What do you think?
Rate this book
Як читати українських класиків
«Як читати українських класиків» � нова книжка літературознавця Ростислава Семківа.
У виданні проаналізовано ключові постаті української літератури та їх найбільш визначні тексти, що вплинули на хід літературного процесу. Запропоновано мапу � як рухатися і що читати, як вловлювати неочевидні зв’язк� і контексти. А головне � як отримувати задоволення від української літератури.
Ростислав Семків пропонує багатопланове бачення історії нашої літератури і дає можливість переглянути стереотипи й упередження, сформовані до української літератури в школі чи університеті.
Книга буде корисна всім, хто прагне поглибити, систематизувати або перезавантажити свої знання з української літератури.
У виданні проаналізовано ключові постаті української літератури та їх найбільш визначні тексти, що вплинули на хід літературного процесу. Запропоновано мапу � як рухатися і що читати, як вловлювати неочевидні зв’язк� і контексти. А головне � як отримувати задоволення від української літератури.
Ростислав Семків пропонує багатопланове бачення історії нашої літератури і дає можливість переглянути стереотипи й упередження, сформовані до української літератури в школі чи університеті.
Книга буде корисна всім, хто прагне поглибити, систематизувати або перезавантажити свої знання з української літератури.
296 pages, Hardcover
Published January 1, 2024
46 people are currently reading
333 people want to read
About the author
Ростислав Семків
17books136followersРостислав Семків - український письменник, літературознавець, літературний критик, перекладач, видавець, доцент Національного університету «Києво-Могилянська Академія».
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 30 reviews
Read
December 10, 2024Це спроба заохотити людей прочитати десять авторів з української класики (Сковорода, Котляревський, Коцюбинський, Кобилянська, Леся Українка, Франко, Тарас Шевченко, Хвильовий, Стус, Антонич) - вперше чи після довгої паузи зі шкільної програми. І підказати, як взятися до їхньої творчості так, щоб не було шкільних флешбеків до казенних кліше і силуваних спроб відгадати, що хотів сказати автор: усі ці твори мають сприйматися як передовсім приємний читацький досвід, органічна частина свого тогочасного європейського пейзажу (Франко існує на одній географічній і інтелектуальній карті з Фрейдом і Захер-Мазохом, скажімо) - і літературного світу загалом (скажімо, багато цих сюжетів вкладаються в мономіф Кемпбелла, а отже, навіть якщо вони не знайомі вам зі шкільної лави, то знайомі з "Гаррі Поттера" чи "Гри престолів"). Їхні теми мають сприйматися не як щось таке відсторонено-музейне, вони розмірковують про проблеми, які актуальні для нас зараз.
І хоча я дуже-дуже згодна з цим підходом, для мене ця книжка не дуже робе, але судячи з того, що робе для багатьох інших читачів, це теж комплімент викладацькому хисту пана Ростислава - бо приблизно цей же підхід до розповіді про літературу, безумовно, був ефективним в могилянські часи, тож якщо я запам'ятала ті месіджі тоді й зацікавлена в якійсь іншій розмові зараз, бо конкретно ця розмова вже була, то це зокрема заслуга тогочасних лекцій.
(Я не читала очима, а слухала аудіоверсію на абуку в добрій начитці Макарова, тому ілюстративних цитат менше, ніж хотілося б)
Коротше, зараз для мене не дуже спрацювали зокрема такі штуки:
* спроба подати тексти як актуальні - дуже правильна, але подекуди сплощує цей читацький досвід. Якщо говорити, що Шевченко наше все тому, що писав про кривавий режим, а Хвильовий - бо попереджав, що приносить російська окупація, то це мало що пояснює: про кривавий режим писав багато хто, але чому саме Шевченко посідає канонічний статус? Чи "Я (Романтика)" справді попередження про російську окупацію - чи загалом про низьку опірність злу і роздвоєність людської душі, спроможної на багато страшного заради красивих ідей? і т.д., і т.і.
* і якраз аналізу конкретних текстів мені трохи забракло - чи то пак, можливо, тут аналіз зосереджений не на тому, що цікаво мені. (Скажімо, можна, звісно, казати, що "Гайдамаки" - про праведний народний гнів і про вогонь війни, в якому гине зокрема цивільне населення і діти Гонти, але ж у тексті все складніше, діти Гонти не гинуть просто так, Гонта убиває своїх дітей, що дуже сильно проблематизує всю історію - але це тут не в фокусі, хоча мені здається досить-таки важливим сюжетом). Я розумію, що наголошувати на літературних паралелях і перегуках - це найбільш енергозберігальний варіант, коли потрібно швидко заінтригувати читача і подати можливі маршрути подальших літературних мандрів! Але подекуди паралелі з сучасним маскультом видавалися трошки натягнутими, просто щоб було, в дусі гау-ду-ю-ду-феллоу-кідз. В цю ж категорію потрапляють літературознавчі спрощення штибу того, що добрий вірш мусить бути оригінальним, очуднювати досвід дійсності й активно послуговуватися метафорами (це переконання правдиве для дуже конкретних історичних моментів і літературних течій, але, ну, далеко не всіх) - інакше кажучи, коли потрібно пояснити, чому цей модерністський автор вважається добрим модерністським автором, то можна сказати й так, але в інших епох і течій можуть бути геть інші критерії.
* врешті, для мене навіть кпини з російської класики не працюють. я, звичайно, згодна, що їхня література наскрізь імперська і потребує перепрочитання під цим оглядом, і що українська література значно живіша, і що навіть давні наші тексти актуальні для нас зараз (погляньмо, скільки музичних переспівів тих самих Сковороди і Шевченка! пушкіни всякі до такого не доробилися). але якщо постійно наголошувати на "похмурій болотній класиці" і такій всій риториці, то починає здаватися, ніби проблема їхніх геноцидальних планів полягає в тому, що на місці вирізаних наших людей і стертої нашої культури вони намагаються насадити щось погане. але ж геноцидальні плани погані самі по собі, просто так, навіть якби вони насаджували Шекспіра, Гете й Мурасакі Шікібу (підставте свої улюблені імена зі світового канону)! тобто тут не треба сперечатися про те, чи чогось варта росліт - її проблема в наших краях у тому, що нею заміняють знищених українських авторів, що вона виступає символом російського домінування і що розмова про російську культуру стає індульгенцією, щоб не говорити про російські злочини (і тим паче всі на заході сором'язливо не говорять про її місце в легітимізації російських злочинів; але це геть окрема розмова від естетичної цінності, історії впливів тощо).
Загалом, з цьогорічних актуалізацій класики мене більше інтригували "Живі" Михеда, де я теж не з усім згодна (це й не треба!), але мені досі не йде з думок та цілісна і страшненька візія (треба нарешті відгук зібратися й написати, чи що). Але якщо вам потрібен путівник українською літературою після довгої паузи, то це теж вдале місце, щоб почати і скласти собі подальший маршрут!
І хоча я дуже-дуже згодна з цим підходом, для мене ця книжка не дуже робе, але судячи з того, що робе для багатьох інших читачів, це теж комплімент викладацькому хисту пана Ростислава - бо приблизно цей же підхід до розповіді про літературу, безумовно, був ефективним в могилянські часи, тож якщо я запам'ятала ті месіджі тоді й зацікавлена в якійсь іншій розмові зараз, бо конкретно ця розмова вже була, то це зокрема заслуга тогочасних лекцій.
(Я не читала очима, а слухала аудіоверсію на абуку в добрій начитці Макарова, тому ілюстративних цитат менше, ніж хотілося б)
Коротше, зараз для мене не дуже спрацювали зокрема такі штуки:
* спроба подати тексти як актуальні - дуже правильна, але подекуди сплощує цей читацький досвід. Якщо говорити, що Шевченко наше все тому, що писав про кривавий режим, а Хвильовий - бо попереджав, що приносить російська окупація, то це мало що пояснює: про кривавий режим писав багато хто, але чому саме Шевченко посідає канонічний статус? Чи "Я (Романтика)" справді попередження про російську окупацію - чи загалом про низьку опірність злу і роздвоєність людської душі, спроможної на багато страшного заради красивих ідей? і т.д., і т.і.
* і якраз аналізу конкретних текстів мені трохи забракло - чи то пак, можливо, тут аналіз зосереджений не на тому, що цікаво мені. (Скажімо, можна, звісно, казати, що "Гайдамаки" - про праведний народний гнів і про вогонь війни, в якому гине зокрема цивільне населення і діти Гонти, але ж у тексті все складніше, діти Гонти не гинуть просто так, Гонта убиває своїх дітей, що дуже сильно проблематизує всю історію - але це тут не в фокусі, хоча мені здається досить-таки важливим сюжетом). Я розумію, що наголошувати на літературних паралелях і перегуках - це найбільш енергозберігальний варіант, коли потрібно швидко заінтригувати читача і подати можливі маршрути подальших літературних мандрів! Але подекуди паралелі з сучасним маскультом видавалися трошки натягнутими, просто щоб було, в дусі гау-ду-ю-ду-феллоу-кідз. В цю ж категорію потрапляють літературознавчі спрощення штибу того, що добрий вірш мусить бути оригінальним, очуднювати досвід дійсності й активно послуговуватися метафорами (це переконання правдиве для дуже конкретних історичних моментів і літературних течій, але, ну, далеко не всіх) - інакше кажучи, коли потрібно пояснити, чому цей модерністський автор вважається добрим модерністським автором, то можна сказати й так, але в інших епох і течій можуть бути геть інші критерії.
* врешті, для мене навіть кпини з російської класики не працюють. я, звичайно, згодна, що їхня література наскрізь імперська і потребує перепрочитання під цим оглядом, і що українська література значно живіша, і що навіть давні наші тексти актуальні для нас зараз (погляньмо, скільки музичних переспівів тих самих Сковороди і Шевченка! пушкіни всякі до такого не доробилися). але якщо постійно наголошувати на "похмурій болотній класиці" і такій всій риториці, то починає здаватися, ніби проблема їхніх геноцидальних планів полягає в тому, що на місці вирізаних наших людей і стертої нашої культури вони намагаються насадити щось погане. але ж геноцидальні плани погані самі по собі, просто так, навіть якби вони насаджували Шекспіра, Гете й Мурасакі Шікібу (підставте свої улюблені імена зі світового канону)! тобто тут не треба сперечатися про те, чи чогось варта росліт - її проблема в наших краях у тому, що нею заміняють знищених українських авторів, що вона виступає символом російського домінування і що розмова про російську культуру стає індульгенцією, щоб не говорити про російські злочини (і тим паче всі на заході сором'язливо не говорять про її місце в легітимізації російських злочинів; але це геть окрема розмова від естетичної цінності, історії впливів тощо).
Загалом, з цьогорічних актуалізацій класики мене більше інтригували "Живі" Михеда, де я теж не з усім згодна (це й не треба!), але мені досі не йде з думок та цілісна і страшненька візія (треба нарешті відгук зібратися й написати, чи що). Але якщо вам потрібен путівник українською літературою після довгої паузи, то це теж вдале місце, щоб почати і скласти собі подальший маршрут!
October 9, 2024
Це справді максимально кайфова книга. Якби я так умів, якби я міг не спати, то дочитав би її ще в ніч першої доби від початку читання. "Як читати українських класиків і кайфувати від цього" Ростислава Семківа неможливо відкласти, та і не хочеться.
Автор обґрунтовує свій вибір десяти найголовніших представників українського красного письменства і кожному знаходить час та місце в структурі книги.
Ось вони � наші найкращі, ті, без кого неможливо уявити ані української літератури, ані світової культури в такому вигляді, до якого ми зараз дожилися: Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Микола Хвильовий, Богдан-Ігор Антонич, Василь Стус.
З Ростиславом Семківим складно сперечатися, коли він у чітко структурованому і написаному без зайвого пафосу, але з гумором, вайбовому і страшенно цікавому тексті відверто звертається до читачів, мовляв "Ви забили? Ви забули? То я вам напам'ятаю!".
Хто вони? Як стали письменниками і чому їх вважають класиками? Що написали? Які їхні твори обов'язково треба прочитати і в якому порядку це краще робити? Чому так? Що там є такого важливого або цікавого? Де шукати додаткову інформацію, куди пірнати при бажанні заглибитися у вивчення кожного з цих авторів та авторок?
Я дуже люблю такі книги, які не лише спонукають і надихають читати більше, але й рекомендують, що саме. В цьому сенсі "Як читати українських класиків" � це винятковий perfect match Кого читати? Що читати? Чому? Пана Ростислава, коли він пише або говорить про літературу, можна слухати безкінечно.
Популяризація читання серед широких людин потребує хірургічної точності. Інакше там пануватимуть дурнуваті стереотипи, на кшталт "літератури про село і страждання". Ото хіба "Енеїду" можна читати всім і кожному: цей "фанфік" про класичний античний сюжет, написаний бароково та весело не зацінить лише хтось такий, хто не має серця. А коли пан Ростислав каже, що Еней � як Хан Соло у "Зоряних війнах" або Рон з "Гаррі Поттера", це мусить розтопити навіть скам'янілу душу.
Максимальне задоволення від цієї книги я отримав не лише у безпосередньому процесі читання, але й обмірковуючи подальші читацькі плани: дещо треба буде прочитати вперше в житті, а чимало хочеться � з нового погляду і набутою оптикою � перечитати.
А раптом, з часом, творів десяти суперкласиків виявиться замало, Ростислав Семків дає список з 300+ книг українських письменників художньої прози, поезії, мемуарів, драматургії та есеїстики, щоби нам було чим займатися в старості, якщо ми до неї доживемо.
Автор обґрунтовує свій вибір десяти найголовніших представників українського красного письменства і кожному знаходить час та місце в структурі книги.
Ось вони � наші найкращі, ті, без кого неможливо уявити ані української літератури, ані світової культури в такому вигляді, до якого ми зараз дожилися: Григорій Сковорода, Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Микола Хвильовий, Богдан-Ігор Антонич, Василь Стус.
З Ростиславом Семківим складно сперечатися, коли він у чітко структурованому і написаному без зайвого пафосу, але з гумором, вайбовому і страшенно цікавому тексті відверто звертається до читачів, мовляв "Ви забили? Ви забули? То я вам напам'ятаю!".
Хто вони? Як стали письменниками і чому їх вважають класиками? Що написали? Які їхні твори обов'язково треба прочитати і в якому порядку це краще робити? Чому так? Що там є такого важливого або цікавого? Де шукати додаткову інформацію, куди пірнати при бажанні заглибитися у вивчення кожного з цих авторів та авторок?
Я дуже люблю такі книги, які не лише спонукають і надихають читати більше, але й рекомендують, що саме. В цьому сенсі "Як читати українських класиків" � це винятковий perfect match Кого читати? Що читати? Чому? Пана Ростислава, коли він пише або говорить про літературу, можна слухати безкінечно.
Популяризація читання серед широких людин потребує хірургічної точності. Інакше там пануватимуть дурнуваті стереотипи, на кшталт "літератури про село і страждання". Ото хіба "Енеїду" можна читати всім і кожному: цей "фанфік" про класичний античний сюжет, написаний бароково та весело не зацінить лише хтось такий, хто не має серця. А коли пан Ростислав каже, що Еней � як Хан Соло у "Зоряних війнах" або Рон з "Гаррі Поттера", це мусить розтопити навіть скам'янілу душу.
Максимальне задоволення від цієї книги я отримав не лише у безпосередньому процесі читання, але й обмірковуючи подальші читацькі плани: дещо треба буде прочитати вперше в житті, а чимало хочеться � з нового погляду і набутою оптикою � перечитати.
А раптом, з часом, творів десяти суперкласиків виявиться замало, Ростислав Семків дає список з 300+ книг українських письменників художньої прози, поезії, мемуарів, драматургії та есеїстики, щоби нам було чим займатися в старості, якщо ми до неї доживемо.
October 9, 2024
От знову це сталося. Приїхала книжка про книжки, і не можу її відкласти на потім. Колись в мене цей етап пройде, але зараз мені дуже подобається читати про літературу і авторів, більше, ніж саму художню літературу.
У книзі дуже зручна структура, яку ще і пояснили на початку - насолода для перфекціоніста. Розділ про кожного класика має:
- коротке біо: тобто біографія, але не в шкільному форматі ("народився - мучився - помер" (с), а тільки цікаві моменти, які мали вплив на творчість і які можуть дати більше контексту для розуміння самих творів.
- карта читання: рекомендований список для читання з порядком (від легших текстів до складніших).
- головні тексти, їх сюжети та ідеї.
- список книг (коментарів та досліджень) про творчість автора.
Хоча є в неї один недолік - вона маленька! Дуже! 294 сторінки про десятьох класиків, ще ж є і вступ, і висновок, і рекомендований список літератури 😭
По кожному з розділів можна спокійно написати по відгуку, тому обмежусь наведенням найяскравіших цитат.
Ось на цій я сміялася (бо про мене):
Про Сковороду:
Про переклади Лесею Українкою "Ріґведа" (збірка давніх індуїстських гімнів, що були написані за 1000 років до Гомера, найдавніші тексти, написані першою з індоєвропейських мов):
Про Харків 💔
Про збірку "Веселий цвинтар" Стуса:
Але є у цієї книги й побічний ефект: хочеться читати виключно українську літературу надалі 😁
Запрошую до нашого telegram-каналу
У книзі дуже зручна структура, яку ще і пояснили на початку - насолода для перфекціоніста. Розділ про кожного класика має:
- коротке біо: тобто біографія, але не в шкільному форматі ("народився - мучився - помер" (с), а тільки цікаві моменти, які мали вплив на творчість і які можуть дати більше контексту для розуміння самих творів.
- карта читання: рекомендований список для читання з порядком (від легших текстів до складніших).
- головні тексти, їх сюжети та ідеї.
- список книг (коментарів та досліджень) про творчість автора.
Хоча є в неї один недолік - вона маленька! Дуже! 294 сторінки про десятьох класиків, ще ж є і вступ, і висновок, і рекомендований список літератури 😭
По кожному з розділів можна спокійно написати по відгуку, тому обмежусь наведенням найяскравіших цитат.
Ось на цій я сміялася (бо про мене):
Фішка в тому, щоби зразу читати активно: реагуйте, зупиняйтесь, міркуйте й одразу відповідайте. Знаю, більшість зацікавлених читачок і читачів уже й так це роблять - інакше не було б стільки кольорових закладок у книжках, які вони тягають на презентації та тримають у кадрі, коли знімають черговий ролик для свого блогу.
Про Сковороду:
За 25 років мандрів він навчив їх достатньо; та й цікаво, напевне, було, адже всі його радо приймали і гостили. До речі, сином Варвари Ковалевської, у домі якої закінчився земний шлях філософа, був Василь Каразін - наслухався мудрого мандрівника й виплекав мрію: за десять років по його смерті заснував Харківський університет, то тепер має Каразінове ім'я. Дифузне просвітництво Григорія Савича таки дало свої плоди.
Про переклади Лесею Українкою "Ріґведа" (збірка давніх індуїстських гімнів, що були написані за 1000 років до Гомера, найдавніші тексти, написані першою з індоєвропейських мов):
Леся вчить санскрит і перекладає окремі уривки, бо пише для молодших сестер "Стародавню історію східних народів" - невеличкий підручничок для домашньої освіти: десь у межах 300 сторінок. І так, Лесі тоді щойно 19.
Про Харків 💔
Я обіцяв сказати про ще одне місце літературної сили: воно в Харкові. Треба пройти Сумською, вийти на площу Конституції та обернутися в бік Бурсацького спуску - глибоко вдихніть: це те саме повітря, яким дихали Хвильовий, Курбас, Йогансен. Ні, воно там не змінилося. Це повітря свободи і натхнення.
Про збірку "Веселий цвинтар" Стуса:
Наскрізний сарказм пронизує всю збірку. Я знаю, що сильнішими вважають "Палімпсести", - за їхню врівноваженість, сливе буддистську самозаспокоєність і дотики вічності. Але я схиляюся перед скальпельною точністю "Веселого цвинтаря": коли ти вже в нірвані, то можеш сказати Слово: а ти спробуй скажи, коли ти в центрі пекла!
Але є у цієї книги й побічний ефект: хочеться читати виключно українську літературу надалі 😁
Запрошую до нашого telegram-каналу
February 9, 2025
Тут просто немає чого говорити.
Ви просто зараз берете цю книгу і читаєте (якщо ще ні).
Для мене з трьох книг пана Ростислава "Як писали/як читати" ця найкраща.
І якщо вас лякає обсяг Пригод української літератури, то це точно ваш варіант (але Пригоди потім теж треба прочитати).
Це прекрасний зразок як треба "продавати" важливість літератури і читання молоді.
Для мене показником стало бажання перечитати твори всієї десятки героїв книги. В мене. Який за своє некоротке життя прочитав не одну тисячу книг, у якого непрочитаних книг на пару років (при читанні 100+ книг за рік), який має купу книжок, що теоретично планую перечитати.
Ви просто зараз берете цю книгу і читаєте (якщо ще ні).
Для мене з трьох книг пана Ростислава "Як писали/як читати" ця найкраща.
І якщо вас лякає обсяг Пригод української літератури, то це точно ваш варіант (але Пригоди потім теж треба прочитати).
Це прекрасний зразок як треба "продавати" важливість літератури і читання молоді.
Для мене показником стало бажання перечитати твори всієї десятки героїв книги. В мене. Який за своє некоротке життя прочитав не одну тисячу книг, у якого непрочитаних книг на пару років (при читанні 100+ книг за рік), який має купу книжок, що теоретично планую перечитати.
October 14, 2024
Так закохувати в рідну літературу ще треба вміти � Ростиславу Семківу вдається так писати, що кидаєш все інше, щоб лише заново перевідкривати для себе «Енеїду», перечитувати Українку і Коцюбинського, чи бігти закидати у список бажанок повне зібрання творів Хвильового. І дивуватися чому досі не придбала той скарб.
Такі літературознавчі праці � суцільний кайф. Круто структуровані, з цікавими порівняннями, з вписуванням українського контексту в загальносвітовий, зі списками до прочитання від найлегшого твору до най-най � одним словом, читайте, бо це того варто!
Але відразу готуйтеся перечитувати і читати своє, рідне � інакше не вийде, гарантую😉
Такі літературознавчі праці � суцільний кайф. Круто структуровані, з цікавими порівняннями, з вписуванням українського контексту в загальносвітовий, зі списками до прочитання від найлегшого твору до най-най � одним словом, читайте, бо це того варто!
Але відразу готуйтеся перечитувати і читати своє, рідне � інакше не вийде, гарантую😉
February 9, 2025
Автор мене не підвів 🤌🏻
Все як я очікувала, ще більше гумору, чудових паралелей, цікавих фактів і багато всього.
«Класика - це про вічність. Про досвід, важливість якого годі заперечити, і про істини, що вже визнані й більше не будуть поставлені під сумнів. Як, наприклад, те, що свобода є цінністю, за яку варто боротися. Після стількох років війни ми добре знаємо, що, попри іронію скінченності та численні випадковості нашого життя, існують перевірені, універсальні цінності. Чіткі у своїй несхитності. І класична література саме про них».
Сподобалось, як пан Семків вів долі письменників і письменниць у паралелі з якимись іншими видатними зарубіжними сучасниками, таким чином, допомагаючи, ще більше зануритись в контекст автора чи авторки.
Також автор після кожного розділу про письменника залишає додаткові джерела, які допоможуть максимально заглибитись в твори, які згадуються в розділі.
Найбільше мені сподобався блок про Ольгу Кобилянську і я зі всього списку хочу, в першу чергу, читати саме її твори (і «Венеру в хутрі» Мазоха) а чому саме його ви можете дізнатись лише в книжці Семківа 🤭
Семків наприкінці залишає величезний список творів української літератури до прочитання (від «Слова про похід Ігорів» і до «Амадоки» Софії Андрухович, що зручно, бо можна потім собі викреслювати і бачити прогрес у вивченні української з творів.
«Врешті, класики - вони ж класні».
ставлю 5/5 і сподіваюсь, що якомога більша кількість людей прочитає цю книжку 📕
February 20, 2025
Якби після кожної прочитаної у цій книжці поради якогось твору, я купувала те, що в мене викликало бажання прочитати � у мене був би мінусовий баланс на карточці без кредитного ліміту 😆
March 28, 2025
Літературознавець Ростислав Семків вибрав десять, на свій субʼєктивний погляд, найкращих класиків української літератури, і розповів про них.
У нього це Сковорода, Котляревський, Коцюбинський, Шевченко, Франко, Леся Українка, Кобилянська, Хвильовий, Антонич, Стус.
І розповів він про них дуже доступно і цікаво. Структуровано. І не так як в школі.
Загалом Семків в цій книжці розвінчує багато шкільних міфів і шаблонів. І дуже багато в чому щодо цього я з ним погоджуюсь.
У нього ж кожна розповідь про автора складається з головної ідеї творчості певного класика; короткої біографії (часто порівнюючи українського автора з кимось з іноземних, що дає більшого розуміння контексту); карти читання (це як йти в гори, треба, щоб хтось намалював тобі маршурт, а не одразу йти на Еверест); коментарів про окремі твори; переліку праць, які можна почитати про автора або його творчість.
Це як піти на каву з другом. І в деякі моменти мені справді здавалось, що я неформально спілкуюсь з другом, а не читаю книжку професора Могилянки)))
Отож, після цієї книжки у мене додалось декілька творів українських класиків, які я хочу найближчим часом прочитати. І точно зʼявилось розуміння того, хто класики взагалі такі!
«…класик� тому й класика, що до неї є сенс повертатися»
«…читат� треба, щоби краще вміти думати.»
«…багат� проблем школи саме в тому, що твори йдуть із випередженням можливостей учнів і тому їм (ще) не цікаво їх читати.»
Раджу дуже-дуже!
P.S. «Хочеш � читаєш, не хочеш � просто їси морозиво» )))
У нього це Сковорода, Котляревський, Коцюбинський, Шевченко, Франко, Леся Українка, Кобилянська, Хвильовий, Антонич, Стус.
І розповів він про них дуже доступно і цікаво. Структуровано. І не так як в школі.
Загалом Семків в цій книжці розвінчує багато шкільних міфів і шаблонів. І дуже багато в чому щодо цього я з ним погоджуюсь.
У нього ж кожна розповідь про автора складається з головної ідеї творчості певного класика; короткої біографії (часто порівнюючи українського автора з кимось з іноземних, що дає більшого розуміння контексту); карти читання (це як йти в гори, треба, щоб хтось намалював тобі маршурт, а не одразу йти на Еверест); коментарів про окремі твори; переліку праць, які можна почитати про автора або його творчість.
Це як піти на каву з другом. І в деякі моменти мені справді здавалось, що я неформально спілкуюсь з другом, а не читаю книжку професора Могилянки)))
Отож, після цієї книжки у мене додалось декілька творів українських класиків, які я хочу найближчим часом прочитати. І точно зʼявилось розуміння того, хто класики взагалі такі!
«…класик� тому й класика, що до неї є сенс повертатися»
«…читат� треба, щоби краще вміти думати.»
«…багат� проблем школи саме в тому, що твори йдуть із випередженням можливостей учнів і тому їм (ще) не цікаво їх читати.»
Раджу дуже-дуже!
P.S. «Хочеш � читаєш, не хочеш � просто їси морозиво» )))
January 29, 2025
Книга, яка вчить мандрувати літературою і пробуджує інтерес до читання ❤️🔥�
В читання класики треба занурюватись поступово і Семків пропонує карту читання для кожного класика, щоб по-справжньому оцінити їх майстерність та винятковість. Як би це абсурдно не звучало, але розуміння класиків рятує від нудьги. Бачення світу виходить на глибший рівень, реальність доповнюється новими гранями.
Кожний з 10 проаналізованих класиків відкрився для мені по-новому і зацікавив своїм світоглядом.
А ще автор надихає занурюватись в поезію і читати її повільно, сприймаючи як окуляри доповненої реальності. Адже кожний рядок може збагатити і змінити сприйняття світу.
Семків пише легко, з гумором, любов'ю та турботою про читача. Яка ще людина переконала б мене, що відвідати Тернопіль так само хороша ідея, як відвідати Париж?
Книга надихнула обрати для наступного читання українську класику і прочитати «Дискурс модернізму в українській літературі» С. Павличко 🪶💙
В читання класики треба занурюватись поступово і Семків пропонує карту читання для кожного класика, щоб по-справжньому оцінити їх майстерність та винятковість. Як би це абсурдно не звучало, але розуміння класиків рятує від нудьги. Бачення світу виходить на глибший рівень, реальність доповнюється новими гранями.
Кожний з 10 проаналізованих класиків відкрився для мені по-новому і зацікавив своїм світоглядом.
А ще автор надихає занурюватись в поезію і читати її повільно, сприймаючи як окуляри доповненої реальності. Адже кожний рядок може збагатити і змінити сприйняття світу.
Семків пише легко, з гумором, любов'ю та турботою про читача. Яка ще людина переконала б мене, що відвідати Тернопіль так само хороша ідея, як відвідати Париж?
Книга надихнула обрати для наступного читання українську класику і прочитати «Дискурс модернізму в українській літературі» С. Павличко 🪶💙
April 1, 2025
Ростислав Семків � справжній майстер слова! Він не просто розповідає про твори, а й занурює читача в атмосферу епохи, у якій жили та творили поети й письменники. Читаючи цю книгу, я ніби подорожувала у часі разом із її героями. Особливо мене зачепили розповіді про Кобилянську, Коцюбинського та Українку � вони ожили для мене по-новому, і мені захотілося перечитати їхні твори з новим поглядом. Відчувається, що автор пише з великою любов’� до української літератури, і це захоплення передається читачеві.
February 11, 2025
Обережно! Сильно захочеться прочитати всі твори української літератури. Пан Семків вміє так розказувати про літературу, як ніхто інший. Захопливо і простими словами, що хочеться після кожного розділу кидати все і бігти в книгарню.
January 15, 2025
Гарний путівник класичними авторами, допомагає скласти ментальну мапу подій і впливів західних класиків і українських класиків.
March 29, 2025
Відчуття, ніби читала довгий тред в Х. Дуже сподобалося і я запримітила собі купу нових книжок
March 2, 2025
Чудова книга-путівник по українській класиці, ще повертатимуся до неї однозначно! Надихнулася взяти до рук творіння наших класиків🇺🇦
January 12, 2025
Дуже імпонує манера викладу інформації автором. Гумор, присутність поп культури, нескінченні порівняння та аналогії. Чого тільки варта паралель між «Енеїдою» та «Зоряними війнами»!
January 16, 2025
Правильна книжка про книжки. Нагадала за що я люблю наших+своїх (письменників) і розширила мій список читання.
February 9, 2025
Це книга стала ще одним маст хевом як по іншому подивитися на класичнуукраїнську літературу.
Я дуже люблю історію літератури й критику, тому збираю і читаю все що виходить на цю тематику.
Саме в цій книзі автор зазначає на що звертати увагу та як читати, щоб розкрити на повну автора чи авторку.
В даній книзі обрано 10 авторів які найбільше вплинули на творення української літератури.
Обґрунтовано подано інформацію чому саме вони, і взагалі для чого їх читати. Але це не скупа інформація, а цікаво зібрана інформація, думки, історія, дослідження та жарти, все як вміє і любить пан Ростислав.
Тому якщо ваше враження від української літератури ґрунтується на знаннях зі школи й ви досі думаєте, що це нудно і там лише самі страждання, тоді вам точно потрібна ця книга.
Я дуже люблю історію літератури й критику, тому збираю і читаю все що виходить на цю тематику.
Саме в цій книзі автор зазначає на що звертати увагу та як читати, щоб розкрити на повну автора чи авторку.
В даній книзі обрано 10 авторів які найбільше вплинули на творення української літератури.
Обґрунтовано подано інформацію чому саме вони, і взагалі для чого їх читати. Але це не скупа інформація, а цікаво зібрана інформація, думки, історія, дослідження та жарти, все як вміє і любить пан Ростислав.
Тому якщо ваше враження від української літератури ґрунтується на знаннях зі школи й ви досі думаєте, що це нудно і там лише самі страждання, тоді вам точно потрібна ця книга.
November 16, 2024
Що саме зашифровано в цій обкладинці? Я чесно кажучи гублюся. Очевидний символ це коріння. Але фонтан, жінка з головою зайця, часник, хмари??? А Бог його знає.
Напевно ось цей от символізм перетворює очікування від цієї книжки з підліткової інструкції на щось інтелектуальне та модерне. Як на мене - це ідеальне рішення для обкладинки, адже саме таким і є вміст.
Ростислав Семків - кандидат філологічних наук, директор видавництва “Смолоскип�, а також співведучий “Шалени� авторок� на ютубі. Популяризація української літератури від нього звучить водночас ґрунтовно, насичено та з легкістю, свободою з академічними нотками. Він інтелектуал, який також не обходить масової культури і може захоплено говорити, як про Антонича, так і Гаррі Поттера. На моє здивування (через статус і вік) Семків - виражений фемініст, що робить його ще цікавішим для слухання та читання. Вчитель, якого багатьом з нас не вистачало.
Загалом серед усіх українських літературознавців, яких я останнім часом бачив, чув, читав - Ростислав Семків поки що найулюбленіший.
Починається книга із спроби загалом зрозуміти, хто такі класики і хто вирішив, що вони будуть класиками. Це зовсім не схоже на ті шкільні підходи, де нам вказували великих і без аргументації кидалися гучними “геніями�, “світочами� та “пророками�. В дечому це нагадує початок курсу в американському університеті, ну якщо конкретніше, то Тімоті Снайдера: оце от вміння побачити початок, різні ракурси та нові терміни.
Одним з найцікавіших було дізнатися про Франка порівнюючи його життя з однолітком, що народився поблизу - Фройдом. Ось це той ракурс, якого ви не побачите більше ніде.
Для мене книга в принципі виправдала очікування: я по-новому подивився на авторів та їхні твори, виписав важливі назви на майбутнє прочитання, ще раз переглянув свої думки з приводу поезії і найважливіше - загорівся бажанням.
Чи відповідає книга на питання, яке написано на обкладинці? Скоріше так. Семків дає декілька ключів до творів, радить як варто читати конкретного автора, порівнює з світовими авторами, ділиться картами читання та важливими коментарями, які можна читати до творів. Хоча я наприклад хотів би зануритися більше в конкретне оповідання чи твір, посидіти в ньому довше, дізнатися якісь літературознавчі інструменти для аналізу, але книга від цього потовстішала би втричі і можливо би не виконала своєї іншої популяризаторської мети. А можливо, я сам себе обманюю і в цій книзі насправді всього достатньо, можливо мій запит виконають ті самі коментарі, які я прочитаю після прочитання самих творів. Побачимо. В будь-якому випадку там багато речей за якими я буду повертатися, коли візьму в руки одного з наведених авторів.
Напевно ось цей от символізм перетворює очікування від цієї книжки з підліткової інструкції на щось інтелектуальне та модерне. Як на мене - це ідеальне рішення для обкладинки, адже саме таким і є вміст.
Ростислав Семків - кандидат філологічних наук, директор видавництва “Смолоскип�, а також співведучий “Шалени� авторок� на ютубі. Популяризація української літератури від нього звучить водночас ґрунтовно, насичено та з легкістю, свободою з академічними нотками. Він інтелектуал, який також не обходить масової культури і може захоплено говорити, як про Антонича, так і Гаррі Поттера. На моє здивування (через статус і вік) Семків - виражений фемініст, що робить його ще цікавішим для слухання та читання. Вчитель, якого багатьом з нас не вистачало.
Загалом серед усіх українських літературознавців, яких я останнім часом бачив, чув, читав - Ростислав Семків поки що найулюбленіший.
Починається книга із спроби загалом зрозуміти, хто такі класики і хто вирішив, що вони будуть класиками. Це зовсім не схоже на ті шкільні підходи, де нам вказували великих і без аргументації кидалися гучними “геніями�, “світочами� та “пророками�. В дечому це нагадує початок курсу в американському університеті, ну якщо конкретніше, то Тімоті Снайдера: оце от вміння побачити початок, різні ракурси та нові терміни.
Одним з найцікавіших було дізнатися про Франка порівнюючи його життя з однолітком, що народився поблизу - Фройдом. Ось це той ракурс, якого ви не побачите більше ніде.
Для мене книга в принципі виправдала очікування: я по-новому подивився на авторів та їхні твори, виписав важливі назви на майбутнє прочитання, ще раз переглянув свої думки з приводу поезії і найважливіше - загорівся бажанням.
Чи відповідає книга на питання, яке написано на обкладинці? Скоріше так. Семків дає декілька ключів до творів, радить як варто читати конкретного автора, порівнює з світовими авторами, ділиться картами читання та важливими коментарями, які можна читати до творів. Хоча я наприклад хотів би зануритися більше в конкретне оповідання чи твір, посидіти в ньому довше, дізнатися якісь літературознавчі інструменти для аналізу, але книга від цього потовстішала би втричі і можливо би не виконала своєї іншої популяризаторської мети. А можливо, я сам себе обманюю і в цій книзі насправді всього достатньо, можливо мій запит виконають ті самі коментарі, які я прочитаю після прочитання самих творів. Побачимо. В будь-якому випадку там багато речей за якими я буду повертатися, коли візьму в руки одного з наведених авторів.
January 24, 2025
Книга дуже масова і схематична. Це одночасно плюс і мінус. Мінус, якщо ви раптом брали її, щоб наївно заглибитися глибше у творчість авторів, яких вже знали й читали. Так, окремі деталі можуть бути незнайомими, проте в цілому ви нічого нового не дізнаєтеся.
Але прикол в тому, що книга не для цього писана) Це схематичний путівник, який розкриває основні сторони творчості, акцентує на унікальності кожного автора і посилає нас до інших праць. З цього випливає й плюс: ви можете брати далі будь-які інші праці й, як і пише пан Семків, продовжувати дослідження. Так зробила в результаті і я, розтягнувши читання з планованих декількох днів до місяця й провівши власний невеличкий ресьорч. В результаті звернулася до праць Соломії Павличко, Володимира Єрмоленка, Богдана Рубчака та інших інтелектуалів і чудово провела час, пізнаючи нове про улюблених авторів.
Сама ж книга написана дуже легко й приємно. Мені подобається іронічний тон, згадки сучасних письменників, культових творів і світових класиків. Останнє вважаю найважливішою частиною книги, адже ж бо звик все-таки наш люд займатися меншовартістю, тож показувати, проводити паралелі, наводити сторони, в яких наша література навіть цінніша, безумовно дуже потрібно.
Це чудовий читацький досвід. Це чудовий літературознавчий досвід. Це чудовий письменницький досвід. І навіть якщо вам "не заходить" простий формат подачі, цей путівник має бути в кожного любителя літератури.
Але прикол в тому, що книга не для цього писана) Це схематичний путівник, який розкриває основні сторони творчості, акцентує на унікальності кожного автора і посилає нас до інших праць. З цього випливає й плюс: ви можете брати далі будь-які інші праці й, як і пише пан Семків, продовжувати дослідження. Так зробила в результаті і я, розтягнувши читання з планованих декількох днів до місяця й провівши власний невеличкий ресьорч. В результаті звернулася до праць Соломії Павличко, Володимира Єрмоленка, Богдана Рубчака та інших інтелектуалів і чудово провела час, пізнаючи нове про улюблених авторів.
Сама ж книга написана дуже легко й приємно. Мені подобається іронічний тон, згадки сучасних письменників, культових творів і світових класиків. Останнє вважаю найважливішою частиною книги, адже ж бо звик все-таки наш люд займатися меншовартістю, тож показувати, проводити паралелі, наводити сторони, в яких наша література навіть цінніша, безумовно дуже потрібно.
Це чудовий читацький досвід. Це чудовий літературознавчий досвід. Це чудовий письменницький досвід. І навіть якщо вам "не заходить" простий формат подачі, цей путівник має бути в кожного любителя літератури.
December 30, 2024
це було потужно. я знала, що пан ростислав добре пише й має почуття гумору, але ця книга перевершила всі мої очікування. текст автора � не нудний, високочолий шмат лекційного матеріалу, від якого хочеться якомога швидше позбутись, а цікавезна подорож у минуле, написана з гарною іронією, гумором й «гіпстерськими» словечками, що змушують тебе посміхнутись й зловити себе на думці «блін, обожню, просто обожнюю». окрема вподобайка від мене за референси й паралелі з «володарем перснів».
загалом, «як читати українських класиків» � це програма української літри здорової людини. главою про антонича я була просто зачарована, а фантастичний аналіз творчого доробку сковороди й поезії стуса я ще не раз перечитуватиму, та й чесно кажучи, я точно вертатимусь до цієї книги загалом, як і до глибшого вивчення й дослідження творів українських класиків.
100/10
загалом, «як читати українських класиків» � це програма української літри здорової людини. главою про антонича я була просто зачарована, а фантастичний аналіз творчого доробку сковороди й поезії стуса я ще не раз перечитуватиму, та й чесно кажучи, я точно вертатимусь до цієї книги загалом, як і до глибшого вивчення й дослідження творів українських класиків.
100/10
January 3, 2025
Це дуже добра книга для тих, хто чомусь досі думає, що наша література нудна і невартісна. Це доволі простий текст, який все дуже просто розкладає по полицях, думаю, для людей, які далеко від теми, таки варто починати з нього, а вже потім знайомитися із важковаговиками Агєєвою, Забужко, Павличко. Загалом, я не дуже потрапив під цільову авдиторію, як мені видається, бо я і так обожнюю укрліт, але читаючи, я справді кайфанув, за що дяка п. Ростиславу.
January 28, 2025
У пана Семківа легке перо, чудесний стиль, прекрасне почуття гумору. Обожнюю таке в книжках про літературу. Дуже подобаються широкі паралелі і дотепні порівняння.
Тому моя улюблена цитата з цієї книги:
Перейти від читання Антонича до віршів Стуса � це все одно, що теплого літнього дня, біжучи квітучим лугом, зненацька провалитися в холодне печерне озеро. Якщо лемківський поет немовби пише поезію затишного Ширу, то Стус явно щойно вирвався з Ізенґарду, а потім ще й побував у Мордорі.
Тому моя улюблена цитата з цієї книги:
Перейти від читання Антонича до віршів Стуса � це все одно, що теплого літнього дня, біжучи квітучим лугом, зненацька провалитися в холодне печерне озеро. Якщо лемківський поет немовби пише поезію затишного Ширу, то Стус явно щойно вирвався з Ізенґарду, а потім ще й побував у Мордорі.
February 18, 2025
Довго збиралася з думками, щоб написати вігкук. Для мене складність писати відгуки на книжки пана Семківа в тому, що у нього я більше ціную те, як написано. А на другому плані вже про що. Він пише дуже красиво. Його мова - легка і справді смачна, якщо так можна казати про мову.
Конкретно від цієї книги збагатила словник: зацитькувати, вглибати, укоськувати, невбигенна.... Збагатилася розумінням, що українську літературу в школі неправильно подають, тому після неї в пам'яті лишається переважно шлейф нудьги і безнадії (я кажу за свою школу бо не знаю, що там зараз). Згадала про поета, якого я давно забула, а після прочитання зацікавилася і включила в список на прочитання. Вважаю дуже цінними його "Карти читання" - чудовий навігатор для читачів.
Якби в стилі Семківа викладали українську літературу в школі, було б круто.
Конкретно від цієї книги збагатила словник: зацитькувати, вглибати, укоськувати, невбигенна.... Збагатилася розумінням, що українську літературу в школі неправильно подають, тому після неї в пам'яті лишається переважно шлейф нудьги і безнадії (я кажу за свою школу бо не знаю, що там зараз). Згадала про поета, якого я давно забула, а після прочитання зацікавилася і включила в список на прочитання. Вважаю дуже цінними його "Карти читання" - чудовий навігатор для читачів.
Якби в стилі Семківа викладали українську літературу в школі, було б круто.
December 30, 2024
«Як читати українських класиків» � неймовірна книга, яка відкрила для мене зовсім з іншої точки зору представників української літератури.
Дуже цікава, сучасна, моментами навіть весела книга про те як читати та розуміти українських класиків аби цей процес був захоплюючий та цікавий.
Дуже цікава, сучасна, моментами навіть весела книга про те як читати та розуміти українських класиків аби цей процес був захоплюючий та цікавий.
October 25, 2024
Класна книга про українських класиків. Особлива подяка про опис біографії і творчості Лесі Українки, як впевненої та неймовірно інтелектуальної жінки, а не бідної хворої дівчинки
February 23, 2025
Головне досягнення цієї книги � я сіла перечитувати Шевченка, а надалі буду читати і твори інших класиків.
March 19, 2025
«Як читати українських класиків» повинна бути на полиці у кожного українця. Чудово написано, захопливо читається, повертатимусь до неї ще не раз.
March 26, 2025
Це просто обов’язков� читати! Я слухала аудіокнигу, але довелось купити і паперовий формат
February 8, 2025
Моя шкільна вчителька робила все, що могла, щоб привити якщо не любов, то зацікавленість в українській літературі, але, нажаль,в той час, їй це не вдалось. Вже багато років потому, через розпочате повномасштабне вторгнення, я вирішила свідомо ознайомитися і заповнити прогалину у знанні української сучасної і класичної літератури, і книга Ростислава Семківа ідеально підходить для того щоб на рівні початківця зацікавити у тому щоб зануритися у світ багатої і різноманітної української літератури, яка розриває всі шаблони! Дякую, за вашу працю, і особливо за підбірку книг, через які можно занурюватися в читання і дослідження.
December 28, 2024
Мені неймовірно подобається, як легко та невимушено пан Семків передає інформацію, котрою нас перевантажувати в середній школі. На ŷ потрібно додати більше зірочок, адже ця книга їх дійсно заслуговує :)
Displaying 1 - 30 of 30 reviews
Can't find what you're looking for?
Get help and learn more about the design.