What do you think?
Rate this book
Блакитна троянда
Where is the line that separates the “normal� from the “abnormal�? Liubov, a young Ukrainian woman of small nobility, struggles with this question in Lesia Ukrainka’s The Blue Rose . Living in Ukraine at the turn of the twentieth century, she finds herself outside the norms for a she reads “thick books,� follows music and art, and is interested in science and psychology. She hosts a salon and challenges men in discussions about politics and culture. Liubov is also an orphan whose mother died in an asylum, and she worries about inheriting her mother’s disease as well as passing it on to future children. When Liubov falls in love with Orest, she proposes a radical solution to her to pursue something as rare as a blue flower―“pure love� that foregoes the physical and abandons the requirement of marriage and motherhood.
In her commanding debut as a playwright, Ukrainka created a deep psychological rendering of an unattainable ideal. The Blue Rose highlights themes such as women’s struggles for liberation, social progress and its reliance on science, and resistance to change in traditional societies. Written in sophisticated Ukrainian, Ukrainka’s nuanced play helped Ukrainian culture break free of the Russian imperial mold that sought to first provincialize and then erase it. Presented here in contemporary English translation, The Blue Rose illuminates Ukraine’s intellectual history and its connections with Western culture.
In her commanding debut as a playwright, Ukrainka created a deep psychological rendering of an unattainable ideal. The Blue Rose highlights themes such as women’s struggles for liberation, social progress and its reliance on science, and resistance to change in traditional societies. Written in sophisticated Ukrainian, Ukrainka’s nuanced play helped Ukrainian culture break free of the Russian imperial mold that sought to first provincialize and then erase it. Presented here in contemporary English translation, The Blue Rose illuminates Ukraine’s intellectual history and its connections with Western culture.
98 pages, Unknown Binding
First published January 1, 1896
2 people are currently reading
81 people want to read
About the author
Lesia Ukrainka
129books93followersLesya Ukrainka (born Larysa Petrivna Kosach-Kvitka (February 25, 1871 � August 1, 1913) is one of is one of Ukrainian literature's foremost writers, best known for her poems and plays. She also was an active political, civil, and feminist activist
Among her most well-know works are poems collections «On the wings of songs» (1893), «Thoughts and Dreams» (1899), «Echos» (1902), epic poem «Ancient fairy tale» (1893), «One word» (1903), plays «Princess» (1913), «Cassandra» (1903�1907), «In the Catacombs» (1905), «Forest song» (1911).
Леся Українка (справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач-Квітка 13 лютого 1871, � 19 липня 1913) - українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.
Серед найвідоміших праць письменниці збірка поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), та п'єси «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903-07), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911).
Source: EN/UA Wikipedia
Among her most well-know works are poems collections «On the wings of songs» (1893), «Thoughts and Dreams» (1899), «Echos» (1902), epic poem «Ancient fairy tale» (1893), «One word» (1903), plays «Princess» (1913), «Cassandra» (1903�1907), «In the Catacombs» (1905), «Forest song» (1911).
Леся Українка (справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач-Квітка 13 лютого 1871, � 19 липня 1913) - українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.
Серед найвідоміших праць письменниці збірка поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), та п'єси «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903-07), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911).
Source: EN/UA Wikipedia
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 8 of 8 reviews
October 1, 2019
Дослухала радіовиставу "Блакитна троянда". Відтепер Леся Українка � мій гуру і духовний наставник. У кінці твору герої Зазвичай мої оповідання закінчуються так само.
Хвилинка лікбезу. Блакитна троянда символізує таємне, чисте кохання. В природі не існує блакитних троянд, а тому в мистецтві вона також позначає бажання досягнути чогось неможливого.
З мейнстриму згадаймо Ліанну Старк у Джорджа Мартіна. Принц Рейґар оголосив її королевою турніру (замість своєї дружини) і подарував їй вінок із блакитних троянд.
Що ж до емоційних вражень, сподобалося дещо менше, ніж "Бояриня", але в плані постановки звучить добре.
Хвилинка лікбезу. Блакитна троянда символізує таємне, чисте кохання. В природі не існує блакитних троянд, а тому в мистецтві вона також позначає бажання досягнути чогось неможливого.
З мейнстриму згадаймо Ліанну Старк у Джорджа Мартіна. Принц Рейґар оголосив її королевою турніру (замість своєї дружини) і подарував їй вінок із блакитних троянд.
Що ж до емоційних вражень, сподобалося дещо менше, ніж "Бояриня", але в плані постановки звучить добре.
April 16, 2018
Є автори, яких я не можу читати запоєм, бо тоді втрачається смак кожного окремо взятого твору. До таких належить і Леся Українка. Здавалося б, основні програмні твори вже було читано-перечитано й розглянуто під різними кутами зору під час здобуття філолоігчної освіти, тож сподіватися на якісь геть нові відкриття начебто марно. Але ні. Десь восени перечитала її "Бояриню" � у світлі актуальних нині подій твір заграв новими барвами. Потім випадково під руку потрапила невелика драма "На полі крові" � ой як гостро там піднята тема не стільки релігії чи віри, а загальнолюдського сприйняття вчинків та подій.
А нещодавно прочитала "Блакитну троянду" � один із найменш відомих її драматургічних творів, і не тому, що він перший, написаний Лесею у цьому жанрі, а тому, що... Отут поставлю три крапки, бо далі будуть виключно суб’єктивн� міркування. По-перше, ця драма � надто психологічна. Слово "надто" тут вжите не дарма, оскільки всі її твори відзначаються глибоким психологізмом, але у "Блакитній троянді" саме він грає першу скрипку, чогось іншого: подій, характерів, зіткнень героїв тощо, � як на мене, мало. По-друге, немає конкретної гострої проблеми, навколо якої закручувався б отой весь психологізм. Герої собі живуть та й живуть, спілкуються, зустрічаються, закохуються, морочать одне одному (і читачеві-глядачеві) голови й... усе начебто. По-третє, фінал, як то кажуть, трохи очевидний. Так-так, саме те, що ви подумали (однак відверто не спойлеритиму). Нещасне кохання, воно таке, навіть коли взаємне...
А якщо геть начистоту, то головну героїню мені хотілося... прибити. Або ж гепнути чимось важкеньким по голові. Або ж змусити працювати до знемоги, щоб нічого дурного в голову їй не лізло. Так-так, геть не по-літературознавчому, зате відверто))) Однак фільм все-таки подивлюся.
А нещодавно прочитала "Блакитну троянду" � один із найменш відомих її драматургічних творів, і не тому, що він перший, написаний Лесею у цьому жанрі, а тому, що... Отут поставлю три крапки, бо далі будуть виключно суб’єктивн� міркування. По-перше, ця драма � надто психологічна. Слово "надто" тут вжите не дарма, оскільки всі її твори відзначаються глибоким психологізмом, але у "Блакитній троянді" саме він грає першу скрипку, чогось іншого: подій, характерів, зіткнень героїв тощо, � як на мене, мало. По-друге, немає конкретної гострої проблеми, навколо якої закручувався б отой весь психологізм. Герої собі живуть та й живуть, спілкуються, зустрічаються, закохуються, морочать одне одному (і читачеві-глядачеві) голови й... усе начебто. По-третє, фінал, як то кажуть, трохи очевидний. Так-так, саме те, що ви подумали (однак відверто не спойлеритиму). Нещасне кохання, воно таке, навіть коли взаємне...
А якщо геть начистоту, то головну героїню мені хотілося... прибити. Або ж гепнути чимось важкеньким по голові. Або ж змусити працювати до знемоги, щоб нічого дурного в голову їй не лізло. Так-так, геть не по-літературознавчому, зате відверто))) Однак фільм все-таки подивлюся.
May 12, 2023
таке враження, наче «Ромео і Джульєтту» прочитала, але це більш щемко і трагічно 💔
пані Лариса тут підняла дуже багато крутих тем, про які на той час зовсім не говорили і це просто надзвичайно ❤️
любов, однозначно
пані Лариса тут підняла дуже багато крутих тем, про які на той час зовсім не говорили і це просто надзвичайно ❤️
любов, однозначно
May 6, 2022
дякую я плакала цілий тиждень :зз
загалом неймовірно близька мені п'єса й обов'язкова для прочитання кожному хто хоче глибше зрозуміти ларису
загалом неймовірно близька мені п'єса й обов'язкова для прочитання кожному хто хоче глибше зрозуміти ларису
October 4, 2023
Сподобалась мені ця драма. Мало де це обговорюється, але Леся Українка у своїх творах дуже точно передає різні прояви жіночої сексуальності. Так, у Блакитній троянді ми бачимо таку собі дівчину мрійницю, яка хоче справжнього, чистого, неземного кохання, але у той же час вона начебто боїться проявляти свої земні почуття, бо вважає їх занадто низьким, а себе не вартою щастя. І це я думаю і сьогодні актуально, коли дівчата марять лицарями, принцами, героями романів, а в реальному житті бояться проявити ініціативу, зажаті, мовчать про свої бажання. Нажаль, то все веде до розчарувань і нещастя, як ми і бачимо на прикладі Любочки.
January 23, 2023
любов she’s just like me
September 4, 2023
"Ніж доходить на лютім, повільнім вогні, краще блиснути враз і згоріти!"
This entire review has been hidden because of spoilers.
December 10, 2022
Драматичний твір Лесі Українки виявився для мене несподіванкою (хоча й експертом з її творчості ніколи не була). В думках при прочитанні зринала трагедія Шекспіра, але драма нашої українки зовсім інша.
⠶
Історія взаємного кохання, яке не мало перешкод, та через надуманий страх спадкової хвороби знищило двох молодих людей.
⠶
Блакитна троянда... Це особлива квітка, символ рицарського кохання. Так трактував своє розуміння високого почуття головний герой, Орест, романтична натура. На противагу йому, як і в тлумаченні "кохання" - Мілевський, прагматик: "Шлюб - це кайдани, хоч і золоті, а кохання не любить кайданів. Хатнє багаття гарне тільки на картинах і то не завжди... Любов - це балеріна; одягніть її в візитову призвоїтову сукню або, не дай боже, в капот, і вона стратить свої чари!"
⠶
Проте з такими прозаїчними поглядами, Мілевському щастить в коханні. Як дві інтерпретації поняття "кохання", так і дві любовні лінії у драмі - відносини звичайного приземленого подружжя й кохання-примара між психологічно нестабільною парою.
Нижче лист, в якому наша видатна поетеса згадує про цю драму.
До Л. М. Драгоманової-Шишманової (20 вересня (2 жовтня) 1896 р. Колодяжне)
"...Мій докторальний тон нехай тебе не дивує, з тих пор, як я скінчила свою драму, я виросла якраз на два цалі вгору (cela ce comprend!) і дивлюсь на всіх згори вниз. От, Лідочка, снився мені «вещий сон», аж навіть тобі розкажу. Перечитувала я вчора в сотий раз свою драму і медитувала над нею до пізньої-препізньої ночі, врешті, настав час, коли і поетові і музі захотілося спать, і ми розійшлись: одна � на Парнас, а друга � на своє ліжко.
⠶
Ну� сниться мені, що іде моя драма на сцені і головну роль граю я сама (que Dieu m’en preserve!), іде акт, іде антракт � 1-й, 2-й, 3-й, 4-й, � в публіці нічого не чуть, врешті, фінал, на сцені чогось темніє, а занавісі не спускають, я врешті � хоч се мені по ролі не полагається � питаю: «Чому не спускають завіси?» Хтось відповідає саркастичним тоном: «Бо нема перед ким!» Я дивлюсь: у партері � «аравійська пустиня», порожні ложі чорно позіхають, на галерею у мене не стало одваги поглянути. Моя драма провалилась avec� un silence sonore!.. І я в розпачі кричу: «Свисток, все царство за свисток!» Розумієш � уже не аплодисмент, а хоч свисток!.. Але і сей розпачливий поклик зостається гласом вопіющого в пустині� Раптом я згадую, як Шіллер провалився перший раз, читаючи свого «Фієско» противним швабським акцентом, � промінь надії блиснув � і я прокинулась! Ах, се був тільки сон!.."
⠶
Історія взаємного кохання, яке не мало перешкод, та через надуманий страх спадкової хвороби знищило двох молодих людей.
⠶
Блакитна троянда... Це особлива квітка, символ рицарського кохання. Так трактував своє розуміння високого почуття головний герой, Орест, романтична натура. На противагу йому, як і в тлумаченні "кохання" - Мілевський, прагматик: "Шлюб - це кайдани, хоч і золоті, а кохання не любить кайданів. Хатнє багаття гарне тільки на картинах і то не завжди... Любов - це балеріна; одягніть її в візитову призвоїтову сукню або, не дай боже, в капот, і вона стратить свої чари!"
⠶
Проте з такими прозаїчними поглядами, Мілевському щастить в коханні. Як дві інтерпретації поняття "кохання", так і дві любовні лінії у драмі - відносини звичайного приземленого подружжя й кохання-примара між психологічно нестабільною парою.
Нижче лист, в якому наша видатна поетеса згадує про цю драму.
До Л. М. Драгоманової-Шишманової (20 вересня (2 жовтня) 1896 р. Колодяжне)
"...Мій докторальний тон нехай тебе не дивує, з тих пор, як я скінчила свою драму, я виросла якраз на два цалі вгору (cela ce comprend!) і дивлюсь на всіх згори вниз. От, Лідочка, снився мені «вещий сон», аж навіть тобі розкажу. Перечитувала я вчора в сотий раз свою драму і медитувала над нею до пізньої-препізньої ночі, врешті, настав час, коли і поетові і музі захотілося спать, і ми розійшлись: одна � на Парнас, а друга � на своє ліжко.
⠶
Ну� сниться мені, що іде моя драма на сцені і головну роль граю я сама (que Dieu m’en preserve!), іде акт, іде антракт � 1-й, 2-й, 3-й, 4-й, � в публіці нічого не чуть, врешті, фінал, на сцені чогось темніє, а занавісі не спускають, я врешті � хоч се мені по ролі не полагається � питаю: «Чому не спускають завіси?» Хтось відповідає саркастичним тоном: «Бо нема перед ким!» Я дивлюсь: у партері � «аравійська пустиня», порожні ложі чорно позіхають, на галерею у мене не стало одваги поглянути. Моя драма провалилась avec� un silence sonore!.. І я в розпачі кричу: «Свисток, все царство за свисток!» Розумієш � уже не аплодисмент, а хоч свисток!.. Але і сей розпачливий поклик зостається гласом вопіющого в пустині� Раптом я згадую, як Шіллер провалився перший раз, читаючи свого «Фієско» противним швабським акцентом, � промінь надії блиснув � і я прокинулась! Ах, се був тільки сон!.."
Displaying 1 - 8 of 8 reviews
Can't find what you're looking for?
Get help and learn more about the design.