ŷ

Jump to ratings and reviews
Rate this book

Гамлет

Rate this book
Хоч свіжі в нас ще спогади сумні


Про брата смерть, та час нам, друзі,


Вже повернутися й до справ земних,


Тому сестру та королеву нашу


взяли ми за дружину.


А ти, небоже, Гамлете, мій сину,


Чому ще й досі смутком оповитий?


Ні, пане, аж ніяк, я вельми радий.


Скинь барви ночі, Гамлете ласкавий,


І дружнім оком глянь на короля.


Доволі вже, повіки опустивши,


Шукать вітця, що обернувсь на прах.


Чи вік тобі печаль свою плекати?


Удар об землю лихом тим і нас


За батька май. І хай весь знає світ,


Що ти до трону нашого найближчий.


А щодо твого наміру відбути �


Ми просимо тебе лишитись тут.

52 pages, Kindle Edition

Published March 12, 2020

4 people are currently reading
17 people want to read

About the author

Ratings & Reviews

What do you think?
Rate this book

Friends & Following

Create a free account to discover what your friends think of this book!

Community Reviews

5 stars
13 (48%)
4 stars
7 (25%)
3 stars
4 (14%)
2 stars
3 (11%)
1 star
0 (0%)
Displaying 1 of 1 review
Profile Image for Ангеліна Іванченко.
217 reviews15 followers
January 26, 2025
Може, мені припала б до душі п'єса, якби мені років 12 десь. Отоді й душевні метання, і несправедлива смерть, і весь цей цирк навколо Гамлета були б якраз.
А цирк навколо Гамлета влаштували феноменальний. Замість того, щоб відправити неугодного хлопця додому відразу ж, так над ним влаштували танці з бубном. А толку-то? Всі померли: і по ділу, і просто за забаганку дорослого підлітка.
До речі, щодо підлітка. Йому там років 30, якщо я вірно запам'ятала, але можу помилятися. У будь-якому випадку, скільки б тобі не було років, але якщо ти вмієш розуміти дуже непогано, а Гамлет у нас цим і відрізняється, то який батько бачив? У тебе, млинець, країну вкрали, а ти за мертвого перебиття не можеш. Так, це рамки меланхолійного персонажа, ось це все, але давайте припустимо хоч на хвилинку, що головний герой хитровибрався і завдяки цьому повернув і царство, і Офелію, і матір до монастиря, і нового короля до суїциду довів? Так ні, його вистачило лише на те, щоб підписати смертний вирок Розенкранцу та Гільденстерну, наколоти на шампур скарбника, чапнути його сина рапірою і з чистого випадку його отруїти. Горе та й годі.
Сюжет невигадливий у теперішньому часі, але в ті часи це був справді фурор і дякую за це Шекспіру. Класичних прийомів у нас не настільки багато, щоб за них не дякувати.
Displaying 1 of 1 review

Can't find what you're looking for?

Get help and learn more about the design.