Зоряна складає сумні пісні на укулеле й зачитується книжкою про хлопця, який мандрує лісами. А інколи боляче б’єтьс� ногою об кут, щоб вивільнити свої емоції й почуття. Зоря � м’як�, потайлива і трохи незграбна підлітка. Ніхто не знає, що вона відчуває насправді. Навіть Мама. Ровесники закохуються, курять травку, завойовують авторитет, а Зоря витрачає всі заощадження на пошук батька, про якого багато років поспіль затято мовчить уся родина. Дівчина вирушає на пошуки чоловіка, причетного до її появи на світ, � і опиняється на порозі дому батька, який вважає себе ветераном міжгалактичної війни�
Це зворушлива історія про дорослішання, людські байдужість і небайдужість, дружбу, ментальне здоров’� та маленькі кроки назустріч людям, яких любиш.
Марк Лівін (при народженні � Валерій Катерушин) � сучасний український письменник, журналіст, спікер конференції TEDx. Колишній маркетинг-директор Громадського телебачення. Заступник головного редактора The Village Україна.
Лауреат літературних конкурсів видавництва «Смолоскип» (2012) та «Коронація слова» (2018). У квітні 2019 Міжнародна рада з дитячої та юнацької книги включила книгу Марка Лівіна «Рікі та дороги» до списку видатних книжок для дітей з інвалідністю.
Окремі твори письменника перекладені польською, німецькою, англійською, угорською, румунською та азербайджанською мовами.
Народився 14 січня 1988 року в Івано-Франківську. Навчався у Надвірнянській ЗОШ � 2, Івано-Франківських ЗОШ � 15 та � 19. У 2009 році закінчив факультет філології та масових комунікацій у ВМУРоЛ «Україна» за спеціальністю «Видавнича справа та редагування».
З 2010 року займається маркетингом та рекламою. Професійний копірайтер та експерт з інтернет-комунікацій. З травня 2013-го по квітень 2015-го року працював контент-директором диджитал-аґенції.
З січня 2016-го року до лютого 2017 був маркетинг-директором Громадського телебачення. З 1 березня 2017 року заступник головного редактора The Village Україна. Разом з психологом, сертифікованим гештальт-терапевтом Іллею Полудьонним став ведучим подкасту «Простими словами» від The Village Україна.
Разом з письменницею Катею Бабкіною заснував проект #bookchallenge_ua � 400 книг за рік. Його мета � популяризація читання українською мовою. До проекту долучилося більше 4000 людей, загальне охоплення проекту � понад 2,5 млн користувачів.
Ковтнула за 2 дні, хоча до цього була читацька криза. Спочатку думала, що буде важко читати, бо багато моментів описані з точки психологічної усвідомленості, що зазвичай не притаманно художній літературі - або я до цього не звикла - але автор вдало імплементує в сюжет ці роздуми героїні. В деяких моментах звісно вона здавалась більш зрілою, ніж підлітки є насправді в такому віці. Але книга зачепила і раджу прочитати, ще раз радію, що можу зачитуватись українською літературою.
Міркуючи зараз, я думаю, чи не замінила одну проблему іншою. Чи не втекла зі свого болю в інший, який насправді маскувався за почуттям любові. Нам було добре разом, мозок блокував раціональні думки небажанням знову переживати стрес. Це те, що мені було вкрай потрібно тоді. Відчуття безпеки. Спокій. Сховатися за кимось іншим.
Часом мене цікавила ідея - а як буде виглядати книга, де головний герой розуміє всі свої почуття та вчинки з точки зору психології, але все одно коїть дурню? Або, робить дурню, усвідомлює її та виправляється? Ідея прикольна, але як чи можна її втілити, залишаючись щирим з читачем та уникаючи моралізаторства?
На мою думку, у Марка Лівіна це вийшло. Головна героїня його нової книги - Зоряна, - підліток, але Марк передав їй свій багаторічний досвід психотерапії та досліджень "світу психоедукації". Інколи це виглядає трохи unreal, але якщо вам норм, що 15-річна дитина обізнана у своїх почуттях на рівні Будди - сміливо читайте.
Якби мене Серж ось так прямо запитав, чи він мені подобається, я б миттєво це заперечила. Господи, який сором! Який сором зізнатися комусь що ти відчуваєш насправді. А що, як у відповідь тебе висміють? А що, як знехтують?Чи почнуть пліткувати? Куди простіше розсміятися в обличчя й далі страждати на самоті від неможливості бути чесною принаймні з собою.
Задум книзі зворушливий, в сюжет приємно зануритися. Персонажі всі як живі, з впізнаваним рисами характеру. Попри те, що Зоряні доведеться багато чого пережити, книга сама затишна. Чи то це любов, з якою змальоване карпатське село, чи то інші письменські способи автора, але книга начебто наповнена світлом. І це не холодне космічне світло, а тепле світло близькості між людьми.
Книга мені дуже сподобалась. Неймовірно вдячний автору за ту атмосферу і історію яку він створив. Вона змушує нас нас, читачів, задатися багатьма цікавими питаннями і справді подумати : Про батьків, їх взаємини з нами, своїми дітьми. Про помилки і неможливість їх виправити. Про справжнє кохання. Про віру у краще. Про важливість ментального здоровʼя.
Я справді не очікував від цієї історії чогось такого. Мені здавалось, що сюжет буде набагато примітивнішим і я не зможу задуматись над чимось дійсно цікавим для мене і віднайти бодай щось в цьому тексті - спойлер : я помилявся.
Не буду порівнювати її з працями інших колег автора, але мені здається що популярність деяких книг сміливо можна було б надати саме цьому твору. Він на це справді заслуговує.
Єдине, чого мені не вистачило : це редактури діалогів, треба було звикнути до такого формату (хоча, це зайняло не так вже і багато часу), а також поведінка деяких персонажів (зокрема, матері Зоряни) була особисто для мене не надто зрозумілою в деяких питаннях, тут хотілося б більше уваги цьому.
Що можу сказати однозначно - поки що це найкраща книга прочитана мною у 24 році (а їх було вже 5). І це мій перший відгук на книгу взагалі, тому, я думаю цього достатньо щоб ще раз підкреслити те, як вона мені сподобалась.
Це було шось дуже гарне! Історія була прочитана за 3 дні, не могла просто відійти поки не дочитала! Особисто я трошки зловила ностальгії. Щось пригадала дуже особисте, щось здалося таким знайомим, щось зовсім незнайомим (і я рада цьому дуже). Думаю в історії для кожного знайдеться щось своє, про що захочеш подумати. На перший погляд історія може й сумна але там дуже багато нашаровано - десь сумно, десь сміх, десь гарний приклад як би хотілось щоб було, десь приклад того як би не варто. На обкладинці написано "Книжна, що продовжує літо". Може й так. Мені особисто здалося, що в ній стільки тепла, що до літа можна не чекати. :) Дякую автору!
P.S. Може так і задумано, але мені так не вистачало діалогів у звичній формі :)
Трохи утопічна книга про те, як могли б спілкуватись люди, якби відвідували психотерапевтів. Головна героїня в підлітковому віці дуже свідома, розуміє всі свої стани та емоції. Тут роками в терапії - і ще до такого рівня не далеко, а в неї без терапевта, без батька, без довірливих відносин з матір'ю получилось. Хотілось би, звісно, але не вірю.
Вона дуже подібна за затишком, відвертістю, провокуванням дитячих теплих спогадів до «Зеленої 19». Але все ж так само вона розбила моє серце.
Певно, я надто тендітна десь глибоко в собі. Але я і досі не можу не питати себе про усі описані події. Я переймаюся продовженням історії дівчинки. А це значить, що книга точно не залишає байдужим. Щиро раджу.
А ще: у нас кажуть стрибнути рибкою і ніяк інакше!
Це була чудова подорож. Кінцівка надзвичайно торкає душу.
Але є такий мінус, який зовсім вибиває з атмосфери (а її покидати не хочеться). Через такий художній хід, як відсутність знаків пунктуації при прямій мові та ще й при розповіді від першої особи, я весь час плутався, хто що говорить і навіть коли головна героїня, щось думає. Я кожен раз повертався назад щоб це зрозуміти (і навіть один раз не зрозумів). І лише за те що я не міг через це нормально зануритись в історію, - надзвичайно кайфову, - мінус одна зірочка
Жах. Стільки маркетингу довкола, а книжка � мильна бульбашка.
Багато дірок у сюжеті. В одному абзаці мама знайомиться з батьком, бо той чхнув, а вона дала йому хустинку, в іншому тому що вона забилася головою і лежала на землі, а він її врятував? Це хтось взагалі вичитував??
Автор постійно ПОЯСНЮЄ словами героїні, що вона відчуває. Немов розжовує читачу, отут їй стало сумно, отут їй стало весело. Це бісило крізь весь текст. Це підлітковий роман, а написаний як для 5-річок, чесне слово. Про те, яка насправді та Зоряна я так і не дізналась. Тільки абзаци і абзаци високопарних роздумів.
Текст як психологічний аналіз, а не жива історія. Всі герої говорять абсолютно однаково. Однаковими складними розумними фразами.
Поведінка мами непослідовна. Спочатку вона старанно приховує існування тата, контролює і вичитує доньку, а потім абсолютно просто відпускає її їхати його шукати САМІЙ? І перші дві доби ні разу не дзвонить їй, а просто пише смс?? І мамі абсолютно ок, що донька неясно скільки днів ночує у чужій родині, з якою сама мама була знайома 15 років тому і то, поверхнево? Мами бувають різні, так. Але тут автор наче сам до кінця не визначився, що тут за модель мами. Їй пофіг? Їй трошки пофіг? Вона дуже переживає (про що пише в смс)? То чому поводиться наче їй пофіг? Про маму я дізналась ще менше, ніж про Зоряну.
Дуже вибісив момент, коли Зоряна вибігла з потяга, коли він стояв посеред лісу. По-перше, якщо це технічна зу��инка, то вона б і двері не відкрила. Автору явно просто потрібно було додати кілька абзаців, поки Зоряна дійде до тата. По-друге, це теж абсолютно не послідовно до попередніх вчинків героїні.
Гарна задумка, важливі теми, але абсолютно бездарне виконання.
Я читала електронну версію книги і мене дратувало, що не було розділових знаків, які вказували на те, що тут - це діалог, а тут - це вже внутрішній монолог. Не знаю, чи в паперовій версії така ж пунктуація. Загалом, мені сподобався психологічний аспект книги, аналіз почуттів й емоцій. Це клас. Сюжет мене не захопив. З одного боку він наче й реалістичний, а з іншого - героїня, яка умудряється вийти з закритого вагону; мама, яка відпускає свою дочку-підлітка незрозуміло куди й не задає зайвих питань; незнайомі люди, які сходу приймають дівчину як рідну... Я не читала підліткових романів у підлітковому віці і, можливо, просто тому не знаю, які вони мають бути.
📖 "Мозок насправді хитрий і розумний: він часто думає дурні думки не тому, що ми дурні, а тому, що так найлегше. Це пріоритет для нього, щоб ми витрачали якомога менше часу з максимальною вигодою для нього. Добрі думки думати значно важче, вони вимагають багато часу та енергії", � слова із книги "Космос, прийом" Марка Лівіна
✒️Ця історія довжиною у 200 з хвостиком сторінок про підлітку Зорю, котра грає на укулеле, живе з мамою і одначе ставить перед собою запитання: "Хто ж мій батько?"
💬Дівчина наймає детектива за свої зібрані впродовж довгого часу кошти, щоби віднайти його. Втім, шукати знадобилося самій. І це так доволі метафорично: все важливе для нас, ми маємо віднаходити самотужки. Готових відповідей і чудодійних таблеток таки нема. Тут можна почути зненацька як на тлі тріснули рожеві окуляри😉
🏡Зоря прямує до чужого міста, знайомиться там із батьковим другом, котрий став священиком і його дітьми. Дружина дядька Жені померла: він досі носить обручку. Каже, що побіліле місце від сліду кільця не засмагає і торкаючись його поглядом � відчуває біль. Ця сім'я відрізняється від її тим, що вони спокійно реагують на невдачі одне одного, вчаться проговорювати складні теми, мають свої смачні ритуали, пов'язані із приготуванням страв
📖Історія із ароматом літа, настурцій і річкового узбережжя про важливість прийняття себе собою і близькими:
🖇"Я хотіла б, щоб мене визнали. Ось вона. Зоряна, Зоречка-моя-донечка. Та, яку я покинув. І та, яку тепер любитиму до кінця свого життя попри все. Навіть якщо вона вступить не в той університет, навіть якщо в неї буде хлопець, який мені не подобається. Навіть якщо вона не оцінить мій улюблений рок-н-рол із 60-х або слухатиме музику, якої я не розумію. Навіть попри пофарбоване волосся й пробитий ніс. Все одно я любтиму її. Тому що вона Зоречка-моя-донечка".
🔸️� б радила її читати як підліткам, так і дорослим. Бо виростаючи, ми часто розриваємо конект взаєморозуміння. Це породжує тягар непроханих порад, непроговорених тем, віддаленості. Книга-подорожник, яка зеленим листком із мереживом прожилок ляже на ваше серце, допоможе знайти магнетичні точки дотику між різними поколіннями
Дуже давно я не відчувала нічого подібного. Залежності, неможливості відірватись, небажання займатись нічим іншим, окрім як гортати сторінку за сторінкою, пірнаючи все глибше в сюжет.
Обложка та анотація книги оманливі, але я рада бути обманутою в такий спосіб. Купуючи young adult fiction, я розраховувала поніжитись в теплих хвильках мілководдя. Відволіктись, згадати себе підліткою, і не більше. І вже зовсім не очікувала пірнути в холодну глибину кар’єру людської психіки та травм поколінь.
Я не скажу, що “Космо�, прийом� це найкраща книга, яку я читала. І не стверджуватиму, що вона ідеальна чи маст хев до читання всім. Навпаки, ця книга не для всіх і може викликати дуже різні емоції. Можна придиратись до недосконалості образів персонажів чи сюжету. До надмірної усвідомленості підлітки Зоряни. До кількості психотерапевтичного матеріалу в книзі. До принципово нової структури діалогів, яку візуально спочатку важко сприймати.
А можна пірнути. Відчути знову теплу літню зливу та запах мокрої розпеченої землі і трави, коли біжиш босоніж сільською дорогою до хати. Згадати смак сусідських черешень та бабцю Ганю, яка заміняла селу твіттер. Нагадати собі, що два вдохи та один видих справді діють. І що все обов’язков� буде добре.
Це була гарна подорож під чудовий саундтрек до неї.
Це моя перша підліткова книга, яку я прочитав. Люблю цього автора, як співавтор подкасту:"Простими словами:Ти як?". Але хотів відкрити його для себе як автора, тому вирішив прочитати цю книгу.
Ця історія про дівчинку підлітка Зоряну, яка шукає свого батька. Із самого початку назва книги здалася мені дивною, але прочитавши її зрозумів чому автор обрав таку назву.
Твір доволі чуттєвий. Читаючи його я мимоволі згадав шкільні роки. Всі ці труднощі, перші конфлікт із однолітками та різні сумніви, як їх подолати?🤔
Історія варажає та підкорює своєю щирістю. Як здається мале дитя намагається вирішити проблеми дорослих? Спочатку задаєшся питанням як так ? Але насправді вона хоче вирішити своє питання. Хто її батько та чому він так довго не давав про себе знати? Зрозуміти хто вона є, віднайти цю частинку своєї історії. Сильний момент твору, в тому, що незважаючи на здається брутальну реальність дівчина, прагне щось зробити аби хоч якось позитивно вплинути на цю ситуацію.
Вдячний Марку, який так чітко та суттєво передав всю психологічну суть емоцій та труднощів головної героїні.
Прочитав книгу на одному дусі. Буквально за три дні. Окреме дякую за живий та файний плей лист, він допоміг відпочити, читаючи. Тому однозначно 5💫 із 5.
Книга, яка вийшла друком минулого року і деякий час була предметом обговорення букблогерів. Нарешті вона зявилася в бібліотеці, тому я теж змогла вгамувати свою цікавість. Це підлітковий роман, про дівчинку Зоряну, яка росте, має непорозуміння з однокласниками, вважає себе не такою, а також, як і личить підліку ображається і не розуміє свою маму, закривається від неї. Коли вона переходить в нову школу, то випадково стає частиною давно злагодженої компанії, проте радше від нудьги ніж за спільними інтересами. А ще на фоні всіх її переживань, вона відчайдушно прагне знайти свого батька. За допомогою детектива, мами, вона таки вирушає до нього і бачить те, чого не очікувала. Її батько вже дуже давно обертається десь в зовсім іншому просторі. Книга оформлена дуже класно, чудовий друг, цікаві теми і мене, як дорослу поведінка Зоряни підбішує, що означає автор домігся правильного ефекту. Проте це книга про підлітків і для підлітків, тому дорослому буде трошки нуднувато. Проблеми підлітків, для дорослих вже зовсім не проблеми. Що не сподобалося - відсутність прямої мови, прямо красиво зафіксованої, як книга пише. Кінцівка викликала, внутрішню тривогу, тому що чекає на Зоряну в майбутньому.
Підліткова історія, яка спершу здається милою, але потім стає трохи боляче й сумно за головну героїню.
👋🏻 Зорі 15, вона перейшла в нову школу, живе з мамою, грає на укулеле, знайшла "друзів" і хоче дізнатися, хто її батько.
На гроші, які вона відкладала на нову гітару, дівчина замовляє послуги приватного детектива, щоб він допоміг із пошуками батька. Через деякий час вона дізнається адресу від детектива, а ще декілька фактів з минулого - вже від мами, і вирушає туди.
Мені насправді це було трохи дивним, уявіть, вам 15, ви підлітка, яка вирушає потягом в інше місто, шукати свого батька, якого ви ніколи в очі не бачили, мама теж після вашого народження з ним не бачилась, легко відпускає вас у ці "пригоди", даючи контакти, адресу знайомого, друга батька, з яким вони колись тусили, щоб, якщо ви нічого/нікого не знайдете, мали де переночувати.
😅 Ну але гаразд, нехай.
Там її зустріне милий одноліток Маркіян, як виявиться, він син дяді Жені. Хлопець доглядає за домом дяді Володі, який і є батько Зорі. Дівчина хоче якнайшвидше познайомитися з батьком, але потім вирішує не розповідати йому, хто вона насправді така, Маркіян представляє її, як свою подругу Нелю.
❓Чом� так?
Бо дядя Володя має психічне порушення, точніше шизофренію, яка добряче потріпала його за життя. Хвороба передалася від батька і, як ми можемо зрозуміти з натяків вкінці - Зоря теж ймовірно має початки шизофренії...
🙃 Незважаючи на цю лінію, історія мені здалася трохи ідеалізована, хоча й автор показував нам різні негативні сторони персонажів, їхні проблеми, але все одно, якось усе мені здалося дуже добрим, нехай і сумним, подекуди трагічним. Якісь такі змішані відчуття залишилися після прочитання.
� Чи раджу я цю кникжу?
Так, це хороша літня історія про підлітків, пошук себе, свого коріння, дорослішання, стосунків між батьками та дітьми; про втрату близьких, але й водночас про набуття нових людей поруч. Мені сподобалося! Поставила тверду 4 з 5 �!
Книга дуже легко читалась. Через неї не могла заснути раніше 1ї ночі три дні. Не знала на чому зупинить, було весь час цікаво що буде далі. Хоча там є і сумні моменти, все ж було відчуття, що "з цим всім справимось!" . Насправді, автор вдало змішав різні емоційні палітри - сміх і сльози, сором і тепло, злість і прийняття. Я відчула кожну емоцію героїв, наче була серед них) З великою тонкістю піднімається питання ментального здоров'я, змальовуючи важливість підтримки, розуміння, власних кордонів. Кожен персонаж має свою історію і автор плавно вплітає їх у життя Зорі(головної героїні). Ще у книги є офіційний саундтрек, який ідеально підходить для неї. Закриваєш очі під нього і ти у поході в гори 💚 Взагалі, окремо хочу відзначити музику, яку Марк рекомендує для прослуховування під час читання. Склалось враження, що автор дуже старанно підбирав кожен трек у запропонованому плейлісті, що додає особливої атмосфери цій історії. Книга залишила після себе відчуття справжньої подорожі і цього літа, яке трапилось з героями.
Хочу записати емоції на даний момент від читання книги «Космос, прийом». Отож прямо зараз я дійшла до моменту, коли Зоря вибігла попісяти в ліс, а потяг рушив і вона залишилася на пероні. Ну такого повороту я точно не очікувала😅 Автор тут пишете про її думки, хвилювання, як пройде їхня перша зустріч і чи відбудеться вона, а я думаю про її речі, які лишилися в потязі!!!😅 Там же той лист, з усіма її думками, такий дорогоцінний, обдуманий!!! Чорт забирай з тими речами, але лист!!!😭 Як же мені шкода. Напевно якби я втратила свій записник, який веду з 9-го класу, то мала б вже депресію😅 А книгу читати дуже легко і неймовірно цікаво. У Марка Лівіна талант, кажу це ще раз і ще раз. А ще я щаслива, що маю змогу давати відгук і знаю, що його прочитають. Це так цікаво, що автор сучасний, а не помер у 20-му столітті й вже не дізнається про свою славу. У який же складний і водночас цікавий час ми живемо� Дуже дякую Вам за Вашу роботу😌
Однозначно рекомендую всім до читання, 10/10🔥 Одна з моїх улюблених книг☺️
This entire review has been hidden because of spoilers.
Мудра, щемка, СПРАВЖНЯ, психотерапевтична. Десятки граней людських стосунків різних поколінь. Емоції та вчинки. Слова які були несказані, слова зайві, слова, які завдали болю і ті, що принесли зцілення... Навіть складно уявити, яка велика робота була зроблена в контексті...поза межами і в межах написання цієї книги. Відчувається зв'язок з Простими словами (психологічний подкаст та однойменні книги). На самому початку і наприкінці було відчуття "сміх крізь сльози", наскільки відчувалася близькою ця тепла радість, ностальгія і в той же час смуток від складності життя кожного героя зі сторінок (і нашого). Жива книга, що торкається потаємних куточків душі, вона для мене про багато чого, але найбільше про тернистий шлях, із щастям та стражданнями, про те, щоб навіть гублячи себе самого в дорозі, можна віднайти справжню цінність - своїх рідних людей. І бути разом, попри все. Розповідь для підлітків і тих, хто вірить в існування дорослих 😉 Щиро раджу до прочитання.
Історія, яка переповнена емоціями підлітка Зоряни, зробила цю книгу надзвичайно проникливою та чуттєвою. На собі я відчула купу флешбеків у своє дитинство, які подарували мені багато усвідомлень. Протягом читання книги моя палітра емоцій нестримно змінювалася від яскравого сонячного світла та сміху до щемливої глибини, що в результаті допомогла мені звільнитися від душевних турбот та відчути прийняття багатьох речей в собі та в близьких людях.
"Космос, прийом" стала для мене особливою, співзвучною з моїми власними переживаннями. І це дійсно особливе відчуття, коли книга стає не просто історією, а важливою частиною власного життя. Вражає неймовірною глибиною, легкістю, світлом, хоча торкається дуже непростої теми - пошук Батька.
Почну з того, що мого біологічного батька також звати Володимир і його також не було жодного дня в моєму житті. Тому книга "Космос, прийом" не могла лишити мене байдужою. Моя внутрішня дитина переживала разом з Зоряною, бо багато її почуттів мені знайомі...
Якщо відкинути особисте, то книга однозначно варта уваги. Ви можете її прочитати як сонячну літню пригоду, або ж замислитись про проблеми ментального здоров'я, чи згадати про своє дорослішання. Автор пише ніби і про підлітка, але кожен дорослий тут знайде щось про себе.
І окрема подяка Марку та всій команді за оформлення книги: соковита обкладинка, інтерактивні ілюстрації всередині, сторінки з білого цупкого паперу та посилання на саундтрек до твору, щоб краще зануритись у атмосферу. В цьому всьому відчувається увага та любов до читача.
На обкладинці цитатою Vogue зазначено, що це «книжка, що продовжує літо» Я б продовжила «� і огортає теплом»: гумор, емоції, емпатія в кожній, здається, навіть букві. Незвично, що діалоги не виділені, як це загальноприйнято, але за якийсь час до цього настільки звикаєш, що кожного разу трошки задумуєшся, а тоді просто занурюєшся в думки і слова героїв, і за якийсь час перестаєш відокремлювати себе від них. А ще - прості, такі буденні рішення: говори, щоб тебе почули і не чекай, щоб прочитали думки, не стій осторонь, коли розумієш, що хто, як не ти, і, навпаки, почекай, щоб не нашкодити� Настільки буденні речі, що ми геть про них забуваємо на практиці. Чесно - спочатку здавалось-доволі просте і легке чтиво. Особисте враження - ніт. Дякую. Рекомендую. І перечитаю ще не раз.
Дуже зворушлива тепла історія, після певного сюжетного повороту прочитала на одному подиху. Багато актуальних підліткових і не тільки питань, як от стосунки з батьками, про важливість достатньої емоційної уваги і близького контакту з дитиною, а не тільки задоволення її фізичних потреб, про бути хорошою дитиною, щоб нікому не заважати, але насправді замовчувати свої бажання й переживання, про дружбу і своє місце серед однолітків, про пошук відповіді на питання "хто я" через "хто мої батьки" Єдине що мені заважало в читанні це "ну не може бути людина в 15 років такою свідомою і розмірковувати так по дорослому". Або я погано пам'ятаю себе в 15))
Давно не читала книгу з відчуттям легкості. Таку добру і просту, як щире зізнання чи раптове прозріння з потужним рушієм до змін. Мені стиль дуже до вподоби, ніби розмова з добрим другом про все на світі, що вже було, і що можливо буде. Історія про пам'ять, про родинне, про батьків, про небайдужих людей і випробування дорослого життя. Окремо я б виділила тему емоційних травм, важливості підтримки сім'ї та впливу суспільного осуду, поверховості суджень людей, які від незнання і обмеженості штовхають до жорстокості.
Думаю ця світла історія залишиться зі мною надовго. Дякую автору за відчуття тепла всередині.
Загалом від книжки були дещо інші очікування, саме як від "книжки, що продовжує літо", але, як на мене, то саме атмосферності тут було не так багато. Її затіняли роздуми про емоції, стосунки з людьми та загалом про психологію. Склалося враження, що я читаю книгу з психології у художньому оформленні. На мою думку, місцями це грало проти самого художнього тексту. Інколи роздуми головної героїні здавалися занадто неприродніми. Але, коли починаєш розуміти, що це за книга, читати стає легше і значно цікавіше. Як це часто буває, правильні книжки до тебе приходять самі, тому, хоч я й очікував не того, але прочитаним задоволений. Тема цікава і дуже важлива для мене особисто. Мені захотілося заглибитися у неї і вивчити більше про те, як не травмувати своїх дітей.
Книга читається на одному диханні. Дивовижно гармонійне поєднання художнього стилю з психологічним підгрунтям, що відгукується в тобі флешбеками. Крізь книгу ти переживаєш кольори, смаки і дивовижні запахи дитинства... Але це дуже доросла історія, з нестерпним болем в тому числі. Болем, що відчувають наразі занадто багато дорослих і дітей. Його усвідомлення було для мене на сторінках цієї книги. Та життя продовжується, дуже яскраве, дуже нестримне, з приємними та не дуже поворотами в ньому. Дякую, ця історія тут ❤️
Я слідкую за Марком вже близько двох років, і спочатку навіть не була впевнена чи слід замовляти цю книгу. Але прочитавши, я можу впевнено сказати - це була неймовірна подорож. Давно не читала щось настільки теплого і атмосферного, проживала буквально кожен шматочок сюжету на собі. Легка, але водночас глибока книга з сенсами. Коли закінчувала читати, хотілось дізнатись "а що ж далі станеться з героями?", а далі були тільки подяки. Дуже не хочеться відпускати цю історію, і впевнена що через деякий час я обов'язково повернусь до неї ще раз.
Мабуть, це та книга, яку я потребувала довгий час.
Проковтнула її доволі швидко, адже тут не лише про взаємодію дітей та дорослих, тут про емоції та вміння із ними взаємодіяти. Чи не в кожному дорослому живе та дитина, яка щодня хоче відстояти своє, отримати бажану підтримку та увагу.
У книзі багато про почуття та самопізнання, про звʼязок із собою та своїми потребами, про страхи і їх опанування. Дуже відгукнулось ❤️�
Прочитала книгу у два заходи. Автор майстерно ніби заманює читати далі. Доволі динамічно відбуваються події і сторінки, ніби шалені, перегортаються одна за одною. Маю доньку такого ж віку як головна героїня, тому ця книга зачепила мене особливо (з підлітками не просто знайти одну хвилю). Читається легко і не вимушено. Очікую продовження. Закликаю читати сучасну українську і якісну літературу. "Космос прийом" саме такою є 💫
Думаю ця історія сподобається усім і кожен знайде в ній щось для себе. Мене роздуми головної героїні наштовхнули на нові та неочікувані речі, яких я раніше не помічала. Або не хотіла помічати. Під час прочитання я і плакала, і сміялась, і дуже багато думала. Читала неспішно, зупинялася, обдумувала прочитане, гуляючи на вулиці. Раджу до прочитання всім і кожному!