What do you think?
Rate this book
Спати з жінками
Виявляється, Йоган Вольфґанґ фон Ґьоте втратив незайманість у 38 років, наслідком чого в літературі стала поява циклу його «Римських елегій». Минуло кілька століть, і теперішнім поетам для творчості вже не конче потрібні аж такі сплески і струси, їх задовільняє й просто сон, який часом може бути реалістичнішим за саме життя. Книжка «Спати з жінками» � саме про такий сон, з якого то хочеться якнайшвидше прокинутися, а то засинати глибше й надовше. Відверто й лірично автор пише про себе, свою й чужі країни, свої любові й своє кохання, улюблені книжки і напої. П’ятдеся� історій, жодна з яких не є останньою, бо з них усе тільки починається. Для найширшого кола читачів.
- GenresUkraineShort Stories
168 pages, Paperback
First published January 1, 2014
85 people want to read
About the author
Andriy Lyubka
38books176followersUkrainian poet, essayist, and translator. He grew up in Vynohradiv, in South-Western Ukraine, and then enrolled at the Uzhhorod National University, where he studied Ukrainian Philology. His second master's degree in Balkan Studies was received from Warsaw University in 2014. Lyubka currently lives in Uzhhorod.
Lyubka is the author of four collections of poetry, one book of short stories, Saudade, and six novels. His novel Carbide depicts the daily life of smugglers in Zakarpattia Oblast. He also translates prose and poetry from Polish, Serbian, Bosnian, Croatian, and English. Additionally, he is a columnist for Ukrainian and European journals, Newspapers and media outlets, Nowa Europa Wschodnia / New Eastern Europe, Radio Free Europe/Radio Liberty, Den'', zbruc.eu, and kontrakty.ua,
Lyubka is the author of four collections of poetry, one book of short stories, Saudade, and six novels. His novel Carbide depicts the daily life of smugglers in Zakarpattia Oblast. He also translates prose and poetry from Polish, Serbian, Bosnian, Croatian, and English. Additionally, he is a columnist for Ukrainian and European journals, Newspapers and media outlets, Nowa Europa Wschodnia / New Eastern Europe, Radio Free Europe/Radio Liberty, Den'', zbruc.eu, and kontrakty.ua,
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 16 of 16 reviews
March 1, 2024
"Помирати не тільки просто, помирати - соромно."
Цю збірку 50-ти есеїв я вирішив прочитати після іншої збірки есеїв. Відповідно, деякі тексти звідси перекочували в "У пошуках варварів".
Треба розуміти, що книжка була написана в 2013 (президенство Януковича) році і відповідно - в іншому світі. Тому тут так багато нарікань (насправді заслужених) і так багато недалекоглядності. Адже історія змінюється карколомно, стрімко.
Ось в есеї "Сізіфова революція" Любка пише : "Краще бути крапочкою на фотографії, ніж червоною крапочкою на бруківці." Він тішиться, що люди зробили таку культурну, безкровну революцію. Ба, за кілька місяців вона вже перетворилась на жорстоке протистояння з безліччю загиблих. Потім прийшла війна і все змінилося ще раз.
Із Сізіфа народ перетворився на Прометея (коктейль молотова), а потім на Гектора (оборонець Трої).
Не всі тексти вдалі, є банальні, є наївні, є такі, що потім повторzться у Варварах, але слухати Любку приємно, приємно вчувати його особливу "р", приємно зауважувати, що місцями він неправильно ставить наголоси, це жива розмова.
Останній есей просто прекрасний і дякуючи йому я тепер ще й планую прочитати антологію "День смерті пані день".
Цю збірку 50-ти есеїв я вирішив прочитати після іншої збірки есеїв. Відповідно, деякі тексти звідси перекочували в "У пошуках варварів".
Треба розуміти, що книжка була написана в 2013 (президенство Януковича) році і відповідно - в іншому світі. Тому тут так багато нарікань (насправді заслужених) і так багато недалекоглядності. Адже історія змінюється карколомно, стрімко.
Ось в есеї "Сізіфова революція" Любка пише : "Краще бути крапочкою на фотографії, ніж червоною крапочкою на бруківці." Він тішиться, що люди зробили таку культурну, безкровну революцію. Ба, за кілька місяців вона вже перетворилась на жорстоке протистояння з безліччю загиблих. Потім прийшла війна і все змінилося ще раз.
Із Сізіфа народ перетворився на Прометея (коктейль молотова), а потім на Гектора (оборонець Трої).
Не всі тексти вдалі, є банальні, є наївні, є такі, що потім повторzться у Варварах, але слухати Любку приємно, приємно вчувати його особливу "р", приємно зауважувати, що місцями він неправильно ставить наголоси, це жива розмова.
Останній есей просто прекрасний і дякуючи йому я тепер ще й планую прочитати антологію "День смерті пані день".
December 18, 2022
Той випадок коли хочеться щоб книга тривала вічно. Закохуюся в автора. Все настільки влучно, настільки в саме серденько.
July 5, 2024
Стабільно обожнюю Андрія Любку і все, що він пише.
Хоча зараз мені було трохи забагато меншовартісності (що можна списати на роки написання есеїв у книжці).
P.S. з жодною жінкою Любка в цій книжці не спав
Хоча зараз мені було трохи забагато меншовартісності (що можна списати на роки написання есеїв у книжці).
P.S. з жодною жінкою Любка в цій книжці не спав
September 23, 2023
деколи трапляються «скарги», шо збірки Любки одноманітні, але я настільки ж твердо тільки переконуюсь, шо і слава богу.
всі оці історії (як і в «Саудаде», «Щось зі мною не так» і так далі) - це мій guilty pleasure, за яку можна не переживати, яку завжди знаєш де знайти, до якої хочеться повертатись стабільно раз в якийсь період. це як роками поспіль дивитись «Сам удома» перед Різдвом, хоч тобі вже не 6 - тільки кожен раз це нова серія, і не гірша за попередню: ти знаєш, на шо чекати, воно несе якийсь символізм і тепло передчуття свята, це ніби оазис для рефлексій під коциком, фізичним і метафоричним.
за шо люблю Любку (тавтологія інтендед), так за те, шо він «говорить» з тобою про те, шо зазвичай далі задуми не виходить: він зачіпається за якісь миті, за спонтанні думки, за підтексти - і розкладає їх, жонглює ними, не дає їм обірватись. кожного разу в його історіях ловлю себе на «бляха, невже хтось теж про це задумується і таке помічає».
кожного разу, коли закінчується книжка, здається, шо я таки цілу ніч проговорила з Любкою на чиїсь прокуреній кухні.
всі оці історії (як і в «Саудаде», «Щось зі мною не так» і так далі) - це мій guilty pleasure, за яку можна не переживати, яку завжди знаєш де знайти, до якої хочеться повертатись стабільно раз в якийсь період. це як роками поспіль дивитись «Сам удома» перед Різдвом, хоч тобі вже не 6 - тільки кожен раз це нова серія, і не гірша за попередню: ти знаєш, на шо чекати, воно несе якийсь символізм і тепло передчуття свята, це ніби оазис для рефлексій під коциком, фізичним і метафоричним.
за шо люблю Любку (тавтологія інтендед), так за те, шо він «говорить» з тобою про те, шо зазвичай далі задуми не виходить: він зачіпається за якісь миті, за спонтанні думки, за підтексти - і розкладає їх, жонглює ними, не дає їм обірватись. кожного разу в його історіях ловлю себе на «бляха, невже хтось теж про це задумується і таке помічає».
кожного разу, коли закінчується книжка, здається, шо я таки цілу ніч проговорила з Любкою на чиїсь прокуреній кухні.
October 6, 2022
Мудрі речі писав, пише і писатиме Андрій Любка про Україну. Не боячись влади (яка б вона не була, а в книзі ще часи Януковича згадуються), не боячись вказувати на всі недоліки. Але не для того, щоб показати, яка Україна погана, а навпаки, щоб зробити її кращою!
І те, що сьогодні робить автор це підтверджує лише зайвий раз.
І те, що сьогодні робить автор це підтверджує лише зайвий раз.
November 23, 2015
Гарна книжка, яку читаєш, наче розмовляючи з другом про все на світі.
October 24, 2023
Прості й цікаві життєві історії. Книга відпочинок, залишає приємне враження
Здалося, ніби кілька років не бачилась з другом і тут ввечері на кухні він розповідає про свої пригоди останніх років
Здалося, ніби кілька років не бачилась з другом і тут ввечері на кухні він розповідає про свої пригоди останніх років
October 3, 2022
Дуже затишна книга, нагадує розмови на кухні зі старим другом за горнятком чаю, чи скоріше за бокалом чилійського вина. Назва книги відповідає тільки останній історії. Решту історій про усе на світі - про різні міста, мої улюблені Балкани, комунізм, Януковича, Євромайдан, схід України, політичні та соціальні проблеми.
"� І як же вони там, на Сході, далі голосують за комуністів? Адже тисячі людей вмирали й розкладалися просто на вулицях? Як можна підтримувати комуністів у місцевостях, де, мабуть, досі стоїть нестерпний трупний запах?
� Том й голосують, � дещо роздратовано відповів я. � Бо там Голодомор таки досягнув своєї мети"
"А хто б не хотів жити у світі, де Росія опиняється за бортом? Правильно, нема таких "
"� І як же вони там, на Сході, далі голосують за комуністів? Адже тисячі людей вмирали й розкладалися просто на вулицях? Як можна підтримувати комуністів у місцевостях, де, мабуть, досі стоїть нестерпний трупний запах?
� Том й голосують, � дещо роздратовано відповів я. � Бо там Голодомор таки досягнув своєї мети"
"А хто б не хотів жити у світі, де Росія опиняється за бортом? Правильно, нема таких "
This entire review has been hidden because of spoilers.
January 26, 2016
Книжка мені дуже сподобалася. Варто зазначити що нічого спільного з назвою зміст книги не має, якщо не враховувати останню з 50-и думок у цій збірці випусків авторських колонок Андрія Любки. Як стиль написання, так і теми колонок--цікаві, проникливі, неординарні. Це перша книга (і взагалі робота) Любки яку мені довелося пізнати; залюбки тепер прочитаю решту його творів.
May 19, 2023
«ніколи не буде такого літа»
November 18, 2024
Беручи до рук чергову книжку Андрія Любки я вже знала чого очікувати: класного стилю написання, неймовірних історій, крутого гумору і нових цікавих фактів (про ті ж Балкани), які я навряд чи дізналася б звідкись ще.
Перша прочитана його збірка «Щось зі мною не так» закохала мене в ці історії та манеру письма. Я думаю у багатьох є такий знайомий, який навіть найдивнішу або найзвичайнішу історію розказує так, що усі навколо слухають мало не з відкритими ротами. Те ж саме сталося у мене і з цим автором. Та збірка була найпершою моєю книжкою, над якою я справді сміялася. Після того я прочитала «МУР» та «Карбід» й обидва ці романи виправдали мої очікування на всі 100%.
Та вже почавши читати «Спати з жінками» я дізналася, що це не просто збірка есеїв чи короткої прози, це колонки (колумністичні тексти, якщо комусь така назва більше подобається) від пана Любки. Тож я зі своєї необачності частково занурилася у його думки більш як десятирічної давності. Поміж текстів про подорожі, рефлексії, та мініекскурси в історію, є тексти про Революцію гідності, тодішнє ставлення українців та влади до нашої історії, культури й самих себе як нації. Так, за всі ці роки змінилося дуже і дуже багато. Країна розвивається, єднається і здобуває міжнародну прихильність, але деякі речі, про які пише Андрій Любка, актуальні й досі.
В іншому ж це � ідеальна збірка для зимових вечорів, коли хочеться відпочити й зарядитися енергією на найближчі дні. Особисто мені також імпонує те, з якою теплотою та доброю іронією автор ділиться власним досвідом. Саме завдяки таким текстам я можу відволіктися від жахіть, що відбуваються навколо і хоча б в уяві прожити ті події та емоції, можливість отримання яких у мене й тисяч інших людей забрали росіяни, вторгнувшись у нашу країну.
Ця книжка входить в мою особисту категорію оцінювання під назвою «Я хочу розібрати це на цитати й пам’ятат� ще довгий час». І, як я вже писала в сториз, після цієї книжки у вас точно поповниться список книжкових бажанок («Акварелі» Лідії Осталовської та пару книжок Василя Кожелянка) й планів на життя (дізнатися більше про Революцію Гідності, почати цікавитися темою Балканського пів��строва + спробувати сливовицю).
Тож, якщо коротко, це збірка емоцій і досвідів, з якими я радила хоча б ознайомитися.
(Інст з відгуками: @_daria_barnes. Тг: Помішана на сучукрліті🌖)
Перша прочитана його збірка «Щось зі мною не так» закохала мене в ці історії та манеру письма. Я думаю у багатьох є такий знайомий, який навіть найдивнішу або найзвичайнішу історію розказує так, що усі навколо слухають мало не з відкритими ротами. Те ж саме сталося у мене і з цим автором. Та збірка була найпершою моєю книжкою, над якою я справді сміялася. Після того я прочитала «МУР» та «Карбід» й обидва ці романи виправдали мої очікування на всі 100%.
Та вже почавши читати «Спати з жінками» я дізналася, що це не просто збірка есеїв чи короткої прози, це колонки (колумністичні тексти, якщо комусь така назва більше подобається) від пана Любки. Тож я зі своєї необачності частково занурилася у його думки більш як десятирічної давності. Поміж текстів про подорожі, рефлексії, та мініекскурси в історію, є тексти про Революцію гідності, тодішнє ставлення українців та влади до нашої історії, культури й самих себе як нації. Так, за всі ці роки змінилося дуже і дуже багато. Країна розвивається, єднається і здобуває міжнародну прихильність, але деякі речі, про які пише Андрій Любка, актуальні й досі.
В іншому ж це � ідеальна збірка для зимових вечорів, коли хочеться відпочити й зарядитися енергією на найближчі дні. Особисто мені також імпонує те, з якою теплотою та доброю іронією автор ділиться власним досвідом. Саме завдяки таким текстам я можу відволіктися від жахіть, що відбуваються навколо і хоча б в уяві прожити ті події та емоції, можливість отримання яких у мене й тисяч інших людей забрали росіяни, вторгнувшись у нашу країну.
Ця книжка входить в мою особисту категорію оцінювання під назвою «Я хочу розібрати це на цитати й пам’ятат� ще довгий час». І, як я вже писала в сториз, після цієї книжки у вас точно поповниться список книжкових бажанок («Акварелі» Лідії Осталовської та пару книжок Василя Кожелянка) й планів на життя (дізнатися більше про Революцію Гідності, почати цікавитися темою Балканського пів��строва + спробувати сливовицю).
Тож, якщо коротко, це збірка емоцій і досвідів, з якими я радила хоча б ознайомитися.
(Інст з відгуками: @_daria_barnes. Тг: Помішана на сучукрліті🌖)
September 21, 2023
Головна помилка мого читацького життя прочитати мур перед Спати з жінками. Було б все навпаки, мур би зайшов мені знатно більше.
Чудові есеї, добре, що мур і назва мене не відштовхнули :)) Оповідки ж про все й одразу, про спогади з минулого, і про погляди на майбутнє, і про подорожі, і про цікаві зустрічі під час цих подорожей, і навіть про кінець світу, але основне, що все це зводиться до хоч і з приколами, але любові до України.
Не знаю, як кому, а мені нестерпно важко було сідати втомленому в таксі і називати свою колишню київську адресу, вулицю маршала Малиновського. Жити на вулиці з такою назвою � вже непоганий привід для самогубства. Край землі, безмежна печаль, ніч, депресія, повна поразка і капітуляція, вулиця маршала Малиновського.
Чудові есеї, добре, що мур і назва мене не відштовхнули :)) Оповідки ж про все й одразу, про спогади з минулого, і про погляди на майбутнє, і про подорожі, і про цікаві зустрічі під час цих подорожей, і навіть про кінець світу, але основне, що все це зводиться до хоч і з приколами, але любові до України.
Не знаю, як кому, а мені нестерпно важко було сідати втомленому в таксі і називати свою колишню київську адресу, вулицю маршала Малиновського. Жити на вулиці з такою назвою � вже непоганий привід для самогубства. Край землі, безмежна печаль, ніч, депресія, повна поразка і капітуляція, вулиця маршала Малиновського.
November 17, 2023
Слухала в начитці автора на megogo: процес читання повністю змінив моє упередження ставлення до книги. Я знала, що Любка, по ідеї, не пише легковажні твори. Та ційого есе доволі легкі, наповнені щемкими спостереженнями, пропущеними крізь себе... Як у "Столітті Якова" епоха проходила через історію однієї людини, так і тут історії однієї людини перетікають краплинкою роси по шершавій нитці історії людства.
Люблю есе "Як я був привидом"...
Хто ж знав, що це іще й про залізницю?..
Люблю есе "Як я був привидом"...
Хто ж знав, що це іще й про залізницю?..
November 17, 2023
Щирі, відверті розповіді про особисте і не тільки. А слухати її в аудіо було окремим задоволенням. Андрій Любка промовляв особисто до мене. Це друга книга автора і обидві в серце.
September 28, 2024
Дуже навіть непогано, але не зачіпило
January 25, 2025
Читала після Карбіту від якого в захваті. Назва не те що мене зацікавило, а скоріш виглядало для мене хайпово і відштовхуюче..а тут ще й, як на мене, до останніх сторінок ніякого зв'язку.
Displaying 1 - 16 of 16 reviews
Can't find what you're looking for?
Get help and learn more about the design.