What do you think?
Rate this book
Замок із кришталю #1
Зірки й кістки
«ЗІРКИ Й КІСТКИ» � ПЕРША ЧАСТИНА ТРИЛОГІЇ «ЗАМОК ІЗ КРИШТАЛЮ»
СЕРЕДНЬОВІЧНЕ ФЕНТЕЗІ МЕЧА І МАГІЇ
Світ, осяяний священним світлом Зірок, уже кілька років роздирає війна. Князівство крилатих, Ретон, опиняється в епіцентрі конфлікту могутніх людських держав. На плечі юного княжича Янна лягає важкий обов'язок: відновити спадкове право, встановити мир на рідній землі та припинити винищення одноплемінників. Але вижити у світі, де на полі бою повстають мертві, а живі керують монстрами, � це завдання геть не просте, бо вороги плетуть інтриги, а союзники вимагають завеликої плати за допомогу.
У динамічному фентезі, заснованому на реальних подіях європk
СЕРЕДНЬОВІЧНЕ ФЕНТЕЗІ МЕЧА І МАГІЇ
Світ, осяяний священним світлом Зірок, уже кілька років роздирає війна. Князівство крилатих, Ретон, опиняється в епіцентрі конфлікту могутніх людських держав. На плечі юного княжича Янна лягає важкий обов'язок: відновити спадкове право, встановити мир на рідній землі та припинити винищення одноплемінників. Але вижити у світі, де на полі бою повстають мертві, а живі керують монстрами, � це завдання геть не просте, бо вороги плетуть інтриги, а союзники вимагають завеликої плати за допомогу.
У динамічному фентезі, заснованому на реальних подіях європk
464 pages, Kindle Edition
Published January 1, 2022
78 people are currently reading
1,228 people want to read
About the author
Ірина Грабовська
10books574followersІрина Грабовська - українська письменниця і блогерка. Писала сценарії для комп'ютерних ігор. Веде блоги, присвячені письменництву, у Facebook, Instagram і Telegram.
Авторка стімпанк-дилогії "Леобург", що складається з двох книг - "Остання обитель бунтарства" і "Остання війна імперій". У 2018 році Ірина стала співавторкою військового документального бестселеру - хроніки "У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту" (під псевдонімом Анастасія Воронова). У 2020 році "Остання обитель бунтарства" увійшла до довгого списку "Книги року ВВС-2020".
У 2022 році у видавництві "Віват" вийшов друком роман Ірини "Зірки й кістки", перша частина фентезійної трилогії "Замок із кришталю".
Улюблені жанри - історична проза, янґ-едалт і нью-едалт фентезі, стімпанк, психологічна проза.
Авторка стімпанк-дилогії "Леобург", що складається з двох книг - "Остання обитель бунтарства" і "Остання війна імперій". У 2018 році Ірина стала співавторкою військового документального бестселеру - хроніки "У вогняному кільці. Оборона Луганського аеропорту" (під псевдонімом Анастасія Воронова). У 2020 році "Остання обитель бунтарства" увійшла до довгого списку "Книги року ВВС-2020".
У 2022 році у видавництві "Віват" вийшов друком роман Ірини "Зірки й кістки", перша частина фентезійної трилогії "Замок із кришталю".
Улюблені жанри - історична проза, янґ-едалт і нью-едалт фентезі, стімпанк, психологічна проза.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 179 reviews
August 25, 2023
Я старалася :)
December 30, 2022
Дуже-дуже погано. Дуже-дуже погано, що це перша книга трилогії і на дві наступні частини доведеться зачекати. Тим більше, що нас залишили на такій інтригуючій сцені.
Подобається всесвіт, звичаї, релігія (хочу буклетики від проповідників церков) подобаються монстри та устрій світу, хоча назви я читаю правильно з другого разу, але то суто моя фішка) Персонажі не дають нудьгувати і їх треба більше. Ну і цитати та алюзії хороші. Спробуйте познаходити їх.
За тим, як персонажі вплутуються у всяке цікаво спостерігати. Ще цікавіше, як вони з цього всього виплутуватимуться)
Подобається всесвіт, звичаї, релігія (хочу буклетики від проповідників церков) подобаються монстри та устрій світу, хоча назви я читаю правильно з другого разу, але то суто моя фішка) Персонажі не дають нудьгувати і їх треба більше. Ну і цитати та алюзії хороші. Спробуйте познаходити їх.
За тим, як персонажі вплутуються у всяке цікаво спостерігати. Ще цікавіше, як вони з цього всього виплутуватимуться)
February 17, 2023
спочатку я думала ставити 4. ну ніби середньовіччя не моє і тд. ПРОТЕ! наприкінці це почало нагадувати Бріджертонів ( в хорошому сенсі ), які мають магічні здібності і готові чуть не перегризти один одному горло. тобто показується і ницість і бестрашність і в цілому сєкрєтікі «високого суспільства» Небельгайму та що таке узурпація влади. я обожнюю політику а тут прям вах які стратегії.
останні 50 сторінок потужні. Ізвен та Янн в сердечці, і будь ласка, дайте лесбійок, я вас прошу, я гейської драми начиталась з гобонами чи як їх (виьачте за слюр) але треба якісь ще квір драми.
останні 50 сторінок потужні. Ізвен та Янн в сердечці, і будь ласка, дайте лесбійок, я вас прошу, я гейської драми начиталась з гобонами чи як їх (виьачте за слюр) але треба якісь ще квір драми.
December 30, 2022
Як я індійське кіно читала
ОБЕРЕЖНО! Мабуть, будуть спойлери!
"Не вірю" - постійна емоція і враження від майже усіх 464 сторінок зимової новинки, виданої у Vivat. "Не вірю" і постійни нестиковки у світі, від яких недовіра тільки зростала.
🔴Коли на одній сторінці ти читаєш ❗️"і поцілував крило на знак відданості, чим спантеличив ГГ", а через кілька - ❗️"торкатися без дозволу крил - то прямий шлях до відрубаних рук". А цілував як? Повітряні цьомкі-бомки надсилав? Чи поцілував і пішов далі без губ?
🔴Коли на одній сторінці ❗️"дрібні живі істоти поруч із марвами [зомбі] помирали, а дорослі та люди - хворіли", а на купі інших ❗️"чернову роботу виконували марви, підняття марвів на турнірах - найлепша розвага для глядачів". Так хворили чи розважалися? Так воно смерділо нестерпно, чи підняті трупи скрізь навколо - основа економіки? Або труси, або хрестик, будь ласка.
До речі, ті трупи за законами біології у книзі начебто продовжували гнити й розкладатися. Але це не завадило одній з ГГ місяцами їздити на мертвому коні. Силою думки, не інакше, ага. Бо або розкладається, відповідно, розм'якшення тканин, роз'єдання кісток у суглобах, або місяцями гарцювати на мертвому коні. З якого навіть списи не витягнули, що його вбили, ага. Це ж неабик покращує галоп - списи, що стирчать, ви хіба не знали?
⬛️Сцени, які несуть, більш-менш сюжеторухоме навантаження, написані так, що - читай назву допису - мені здавалося, що я читаю індійське кіно. Або Шекспір й досі не з'явився у цьому світі, тому слово "інтрига" також нічого не означає. Вам просто в лоб розповідають, що відчуває герой, і пропонують цьому повірити.
⬛️Емоції ж в героїв та їхня мотивація перемикаються просто щелком пальців: тільки що він скакав, літав та читав вірші, тут йому сказали (просто сказали!) кілька слів - і оп! - герой вже палає непримирою помстою до місця, де живе.
Тільки що це був морально і фізічно знищений, закатований та депресивний птах-інвалід, йому сказали (просто сказали!) два слова - і оп! - він вже герой-месник, що жадає жити й вбивати.
А хоча б трішечки якихось напівтонів до цих Пророчо-Надихаючих Слів, нє? Ну аби я хоча б трішечкі повірила у те, що ті слова впали на бодай якесь підґрунтя? Ну ок, ача-ача, танцюємо далі.
⬛️Тут він місяцами вчився керувати перстнем, що мав би бути тільки його, і так і не навчився до кінця, а тут він за півгодини до двобою віддає його іншому і каже "тут, короче, все просто, у бою розберешся". Серйозно, блін?
🔴Епізод з нападом на бастіон, де тримали божевільну мати ГГ, написаний тільки для того, аби ГГ міг пафосно заявити "так, я демон". До речі, він там наче ж мав якісь доручення виконувати, нє? Похуй дим, їдемо, куди хочемо? Це точно феодальна система тут у вас?
🔴Епізод з програною облогою столиці князівства це взагалі гишпанський сором. Тут він офіційно програє і, згідно своєї ж примітки до умов двобою, каже, що визнає істинною правителькою узурпаторшу (хоча до цього протистояння трималося саме на тому, що він - законний спадкоємець і має керувати, чому ж йому Небельгайм й допомагає). І тут же, як наче нічого не сталося, правитель Небельгайму після цього позору віддає свою доньку за ГГ в рамках узаконення прав на перебування своїх вояк. Рілі? Він там наче визнав щось, нє? Похуй дим знову? 🤡
Додайте до цього, що через кожні кілька сторінок вам із різною інтенсивністю, від "м'яко" до "ннннннннна в лоб!" будуть нагадувати, що оце можна тільки чоловікам, жінкам ніззя. Як каже Катерина (), закочування очей 5 з 5.
Єдине, що я відмітила позитивно, це:
✅образ короля, Етельріха, гарна скотина вийшла, гармонійна й цілісна;
✅страждання молодого Вертера птаха-гея, це було дуже правдоподібно.
Оці два пункти й витягнули книгу на 3 ⭐️
У сухому залишку: рада, що не купляла, а взяла почитати (дякую, Жєню (), ще раз), продовження чекати й тим паче читати не збираюсь.
ОБЕРЕЖНО! Мабуть, будуть спойлери!
"Не вірю" - постійна емоція і враження від майже усіх 464 сторінок зимової новинки, виданої у Vivat. "Не вірю" і постійни нестиковки у світі, від яких недовіра тільки зростала.
🔴Коли на одній сторінці ти читаєш ❗️"і поцілував крило на знак відданості, чим спантеличив ГГ", а через кілька - ❗️"торкатися без дозволу крил - то прямий шлях до відрубаних рук". А цілував як? Повітряні цьомкі-бомки надсилав? Чи поцілував і пішов далі без губ?
🔴Коли на одній сторінці ❗️"дрібні живі істоти поруч із марвами [зомбі] помирали, а дорослі та люди - хворіли", а на купі інших ❗️"чернову роботу виконували марви, підняття марвів на турнірах - найлепша розвага для глядачів". Так хворили чи розважалися? Так воно смерділо нестерпно, чи підняті трупи скрізь навколо - основа економіки? Або труси, або хрестик, будь ласка.
До речі, ті трупи за законами біології у книзі начебто продовжували гнити й розкладатися. Але це не завадило одній з ГГ місяцами їздити на мертвому коні. Силою думки, не інакше, ага. Бо або розкладається, відповідно, розм'якшення тканин, роз'єдання кісток у суглобах, або місяцями гарцювати на мертвому коні. З якого навіть списи не витягнули, що його вбили, ага. Це ж неабик покращує галоп - списи, що стирчать, ви хіба не знали?
⬛️Сцени, які несуть, більш-менш сюжеторухоме навантаження, написані так, що - читай назву допису - мені здавалося, що я читаю індійське кіно. Або Шекспір й досі не з'явився у цьому світі, тому слово "інтрига" також нічого не означає. Вам просто в лоб розповідають, що відчуває герой, і пропонують цьому повірити.
⬛️Емоції ж в героїв та їхня мотивація перемикаються просто щелком пальців: тільки що він скакав, літав та читав вірші, тут йому сказали (просто сказали!) кілька слів - і оп! - герой вже палає непримирою помстою до місця, де живе.
Тільки що це був морально і фізічно знищений, закатований та депресивний птах-інвалід, йому сказали (просто сказали!) два слова - і оп! - він вже герой-месник, що жадає жити й вбивати.
А хоча б трішечки якихось напівтонів до цих Пророчо-Надихаючих Слів, нє? Ну аби я хоча б трішечкі повірила у те, що ті слова впали на бодай якесь підґрунтя? Ну ок, ача-ача, танцюємо далі.
⬛️Тут він місяцами вчився керувати перстнем, що мав би бути тільки його, і так і не навчився до кінця, а тут він за півгодини до двобою віддає його іншому і каже "тут, короче, все просто, у бою розберешся". Серйозно, блін?
🔴Епізод з нападом на бастіон, де тримали божевільну мати ГГ, написаний тільки для того, аби ГГ міг пафосно заявити "так, я демон". До речі, він там наче ж мав якісь доручення виконувати, нє? Похуй дим, їдемо, куди хочемо? Це точно феодальна система тут у вас?
🔴Епізод з програною облогою столиці князівства це взагалі гишпанський сором. Тут він офіційно програє і, згідно своєї ж примітки до умов двобою, каже, що визнає істинною правителькою узурпаторшу (хоча до цього протистояння трималося саме на тому, що він - законний спадкоємець і має керувати, чому ж йому Небельгайм й допомагає). І тут же, як наче нічого не сталося, правитель Небельгайму після цього позору віддає свою доньку за ГГ в рамках узаконення прав на перебування своїх вояк. Рілі? Він там наче визнав щось, нє? Похуй дим знову? 🤡
Додайте до цього, що через кожні кілька сторінок вам із різною інтенсивністю, від "м'яко" до "ннннннннна в лоб!" будуть нагадувати, що оце можна тільки чоловікам, жінкам ніззя. Як каже Катерина (), закочування очей 5 з 5.
Єдине, що я відмітила позитивно, це:
✅образ короля, Етельріха, гарна скотина вийшла, гармонійна й цілісна;
✅страждання молодого Вертера птаха-гея, це було дуже правдоподібно.
Оці два пункти й витягнули книгу на 3 ⭐️
У сухому залишку: рада, що не купляла, а взяла почитати (дякую, Жєню (), ще раз), продовження чекати й тим паче читати не збираюсь.
June 19, 2023
усвідомлюю, що, пишучи про цю книжку, я можу бути дещо необ'єктивною, бо, як мінімум, читала її ще до друку, але все одно я відчуваю до історії Зірок та Кісток щиру приязнь і зараз розкажу чому.
фантастика - це зручний спосіб поговорити на важливі теми, але також вона дозволяє побувати у дивовижному світі новому (у цьому випадку неверленд дивовижний, але старий, бо мова йтиме про середні віки). тут авторці вдалося створити і героїв, і світ, через які вона розкриває теми залежності, ґендерних обмежень, гомосексуальності, дисфункційних родин, боротьби за свою країну та інші.
події відбуваються у вигаданому світі, де за князівство крилатих птахів точиться боротьба між двома великими державами. материкова Санжа підтримує одну спадкоємицю, острівний Небельгайм - крилатого хлопця на ім'я Янн. він виріс у Небельгаймі у розкоші королівської родини, але на плечах його з дитинства лежить зобов'язання відвоювати своє князівство, стати найкращим і найгіднішим серед птахів. ми зустрічаємо юного Янна на перших сторінках, де він мчить у хмарах, сповнений ентузіазму і надії, він вірить у себе і своє призначення, але потім виявляється, що всі завжди чекають від нього більшого. саме ця невідповідність очікуванням і змушує Янна звертатися до темних сил, покладатися на них. ставати залежним і заперечувати цю залежність, ігноруючи як плавиться від цього його особистість і ким він стає.
також у книжці є три жіночі героїні, від імені яких йде оповідь: принцеси Смерті Мейрі та Ізвен, а також крилата фрейліна Мона. в кожної з них своя історія, свої сумніви, свої переживання. окремої уваги заслуговують стосунки між сестрами, поетична, меланхолійна Мейрі заздрить проактивній Ізвен, якій через марвотворчі здібності дозволено так багато, а Ізвен з усіма своїми здібностями безнадійно впирається в "скляну стелю", її кличе битва, а не шлюбний вінець, вона навісніє від бажання заслужити любов батька і брата. Мона у свою чергу розривається між дружбою, в яку вона вкладає більше, ніж отримує, та закоханістю в людину, яка цього не заслуговує.
на долю ще одного персонажа - крилатого воїна Ольєра - випало так багато, що він геть не знає як це нормально процесити. всю книгу я спостерігала як він усвідомлює свою ідентичність, як намагається відкинути її, як вчиться хоч трохи розуміти, і як жорстоко карає себе за закоханість в іншого птаха.
помітно, що авторка приділила багато уваги роботі над світобудовою. її неверленд сповнений традиціями дивних народів, магією та химерними технологіями. ми бачимо небельгаймські свята, ретонське весілля, різницю у світогляді санжійців та крилатих. багато деталей можна відшукати з не-фенсі середньовічного життя: мешканці замку, що їдять руками, дурацькі (для сучасної людини) бої на лицарських тур��ірах, меценатство за рахунок випалених міст тощо.
відгук виходить довжелезним, але я прагну поділитися ще історією народу нахванів, бо вона розчулила мене. це люди-риби, в них від контакту з водою відкриваються зябра - і вони втратили свою незалежність в бою, були окуповані імперією. зараз вони - об'єкт насмішок і зневаги, жартів про рибок всередині живота. один з героїв, Гвіллім, прибуває до двору небельгаймського, і я весь час думала, що на ньому лежить відповідальність перед своїм народом, що він мусить репрезентувати їх як найкраще, бо за ним судитимуть усіх.
скажу, підсумовуючи, що читати цю книгу навіть вдруге мені було цікаво, я вболівала за героїв, я заново знайомилася зі світом, я віднаходила нові деталі для себе. мені було захопливо. чекаю на другу частину.
фантастика - це зручний спосіб поговорити на важливі теми, але також вона дозволяє побувати у дивовижному світі новому (у цьому випадку неверленд дивовижний, але старий, бо мова йтиме про середні віки). тут авторці вдалося створити і героїв, і світ, через які вона розкриває теми залежності, ґендерних обмежень, гомосексуальності, дисфункційних родин, боротьби за свою країну та інші.
події відбуваються у вигаданому світі, де за князівство крилатих птахів точиться боротьба між двома великими державами. материкова Санжа підтримує одну спадкоємицю, острівний Небельгайм - крилатого хлопця на ім'я Янн. він виріс у Небельгаймі у розкоші королівської родини, але на плечах його з дитинства лежить зобов'язання відвоювати своє князівство, стати найкращим і найгіднішим серед птахів. ми зустрічаємо юного Янна на перших сторінках, де він мчить у хмарах, сповнений ентузіазму і надії, він вірить у себе і своє призначення, але потім виявляється, що всі завжди чекають від нього більшого. саме ця невідповідність очікуванням і змушує Янна звертатися до темних сил, покладатися на них. ставати залежним і заперечувати цю залежність, ігноруючи як плавиться від цього його особистість і ким він стає.
також у книжці є три жіночі героїні, від імені яких йде оповідь: принцеси Смерті Мейрі та Ізвен, а також крилата фрейліна Мона. в кожної з них своя історія, свої сумніви, свої переживання. окремої уваги заслуговують стосунки між сестрами, поетична, меланхолійна Мейрі заздрить проактивній Ізвен, якій через марвотворчі здібності дозволено так багато, а Ізвен з усіма своїми здібностями безнадійно впирається в "скляну стелю", її кличе битва, а не шлюбний вінець, вона навісніє від бажання заслужити любов батька і брата. Мона у свою чергу розривається між дружбою, в яку вона вкладає більше, ніж отримує, та закоханістю в людину, яка цього не заслуговує.
на долю ще одного персонажа - крилатого воїна Ольєра - випало так багато, що він геть не знає як це нормально процесити. всю книгу я спостерігала як він усвідомлює свою ідентичність, як намагається відкинути її, як вчиться хоч трохи розуміти, і як жорстоко карає себе за закоханість в іншого птаха.
помітно, що авторка приділила багато уваги роботі над світобудовою. її неверленд сповнений традиціями дивних народів, магією та химерними технологіями. ми бачимо небельгаймські свята, ретонське весілля, різницю у світогляді санжійців та крилатих. багато деталей можна відшукати з не-фенсі середньовічного життя: мешканці замку, що їдять руками, дурацькі (для сучасної людини) бої на лицарських тур��ірах, меценатство за рахунок випалених міст тощо.
відгук виходить довжелезним, але я прагну поділитися ще історією народу нахванів, бо вона розчулила мене. це люди-риби, в них від контакту з водою відкриваються зябра - і вони втратили свою незалежність в бою, були окуповані імперією. зараз вони - об'єкт насмішок і зневаги, жартів про рибок всередині живота. один з героїв, Гвіллім, прибуває до двору небельгаймського, і я весь час думала, що на ньому лежить відповідальність перед своїм народом, що він мусить репрезентувати їх як найкраще, бо за ним судитимуть усіх.
скажу, підсумовуючи, що читати цю книгу навіть вдруге мені було цікаво, я вболівала за героїв, я заново знайомилася зі світом, я віднаходила нові деталі для себе. мені було захопливо. чекаю на другу частину.
June 29, 2023
сетинг: середньовічне фентезі у вигаданому світі (але за мотивами реальних подій), де основні лінії відбуваються на острові у Небельгаймі (тут виріс Янн) і на материку в Санжі і Ретоні (це князівство крилатих, за яке Янн планує боротись, щоб отримати владу, яка йому належить як спадкоємцю). у світі існують дві релігії чотиризір'я (життя, влада, праця, війна) та п'ятизір'я (тут ще смерть). ну і в світі, як ви вже могли здогадатись, існують крилаті люди (тобто птахи) і люди з зябрами (нахванці), а ще тут є марвотворчі сили (піднімати мертвих та керувати ними) і сили по-справжному оживляти людей
фух, про світобудову ніби все (але, може, я щось забула, бо світ ну дуже продуманий). до речі, не забудьте перед прочитанням подивитись на форзац (там карта) і в кінець книжки (там два родових дерева і описані релігії)
у книжці декілька сюжетних ліній, тому про кожну окремо, щоб було легше орієнтуватись
Небельгайм: птах Янн ес Арвор (законний спадкоємець Ретону) отримує в спадок від батька небезпечний перстень, який дає йому надзвичайні сили. виріс він у Небельгаймі серед людей, тому його конфлікт у тому, що він не знає багато про птахів, але вирушає (з небезпечним перстнем, нагадую) у Ретон на війну.
очолює Небельгайм король Етельріх, у якого четверо дітей: Фольгерт (марвотворець, спадкоємець престолу), Ізвен (теж марвотвориця, моя улюблена персонажка, тому що ЗИС ИС МОДЕРН ФЕМІНІЗМ ТОКІН, за нею нереально цікаво спостерігати, чекаю продовження її лінії в наступних книжках, бо вона ну дуже крута), Алрік (у нього сил немає, тому про нього знаємо менше, ніж про решту дітей) і Мейрі (тут без спойлерів, просто скажу, що прихована сила у неї є, і дізнаємось ми про неї досить швидко, а ще у неї романтична лінія з Янном, це теж з'являється ще на початку). крім цього, у Мейрі є служниця-подруга Мона, вона пташка, як і Янн, і саме з нею та її мамою він ріс з самого дитинства
Ретон і Санжа. оскільки Янн вирушає туди на війну, яка вже давно триває, то в нас з'являється ще один з головних героїв - птах Ольєр ес Брезель. не скажу, що він мій улюблений персонаж (бо насправді улюбленого, крім Ізвен особисто для мене, виділити складно, за всіма лініями цікаво спостерігати), і спойлерити не буду, але у нього є досить сильний внутрішній конфлікт, і не можу дочекатись продовження, щоб побачити, як він себе поводитиме далі
мене надзвичайно приємно здивувало це фентезі, перш за все тому, що зазвичай мені складно вникнути у незнайомий світ перші сторінок 50, але тут такого взагалі не було. сюжетних ліній і світобудови багато, але написано легко, ще й при цьому красиво. усі персонажі прописані приблизно на одному рівні, і всі з них morally grey, тобто немає однозначно позитивних/негативних, бо вони роблять різні вчинки, поводяться як реальні люди, але не бісять цим, бо саме тому за ними цікаво спостерігати (єдиний, хто мене дратував, це Гвілім, бо я не люблю таких нав'язливих людей, хоча і його частково зрозуміти можна)
загалом, дуже раджу! це, напевно, поки моє улюблене сучасне українське фентезі, бо особисто для мене тут чудово все. з нетерпінням чекаю продовження, яке вийде через декілька тижнів, бо хочу встигнути прочитати, поки ще не забула всі деталі цієї книжки :D
фух, про світобудову ніби все (але, може, я щось забула, бо світ ну дуже продуманий). до речі, не забудьте перед прочитанням подивитись на форзац (там карта) і в кінець книжки (там два родових дерева і описані релігії)
у книжці декілька сюжетних ліній, тому про кожну окремо, щоб було легше орієнтуватись
Небельгайм: птах Янн ес Арвор (законний спадкоємець Ретону) отримує в спадок від батька небезпечний перстень, який дає йому надзвичайні сили. виріс він у Небельгаймі серед людей, тому його конфлікт у тому, що він не знає багато про птахів, але вирушає (з небезпечним перстнем, нагадую) у Ретон на війну.
очолює Небельгайм король Етельріх, у якого четверо дітей: Фольгерт (марвотворець, спадкоємець престолу), Ізвен (теж марвотвориця, моя улюблена персонажка, тому що ЗИС ИС МОДЕРН ФЕМІНІЗМ ТОКІН, за нею нереально цікаво спостерігати, чекаю продовження її лінії в наступних книжках, бо вона ну дуже крута), Алрік (у нього сил немає, тому про нього знаємо менше, ніж про решту дітей) і Мейрі (тут без спойлерів, просто скажу, що прихована сила у неї є, і дізнаємось ми про неї досить швидко, а ще у неї романтична лінія з Янном, це теж з'являється ще на початку). крім цього, у Мейрі є служниця-подруга Мона, вона пташка, як і Янн, і саме з нею та її мамою він ріс з самого дитинства
Ретон і Санжа. оскільки Янн вирушає туди на війну, яка вже давно триває, то в нас з'являється ще один з головних героїв - птах Ольєр ес Брезель. не скажу, що він мій улюблений персонаж (бо насправді улюбленого, крім Ізвен особисто для мене, виділити складно, за всіма лініями цікаво спостерігати), і спойлерити не буду, але у нього є досить сильний внутрішній конфлікт, і не можу дочекатись продовження, щоб побачити, як він себе поводитиме далі
мене надзвичайно приємно здивувало це фентезі, перш за все тому, що зазвичай мені складно вникнути у незнайомий світ перші сторінок 50, але тут такого взагалі не було. сюжетних ліній і світобудови багато, але написано легко, ще й при цьому красиво. усі персонажі прописані приблизно на одному рівні, і всі з них morally grey, тобто немає однозначно позитивних/негативних, бо вони роблять різні вчинки, поводяться як реальні люди, але не бісять цим, бо саме тому за ними цікаво спостерігати (єдиний, хто мене дратував, це Гвілім, бо я не люблю таких нав'язливих людей, хоча і його частково зрозуміти можна)
загалом, дуже раджу! це, напевно, поки моє улюблене сучасне українське фентезі, бо особисто для мене тут чудово все. з нетерпінням чекаю продовження, яке вийде через декілька тижнів, бо хочу встигнути прочитати, поки ще не забула всі деталі цієї книжки :D
October 22, 2023
Це було прекрасно, як тисяча світанків. Сетинг захопив мене з перших сторінок - некроманти (яких тут називають гарним словом марвотворці), сила оживлення, крилаті люди і люди з зябрами, ще є якісь загадкові примарники. І все це наміксовано дуже органічно, продумані деталі (наприклад, у крилатих меблі виготовляють під їхні особливості), королівства перебувають у, кгм, складній взаємодії. Ненав'язливо вплетені деталі середньовічного побуту. Культ Смерті у некромантів топово розписаний.
Багато POV (я це люблю якраз, знаю, що деякі люди полюбляють стежити всю книгу тільки за одним персонажем). Моя улюблениця - принцеса Ізвен, некромантка, претендентка на престол, хоча жінкам на цьому престолі все одно не раді, і їй доведеться поборотися за нього, але вона дуже вольова панянка, вболіваю за неї (із серії "Дуже цікаво на неї дивитися, в житті не хотіла б таку зустріти, ггг"). Принцеса Мейрі мені теж симпатична, але поки що переважно через її вельми цікаві магічні здібності (я вже почала читати 2 частину і Мейрі своїм показовим вибриком в кінці 1 тому зіпсувала свої ж підступні плани). За Янна не визначилась, він мені не зовсім цікавий, бо спокуси сатани, назвімо це так, не дуже моя тема. Ще прослизала думка у кінці, що не дивно, що в короля Етельріха постійно болить голова, навколо стільки дурнуватих діточок-спадкоємців :D Ольєр і Мона поки що трохи дратують.
Мова твору теж гарна, багато цікавих порівнянь (такі, що могли б спасти на думку людям тієї епохи, що дуже круто).
Багато POV (я це люблю якраз, знаю, що деякі люди полюбляють стежити всю книгу тільки за одним персонажем). Моя улюблениця - принцеса Ізвен, некромантка, претендентка на престол, хоча жінкам на цьому престолі все одно не раді, і їй доведеться поборотися за нього, але вона дуже вольова панянка, вболіваю за неї (із серії "Дуже цікаво на неї дивитися, в житті не хотіла б таку зустріти, ггг"). Принцеса Мейрі мені теж симпатична, але поки що переважно через її вельми цікаві магічні здібності (я вже почала читати 2 частину і Мейрі своїм показовим вибриком в кінці 1 тому зіпсувала свої ж підступні плани). За Янна не визначилась, він мені не зовсім цікавий, бо спокуси сатани, назвімо це так, не дуже моя тема. Ще прослизала думка у кінці, що не дивно, що в короля Етельріха постійно болить голова, навколо стільки дурнуватих діточок-спадкоємців :D Ольєр і Мона поки що трохи дратують.
Мова твору теж гарна, багато цікавих порівнянь (такі, що могли б спасти на думку людям тієї епохи, що дуже круто).
January 11, 2023
Я підходила до цієї книжки з помірно високими очікуваннями бо хоч і дуже вподобала та полюбила Леобург та точно знала, що середньовічний сеттинг � це не зовсім моє, тому тут можуть бути нюанси. Але також ні на хвилину не сумнівалася, що тут будуть цікаві персонажі, бо відперсонажні автори -це любов. У результаті, я залишилася просто в захваті від цієї історії, яка відчувається не на голову, а десь на три голови вищою від Леобургу (назавжди в моєму серці).
«Зірки й кістки» - це не та книжка, яка читається на одному подиху. Її хотілося смакувати саме через те як чудово тут пропрацьований світ, буквально до деталей, до найменших дрібничок. Плюс, мені знадобилося трохи часу, щоб розібратися в генеалогічному дереві головних героїв і з тим, хто кому брат/ сват/ претендент на трон. Так, я знаю, що в кінці були окремі сторінки з родоводами, але мені треба було самій це зрозуміти, щоб запам’ятат� раз і назавжди і не підглядати кожні 10 сторінок в родоводи. А от на карту з радістю часто поглядала, вона дуже пригодилася.
Отже, наша історія починається з Янна ес Арвора, птаха, законного спадкоємця на трон Ретонського князівства (королівська птахів), який отримує від свого давно загиблого батька лист та небезпечний магічний артефакт, який має допомогти йому відвоювати ретонський престол у своєї кузини-пташки та її людського чоловіка. Сам Янн зростав у людському королівстві Небельгайм, куди був вивезений після вбивства батька, під опікою короля Етельріха та разом з його дітьми � Мейрі, Ізвен, Фольгертом та Алріком. Король Етельріх зі свого боку, веде війну ще з одним королівством � Великою Санжею � на престол якої він претендує, і яка у ретонському протистоянні підтримує кузину Янна � Іссот Кульгаву. На боці Небельгайму моторошна здатність деяких членів королівською родини до марвотворення � уміння підняти мертвих та кинути їх у бій. На боці Великої Санжі � небачені досі криваві монстри, які самим лише риком вселяють страх в серця людей. На боці розтерзаного війною Ретону � Ольєр ес Брезель. І я б на місці перших двох занервувала.
Абзац вище, звісно, навіть близько не покриває весь сюжет першої частини, але переказати його без спойлерів дуже важко. Тому просто пройдуся по тому, що сподобалося без спойлерів, а далі окремо покричу з деяких моментів зі спойлерами.
Як я вже згадувала вище � світобудова тут просто шикарна. Це той випадок, коли світ не тримається виключно на трьох опорах та сильній вірі читача в те, що тут все логічно, але не варто тикати пальцем в місця, про які тобі нічого не розказали, бо може виявитися, що туди ще просто не допрограмували. Ні, тут, навпаки, складається враження, що в цьому світі є ще стільки всього, про що ми не знаємо, бо просто не вистачило часу або не було нагоди зачепити ці його частини, але воно все там існує, живе, бурлить і без нашої уваги і тільки чекає моменту, коли цю увагу на нього хтось зверне.
Герої тут прекрасні і цей замір я роблю саме по негативних персонажах, бо саме по них, зачасту, можна визначити наскільки добре прописані характери. Етельріх, який робить багато жахливих речей і загалом є не найкращою людиною все одно викликає цікавість, а в певні моменти, проти моєї волі, навіть симпатію (коли Янн і Мейрі по черзі виносили йому мозок ближче до кінця це було дуже смішно і я прямо аж трохи поспівчувала йому). Фольгерт, який загалом meh і мені не подобається, все одно має в собі харизму, яка допомагає йому вести за собою людей. Мені подобається, коли негативні персонажі саме такі. Коли я бачу, чому саме вони мають владу і чому люди йдуть за ними.
З улюблених персонажів у мене (я тут не буду оригінальною) це Ізвен, Ольєр та Мона.
Ізвен мені сподобалася ще з першого погляду на її офіційний арт, тому з чистою совістю можу писати, що я з дитинства за Ізвен. Сподіваюся, вона виграє свою локальну гру престолів і навіть залишиться більш менш такою ж хорошою, якою вона є зараз. А ще дуже хочеться для неї якогось хорошого любовного інтереса, який би рубався з нею на мечах на смерть на перше ж її прохання. У певний момент я думала, що ним може виявитися Гвілім, але все вийшло трошки не так. До речі, вони з Гвілімом, трохи розбили мені серце, це була хороша дружба і мені буде бракувати їх разом.
Ольєр � це живе втілення бомби сповільненої дії. Ти не знаєш, коли рване, але ти точно знаєш, що рване і не можеш дочекатися, щоб це побачити. Мені з одного боку, дуже його шкода через низку причин і хочеться йому всього хорошого, а з іншого хочеться, щоб він повністю злетів з котушок і пішов на murder spree. Я буду любити тебе в будь-якому випадку, мій психічно-нестабільний котику.
Мона � це така собі сіра конячка серед усіх персонажів, але не дивлячись на її постійні зітхання за Янном, думаю, що вона єдина справді йому підходить і може привести до тями, коли його заносить (а його часто заносить). Одна тільки сцена з вирваним пір’я� чого вартує. Коротше, я Team Мона в цьому непростому любовному емммм� багатокутнику (чесно, там стільки кутів, я не буду рахувати). Плюс, для мене Мона � це такий собі моральний компас цієї історії, тому якщо вона в наступних частинах буде змушена забруднити руки в щось справді погане, буде дуже цікаво подивитися.
До Мейрі з Янном я якось однаково нейтрально ставлюся. Не можу сказати, що вони мені якось сильно подобаються чи не подобаються. Вони нормальні, живі персонажі зі своїми перевагами та недоліками. Не знаю, можливо саме їхня любовна лінія трохи виснажила мій інтерес до них, бо вона мені не дуже цікава. Але загалом їхні стосунки та ситуація в якій вони опинилися це максимальний пиздець для них особисто, але мені з цього всього дуже смішно.
Ще дуже хочеться згадати мого особистого улюбленця Бастіана, бо в нього вайби Любиста з «Відьмака» і Gary з Veep і кожна його поява та кожне його слово відразу конвертувалося в меми в моїй голові. Бастіан найкращий, ми любимо Бастіана.
Далі зовсім трошки покричу зі спойлерних моментів і в принципі все, тому якщо ще не читали, то тут для вас відгук закінчується:
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
- МОМЕНТ З ВБИВСТВОМ СОБАКИ ЦЕ ЗРАДА, не чекала такого від пані Ірини, яка дуже чутливо ставиться до насильства над тваринами в літературі, тому сиділа отака 😑 (так, я знаю, що він потім ожив, але я все одно записала олівчиком)
- Так хто все таки вбив Гвіліма? Просто якийсь наркоман? Я ставлю на сина Іссот Кульгавої, щоб підставити Янна. І знову ж таки, просто розривається серце за Ізвен, яка вперше знайшла собі друга , який розумів її, не боявся перечити, але поважав і рятував за потреби, а в неї його так жорстоко відібрали. Ну просто вони 💔
- Ольєр та Янн це взагалі окрема тема, і хоча читати про почуття Ольєра було захоплююче, ніби заново переживаєш нерозділене кохання, не думаю і не дуже хочу, щоб у них щось було. Янн явно відчуває відразу до гобонів, і я вірю, що якби Ольєр йому розкрився, той би зрозумів, але не думаю, що там є якийсь потенціал для взаємних почуттів. Але, звісно, за введення ЛГБТ персонажа в історію на головних ролях великий плюсик) Лупайте сю скалу!
- Мона, яка не боїться Янна, навіть коли він одержимий злим демоном, бо вона його знає і їй байдуже до демона, вона розмовляє з Янном і з тієї ж причини вона знає , що він не вбивав Гвіліма, навіть якщо він сам точно не пам’ята� � це просто база, фундамент. Я все таки наївно сподіваюся, що вони будуть ендгеймом в цій історії (якщо тут взагалі будуть щасливі кінці).
- Ізвен яка роз’їбал� всіх на полі битви своєю силою, бо вона просто хотіла врятувати брата і своїх людей, а до того ще малою захистила Мейрі від власного ж батька � дай обніму, вони тебе не заслуговують.
- А от фінальна сцена якось не справила на мене того враження, що мала. Я розумію, що той вихід Мейрі і заява, що вона буде смертю Янна мали бути епічними, але я якось не відчула цього. Я очікувала чогось драматичнішого, що вона заявить про свої сили. Я не знаю, вб’� Янна і просто там же оживить, щоб показати йому, хто в їхній сім’� буде головною. А вона просто розфарбувала обличчя, вдягнула сукню, яку носила її 12-річна сестра і щось там попогрожувала перед всіма. Ми, читачі, знаємо, що Мейрі могутня і її слова це не просто так, але всі решта не в курсі про її сили, тому, як на мене, в їхніх очах це мало б виглядати як істерика принцеси, а не якась серйозна заява.
Одним словом, це було прекрасно, я прям дуже тішуся, як українське фентезі розвивається, покращується, а оце конкретно вже взагалі таке хороше, що мені навіть домахатися немає по суті до чого. Мені дуже цікаво і трохи страшно дізнатися, як буде ця історія розвиватися далі (бо, здається, буде дуже боляче), тому сиджу чекаю з нетерпінням на наступну частину, де, сподіваюся, головні герої зберуться докупи хоч на одну сцену � це мало б бути весело)
«Зірки й кістки» - це не та книжка, яка читається на одному подиху. Її хотілося смакувати саме через те як чудово тут пропрацьований світ, буквально до деталей, до найменших дрібничок. Плюс, мені знадобилося трохи часу, щоб розібратися в генеалогічному дереві головних героїв і з тим, хто кому брат/ сват/ претендент на трон. Так, я знаю, що в кінці були окремі сторінки з родоводами, але мені треба було самій це зрозуміти, щоб запам’ятат� раз і назавжди і не підглядати кожні 10 сторінок в родоводи. А от на карту з радістю часто поглядала, вона дуже пригодилася.
Отже, наша історія починається з Янна ес Арвора, птаха, законного спадкоємця на трон Ретонського князівства (королівська птахів), який отримує від свого давно загиблого батька лист та небезпечний магічний артефакт, який має допомогти йому відвоювати ретонський престол у своєї кузини-пташки та її людського чоловіка. Сам Янн зростав у людському королівстві Небельгайм, куди був вивезений після вбивства батька, під опікою короля Етельріха та разом з його дітьми � Мейрі, Ізвен, Фольгертом та Алріком. Король Етельріх зі свого боку, веде війну ще з одним королівством � Великою Санжею � на престол якої він претендує, і яка у ретонському протистоянні підтримує кузину Янна � Іссот Кульгаву. На боці Небельгайму моторошна здатність деяких членів королівською родини до марвотворення � уміння підняти мертвих та кинути їх у бій. На боці Великої Санжі � небачені досі криваві монстри, які самим лише риком вселяють страх в серця людей. На боці розтерзаного війною Ретону � Ольєр ес Брезель. І я б на місці перших двох занервувала.
Абзац вище, звісно, навіть близько не покриває весь сюжет першої частини, але переказати його без спойлерів дуже важко. Тому просто пройдуся по тому, що сподобалося без спойлерів, а далі окремо покричу з деяких моментів зі спойлерами.
Як я вже згадувала вище � світобудова тут просто шикарна. Це той випадок, коли світ не тримається виключно на трьох опорах та сильній вірі читача в те, що тут все логічно, але не варто тикати пальцем в місця, про які тобі нічого не розказали, бо може виявитися, що туди ще просто не допрограмували. Ні, тут, навпаки, складається враження, що в цьому світі є ще стільки всього, про що ми не знаємо, бо просто не вистачило часу або не було нагоди зачепити ці його частини, але воно все там існує, живе, бурлить і без нашої уваги і тільки чекає моменту, коли цю увагу на нього хтось зверне.
Герої тут прекрасні і цей замір я роблю саме по негативних персонажах, бо саме по них, зачасту, можна визначити наскільки добре прописані характери. Етельріх, який робить багато жахливих речей і загалом є не найкращою людиною все одно викликає цікавість, а в певні моменти, проти моєї волі, навіть симпатію (коли Янн і Мейрі по черзі виносили йому мозок ближче до кінця це було дуже смішно і я прямо аж трохи поспівчувала йому). Фольгерт, який загалом meh і мені не подобається, все одно має в собі харизму, яка допомагає йому вести за собою людей. Мені подобається, коли негативні персонажі саме такі. Коли я бачу, чому саме вони мають владу і чому люди йдуть за ними.
З улюблених персонажів у мене (я тут не буду оригінальною) це Ізвен, Ольєр та Мона.
Ізвен мені сподобалася ще з першого погляду на її офіційний арт, тому з чистою совістю можу писати, що я з дитинства за Ізвен. Сподіваюся, вона виграє свою локальну гру престолів і навіть залишиться більш менш такою ж хорошою, якою вона є зараз. А ще дуже хочеться для неї якогось хорошого любовного інтереса, який би рубався з нею на мечах на смерть на перше ж її прохання. У певний момент я думала, що ним може виявитися Гвілім, але все вийшло трошки не так. До речі, вони з Гвілімом, трохи розбили мені серце, це була хороша дружба і мені буде бракувати їх разом.
Ольєр � це живе втілення бомби сповільненої дії. Ти не знаєш, коли рване, але ти точно знаєш, що рване і не можеш дочекатися, щоб це побачити. Мені з одного боку, дуже його шкода через низку причин і хочеться йому всього хорошого, а з іншого хочеться, щоб він повністю злетів з котушок і пішов на murder spree. Я буду любити тебе в будь-якому випадку, мій психічно-нестабільний котику.
Мона � це така собі сіра конячка серед усіх персонажів, але не дивлячись на її постійні зітхання за Янном, думаю, що вона єдина справді йому підходить і може привести до тями, коли його заносить (а його часто заносить). Одна тільки сцена з вирваним пір’я� чого вартує. Коротше, я Team Мона в цьому непростому любовному емммм� багатокутнику (чесно, там стільки кутів, я не буду рахувати). Плюс, для мене Мона � це такий собі моральний компас цієї історії, тому якщо вона в наступних частинах буде змушена забруднити руки в щось справді погане, буде дуже цікаво подивитися.
До Мейрі з Янном я якось однаково нейтрально ставлюся. Не можу сказати, що вони мені якось сильно подобаються чи не подобаються. Вони нормальні, живі персонажі зі своїми перевагами та недоліками. Не знаю, можливо саме їхня любовна лінія трохи виснажила мій інтерес до них, бо вона мені не дуже цікава. Але загалом їхні стосунки та ситуація в якій вони опинилися це максимальний пиздець для них особисто, але мені з цього всього дуже смішно.
Ще дуже хочеться згадати мого особистого улюбленця Бастіана, бо в нього вайби Любиста з «Відьмака» і Gary з Veep і кожна його поява та кожне його слово відразу конвертувалося в меми в моїй голові. Бастіан найкращий, ми любимо Бастіана.
Далі зовсім трошки покричу зі спойлерних моментів і в принципі все, тому якщо ще не читали, то тут для вас відгук закінчується:
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
- МОМЕНТ З ВБИВСТВОМ СОБАКИ ЦЕ ЗРАДА, не чекала такого від пані Ірини, яка дуже чутливо ставиться до насильства над тваринами в літературі, тому сиділа отака 😑 (так, я знаю, що він потім ожив, але я все одно записала олівчиком)
- Так хто все таки вбив Гвіліма? Просто якийсь наркоман? Я ставлю на сина Іссот Кульгавої, щоб підставити Янна. І знову ж таки, просто розривається серце за Ізвен, яка вперше знайшла собі друга , який розумів її, не боявся перечити, але поважав і рятував за потреби, а в неї його так жорстоко відібрали. Ну просто вони 💔
- Ольєр та Янн це взагалі окрема тема, і хоча читати про почуття Ольєра було захоплююче, ніби заново переживаєш нерозділене кохання, не думаю і не дуже хочу, щоб у них щось було. Янн явно відчуває відразу до гобонів, і я вірю, що якби Ольєр йому розкрився, той би зрозумів, але не думаю, що там є якийсь потенціал для взаємних почуттів. Але, звісно, за введення ЛГБТ персонажа в історію на головних ролях великий плюсик) Лупайте сю скалу!
- Мона, яка не боїться Янна, навіть коли він одержимий злим демоном, бо вона його знає і їй байдуже до демона, вона розмовляє з Янном і з тієї ж причини вона знає , що він не вбивав Гвіліма, навіть якщо він сам точно не пам’ята� � це просто база, фундамент. Я все таки наївно сподіваюся, що вони будуть ендгеймом в цій історії (якщо тут взагалі будуть щасливі кінці).
- Ізвен яка роз’їбал� всіх на полі битви своєю силою, бо вона просто хотіла врятувати брата і своїх людей, а до того ще малою захистила Мейрі від власного ж батька � дай обніму, вони тебе не заслуговують.
- А от фінальна сцена якось не справила на мене того враження, що мала. Я розумію, що той вихід Мейрі і заява, що вона буде смертю Янна мали бути епічними, але я якось не відчула цього. Я очікувала чогось драматичнішого, що вона заявить про свої сили. Я не знаю, вб’� Янна і просто там же оживить, щоб показати йому, хто в їхній сім’� буде головною. А вона просто розфарбувала обличчя, вдягнула сукню, яку носила її 12-річна сестра і щось там попогрожувала перед всіма. Ми, читачі, знаємо, що Мейрі могутня і її слова це не просто так, але всі решта не в курсі про її сили, тому, як на мене, в їхніх очах це мало б виглядати як істерика принцеси, а не якась серйозна заява.
Одним словом, це було прекрасно, я прям дуже тішуся, як українське фентезі розвивається, покращується, а оце конкретно вже взагалі таке хороше, що мені навіть домахатися немає по суті до чого. Мені дуже цікаво і трохи страшно дізнатися, як буде ця історія розвиватися далі (бо, здається, буде дуже боляче), тому сиджу чекаю з нетерпінням на наступну частину, де, сподіваюся, головні герої зберуться докупи хоч на одну сцену � це мало б бути весело)
January 6, 2023
Якби не знав, що це написала українка, повірив би, що це новий роман Блек чи Бардуго. Класне фентезі, продовження буде цьогоріч, тому хто не читав - шукайте книгу, і бігом читайте, бо кажуть перший наклад всьо! Рекомендую!
March 25, 2023
Легке і приємне фентезі про світ у сяйві Зірок, королівство птахів, людей і темні пітьмаки. Тут гарна мова і милі словечка. Написано українською авторкою, і тим іще миліше.
Мені дуже подобалась атмосфера, але жоден герой не став близьким. Мейрі - не надто� ну бо як можна тренуватись у написанні віршів, висилаючи їх на розгляд закоханому в неї чоловіку, знаючи, що не відповість взаємністю. Трохи зажорстоко. Янн - теж ні, але ситуація, коли людина вмить може мінятись так, ніби ти ніколи її й не знав - мені знайома. У Янна - це був перстень, який повністю його змінював, але в житті теж є залежності і впливи, які раптом затягують так, що людина більше ніколи не стане такою як раніше.
Вірністю і відданістю могла б сподобатись Мона� але занадто вона вже переступає через свої почуття. Битви, політика, звичаї Середньовіччя - гарно. Страх роз‘їда� серце, а любов загартовує. Кохання, дружба і цінність вміння літати! Чаруюча краса і легкість.
І от� не було улюблених героїв аж до 378 сторінки (з 450), поки не з‘явилас� Брегез. Втомившись від бруду, ницості, пухоїдів у пір‘� - вона щиро говорить про те, що бажає мати у стосунках. Про дуже прості речі. «І хоч були чоловіки, які хотіли одружитись зі мною, та я не впевнена, що вони розуміють, чого я заслуговую.»
і Ольєр задумався, бо хоч і не було захмарних вимог, але він не міг пообіцяти і третину того, чого вона чекала. Але «Тепер, коли він бачив, що вона не погодиться на менше, йому й самому не хотілось меншого». Ці 3 сторінки сподобались найбільше ❤️
Сподіваюсь, в наступній книзі про Брегез буде більше. А сміливості для того, щоб мати справді щасливі стосунки, думаю, їй не забракне)
Мені дуже подобалась атмосфера, але жоден герой не став близьким. Мейрі - не надто� ну бо як можна тренуватись у написанні віршів, висилаючи їх на розгляд закоханому в неї чоловіку, знаючи, що не відповість взаємністю. Трохи зажорстоко. Янн - теж ні, але ситуація, коли людина вмить може мінятись так, ніби ти ніколи її й не знав - мені знайома. У Янна - це був перстень, який повністю його змінював, але в житті теж є залежності і впливи, які раптом затягують так, що людина більше ніколи не стане такою як раніше.
Вірністю і відданістю могла б сподобатись Мона� але занадто вона вже переступає через свої почуття. Битви, політика, звичаї Середньовіччя - гарно. Страх роз‘їда� серце, а любов загартовує. Кохання, дружба і цінність вміння літати! Чаруюча краса і легкість.
І от� не було улюблених героїв аж до 378 сторінки (з 450), поки не з‘явилас� Брегез. Втомившись від бруду, ницості, пухоїдів у пір‘� - вона щиро говорить про те, що бажає мати у стосунках. Про дуже прості речі. «І хоч були чоловіки, які хотіли одружитись зі мною, та я не впевнена, що вони розуміють, чого я заслуговую.»
і Ольєр задумався, бо хоч і не було захмарних вимог, але він не міг пообіцяти і третину того, чого вона чекала. Але «Тепер, коли він бачив, що вона не погодиться на менше, йому й самому не хотілось меншого». Ці 3 сторінки сподобались найбільше ❤️
Сподіваюсь, в наступній книзі про Брегез буде більше. А сміливості для того, щоб мати справді щасливі стосунки, думаю, їй не забракне)
June 5, 2023
Як же я рада, що знайшла цю книжку! Я вже цілий рік затухала в нечитуні, намагалась принципово читати саме українське, але шось нічо не лізло, бо я люблю фентезі та фантастику, а того шо я хочу не знаходилось... аж доки не натрапила на цей шедевр, який проковтнула буквально за пару днів.
Далі будуть сумбурні враження вперемішку із СПОЙЛЕРАМИ
З самого початку книги не покидало відчуття, що ми вболіваємо не за тих. Зрозуміло, це не світ із чітким розділенням на Велике Добро і Погане Зло, але шось надто багато дзвіночків вказують на те, що союз із Небельгаймом це помилка і Велика Санжа більш адекватна країна. Це не тому, що зазвичай некроманти із черепками на прапорі виступають антагоністами та злими загарбниками, це скоріше сукупність факторів:
- дивні обставини із ув'язненням матері Янна;
- те, що батько Янна носив перстень і ми не знаємо, чи був він взагалі адекватним. Не здивуюсь, якщо Іссот бачила його під впливом перстня, і це одна з причин, чому вона вирішила не віддавати трон одержимому;
- тоталітарний режим держави, презирство до гобонів, шось це дуже нагадує... у той час як у Санжі можна любити кого хочеш;
- ми не знаємо точки зору опонентів, бо дивимось на історію через призму Небельгайму, де виховали Янна і могли вкласти йому в голову "правильне" для них бачення ситуації.
Крч по��ітика в книзі топ, тримає інтригу і не напрягає, а навіть навпаки, за нею дуже цікаво слідкувати. (Вболіваю за вільний Ретон, най у них вийде нарешті не залежати ні від кого.) Те саме можу сказати і про персонажів, вони всі живі та цікаві, кожен із своїм характером. Дуже сподобалось, що вони вміють дивувати, і якщо на початку книги я впевнено думала "ну, ці точно будуть разом", то зараз я б не взялась загадувати навіть за те, що станеться у наступній главі х)
Головна парочка тут, мабуть, Мейрі та Янн, відносини яких під кінець пішли вже по такій п'ятизірці, що реально окрім смерті їх нічого не звільнить. (Мейрі, давай, тренуйся хах). Взагалі виникло відчуття, що оце їхнє "кохання" - це просто дитяча звичка, для продовження якої вже немає ніяких підстав, але вони ще цього не усвідомлюють, Янн так точно. І навіть якщо під кінець книжки вони обоє вже почали напрягати, я все одно бажаю їм знайти якусь пару для щирого кохання, це окрім арок особистого розвитку.
Найбільше припали до душі Мона та Ольєр. З першою взагалі якийсь self insert стався і хочеться більше бачити її в дії, а за другого серденько болить. З усіх любовних переживань його були найбільш яскравими, мабуть тому, що ми спостерігали за його закоханістю від самого початку, у той час як усі інші любові були вже окреслені на старті. Тепер хочеться, щоб ще хтось із ПОВів deeply fell in love в процесі сюжету, бо у авторки дуже класно виходить це описувати.
А ще мене здивували глави від лиця Етельріха. Здивували тим, що вони є, але це тому, що зазвичай ПОВ жахливого правителя не роблять задля більшої містичності персонажа. Але тут нам дають змогу подивитись на світ його очима і це цікавий досвід.
Ще шкода, що нахвана випилили надто швидко, мені не вистачило його взаємодії з Ізвен, та й в принципі цікаво було би дізнатись більше про його народ. Але наостанок детально хочеться сказати лише про одного. Янн... Ох, Янн. Як у персонажа у нього класна арка, не типове "вчився-вчився і став найкращим". Але як людина він взагалі перестав подобатись через прихильність до використання перстня. Оце читаю і думаю, ну шо ти за дурачок (це я з любов'ю), бо навіть юний вік не виправдовує таку дурість. Не хочу й прикидувати, в яку сраку це заведе його та всіх навколо, бо відчуття ніби тотальний з'їзд кукухи на горизонті.
Загалом мені тепер хочеться триндіти про цю книгу годинами, уявляти екранізацію (причом анімаційну) і я дуже радію, що друга частина вийде вже скоро. Щастя-здоровля авторці і шалена подяка за такий багатогранний новий світ �
Далі будуть сумбурні враження вперемішку із СПОЙЛЕРАМИ
З самого початку книги не покидало відчуття, що ми вболіваємо не за тих. Зрозуміло, це не світ із чітким розділенням на Велике Добро і Погане Зло, але шось надто багато дзвіночків вказують на те, що союз із Небельгаймом це помилка і Велика Санжа більш адекватна країна. Це не тому, що зазвичай некроманти із черепками на прапорі виступають антагоністами та злими загарбниками, це скоріше сукупність факторів:
- дивні обставини із ув'язненням матері Янна;
- те, що батько Янна носив перстень і ми не знаємо, чи був він взагалі адекватним. Не здивуюсь, якщо Іссот бачила його під впливом перстня, і це одна з причин, чому вона вирішила не віддавати трон одержимому;
- тоталітарний режим держави, презирство до гобонів, шось це дуже нагадує... у той час як у Санжі можна любити кого хочеш;
- ми не знаємо точки зору опонентів, бо дивимось на історію через призму Небельгайму, де виховали Янна і могли вкласти йому в голову "правильне" для них бачення ситуації.
Крч по��ітика в книзі топ, тримає інтригу і не напрягає, а навіть навпаки, за нею дуже цікаво слідкувати. (Вболіваю за вільний Ретон, най у них вийде нарешті не залежати ні від кого.) Те саме можу сказати і про персонажів, вони всі живі та цікаві, кожен із своїм характером. Дуже сподобалось, що вони вміють дивувати, і якщо на початку книги я впевнено думала "ну, ці точно будуть разом", то зараз я б не взялась загадувати навіть за те, що станеться у наступній главі х)
Головна парочка тут, мабуть, Мейрі та Янн, відносини яких під кінець пішли вже по такій п'ятизірці, що реально окрім смерті їх нічого не звільнить. (Мейрі, давай, тренуйся хах). Взагалі виникло відчуття, що оце їхнє "кохання" - це просто дитяча звичка, для продовження якої вже немає ніяких підстав, але вони ще цього не усвідомлюють, Янн так точно. І навіть якщо під кінець книжки вони обоє вже почали напрягати, я все одно бажаю їм знайти якусь пару для щирого кохання, це окрім арок особистого розвитку.
Найбільше припали до душі Мона та Ольєр. З першою взагалі якийсь self insert стався і хочеться більше бачити її в дії, а за другого серденько болить. З усіх любовних переживань його були найбільш яскравими, мабуть тому, що ми спостерігали за його закоханістю від самого початку, у той час як усі інші любові були вже окреслені на старті. Тепер хочеться, щоб ще хтось із ПОВів deeply fell in love в процесі сюжету, бо у авторки дуже класно виходить це описувати.
А ще мене здивували глави від лиця Етельріха. Здивували тим, що вони є, але це тому, що зазвичай ПОВ жахливого правителя не роблять задля більшої містичності персонажа. Але тут нам дають змогу подивитись на світ його очима і це цікавий досвід.
Ще шкода, що нахвана випилили надто швидко, мені не вистачило його взаємодії з Ізвен, та й в принципі цікаво було би дізнатись більше про його народ. Але наостанок детально хочеться сказати лише про одного. Янн... Ох, Янн. Як у персонажа у нього класна арка, не типове "вчився-вчився і став найкращим". Але як людина він взагалі перестав подобатись через прихильність до використання перстня. Оце читаю і думаю, ну шо ти за дурачок (це я з любов'ю), бо навіть юний вік не виправдовує таку дурість. Не хочу й прикидувати, в яку сраку це заведе його та всіх навколо, бо відчуття ніби тотальний з'їзд кукухи на горизонті.
Загалом мені тепер хочеться триндіти про цю книгу годинами, уявляти екранізацію (причом анімаційну) і я дуже радію, що друга частина вийде вже скоро. Щастя-здоровля авторці і шалена подяка за такий багатогранний новий світ �
January 6, 2023
найчорніші пітьмаки!
з цією книгою я вкотре переконалась, що наші автори пишуть прекрасно � змістовно, цікаво і до біса сучасно!
це середньовічне фентезі меча й магії відразу здивувало мене своєю масштабністю, деталізацією та продуманістю. і це все авторка подає не звичною констатацією фактів, а повсякчас, поступово розкриває світ книги в деталях. ці деталі в поведінці та вчинках героїв, у діалогах, навіть в звертаннях (як же гарно звучать "ма отру" чи "мей керр"), автентичній мові, обрядах, ритуалах, правилах та релігії. Остання, до речі, розділилася на дві течії � чотиризір'я (Зірка Життя, Зірка Влади, Зірка Праці, Зірка Війник) та п'ятизір'я � до тих інших додається Зірка Смерті, яку шанує одна з найбільших держав Небельгайм та правляча нині династія Вельгетів.
якраз щодо них.
дві держави, Небельгайм та Санжа, вже декілька років воюють між собою. але у їхні криваві сутички втягнене ще й князівство крилатих � Ретон. одна частина за Небельгайм, інша � за Санжу.
юний птах, княжич Ретону, Янн, що виріс під опікою короля Етельріха Вельгета, прагне відновити владу своїх предків над Ретоном. саме з цього починається історія. Янн спробує на смак владу, а ще смак поразок, зради і темної магії, яка залишилась від батька.
поряд з лінією птаха-княжича, паралельно розкриваються лінії Фольгерта, Ізвен, Алріка та Мейрі � це діти короля Етельріха. перші двоє знаходяться під покровительством батька, бо володіють магією � незвичною силою марвотворення � здатністю підіймати померлих, як людей, так і тварин, такі собі зомбі-маріонетки.
саме Ізвен одна з моїх улюблених пресонажів книги! сильна, харизматична, вперта претендентка на престол! обожнюю її та всі моменти в книзі, які з нею пов'язані. до улюбленців ще записався Ольєр � моя крилата булочка, що теж повсякчас тішила мене своєю появою. його історія та особистісні переживання, внутрішні дилеми зачепили мене чи не найбільше. ну і про одну річ, яку він приховує сам від себе я швидко здогадалась. а яку саме знають ті, хто читав. для вас хай буде інтрига.
на перший погляд може здатися, що світ складний. і так, він складний, і в ньому, власне, допомагає розібратися карта, що подана на форзацах та схеми родоводів. перші сторінок сто я час від часу зверталась до них, та це зовсім не псує враження, а навпаки сприяє зануренню в історію.
що ще мене вразило?
реальне підгрунтя середньовіччя
розмаїття кохання (і нетрадиційного теж)
різноманітність рас
непересічна магія.
мене запитували, що нагадує ця книга? по правді, я не знаю. але впевнена, що прихильники "Пів короля" та "Шістки воронів" оцінили б цю історію.
однозначно рекомендасьйон!
з цією книгою я вкотре переконалась, що наші автори пишуть прекрасно � змістовно, цікаво і до біса сучасно!
це середньовічне фентезі меча й магії відразу здивувало мене своєю масштабністю, деталізацією та продуманістю. і це все авторка подає не звичною констатацією фактів, а повсякчас, поступово розкриває світ книги в деталях. ці деталі в поведінці та вчинках героїв, у діалогах, навіть в звертаннях (як же гарно звучать "ма отру" чи "мей керр"), автентичній мові, обрядах, ритуалах, правилах та релігії. Остання, до речі, розділилася на дві течії � чотиризір'я (Зірка Життя, Зірка Влади, Зірка Праці, Зірка Війник) та п'ятизір'я � до тих інших додається Зірка Смерті, яку шанує одна з найбільших держав Небельгайм та правляча нині династія Вельгетів.
якраз щодо них.
дві держави, Небельгайм та Санжа, вже декілька років воюють між собою. але у їхні криваві сутички втягнене ще й князівство крилатих � Ретон. одна частина за Небельгайм, інша � за Санжу.
юний птах, княжич Ретону, Янн, що виріс під опікою короля Етельріха Вельгета, прагне відновити владу своїх предків над Ретоном. саме з цього починається історія. Янн спробує на смак владу, а ще смак поразок, зради і темної магії, яка залишилась від батька.
поряд з лінією птаха-княжича, паралельно розкриваються лінії Фольгерта, Ізвен, Алріка та Мейрі � це діти короля Етельріха. перші двоє знаходяться під покровительством батька, бо володіють магією � незвичною силою марвотворення � здатністю підіймати померлих, як людей, так і тварин, такі собі зомбі-маріонетки.
саме Ізвен одна з моїх улюблених пресонажів книги! сильна, харизматична, вперта претендентка на престол! обожнюю її та всі моменти в книзі, які з нею пов'язані. до улюбленців ще записався Ольєр � моя крилата булочка, що теж повсякчас тішила мене своєю появою. його історія та особистісні переживання, внутрішні дилеми зачепили мене чи не найбільше. ну і про одну річ, яку він приховує сам від себе я швидко здогадалась. а яку саме знають ті, хто читав. для вас хай буде інтрига.
на перший погляд може здатися, що світ складний. і так, він складний, і в ньому, власне, допомагає розібратися карта, що подана на форзацах та схеми родоводів. перші сторінок сто я час від часу зверталась до них, та це зовсім не псує враження, а навпаки сприяє зануренню в історію.
що ще мене вразило?
реальне підгрунтя середньовіччя
розмаїття кохання (і нетрадиційного теж)
різноманітність рас
непересічна магія.
мене запитували, що нагадує ця книга? по правді, я не знаю. але впевнена, що прихильники "Пів короля" та "Шістки воронів" оцінили б цю історію.
однозначно рекомендасьйон!
December 21, 2022
Я покладала дуже багато очікувань на цю книгу. Зокрема через те, що мені надзвичайно сподобався ріст пані Грабовської від першої до другої частини "Леобурга", і я автоматично вважала, що наступний її твір має бути якщо не кращим, то хоча б на рівні.
На жаль, очікування не виправдалися.
Я довго думала, чи публікувати відгук, бо слідкую за Іриною в соцмережах, і вона мені подобається, не хотілося б її засмучувати. Сподіваюсь, мої слова не сприймуть за хейт чи доскіпування.
Мені було нудно. Просто надзвичайно, всеохопно нудно � від бродіння персонажів туди-сюди, від самих персонажів, від світу.
Мушу зазначити: видно, що авторка добре працювала з історичними джерелами, згадується купа деталей середньовічного побуту. Однак текст від того не перестає бути прісним.
На мою суб’єктивн� думку, ситуацію дещо могло би покращити зменшення фокальних персонажів, бо шестеро людей (і птахів) на 400 з копійками сторінок � забагато.
Як мені переживати за стосунки між Янном і Мейрі, його в певному сенсі моральну деградацію, якщо я не бачила іншого Янна?
Коли Ізвен почала
Та й загалом: я не бачила виходу героїв за рамки сюжетно визначених ролей. Ось Янн, він прагне повернути свій престол. Ось Ізвен, вона марвотвориця. Ось ще хтось� Проте я не знаю, що вони люблять, що їх хвилює; я не можу уявити, як би вони діяли, якби потрапили в ту чи іншу ситуацію. Вони � просто безликі пішаки з набором двох-трьох рис характеру.
Я сподівалася на багатогранних персонажів зокрема через те, як пані Грабовська розповідала про них у своєму блозі, але в готовому тексті не побачила заявленого.
Ситуацію дещо рятувала , виключно через те, що вона трохи виривала персонажів із заданих їм шаблонів.
Про світ, релігію, оті їхні Зірки (я жодного разу не могла без смішка реагувати на Зірку Смерті, пробачте фаната "Зоряних воєн") я теж мало що дізналася, окрім назв держав і деяких видів (хтось може сказати, що це лише перша книга трилогії, але вона якраз і має знайомити нас зі світом і подавати сетинг).
Також у мене було кілька питань по тексту: чому серед умовно французьких імен у нас раптом з’являєтьс� Ратибор Лабланш і деякі інші слов’янськ� імена? Поки що вони в цьому світі (а-ля Західна Європа) ніяк не обґрунтовані.
Дуже різало око слово "джура" замість можливого "учня/зброєносця/сквайра/будь-якого іншого варіанта", адже "джура" � це термін, що стосується саме козацтва.
Звертання вигаданою мовою з часом я стала просто пропускати. Це не Мартін з його продуманою дотракійською, це радше віяло букнетівськими любовними романами, де замість прописання світу автори міняли "сер" на "л’єр" чи "мерр".
Я розумію, що продумування такої кількості персонажів і ліній � це велика праця, і вірю, що авторка старалася. Я зі всіх сил прагнула полюбити цю історію, проте не змогла. Сподіваюся, подальші книги будуть кращими. В надії на це ставлю 3/5 (а не 2).
На жаль, очікування не виправдалися.
Я довго думала, чи публікувати відгук, бо слідкую за Іриною в соцмережах, і вона мені подобається, не хотілося б її засмучувати. Сподіваюсь, мої слова не сприймуть за хейт чи доскіпування.
Мені було нудно. Просто надзвичайно, всеохопно нудно � від бродіння персонажів туди-сюди, від самих персонажів, від світу.
Мушу зазначити: видно, що авторка добре працювала з історичними джерелами, згадується купа деталей середньовічного побуту. Однак текст від того не перестає бути прісним.
На мою суб’єктивн� думку, ситуацію дещо могло би покращити зменшення фокальних персонажів, бо шестеро людей (і птахів) на 400 з копійками сторінок � забагато.
Як мені переживати за стосунки між Янном і Мейрі, його в певному сенсі моральну деградацію, якщо я не бачила іншого Янна?
Коли Ізвен почала
Та й загалом: я не бачила виходу героїв за рамки сюжетно визначених ролей. Ось Янн, він прагне повернути свій престол. Ось Ізвен, вона марвотвориця. Ось ще хтось� Проте я не знаю, що вони люблять, що їх хвилює; я не можу уявити, як би вони діяли, якби потрапили в ту чи іншу ситуацію. Вони � просто безликі пішаки з набором двох-трьох рис характеру.
Я сподівалася на багатогранних персонажів зокрема через те, як пані Грабовська розповідала про них у своєму блозі, але в готовому тексті не побачила заявленого.
Ситуацію дещо рятувала , виключно через те, що вона трохи виривала персонажів із заданих їм шаблонів.
Про світ, релігію, оті їхні Зірки (я жодного разу не могла без смішка реагувати на Зірку Смерті, пробачте фаната "Зоряних воєн") я теж мало що дізналася, окрім назв держав і деяких видів (хтось може сказати, що це лише перша книга трилогії, але вона якраз і має знайомити нас зі світом і подавати сетинг).
Також у мене було кілька питань по тексту: чому серед умовно французьких імен у нас раптом з’являєтьс� Ратибор Лабланш і деякі інші слов’янськ� імена? Поки що вони в цьому світі (а-ля Західна Європа) ніяк не обґрунтовані.
Дуже різало око слово "джура" замість можливого "учня/зброєносця/сквайра/будь-якого іншого варіанта", адже "джура" � це термін, що стосується саме козацтва.
Звертання вигаданою мовою з часом я стала просто пропускати. Це не Мартін з його продуманою дотракійською, це радше віяло букнетівськими любовними романами, де замість прописання світу автори міняли "сер" на "л’єр" чи "мерр".
Я розумію, що продумування такої кількості персонажів і ліній � це велика праця, і вірю, що авторка старалася. Я зі всіх сил прагнула полюбити цю історію, проте не змогла. Сподіваюся, подальші книги будуть кращими. В надії на це ставлю 3/5 (а не 2).
July 17, 2023
це. було. неперевершено.
так, я читала її дуже довго, але це того вартувало. це суцільне, абсолютне задоволення. це - моя щира перша фентезі-любов.
я пишаюсь Іриною Грабовською - українкою, яка написала цей шедевр. ідея з птахами прекрасна: ніщо так не може зобразити тендітність і вишуканість, як образ пташки.
ну і середньовіччя..
тут Ліза взагалі, як лід, розплавилась😍�
p.s. не знаю, чи то я вже така прискіплива, чи то дійсно у цьому ще й закладено якийсь філософський сенс🙈 (але мені це подобається)
так, я читала її дуже довго, але це того вартувало. це суцільне, абсолютне задоволення. це - моя щира перша фентезі-любов.
я пишаюсь Іриною Грабовською - українкою, яка написала цей шедевр. ідея з птахами прекрасна: ніщо так не може зобразити тендітність і вишуканість, як образ пташки.
ну і середньовіччя..
тут Ліза взагалі, як лід, розплавилась😍�
p.s. не знаю, чи то я вже така прискіплива, чи то дійсно у цьому ще й закладено якийсь філософський сенс🙈 (але мені це подобається)
March 7, 2024
Я в захваті і мені терміново потрібне продовження 😅 і як добре що воно є😍 не розумію чому так довго відтягувала знайомство з цією історією.. однозначно в найкращі за цей рік❤️
March 17, 2023
Я обожнюю середньовіччя, тому я очікувала від цього роману екшену та боротьби за владу. І все це я отримала, ба навіть більше!
Авторка дуже серйозно підійшла до створення історії, світу та персонажів - все прописано до деталей. Події відбуваються доволі стрімко, сюжет не провисає. Тут є боротьба за престол, підіймання мерців і недослідженний магічний перстень. В сюжеті присутні лгбт лінії та навіть інцест (off page).
Так, тут є реальна історична база, але я впевнена, що не всі знають її досконально, тому цей своєрідний рітелінг дуже цікаво читати.
Романтична складова у романі є і вона не проста 😂
Я нарахувала три любовні трикутники, і всюди задіяний один і той самий персонаж, якого люблять всі. Взагалі, я не дуже люблю цей троп, але це я залюбки читала.
Трішки про персонажів:
Тут немає однозначно антагоністів, може крім короля, та протагоністів. Тут абсолютно всі morally grey. І це подобається. Із улюблених - Ольєр.
У мене було відчуття, що авторка хотіла додати більш графічні постільні сцени, або більш графічне уявлення цих постільних сцен, іф ю ноу вот ай мін 😉
Якщо у нас знайдеться продакш та якийсь інвестор - саме цей роман було б дуже круто екранізувати, бо я як людина, яка працювала в цій сфері можу стверджувати, що багато написаних сцен у книзі буквально кінематографічні. Я вже уявляю декорації та костюми🤩
Іще буде дуже круто прослухати це в аудіо, а супер круто, якщо це буде графічне аудіо - зі звуками боротьби на мечах, шелестом крил і т.п.
Рекомендую до прочитання👌
Далі буде спойлерна частина, тому якщо ви ще не читали, далі не скрольте)
СПОЙЛЕРИ
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Коли у романі були описи про Зірки, мені було важко уявити як саме це виглядає. Це намисто де 4 або 5 зірок? Чи кожна зірка на окремій підвісці? Чи герої просто носять одну і все? Бо хтось періодично молятиться на одну із зірок або її цілує, а я не знаю як це уявити без уточнень 😂
Трішки не зрозуміла стосовно хвороби у птахів у Санжі - у них типу лінька, але серйозна, після якої пір’� більше не росте?
Стосовно крил - мені сподобалось як пані Ірина відкрила та закрила сюжет з крилами Ольєра - їх відрубали і все, вони не відростуть. А то я думала, що це буде на кшталт Ханта в hosab.
Поміж усіх любовних трикутників, більше за все мене бісило тріо Янн, Мейрі та Гвілім.
Той русал(вибачте, забула як його раса називається)мені не сподобався з першої появи. Єдине що сподобалось це ікра з передбачуваннями - цікаво але і дивно 😂
А Мейрі вела себе як типова 16 річна дівчина. Спочатку, вона мені навіть подобалась, але чим далі, тим фіговіше вона себе проявляла. За нею треба слідкувати, бо вона чорна конячка.
Мона подобається, але я не оцінила її вибір на користь Мейрі, а не Янна. Як на мене, вони були б більш органічною парою, а як вона сама і казала, Мейрі їй не подруга, бо та не вміє дружити.
Янн likeable, але я думаю, що тільки в кінці трилогії ми зможемо його оцінити на повну.
Ізвен поводила себе адекватно в контексті ситуації, тому вона єдина персонажка, яка була стабільною протягом всього твору.
Брати Фольгерт та Алрік - ну таке, другорядні персонажі, яких скоро завалять.
Король Етельріх - типовий злий правитель, який тільки і прагне влади, тут всьо зрозуміло, його теж завалять в кінці.
У мене великі надії на другу частину, чекаю на продовження.
Авторка дуже серйозно підійшла до створення історії, світу та персонажів - все прописано до деталей. Події відбуваються доволі стрімко, сюжет не провисає. Тут є боротьба за престол, підіймання мерців і недослідженний магічний перстень. В сюжеті присутні лгбт лінії та навіть інцест (off page).
Так, тут є реальна історична база, але я впевнена, що не всі знають її досконально, тому цей своєрідний рітелінг дуже цікаво читати.
Романтична складова у романі є і вона не проста 😂
Я нарахувала три любовні трикутники, і всюди задіяний один і той самий персонаж, якого люблять всі. Взагалі, я не дуже люблю цей троп, але це я залюбки читала.
Трішки про персонажів:
Тут немає однозначно антагоністів, може крім короля, та протагоністів. Тут абсолютно всі morally grey. І це подобається. Із улюблених - Ольєр.
У мене було відчуття, що авторка хотіла додати більш графічні постільні сцени, або більш графічне уявлення цих постільних сцен, іф ю ноу вот ай мін 😉
Якщо у нас знайдеться продакш та якийсь інвестор - саме цей роман було б дуже круто екранізувати, бо я як людина, яка працювала в цій сфері можу стверджувати, що багато написаних сцен у книзі буквально кінематографічні. Я вже уявляю декорації та костюми🤩
Іще буде дуже круто прослухати це в аудіо, а супер круто, якщо це буде графічне аудіо - зі звуками боротьби на мечах, шелестом крил і т.п.
Рекомендую до прочитання👌
Далі буде спойлерна частина, тому якщо ви ще не читали, далі не скрольте)
СПОЙЛЕРИ
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
.
Коли у романі були описи про Зірки, мені було важко уявити як саме це виглядає. Це намисто де 4 або 5 зірок? Чи кожна зірка на окремій підвісці? Чи герої просто носять одну і все? Бо хтось періодично молятиться на одну із зірок або її цілує, а я не знаю як це уявити без уточнень 😂
Трішки не зрозуміла стосовно хвороби у птахів у Санжі - у них типу лінька, але серйозна, після якої пір’� більше не росте?
Стосовно крил - мені сподобалось як пані Ірина відкрила та закрила сюжет з крилами Ольєра - їх відрубали і все, вони не відростуть. А то я думала, що це буде на кшталт Ханта в hosab.
Поміж усіх любовних трикутників, більше за все мене бісило тріо Янн, Мейрі та Гвілім.
Той русал(вибачте, забула як його раса називається)мені не сподобався з першої появи. Єдине що сподобалось це ікра з передбачуваннями - цікаво але і дивно 😂
А Мейрі вела себе як типова 16 річна дівчина. Спочатку, вона мені навіть подобалась, але чим далі, тим фіговіше вона себе проявляла. За нею треба слідкувати, бо вона чорна конячка.
Мона подобається, але я не оцінила її вибір на користь Мейрі, а не Янна. Як на мене, вони були б більш органічною парою, а як вона сама і казала, Мейрі їй не подруга, бо та не вміє дружити.
Янн likeable, але я думаю, що тільки в кінці трилогії ми зможемо його оцінити на повну.
Ізвен поводила себе адекватно в контексті ситуації, тому вона єдина персонажка, яка була стабільною протягом всього твору.
Брати Фольгерт та Алрік - ну таке, другорядні персонажі, яких скоро завалять.
Король Етельріх - типовий злий правитель, який тільки і прагне влади, тут всьо зрозуміло, його теж завалять в кінці.
У мене великі надії на другу частину, чекаю на продовження.
May 5, 2023
І як тепер дочекатися продовження?)
Спочатку було важко вʼїжджати, але потім все так закрутилося, в кожній главі відбувалося щось цікаве й незвичне, що я ледве змушувала себе відкласти книгу. Не хотіла ковтати її за один день, бо другої частини ще нема) Найбільше мені сподобалася лінія жіночої дружби та історія Ольєра. Сподіваюся, у наступних книгах він менше страждатиме. Зичу йому щастя і самоприйняття.
Ставлю тверду пʼятірку. Я в захваті від того, що наші автори пишуть круте й динамічне фентезі, яке нічим не поступається зарубіжному. Для мене це несподіване відкриття)
Спочатку було важко вʼїжджати, але потім все так закрутилося, в кожній главі відбувалося щось цікаве й незвичне, що я ледве змушувала себе відкласти книгу. Не хотіла ковтати її за один день, бо другої частини ще нема) Найбільше мені сподобалася лінія жіночої дружби та історія Ольєра. Сподіваюся, у наступних книгах він менше страждатиме. Зичу йому щастя і самоприйняття.
Ставлю тверду пʼятірку. Я в захваті від того, що наші автори пишуть круте й динамічне фентезі, яке нічим не поступається зарубіжному. Для мене це несподіване відкриття)
December 12, 2022
Неймовірна історія яка викликає купу емоцій: від сміху до сліз. Світ, який створила авторка приємно дивує продуманістю і увагою до деталей. А які ж круті персонажі! Неймовірно живі, емоційні та вражаючі. Взаємодія між ними, дружба, кохання� захоплює. З нетерпінням чекатиму другу частину.<3
January 4, 2023
"Зірки й кістки" Ірина Грабовська.
Сучасне, якісне, цікаве та головне УКРАЇНСЬКЕ фентезі. Це третя книга авторки прочитана мною, дуже подобається, що вона з кожною книгою пише ще захоплююче.
Це середньовічне фентезі.
Авторка створила новий світ, нову історію, яка не містить сюжетів до яких ми звикли. Сюжет на стільки продуманий до деталей, що неможливо передати, а тільки потрібно читати.
Дуже багато персонажів у книзі, а саме цікаве, що вони настільки поєднанні між собою сюжетною лінією, що ти не забуваєш іншого.
Книга, яка читається дуже легко, якщо є час, можна прочитати за два дні. Враховуючи, що я військовий, то звісно читав її довше чим для звичайного читача, але як для мого часу, то це було дуже швидко))))
Враховуючи, що мені вистачає війни, але в цьому світі, я так би мовити відпочив перебуваючи у вигаданому світі.
Ще хочу відмітити, що в цьому світі, під час читання книги не потрібно згадувати який герой був, або дивитись родовід персонажів. Все доволі інтуїтивно і легко згадується. Це дуже великий плюс цієї книги.
Є нюанс, перша частина закінчилась так, що чекаєш другу частину.
Раджу
10/10
Сучасне, якісне, цікаве та головне УКРАЇНСЬКЕ фентезі. Це третя книга авторки прочитана мною, дуже подобається, що вона з кожною книгою пише ще захоплююче.
Це середньовічне фентезі.
Авторка створила новий світ, нову історію, яка не містить сюжетів до яких ми звикли. Сюжет на стільки продуманий до деталей, що неможливо передати, а тільки потрібно читати.
Дуже багато персонажів у книзі, а саме цікаве, що вони настільки поєднанні між собою сюжетною лінією, що ти не забуваєш іншого.
Книга, яка читається дуже легко, якщо є час, можна прочитати за два дні. Враховуючи, що я військовий, то звісно читав її довше чим для звичайного читача, але як для мого часу, то це було дуже швидко))))
Враховуючи, що мені вистачає війни, але в цьому світі, я так би мовити відпочив перебуваючи у вигаданому світі.
Ще хочу відмітити, що в цьому світі, під час читання книги не потрібно згадувати який герой був, або дивитись родовід персонажів. Все доволі інтуїтивно і легко згадується. Це дуже великий плюс цієї книги.
Є нюанс, перша частина закінчилась так, що чекаєш другу частину.
Раджу
10/10
July 20, 2023
Про що книга, без спойлерів? Ой, зважаючи на те, що тут принаймні 5 сюжетних ліній, які то перетинаються, то йдуть куди собі хочуть - то важко сказати чітко. Тут в нас і людська королівська родина марвотворців (це цікаво) з їхнім королівством, і нащадок князя крилатих, який втратив свої землі та прагне їх повернути і ще якісь персонажі... Але загалом оповідь про життя-буття всіх цих персонажів, трохи про політику, трохи про кохання, трохи про війну. Ну й трохи більше уваги віддається Янну, тому самому нащадку, який хоче повернути свої землі.
Оскільки сюжетних ліній та персонажів багато, треба детальніше обговорити це. Королівська династія Небельгайма і Великої Санжі в тексті представлена, власне, королем та його 4-ма дітьми. Двоє з цих дітей, син Фольгерт та донька Ізвен, як і король, мають здатність до марвотворення - до некромантії. Це цікавий аспект, бо марвотворення в принципі в книзі піднесено в абсолют, і саме воно визначає наскільки персонаж впливовий. Прикольно, адже зазвичай у книгах некромантія - це заборонена магія. На противагу, наймолодша донька, Мейрі, має протилежну силу та змушена її приховувати. Й коли йдеться про королівську родину - то це оповідь про пошук влади, війну, амбіції і таке інше.
Крилаті, на чолі з Янном, - це люди з крилами, які втратили своє князівство Ретон та хочуть його повернути. Сам Янн - персонаж незрозумілого віку (хоча авторка десь під кінець каже, що йому 16, але персонаж прописаний значно старшим), який хоче повернути свої землі і щоб це зробити творить всяку помірно нудну дичину.
І тут ми прийшли до головного: все це помірно нудно. Ну от нецікаво, не емоційно - ніяк абсолютно.
Ну добре, "ніяк" окрім одного моменту, який помітний тільки тим, хто любить реалістичне фентезі. І момент цей називається "А що, матерії їхній ковіньку, з АНАТОМІЄЮ КРИЛАТИХ?!"
Все, абсолютно все, що було у книзі, не було таким цікавим, як думати про те, якими ті крилаті мали бути, і якими авторка їх зробила. Бо авторка просто присобачила людям на спини крила. Ну, янголів переназвала, розумієте? Але, блін, воно так не працює! Адже:
- Щоб літати треба мати облегшений скелет, щоб зменшити вагу тіла (як у 🦆);
- Мають бути дійсно великі легені (як у 🦆);
- Тіло має бу��и таке, щоб при польоті максимально зменшити опір повітря (як у 🦆);
- Крила потребують сильних, великих м'язів, щоб літати, і треба, щоб ці м'язи до чогось кріпились, от у 🦆 є кіль, а що є у цих (прости-господи) крилатих?!;
- Очі, ніздрі, вуха мають бути захищені від усього, що може потрапити в пику при польоті, а також щоб це не заважало літати (як у 🦆).
Ні, крилаті в книзі не мають магії, щоб літати. Ні, крилаті в книзі нічим не відрізняються від людей. Крилаті у книзі - це халтура, яка страшенно обурює мене, як еколога! Та й фантазувати над тим, якого крою має бути одяг цих (не)янголів та яким чином народжуються нові (не)янголи - у яйцях чи живородінням - було реально веселіше, ніж уся книга.
Плюси історії:
- Це нормально написано, читабельно, без надлишку слів;
- Є хороші ідеї, які зосередженні на ідеї марвотворення-некромантії;
- Сподобалась атмосфера батальних сцен;
- ЛГБТ-компонента здивувала;
- Сподобалась спроба створити різні раси (не тільки крилатих).
Мінуси історії:
- Забагато сюжетних ліній, які авторці не вдалося добре прописати;
- Дійсно хороші ідеї окреслені, але не прописані;
- Крилаті - нереалістичні та біологічно хріново прописана раса;
- Сюжетні повороти не цікаві.
Підсумок:
Це можна читати, і ця книга знайде своїх прихильників. Але мені було нудно та не цікаво.
Оцінка: ⭐️⭐️⭐️
#читацькийвідгук
Оскільки сюжетних ліній та персонажів багато, треба детальніше обговорити це. Королівська династія Небельгайма і Великої Санжі в тексті представлена, власне, королем та його 4-ма дітьми. Двоє з цих дітей, син Фольгерт та донька Ізвен, як і король, мають здатність до марвотворення - до некромантії. Це цікавий аспект, бо марвотворення в принципі в книзі піднесено в абсолют, і саме воно визначає наскільки персонаж впливовий. Прикольно, адже зазвичай у книгах некромантія - це заборонена магія. На противагу, наймолодша донька, Мейрі, має протилежну силу та змушена її приховувати. Й коли йдеться про королівську родину - то це оповідь про пошук влади, війну, амбіції і таке інше.
Крилаті, на чолі з Янном, - це люди з крилами, які втратили своє князівство Ретон та хочуть його повернути. Сам Янн - персонаж незрозумілого віку (хоча авторка десь під кінець каже, що йому 16, але персонаж прописаний значно старшим), який хоче повернути свої землі і щоб це зробити творить всяку помірно нудну дичину.
І тут ми прийшли до головного: все це помірно нудно. Ну от нецікаво, не емоційно - ніяк абсолютно.
Ну добре, "ніяк" окрім одного моменту, який помітний тільки тим, хто любить реалістичне фентезі. І момент цей називається "А що, матерії їхній ковіньку, з АНАТОМІЄЮ КРИЛАТИХ?!"
Все, абсолютно все, що було у книзі, не було таким цікавим, як думати про те, якими ті крилаті мали бути, і якими авторка їх зробила. Бо авторка просто присобачила людям на спини крила. Ну, янголів переназвала, розумієте? Але, блін, воно так не працює! Адже:
- Щоб літати треба мати облегшений скелет, щоб зменшити вагу тіла (як у 🦆);
- Мають бути дійсно великі легені (як у 🦆);
- Тіло має бу��и таке, щоб при польоті максимально зменшити опір повітря (як у 🦆);
- Крила потребують сильних, великих м'язів, щоб літати, і треба, щоб ці м'язи до чогось кріпились, от у 🦆 є кіль, а що є у цих (прости-господи) крилатих?!;
- Очі, ніздрі, вуха мають бути захищені від усього, що може потрапити в пику при польоті, а також щоб це не заважало літати (як у 🦆).
Ні, крилаті в книзі не мають магії, щоб літати. Ні, крилаті в книзі нічим не відрізняються від людей. Крилаті у книзі - це халтура, яка страшенно обурює мене, як еколога! Та й фантазувати над тим, якого крою має бути одяг цих (не)янголів та яким чином народжуються нові (не)янголи - у яйцях чи живородінням - було реально веселіше, ніж уся книга.
Плюси історії:
- Це нормально написано, читабельно, без надлишку слів;
- Є хороші ідеї, які зосередженні на ідеї марвотворення-некромантії;
- Сподобалась атмосфера батальних сцен;
- ЛГБТ-компонента здивувала;
- Сподобалась спроба створити різні раси (не тільки крилатих).
Мінуси історії:
- Забагато сюжетних ліній, які авторці не вдалося добре прописати;
- Дійсно хороші ідеї окреслені, але не прописані;
- Крилаті - нереалістичні та біологічно хріново прописана раса;
- Сюжетні повороти не цікаві.
Підсумок:
Це можна читати, і ця книга знайде своїх прихильників. Але мені було нудно та не цікаво.
Оцінка: ⭐️⭐️⭐️
#читацькийвідгук
August 12, 2023
Класна історія.
Читала дуже довго, але це скоріше через те, що вона просто не потрапила в мій теперішній настрій. Бо книга справді крута: персонажі цікаві, сюжет захоплює, антураж взагалі 10 з 10!)
Читала дуже довго, але це скоріше через те, що вона просто не потрапила в мій теперішній настрій. Бо книга справді крута: персонажі цікаві, сюжет захоплює, антураж взагалі 10 з 10!)
June 7, 2024
що я очікувала: некромантів і птахів.
що я отримала: некромантів і птахів + 4 майже безсонні ночі, бо не могла відкласти книжку поки не дочитала.
несіть ще!
якщо це не найцікавіша книга, яку я читала цього року, тоді я не знаю що це.
що я отримала: некромантів і птахів + 4 майже безсонні ночі, бо не могла відкласти книжку поки не дочитала.
несіть ще!
якщо це не найцікавіша книга, яку я читала цього року, тоді я не знаю що це.
July 12, 2023
завжди почуваюсь трохи недолуго, коли сідаю писати відгуки до подібних книжок, адже чітко усвідомлюю, що найімовірніше, всі мої спроби будуть марними, позаяк зібрати докупи всю ту міріяду почуттів та вражень, які в мене викликала ось така от історія, та при цьому do it justice - справа не з легких.
насамперед хочу сказати одне - яка ж я, бляха, щаслива, що вирішила дати цій книжечці шанс... вона захопила мене з першої сторінки, на п'ятдесятій я вже розмірковувала над оформленням передзамовлення другої частини, а ще до того, як я перегорнула соту сторінку, на екрані вже миготіло повідомлення з підтвердженням мого замовлення. звісно ж мушу зазначити, що зрештою я ні на хвильку не пошкодувала про своє рішення і вже от радісно стрибаю від нетерплячки прочитати продовження!
у мене є сила-силенна супер специфічних вподобань, а ще більше - петпивів, так от попри всю свою бундючність як читачки, перегорнувши останню сторінку, я залишилась задосить вдоволеною, ба більше - була в щирому захваті!
описи й мова авторки, ідея, мотиви, світобудова, майже всі гілки сюжету, різномаїття персонажок й персонажів - абсолютно все мені тут припало до душі та здалось удосталь органічним. були миті й елементи, що мене почасти відверто дратували (та їх було мало), а втім навіть вони були в історії доречними й - знов-таки - органічними, що я зрештою ціную в книжках ледь не понад усе.
я була особливо втішена тою майстерністю, з котрою зображені родинні стосунки вельгетів, мотивація кожної й кожного з них, як вони навмисне чи ні підштовхували одне одного до змін та чим керувались у різні моменти на своєму шляху. мені також невимовно сподобалась сама власне й imagery та лор марвотворців у контрасті з крилатими, це було напрочуд цікаво й захопливо, не говорячи вже й про те, наскільки красиво.
також мушу визнати, я не очікувала, що мене настільки зачепить історія ольєра, котрий, здавалося б, попервах існував ніби осторонь від основного касту, а втім, чорт забирай, як же зрештою гармонійно вписався до тла історії! я щиро сподіваюсь, що у кожного тут - від бастіана до ізвен - буде шанс отримати свій малесенький шанс на щастя, адже вони всі на це заслуговують, проте я лукавитиму, коли не згадаю, що все ж найбільше надій покладаю на те, що з часом саме ольєр трошки таки здолає оте повне неприйняття самого себе, незважаючи на тиск оточення й очікуваннь - своїх чи чужих, адже підсумок його лінії наприкінці цієї книжки мені болів дужче всіх.
короче цейво,,,, мені звісно ж страшенно цікаво, куди нас далі поведе оповідь та як відбуватиметься розвиток сюжету, що станеться зі всіма персонажами і таке інше, проте понад усе я лиш проста і наївна людинка і тільки хочу, аби всі мої любимки звідси (тобто переважна більшість персонажів) були щасливі й живі, окей? з нетерпінням чекаю продовження, вклоняюсь авторці за класну роботу, а поки йду далі топитись в любові...................
насамперед хочу сказати одне - яка ж я, бляха, щаслива, що вирішила дати цій книжечці шанс... вона захопила мене з першої сторінки, на п'ятдесятій я вже розмірковувала над оформленням передзамовлення другої частини, а ще до того, як я перегорнула соту сторінку, на екрані вже миготіло повідомлення з підтвердженням мого замовлення. звісно ж мушу зазначити, що зрештою я ні на хвильку не пошкодувала про своє рішення і вже от радісно стрибаю від нетерплячки прочитати продовження!
у мене є сила-силенна супер специфічних вподобань, а ще більше - петпивів, так от попри всю свою бундючність як читачки, перегорнувши останню сторінку, я залишилась задосить вдоволеною, ба більше - була в щирому захваті!
описи й мова авторки, ідея, мотиви, світобудова, майже всі гілки сюжету, різномаїття персонажок й персонажів - абсолютно все мені тут припало до душі та здалось удосталь органічним. були миті й елементи, що мене почасти відверто дратували (та їх було мало), а втім навіть вони були в історії доречними й - знов-таки - органічними, що я зрештою ціную в книжках ледь не понад усе.
я була особливо втішена тою майстерністю, з котрою зображені родинні стосунки вельгетів, мотивація кожної й кожного з них, як вони навмисне чи ні підштовхували одне одного до змін та чим керувались у різні моменти на своєму шляху. мені також невимовно сподобалась сама власне й imagery та лор марвотворців у контрасті з крилатими, це було напрочуд цікаво й захопливо, не говорячи вже й про те, наскільки красиво.
також мушу визнати, я не очікувала, що мене настільки зачепить історія ольєра, котрий, здавалося б, попервах існував ніби осторонь від основного касту, а втім, чорт забирай, як же зрештою гармонійно вписався до тла історії! я щиро сподіваюсь, що у кожного тут - від бастіана до ізвен - буде шанс отримати свій малесенький шанс на щастя, адже вони всі на це заслуговують, проте я лукавитиму, коли не згадаю, що все ж найбільше надій покладаю на те, що з часом саме ольєр трошки таки здолає оте повне неприйняття самого себе, незважаючи на тиск оточення й очікуваннь - своїх чи чужих, адже підсумок його лінії наприкінці цієї книжки мені болів дужче всіх.
короче цейво,,,, мені звісно ж страшенно цікаво, куди нас далі поведе оповідь та як відбуватиметься розвиток сюжету, що станеться зі всіма персонажами і таке інше, проте понад усе я лиш проста і наївна людинка і тільки хочу, аби всі мої любимки звідси (тобто переважна більшість персонажів) були щасливі й живі, окей? з нетерпінням чекаю продовження, вклоняюсь авторці за класну роботу, а поки йду далі топитись в любові...................
January 14, 2023
Моє перше знайомство з Іриною Грабовською і, як це не прикро, вона вкрала моє серденько 💔
Моя суб'єктивна думка: любителі фентезі, вам сюди!
Сюжет забрав у свій полон з перших сторінок і не відпускав до самого кінця.
Шок, недовіра, здивування, відраза (до деяких персонажів) інтерес, цікавість, хвилювання - короткий перелік емоцій і станів, які викликала в мене історія протягом читання. Окрема величезна вподобайка за стильовий родовід, карту і маленькі підказки в кінці. Це неймовірно зручно, чи не вперше, починаючи нову серію, я не плуталась хто є хто, де чиї родичі і з якого вони роду.
Я від книги в захваті 🥰
Моя суб'єктивна думка: любителі фентезі, вам сюди!
Сюжет забрав у свій полон з перших сторінок і не відпускав до самого кінця.
Шок, недовіра, здивування, відраза (до деяких персонажів) інтерес, цікавість, хвилювання - короткий перелік емоцій і станів, які викликала в мене історія протягом читання. Окрема величезна вподобайка за стильовий родовід, карту і маленькі підказки в кінці. Це неймовірно зручно, чи не вперше, починаючи нову серію, я не плуталась хто є хто, де чиї родичі і з якого вони роду.
Я від книги в захваті 🥰
March 19, 2024
Ого, це дуже-дуже цікава історія, тобто її початок �
Тут і пригоди, і знайомство з новим фентезійним світом, магією, і загадки, і роздуми про сімейні цінності, про перешкоди і зміни, про непростий вибір, про захист своїх переконань, і неочікувані сюжетні повороти 🫶
Продумані герої, країни і народи, до яких вони належать, одразу може здалося, що їх надто багато, є і люди, і крилаті, але за усіма було цікаво спостерігати. Найбільше чекала частини, де описуються події, повʼязані з Ізвен 👑
Бастіан - другорядний персонаж, зі своїми ідеями і характером, який теж сподобався, а повернення разом з Янном до Небельгайму описано так, що захотілося б почути ту баладу, яку Бастіан писав про свого лицаря 😁
Ще багато всього сподобалося, для мене ця історія - одна з найцікавіших у жанрі фентезі
Тут і пригоди, і знайомство з новим фентезійним світом, магією, і загадки, і роздуми про сімейні цінності, про перешкоди і зміни, про непростий вибір, про захист своїх переконань, і неочікувані сюжетні повороти 🫶
Продумані герої, країни і народи, до яких вони належать, одразу може здалося, що їх надто багато, є і люди, і крилаті, але за усіма було цікаво спостерігати. Найбільше чекала частини, де описуються події, повʼязані з Ізвен 👑
Бастіан - другорядний персонаж, зі своїми ідеями і характером, який теж сподобався, а повернення разом з Янном до Небельгайму описано так, що захотілося б почути ту баладу, яку Бастіан писав про свого лицаря 😁
Ще багато всього сподобалося, для мене ця історія - одна з найцікавіших у жанрі фентезі
June 28, 2023
Досить цікаве фентезі, гарно промальований світ, зі своїм поділом, релігією, традиціями і звичайно, що магією.
Захоплюючий сюжет, можна дізнатись не лише історію одного персонажа, але і інших, що дуже круто.
Книга закінчилась на самому цікавому, ех, ну, що ж треба чекати продовження серії.
Я не спеціаліст по написання відгуків, але маємо хоча б щось.
Захоплюючий сюжет, можна дізнатись не лише історію одного персонажа, але і інших, що дуже круто.
Книга закінчилась на самому цікавому, ех, ну, що ж треба чекати продовження серії.
Я не спеціаліст по написання відгуків, але маємо хоча б щось.
June 30, 2024
усю книжку таке відчуття, ніби тобі не розповідають історію, а описують її. персонажі картонні, у світ поринути важко, надто багато недомовок, про сетинг розповідають у випадкових місцях й уривками. не можу сказати, що книжка погана чи не варта уваги, але захопливою я б її не назвала
April 27, 2023
Отримала рівно те, чого очікувала
Пропрацьований всесвіт, неймовірні герої, розвиток персонажів, магічні сили, загадки і повороти сюжету
Власні релігії всесвіту, народи і навіть інша концепція пір року 😍
З нетерпінням чекаю продовження історії 🥰🥹
Пропрацьований всесвіт, неймовірні герої, розвиток персонажів, магічні сили, загадки і повороти сюжету
Власні релігії всесвіту, народи і навіть інша концепція пір року 😍
З нетерпінням чекаю продовження історії 🥰🥹
July 19, 2023
Прочитала буквально за два дні. Дуже динамічна книга, неможливо відірватися, рух героїв по сюжету ні на мить не припиняється. Всі герої рівномірні, нема нікого, хто здається менш цікавим, кого хочеться пролистати (як, наприклад, було в мене в Грі Престолів).
Цікавий оригінальний світ з віруваннями в Зірки та відповідною магічною системою, хоча мені здалося, що в ньому закладений дисбаланс, який не дуже використаний в сюжеті (потужність марвів на полі битви мала б переважити будь-яку живу армію). Хотілося б трохи більше в нього заглибитися, але, ймовірно, це могло б пригальмувати стрімку динаміку тексту.
Персонажі по-хорошому бісять, тобто, тобі хочеться виправити за них їхні помилки, але це дуже правильне відчуття, аплодую авторці, яка змогла його викликати. Бо це підлітки в дуже складних умовах без життєвого досвіду, але в умовах потужного тиску з усіх сторін. Звичайно, вони чинитимуть не так, як би мені хотілося )
Ну і Ольєр. Який же він <333
Цікавий оригінальний світ з віруваннями в Зірки та відповідною магічною системою, хоча мені здалося, що в ньому закладений дисбаланс, який не дуже використаний в сюжеті (потужність марвів на полі битви мала б переважити будь-яку живу армію). Хотілося б трохи більше в нього заглибитися, але, ймовірно, це могло б пригальмувати стрімку динаміку тексту.
Персонажі по-хорошому бісять, тобто, тобі хочеться виправити за них їхні помилки, але це дуже правильне відчуття, аплодую авторці, яка змогла його викликати. Бо це підлітки в дуже складних умовах без життєвого досвіду, але в умовах потужного тиску з усіх сторін. Звичайно, вони чинитимуть не так, як би мені хотілося )
Ну і Ольєр. Який же він <333
June 17, 2023
Неймовірно сподобалось! Завдяки цій книзі відчула, що знову насолоджуюсь читанням середньовічного фентезі. Персонажі майже одразу заставляють переживати, ОСОБЛИВО мені сподобалось спостерігати за героїнями, вони всі такі різні, навіть якщо хочуть наслідувати одна одну (якщо ви розумієте, про що я)
Побігла робити передзамовлення на другу книгу! 🖤
Побігла робити передзамовлення на другу книгу! 🖤
Displaying 1 - 30 of 179 reviews
Can't find what you're looking for?
Get help and learn more about the design.