До нової книжки Галини Крук � однієї з найзнаковіших сучасних поетів � увійшли найновіші її поезії, написані упродовж останніх 10-ти років, а також вибрані вірші з усіх її попередніх збірок. Її поезія, суголосна часові та його випробуванням, пронизана болісним драматичним сумнівом у силі слова, яким насправді не можна ні відвернути смерть, ні воскресити загиблих, але яке здатне побачити світло у безоднях і висотах людського духу.
приємно спостерігати за еволюцію стилю авторки: якщо перша частина "сліди на піску" видається дещо наївною і надривною, то наступні дуже гармонійні. відчувається велика робота, пристрасть до слова й оголене серце
«мамо, я в шапці � кричить у мертву трубку мамо, у нього надто тонка шапка, сичить куля»
«геніальність не має статі лише розʼятрене від крику горло поміж ногами»
«колись ти викопаєш мене у пластині вугілля і навіть не зрозумієш, про що я горю»
... ми надто довго жили, покладаючись на інших � як книжка пише, як люди скажуть..
хороша збірка, протягом декількох місяців почитувала потихеньку, якісь вірші більше сподобались, якісь менше, але загальне враження хороше і рада відкривати для себе нових авторок в українській поезії.