What do you think?
Rate this book
Чарунки долі
«Чарунки долі» � це збірка есеїв, у якій немає наскрізного сюжету, втім, окремі оповідки пов’язан� між собою. В них вигулькують ті ж самі імена й історії, але в різних контекстах � так, зрештою, і плететься тканина людської долі та історії. На сторінках книжки зустрічаються філософи й митці з різних країн і часів. Автор змушує їх говорити одні з одними. Із цієї розмови народжуються нові історії, з яких і складено цю книжку.
У 2016 році Вахтанґ Кебуладзе став лауреатом премії ім. Юрія Шевельова. Журі відзначило автора закнигу«Чарунки долі».
У 2016 році Вахтанґ Кебуладзе став лауреатом премії ім. Юрія Шевельова. Журі відзначило автора закнигу«Чарунки долі».
160 pages, Kindle Edition
Published December 8, 2016
9 people are currently reading
90 people want to read
About the author
Вахтанґ Кебуладзе
12books12followersУкраїнський філософ, перекладач, поет і публіцист, автор пісень і вокаліст рок-гурту "Джин". Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка, потому стажувався в німецьких університетах у Констанці та Фрайбурзі. Доктор філософських наук. Викладає в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та Києво-Могилянській академії. Численні наукові та публіцистичні статті автора виходили друком українською, німецькою та російською в Україні, Австрії, Білорусі, Литві, Німеччині, Польщі, Румунії, Словенії та Чехії.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 11 of 11 reviews
January 31, 2017
Чарунки долі - непідготовленим читати строго рекомендовано. Знаєте в мене стосунки із філософією посередні, це не дружба, а так міцне знайомство. А тут раптом таке. і якщо чесно то потрібно визнати, що честь і хвала ВСЛ, вони постаралися. Бо книгу я почасти придбав завдяки стильній обкладинці, а розгорнувши її потрапив у хитросплетіння чарунок, що їх розтягнув підступний Вахтанг Кебуладзе. В цій книзі ти можеш не знати цих всіх прізвищ, але оповідки їх носіїв разом із оповіддю автора будуть тебе вражати, а твій мозок напружуватись і бриніти. Роблю олівцем замітки, а в голові думка: перечитай ще, перечитай ще. Коли ж перегорнута остання сторінка, здається ти фізично можеш відчувати ці чарунки, тобто сплетіння думок людей, що були, і є зараз, і ще будуть. Ти відчуваєш себе в цьому бринінні думок живим.....
August 30, 2021
Дуже люблю есеїстику, це як розмова з другом про усе, що було, є і може бути.
Вахтанґ Кебуладзе дуже розумний співрозмовник, який зачаровує плетінням історій.
Вахтанґ Кебуладзе дуже розумний співрозмовник, який зачаровує плетінням історій.
February 14, 2024
Не фанат есеїстики, але прочитав з цікавістю. Проблема у тому, що такі книги часто проходять крізь мене і не залишають особливого спогаду та емоцій. Тому я не можу сказати щось про них добре чи погано. Чи проблема це автора - і так, і ні.
В принципі, рекомендувати не буду, але на подарунок, як і я її отримав, вона згодиться.
В принципі, рекомендувати не буду, але на подарунок, як і я її отримав, вона згодиться.
August 24, 2022
Вахтанг Кебуладзе неперевершений есеїст, а якщо це ще й філософська есеїстика, то це окрема задоволення та інтелектуальна пожива.
Деякі тексти читаються важко, особливо рефлексії автора на процес перекладу і перекладацьку працю, але є дійсно неперевершені позачасові, позапоосторові есії. Неймовірні смисли, які залишаються з тобою назавжди, як то метафора, що росія не цивілізація і не частина цивілізації, а є хіба що тінню останньої.
Деякі тексти читаються важко, особливо рефлексії автора на процес перекладу і перекладацьку працю, але є дійсно неперевершені позачасові, позапоосторові есії. Неймовірні смисли, які залишаються з тобою назавжди, як то метафора, що росія не цивілізація і не частина цивілізації, а є хіба що тінню останньої.
July 30, 2023
Вагалася між 4 і 5 ⭐️, але таки поставлю 5. Такі книги потрібні і важливі у сучасному українському інтелектуальному просторі.
Есеї Вахтанга - це ніби прості і щирі розмови з другом, але водночас і такі «thought provoking �, що після кожного з них хочеться обдумати прочитати і зупинити мить. Також вразив стиль автора - вишукані мовні конструкції і звороти хотілося записати і смакувати, проговорити вголос.
Читачу без елементарних знань у гуманітаристиці чи філософії може бути трішки складно, адже автор посилається на багато важливих текстів і інколи вживає філософську термінологію. Але, з іншої сторони, для непідготовлених читачів книга може стати приємним знайомством із філософуванням
Про вино
«..людська природність завжди опосередкована культурою, а тому має штучний характер. […]
Становище людини - це хитке балансування між божественним і звірячим. Культура, перетворюючи природу, запобігає нашому озвірінню, але потребує природності, аби самій не перетворитися на бездушну штучність.
Вино - це жердина, яка допомагає нам у цьому балансу. ванні. Вино збуджує веселість, але, за влучним виразом Мераба Мамардашвілі, це трагічна веселість або веселий трагізм.
[…] Вино збуджує «гордість у злиднях». Це дає людині змогу навіть у злиднях відчути себе рівним богові. Бодлер, мабуть, перший розглядає вино як засіб емансипації знедолених та упосліджених, хоча й тут, як завжди у його віршах, піднесене захоплення стримує гірка іронія.»
Про мінливість
Може, в цій мінливості й полягає головний принци усього живого. Всі цінності мінливі, незмінна лише цінність мінливості, тобто самого життя, адже життя - це нескінченна низка змін.
Утім, у будь-якій зміні все-таки має залишатися щось незмінне, а саме те, про зміну чого ми говоримо. Інакше йшлося би не про зміну чогось, а про невпорядковане нагромадження абсолютно різнорідного. Людина народжується, дорослішає, старішає і вмирає, але протягом усього життя залишається тією самою людиною, що й дає нам підставу говорити, що це саме вона народжується, дорослішає, старішає і вмирає. Культура зароджується, переживає власний розквіт і або безповоротно гине, або дає життя іншій культурі. Однак, зазнаючи всіх цих змін, вона залишається саме цією культурою.»
Про ідилію
«Адже ідилія - це кіч par excellence. А якщо вірити Мілану Кундері, то «кіч - це параван, що прикриває смерть».
Про кінець Європи
«Кінець Європи пророкують уже віддавна. Щойно Європа усвідомила себе як певну єдність, вона відчула можливість свого кінця. Щойно Захід усвідомив себе як захід, як те місце, де заходить сонце, він усвідомив себе як певне завершення. Може, саме ця зачарованість власною смертю, ця Кʼєркегорова хвороба до смерті або Гай-дегерів жах смерті і є питомою рисою Європи як такої.»
Есеї Вахтанга - це ніби прості і щирі розмови з другом, але водночас і такі «thought provoking �, що після кожного з них хочеться обдумати прочитати і зупинити мить. Також вразив стиль автора - вишукані мовні конструкції і звороти хотілося записати і смакувати, проговорити вголос.
Читачу без елементарних знань у гуманітаристиці чи філософії може бути трішки складно, адже автор посилається на багато важливих текстів і інколи вживає філософську термінологію. Але, з іншої сторони, для непідготовлених читачів книга може стати приємним знайомством із філософуванням
Про вино
«..людська природність завжди опосередкована культурою, а тому має штучний характер. […]
Становище людини - це хитке балансування між божественним і звірячим. Культура, перетворюючи природу, запобігає нашому озвірінню, але потребує природності, аби самій не перетворитися на бездушну штучність.
Вино - це жердина, яка допомагає нам у цьому балансу. ванні. Вино збуджує веселість, але, за влучним виразом Мераба Мамардашвілі, це трагічна веселість або веселий трагізм.
[…] Вино збуджує «гордість у злиднях». Це дає людині змогу навіть у злиднях відчути себе рівним богові. Бодлер, мабуть, перший розглядає вино як засіб емансипації знедолених та упосліджених, хоча й тут, як завжди у його віршах, піднесене захоплення стримує гірка іронія.»
Про мінливість
Може, в цій мінливості й полягає головний принци усього живого. Всі цінності мінливі, незмінна лише цінність мінливості, тобто самого життя, адже життя - це нескінченна низка змін.
Утім, у будь-якій зміні все-таки має залишатися щось незмінне, а саме те, про зміну чого ми говоримо. Інакше йшлося би не про зміну чогось, а про невпорядковане нагромадження абсолютно різнорідного. Людина народжується, дорослішає, старішає і вмирає, але протягом усього життя залишається тією самою людиною, що й дає нам підставу говорити, що це саме вона народжується, дорослішає, старішає і вмирає. Культура зароджується, переживає власний розквіт і або безповоротно гине, або дає життя іншій культурі. Однак, зазнаючи всіх цих змін, вона залишається саме цією культурою.»
Про ідилію
«Адже ідилія - це кіч par excellence. А якщо вірити Мілану Кундері, то «кіч - це параван, що прикриває смерть».
Про кінець Європи
«Кінець Європи пророкують уже віддавна. Щойно Європа усвідомила себе як певну єдність, вона відчула можливість свого кінця. Щойно Захід усвідомив себе як захід, як те місце, де заходить сонце, він усвідомив себе як певне завершення. Може, саме ця зачарованість власною смертю, ця Кʼєркегорова хвороба до смерті або Гай-дегерів жах смерті і є питомою рисою Європи як такої.»
January 16, 2021
Я вагаюсь між виділеними цитатами цієї книги, бо вона наче пазл, де одна мала частинка не здатна відтворити цілого. Деякі есеї схожі на ускладнені рецензії книги, деякі є рефлексіями дуже уважного спостерігача за життям в усіх його проявах, деякі є природними розмірковуваннями професійного філософа, яким і є автор. Може мені йшлось у цій книзі про впізнавання проблем які поставали переді мною все життя в сфері розуміння світу - і саме в категоріях етики та моралі у секуляризованому світі, який є таким вільним, але водночас вульгарним, суміш краси і огиди, витонченості та байдужості, а перш за все замовчування того, що світ до якого ми звикли потроху видозмінюється і у певних аспектах відмирає - це все якось дивовижно мене заспокоїло. Мабуть найбільш медитативна книга з прочитаних за останній час. Особлива любов - есей про вино, він дав відповіді на питання які я навіть собі не задавала, але безперечно хотіла отримати відповідь.
December 16, 2023
Короткі нариси або есеї щодо абстрактних тем, які хвилюють кожну людину. Відсилки до книг, фільмів та філософських праць, які детальніше досліджують кожне з питань, озвучених автором.
Легка манера письма і цікаві, тотожні з моїми думки. Книга, яку я б хотіла прочитати років на 10 молодшою (в 21). Мій вид відпочинкової літератури.
Легка манера письма і цікаві, тотожні з моїми думки. Книга, яку я б хотіла прочитати років на 10 молодшою (в 21). Мій вид відпочинкової літератури.
December 1, 2019
Книга дає відчуття душевної філософської розмови з друзями на теми відверті, легкі, політичні, соціальні й культурні.
Однозначно не лишає байдужим читача, а також змушує задуматися про власне сприйняття світу і оточення.
Однозначно не лишає байдужим читача, а також змушує задуматися про власне сприйняття світу і оточення.
April 17, 2019
Короткий путівник по західній філософії, трендам, книгам, які варті уваги.
May 25, 2024
І все-таки він існує :). Не погоджуюсь, що у цій книзі немає наскрізного сюжету.
April 25, 2017
прекрасні дописи, залишають бажання продовжувати роздуми
Displaying 1 - 11 of 11 reviews
Can't find what you're looking for?
Get help and learn more about the design.