Валерія з мамою приїздить до готелю «Шльос», розташованого у старовинному замку на межі двох країн � Німеччини й Австрії. Мама працюватиме адміністраторкою, а дівчинка піде до школи. Однак найбільше їй хочеться повернутися до Польщі, де вони жили досі, бо там залишилася її найкраща подруга Софійка.
Але виявляється, що старовинний замок сповнений таємниць. Дівчинка береться шукати скарб, а знаходить нових друзів і відкриває в собі здібності до німецької мови.
Після повномасштабного вторгнення дев'ятирічна Валерія з мамою виїхали в Польщу, а тоді - в замок у німецьких Альпах, бо мама знайшла там роботу адміністраторки готелю. Валерія хоче звідти якомога швидше поїхати, хоча б назад у вроцлавський гуртожиток для біженців, а ще краще - в Леґоленд, оскільки в неї просто рот не відкривається говорити німецькою. Відрізана від своїх старих друзів відстанню, а від нових німецьких однокласників мовним бар'єром, дівчинка заводить дружбу з привидами, феями та іншими казковими істотами, які населяють замок, і від них дізнається про втрачений ще півтораста років тому скарб пращура власника готелю... з цих грошей правда ж можна буде дозволити собі повернутися до друзів у Вроцлав? Тож варто їх відшукати.
Отже, нарешті, після всіх прекрасних історій про восьми-дев'яти-річок, де тема вимушеного переїзду після початку повномасштабки є приводом поговорити про почуття солідарності, психологічну реакцію на стрес та національну ідентичність, ми отримуємо історію, де подібний переїзд є радше формальною підставою для переживання українською протагоністкою казкової пригоди в екзотичному антуражі. Розвиток очікуваний, але попри це не менш цікавий. (Може, ще щось вже є такого роду? Підказуйте, будь ласка, я поки що не натрапляла.)
Чисто для до-/молодшого шкільного віку, тому залишу без зірочок. (Це не оцінкове судження; читачі дошкільного і молодшого шкільного віку теж мають право на книжки, в які не вписано жодних додаткових шарів складності, за які їх зацінив би дорослий читач.)