What do you think?
Rate this book
Вовчі землі
«Світ змінюється, і навіть їй не уникнути цих змін. Священник казав правду. Вона була дурною, вперто лишаючись на Межі. Можна скільки завгодно втікати від світу, але ти лише пробіжиш по колу...»
Опинившись на Межі між країною людей і таємничих альвів, хлопець без пам’ят�, якого шукають по всіх закутках континенту, зустрічає сліпу жінку, що називає себе характерницею. Хто вона? І чому у двох незнайомців так багато спільного?
Опинившись на Межі між країною людей і таємничих альвів, хлопець без пам’ят�, якого шукають по всіх закутках континенту, зустрічає сліпу жінку, що називає себе характерницею. Хто вона? І чому у двох незнайомців так багато спільного?
440 pages, Paperback
Published October 7, 2024
17 people are currently reading
298 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 52 reviews
January 15, 2025
Пригодницьке фентезі яке мені дуже сподобалось. Це було щось. Неймовірно цікаві персонажі, гарно прописані, такі живі, кожен має свої характерні особливості, всі різні та за всіма приємно спостерігати на протязі всієї книги.
Динамічний та цікавий сюжет. Який просто несеться сторінками. Постійно щось відбувається, книга насичена подіями. Від книги дуже важко відірватися, захоплює з перших сторінок, повне занурення. Немає дурнуватих та нудних описів всього підряд, безглуздих розмов ні про що, та купи непотрібних для сюжету персонажів, це все що я терпіти не можу у книгах, і я дуже радий що тут цього немає.
А є тут інтриги, трохи політики, боротьба за владу, зради, відданість, пошук себе... Епічних битв немає, але мені здається що це буде у наступних книгах. Чудовий, загадковий та таємничий світ, гарно розписана світобудова, велике розмаїття істот. Нечисть та легенди з української міфології, це круто та дуже атмосферно. Інтригуючий фінал, який змушує з нетерпінням чекати на продовження.
Динамічний та цікавий сюжет. Який просто несеться сторінками. Постійно щось відбувається, книга насичена подіями. Від книги дуже важко відірватися, захоплює з перших сторінок, повне занурення. Немає дурнуватих та нудних описів всього підряд, безглуздих розмов ні про що, та купи непотрібних для сюжету персонажів, це все що я терпіти не можу у книгах, і я дуже радий що тут цього немає.
А є тут інтриги, трохи політики, боротьба за владу, зради, відданість, пошук себе... Епічних битв немає, але мені здається що це буде у наступних книгах. Чудовий, загадковий та таємничий світ, гарно розписана світобудова, велике розмаїття істот. Нечисть та легенди з української міфології, це круто та дуже атмосферно. Інтригуючий фінал, який змушує з нетерпінням чекати на продовження.
November 3, 2024
Якщо дуже коротко про книжку, то якось отак:
Якщо детальніше, то це чергове українське фентезі, про яке я буду бігати і кричати, що воно недооцінене і що всім треба просто зараз брати і читати "Вовчі Землі", бо вони заслуговують того, щоб про них говорили.
Мені було дуже комфортно з цією історією і вона справляє враження саме такого класичного фентезі (хоч бачить бог, я дуже мало читала класичного фентезі) з пропрацьованою світобудовою, неквапливою манерою оповіді, магією, таємницями та прекрасними персонажами.
У світі поділеному між людьми та альвам, однієї зимової ночі зустрічаються хлопець, що не пам'ятає свого минулого та якого розшукують повсюди та сліпа жінка, яка жива на Межі та володіє магією.
Оскільки Альвах не проста лісова божевільна, її першим наміром є віддати Нірана Володарю Сивих Лісів (землі альвів), але поки за ним не прибули зі столиці Альвах та Ніран встигають пережити спільні пригоди і рішення Альвах вже не таке однозначне. Та й Варґару (Володарю Сивих Лісів) Ніран не дуже то й потрібен, йому більше потрібно розібратися із загрозою, що зачаїлася в його столиці, та війною, що майже підібралася до його земель. А для цього йому потрібна Альвах.
Ну і далі вже несеться, зради, політичні інтриги, прокляті духи і тіні, що снують по найтемніших кутках палацу і готові поглинути тебе будь-якої миті.
Ця книжка неймовірно атмосферна, я не могла набутися в цьому світі. Ще, хоч я зазвичай і доволі швидко читаю, цю читала близько двох тижнів, бо "Вовчі Землі" вимагають твоєї уваги. Авторка так чудово вибудувала свою історію, що кожна маленька деталь тут важлива і вона зіграє свою роль. Якщо чесно, то по завершенню тепер хочеться перечитати цю книжку знову, щоб тепер бути в контексті хоча б частини минулого героїв і можливо звернути увагу на якісь інші речі.
А яка тут емоційна складова! "Вовчі Землі" перш за все, для любителів тропу found family і для тих, кому подобається любов в серці історії, а не в центрі її сюжету. Я читала і ніяк не могла викинути з голови цю цитату, яка, як на мене, найкраще описує "Вовчі Землі".
This is not a love story, but love is in it. That is, love is just outside it, looking for a way to break in.
Авторка дуже вміло розвішала емоційні гачки і дуже поступово знайомила нас із персонажами, вибудовувала між ними стосунки та розкривала глибину вже існуючих, що вони якось зовсім непомітно запали мені в серце і залізли під шкіру.
І тут авторка почала смикати за ті гачки і ти раптом розумієш наскільки тобі полюбилися ці герої і як важливо, щоб у них все було добре. Щоб вони знайшли вихід з біди, щоб перемогли, щоб зберегли одне одного.
Я виявилася рибою, яка сама не помітила, як заковтнула наживку Наталії Заруднюк і тепер бовтаюся на гачку в очікуванні продовження.
Ні про що не шкодую 😊.
Далі трошки цитат, які особливо сподобалися, в авторки дуже гарний стиль письма:
"- Зло - це абстрактне поняття.
- Так. Не бува тільки чорного чи тільки білого - знаєш скілька разів я це чула? Це правда. Але є межа цим кольорам. І якщо хтось переступає її, про нього вже не можна сказати, що все не так однозначно. Я впевнена, що у Проклятого десь глибоко всередині заховано часточку добра. Але він перейшов усі межі. І я можу назвати його злом, навіть якщо немає абсолютного зла.
- Я зрозумів . Але я теж не хочу ризикувати.
- Якщо ти так кажеш, ні трясці ти не зрозумів."
"Краще бути ніким у звичайному нудному житті, ніж героєм на війні. Через сам факт наявності обставин, за яких ти можеш ним стати. Бо "героєм" можна стати тільки коли навколо руйнування та смерть."
"Є ті, хто продовжують воювати мечем, яким їх було поранено. А є ті, хто позбувається цього меча назавжди, щоб від нього вже ніхто не постраждав."
"Історія ніяк не хотіла припиняти повторюватися. Вона не припинить, поки урок не буде засвоєно. Виправлено."
"Варґар дивився, як палає будинок. Альвах дивилася на свій дім."
"Якщо за дім не боротися, його постійно в тебе відбиратимуть. Раз у раз знаходитиметься той, кому чуже сподобається більше. Кому схочеться забрати його. Віддаси двір - і він захоче ґанок, віддачи ґанок - і він захоче кімнату. Потім ще одну, і ще. Аж поки від твого дому не залишиться нічого.
Тому потрібно боротися доти, доки, дивлячись на твій дім, вони не скажуть: "цього не змогли скорити"."
P.S. Я все ніяк не можу позбутися враження, що священник з найпершої історії з потопленицею набагато важливіший персонаж, ніж нам показали. Або я просто зловила на нього літературного краша, бо всю книжку чекала поки він знову вигулькне десь. Я прям дуже сподіваюся, що їхні з Альвах дороги ще перетнуться, а спін-офф про священника я готова читати вже)
Якщо детальніше, то це чергове українське фентезі, про яке я буду бігати і кричати, що воно недооцінене і що всім треба просто зараз брати і читати "Вовчі Землі", бо вони заслуговують того, щоб про них говорили.
Мені було дуже комфортно з цією історією і вона справляє враження саме такого класичного фентезі (хоч бачить бог, я дуже мало читала класичного фентезі) з пропрацьованою світобудовою, неквапливою манерою оповіді, магією, таємницями та прекрасними персонажами.
У світі поділеному між людьми та альвам, однієї зимової ночі зустрічаються хлопець, що не пам'ятає свого минулого та якого розшукують повсюди та сліпа жінка, яка жива на Межі та володіє магією.
Оскільки Альвах не проста лісова божевільна, її першим наміром є віддати Нірана Володарю Сивих Лісів (землі альвів), але поки за ним не прибули зі столиці Альвах та Ніран встигають пережити спільні пригоди і рішення Альвах вже не таке однозначне. Та й Варґару (Володарю Сивих Лісів) Ніран не дуже то й потрібен, йому більше потрібно розібратися із загрозою, що зачаїлася в його столиці, та війною, що майже підібралася до його земель. А для цього йому потрібна Альвах.
Ну і далі вже несеться, зради, політичні інтриги, прокляті духи і тіні, що снують по найтемніших кутках палацу і готові поглинути тебе будь-якої миті.
Ця книжка неймовірно атмосферна, я не могла набутися в цьому світі. Ще, хоч я зазвичай і доволі швидко читаю, цю читала близько двох тижнів, бо "Вовчі Землі" вимагають твоєї уваги. Авторка так чудово вибудувала свою історію, що кожна маленька деталь тут важлива і вона зіграє свою роль. Якщо чесно, то по завершенню тепер хочеться перечитати цю книжку знову, щоб тепер бути в контексті хоча б частини минулого героїв і можливо звернути увагу на якісь інші речі.
А яка тут емоційна складова! "Вовчі Землі" перш за все, для любителів тропу found family і для тих, кому подобається любов в серці історії, а не в центрі її сюжету. Я читала і ніяк не могла викинути з голови цю цитату, яка, як на мене, найкраще описує "Вовчі Землі".
This is not a love story, but love is in it. That is, love is just outside it, looking for a way to break in.
Авторка дуже вміло розвішала емоційні гачки і дуже поступово знайомила нас із персонажами, вибудовувала між ними стосунки та розкривала глибину вже існуючих, що вони якось зовсім непомітно запали мені в серце і залізли під шкіру.
І тут авторка почала смикати за ті гачки і ти раптом розумієш наскільки тобі полюбилися ці герої і як важливо, щоб у них все було добре. Щоб вони знайшли вихід з біди, щоб перемогли, щоб зберегли одне одного.
Я виявилася рибою, яка сама не помітила, як заковтнула наживку Наталії Заруднюк і тепер бовтаюся на гачку в очікуванні продовження.
Ні про що не шкодую 😊.
Далі трошки цитат, які особливо сподобалися, в авторки дуже гарний стиль письма:
"- Зло - це абстрактне поняття.
- Так. Не бува тільки чорного чи тільки білого - знаєш скілька разів я це чула? Це правда. Але є межа цим кольорам. І якщо хтось переступає її, про нього вже не можна сказати, що все не так однозначно. Я впевнена, що у Проклятого десь глибоко всередині заховано часточку добра. Але він перейшов усі межі. І я можу назвати його злом, навіть якщо немає абсолютного зла.
- Я зрозумів . Але я теж не хочу ризикувати.
- Якщо ти так кажеш, ні трясці ти не зрозумів."
"Краще бути ніким у звичайному нудному житті, ніж героєм на війні. Через сам факт наявності обставин, за яких ти можеш ним стати. Бо "героєм" можна стати тільки коли навколо руйнування та смерть."
"Є ті, хто продовжують воювати мечем, яким їх було поранено. А є ті, хто позбувається цього меча назавжди, щоб від нього вже ніхто не постраждав."
"Історія ніяк не хотіла припиняти повторюватися. Вона не припинить, поки урок не буде засвоєно. Виправлено."
"Варґар дивився, як палає будинок. Альвах дивилася на свій дім."
"Якщо за дім не боротися, його постійно в тебе відбиратимуть. Раз у раз знаходитиметься той, кому чуже сподобається більше. Кому схочеться забрати його. Віддаси двір - і він захоче ґанок, віддачи ґанок - і він захоче кімнату. Потім ще одну, і ще. Аж поки від твого дому не залишиться нічого.
Тому потрібно боротися доти, доки, дивлячись на твій дім, вони не скажуть: "цього не змогли скорити"."
P.S. Я все ніяк не можу позбутися враження, що священник з найпершої історії з потопленицею набагато важливіший персонаж, ніж нам показали. Або я просто зловила на нього літературного краша, бо всю книжку чекала поки він знову вигулькне десь. Я прям дуже сподіваюся, що їхні з Альвах дороги ще перетнуться, а спін-офф про священника я готова читати вже)
October 8, 2024
«Вовчі землі» � дебют української авторки, який я не планувала читати одразу 👀 Але щось пішло не так, і я не могла заспокоїтися, поки не дочитала до кінця.
Це перша книга циклу, але скільки буде частин � не відомо. Зараз пишеться 2 том.
Атмосфера похмура, холодна. Тому для осені � ідеально!
Ми маємо світ, поділений між альвами � прадавня раса, схожі на людей, ну і мають клики; людьми, духами, створіннями, істотами, богами, що живуть на Межі.
Серед альвів і людей є чаклуни, маги, безсмертні воїни, бездушники і дводушники, характерники, відуни, відьми.
Головна героїня � незряча відунка та характерниця, править Межею.
Світом альвів керують князі, але між ними не все гаразд, а на горизонті з'являються зовнішні вороги, що загрожують війною.
Всі світи балансують на межі чогось �, того, що може змінити все.
Крім того, книга наповнена легендами, міфами та історіями з української історії та міфології. Цікаво чим саме надихалася авторка 👀
Кожен герой має свій бекграунд, який часом заплутував мене ще більше, ніж допомагав. Але в мене так з усіма ВЕЛИКИМИ фентезі світами.
Оцінка: 10 з 10 🍁
Ну і на останок:
Як пізнати себе, якщо ти спершу мав складне життя, згодом про все забув, а потім пригадав?
Як полюбити життя, якщо ти помер?
Як залишитися людиною, якщо ти правитель?
Що таке дім?
Це перша книга циклу, але скільки буде частин � не відомо. Зараз пишеться 2 том.
Атмосфера похмура, холодна. Тому для осені � ідеально!
Ми маємо світ, поділений між альвами � прадавня раса, схожі на людей, ну і мають клики; людьми, духами, створіннями, істотами, богами, що живуть на Межі.
Серед альвів і людей є чаклуни, маги, безсмертні воїни, бездушники і дводушники, характерники, відуни, відьми.
Головна героїня � незряча відунка та характерниця, править Межею.
Світом альвів керують князі, але між ними не все гаразд, а на горизонті з'являються зовнішні вороги, що загрожують війною.
Всі світи балансують на межі чогось �, того, що може змінити все.
Крім того, книга наповнена легендами, міфами та історіями з української історії та міфології. Цікаво чим саме надихалася авторка 👀
Кожен герой має свій бекграунд, який часом заплутував мене ще більше, ніж допомагав. Але в мене так з усіма ВЕЛИКИМИ фентезі світами.
Оцінка: 10 з 10 🍁
Ну і на останок:
Як пізнати себе, якщо ти спершу мав складне життя, згодом про все забув, а потім пригадав?
Як полюбити життя, якщо ти помер?
Як залишитися людиною, якщо ти правитель?
Що таке дім?
November 1, 2024
Супер 😍💚👏 Вплив Відьмака очевидний, але Вовчі землі мені сподобалися значно більше, бо тут без бл**ства.
Персонажі такі живі, цікаві і багатогранні.
А цей похмурий і гнітючий світ, який, тим не менш, хочеться пізнавати і поринати у нього... Чудова робота, пані Наталіє! Я навмисно читала повільно і потроху, щоб якомога довше бути в цьому світі.
Дякую!
Персонажі такі живі, цікаві і багатогранні.
А цей похмурий і гнітючий світ, який, тим не менш, хочеться пізнавати і поринати у нього... Чудова робота, пані Наталіє! Я навмисно читала повільно і потроху, щоб якомога довше бути в цьому світі.
Дякую!
April 2, 2025
«Вовчі землі» 🐺🥀🏰
🔥🔥🔥🔥🔥
Почну цей відгук зі звуку, який видає мабуть наймиліше створіння, яке я мабуть зустрічав на сторінках книг. «Хух» 🦔
В моєму списку фентезійних світів, куди хочеться повернутися, і який став для мене затишним прихистком стало більше. І наскільки чудово це, розуміючи, що це наша українська молода авторка, в якої ще весь шлях попереду!
«Вовчі землі» це дуже атмосферне, словʼянсько-мітологічне епічне фентезі, з великою кількістю політики, інтриг, загадкових створінь, харизматичних персонажів, небезпек, дилем та куди вже без них - війн.
З перших розділів мене ніби затягнуло у світ Відьмака, тільки головною героїнею тут стала Йенефер на максималках 🪄(дозволю вже собі це порівняння, бо хто мені заборонить?). І це зовсім не погано, що багато хто порівнює цей твір саме з роботами Сапковського. Перші розділи взагалі відчувалися ніби окремий вступний квест в першому Відьмаку (який для мене завжди буде найатмосфернішою грою евер). У голові чується той самий звук флейт, скрипок, лютні та барабанів 🥁🪈🪕
Але не думайте, що тут не вистачає самобутності. Пані Наталя Заруднюк пропрацювала дуже глибокий та класний світ, якому віриш та персонажів, яким співпереживаєш.
А видавництво Віхола втілило це все у реальність дуже якісним виданням!
Залишилось дочекатися наступної частини тільки і знайти час серед інших 17 циклів�
🔥🔥🔥🔥🔥
Почну цей відгук зі звуку, який видає мабуть наймиліше створіння, яке я мабуть зустрічав на сторінках книг. «Хух» 🦔
В моєму списку фентезійних світів, куди хочеться повернутися, і який став для мене затишним прихистком стало більше. І наскільки чудово це, розуміючи, що це наша українська молода авторка, в якої ще весь шлях попереду!
«Вовчі землі» це дуже атмосферне, словʼянсько-мітологічне епічне фентезі, з великою кількістю політики, інтриг, загадкових створінь, харизматичних персонажів, небезпек, дилем та куди вже без них - війн.
З перших розділів мене ніби затягнуло у світ Відьмака, тільки головною героїнею тут стала Йенефер на максималках 🪄(дозволю вже собі це порівняння, бо хто мені заборонить?). І це зовсім не погано, що багато хто порівнює цей твір саме з роботами Сапковського. Перші розділи взагалі відчувалися ніби окремий вступний квест в першому Відьмаку (який для мене завжди буде найатмосфернішою грою евер). У голові чується той самий звук флейт, скрипок, лютні та барабанів 🥁🪈🪕
Але не думайте, що тут не вистачає самобутності. Пані Наталя Заруднюк пропрацювала дуже глибокий та класний світ, якому віриш та персонажів, яким співпереживаєш.
А видавництво Віхола втілило це все у реальність дуже якісним виданням!
Залишилось дочекатися наступної частини тільки і знайти час серед інших 17 циклів�
December 22, 2024
Це щось неймовірне. Українська авторка, українська міфологія. Сюжет, персонажі, діалоги, світоустрій тут все прекрасне.
Це одне з найкращих фентезі прочитаних мною. Гордість бере за українську сучасну літературу.
Хто вагається чи читати. Не сумнівайтесь. Воно того варте.
Це одне з найкращих фентезі прочитаних мною. Гордість бере за українську сучасну літературу.
Хто вагається чи читати. Не сумнівайтесь. Воно того варте.
March 31, 2025
Закидую на половині. Не моя книга, історія, стиль і так далі. В процесі я постійно губилася - що відбувається, хто ці люди, що це за місця і думками за текст абсолютно не чіплялась. Стилістично дійсно схоже на чернетку, ніби книгу ніхто не редагував. Потенціал у авторки однозначно є, але тут він ще не розкрився.
December 24, 2024
...
після 150 стр. я не витримала. ідея класна, реалізація погана. кострубато, незрозуміло. я стільки фентезі перечитала, ще й класичне, але це було дуже важко читати
після 150 стр. я не витримала. ідея класна, реалізація погана. кострубато, незрозуміло. я стільки фентезі перечитала, ще й класичне, але це було дуже важко читати
February 2, 2025
якщо за дім не боротися, його постійно в тебе відбиратимуть. раз у раз знаходитиметься той, кому чуже сподобається більше. кому схочеться забрати його. віддаси двір � і він захоче ґанок, віддаси ґанок � і вони захочуть кімнату. потім ще одну, і ще. аж поки від твого дому не залишиться нічого. тому потрібно боротися доти, доки, дивлячись на твій дім, вони не скажуть: "цього не змогли скорити".
ця книга чудова, колоритна, жива, атмосферна, спокійна і динамічна водночас, а ще недооцінена в нашому букпросторі. ця історія познайомить вас з багатьма персонажами і світом, сповненим різних істот і різних людей, сповненим політичних інтриг і давніх таємниць. цей світ нагадав мені за атмосферою «відьмака», от тільки читалося легше і головна персонажка набагато крутіша як на мене.
то ж про що «вовчі землі»? про сліпу відунку-характерницю альвах, яка панує на межі і полює на нечисть. про хлопчика, який втратив пам'ять і тепер його розшукують ледь не в усіх країнах. їхні життя перетнулися і міцно переплелися у вирі пригод та інтриг, які набудували всі інші навколо. окрім цих двох тут ще купа гарно прописаних персонажів, кожен з яких має власний характер, спогади, емоції і почуття, кожен з них має своє місце в історії і не з'являється в ній просто так.
тут є пригоди, розслідування, різні істоти з української міфології (але і багато власних, як от альви чи бездушники). сюжет динамічний і сповнений подій. і попри загальну похмурість, тут безліч смішних моментів і саркастичних жартів альвах (о, я фанатка цієї пані), а ще є така ненав'язлива любовна лінія, яку можна і не помітити, але поміж рядків і фраз почуття квітнуть, аперсонажі їх плекають�
безсумнівно, книжка варта вашої уваги. читається легко, та її хочеться розтягувати, аби подовше залишитися в компанії могутньої відунки, її ворона і ярчуків. тут так гармонійно поєдналися полювання на нечисть, забобони маленьких сіл, політика великих держав, пошуки себе та якісь особисті моменти. я в захваті від кількості деталей, які виринали то тут, то там, а в кінці склалися в один пазл (хоч і залишили простір для роздумів і теорій).
стосунки альвах і нірана такі теплі, взаємодія з варгаром ніжна, дружба з мораною міцна. альвах у цьому світі залітає з ноги будь-куди, як біг бос, вона має репутацію, магію, могутніх союзників, ще й тінями ходить!
тож просто беріть і читайте, ви поринете в цей світ з першого рядка і полюбите його так само, як і я. обіцяю.
ця книга чудова, колоритна, жива, атмосферна, спокійна і динамічна водночас, а ще недооцінена в нашому букпросторі. ця історія познайомить вас з багатьма персонажами і світом, сповненим різних істот і різних людей, сповненим політичних інтриг і давніх таємниць. цей світ нагадав мені за атмосферою «відьмака», от тільки читалося легше і головна персонажка набагато крутіша як на мене.
то ж про що «вовчі землі»? про сліпу відунку-характерницю альвах, яка панує на межі і полює на нечисть. про хлопчика, який втратив пам'ять і тепер його розшукують ледь не в усіх країнах. їхні життя перетнулися і міцно переплелися у вирі пригод та інтриг, які набудували всі інші навколо. окрім цих двох тут ще купа гарно прописаних персонажів, кожен з яких має власний характер, спогади, емоції і почуття, кожен з них має своє місце в історії і не з'являється в ній просто так.
тут є пригоди, розслідування, різні істоти з української міфології (але і багато власних, як от альви чи бездушники). сюжет динамічний і сповнений подій. і попри загальну похмурість, тут безліч смішних моментів і саркастичних жартів альвах (о, я фанатка цієї пані), а ще є така ненав'язлива любовна лінія, яку можна і не помітити, але поміж рядків і фраз почуття квітнуть, аперсонажі їх плекають�
безсумнівно, книжка варта вашої уваги. читається легко, та її хочеться розтягувати, аби подовше залишитися в компанії могутньої відунки, її ворона і ярчуків. тут так гармонійно поєдналися полювання на нечисть, забобони маленьких сіл, політика великих держав, пошуки себе та якісь особисті моменти. я в захваті від кількості деталей, які виринали то тут, то там, а в кінці склалися в один пазл (хоч і залишили простір для роздумів і теорій).
стосунки альвах і нірана такі теплі, взаємодія з варгаром ніжна, дружба з мораною міцна. альвах у цьому світі залітає з ноги будь-куди, як біг бос, вона має репутацію, магію, могутніх союзників, ще й тінями ходить!
тож просто беріть і читайте, ви поринете в цей світ з першого рядка і полюбите його так само, як і я. обіцяю.
February 2, 2025
Добротне українське фентезі. Ще й дебют. Лайк. Шер. Підписка.
January 29, 2025
На жаль, ми не зійшлися з цією історією. Найкраще, що є в ній, то це оформлення. Я не фанат ні м’яки� обкладинок, бо рвуться, ні цін від Віхоли, бо тверді обкладинки інших видавництв коштують дешевше, ні блискучих вставок, бо стираються від пальців, але загалом вигляд і запах паперу приємні. Зрозуміло, що сюжет сподобався мені ще менше.
По-перше, я не розумію отого тренду потерпіти пів книжки, щоби тобі розвиднілася суть. Тут це особливо критично. Десь до 150 сторінки текст дуже погано вичитаний, багато механічних помилок, а від побудови речень підвисаєш і мусиш перечитувати.
По-друге, потім стилістично легшає, але вилазять нюанси з героями. У більшості всього в цьому світі назва чи ім’� починається на букву А. До кінця якось звикаєш, а от до чого не можеш звикнути, то це до відсутності опису всього того народу. Коли ми когось зустрічаємо, нам двома реченнями його описують, а далі що згадаєте до фіналу, те згадаєте. Для мене вони поступово стали блідими тінями.
По-третє, найепічніші моменти історії - це коли щось горить. Не істоти, з якими побилися і забули. Не антагоніст, мотиви якого притягнуті за вуха. Не стосунки, які половину книжки виглядають як розмови по темі й без. Навіть гірше, моменти якихось зрад і прокльонів довелося перечитувати, бо я не розуміла за що і кого. Пригоди тут, у більшості, рандомні. Доки проблема не вилізла, всі сидять і п’ют� чаї. Вирішили і далі п’ют�. А ще гасять пожежі по локаціях. Спостерігати за цим було відверто нудно.
По-четверте, відсилки до Відьмака не врятували. На початку все трималося на цьому вайбі, але далі не лишилося ні цікавих монстрів, ні боїв, ні гризні між харизматичними персонажами.
Шкода, бо дебюти я люблю, але й ту пустку після фіналу та байдужість до продовження подолати не можу.
Авторці бажаю розвитку й навчання на помилках, а Віхолі уваги до текстів, глибшої за розставлені коми.
По-перше, я не розумію отого тренду потерпіти пів книжки, щоби тобі розвиднілася суть. Тут це особливо критично. Десь до 150 сторінки текст дуже погано вичитаний, багато механічних помилок, а від побудови речень підвисаєш і мусиш перечитувати.
По-друге, потім стилістично легшає, але вилазять нюанси з героями. У більшості всього в цьому світі назва чи ім’� починається на букву А. До кінця якось звикаєш, а от до чого не можеш звикнути, то це до відсутності опису всього того народу. Коли ми когось зустрічаємо, нам двома реченнями його описують, а далі що згадаєте до фіналу, те згадаєте. Для мене вони поступово стали блідими тінями.
По-третє, найепічніші моменти історії - це коли щось горить. Не істоти, з якими побилися і забули. Не антагоніст, мотиви якого притягнуті за вуха. Не стосунки, які половину книжки виглядають як розмови по темі й без. Навіть гірше, моменти якихось зрад і прокльонів довелося перечитувати, бо я не розуміла за що і кого. Пригоди тут, у більшості, рандомні. Доки проблема не вилізла, всі сидять і п’ют� чаї. Вирішили і далі п’ют�. А ще гасять пожежі по локаціях. Спостерігати за цим було відверто нудно.
По-четверте, відсилки до Відьмака не врятували. На початку все трималося на цьому вайбі, але далі не лишилося ні цікавих монстрів, ні боїв, ні гризні між харизматичними персонажами.
Шкода, бо дебюти я люблю, але й ту пустку після фіналу та байдужість до продовження подолати не можу.
Авторці бажаю розвитку й навчання на помилках, а Віхолі уваги до текстів, глибшої за розставлені коми.
February 5, 2025
Я не можу сказати, що мені не сподобалося, але є дуже багато нюансів. Окрім декількох центральних персонажів, сюжетом блукає абсолютно нічим невиразний картон, буквально у кожного стовпа є ім’�. Часом дуже важко зрозуміти, що відбувається через дуже розмиту фокалізацію, яка дуже несподівано скаче посеред сторінки.
January 26, 2025
Я не змогла дочитати. Мені сподобався задум і в цілому сюжет (я прочитала 40%). Але дуже відчувається, що це перша книга авторки. Було враження ніби це чернетка. Тут не було граматичних помилок. Але так часом хотілось, щоб текст пройшов іще одне коло редактури. Коли я зрозуміла, що силую себе, то нарешті відклала читання.
December 13, 2024
Сподобався задум, потенційно цікавий, великий світ із незвичними істотами. Але реалізація, ну дуже посередня, як на мене. По суті одна сюжетна лінія, персонажі не мають ніякої глибини, їхні вчинки нелогічні. Половину книжки вони ходять із однієї кімнати в інші, спілкуються якимись недомовками і незрозуміло про що. Якісь країні про які нам аж нічогісінько не розказали воюють між собою... Таке враження, що це якась демо версія книжки, яка тільки ще тільки має бути дороблена. Дочитав тільки силою волі. Дуже хочеться щоб українське фентезі розвивалося і щиро сподіваюсь, що письменниця врахує всі недоліки і підніме якісь своїх творів на істотно інший рівень.
January 5, 2025
Перші книга року і одразу таке попадання в сердечко ❤️
Світ цікавий, герої притягують, сюжет не дає відірватися. Я вже з нетерпінням чекаю наступну частину і дууууже сподіваюся, що вона скоро вийде, бо мене книга захопила )
Навіть не думала, що наші автори пишуть таке круте фентезі, бо до цього чула захоплені відгуки лише про закордонних авторів, а сама я в цьому жанрі не давно. Тож це дуже приємне знайомство саме з українським фентезі🫶🏻
Світ цікавий, герої притягують, сюжет не дає відірватися. Я вже з нетерпінням чекаю наступну частину і дууууже сподіваюся, що вона скоро вийде, бо мене книга захопила )
Навіть не думала, що наші автори пишуть таке круте фентезі, бо до цього чула захоплені відгуки лише про закордонних авторів, а сама я в цьому жанрі не давно. Тож це дуже приємне знайомство саме з українським фентезі🫶🏻
December 23, 2024
❝«Да� мені померти за щось».
� Дай мені жити для чогось.�
вирішила, що точно маю прочитати цю книгу, коли вона була ще на передзамовленні, мені дуже хотілось, щоб вона мені сподобалась � і таки сподобалась! ай мін, атмосферне, натхненне міфологією, фентезі з пропрацьованою світобудовою і тропом фаунд фемілі? дайте два
цікавий, великий світ, який повільно розкривається; живі персонажі, кожен з яких має свою передісторію, яка поступово розкривається читачу. дуже приємно спостерігати за головними героями, бо вони, на перший погляд, прям дуже різні, але виявляється мають щось, що їх поєднує
було цікаво читати, але якось підсумувавши, книжка здається трохи розтягнутою. можливо через те, що в героїв немає якоїсь однієї конкретної мети і вони виконують якісь дрібні справи то тут, то там. але я сподіваюсь, що в наступних частинах серії це зміниться і сюжет виглядатиме гармонічніше. однозначно чекатиму наступну частину!
🌙 тгк: пишу про тишу
� Дай мені жити для чогось.�
вирішила, що точно маю прочитати цю книгу, коли вона була ще на передзамовленні, мені дуже хотілось, щоб вона мені сподобалась � і таки сподобалась! ай мін, атмосферне, натхненне міфологією, фентезі з пропрацьованою світобудовою і тропом фаунд фемілі? дайте два
цікавий, великий світ, який повільно розкривається; живі персонажі, кожен з яких має свою передісторію, яка поступово розкривається читачу. дуже приємно спостерігати за головними героями, бо вони, на перший погляд, прям дуже різні, але виявляється мають щось, що їх поєднує
було цікаво читати, але якось підсумувавши, книжка здається трохи розтягнутою. можливо через те, що в героїв немає якоїсь однієї конкретної мети і вони виконують якісь дрібні справи то тут, то там. але я сподіваюсь, що в наступних частинах серії це зміниться і сюжет виглядатиме гармонічніше. однозначно чекатиму наступну частину!
🌙 тгк: пишу про тишу
December 29, 2024
Це певно було одне з найгірших фентезі прочитаних мною за останній час. Десь за 20 сторінок я нарахувала більше 250 згадок імені гг.
Альвах пішла до вікна, Альвах дивилася на краєвид, та Альвах думала що вона, Альвах, повинна це зробити. Альвах відійшла від вікна.
Я звісно утрую але як ви розумієте не буває диму без полум'я.
Як на мене за ідею був притягнутий сюжет з Відьмака, в якому Геральд (Альвах) якому нахрін не здалась та Цирі (Ніран) спочатку не розуміє що робити з тою дитиною а потім не розуміє що робити без неї. До того ж Цирі (Нірана) шукають всі і вся...
Да, у цієї історії повинен був бути гарний меседж, дім - це рідні люди, за яких варто боротися. Да, повине бути цікавий світ. Але все настільки кострубато написано, що дива не склалося. Хух намагався врятувати ситуацію, але навіть йому не вдалося )
Альвах пішла до вікна, Альвах дивилася на краєвид, та Альвах думала що вона, Альвах, повинна це зробити. Альвах відійшла від вікна.
Я звісно утрую але як ви розумієте не буває диму без полум'я.
Як на мене за ідею був притягнутий сюжет з Відьмака, в якому Геральд (Альвах) якому нахрін не здалась та Цирі (Ніран) спочатку не розуміє що робити з тою дитиною а потім не розуміє що робити без неї. До того ж Цирі (Нірана) шукають всі і вся...
Да, у цієї історії повинен був бути гарний меседж, дім - це рідні люди, за яких варто боротися. Да, повине бути цікавий світ. Але все настільки кострубато написано, що дива не склалося. Хух намагався врятувати ситуацію, але навіть йому не вдалося )
November 13, 2024
Книга дуже сподобалась від початку і до самого кінця, чекаю з нетерпінням продовження! Альвах ван лав 🥰
November 23, 2024
Нове українське фентезі в яке я закохалася!
January 23, 2025
Ця книга стала моїм затишним прекрасним читанням. По вайбу схоже на мікс Деревʼянка з зарубіжними фентезі авторами. Сапковського не читала, тому не зможу судити 🙃 Читається легко, в світ поринаєш, динамічний сюжет, герої зростають. Мені буквально трохи просідав кінець, але думаю це більше частина переходу.
Вже чекаю на продовження! Відкривати українських авторів � суцільне задоволення 🥹
А яке вау оформлення! Я цю книгу хотіла з першого погляду навіть не знаючи ще, що там ховається за цією шикарною обкладинкою 🫶🏻
Вже чекаю на продовження! Відкривати українських авторів � суцільне задоволення 🥹
А яке вау оформлення! Я цю книгу хотіла з першого погляду навіть не знаючи ще, що там ховається за цією шикарною обкладинкою 🫶🏻
Read
December 22, 2024це було одне з найкращих фентезі які я читала
December 21, 2024
Чудовий задум, але далеко не досконала реалізація. Занадто багато, мені як читачу, треба було здогадуватись. Багато сцен написані так, неначе я вже вкурсі про що авторка пише.
Сподіваюсь, в другій книзі цього буде менше, бо ідея гуд.
Сподіваюсь, в другій книзі цього буде менше, бо ідея гуд.
December 19, 2024
Варто відразу зізнатись, що я не планував читати цей роман. Не те щоб я мав ворожість до Віхоли (їхні книжки в моїй бібліотеці не дадуть збрехати) чи взагалі відрікався від фантастичної серії Віхоли, ні, просто якось не складалось. Все це змінилось, коли мене попросили піти на подію Віхоли, що була присвячена їхнім фантастичним книжкам, і я подумав: “� не маю морального права піти на цю подію не прочитавши хоча б однієї книжки з серії!�.
Тож, як можна зрозуміти з цього умовного вступу, високих очікувань до твору я не мав. І навіть якби мав, то швидше за все, я б залишився задоволеним. Вовчі землі, котре було дебютним романом Наталії Заруднюк, це прям дуже гарне фентезі, звісно зі своїми маленькими гріхами, про які я ще згадаю, але твір гарний.
Мені сподобалося, як в сетингу світу органічно поєднуються українські та скандинавські мотиви. Органічно вплітаються українські нотки в стилі Марка Проклятого як реальної персони в середині твору чи характерників на позначення одного з “підкласі� чаклунів�, чи мавок як одного з “монстрів�, а з іншої сторони в нас є але, як одна з рас у світі, закони під скандинавські імена в персонажів і взагалі такий більш скандинавський настрій світу. Це прям класно.
Ще з позитивного � головні персонажі. Кожен з них відчувається а) живим; б) вайбовим; в) на своєму місці. Особливо Альвах � це просто персонажка ікона, персонажка вайб, особливо її арка зміни під впливом життя разом з Ніріаном. Але ось сам Ніріан� Він прикольний, безсумнівно, і його взаємодія з невідомим для нього світом альвів дуже мила, але його амнезія�
Ще з маленьких гріхів це побудова структури оповіді на початку роману. Бо в пролозі нам показують як Ніріан тікає з королівства і зустрічає Альвах. А потім БАЦ! і ти читаєш пару десятків сторінок подій котрі відбуваються до першого розділу і тобі це взагалі ніяк не пояснюють. Тобто ти закінчуєш розділ на тому, як Ніріан б’єтьс� з відьмою і ось вже наступні розділи ти читаєш, як Альвах “полю� на монстрів� і як вона потім їде допомагати Ліалу з Марком Проклятим і тільки сторінок через 95 (я читав в електронній версії) оповідь плавно перетікає в події що відбулися в кінці прологу і ти виявляєш, що, по-перше, ти вже встиг забути про той пролог, по-друге, та відьма з котрою бився Ніріан то Альвах, по-третє, ти прочитав 90 сторінок умовного флешбеку.
Чесно, оці розділи з Альвах і Марком Проклятим дуже класні і вони мені дійсно сподобались. Але на мою думку їх треба було ставити перед прологом. Бо той факт, що ти читаєш десяток сторінок прологу, аби після того про той пролог забули майже на сотню сторінок відчувається доволі дивно. Або можна було б скоротити полювання Марка в самій книжці, натомість випустивши його окремим оповіданням, якби Марко не мусив грати мінорну роль в другому акті історії.
Ще з дрібного мені не вистачило уваги Даріону, Ідрісу та Раді. Альвах і компанія доволі часто згадують про них і дають крихти інформації. І все та нічого, якби ця трій��я все більше не ставала активними персонами в сюжеті і тобі хотілось би дізнатися про них більше. Але варто визнати, що про Раду нам розповідають дещо більше і це радує. Але, як я можу судити з фінального розділу, в подальших частинах циклу цієї трійці має стати більше і я нарешті дізнаюсь більше про Ідріса з Даріоном, і що в них було з Альвах.
В будь-якому випадку всі мої зауваги дуже мінорні і не псують враження від самого роману, котрий вийшов міцним дебютним фентезі для авторки і гарним зачином для серії, що затягує в себе примушуючи з нетерпінням чекати, що ж буде далі. Сподіваюсь Вовчі землі захоплять вас так само як і мене!
Тож, як можна зрозуміти з цього умовного вступу, високих очікувань до твору я не мав. І навіть якби мав, то швидше за все, я б залишився задоволеним. Вовчі землі, котре було дебютним романом Наталії Заруднюк, це прям дуже гарне фентезі, звісно зі своїми маленькими гріхами, про які я ще згадаю, але твір гарний.
Мені сподобалося, як в сетингу світу органічно поєднуються українські та скандинавські мотиви. Органічно вплітаються українські нотки в стилі Марка Проклятого як реальної персони в середині твору чи характерників на позначення одного з “підкласі� чаклунів�, чи мавок як одного з “монстрів�, а з іншої сторони в нас є але, як одна з рас у світі, закони під скандинавські імена в персонажів і взагалі такий більш скандинавський настрій світу. Це прям класно.
Ще з позитивного � головні персонажі. Кожен з них відчувається а) живим; б) вайбовим; в) на своєму місці. Особливо Альвах � це просто персонажка ікона, персонажка вайб, особливо її арка зміни під впливом життя разом з Ніріаном. Але ось сам Ніріан� Він прикольний, безсумнівно, і його взаємодія з невідомим для нього світом альвів дуже мила, але його амнезія�
Ще з маленьких гріхів це побудова структури оповіді на початку роману. Бо в пролозі нам показують як Ніріан тікає з королівства і зустрічає Альвах. А потім БАЦ! і ти читаєш пару десятків сторінок подій котрі відбуваються до першого розділу і тобі це взагалі ніяк не пояснюють. Тобто ти закінчуєш розділ на тому, як Ніріан б’єтьс� з відьмою і ось вже наступні розділи ти читаєш, як Альвах “полю� на монстрів� і як вона потім їде допомагати Ліалу з Марком Проклятим і тільки сторінок через 95 (я читав в електронній версії) оповідь плавно перетікає в події що відбулися в кінці прологу і ти виявляєш, що, по-перше, ти вже встиг забути про той пролог, по-друге, та відьма з котрою бився Ніріан то Альвах, по-третє, ти прочитав 90 сторінок умовного флешбеку.
Чесно, оці розділи з Альвах і Марком Проклятим дуже класні і вони мені дійсно сподобались. Але на мою думку їх треба було ставити перед прологом. Бо той факт, що ти читаєш десяток сторінок прологу, аби після того про той пролог забули майже на сотню сторінок відчувається доволі дивно. Або можна було б скоротити полювання Марка в самій книжці, натомість випустивши його окремим оповіданням, якби Марко не мусив грати мінорну роль в другому акті історії.
Ще з дрібного мені не вистачило уваги Даріону, Ідрісу та Раді. Альвах і компанія доволі часто згадують про них і дають крихти інформації. І все та нічого, якби ця трій��я все більше не ставала активними персонами в сюжеті і тобі хотілось би дізнатися про них більше. Але варто визнати, що про Раду нам розповідають дещо більше і це радує. Але, як я можу судити з фінального розділу, в подальших частинах циклу цієї трійці має стати більше і я нарешті дізнаюсь більше про Ідріса з Даріоном, і що в них було з Альвах.
В будь-якому випадку всі мої зауваги дуже мінорні і не псують враження від самого роману, котрий вийшов міцним дебютним фентезі для авторки і гарним зачином для серії, що затягує в себе примушуючи з нетерпінням чекати, що ж буде далі. Сподіваюсь Вовчі землі захоплять вас так само як і мене!
December 29, 2024
- Перші 120 сторінок були важкими. Потім почалася основна історія , і мені було цікаво, чим закінчиться. Гарна історія.
- Мені сподобався світ, в якому є відун(к)и, характерники , топельці, русалки, хухи, потерчата тощо. Як рідні. )))
- Персонажі деякі живуть спогадами про минулу війну і передчуттям війни наступної. Боляче за них. І за нас.
- Персонажі часто розмовляють натяками, пів натяками, поглядами і оце все. Хочеться попросити видавництво платити більше своїм редакторам і коректорам.
За жанром - підліткове фентезі.
- Мені сподобався світ, в якому є відун(к)и, характерники , топельці, русалки, хухи, потерчата тощо. Як рідні. )))
- Персонажі деякі живуть спогадами про минулу війну і передчуттям війни наступної. Боляче за них. І за нас.
- Персонажі часто розмовляють натяками, пів натяками, поглядами і оце все. Хочеться попросити видавництво платити більше своїм редакторам і коректорам.
За жанром - підліткове фентезі.
January 11, 2025
Часом траплялися уривки де взагалі не зрозумілий контекст. Це було...дивно, але такого мало тож враження не псує.
Ну наприклад:
"Я води принесла, � у кімнаті залунав відсторонений голос Агни. Одразу потому Альвах відчула запах паленого � Агна запалила суху тріску від свічки та вкинула у воду. Та погасла, зашипівши. � Теплої."
Я до цього часу намагаюсь зрозуміти цю сцену і в мене не выходить. Навіщо це, загадка, на сюжет ніяк не впливає.
Ну наприклад:
"Я води принесла, � у кімнаті залунав відсторонений голос Агни. Одразу потому Альвах відчула запах паленого � Агна запалила суху тріску від свічки та вкинула у воду. Та погасла, зашипівши. � Теплої."
Я до цього часу намагаюсь зрозуміти цю сцену і в мене не выходить. Навіщо це, загадка, на сюжет ніяк не впливає.
February 12, 2025
Світ - гарно збудований і по-фентезійному затишний. Головна персонажка - дуже цікава, сильна, попри слабкість. Основні стосунки в романі - лінія про прийняття, почуття жінки, яка хоче захистити когось молодшого слабшого. Романтична лінія є і теж не шаблонна - партнер показує почуття теж через безумовний захист слабшого. Щось в тому є про вірність.
Втім, сюжет трохи мені не у всьому звʼязався, тому 3.5.
Втім, сюжет трохи мені не у всьому звʼязався, тому 3.5.
March 20, 2025
це було... відверто погано. незахопливо, неорганічно та страшенно кострубато :( оповідь тут невиправдано затягнута в одних місцях, а в більшості інших � обірвана та вкрай незграбна. на таку немалу кількість сторінок в цій книжці взагалі дуже мало бодай якогось змісту, а про відсутність якихось слушних описів чи характеризацій взагалі мовчу. ділу не помагає й той факт, що й сама мова авторки та манера її оповіді � надзвичайно, до сліз просто кострубата, тож зрештою і й так не надто доладний сюжет ще більше шпортається.
у цієї історії безперечно прикольна задумка, пристойна атмосфера й доволі симпатичний сеттинг, але яке ж незграбне у всього виконання, господи боже... персонажі якісь непропрацьовані, стосунки між ними непереконливі, емоцій ніде нема, а ота вервечка сюжетних епізодів та більш глобальне тло історії � бліді та мляві до неможливості. я до останнього силувалась дати цій історії шанс та воліла вгледіти хоча б якісь дрібнички, що б викликали мою прихильність, однак мушу визнати свою поразку.
// якби щось схоже мені трапилось у вигляді прохідного англомовного фентезі, я б ще на третині вліпила тут одну зірочку та закинула б це все без жодних докорів сумління, але ж це дебют нової для мене авторки, це сучукрліт, з якою мені кортить знайомитись та яку хочеться підтримати, тож я, як ідіотка, поперла до кінця й вперто сподівалась на диво--- коротше, шкодую, що витратила на це стільки свого часу, бо весь цей досвід врешті дуже прикрий й до нудоти маркітний.
(1.75)
у цієї історії безперечно прикольна задумка, пристойна атмосфера й доволі симпатичний сеттинг, але яке ж незграбне у всього виконання, господи боже... персонажі якісь непропрацьовані, стосунки між ними непереконливі, емоцій ніде нема, а ота вервечка сюжетних епізодів та більш глобальне тло історії � бліді та мляві до неможливості. я до останнього силувалась дати цій історії шанс та воліла вгледіти хоча б якісь дрібнички, що б викликали мою прихильність, однак мушу визнати свою поразку.
// якби щось схоже мені трапилось у вигляді прохідного англомовного фентезі, я б ще на третині вліпила тут одну зірочку та закинула б це все без жодних докорів сумління, але ж це дебют нової для мене авторки, це сучукрліт, з якою мені кортить знайомитись та яку хочеться підтримати, тож я, як ідіотка, поперла до кінця й вперто сподівалась на диво--- коротше, шкодую, що витратила на це стільки свого часу, бо весь цей досвід врешті дуже прикрий й до нудоти маркітний.
(1.75)
January 25, 2025
Осилила дві третини історії і зрозуміліше не стало. Все ще зберігається враження, що почала читати з другого тома, тому мені невідомі передісторії персонажів, їх мотиви і шо тут взагалі відбувається.
Набридло, дочитувати не буду, продовженням не цікавитимусь.
Набридло, дочитувати не буду, продовженням не цікавитимусь.
January 25, 2025
Якщо в загальному про книгу то була доволі непоганим початком до серії, трохи недостатньо продуманою, але принаймні з прописаними персонажами. Перші сто сторінок були без тайпо які я б помітила, але чим далі тим більше вони попадались. Не очікуйте що це буде з українським сетінгом (як це думала я) крім як матиме частково нашу міфологію. І так, хоч початок дуже нагадував Відьмака, самі історії і персонажі як на мене достатньо різні щоб це залишилось лише нагадуванням. Мені були до вподоби добра кількість цитаток, і окремо посміялась з Алії на кінці книги.
Персонажі були доволі непоганими, в більшості я спокійно їх відрізняла одне від одного. Просто деякі персонажі, навіть поміж головних, були явно більш гарно прописаними, ніж інші. Наші головні персонажі - Альвах та Ніран - найкраще вирізнялись з поміж інших. Найбільший мінус це те що я місцями просто не вдуплювала чому якийсь персонаж робив щось, окрім як пані авторка хотіла посунути події в якийсь бік, і не придумала як то зробити краще. Як на прикладі того як Альвах забрала до себе Нірана, чомусь і нащось. Я зазвичай люблю історії з found family тропом тож особливо цим не переймалась, та й їх подальші взаємодії були доволі цікавими і непогано розписаними, але авторка так нормально й не пояснила чому саме Альвах як любителька самітності вирішила зайнятись всиновленням рандомних підлітків.
Стиль письма мені подобався, він був надзвичайно простим проте як на першу книгу авторки - саме те. Без проблем звісно не обійшлося, як наприклад діалоги які місцями абсолютно не були зрозумілими скільки б я їх не перечитувала (особливо в районі 267ї сторінки), і те як події/місця скакали між параграфами. Але найбільше мені не сподобались сцени битв. Вони були дуже погано описаними (я знову ж таки не розуміла що відбувається чи як воно відбувається), схожими між собою (як мінімум три різні персонажі були описані як “пірнув під його праву руку�, не точна цитата але суть зрозуміла). Мені настільки ці описи не подобались що до середини книги я просто хтіла щоб їх більше не було. З поміж усіх погано описаних битв, напевно найгірша це битва з розбійниками
За структурою розповідь трохи дивна, оскільки є пролог, потім ми йдемо (в як виявиться) у флешбек що розказуватиме про декілька тижнів до подій в пролозі, потім ми переходимо в події прологу, і за винятком декількох подальших невеличких флешбеків, події побудовані хронологічно.
До світобудови в мене дуже багато запитань. Найбільше - як працює магія? Яка різниця між магією різних там некромантів, характерників і тд? Яка різниця в силі між ними та звичайними воїнами?! Наскільки рідкісні маги і магія? В основному мене бісила відсутність більш-менш чіткого пояснення різниці в силах, від чого я не могла зрозуміти які ставки чи що можливо і неможливо зробити. Політична ситуація так і лишилась містичним чимось, де-не-де було сказано про якісь там старі міжусобиці, чи що якась там територія була союзниками Сивих Лісів� ніц не пояснено в загальному, і оскільки історія милиться на політичний і військовий конфлікт між цими всіма державами, було б добре мати хоч якесь уявлення, що собою представляють ці самі держави.
Ох логіка, чому в українських авторів фентезі з тобою так все погано?
Персонажі були доволі непоганими, в більшості я спокійно їх відрізняла одне від одного. Просто деякі персонажі, навіть поміж головних, були явно більш гарно прописаними, ніж інші. Наші головні персонажі - Альвах та Ніран - найкраще вирізнялись з поміж інших. Найбільший мінус це те що я місцями просто не вдуплювала чому якийсь персонаж робив щось, окрім як пані авторка хотіла посунути події в якийсь бік, і не придумала як то зробити краще. Як на прикладі того як Альвах забрала до себе Нірана, чомусь і нащось. Я зазвичай люблю історії з found family тропом тож особливо цим не переймалась, та й їх подальші взаємодії були доволі цікавими і непогано розписаними, але авторка так нормально й не пояснила чому саме Альвах як любителька самітності вирішила зайнятись всиновленням рандомних підлітків.
Стиль письма мені подобався, він був надзвичайно простим проте як на першу книгу авторки - саме те. Без проблем звісно не обійшлося, як наприклад діалоги які місцями абсолютно не були зрозумілими скільки б я їх не перечитувала (особливо в районі 267ї сторінки), і те як події/місця скакали між параграфами. Але найбільше мені не сподобались сцени битв. Вони були дуже погано описаними (я знову ж таки не розуміла що відбувається чи як воно відбувається), схожими між собою (як мінімум три різні персонажі були описані як “пірнув під його праву руку�, не точна цитата але суть зрозуміла). Мені настільки ці описи не подобались що до середини книги я просто хтіла щоб їх більше не було. З поміж усіх погано описаних битв, напевно найгірша це битва з розбійниками
За структурою розповідь трохи дивна, оскільки є пролог, потім ми йдемо (в як виявиться) у флешбек що розказуватиме про декілька тижнів до подій в пролозі, потім ми переходимо в події прологу, і за винятком декількох подальших невеличких флешбеків, події побудовані хронологічно.
До світобудови в мене дуже багато запитань. Найбільше - як працює магія? Яка різниця між магією різних там некромантів, характерників і тд? Яка різниця в силі між ними та звичайними воїнами?! Наскільки рідкісні маги і магія? В основному мене бісила відсутність більш-менш чіткого пояснення різниці в силах, від чого я не могла зрозуміти які ставки чи що можливо і неможливо зробити. Політична ситуація так і лишилась містичним чимось, де-не-де було сказано про якісь там старі міжусобиці, чи що якась там територія була союзниками Сивих Лісів� ніц не пояснено в загальному, і оскільки історія милиться на політичний і військовий конфлікт між цими всіма державами, було б добре мати хоч якесь уявлення, що собою представляють ці самі держави.
Ох логіка, чому в українських авторів фентезі з тобою так все погано?
February 8, 2025
4.5⭐️
«Що рівняє живого з мертвим?»
Вогонь.
І вогонь був усюди.
Динамічно-містичне фентезі з українською міфологією, скандинавським впливом, детективом та навіть нотками арт-хаусу 🌲🫎
Це було вау. Як для дебюту � вау у квадраті. Мене, людину яка обожнює гори, підкупила вже сама обкладинка і вайб лісів та гір. Якщо оцінювати цю книгу лише за атмосферністю, то ця � найбільш комфортна для мене. Авторка перша за все хотіла показати у «Вовчих землях» ДІМ, тому за це я їй вдячна. Пані Наталія описувала трилогію словом «зима» і це дійсно так, особливо ця книга підходить для місяця лютого або дуже ранньої весни.
Тепер по порядку. Так, тут дуже динамічний сюжет. Спершу ми дізнаємось про незнайомця, який від чогось тікає. Потім нас раптово переносить в недалеке минуле, яке розповідає про так звану характерницю та її особливості виконання роботи (тут якраз малесенький детектив, де вона намагається розвʼязати пару справ). Протягом книги нас постійно кидає з одного таймлайну в інший, але саме таке я й обожнюю, тому для мене це плюс. Не завжди, правда, можна одразу зрозуміти що відбувається (особливо коли просто описується як прокидається і поживає нечисть, від якої каламутиться вода і волосся стає дибки � трішки арт-хаусу вам хату), але це було кайфово!🦌
Скандинавський та «Відьмаковський» вплив є, він великий, майже всі імена та назви не звичайні для нас, але красиві. Хоча я часто плуталась саме в місцях, країнах та землях. Будьте дуже уважні під час прочитання!
Головна героїня Альвах � богиня сарказму, її цитати завжди викликали приємні емоції. Вона тепер стане однією з моїх улюблених персонажок, I swear! Те, як вона називає замок «гадюшником» 😭ну вона! Єдине що, так поки що в першій книзі не все зрозуміло про її минуле. Розумію, що так задумано, але події розповідаються надто хаотично, не по порядку, і важко зрозуміти в який період часу це з нею відбувалось. Її стосунки з Ніраном це 💔 я не буду спойлерити, але в кінці я вже ледь не ридала. Вони обоє стали для мене дорогими та важливими, вони як мати і син, а цей троп віднайденої родини для мене завжди на вершині🤧 ті вічні підколи одне одного шикарні
Інші персонажі також топ, особливо сподобався Варґар! Також там було декілька моментів, наприклад з трояндами (if u know u know), де я хотіла пустити сльозу
Тут є любовна лінія, дуже маленька, яка лише прочитується між рядків, але це той момент, коли її нібито і немає, але вона є, і це набагато краще за будь-який інший любовний троп
Що не сподобалось, так це військові питання. Я люблю книги про війну та політику, але тут було все надто заплутано. Було враження, ніби я читаю другу частину книги, а не першу. Я б хотіла, щоб був окремий розділ, де писало про всі минулі війни між тими і тими, а то нам про них розповідали лише з діалогів як у фільмах, і якщо хочеш дійсно зрозуміти що сталося між державами, то треба весь час складати пазл до купи і все памʼятати. Після закриття книги я частенько забувала що було між країнами якраз через брак деталізації подій. Сподіваюсь, в наступних частинах будуть подробиці
У висновку це було крута подорож Межею і Сивих Лісів, яка залишила приємні емоції. Тут було багато неочікуваних сюжетних поворотів та інтриг, хороших та сильних цитат. Не ставлю 5 зірок лише через нестачу деталей, а так дякую, чекатиму продовження 💚
«Що рівняє живого з мертвим?»
Вогонь.
І вогонь був усюди.
Динамічно-містичне фентезі з українською міфологією, скандинавським впливом, детективом та навіть нотками арт-хаусу 🌲🫎
Це було вау. Як для дебюту � вау у квадраті. Мене, людину яка обожнює гори, підкупила вже сама обкладинка і вайб лісів та гір. Якщо оцінювати цю книгу лише за атмосферністю, то ця � найбільш комфортна для мене. Авторка перша за все хотіла показати у «Вовчих землях» ДІМ, тому за це я їй вдячна. Пані Наталія описувала трилогію словом «зима» і це дійсно так, особливо ця книга підходить для місяця лютого або дуже ранньої весни.
Тепер по порядку. Так, тут дуже динамічний сюжет. Спершу ми дізнаємось про незнайомця, який від чогось тікає. Потім нас раптово переносить в недалеке минуле, яке розповідає про так звану характерницю та її особливості виконання роботи (тут якраз малесенький детектив, де вона намагається розвʼязати пару справ). Протягом книги нас постійно кидає з одного таймлайну в інший, але саме таке я й обожнюю, тому для мене це плюс. Не завжди, правда, можна одразу зрозуміти що відбувається (особливо коли просто описується як прокидається і поживає нечисть, від якої каламутиться вода і волосся стає дибки � трішки арт-хаусу вам хату), але це було кайфово!🦌
Скандинавський та «Відьмаковський» вплив є, він великий, майже всі імена та назви не звичайні для нас, але красиві. Хоча я часто плуталась саме в місцях, країнах та землях. Будьте дуже уважні під час прочитання!
Головна героїня Альвах � богиня сарказму, її цитати завжди викликали приємні емоції. Вона тепер стане однією з моїх улюблених персонажок, I swear! Те, як вона називає замок «гадюшником» 😭ну вона! Єдине що, так поки що в першій книзі не все зрозуміло про її минуле. Розумію, що так задумано, але події розповідаються надто хаотично, не по порядку, і важко зрозуміти в який період часу це з нею відбувалось. Її стосунки з Ніраном це 💔 я не буду спойлерити, але в кінці я вже ледь не ридала. Вони обоє стали для мене дорогими та важливими, вони як мати і син, а цей троп віднайденої родини для мене завжди на вершині🤧 ті вічні підколи одне одного шикарні
Інші персонажі також топ, особливо сподобався Варґар! Також там було декілька моментів, наприклад з трояндами (if u know u know), де я хотіла пустити сльозу
Тут є любовна лінія, дуже маленька, яка лише прочитується між рядків, але це той момент, коли її нібито і немає, але вона є, і це набагато краще за будь-який інший любовний троп
Що не сподобалось, так це військові питання. Я люблю книги про війну та політику, але тут було все надто заплутано. Було враження, ніби я читаю другу частину книги, а не першу. Я б хотіла, щоб був окремий розділ, де писало про всі минулі війни між тими і тими, а то нам про них розповідали лише з діалогів як у фільмах, і якщо хочеш дійсно зрозуміти що сталося між державами, то треба весь час складати пазл до купи і все памʼятати. Після закриття книги я частенько забувала що було між країнами якраз через брак деталізації подій. Сподіваюсь, в наступних частинах будуть подробиці
У висновку це було крута подорож Межею і Сивих Лісів, яка залишила приємні емоції. Тут було багато неочікуваних сюжетних поворотів та інтриг, хороших та сильних цитат. Не ставлю 5 зірок лише через нестачу деталей, а так дякую, чекатиму продовження 💚
Displaying 1 - 30 of 52 reviews
Can't find what you're looking for?
Get help and learn more about the design.