Війна знову прийшлав дім Лалі. Поміж сигналами повітряних тривог і звуками вибухів вона намагається жити те життя, яке їй дісталося: вчиться в університеті, волонтерить і вкотре пробує розібратися у своїх почуттях до Санька і Вадика.
Віоліна Ситнік - письменниця, комунікаційниця, книголюбка та кавоманка. Авторка збірки оповідань «Особистий простір» («Твердиня»), підліткової повісті “Маск� чужих ролей� (“Академія�) та психологічного трилеру-детективу “Ві� знає, коли ти помреш�.
Дипломантка Міжнародного літературного конкурсу молодих літераторів «Гранослов � 2016», фіналістка конкурсу «Новела по-українськи-2017», фіналістка конкурсу підліткових оповідань «Love іs...», фіналістка літературного конкурсу «КМ-букс» (2019 р.), фіналістка конкурсу історичних оповідань «Proминуле» (2020 р.), дипломантка “Молодо� Коронації-2020�, переможниця “Молодо� КороНації-2021� (номінація “Романи� (16-21 р.), дипломантка “Коронації слова-2022�.
Напишу відгук одразу до другої частини, трішки чіпляючи першу, як без цього.
Отже. Я дуже вимоглива читачка, особливо, коли справа стосується підліткової літератури з любовними трикутниками. Але! Дилогія «Лалі» � найкраще, що я читала останніми роками. За дві книги я жодного разу не закотила очі з думкою «та ну, не вірю». А мова! Зізнаюсь, я часом зупинялась, щоб загуглити молодіжний сленг, бо, як кажуть: «Проблема нинішньої молоді в тому, що ми більше до неї не належимо». Та це не мінус, навпаки, я тепер більше в темі 😅
Лалі � підлітка, біженка з Сакартвело. Війна наздоганяє її сімʼю вже в новому домі. Війна, яка змінює людей, яких знала Лалі та й, власне, її саму.
Обидві частини настільки просто, але майстерно написані, що кожен рядок відкидав мене у власні підліткові переживання; з роздумами про творчий шлях, майбутню професію, правильність вибору, складність стосунків на відстані й те, що ми часом самі не розуміємо, кого насправді кохаємо, не бачимо, хто любить нас.
Події двох повістей відбуваються в моєму рідному Хмельницькому, за яким я шалено скучила. Перша частина «Лалі» стала подорожжю улюбленими місцями. Всі будівлі й факти, які зустрінете в тексті � правдиві. Я дуже легко уявляла маршрути героїв, навіть лавочку в парку Чекмана, (це перша частина) на якій сиділа Лалі. Геть більше, чітко зрозуміла, котра саме та лавочка!
За другою частиною, я у повній мірі відчула, що таке ретравматизація. Не розуміла, як на мене вплинув 22 рік до цієї повісті: з бутлями та постійним оновленням води в них, заклеюванням вікон стрічкою, привідкриванням склопакету на час повітряної тривоги, з відсутністю світла, вибухами і ще раз вибухами, дрижанням вікон, невідомістю, надією, загубленими повідомленнями, на яких все не зʼявлялись дві «пташечки»...
Окрема дяка авторці Віоліні за дотримання фактажу. Все, що стосується війни та опису міста � витримане, перевірене, відповідає дійсності, без додумувань та самодіяльності.
Це було боляче, але прекрасно. Доросліша Лалі, і відповідно доросліші проблеми. Початок війни, страх, стрес... занурення просто 100500 левела. Особливо, враховуючи, що події відбуваються в твоєму місті і ти в голові малюєш усі картинки, а спогади про написане вриваються в твій мозок.
Також уваги вартує те, які важливі теми підняті у повісті. Хотілось би, щоб у житті частіше траплялось чудо і винуватці були покарані, а тим, хто втрапив у біду, була надана допомога (я зараз про історії Гали та Арсена).
Ну і Вадик. Я мало не зі схрещеними пальцями читала останні сторінки.
Одним словом, хто не читав першу частину обов'язково читайте. Хто читав - бігом за другою)))
Події другої частини серії вже відбуваються в час повномасштабного вторгнення. Тут нелінійний сюжет з перескакуваннями із 2023 назад в 2022, де є тривоги та руйнування, відключення світла, волонтерство та непрості вибори, які доводиться робити, тож зважайте, що це може бути досить тригерно. А сам настрій книги я б описала як дещо меланхолійний. Продовжуються любовні лінії із першої книги, вони тут гарно вписані, мені сподобалося. І впевнена, що всі читачі з завмиранням серця теж чекатимуть на ту саму смску 💔 В книзі шось для себе знайдуть як дорослі, так і підлітки, але перед читанням раджу звернути увагу на тригерність теми.