What do you think?
Rate this book
Книжка заборон і таємниць
«Книжка заборон і таємниць» � антологія сучасної літератури для підлітків. У ній зібрано різні за жанром та темами твори: про дружбу і зраду, кохання і смерть, про пошук себе справжнього і навіть про війну, яка точиться поряд.
368 pages, Hardcover
First published January 1, 2016
5 people are currently reading
29 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
December 3, 2020
Дуже дивна різношерстна підбірка. Деякі оповідання дуже дорослі, деякі надто дитячі. Більшість написана жахливо і не варта прочитання, не знаю яким підліткам би таке сподобалось. Мені найбільше сподобалось оповідання «Вовка, який осідлав бомбу» Юрія Нікітінського, є в ньому це дитяче осмислювання війни, і буденні речі, і пригоди, і гумор, і трагічність, ще й з твістом по середині, який тебе фальшиво заспокоює. На другому місці «Рівність. Братерство» Михеда (раптом ви думаєте, чого я взагалі взялась за цю книгу), воно дуже в стилі Михеда, глибоке, пафосне, фатальне, глобальне, і чудово підійде підліткам. І ще Ірен Роздобудько «Курячий бог», хоча воно вже гірше написане за попередні два, але теж варте уваги.
June 30, 2023
Це була б чудова збірка, якби в ній не було росіян. Розчарована тим фактом, що Vivat у 2016 публікував русню, а в 2023 все ще продає русню.
Українські ж оповідки прекрасні, дуж сподобались. Польські теж прикольні. А Вовка, який осідлав бомбу - заслуговує всі зірочки!
Українські ж оповідки прекрасні, дуж сподобались. Польські теж прикольні. А Вовка, який осідлав бомбу - заслуговує всі зірочки!
September 26, 2016
"Teens only" � зазначено на обкладинці. І справді, більшість оповідань спрямовано на підлітків, тож деякі в мої за 20 було читати трохи не те (хоча кого я обманюю, Лемоні Снікета он читаю, і норм).
Антологію представляють автори чотирьох країн: України, Польщі, Білорусі та Росії. Трохи менше половини я знала, із них половину навіть читала, решта ж � цілком нові імена.
Довго по збірці проходитися не буду, зупинюся на тому, що мені суб’єктивн� сподобалося найбільше або що сподобалося моментами.
Цілком і повністю мені сподобалися:
а) Сергій Булига "Школьняк": легеньке, гумористичне і безпретензійне оповідання з натяком на підрив школи;
б) Павел Майка "Ніч сліпих Володарів": своєрідний ретелінг Пітера Пена, аж засумувалося за дитинством;
в) Юрій Нікітінський "Вовка, який осідлав бомбу": про дружбу двох хлопчиків, яку перервала війна;
г) Володимир Арєнєв "Те, що в його крові": про біологію, інопланетянські технології та те, якщо торкнутися тритона голими руками, він отримає опіки.
� Хріново адаптуюся, � втрутився-таки Сірий. � Знаєте, мені б, типу, ще якихось заходів вжити. Механізми саморегуляції � це крутяк, але краще б не розраховувати лише на них.
� Ось і я так подумав. Але взагалі-то ця думка про механізми мені ось про що нагадала. Як наше тіло позбувається зайвих речовин?
� Вибачте, але я наче книжками ще не того...
Також хочеться сказати про:
а) Дара Корній "Мій брат Максим": як старша сестра чудово розумію проблему спингоризів: ніби й нестерпні малі, але водночас і милі;
"Просто коли поважаєш чужі права власності, то і на твої ніхто не зазіхає. Навіть восьмирічний шпінгалет те допетрав".
б) Антон Фарб, Ніна Цюрупа (які ж прикольні все-таки прізвища) "Невидимі світу тролі": ніби й нічого такого особливого, але ідея троляк, які чіпляються і шепочуть на вушко, як вчинити гидоту, цікава (і, повторюся, прізвища авторів прикольні);
в) Лукаш Орбітовський "Автострада": після нього чомусь хочеться піти і перечитати "Воно".
Із мінусів:
- Забагато приміток аля Капітан Очевидність. Дратують.
- Депресивна обкладинка. Щодо таємниць не знаю, а от дівчинці явно заборонили сидіти в компі і смартфоні.
- Не підписано і ніде не зазначено, з якої країни конкретний автор (ні, ну про Лукаша Орбітовського я здогадалася...)
- Прізвище Анатолія Пітика на другій сторінці у вихідних даних написано через е.
В цілому: ґуд джоб! Тест-контроль пройдено, купувати можна без ризику, якщо раптом когось зацікавило.
Антологію представляють автори чотирьох країн: України, Польщі, Білорусі та Росії. Трохи менше половини я знала, із них половину навіть читала, решта ж � цілком нові імена.
Довго по збірці проходитися не буду, зупинюся на тому, що мені суб’єктивн� сподобалося найбільше або що сподобалося моментами.
Цілком і повністю мені сподобалися:
а) Сергій Булига "Школьняк": легеньке, гумористичне і безпретензійне оповідання з натяком на підрив школи;
б) Павел Майка "Ніч сліпих Володарів": своєрідний ретелінг Пітера Пена, аж засумувалося за дитинством;
в) Юрій Нікітінський "Вовка, який осідлав бомбу": про дружбу двох хлопчиків, яку перервала війна;
г) Володимир Арєнєв "Те, що в його крові": про біологію, інопланетянські технології та те, якщо торкнутися тритона голими руками, він отримає опіки.
� Хріново адаптуюся, � втрутився-таки Сірий. � Знаєте, мені б, типу, ще якихось заходів вжити. Механізми саморегуляції � це крутяк, але краще б не розраховувати лише на них.
� Ось і я так подумав. Але взагалі-то ця думка про механізми мені ось про що нагадала. Як наше тіло позбувається зайвих речовин?
� Вибачте, але я наче книжками ще не того...
Також хочеться сказати про:
а) Дара Корній "Мій брат Максим": як старша сестра чудово розумію проблему спингоризів: ніби й нестерпні малі, але водночас і милі;
"Просто коли поважаєш чужі права власності, то і на твої ніхто не зазіхає. Навіть восьмирічний шпінгалет те допетрав".
б) Антон Фарб, Ніна Цюрупа (які ж прикольні все-таки прізвища) "Невидимі світу тролі": ніби й нічого такого особливого, але ідея троляк, які чіпляються і шепочуть на вушко, як вчинити гидоту, цікава (і, повторюся, прізвища авторів прикольні);
в) Лукаш Орбітовський "Автострада": після нього чомусь хочеться піти і перечитати "Воно".
Із мінусів:
- Забагато приміток аля Капітан Очевидність. Дратують.
- Депресивна обкладинка. Щодо таємниць не знаю, а от дівчинці явно заборонили сидіти в компі і смартфоні.
- Не підписано і ніде не зазначено, з якої країни конкретний автор (ні, ну про Лукаша Орбітовського я здогадалася...)
- Прізвище Анатолія Пітика на другій сторінці у вихідних даних написано через е.
В цілому: ґуд джоб! Тест-контроль пройдено, купувати можна без ризику, якщо раптом когось зацікавило.
September 15, 2016
Скажу чесно � я клюнула на назву. Бо вона насправді інтригує, обіцяє відкрити глибини чогось незвіданого, темного і таємного, чогось солодко-забороненого, такого, про що не говорять «порядні дорослі» � зате підлітки побалакали б таки залюбки. І справді, таємниць, які треба розгадати, порушених правил і заборон у ній виявилося вдосталь. А ще я знайшла тут деякі важливі, глибокі, Справжні Речі. Такі, що торкають не тільки підлітків, а й дорослих. І то дуже глибоко.
З одного боку, книжка вийшла досить «нерівною». Звісно, великою мірою тому, що це � збірка. І вона має два нюанси. По-перше, тут зібрані твори різних авторів, не лише українських, а й російських і польських. До речі, якщо польські впізнаються більш-менш одразу (може, тому, що використовують польські локації, додають місцевого колориту, та й імена промовисті), то російські, певно, завдяки чудовому перекладу звучать зовсім по-українськи (якби не погуглила, то й не знала б, що «нетутешні»:). Відтак оповідання за цілісністю виглядають зовсім по-різному. Одні � самодостатні, з логічним завершенням, заокруглені такі. Інші � наче видерті, з нерівними краями, клапті якихось більших творів (може, так воно і є). Відчуття незавершеності, яке лишається після прочитання, дратує (або провокує самостійно написати закінчення)). Але, на щастя, таких оповідань у збірці небагато.
Другий нюанс полягає в тому, що оповідання тут абсолютно різножанрові. Від зовсім реалістичних, психологічних � до фантастичних. Причому фантастика присутня у найрізноманітніших вимірах � і фентезі, і містика, і міські та «шкільні» легенди, й антиутопії, і навіть наукова фантастика. Насправді дуже круто. До того ж вони такі, в міру серйозні. А є і відверто стьобні. Але в цьому розмаїтті й маленький мінус: починаючи читати оповідання, ти ще не знаєш, звичайне воно чи з тих,химерних. Отак читаєш, думаєш � дурня якась. А потім випливає якийсь факт, все стає на свої місця � але насолоду від читання уже трохи втрачено. Тож було б круто, якби у підзаголовках бодай натяком зазначали жанр.
Я очікувала, що це буде книжка на один раз. Її прочитаєш, отримаєш насолоду � і більше не матимеш бажання відкривати. Ба ні. Деякі оповідання я охоче перечитуватиму, і не раз.
Детальніше про кожне із них - в блозі:
З одного боку, книжка вийшла досить «нерівною». Звісно, великою мірою тому, що це � збірка. І вона має два нюанси. По-перше, тут зібрані твори різних авторів, не лише українських, а й російських і польських. До речі, якщо польські впізнаються більш-менш одразу (може, тому, що використовують польські локації, додають місцевого колориту, та й імена промовисті), то російські, певно, завдяки чудовому перекладу звучать зовсім по-українськи (якби не погуглила, то й не знала б, що «нетутешні»:). Відтак оповідання за цілісністю виглядають зовсім по-різному. Одні � самодостатні, з логічним завершенням, заокруглені такі. Інші � наче видерті, з нерівними краями, клапті якихось більших творів (може, так воно і є). Відчуття незавершеності, яке лишається після прочитання, дратує (або провокує самостійно написати закінчення)). Але, на щастя, таких оповідань у збірці небагато.
Другий нюанс полягає в тому, що оповідання тут абсолютно різножанрові. Від зовсім реалістичних, психологічних � до фантастичних. Причому фантастика присутня у найрізноманітніших вимірах � і фентезі, і містика, і міські та «шкільні» легенди, й антиутопії, і навіть наукова фантастика. Насправді дуже круто. До того ж вони такі, в міру серйозні. А є і відверто стьобні. Але в цьому розмаїтті й маленький мінус: починаючи читати оповідання, ти ще не знаєш, звичайне воно чи з тих,химерних. Отак читаєш, думаєш � дурня якась. А потім випливає якийсь факт, все стає на свої місця � але насолоду від читання уже трохи втрачено. Тож було б круто, якби у підзаголовках бодай натяком зазначали жанр.
Я очікувала, що це буде книжка на один раз. Її прочитаєш, отримаєш насолоду � і більше не матимеш бажання відкривати. Ба ні. Деякі оповідання я охоче перечитуватиму, і не раз.
Детальніше про кожне із них - в блозі:
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
Can't find what you're looking for?
Get help and learn more about the design.