ŷ

Jump to ratings and reviews
Rate this book

Далекий простір

Rate this book
Той день, коли Габр уперше побачив небо, змінив усе його життя... У світі, заселеному незрячими, влада належить таємничій касті, але про це ніхто навіть не здогадується. Хто вони, ці "вищі люди", що правлять світом? Коли Габр починає бачити, його мають за божевільного. Кохана відправляє його до Міністерства контролю, яке вилікує його від "галюцинацій". Однак боротьба за істину лише починається...

288 pages, Hardcover

First published January 1, 2008

8 people are currently reading
281 people want to read

About the author

Jaroslavas Melnikas

18books55followers
Yaroslav Melnik (born on 6 February 1959 in Smygoy, Dubno Region, Rovno Region, Ukraine) is a writer, literary critic, philosopher.

Graduated from the Faculty of Philology at the University of Lviv and the post-graduate course at the Gorki Institute of Literature. Worked in magazines "Laima" and "Woman" in editorial offices. The French magazine ELLE cursed the Psicho section.

Living in Vilnius. Since 1989 Member of the Lithuanian Writers 'Union, as well as a member of the Ukrainian Writers' Union.

Jaroslavas Melnikas (g. 1959 m. vasario 6 d. Smygoje, Dubno rajonas, Rovno sritis, Ukraina) � rašytojas, literatūros kritikas, filosofas.

Baigė Lvovo universiteto Filologijos fakultetą ir M. Gorkio literatūros instituto aspirantūrą. Dirbo žurnalų „Laima� ir „Moteris� redakcijose. Prancūzų žurnale "ELLE" kuravo skiltį "Psicho".

Gyvena Vilniuje. Nuo 1989 m. Lietuvos rašytojų sąjungos narys, taip pat Ukrainos rašytojų sąjungos narys.

Kelių prozos, filosofijos, kritikos knygų, tarp jų ir išleistų už Lietuvos ribų bei sulaukusių gerų užsienio kritikų atsiliepimų, autorius. Romanas „Išguitieji iš Edeno� („Les Parias d’Eden�) buvo išleistas prancūzų kalba vienoje didžiausių Prancūzijos leidyklų.

Lietuvoje rašytojo prozos kūriniai buvo publikuoti literatūriniuose leidiniuose „Metai�, „Literatūra ir menas�, �7 meno dienos�, „Nemunas� ir kt. 1996 m. Vilniuje išleista filosofinių esė knyga „Laisvė ar nuodėmė�. Melnikas yra taip pat Maskvos literatūrinio žurnalo „Novyj mir� bei prancūzų „Les Alpes vagabondes� autorius.

2008 m. gavo Jurgio Kunčino literatūrinę premiją ; 2009 m. � pirmoji premija už geriausią metų apsakymą („Šaknys�); knygas „Pasaulio pabaiga� (2007 m.) ir „Tolima erdvė� (2009 m.) literatūrologai išrinko į Metų knygos penketuką. Knyga „Kelias į rojų� 2010 m. pateko į kūrybingiausių knygų dvyliktuką bei nominuota Europos literatūrinei premijai.

2012 m. geriausi tekstai iš knygų „Rojalio kambarys� ir „Pasaulio pabaiga� pasirodė rinkinyje ukrainiečių kalba „Skambink man, kalbėk su manimi�, kuris pateko į geriausių Metų knygų penketuką.

Ratings & Reviews

What do you think?
Rate this book

Friends & Following

Create a free account to discover what your friends think of this book!

Community Reviews

5 stars
158 (34%)
4 stars
159 (35%)
3 stars
91 (20%)
2 stars
26 (5%)
1 star
20 (4%)
Displaying 1 - 30 of 56 reviews
Profile Image for Олена Павлова.
Author5 books85 followers
January 10, 2014
Спочатку дуже нагадувало "1984", але оскільки українських антиутопій знаю небагато (нам їх у літературі і не треба, бо у пресі - суцільна антиутопія)- думаю ок. Потім зрозуміла, що Володимир Панченко мав на увазі під "притчевістю" письма Мельника. Окрім фантастичного суспільства майбутнього мтафора "сліпі-прозрілі" - це те, з чим ми маємо справу щодня. "Сліпим" теж наприклад ніяк не вкласти у голову, що на Євромайдані люди не за гроші і з метою. А не "вам разбили лоб на Майдане, пропустите 2 хода" - як у настільній грі від журналу "Репортер").

У інтерв'ю автор розповідав, що пише психологічні статті у литовські жіночі журнали - а писати у масові популярні видання ознака визнаності на широкому (може не завжди глибокому, але таки широкому рівні). Говорив про архетипи Майдану - і такими словами, що змогла написати цей неможливий по формату термін у нашому масовому журналі (взагалі, Юнг і архетипи це шлях до мого серця). Глибокий, розумний, відчуджений. Сподобався, хоча його промова на Книзі року Бі-Бі-Сі публіку не захопила (публіка потусити прийшла і взагалі вболівала чомусь за слабенький роман іншої фіналістки - Сняданко, так наче ніколи не читала хороших книжок і не мала з чим порівняти). "Далекий простір" переможцем визнали справедливо. Це сильний твір слабкої ліги української сучасної прози. Хоча якщо рівнятися поза межами тієї теплички - середній.

Мене вразило, як швидко його прочитала. За день - під 300 сторінок. Написано майстерно - динамічно, йде легко, кінематографічно. Написано так, що можна було б зняти непоганий фантастичний бойовичок - є погоні, втечі, футуристичний мегаполіс обшарпаних сліпців і залитий сонцем далекий простір вищої касти зрячих. От тільки кіно у цій країні ніхто не зніме. Бо ми навіть не Польща, де сучасні твори одразу потрапляють на екрани. Будемо по Шевченку знімати, Катерина, москалі - по-колоніальному актуально.
Profile Image for OKSANA ATAMANIUK.
223 reviews73 followers
August 24, 2019
Ярослав Мельник «Далекий Простір», 2019
Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», @ababahalamaha ⠶
Yaroslav Melnyk, “The Remote Space�, 2013

Уявіть, що все ваше життя змінилося за одну мить. Ви були сліпі і прозріли.
Не в переносному значенні.

Світ навколо вас - це обмежений, металевий Мегаполіс, а всі люди навколо - сірі, грязні, примітивні істоти в лахміттях. Темний світ для сліпих, наповнений датчиками і сенсорами для руху.

Ніхто не розуміє вас. Ніхто не бачить. Вашої правди. Що таке «зір»? Ви лякаєте їх. Зводите з розуму.

Сліпі.

Прозрілий.

Світ - створений на брехні.

Світ - яким керує брехня.

Зрячі, які живуть, як сліпці.

Книга чудова!
Задум і викладення- прекрасні! Читається швидко і смачно. Події логічні, але не передбачувані. Доповнена прозою і вирізками газет вигаданного автором світу.

Всі філософські роздуми можна накласти на будь-яку життєву ситуацію: на політику, на сім‘�, на себе.

Про автора:

Народився 6 лютого 1959 року в смт Смига Рівненської області. Український і литовський, письменник, філософ, критик.
Автор більше десяти книг. Пише різними мовами (крім української, зокрема, і литовською). Живе між Литвою та Францією.

Всі його книги-прози українською мовою стали фіналістами «BBC Книги року» (2012, 2013, 2014), а роман «Далекий простір»- Книгою року 2013 за версією BBC.

За межами України більше відомий як автор прозових книг, які потрапляли в короткі списки «Книги року» в Литві, були номіновані на Європейську літературну премію.

Цитати:

« - Ви цікава людина, чесне слово,-сказав той, хто сидів поруч. - Ну, припустимо, вони, як ви кажете, всі «сліпі». То що ж їм робити? Це, по-вашому, благородно: розривати їм душу розповідями про реальність, якої вони ніколи не зможуть сприйняти? Ви для них зі своєю істиною - чужак, а ми, Державне Об‘єднанн�, - ми їх приймаємо такими, якими вони є. І ми робимо все для того, щоб їхнє життя було безпечне, комфортне, автоматизоване. Щоб у їхніх головах не було підстав для маячних думок про щось їм недоступне. І ці люди відчувають нашу любов до них, нашу турботу. Без нас вони відразу загинуть.»

#примхливачитака
Profile Image for Yuliia Zadnipriana.
672 reviews43 followers
June 15, 2019
Обожнюю антиутопії.

Саме тому пробачаю їм багато огріхів. І слабкий сюжет, і нелогічні вчинки героїв, і "провисання" в історії.

Але ці світи, в яких панує атмосфера впорядкованої приреченості, зачаровують. У романі "Далекий простір" автор малює світ, у якому люди не мають зору. Все максимально автоматизоване, а їхня свідомість не має поняття "далекий простір". Ці люди переконані, що рухається лише час, а інші об'єкти та предмети лише входять в "їхній простір". Простими словами � не існує нічого далекого.

Як і в кожній антиутопії, тут є герой, який прозріває, дізнається жахливу правду і... Не починає боротись. Натомість його кидає з одного табору в інший, і він поняття не має, де правда. Як і читач.

То вам здається, що ось вона � справедливість. А через кілька сторінок акценти зміщуються, а зло вже не знається таким злим. ⠶

У мене цей роман викликав суперечливе враження. У ньому багато філософських роздумів про "сліпців" і "зрячих", інтелектуальних відхилень через вкраплення вирізок із газет, елементів інтерв'ю та підручників, за якими навчаються у цьому світі.

Але який простий сюжет! І передбачуваний. Герої поводяться дивно, деякі епізоди я навіть поверталась перечитувати, щоб зрозуміти: для чого це? В чому роль цієї розмови?

Але книгу раджу. Це українська проза. Українська антиутопія, де автор простим сюжетом спробував передати читачеві складні речі. У мене на рахунку це вже більш ніж десята антиутопія, тому я можу бути досить упередженою, а якщо ви тільки починаєте знайомитись з цим жанром � не проходьте повз! Історія справді динамічна, захоплива та дещо філософська.
6,831 reviews78 followers
May 20, 2019
Un classique instantané pour moi! Wow!! Ce roman contient trois éléments, trois styles littéraires, entremêlés, sous formes narratives et extrait de livres/articles. La forme narrative est une forme de dystopie/science-fiction, les extraits entrecoupés mélangent poésie pour certains et philosophie pour d’autres. Pour moi, ce fut d’abord et avant tout le côté philosophique qui fut la force de ce livre. Une réflexion sociale, éthique, philosophique et humaine riche et très intéressante. La partie narrative est divertissante et bien faite pour offrir un plaisir de lecture et un divertissement intéressant. La partie poétique m’a beaucoup moins rejoint, peut-être que quelque chose n’a pas survécu à la traduction� Néanmoins un roman assez méconnu qui mérite plus d’attention et un auteur que j’aimerais bien relire, mais malheureusement il ne semble pas avoir d’autres romans de lui en français ni en anglais pour le moment. Grande découverte!!
Profile Image for Inna.
11 reviews2 followers
February 14, 2014
Це перша книга в цьому році українською мовою для мене. Книгу придбав мій син у подарунок і з поваги до цього, я вирішила її прочитати. Здивувало все! І мова - бо читалося на одному диханні, і сама антиутопія - навіть не думала, что можу настільки глибоко сприйняти книгу не про кохання:). Сліпці, що є героями книги - то ми.
Варто читати..., чи то можливо у нас такий у краіні час, чи то автор вдало це зобразив, чи моє власне сприйняття сьогодення. Але книга залишилась в пам'яті.
Profile Image for Marina Zhurbei.
12 reviews3 followers
September 13, 2024
Досить суперечливі думки після прочитання. З однієї сторони доволі таки цікава ідея, а от реалізація.... Але якщо врахувати вік книги, то це доволі якісний продукт, тому і оцінка 4.
Profile Image for Iryna Paprotska.
247 reviews28 followers
May 5, 2019
Далекий простір - справді силька книжка, як на мене. Навіть дивно, що він був опублікований так давно у 2013, а я тільки дізналась про нього зараз, коли книга отримала нове дихання через видавництво А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. Можливо оформлення також зіграло своє, книга справді гарно зроблена.

Тут є світ у якому живіть люди, сліпі і зрячі. Цей світ складний, це вічно діючий нещадний механізм, у якомусь сенсі дуже схожий на наш. У центрі розповіді Габр - який народився і жив сліпим, але почав бачити. Події розгортаються активно і дуже динамічно, і тут зачіпається багато про сенс буття. Мені важко сказати, що це за твір за жанром навіть як м=на моє сприйняття. Це з одного боку антиутопія, з іншого психологічний трилер.

Роман читається захопливо. Це не легке чтиво (через тематику), але написано і читається текст дуже легко і приємно гортати сторінки. Мені були тяжкими тільки уривки поезії Чиза Ділка із забороненої збірки “Близьк� Далина�. Ними просякнутий твір, і я їх перечитала ще раз окремо, відірвано від основного тексту. Тоді вони мені краще лягли. У всьому іншому автор так гарно показує переживання головного героя, що важко відірватись від тексту.

Тут багато запитань. Що важливіше: комфортне незнання, чи незручна істина? Чи здатні люди сприйняти істину? Чи потрібна істина всім? Чи істина, - це свобода? Чи потрібна свобода людям? Що може зробити одна людина? Хто ти у цьому світі? Яка твоя роль? А можливо - нащо вона, та істина?
Profile Image for Mariana Gevak.
166 reviews11 followers
February 17, 2016
"Далекий простір" Ярослав Мельник.
Надзвичайно якісна українська проза. Приємно здивувала мене, хоч з прочитаного за минулий місяць ,ця книжка стала вже другою антиутопією.
Країна сліпців,що щасливо живе у своєму незнанні. Народжуються, вчаться, одружуються, будують кар'єру, не підозрюючи, що дійсність кардинально інша, ніж їм здається.
І тут до головного героя несподівано приходить прозріння. Спочатку буквальне, фізичне, а згодом і духовне. Але чи просив він цього прозріння, чи готовий він до нього, чи відчуває себе щасливим?
Правда важкою лавиною накрила Гарба, змела все минуле стабільне життя, не залишила каменя на камені від впевненості в усталені істини. Що йому робити з нею, з тою Правдою? Тримати при собі чи ділитися зі світом? Чи матимуть бажання оточуючі її почути? А прийняти?
Гарб кидається з крайності у крайність, метається у муках вибору: як же важко бути поза системою! Як важко приймати власні рішення, керувати власною долею!
Твір підіймає цілий пласт важливих проблем. Чи є твоя реальність,твій близький простір таким,
як ти звик його вважати ? Чи, можливо, хтось старанно нав'язує тобі цю думку і видає за твою власну? Проекцію книжкового суспільства можна з легкістю перенести на будь - яке сучасне суспільство і ви не помилитеся!
Роман заставляє думати. Хочете ви цього чи ні.
Profile Image for Iryna Khomchuk.
461 reviews77 followers
March 15, 2016
Роман Ярослава Мельника - одна з найбільш вражаючих книг, які траплялися мені останнім часом, й однозначно - найкраща з усіх прочитаних мною антиутопій (най вибачають Орвелл та Гакслі). Спочатку мені здалося, що автор пішов шляхом, протореним згаданими мною атворами. Навіть налаштувалася, було, на розчарування, оскільки після прочитаних схвальних відгуків хотілося прочитати щось таке, щоб - ах! Але я, на щастя, помилилася, бо насправді книга кардинально відрізняється від традиційних антиутопій хоча б тим, що головний герой не гине в боротьбі проти системи, а сама система виявляється не такою вже й однозначною.

Проте, спробую про все по порядку. Навіть пронумерую думки задля цього порядку (хоча не думаю, що це мені допоможе зрозуміло висловитися))))

1. Комфортність у сірій масі - це головне, на чому тримається суспільство. Я зумисне не вжила слів на кшталт "антиутопічне", "тоталітарне" тощо, бо це стосується будь-якого суспільства. У ньому більшість - бідна? Ну і що, головне, щоб всім було комфортно. Неосвічена? Нічого страшного - всі ж такі самі. Сліпа? Ну і що, всі сліпі... А от якщо ти раптом прозрів (порозумнішав, розбагатів), тоді ти втрачаєш головне - отой комфорт сірої маси. То чи не краще бути сліпим (дурним, бідним), зате - щасливим?
2. Боротьба проти системи задля знищення її, а не для заміни новою, кращою - це помилка всіх революціонерів. І нас, сучасних українців, у тому числі.
3. Владна еліта: при її зміні для народу нічого не змінюється, сліпі, ставши елітою й зайнявши місце зрячих, стають такими ж далекими від народу, як і зрячі. Слово "сліпі" можна замінити на "бідні", "розумні", "інші"...
4. Для тих, хто проти і тих, хто за, людина - всього лише гвинтик і засіб для досягнення мети. Незалежно від бажання самої людини. Просто часом (чи - часто) ми не намагаємося прислухатися до своїх бажань.
5. Керування чимось - це не тільки і не стільки влада над ним, скільки обов'язок і служіння йому. От тільки ті, хто керує й має владу, цього здебільшого не усвідомлюють, а тому й втрачають її. Ще більше цього не усвідомлюють ті, ким керують.
6. Жіноче бажання звичайного жіночого щастя - це таке справжнє, що часом стає моветоном про це говорити. А чому?
7. Обмеженість усіх - кожного по-своєму - це факт, який не щезає від його неусвідомлення чи неприйняття.
8. Істина (правда) не буває однозначною, кінцевою і єдиною. Вона своя не лише для кожного суб'єктивно, вона може бути різною і в об'єктивному вираженні. І не просіть мене розтлумачити словами те, що я поки що тільки інтуїтивно відчуваю)))
9. "Чи існує добро, відокремлене від зла?" Питання-цитату, певно, варто так і залишити, без коментарів...
10. Нездатність зрозуміти те, чого людина не може зрозуміти через певну обмеженість, часто сприймається як беззаперечна істина. Щодо цього див. п. 8.
11. Ущербність інвалідів (бідняків тощо) відносна, навіяна, і не стільки соціумом, скільки самими інвалідами, звісно, не без підтримки цієї позції інакшою більшістю.
12. Якою б не була система, у людини немає вибору, окрім підкорення їй - одній або ж іншій, гіршій або кращій, але бажання самої людини жодною з систем не враховуються.
13. Щастя окремо взятої людини - річ, яка залежить виключно від цієї людини. Нещасні люди ніколи не будуть щасливими, навіть досягнувши всього, чого їм хотілося для щастя...

На цьому зупинюся, бо замість відгуку виходить у мене набір філософських запитань. Власне, у романі стільки глибокої філософії, стільки думок, які наштовхують на роздуми, що книгу після першого прочитання хочеться перечитати вдруге.
Що я точно перечитаю, то це вірші "із збірки Чиза Ділка" - прозові, дивні, в які пірнаєш з головою і в кожному впізнаєш себе.
Profile Image for Oksana Kviten.
58 reviews5 followers
February 8, 2020
П'ятирічний хлопчик захотів намалювати картину з ідеєю, але не мав ні здібностей ні таланту і намалював пляму, а потім пішов на горщик і видавив з себе цю книгу.
1) До огиди поверхневі та неприємні персонажі. Ліоз-уявіть людину в черепі якої відсутній мозок-це кохана Габра. Габр-уявіть чоловіка боягуза, який не приймає жодного самостійного рішення, боїться всього і всіх,а найбільше мінятися, постійно ниє, плаче, а жінки яких він зустрічає кохають його до смерті. Це головний персонаж) Особливо весела сцена коли Габр повертається у мегаполіс і як сліпе кошеня кидається на балки, проводи під напругою, ходить по лініях електропередач, роздягається до гола, потрапляє в промзону де його чимось засипають (шкода що не чимось радіоактивним), дивом залишається живим та наляканим, потрапляє в якісь незрозумілі купальні, де треться тілами з кимось а потім зустрічає свого МПС персонажа, який проводить його далі по сюжету)) автор що ти вживаєш?
Більш дурних рішень, дій та персонажів я не зустрічала. Позиція асболютно всіх сторін настільки дурна та обмежена що не хотілось дочитувати.
А діалоги..ммм "я бачу"-я тебе не розумію-"чому ти не хочеш мене вислухати?"-гарна погода, заходи на чай-"я люблю тебе"-я піду.
2) До огиди жалюгідний не пропрацьований світ який мало не на кожній сторінці суперечить сам собі. Доречі в кінці ви нічого так про нього і не дізнаєтеся-що як чому, ні, тут головна історія Габра) Чому одні сліпі одні зрячі? Фатум.
Автор зациклюється на тому що люди сліпі і від цього будує світ, але абсолютно не враховує слух та дотик, що зводить до абсурду більшість принципів існування в мегаполісі. Якась нісенітниця про близький-далекий простір, який з 90 сторінки вже ніяк не фігурує а це означає повну непотрібність понять. А існування настільки безпорадної групи терористів-просто сміх. Позиція зрячих-просто сміх. А позиція Габра-її немає, куди штовхнуть там і буде.
Хтось скаже що сліпота -це алюзія на сліпоту душі чи розуму, і багато інших алегорій, але чому не створити цікавий продуманий світ, а потім взяти його частини і подати з іншого боку.
3)Графоманія. Вирізки зі статей чи якісь "вірші" -це найбільш маразматичне *айно що я читала. Автор зациклювався на якійсь думці і починав обмазуватися словами, обсмоктував цю думку зі всіх боків описував тими ж словами по різному їх формулюючи, знову і знову, 300 сторінок читаєш про одне і те ж в різній подачі...
Габр сів,думаючи про жалюгідність свого життя, підняв руку, і думав чому люди живуть у брехні, взяв чашку і розумів що це не він, або він, або не він, він це той - сліпий, а зараз він це не він... ті страшні істоти-якби вони себе бачили, я такий самий? (Подивися вниз бовдур, помацай себе руками! і звідки в тебе сформувалися стандарти краси якщо ти сліпий!!ААААА!!
4) Сцена порятунку Габра на гвинтопланах ...сліпими... просто уявіть це в реальному житті.
В ньому є цікаві ідеї але вони подані на (330!) сторінках настільки погано, що я більше не торкнуся "творчості" Мельника.
Шановні 11-класники це не антиутопія-це паршивий роман, читайте Орвела, Боє "Калокаїн", Кадзуо Ішігуро "Не відпускай мене"
Profile Image for Marijus Gailius.
Author3 books234 followers
February 1, 2019
Jaroslavas Melnikas romane „Tolima erdvė� (2008) sukūrė originalų distopinį pasaulį, kurio atmosfera primena José Saramago „Aklumą� (lietuvių k. 2007), filmus „Matrica� (1999) arba „Tamsus miestas� (1998). Tad nors romane plėtojama platoniška laisvės ir iliuzijos idėja bendrais bruožais tarsi ir anksčiau regėta (perskaityta), lietuvių autoriaus kūrinys vis tiek savitas, autentiškas.�

Būtų galima best pirštu į spragas (tam tikrus vaizdavimo trūkumus, šiokią tokią veikėjų mizoginiją ir banalybes), vis dėlto tik džiaugiuosi, kad lietuviškai yra parašytas bemaž Margaret Atwood antiutopinį standartą atitinkantis tekstas � neseniai jį išsivertę pelnytai įvertino ir prancūzai. Distopijos pirmtaką Aldous Huxley lietuvių autorius vaizdavimo ryškumu, man regis, net pranoksta (tiesa, pats Melnikas sakė Hakslio nė neskaitęs:).�

Labai kūl knyga, net keista, kodėl tik dabar perskaičiau. Liko klausimas, kokia priežastis vis dėlto megapolio visuomenę prieš daugybę tūkstantmečių įstūmė į tokį išsigimimą � visuotinį apakimą. Kita vertus, rašytojo išrišinėjami klausimai kur kas rimtesni už šį.�
Profile Image for Наталія.
Author11 books33 followers
January 6, 2016
Чудова книга. Антиутопічний світ прописано з вражаючими подробицями, сюжет захоплюючий, але він не перекриває основної теми роману - морально-етичних питань. У цьому й перевага роману - на ці питання немає однозначної відповіді. Легко зафарбувати світ у чорне і біле, але у "Далекому просторі" головний герой опиняється у таких неймовірно різних реальностях (насправді - гранях однієї реальності), що читач дедалі краще розуміє - відповідь залежить лише від того, як саме поставити запитання.
Profile Image for Oleksiy Dekan.
Author19 books53 followers
June 18, 2021
Це шедевр світового масштабу.
Недоліки звісно є, але про них взагалі не хочеться говорити. Книга варта того щоб стати класикою і увійти в шкільну программу
Profile Image for Roman Kazmirchuk.
65 reviews2 followers
Read
August 2, 2020
В основі лежить ідея про поділ людей на сліпих (сіру масу) і зрячих (правлячий клас). І ніби все так однозначно, зрячі - тирани і зло, сліпі - бідні і нещасні, яких утискають, проте не все так просто. Всі сліпі живуть у величезному мегаполісі, начиненому технікою, безбарвному і сірому. Зрячі - за межами міста, у селі на березі моря. Головний герой -колишній сліпий заглиблений у пошуки себе і місця у світі, невпевнений, рефлексує і шукає відповіді на різні цікаві питання протягом всієї книги, пливе по течії і фактично не приймає взагалі самостійних рішень (не щастить мені з ними, в Закарі теж був таким >.< ) .

Десь ближче до кінця книжки він остаточно губиться у у всьому, коли виявляється, що зрячі не такі то вже і тирани, в принципі. А управлінці і гвинтики у системі, які хоч і займають керівні посади, проте більшість часу ходять на роботу в мегаполіс і присвячують йому своє життя, керуючи загалом процесами, розвитком і машинами, якими сліпі б не змогли керувати, та й не втручаються загалом у життя сліпих. І в них кадрова криза, не вистачає зрячих на всі посади. Ще й при цьому вони самі не в змозі змінити багатьох речей у місті, бо банально не мають доступу до цього та й самі не знають як. І як сліпі сприймуть правду? Як вони взагалі зможуть повірити у це, будучи вже стільки століть чи то тисячоліть без зору, не вірячи, що таке існує, вірячи лише у свій "близький простір"? як їм пояснити це, як навчити?

А сліпі взагалі задоволені своїм життям, яке обертається навколо їх "близького простору". Вони почуваються у безпеці, мають свої розваги, мають де жити, що їсти, роботу. Єдине, що позбавлені зору, який вони навіть і уявити в принципі не можуть, що воно таке та й взагалі не в курсі, що є зрячі, вони думають, що керівники теж сліпі.

Та й таке, всім добре, всіх все влаштовує, всі щасливі, всі працюють на мегаполіс, ніхто не знає, звідки він взявся, хто придумав і побудував його і чого абсолютна більшість людей сліпа.
Profile Image for Yaroslav.
209 reviews8 followers
February 15, 2024
Наче б і потужна антиутопія українського автора. Але я так і не зрозумів, що саме засуджує автор. Як на мене забагато впливу особистих проблем на текст. Ще можна "закрити очі" на зображення "вторинності" жінок у творах 19 - початку 20 століття, але ж не у сучасних.
Profile Image for Jurassic Jones.
366 reviews7 followers
April 22, 2019
VF :

J'ai tout d'abord été attiré par le résumé qui nous parle d'un monde dans lequel tout le monde est aveugle et que certaines question philosophique vont être abordée. J'ai beaucoup aimé la découverte de ce monde qui est dur à s'imaginer car le personnage de Gabr est aveugle, mais finalement on se retrouve très vite embarquer dans l'intrigue. Elle est entre-coupé de définitions, d'articles, de poèmes et plein d'autre petits format dans le même genre. C'est ce qui pour moi m'a un peu fatigué sur la deuxième partie du roman, j'ai trouvé cela coupait trop l'intrigue et que le personnage était trop le prétexte pour faire de la philosophie, du coup on perdait le rythme et puis les définitions philosophique m'ont un peu fatiguée. Par contre la dernière partie du roman est beaucoup exaltant, on comprends enfin les raisons, on comprends le système, le personnage est une fois de plus bousculé dans ses croyances. On a une belle réflexion sur la liberté sur cette partie et la définition de ce que l'on considère comme le bonheur. La fin est assez brutale, je n'ai pas vraiment compris ce qu'elle voulait nous dire malgré tout. Je peux dire que c'est une lecture intéressante mais qui n'aura pas sur me convaincre totalement.



VO :


I was first attracted by the summary that tells us about a world in which everyone is blind and that some philosophical question will be addressed. I loved the discovery of this world that is hard to imagine because the character of Gabr is blind, but finally we find ourselves quickly embark on the plot. It is interspersed with definitions, articles, poems and many other small formats in the same genre. That's what for me was a little tired about the second part of the novel, I found it cut too much the plot and that the character was too much the pretext to do philosophy, suddenly we lost the pace and then the philosophical definitions made me a little tired. By cons the last part of the novel is very exciting, we finally understand the reasons, we understand the system, the character is once again jostled in his beliefs. We have a beautiful reflection on the freedom on this part and the definition of what we consider as happiness. The end is pretty brutal, I did not really understand what she wanted to tell us anyway. I can say that it is an interesting reading but that will not have to convince me completely.

Profile Image for Taras Korzhyk.
18 reviews3 followers
October 1, 2016
Роман-антиутопія, на який я натрапив цілком випадково, і який приємно здивував. Не очікував, що мені так сподобається твір порівняно маловідомого, та ще й українського (і литовського) письменника. Особисто я побачив у романі алегорії на реальний світ � у суспільстві сліпців здатність бачити вважається хворобою. Так колись церква нищила тих, хто мав інші (як виявилося, вірні) погляди на світ, і це можна екстраполювати й на деякі аспекти сучасного життя. Зокрема, я стикався з тим, що прагматичні, приземлені люди вважають волонтерство дурнею � якщо хтось десь далеко займається волонтерством � ОК, але якщо хтось зі знайомих � то дурень, бо витрачає купу часу й сил на те, за що не отримує жодної грошової винагороди. На жаль, я знаю надто багато людей, що не мають часу жити, бо "є купа роботи". Людей, що живуть теперішнім, і яких не цікавить доля людства загалом � людей, що живуть за принципом «після мене хоч потоп». Як на мене, це такі ж сліпці, як і персонажі цієї книги.
Profile Image for Skye26 (beereadsff).
399 reviews28 followers
April 22, 2019
Je suis probablement complètement passée à côté vu les bonnes critiques ici la mais... que ce fut laborieux.
Le thème de l'histoire était très intéressant mais j'ai trouvé la manière pas bonne du tout.
Jai trouvé le personnage principal vraiment bête et niais a souhait. Il est facilement impressionnable. Ses décisions, ses questionnement sa manière de se faire embrigade aussi facilement...
Les dialogues sont niais... j'ai trouvé certains passages ultra cliché. Les personnages sont imbuvables.
Bref... je n ai pas aimé.
Profile Image for Максим Гах.
Author6 books43 followers
January 27, 2019
Хороша філософська притча у декораціях антиутопії. Динамічний стиль. Мені трохи не вистачило деталей світу та інших персонажів; за кількома винятками герой абсолютно сконцентрований на собі.
Також вставок із газет, книжок, інтерв'ю було трохи забагато. Я припускаю, для чого вони були потрібні авторові, але знову ж таки: багато абстрактних етичних роздумів, мало конкретних деталей, які б посилювали відчуття реальності світу, в якому живуть персонажів.
Profile Image for Ольга Савоцька.
28 reviews4 followers
April 17, 2023
Читається з не��мовірною насолодою.
Шедевральна антиутопія, нічим не гірша за Орвелла, навіть чимось краща.
Ідея про суспільство повністю сліпих і неможливість пояснити їм як це "бачити" - геніальна!
Недаремно це "Книга року ВВС-Україна 2013"
86 reviews17 followers
February 26, 2019
very deep, lot of layers, really gripping. loved it
Profile Image for Andrii Shvets.
148 reviews3 followers
July 30, 2024
Знайшов цю книгу через огляд в Ютьюбі, зацікавив концепт світу сліпих.
Класична антиутопія з прямим натяком про сліпоту народу, який нічого не прагне, ніщо не змінює і т.д. 300 сторінок проковтнув за декілька годин (дякую гарній погоді та парку Шевченка), читається легко, але дуже впадає в око непродуманість світу, забагато відступів на філософсько-етичні теми (хоча оформлено все це класно)
175 reviews108 followers
April 6, 2021
3,5/5. Ça avait hyper mal commencé et c'est devenu intéressant à partir de la moitié à peu près.
Profile Image for Mariana Danyliak.
71 reviews2 followers
November 4, 2024
Як на мене це найкраще, найглибша антиутопія. Динамічний сюжет, пригоди, і багато місця, щоб подумати над своїм шляхом, вибором, рішеннями та наслідками та й багато чим іншим. Зрештою , що означає «бути зрячим» , і що являє собою «далекий простір»
Profile Image for Alex Komaromi.
64 reviews
July 17, 2024
Malheureux est celui béni par la vue, ne sachant que regarder, enivré par la soif de paysages.
Dans cet ouvrage, on nous dépeint une dystopie manquant initialement de subtilité. Brute et prévisible, la première partie de la narration se concentre sur la vie de Gabr, jeune homme cantonné à son "Espace proche", zone au travers de laquelle, il perçoit son environnement grâce à son ouïe et son toucher. Car Gabr est aveugle, mais il ne sait même pas qu'il l'est. Car il est né aveugle, et son père aussi mais également sa mère. En fait, tout le monde est aveugle de naissance, la vue est un mot ayant disparu du vocabulaire, tout autant que les couleurs, formes ou autres acquis pour nous.
Sauf que Gabr recouvre la vue, subitement. Phénomène décrit mais rarissime selon un spécialiste, on lui explique que ce qu'il voit ne sont qu'illusions, des hallucinations. Et Gabr y croit, et souhaite le croire car le monde qu'il voit est sale, désordonné, "laid" sans savoir ce que laid veut dire. Il se retrouve ensuite à interagir avec un groupuscule terroriste et à préparer un attentat contre la Megapole qui l'entoure, le protège et le nourrit. Mais Gabr se retrouve dans un dilemme moral, et la suite de ses agissements est une dissection très intéressante de son esprit et des contradictions y naissant. Psychologiquement parlant, on observe une réelle fracture psychique par moments, où notre héros remet beaucoup de choses en question, telle que ses réelles motivations personnelles, et leur possibles provenances. Son but, la nature d'une vie vaillant la peine d'être menée.
Tout cela est néanmoins entouré d'un cocon de critique politique, l'auteur venant d'un pays de l'ex union soviétique, allusions, métaphores et piques manquent de délicatesse et sont très "voyantes". Mais l'auteur sait diversifier son propos et s'attaque aux personnes ouvrant non pour des idéaux, mais pour le status quo. Des personnes maintenant l'ordre des choses car c'est ainsi que nos ancêtres le faisaient. Il touche de plus aux divisions de classes d'une façon éloquente et sage.
Rajoutons également que certains passages, donnant du contexte sur la société en question à travers des poèmes ou textes d'auteurs à l'intérieur de l'univers en question, sont d'une très belle plume et touche à la difficulté que nous avons de créer une réelle connexion avec l'autre, qui nous blesse et nous soigne sans le vouloir.

Au final c'est une œuvre intéressante, souffrant néanmoins de faiblesses rythmiques et d'un personnage (de par sa nature) très passif. Le sous texte, ayant parfois oublié le mot légèreté à l'inverse des œuvres de Le Guinn, participe également à une certaine frustration ne se déliant qu'à la fin du récit.

4/5
Profile Image for Lilia.
24 reviews
June 2, 2023
«Ступінь залежності прямо пропорційний ступеню людської обмеженості. Що обмеженіша людина, тим легше зробити її залежною»

Цей роман здобув звання «Книга року BBC-2013» в Україні та «Книга року BBC-2017» у Франції, і на мою думку це абсолютно заслужено. «Далекий простір» це потужна робота, яка змушувала мене замислюватись над всім, що відбувається навколо. Цей роман можна розглядати та проводити паралелі як з невеликими площинами, так і більш масштабно. Ти починаєш задумуватись над тим, що є твоя особиста свобода, і чи дійсно є вона в тебе, чи комусь просто вигідно щоб ти так вважав. І що буде, якщо ти дізнаєшся всю правду? Чи захочеш ти її прийняти? Чи завжди незнання таке погане, чи краще було дійсно закривати очі на все та жити в штучно-збудованому всесвіті, в своїй безпечній бульбашці, аби ніхто тебе не чіпав і ти міг плисти за течією.

В центрі сюжету головний герой, Габр, який живе в світі сліпих. Ніхто з них не бачить і ніколи не бачив. Але не він. Одного разу він прокидається, і відкриває для себе досі невідомий орган чуття: зір. Він не розуміє, що відбувається, всі вважають його за божевільного, та і чоловік сам боїться цих «галюцинацій». Але чим довше він бачить, тим менше йому хочеться розлучатись з цим «даром», хоч яким жахливим не виявляється його світ, його мегаполіс, який справді скидається на сталевий мурашник, з каркасами, трубами та штангами. І найжахливіше, що ніхто не має жодного уявлення, як влаштований цей світ. Габр абсолютно один, проти всього світу. І що йому робити? Як вижити? І чи зможе він щось змінити? Та чи треба це?

Читаючи цю книгу, я зрозуміла одне: інколи люди свідомо бажають НЕ ЗНАТИ правди, бо після неї їх життя вже ніколи не буде таким, як було «до». Вони втратять блаженство незнання. Вони побачать жахливий зворотній бік життя, який вбив і буде вбивати своєю істинністю рай минулого забуття�
Profile Image for Maks.
375 reviews18 followers
December 5, 2018
Je vous l'annonce tout de suite, je ne connaissais pas du tout ce roman, jamais entendu parlé avant sa sortie poche (il était sorti en grand format chez "Aguillo" mais je ne sais pas pourquoi je ne l'avais pas repéré), et au final c'est une excellente dystopie à la croisée de "1984" de George Orwell et de "L'aveuglement" de José Saramago, ce qui n'est pas rien, deux œuvres phares du genre.

Tout au long de ma lecture j'ai pu m'identifier au personnage principal en me posant constamment la question "mais qu'est-ce que je ferai ? ça doit être terrible comme situation", ne jamais avoir eu la vue comme sens (à l'instar du reste de la population), ne même pas savoir que cela existe ou a existé, et d'un seul coup y voir !! Être pris pour un malade en pleine crise de démence !

De plus visuellement, même si ce n'est pas "beau", au contraire, on est plongé dans ces lieux par l'auteur de manière à ce que chaque détail nous saute aux yeux (sans mauvais jeu de mots avec le sujet du livre) dans une mégapole ultra high-tech (un peu comme dans Futu.Re de Dmitry Glukhovsky), justement car le roman est écrit comme quelqu'un qui découvre la vue, immersion totale garantie. Empathie accentuée au vu des événements que subit la population.

Complexe philosophiquement parlant, très facile d'accès à la compréhension tout de même, ce roman ne fait pas dans la demi-mesure, on accroche au sujet ou pas, mais l'indifférence est impossible. Les lectrices et lecteurs en recherche d'une dystopie axée "adultes" avec des questionnements d'éthique, de philosophie et de politique seront servis. À lire.

Sur le blog :
482 reviews2 followers
March 3, 2021
I'm not sure.
On the one hand: fabulously interesting in terms of ideas, set-up etc.
on the other: an emerging question: cecity as a metaphor, ok, but how does Melnik actually view blind people? By making it clear they live in squalor etc., you've got to ask: is that how he imagines blind people live?
The problem here is of using a condition as a metaphor: it's hard not to comment, even implicitly, on the condition itself. So if seeing is being free; if being blind is being filthy...etc etc.
Some bits about the nature of power, of overseeing, of taking charge, on the nature of that charge, and the acceptance of it, the acceptance of superiority (again, see above: problem there0: those things are good indeed.
So: ambiguous reception for an at times very ambiguous novel.
Displaying 1 - 30 of 56 reviews

Can't find what you're looking for?

Get help and learn more about the design.