Фентезійний роман для молоді відомої української авторки.
Тепер Зоряна знає, хто вона насправді, й поволі опановує свої сили. Вона досі не розуміє, що привело її в цей світ, як це пов’язан� зі Святом і що робити далі. А тим часом вороги не сплять і вже на шляху до своїх кривавих цілей. Зоряна мусить знайти Книги раніше за тих, хто хоче її смерті. Проте чи стане їй снаги оговтатися, зрозуміти нову себе й урятувати тих, кого любить? І чи зможе вона нарешті стати тією, ким завжди була? Хай там як, а часу на все в неї обмаль...Продовження містичної історії про богиню, що стала смертною, її зустріч із коханням та боротьбу за справедливість.
Гортається вона напрочуд швидко, тай приємно зустріти в тексті потерчат, мавку чи вія. Десь на межі «дофігась цікаво що ж там вміє кров Сварога» і «чого вони всі такі до ручки недолугі». Друге частіше перемагає. Між цим тре вписати якісь квоти по шаблонах, набору клішованих персонажів і сценах сексу (певно навіть скільки Свят «заграє бровами» «пустунці» ( відповідь: прямопропорційно моїм посіпуванням ока) Героїня не сильно виросла, така ж нестабільна і непослідовна, що в своїх думках, що в діях. І не те, щоб мені хотілось домахатись, ні. Я ж бо навіть, можливо, прочитаю колись заключну частину. Просто в мене з цією книгою не склалось, очі закочувались самі.
Вона гарнезна, оформлення справді кльове, приємний шрифт і якісний друк. Було б так нічо, якби я прочитала це в 16
Історія мене зацікавила своїм сюжетом, спочатку атмосферою Києва, потім елементами української культури та згадкою деяких міфічних істот. Вся ця краса посипалась в кінці першої книги і вже у продовженні вона відійшла далеко на задній план.
Читалась легко, бо надто просто. Критично. Не вистачало. Складнопідрядних. Речень.
Якщо в першій я могла закрити очі на якісь нелогічності чи «проговорювання» одного і того ж, то в другій вони так кидались в очі, що вже було не смішно.
Я так багато начиталась про переживання головної героїні, що аж на стінку хотіла лізти від повторів, як їй страшно, що в неї фобія і через що в неї фобія (редактор? віу-віу), ну і це взагалі не сформувало в мене розуміння її як людини. Але я їй ні разу не співпереживала, бо не вірила в жодну її емоцію. Нам дали багато побутової інформації, яка потім просто не мала ніякого сенсу, ніяк не вплинула на розвиток сюжету і не розкрила характер героїв. Я ніби отримала персональну екскурсію в хаосі думок Зоряни. Why, God, whyyyy?
У мене до авторки менше питань, звісно, ніж до редактора (бо я здивувалась, що редакторка таки була).
Ніколи ще сцени 18+ не були настільки недоречні по таймінгу. Це окрема біль, бо там просто вони як грім серед ясного неба. І чому вони ідуть щоразу, як хтось вмирає?
Коротше, сюжет мені сподобався, за ідею авторці тверда 10/10, але реалізація розчарувала.
Прочитала буквально за вечір🤗 Друга частина мені сподобалась більше за першу, вона динамічніша та тут більш розкрита любовна лінія зі Святом ну і ми нарешті дізнаємось, хто ж такий цей Купало. Можна провести паралелі та знайти схожості з іншими популярними фентезі творами, але для мене це аж ніяк не зіпсувало вражень від твору.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Єдиний плюс цієї серії � мені її подарували, і я не тратила на неї своїх грошей. І вона швидко читається, бо багато води і сто раз пережованих думок Зоряни. Ідея і задумка могли бути цікавими, виконання � ніби пожаліли грошей редактору. Зоряна � офіційно найбільш дратуюча героїня, про яку я читала. Її кидає від одних емоцій до інших, вона то хоче Свята, то готова на нього кинутися з кулаками (її бажання побити його � це не мило й не додає перчинки). Свят � намагання (провальне) створити свого Різанда чи Кастіла. Слово "пустунка" нанесло мені моральну травму. Фонові персонажі могли б бути цікавими, але на передній план винесено ниття Зоряни. І її перевдягання.
Ця частина трооошечки краща за попередню через те, що обірваних думок тут менше, але на цьому все. Мені хотілося б додати хоч одну додаткову зірочку за якусь динаміку і пару потенційно хороших ідей, але не буду. Зоряна попсувала собою все.
Плюс: купа моментів � це крадіжки з Гаррі Поттера і ДШІТ. Момент з русалками, книга-летиключ, діалог Арсена і Лукіана � ледь не слово в слово � діалог Сіріуса і Люпина з 3 частини, материна любов як найбільша сила, . Це тільки те, що я впізнала і пригадала. Це не посилання і не омажі, це � тупо крадіжки. Мені здається, добру частину таких же крадіжок з інших книжок я просто не впізнала.
Просто вау Ця частина містила все чого більшості не вистачало у попередній: багато Києва і більше про українську міфологію та богів. А ще в цій частині набагато більше пригод та небезпеки. Відчувається ріст головної героїні, вона більше не та Зоряна, яка боїться всього.
Я знаю, що перша частина зустріла великий шквал критики, конструктивної та не дуже. Цей відгук особисто моє субʼєктивне враження від книги. Першу частину я сприйняла позитивно, оскільки це початок трилогії, багато невідомих, секретів і таємниць, введення в сюжет та історію. Аде друга мене розчарувала. Якщо коротко, то це Гаррі Поттер+ДШІТ+українська міфологія. Почну з того, що мені сподобалося. Перш за все, це міське фентезі. І тут багато Києва. Навіть знаючи Київ досить добре, деякі моменти я гуглила, було дуже цікаво. Київ для мене окремий персонаж цієї книжки. Також сподобалася велика кількість українських міфологічних істот, як відомих, так і не дуже. Мабуть, найбільше мене вразила Зеркалиця й епізоди з нею.
На цьому мої позитивні враження закінчуються. Книга нагадувала емоційні гойдалки, і не від захвату від сюжету. Зоряна як персонажка не виросла для мене зовсім. В одну секунду вона невпевнена собі, в іншу вже використовує сили. Я бачила, що авторка пояснює, що Зоряна і не має подобатися, вона хотіла створити персонажку, яка буде не ідеальною. Але навіть у неідеальних персонажів має бути історія, глибина, а не скиглення протягом двох частин. Любовна лінія у цій частині не інтригувала зовсім. Не було жодної іскорки між головними персонажами. Ще мене дратував Свят своєю щенячою відданістю, від загадкового чоловіка з першої частини нічого не залишилося😭Мене більше розчулила історія любові Лукіана та Софії� Щодо сцен 18+, то вони теж не були палкими, подача сцен досить проста, наче в YA історію домішали трішки сексу.
Я б порадила цю історію тим, кому сподобалася «Безсила», «ДШІТ»(саме перша книга). Не зважаючи на вікове обмеження, як на мене, це книга для молодшої аудиторії. Я не буду продовжувати цю серію, бо все ж таки шукаю більш комплексного і цікавого фентезі.