти або береш звичний світ, певний історичний період і змінюєш лише назви, або придумуєш щось цілком своє. Другий варіант складний � треба прописати розвиток і логіку світу з нуля, чітко й послідовно, щоб не було суперечностей, але і перший не простий, лише таким здається. Якщо обираєш його, в умовній Стародавній Греції не може бути знань про «імунітет» або «мутації». Якщо ж ці поняття звичайна річ, потрібне пояснення, як так сталося.
Такі дрібнички вибиваються не менше за «просмерділу псиною ковдру» у поселенні, де пси до цього взагалі не згадувалися. Або за «плаваючу» магію з непевних джерел (окремо хочеться запитати, як пов'язані вставка про жіноче чаклунство і незнайомка, а якщо ніяк, то нащо перше?). Або за обов'язкові до кожного слова прикметники чи дуже осучаснені жартики.
Попри все в книзі вистачає цікавого і окремі моменти продовжують крутитися в голові навіть через кілька днів по завершенню читання. У автора є сміливість завершувати шлях героя в тій точці, де краще для його характера, а не загальноприйнятного «довго й щасливо» � таке не часто зустрічається. Хоча про долю Кіруга можна посперечатися, хіба що це ілюстрація випадковості життя.
Міркую, якою ця книга могла б стати з гарним літредактором, як заграли би різними гранями трохи схожі одне на одного персонажі, як розрізнені клаптики зібралися б у цільне полотно, як красиво сплелися б лінії уривчастих інтриг.
І очікую на анонсований «Храм».
February 17, 2024
Ну прямо ВАУ ефекту не було від прочитаного і для мене це скоріше “really liked it�, але пох, тому “it was amazing�. Мені по кайфу книга, не нудно, читалось шустро.
Є два дядьки, яких послали знайти “джерело вічної молодості�, вияснити його природу і трішки прихватити з собою водички. По дорозі ще +2 юніти і в сумі маємо сквад із чотирьох людей, які роблять свої діла, пробуючи не вмерти в реально диких землях. Динамічно, інфа про світ подається дозовано і рівно стільки, скільки потрібно, без перегруза. Приправлено філософськими роздумами про силу і владу.
Книга начебто одиночна, ваншотна. Але, кінцівка відкрита. Очевидно (чи ні?), автор розповів, вклав сенси що хотів і кінцівка вже не так важлива. Автор, так мучити не можна ;) Ну і про сина слідопита під кінець ніякої інформації: шо там брат, як він.
Є два дядьки, яких послали знайти “джерело вічної молодості�, вияснити його природу і трішки прихватити з собою водички. По дорозі ще +2 юніти і в сумі маємо сквад із чотирьох людей, які роблять свої діла, пробуючи не вмерти в реально диких землях. Динамічно, інфа про світ подається дозовано і рівно стільки, скільки потрібно, без перегруза. Приправлено філософськими роздумами про силу і владу.
Книга начебто одиночна, ваншотна. Але, кінцівка відкрита. Очевидно (чи ні?), автор розповів, вклав сенси що хотів і кінцівка вже не так важлива. Автор, так мучити не можна ;) Ну і про сина слідопита під кінець ніякої інформації: шо там брат, як він.
March 6, 2024
Мені важко читати фентезі. Але цю книгу я прочитав від початку і до кінця. «Право Сильного» це не тільки про мужніх воїнів що рубають сокирами чудовиськ і блукають по таємничим лісам. Червоною ниткою через всю оповідь проходить філософський роздум про те, що дає особистості сила і яку ціну за неї доводиться заплатити.
February 11, 2025
Дуууууже цікава книга! Прочитав на одному подиху) Читаючи сучасне поп фентезі, де практично все крутиться навколо того, що хто з ким кохався і в яких позах, я трохи розчарувався у фентезі, проте "Право сильного" дало той свіжий ковток повітря в сучасній українській літературі. Сподіваюся що ще багато книг вийде від цього автора🔥
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
Can't find what you're looking for?
Get help and learn more about the design.