У книзі «Таборові діти» зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила «ворогами народу».
Це збірка історій обʼєднаних одною темою, звісно може здатися для чого читати всі, якщо «вони однакові» - жили-вивезли-виживали-терпіли-вертались-терпіли.
Та кожна з них несе свій унікальний біль, причини і вчинки, свої смерті, свої втрати. Це як і зараз, ми всі живемо війною та по-різному.
Ця книга свідчить про страшні злочини москалів та системи, яку вони створити. Страшні вибори людей бути учасниками цієї системи.
Ця книга свідчить про незламність українських людей та внутрішню силу підтримувати один одного, коли сам помираєш.
Емоційно не легко прочитати, але точно варто. Ви будете посміхатись лише на одному моменті, як кожен згадуючи цей момент каже «коли нарешті здох Сталін». Чудово, що він не помер в них, а таки здох.