Роман отримав спецвідзнаку «Українське сучасне фентезі» на конкурсі «Коронація слова-2015»
Медина � майбутній алхімік. Марк � молодший принц, який може тільки мріяти про те, щоб стати королем. Ледь не загинувши в коловороті гірської річки, вони обоє потрапляють у ще більш небезпечний вир темної магії. Чорна орда насувається з-за моря. Жорстокий і сильний ворог загрожує знищити все навколо й занурити міста і села в цілковиту пітьму. Ні військові, ні алхіміки не в змозі зупинити загарбників � знання, потрібні для цього, давно забуті. А Марк та Медина ризикують стати зброєю у ворожих руках...
Ну що ж, це було доволі приємне читання, хоч і дуже відчувалося, що це історія написана в юному віці. Я думаю, "Алхімія Свободи" сподобалась би мені набагато більше, якби я читала її до Палімпсесту Каторож, бо трилогія пани Ярини уже набагато краще написана і вона в рази складніша. Можливо, також за рахунок того, що це трилогія, а не одиночне фентезі й там більше є де розвернутися.
Загалом, мені дуже сподобалася перша половина книжки, я прям не могла відірватися і мені дуже імпонувало, що стосунки між героями вибудовувалися досить неспішно і сюжет рухався динамічно, нудно точно не було. На жаль, як тільки герої вирішили, що вони закохані і жити одне без одного не можуть, мені якось відразу стало не так цікаво. Мені набагато більше подобалося, коли вони одне одного приваблювали, але мали доволі колючі стосунки. Це було весело, за цим було цікаво спостерігати. До того ж, мені особисто більше сподобалося б, якби Медина рятувала Марка не тому, що він кохання всього її життя, а тому що ну просто він жертва в цій ситуації і врятувати його - це хороший вчинок. Я і не проти,що у них почуття одне до одного, я тільки за, але як тільки ці почуття стають всепоглинаючим коханням для мене мотивація героїв і їхні вчинки стають якось абсолютно не цікавими. Ну тобто мені набагато цікавіше читати терзання типу "чи роблю я це тому що так правильно чи тому що у мене почуття до X людини", ніж "я зроблю все заради нього/неї". Це все смаки і те що не сподобалося мені не обов'язково не сподобається комусь іншому.
"Алхімія свободи" це хороша книжка, але, напевно її можна віднести до янг-едалту (не дивлячись на певні жорстокі сцени) саме через її наївність. Якщо чесно, то я навіть не знаю чи зрезонує вона сучасним українським підліткам, бо, підозрюю, що війна зробила їх набагато цинічнішими, ніж Медина коли-небудь може стати. У післямові навіть сама пані Ярина каже, що їй зараз набагато важче розуміти Медину, ніж коли вона писала її в свої вісімнадцять, ще до 2014 року і початку російсько-української війни. Але авторка хотіла зберегти ту щиру наївність з якою писала цю історію і їй це вдалося. Ця книжка була для мене таким собі порталом до себе колишньої, яка, напевно, колись поділяла б погляди Медини, яка відчувала провину за смерті ворогів, до якої доклала руки.
Я вважаю, що Ярина Каторож це та українська письменниця яка має шалений потенціал, але поки що залишається в основному непоміченою українським читачем, бо книги її виходили до того, як почався бум та попит на українське фентезі. "Алхімія свободи" не розкриває її достатньо, тому я з нетерпінням очікую перевидання "Палімпсесту" (чесно, ця трилогія може з ноги перезайти на наш ринок, особливо на фоні популярності "Четвертого крила", бо Вайолетт Соренгейл ще, напевно, в планах не було, коли Ханна вже боролася за виживання у військовій школі Дарвенхард), а ще нових романів пані Ярини, бо є у її письмі щось таке, що викликає у мене мало не наркоманську залежність і мені дуже потрібна нова доза)
Ярина Каторож «Алхімія свободи» Епічне, пригодницьке, романтичне фентезі (2024) «Була б я звичайним алхіміком � горя б не знала» Щиро, динамічно та драматично�
Юна Медина народжена в сімʼї поважних алхіміків і більше за все хоче лікувати людей, а не виготовляти зброю, як її рідні. Проте випадково врятоване нею життя, перекреслить всі її плани та намагання і перекине все догори дриґом. Оскільки дівчині завдячує життям не хто інший, як справжній принц та вся королівська родина. А далі рятувати прийдеться і рідне королівство � Загірʼя від страшного прокляття та не менш жахливого війська чужоземців.
У неймовірно щирій, епічній та романтичній історії створеній Яриною Каторож знову зійдуться у смертельному протистоянні: добро і зло, кохання та ненависть, людські амбіції та прагнення влади супроти щирості почуттів, відданості та віри.
Живі та яскраві персонажі (другорядні � теж не виняток, особливо Ерік, Орин та навіть Крея) динамічна оповідь, з домішкою середньовіччя та магії цілковито захоплять вас. А військові дії та облога «Світого міста» дуже резонують з сьогоднішньою навалою. І звичайно, що історія Медини � вселяє надію.
Авторка створила чудовий світ королівства Загірʼя (і трішки згадала про сусідні держави), де діють закони алхімії поряд з давньозабутою магією (Світлорит � «камінь, що відчуває», Срібний ліс), чудовою фауною (однозначно захочете мати і собі лапкаря) про яку хочеться дізнатися більше.
Так, це роман і про дорослішання, і про стосунки, і про дружбу, кохання та відвагу, що розгортається у час великої катастрофи. І, як в історії «маленького алхіміка» Медини, саме «малі люди» часто творять нашу історію. Бо у «малих людях» живе щире та незнищенне прагнення свободи. Так що, вимкни wi-fi � читай книги.
Люди добрі, час рознести пані Ярину по всіх буктоках! Це скарб!
По-перше, дуже видно, що авторка дійсно має фантазію створювати нові світи та легке перо, щоб їх описувати. Я не знаю, чому ця книга не на слуху, бо вона дійсно заслуговує бути популярною і читаною.
Я зняла одну зірочку тільки за те, що мені під 30 і трохи важко вже читаються такі наївні підліткові історії. Але цьому тексту 10 років, його писала юна дівчина, яка не бачила ще навіть окупації Криму та сходу. Знімаю капелюха за те, що вона вирішила зберегти юність і легкість, не міняючи в історії нічого, на відміну від тої ж «Завірюхи», яка перевидалась і перепрошилась вздовж та впоперек заради баблішка. Дякую, Жоржу, що перевідкрили для нас Алхімію свободи в такому чудовому оформленні.
Щодо самої історії, то мені все сподобалось. Персонажі описані та прописані гарно, в сюжеті є кілька дір, які я побачила, є до чого придертися однозначно, але для мене це не та книга, яку треба критикувати за те, що головна героїня вічно відключається, умовно :)) Приймаю її такою, як вона є)
Цю книгу раджу всім підліткам, а сама дуже чекатиму від авторки на дорослу історію до прочитання
2.5 Дуже цікава ідея та світ. Впевнена, з цього вийшло б круте темне фентезі, якби не герої і романтична лінія. Вони стандартні для роментезі, гг подобається усім, вона наймудріша, може винести всі травми і врятувати королівство. Щодо чоловіків - усіх, вони взагалі відіграють роль другорядну і очевидно всі хочуть головну героїню. Це так клішовано.
Якась така світла історія, незважаючи на всі ті жахливі та тригерні теми війни та зради, які болючі навіть у вигаданих світах. Прочитала за вечір, бо хочеться віри у перемогу над темрявою ❤️�
Це перша книга українського автора романтичного фентезі, яка справді полонила мене! Я не могла відірватися � історія настільки захоплююча, що хотілося читати без зупинки. Світ алхімії, магії, війни та доленосних виборів переплетений з емоційною глибиною персонажів, а Медина � головна героїня, за яку щиро переживаєш.
У цій історії є все: боротьба добра і зла, важкі вибори, справжня дружба, кохання та віра у краще майбутнє.
Ярина Каторож створила дивовижний світ, наповнений магією, пригодами та сильними персонажами. Це щира, динамічна та емоційна книга, яку я раджу всім шанувальникам якісного фентезі!
Головна ідея, якої дотримувалася Ярина під час написання � це постійний рух. В книзі дійсно постійно щось відбувається, такий собі роман-екшн. Вперше з’явившис�, саспенс далі лише зростає, природньо розвертаючи кульмінацію ближче до кінця книжки. Тому й читаються ці 325 сторінок швидко й легко.
*** Ще більше цікавих фактів про книжковий світ, оглядів на різноманітні твори та рекомендацій ЛГБТ+ літератури ви знайдете на моєму книжковому каналі в Telegram � "Книжковий вир"🌈 ***
Світло серця � це брами із Світлориту, що захищають нас від зла і пітьми. А кохання � сонце, яке наповнює його сяйвом!
Українське фентезі довгий час залишалося для мене незвіданою територією. Якщо не враховувати шкільної програми з "Intermezzo" Михайла Коцюбинського та "Лісової пісні" Лесі Українки, то мені й згадати нічого. Але книга Ярини Каторож стала справжнім відкриттям � першим знайомством із жанром у свідомому віці. І це знайомство вразило мене до глибини душі. 😍
� Сюжет, що вражає!
Світ "Алхімії Свободи" � унікальний і захопливий. Медина, головна героїня, мешкає у місті Світлому, яке сяє завдяки каменю Світлориту. Його світло ніколи не згасає, навіть у темряві. Вона - алхімікиня, тобто майбутня алхімикиня, бо ще не склала іспит, який усі алхіміки повинні здавати у 20 років. Одного разу, рятуючи юнака з річки Плин, вона навіть не здогадується, що допомагає молодшому принцу королівства Марку. За свій вчинок вона отримує право на одне бажання від королеви. Хоча, напочатку, Медина хоче відмовитися, але деякі обставини переконують її все ж таки висловити своє бажання. Вона вирішує навчатися у найкращого лікаря королівства, аби здобути медичні навички на додаток до алхімічних знань🧪
На перший погляд, сюжет може здатися знайомим: королівські інтриги, романтична історія між Мединою та принцом Марком, трішки магії, можливо, навіть, невеличкий любовний трикутник. Але авторка руйнує всі стереотипи. З кожною сторінкою ти відчуваєш, як історія набуває нових барв, захоплюючи все сильніше. 🎨
У центрі сюжету � боротьба Медини й Марка з прокляттям, накладеним загарбниками та захист свого королівства від нього. Це сильна й темна магія, подолати яку майже неможливо. Та водночас книга наповнена драмою війни, смертями й втратами. Вороги, які прийшли з-за моря, не залишають жодного шансу на спокій. І все це описано так динамічно й майстерно, що неможливо відірватися від історії ні на мить.🤓
Це більше, ніж проста романтична історія! Романтика тут займає другорядне місце, розвиваючись ненав’язлив�, але правдоподібно. Любов між героями виникає поступово, ґрунтуючись на довірі, повазі та спільно подоланих труднощах. 💕
✨Персонажі, які захоплюють!
Медина � героїня, яку хочеться наслідувати. Вона сильна, смілива й винахідлива, завжди готова боротися за своє щастя. Марк також вражає своїм розвитком впродовж сюжету, хоч і залишається більшою мірою в тіні Медини. Окремо хочеться згадати Еріка � друга героїні, який не лише додає гумору історії, але й відіграє важливу роль у розв’язанн� головних конфліктів і розвитку стосунків головних героїв. 🔥
Читати цю книгу � справжнє задоволення ☺️
Ілюстрації, що супроводжують кожен розділ, додають історії особливого шарму. А динаміка сюжету змушує буквально летіти сторінками, щоб дізнатися, як розв’яжутьс� всі проблеми і подолаються всі перешкоди. Це книга про свободу, яка відчувається між рядками, про кохання, здатне здолати найтемніше прокляття, про ненависть, що руйнує, і про віру, яка допомагає знайти світло навіть у найтемніші часи 🌟
Я щиро раджу цю книгу кожному, хто любить історії про силу кохання, неймовірні пригоди, відчайдушну боротьбу за своє щастя та промінчики світла навіть у цілковитій темряві. Це 5 із 5 кристалів Світлориту 💎 і ще кілька крапель цілющого зілля 🌿 на додачу. З нетерпінням чекатиму нових книг від Ярини Каторож, бо ця історія стала для мене справжнім подарунком.
о ме ге по перше, жорж зробив просто фантастичну роботу з перевиданням, бо чуваки це взагалі не до порівнням з виданням до коронації слова(а я знаю про що говорю, бо читала її вперше в тому виданні). по друге, яка ж це чудова історія. він готовий заради неї світ спалити, вона готова заради нього світ спалати, а ще вони ✨лікуют� психологічні травми один-одного�
коли я читала цю книжку вперше, мені сподобалость на стільки, що я незважаючи на школу зранку читала всю ніч - це було моє вперше :). ПІД ЧАС ДРУГОГО ПРОЧИТАННЯ НЕ ЗМІНИЛОСЬ НІЧОГО, крім того що я вже вчусь на магістратурі, а не в школі. Прочитала за день 350 сторінок і ніразу не шкодую
словом: читайте українське іпідтримуйте українських авторів, тому що зазвичай це ось такі hidden gems🤌
"Ми були прокляті, але стали ліками одне для одного"
Це історія про дівчину на ім'я Медина з родини алхіміків. Вона народилася в столиці Загір'я - Світлому місті, найвеличнішосу місті з будь-коли зведених на землі. Медина завжди думала, що її доля передбачена - вивчати семейну справу та бути звичайним алхіміком, але одного дня все змінюється, коли вона рятує від, здавалося б, неминучої смерті хлопця, який виявився одним з принців Загір'я. За порятунок принца королівська родина пропонує Медині обрати для себе винагороду і вона просить місце підмайстра в лабораторії лікаря Дона. Вибір, який став несподіванкою для всіх, кардинально змінює життя дівчини, адже коли на країну насувається ворог з-за моря, вона стає однією з тих, кому доведеться зупинити загарбників.
Про янґ-едалт часто пишуть: "мені б дуже сподобалась ця історія, якби мені було зараз 16 років". "Алхімію свободи" Ярини Каторож я можу назвати такою книгою, яка повернула мене в мої 16 років. Цікава історія з хорошим фіналом та непоганою романтичною лінією, яка не виходить на перший план, коли це не потрібно, а доповнює основний сюжет.
Моя щира рекомендація новачкам у жанрі фентезі і всім, хто хоче читати більше сучасних українських авторів.
Це дуже легке фентезі про юну алхімікиню Медину, яка за певних обставин потрапляє в учениці до королівського лікаря. І це могло б бути її найбільшим викликом, аби не те, що у королівстві почала ширитися загадкова мара, що знищує посіви та худобу. І тепер Медина разом з місцевим принцом Марком має зрозуміти що відбувається та як це виправити.
Хоча може здатися, що роман має просту, звичну та широковідому фабулу, насправді він набагато глибший. Події розвиваються і на рівні особистих амбіцій героїв, і на рівні цілих проблем королівства, що робить його цікавим одразу у всіх можливих площинах.
Тому якщо говорити про що цей роман, то про таке: про самопожертву, амбіції, боротьбу за владу, боротьбу за сім'ю та коханих, про те, що з найтяжчої ситуації можна знайти вихід, а ще про війну. Доволі глибокий перелік тем, але попри те, що це перший роман авторки, я абсолютно впевнена, що книга написана прекрасно, логічно, лаконічно та динамічно.
Мені було цікаво спостерігати не тільки за розвитком сюжету (за загадковим прокляттям Медини та Марка, підступами ворогів, спробами все зупинити), а й за тим, як розвивались почуття головних героїв (ну це ж ромфант). Дуже сподобалось, що глобальне не загубилось на фоні романтичної лінії, а обидві ці важливі частини історії розвивались паралельно та повноцінно.
В мене навіть є улюблений момент у книзі, тоді, з М'ясником, якщо ви розумієте про що я😉
І ще трохи про тему війни. Хоча у книзі є деякі жорсткі моменти, мене було не складно це читати, бо у новинах пишуть про страшніше. І хоча ��аписано все правдоподібно, я точно знала, що все наприкінці буде добре. Тож цього боятися не треба.
Та й мені загалом важко знайти якісь мінуси у цій книзі. Я не дуже люблю оповідь від першої особи, але це просто на любителя.
Я щиро рекомендую книгу! І з нетерпінням чекаю видання інших книг Ярини Каторож.