What do you think?
Rate this book
Посол мертвих
Ким є «посол мертвих», як не живою людиною, привабливою і сильною жінкою, яка тримає в собі багато жахних таємниць, своїх і чужих, яка іде проти вітру, намагаючись увійти в нове життя, в нове суспільство, але болісний досвід минулого сильніший. Аскольд Мельничук, американський письменник, професор Массачусетського університету, людина, глибоко інтегрована у світову літературу, зробив те, що мало кому під силу: написав родинну сагу як роман про українську душу емігранта, розірвану між світами, травмовану злочинами минулого, біженством, втратою ідентичності. Але водночас цей роман і про те, що навіть зламані гілки мають шанс прорости, пустити коріння і стати новим деревом.
304 pages, Hardcover
First published January 1, 2001
4 people are currently reading
125 people want to read
About the author
Askold Melnyczuk
33books18followersAmerican writer whose publications include novels, essays, poems, memoir, and translations. Among his works are the novels What Is Told, Ambassador of the Dead, House of Widows and Excerpt from Smedley's Secret Guide to World Literature. His work has been translated into German, Polish, Russian, and Ukrainian. Melnyczuk also founded the journal AGNI (magazine) and Arrowsmith Press (2006).
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 16 of 16 reviews
June 18, 2020
In 2001, the Counterpoint Press published this book with, I am assuming, much hope for its success. I am writing here of my own personal copy, my own physical copy of the book. It did not sell. Not at $25 ($37.95 Canadian). I don't know how long it stood on that first shelf, but eventually some bookstore employee packaged it along with its other ignored brothers and sisters and sent it to some kind of depository. There, another employee took a Sharpie and drew an indifferent black line on the bottom of the book. And with that permanent mark of ignominy, the book became a remainder. From there it was sent with no apparent ceremony to the crappy used bookstore I used to frequent in the days when we were still allowed to go to bookstores. An employee at that bookstore slapped a sticker on the front of the book, now valued at $5.99. I saw it then, and maybe a year later again, with a $3 smaller sticker over the first one. Still I waited. Then, finally, I saw it again in the Clearance section, now a mere $2 if only someone would take it off their hands. And, with a What The Heck, I did.
That was maybe six or seven years ago, and with all its stickered history it has sat on my TBR shelves since. Oh, I'd pick it up from time to time and read the first few pages to get some traction. Yet I always slid it back in. Until now. I wish I had waited longer.
There's an obligatory rape, an obligatory suicide. You have to have a Nazi atrocity and so we are offered alternative Nazi atrocities to explain the death of one father. Was he doused with gasoline and set on afire or was he tossed alive in a pit with others and covered in lime? There's a deflowering of our 15 year-old male narrator by his friend's mother. There's a book within the book. But the within book is summarized, in the same voice, by the narrator. I didn't care how it ended, and I can't really tell you how it ended.
There are two friends: Nicholas and Alexander. The naming probably has something to do with with Russia's control of Ukraine. Beyond that, I'm stumped.
The author has a style where he uses real persons to describe his characters. Instead of, you know, describing his characters. One character was tanned, like Victor Mature. There was a skinny man in his late thirties with a horsy face that reminded me of Stan Laurel. A woman looked like Jeanne Moreau sipping from a stream. Another woman was his slave, his Salammbo, his O. Another character wore a turtleneck, a suede jacket, and a sailor's cap in imitation of the poet Ferlinghetti. Even a rundown section of New York was like Paris without the lights.
Then again maybe I'm just easily annoyed.
Done. And when we're allowed again, I'll donate this to the local library which has an annual book sale. All hardbacks are $1.
That was maybe six or seven years ago, and with all its stickered history it has sat on my TBR shelves since. Oh, I'd pick it up from time to time and read the first few pages to get some traction. Yet I always slid it back in. Until now. I wish I had waited longer.
There's an obligatory rape, an obligatory suicide. You have to have a Nazi atrocity and so we are offered alternative Nazi atrocities to explain the death of one father. Was he doused with gasoline and set on afire or was he tossed alive in a pit with others and covered in lime? There's a deflowering of our 15 year-old male narrator by his friend's mother. There's a book within the book. But the within book is summarized, in the same voice, by the narrator. I didn't care how it ended, and I can't really tell you how it ended.
There are two friends: Nicholas and Alexander. The naming probably has something to do with with Russia's control of Ukraine. Beyond that, I'm stumped.
The author has a style where he uses real persons to describe his characters. Instead of, you know, describing his characters. One character was tanned, like Victor Mature. There was a skinny man in his late thirties with a horsy face that reminded me of Stan Laurel. A woman looked like Jeanne Moreau sipping from a stream. Another woman was his slave, his Salammbo, his O. Another character wore a turtleneck, a suede jacket, and a sailor's cap in imitation of the poet Ferlinghetti. Even a rundown section of New York was like Paris without the lights.
Then again maybe I'm just easily annoyed.
Done. And when we're allowed again, I'll donate this to the local library which has an annual book sale. All hardbacks are $1.
September 3, 2018
"...-Слухай. Просто дозволь мені дещо сказати тобі.
- Звичайно.
- Твої батьки вбивали моїх у старій країні.
- Що?
...
- Ти ж українець, правда?"
Це прочаток стосунків головного героя, американця з українським корінням, з американкою єврейського походження. Потім вони ще довго будуть розмовляти, згадувати і намагатись зрозуміти, і будуть разом.
Але це книга про українців, їх пам`ять, і вибір, що з тою пам`яттю робити: забути? повертатись і жити минулим? І є люди, які "забувають", починають з чистого листа, тікають від громади, і їх діти вже типові американці з перфект-інглішом.
Є ті, які не можуть забути, і пробують полегшити свої спогади втягуючи нове покоління в історіїї, як було "там". А покоління пручається, не хоче дружити зі "скелетами у шафі" і тікає в стосунки, університети і алкоголь.
Насправді, це роман про історію нашої діяспори "без вишиванки" і патріотизму. Прекрасно описана прірва між поколіннями, трагедія еміграції, вибір без вибору, історичні травми, які передаються, і не забуваються, навіть, якщо втікаєш, але й про шлях подолання.
Сподобається тим, хто цікавиться проблемами історичної пам`яті і травм поколінь, родинних історій і якісної прози.
Не сподобається тим, хто має стале уявлення про патріотично-націоналістичну діяспору у вічній боротьбі за "світле майбутнє" України, тут явно доведеться вийти з "зони комфорту".
Хороша, якісна проза з важливими і глибокими темами. Із серії маст-рід.
- Звичайно.
- Твої батьки вбивали моїх у старій країні.
- Що?
...
- Ти ж українець, правда?"
Це прочаток стосунків головного героя, американця з українським корінням, з американкою єврейського походження. Потім вони ще довго будуть розмовляти, згадувати і намагатись зрозуміти, і будуть разом.
Але це книга про українців, їх пам`ять, і вибір, що з тою пам`яттю робити: забути? повертатись і жити минулим? І є люди, які "забувають", починають з чистого листа, тікають від громади, і їх діти вже типові американці з перфект-інглішом.
Є ті, які не можуть забути, і пробують полегшити свої спогади втягуючи нове покоління в історіїї, як було "там". А покоління пручається, не хоче дружити зі "скелетами у шафі" і тікає в стосунки, університети і алкоголь.
Насправді, це роман про історію нашої діяспори "без вишиванки" і патріотизму. Прекрасно описана прірва між поколіннями, трагедія еміграції, вибір без вибору, історичні травми, які передаються, і не забуваються, навіть, якщо втікаєш, але й про шлях подолання.
Сподобається тим, хто цікавиться проблемами історичної пам`яті і травм поколінь, родинних історій і якісної прози.
Не сподобається тим, хто має стале уявлення про патріотично-націоналістичну діяспору у вічній боротьбі за "світле майбутнє" України, тут явно доведеться вийти з "зони комфорту".
Хороша, якісна проза з важливими і глибокими темами. Із серії маст-рід.
November 24, 2019
Чудовий роман про стосунки з минулим.
September 23, 2018
A very powerful insight into the life of Ukrainian immigrants to the USA after WWII. A very emotion-driven story: when actual lives are less important than memoirs. And it creates a major problem: in a new life, in a new country, with new neighbors and lifestyle, memoirs do no fade, they become even stronger. How to explain this to the people, if even you cannot show your country on the map: it simply does not exist! So you create your own shell and imitate life. However, who knows: maybe the past is the only real thing.
July 18, 2019
My first novel. I thought the book was about ghosts and paranormal activities. When I was hundred pages done I realised the book was spooky. Although there were no paranomal activities in the book but the life of Adriana Kruk is haunted. If time permits would like to reread the book.
April 21, 2025
Ексгумаця, Некромантія, Некрофілія.
April 3, 2024
Дуже актуальний зараз твір, що описує життя українськиї емігрантів часів Другої Світової, тих, котрі змушені були назавжди залишити "стару країну", задля порятунку життя. Роздуми більше про тяжкість такої долі/ війни/ люських страждань/ травм попередніх поколінь. Меланхолійно але атмосферно.
"...Тут невідступна хмара минулого допомагала мені бачити свіжим оком сонячні дні..."
"..що їй на роду написано жити у світі, де люди без спільного коріння показують одне одному лиш поверхню, - це крихке почуття віднімало в життя його живлюще тепло..."
"...Тут невідступна хмара минулого допомагала мені бачити свіжим оком сонячні дні..."
"..що їй на роду написано жити у світі, де люди без спільного коріння показують одне одному лиш поверхню, - це крихке почуття віднімало в життя його живлюще тепло..."
Shelved as 'tasted'
March 1, 2022The prose is good, but the stories, especially of the narrator’s and his friend’s childhood, didn’t interest me much.
November 12, 2018
Цікава книга, котра насамперед розкриває проблему хвилі емігрантів після Другої світової: пошук власної ідентичності, намагання втриматись корінням та спогадами за те життя, котре зруйнувала війна, постійна боротьба із думками та "привидами" минулого. Книга цікава саме цим внутрішнім боком, закуліссям, зокрема, нетиповим поглядом на життя української діаспори.
Місцями сюжет трохи затягнутий. Відчувається також, що автор писав текст впродовж довгого періоду. Подекуди текст зовсім слабкий і програє на контрасті із іншими шматками роману.
Місцями сюжет трохи затягнутий. Відчувається також, що автор писав текст впродовж довгого періоду. Подекуди текст зовсім слабкий і програє на контрасті із іншими шматками роману.
February 12, 2019
Загалом, непогана книга.
Але є слабкі частини, які знизили оцінку.
Але історія і питання, які піднімались відносно неї - сподобались. Є над чим задуматись.
Але є слабкі частини, які знизили оцінку.
Але історія і питання, які піднімались відносно неї - сподобались. Є над чим задуматись.
March 31, 2023
Прочитала її в потязі.
Найбільше мені сподобалася назва, як метафора воєнного біженця - всі ми трохи посли мертвих там, де ми є. Або і не трохи.
Не можу зрозуміти, чому текст не викликав емоційного відгуку, хоча ніби і гарно написаний, навіть не знаю що тут не так - я читаю фахове і художнє про біженство, щодня працюю з біженцями і сама така. Але я більше співпереживала статистичним даних у звітах за останній рік, ніж персонажам у цій книзі.
Найбільше мені сподобалася назва, як метафора воєнного біженця - всі ми трохи посли мертвих там, де ми є. Або і не трохи.
Не можу зрозуміти, чому текст не викликав емоційного відгуку, хоча ніби і гарно написаний, навіть не знаю що тут не так - я читаю фахове і художнє про біженство, щодня працюю з біженцями і сама така. Але я більше співпереживала статистичним даних у звітах за останній рік, ніж персонажам у цій книзі.
June 17, 2019
«Посол мертвих» � це сімейна сага про життя українських емігрантів в Америці. А ще це нагадування про жахи війни, тоталітаризму і про каліцтва людських тіл і душ, до яких ці жахи приводять.
«Посол мертвих» викликає неоднозначні враження. Зокрема, тому що порушує теми, про які хочеться мовчати, а все ж варто згадувати.
Трагічна пам`ять...Війна, терор, знущання і переслідування не обмежуються своїми безпосередніми жертвами. Вони накладають відбиток на покоління вперед. На жаль, нам, українцям, це відомо, як нікому.
Де межа між примиренням зі своїм минулим, прийняттям його як даності і нескінченним поверненням до привидів минулих днів? Як пам’ятат� так, щоб не зійти з розуму? Чи все ж варто навічно забувати демонів минулого і сліпо будувати нове життя?
Правильних відповідей, мабуть, немає... Проте, важливо пам’ятат�, що за свої дії і вибори несемо відповідальність не лише перед собою, а й перед іншими, перш за ��се, своїми дітьми.
«Посол мертвих» викликає неоднозначні враження. Зокрема, тому що порушує теми, про які хочеться мовчати, а все ж варто згадувати.
Трагічна пам`ять...Війна, терор, знущання і переслідування не обмежуються своїми безпосередніми жертвами. Вони накладають відбиток на покоління вперед. На жаль, нам, українцям, це відомо, як нікому.
Де межа між примиренням зі своїм минулим, прийняттям його як даності і нескінченним поверненням до привидів минулих днів? Як пам’ятат� так, щоб не зійти з розуму? Чи все ж варто навічно забувати демонів минулого і сліпо будувати нове життя?
Правильних відповідей, мабуть, немає... Проте, важливо пам’ятат�, що за свої дії і вибори несемо відповідальність не лише перед собою, а й перед іншими, перш за ��се, своїми дітьми.
January 21, 2025
This book was an enjoyable read, the author sounding a bit like a Ukrainian Philip Roth. There isn't that many books that describe the life of the Ukrainian diaspora in the US after WWII and this one gave an honest account without whitewashing the history.
January 4, 2008
Nick, the book’s narrator, lives in two worlds. As the child of immigrant parents, in this case from post-WWII Ukraine, Nick straddles the new world and the old.
Most of the story, though, concentrates on Ada, a contemporary of Nick’s parents. Nick tells her story—both what happened in Ukraine before, during, and after the war and what she experiences as an immigrant in New Jersey.
Ada believes she sees and speaks to family members who were killed during the war—thus making herself an ambassador of the dead.
I enjoyed the book—though the content is certainly not enjoyable—but I'm starting to show the signs of overdose. Melnyczuk is a fine writer. Yet, as a self-proclaimed aficionado of the genre (Ukrainian immigrant literature), nothing about Ambassador of the Dead stands out from the rest. The story feels familiar—as if I have read it many times before.
The book does raise several important questions: how do we live with the past? How can those with dark pasts (survivors of war, genocide, famine) function in the new world? And what is our responsibility towards past generations?
Most of the story, though, concentrates on Ada, a contemporary of Nick’s parents. Nick tells her story—both what happened in Ukraine before, during, and after the war and what she experiences as an immigrant in New Jersey.
Ada believes she sees and speaks to family members who were killed during the war—thus making herself an ambassador of the dead.
I enjoyed the book—though the content is certainly not enjoyable—but I'm starting to show the signs of overdose. Melnyczuk is a fine writer. Yet, as a self-proclaimed aficionado of the genre (Ukrainian immigrant literature), nothing about Ambassador of the Dead stands out from the rest. The story feels familiar—as if I have read it many times before.
The book does raise several important questions: how do we live with the past? How can those with dark pasts (survivors of war, genocide, famine) function in the new world? And what is our responsibility towards past generations?
February 8, 2009
This is a very uneven book. Parts of it are beautifully written, the story (or rather the character of Ada) is compelling enough that I wanted to keep reading, and things like cannibalism and murder of a child (what is the word for that?) are introduced in a way that make them seem like rational choices. But there are parts that are murky and/or encyclopaedic without being really clear. I think the author assumes that the readers know more about Ukrainian history than this reader does... I am not clear on the Famine and WWII in Ukraine. Also, the motivations of the younger characters are sketchy. Why does Alex hate Ada? Why does his life unfold the way it does? Still, Ada and Nick the narrator are very well developed. I just wish there was more about the dead.
Want to read
May 1, 2015I registered a book at BookCrossing.com!
Displaying 1 - 16 of 16 reviews
Can't find what you're looking for?
Get help and learn more about the design.