What do you think?
Rate this book
Dr. Lowell #1-2
Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи!
Ця книжка містить дві класичні повісті "Гори, відьмо, гори!" та "Повзи, Тінь, повзи!"
"Гори, відьмо, гори!" � рідкісний зразок містичного нуар-детективу, що розповідає про низку загадкових і зловісних подій у Нью-Йорку 1930-х, коли лікар та науковець доктор Ловелл і відомий ганґстер Рікорі протистоять лихим прадавнім чарам, які розповзаються містом, нищачи всіх, хто потрапляє в їхні лабети.
На сторінках повісті "Повзи, Тінь, повзи!" оживає давня бретонська легенда про загублене і прокляте місто Іс, його короля Ґрадлона і його доньку-відьму, біляву Дагут, якій підвладні тіні. Плин історії постає у вигляді спіралі, і давнє місто з його темними чарами, кривавими ритуалами і служінням потойбічним богам знову повертається до життя, аби ще раз повторити всі химерні виверти правічної легенди.
Наостанок читачам пропонується післямова письменника, літературознавця і перекладача Євгена Ліра, в якій він розповідає про контексти творчості Абрахама Мерріта і про його важливе місце в літературі химерного та дивовижного
"Гори, відьмо, гори!" � рідкісний зразок містичного нуар-детективу, що розповідає про низку загадкових і зловісних подій у Нью-Йорку 1930-х, коли лікар та науковець доктор Ловелл і відомий ганґстер Рікорі протистоять лихим прадавнім чарам, які розповзаються містом, нищачи всіх, хто потрапляє в їхні лабети.
На сторінках повісті "Повзи, Тінь, повзи!" оживає давня бретонська легенда про загублене і прокляте місто Іс, його короля Ґрадлона і його доньку-відьму, біляву Дагут, якій підвладні тіні. Плин історії постає у вигляді спіралі, і давнє місто з його темними чарами, кривавими ритуалами і служінням потойбічним богам знову повертається до життя, аби ще раз повторити всі химерні виверти правічної легенди.
Наостанок читачам пропонується післямова письменника, літературознавця і перекладача Євгена Ліра, в якій він розповідає про контексти творчості Абрахама Мерріта і про його важливе місце в літературі химерного та дивовижного
Unknown Binding
16 people are currently reading
316 people want to read
About the author
A. Merritt
230books116followersAbraham Grace Merritt, wrote under the name of A. Merritt, born in New Jersey moved as a child to Philadelphia, Pa. in 1894, began studying law and than switched to journalism. Later a very popular writer starting in 1919 of the teens, twenties and thirties, horror and fantasy genres. King of the purple prose, most famous The Moon Pool, a south seas lost island civilization, hidden underground and The Ship of Ishtar, an Arabian Nights type fable, and six other novels and short stories collections (he had written at first, just for fun). Nobody could do that variety better, sold millions of books in his career. The bright man, became editor of the most successful magazine during the Depression, The American Weekly , with a fabulous $100,000 in salary. A great traveler, in search of unusual items he collected. His private library of 5,000 volumes had many of the occult macabre kind. Yet this talented author is now largely been forgotten.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 29 of 29 reviews
February 7, 2019
Цікаві детективні горор-історії від Абрахама Мерріта, дослідника окультизму, творця втрачених світів та загублених цивілізацій. Перша повість сподобалася набагато більше, на всі 5, вона більш динамічна і написана від імені твердого скептика, який навіть власним очам не повірить, якщо вони показуватимуть йому те, що виходить за межі його наукового розуміння. Але у протистоянні з відьмою раціоналізм - не порятунок. Друга історія базується на легендах кельтів про загадкове місто у бретонському королівстві, що загинуло в водах океану, коли правителі, король-чаклун та його донька, Дагут Повелителька Тіней спробували впустити в світ прадавній Морок. Але сотні років потому історія має повторитися, і завадити цьому знову може лише кохання. Отака-от темна казка)
October 19, 2021
А. #Мерріт "Гори, відьмо, гори".
Готична проза (1932 р.).
Містично, атмосферно та захоплююче.
Нью-йорський лікар-науковець Лоуелл
та глава ганстерського синдикату Рікорі втягнуті у низку моторошних подій.
Химерна відьма, антропоморфні ляльки та незвичайні вбивства.
Протистояння прагматичної сучасністі із давньою забутою магією.
Переможець залишиться один...
Так що, вимкни wifi, читай книги.
Готична проза (1932 р.).
Містично, атмосферно та захоплююче.
Нью-йорський лікар-науковець Лоуелл
та глава ганстерського синдикату Рікорі втягнуті у низку моторошних подій.
Химерна відьма, антропоморфні ляльки та незвичайні вбивства.
Протистояння прагматичної сучасністі із давньою забутою магією.
Переможець залишиться один...
Так що, вимкни wifi, читай книги.
October 27, 2024
Дві чудові обʼєднані між собою книги в жанрі містичного нуар детективи з елементами хорору. Власне як такого детективу та горору тут не щоб багато, а от містика і мітологія лежить в основі. Подобається стиль автора, та і сюжет непогано захоплює.
October 10, 2024
"Гори, відьмо, гори" 5/5� Моторошно, цікаво, динамічно.
"Повзи, тінь, повзи" 3/5� Ефемерне, місцями дуже затягнуто непотрібними, філософськими діалогами, відсутність логіки у вчинках гг, а так в цілому цікаве оповідання.
"Повзи, тінь, повзи" 3/5� Ефемерне, місцями дуже затягнуто непотрібними, філософськими діалогами, відсутність логіки у вчинках гг, а так в цілому цікаве оповідання.
September 27, 2018
"Моє серце немов зупинилося. Мені й раніше снилися жахіття, докторе Ловелл, але навіть переживаючи найстрашніші з них, я не почувалась так, як тоді, коли зустрілася поглядом з лялькою"�
У вас буває іноді таке відчуття коли по тілу дрижаки, але не від холоду, який звалився нам на голову останніми днями, а від хорошого готичного роману? Саме так у мене сталося із цією книгою. У ній зібрані два твори відомого майстра готичної прози, послідовника традиції темного романтизму Абрахама Мерріта.Попри те, що творчий доробок автора невеликий, навіть Лавкрафт та Бредбері надихалися його творчістю.
У першій частині події розвиваються у Нью-Йорку 1930-х років. Низка таємничих смертей пов'язаних із загадковою лялькаркою мадам Менділіп привертає увагу науковця та лікаря Ловелла. Клубок моторошних подій зав'язується, втягуючи на шляху і випадкових людей і відомого гангстера. Разом вони змушені будуть протистояти древній магії та її породженням.
Друга частина знайомить читача з давньою легендою про загублене місто Іс та відьмою, якій підвладні тіні. Легенда та історія оживають з новою силою, щоб завдяки моторошним ритуалам відродити потойбічне зло.
Якщо не забувати, що книга написана в першій половині ХХ ст., то сюжет вражає.Стиль написання ціквий, легкий, славно приправлений міфологією та окультизмом. Видно, що сам автор із запалом досліджував усі витоки таємничого та незрозумілого, що було в подальшому описано дуже цікаво та детально. Текст із впевненістю можна віднести й до детективу. Надзвичайно втішає той факт, що між творами є зв'язок та спільні герої. Тоді коли перша частина була прочитана швидко і з захопленням - друга видалася дещо слабкішою та обтяженою зайвими діалогами. Хоча моя цікавість до фолькльору та етнології переважила всі слабкі моменти.
Книга зачіпає низку цікавих питань. Наприклад: чи може наука раціонально пояснити всі дивовижі, які трапляються з людьми, питання віри в надприродні сили та існування осіб наділених особливими силами.
Раджу читати, навіть тим, хто ще не знайомий з таким жанром. В міру моторошно, динамічно та інтригуюче.
У вас буває іноді таке відчуття коли по тілу дрижаки, але не від холоду, який звалився нам на голову останніми днями, а від хорошого готичного роману? Саме так у мене сталося із цією книгою. У ній зібрані два твори відомого майстра готичної прози, послідовника традиції темного романтизму Абрахама Мерріта.Попри те, що творчий доробок автора невеликий, навіть Лавкрафт та Бредбері надихалися його творчістю.
У першій частині події розвиваються у Нью-Йорку 1930-х років. Низка таємничих смертей пов'язаних із загадковою лялькаркою мадам Менділіп привертає увагу науковця та лікаря Ловелла. Клубок моторошних подій зав'язується, втягуючи на шляху і випадкових людей і відомого гангстера. Разом вони змушені будуть протистояти древній магії та її породженням.
Друга частина знайомить читача з давньою легендою про загублене місто Іс та відьмою, якій підвладні тіні. Легенда та історія оживають з новою силою, щоб завдяки моторошним ритуалам відродити потойбічне зло.
Якщо не забувати, що книга написана в першій половині ХХ ст., то сюжет вражає.Стиль написання ціквий, легкий, славно приправлений міфологією та окультизмом. Видно, що сам автор із запалом досліджував усі витоки таємничого та незрозумілого, що було в подальшому описано дуже цікаво та детально. Текст із впевненістю можна віднести й до детективу. Надзвичайно втішає той факт, що між творами є зв'язок та спільні герої. Тоді коли перша частина була прочитана швидко і з захопленням - друга видалася дещо слабкішою та обтяженою зайвими діалогами. Хоча моя цікавість до фолькльору та етнології переважила всі слабкі моменти.
Книга зачіпає низку цікавих питань. Наприклад: чи може наука раціонально пояснити всі дивовижі, які трапляються з людьми, питання віри в надприродні сили та існування осіб наділених особливими силами.
Раджу читати, навіть тим, хто ще не знайомий з таким жанром. В міру моторошно, динамічно та інтригуюче.
March 11, 2023
Перша історія була класна. Це було неочікувано. Проте друга не пішла. Напевно не на 2023 рік вона писалася. Або я не люблю такої містики, лавкравтівської. Як резюме - книга для шанувальників жанру, з чудовим перекладом Ліра
April 13, 2012
Having conquered the field of fantasy (with such classics as "The Moon Pool," "The Ship of Ishtar" and "Dwellers in the Mirage") as well as the field of the bizarre yet hardboiled crime thriller (with his wonderful "Seven Footprints to Satan"), Abraham Merritt went on, in 1932, to prove that he could master the field of supernatural horror, as well. That he succeeded brilliantly should come as no surprise to readers of those earlier works. His first foray in the occult, "Burn, Witch, Burn" first appeared in the pages of "Argosy" magazine in 1932, and was then expanded into book form the following year.
In it, we meet Dr. Lowell, an eminent neurologist who becomes curious when a series of mysterious deaths comes to his attention. Men and women in the NYC area have been dying of no apparent cause, but with horrible grimaces on their faces and with very rapid onsets of rigor mortis. Lowell is aided in his investigation by Ricori, a mobster chieftain, as well as by Ricori's very efficient gang. The trail of bizarre deaths leads to one Madame Mandilip and her doll shop, and before long the reader is immersed in a world of supernaturalism and escalating tension. Lowell, hardheaded man of the 20th century, is hard put to explain the unfolding creepy events by the lights of his mundane science. Merritt writes simply in this book; one would never recognize him as the author of "The Moon Pool" and "The Metal Monster," with those books' lush, purple-prose passages. All of our questions regarding the strange events in "Burn, Witch, Burn" are not answered by the tale's end, and this only seems to make what has transpired seem all the more mysterious. This is the type of book that a reader may feel compelled to gulp down in one sitting, and with its short, 160-page length, that could easily be accomplished. This tale was loosely adapted for the screen as "The Devil-Doll" (1935), but this film has little to do with its source novel. (Incidentally, the movie "Burn, Witch, Burn" (1962), also known as "Night of the Eagle," has absolutely nothing to do with Merritt's book, but is rather based on Fritz Leiber's novel "Conjure Wife," another tale of modern-day witchcraft that I highly recommend to amazon readers.)
Good as Merritt's "Burn, Witch, Burn" is, however, its successor, "Creep, Shadow, Creep," is even better. "Creep, Shadow, Creep" also saw the first light of day in the pages of "Argosy" magazine, in 1934, and was released in book form later that year. This novel is a direct sequel to "Burn, Witch, Burn," and is longer, more detailed, more stylishly written and scarier than the earlier work. Readers will delight to find Lowell and Ricori back to fight the supernatural once again, but this time, these characters play only subsidiary roles. The action mantle in "Creep, Shadow, Creep" falls mainly on a young ethnologist named Alan Caranac, who becomes involved in the investigation of the apparent suicides of a number of wealthy NYC men, one of whom was Caranac's old friend. He is soon drawn into the schemes of one Dr. Keradel and his daughter Dahut, who are attempting to conjure into existence one of the elder gods; a god that was worshipped in the legendary city of Ys. In "Creep, Shadow, Creep," Merritt's last completed novel, the author revisits several of his old favorite themes. As in "The Moon Pool" and "Dwellers in the Mirage," we have two women--one good and virginal, the other evil and lustful--fighting over the book's protagonist. As in "Dwellers," the hero is subject to atavistic memories that tend to submerge his present-day personality, while at the same time aiding him in conjuring up a monstrous entity from beyond. And as in "The Moon Pool," "The Metal Monster," "The Face in the Abyss," "The Ship of Ishtar" and "Dwellers," in this novel we are given a glimpse of a vanished, lost civilization (in this case, Ys, in ancient Brittany) and see that, in many real ways, it survives in the present day. "Creep, Shadow, Creep" is not for the squeamish reader, containing as it does some truly horrible passages of pagan sacrifice and torture. It also contains some surprisingly risque sections, in which Dahut and Caranac's girlfriend, Helen, appear mother-naked. Risque for 2004, how these passages must have impressed 70 years ago! Despite the truly frightening goings-on in this book--the shadow people, the Gatherer in the Cairn, the atavistic memories, the visions and so on--Merritt insists on offering rational/mundane explanations for all this...but the reader, as well as Caranac by the tale's end, knows better. "Creep, Shadow, Creep" is a wonderful tale, a perfect sequel, and one of Merritt's finest accomplishments. Despite Merritt's occasional inability to adequately describe geography so that it is clear to the reader (this reader, at least), and despite one or two minor glitches (such as when he describes Dahut's eyes as being green, after having long established that they are violet), the book succeeds on many levels. Taken together, the two books make for one thrilling little series. I heartily recommend them both to all readers.
In it, we meet Dr. Lowell, an eminent neurologist who becomes curious when a series of mysterious deaths comes to his attention. Men and women in the NYC area have been dying of no apparent cause, but with horrible grimaces on their faces and with very rapid onsets of rigor mortis. Lowell is aided in his investigation by Ricori, a mobster chieftain, as well as by Ricori's very efficient gang. The trail of bizarre deaths leads to one Madame Mandilip and her doll shop, and before long the reader is immersed in a world of supernaturalism and escalating tension. Lowell, hardheaded man of the 20th century, is hard put to explain the unfolding creepy events by the lights of his mundane science. Merritt writes simply in this book; one would never recognize him as the author of "The Moon Pool" and "The Metal Monster," with those books' lush, purple-prose passages. All of our questions regarding the strange events in "Burn, Witch, Burn" are not answered by the tale's end, and this only seems to make what has transpired seem all the more mysterious. This is the type of book that a reader may feel compelled to gulp down in one sitting, and with its short, 160-page length, that could easily be accomplished. This tale was loosely adapted for the screen as "The Devil-Doll" (1935), but this film has little to do with its source novel. (Incidentally, the movie "Burn, Witch, Burn" (1962), also known as "Night of the Eagle," has absolutely nothing to do with Merritt's book, but is rather based on Fritz Leiber's novel "Conjure Wife," another tale of modern-day witchcraft that I highly recommend to amazon readers.)
Good as Merritt's "Burn, Witch, Burn" is, however, its successor, "Creep, Shadow, Creep," is even better. "Creep, Shadow, Creep" also saw the first light of day in the pages of "Argosy" magazine, in 1934, and was released in book form later that year. This novel is a direct sequel to "Burn, Witch, Burn," and is longer, more detailed, more stylishly written and scarier than the earlier work. Readers will delight to find Lowell and Ricori back to fight the supernatural once again, but this time, these characters play only subsidiary roles. The action mantle in "Creep, Shadow, Creep" falls mainly on a young ethnologist named Alan Caranac, who becomes involved in the investigation of the apparent suicides of a number of wealthy NYC men, one of whom was Caranac's old friend. He is soon drawn into the schemes of one Dr. Keradel and his daughter Dahut, who are attempting to conjure into existence one of the elder gods; a god that was worshipped in the legendary city of Ys. In "Creep, Shadow, Creep," Merritt's last completed novel, the author revisits several of his old favorite themes. As in "The Moon Pool" and "Dwellers in the Mirage," we have two women--one good and virginal, the other evil and lustful--fighting over the book's protagonist. As in "Dwellers," the hero is subject to atavistic memories that tend to submerge his present-day personality, while at the same time aiding him in conjuring up a monstrous entity from beyond. And as in "The Moon Pool," "The Metal Monster," "The Face in the Abyss," "The Ship of Ishtar" and "Dwellers," in this novel we are given a glimpse of a vanished, lost civilization (in this case, Ys, in ancient Brittany) and see that, in many real ways, it survives in the present day. "Creep, Shadow, Creep" is not for the squeamish reader, containing as it does some truly horrible passages of pagan sacrifice and torture. It also contains some surprisingly risque sections, in which Dahut and Caranac's girlfriend, Helen, appear mother-naked. Risque for 2004, how these passages must have impressed 70 years ago! Despite the truly frightening goings-on in this book--the shadow people, the Gatherer in the Cairn, the atavistic memories, the visions and so on--Merritt insists on offering rational/mundane explanations for all this...but the reader, as well as Caranac by the tale's end, knows better. "Creep, Shadow, Creep" is a wonderful tale, a perfect sequel, and one of Merritt's finest accomplishments. Despite Merritt's occasional inability to adequately describe geography so that it is clear to the reader (this reader, at least), and despite one or two minor glitches (such as when he describes Dahut's eyes as being green, after having long established that they are violet), the book succeeds on many levels. Taken together, the two books make for one thrilling little series. I heartily recommend them both to all readers.
June 13, 2024
Обидві повісті об'єднані одним героєм - доктором Ловеллом, але в першій повісті він виступає як головний герой, а в другій - вже як другорядний. Крім того, друга повість декілька разів посилається на першу (один із злодіїв мав начебто любовні стосунки із відьмою з першої частини), але вони цілком можуть читатися і як окремі самодостатні твори.
Перша повість більш динамічна та цікава - там мова йде про відьму Менділіп, яка могла вселяти душі в ляльок, і з їх допомогою скоювати вбивства (привіт, Чакі!).
Друга повість більш фольклорна та розлога, і на мій погляд, дещо затягнута. Фольклорна складова пов'язана із давнім загубленим містом Іс, яким керували чаклуни і яке було затоплено внаслідок зради. Місто було наскільки славетне і круте, що за легендою, назва Париж виникла як 'Par Is', тобто "таке, як Іс". Переселення душ тут також присутнє, як і в першій повісті, але не в ляльок, а скоріше в своє минуле "я", або навпаки (хоча скоріше герої пам'ятають своє попередні втілення) ну і в тінь також (бо ж назва повісті не повинна бути просто так). Головна антагоністка - відьма Дагут, яка, до речі, не така жорстока та зла, як Менділіп, ба навпаки, навіть десь викликає симпатію (але можливо це не заважає їй приховувати свою жорстокість та злість, ну то таке, буває), бо кохає і вірить у своє кохання. Але якщо її обманути - оо, тоді вона переселить твою душу в твою ж власну тінь. Не треба обманювати закоханих відьом!
Перша повість більш динамічна та цікава - там мова йде про відьму Менділіп, яка могла вселяти душі в ляльок, і з їх допомогою скоювати вбивства (привіт, Чакі!).
Друга повість більш фольклорна та розлога, і на мій погляд, дещо затягнута. Фольклорна складова пов'язана із давнім загубленим містом Іс, яким керували чаклуни і яке було затоплено внаслідок зради. Місто було наскільки славетне і круте, що за легендою, назва Париж виникла як 'Par Is', тобто "таке, як Іс". Переселення душ тут також присутнє, як і в першій повісті, але не в ляльок, а скоріше в своє минуле "я", або навпаки (хоча скоріше герої пам'ятають своє попередні втілення) ну і в тінь також (бо ж назва повісті не повинна бути просто так). Головна антагоністка - відьма Дагут, яка, до речі, не така жорстока та зла, як Менділіп, ба навпаки, навіть десь викликає симпатію (але можливо це не заважає їй приховувати свою жорстокість та злість, ну то таке, буває), бо кохає і вірить у своє кохання. Але якщо її обманути - оо, тоді вона переселить твою душу в твою ж власну тінь. Не треба обманювати закоханих відьом!
January 16, 2010
braham Merritt (1884-1943) was one of the highest paid writers of his day. Although many of his novels remain in print, much of what he has written is unread. Merritt wrote in a verbose form, not at all popular today with our short attention spans. I tried reading The Metal Monster years ago and never made it past the first few chapters. He was a great inspiration to many of the pulp writers.
Burn Witch Burn starts out sudden, but slow. Dr. Lowell is a distinguished physician working in New York City who suddenly has a new patient dumped on him. The patient, a confident of gangster Julian Ricori, is brought to him for treatment. The man, named Thomas Peters, is in a cataleptic state brought on by what appears to be fright. The man has been scared so bad he's in shock. The gangster chief offers any help, any sum of money to find out what caused this to happen.
Puzzled, Dr. Lowell attempts to diagnosis the man's condition by standard medical procedure. But he can't figure out what has brought on the state. When Peters does die, all he can find is a tiny puncture wound, but no sign of poison.
Eventually, the trail leads back to a doll shop not far from Dr. Lowell's hospital. After searching the records, he finds a number of similar deaths have occurred over the past few months which all lead back to the shop. Soon he finds the owner of the doll shop, Madame Mandilip, to be making very realistic dolls. And some of them resemble the murder victims.
The book starts to really take-off when Dr. Lowell realizes he may be dealing with something evil that is outside his experience or training. Although he continually brings up the concept of hypnosis (a popular excuse for many things before WW2), events occur in the novel which have no basis in normal reality. To Dr. Lowell's credit, he understands there may be a set of laws at work outside his knowledge base.
Burn Witch becomes seriously creepy in it's depiction of the animated dolls. Each one is unleashed to carry out an assassination, although we never know why the "witch" of the title is up to. We even see them "punished" for not carrying out the witch's orders.
I dare anyone to read this book and look at a doll store again the same way.
Burn Witch Burn starts out sudden, but slow. Dr. Lowell is a distinguished physician working in New York City who suddenly has a new patient dumped on him. The patient, a confident of gangster Julian Ricori, is brought to him for treatment. The man, named Thomas Peters, is in a cataleptic state brought on by what appears to be fright. The man has been scared so bad he's in shock. The gangster chief offers any help, any sum of money to find out what caused this to happen.
Puzzled, Dr. Lowell attempts to diagnosis the man's condition by standard medical procedure. But he can't figure out what has brought on the state. When Peters does die, all he can find is a tiny puncture wound, but no sign of poison.
Eventually, the trail leads back to a doll shop not far from Dr. Lowell's hospital. After searching the records, he finds a number of similar deaths have occurred over the past few months which all lead back to the shop. Soon he finds the owner of the doll shop, Madame Mandilip, to be making very realistic dolls. And some of them resemble the murder victims.
The book starts to really take-off when Dr. Lowell realizes he may be dealing with something evil that is outside his experience or training. Although he continually brings up the concept of hypnosis (a popular excuse for many things before WW2), events occur in the novel which have no basis in normal reality. To Dr. Lowell's credit, he understands there may be a set of laws at work outside his knowledge base.
Burn Witch becomes seriously creepy in it's depiction of the animated dolls. Each one is unleashed to carry out an assassination, although we never know why the "witch" of the title is up to. We even see them "punished" for not carrying out the witch's orders.
I dare anyone to read this book and look at a doll store again the same way.
August 18, 2019
Я щиро намагалась полюбити другу повість, місцями вона мені навіть нагадала раннього романтичного Лавкрафта зразка «Білого корабля». Але було чесно нудно й одноманітно. Тому оцінку поставила хіба що за першу повість, значно динамічнішу. Така прародителька історії про Чакі й інших ляльок-убивць. Але підхід той же: не знаю, як розвивати сюжет, накину ще кілька жертв.
Якщо сприймати ці історії як вихідні для жанру, то цілком ок. Але я, певно, розбалувана вигадливістю того ж Лавкрафта. Тому тільки 3 з 5
Якщо сприймати ці історії як вихідні для жанру, то цілком ок. Але я, певно, розбалувана вигадливістю того ж Лавкрафта. Тому тільки 3 з 5
November 23, 2024
дуже моторошно!
September 16, 2023
Книга «Гори, відьмо, гори» про доктора, мафіозі та � відьму, ну і вбивства. Відьма не літає на мітлі, а має непоганький бізнес у Нью-Йорку - майструє і продає ляльок.
На початку книга здалася мені трохи нудною, наче події і швидко розгорталися, але без бажаної динаміки. Не була певна, що дочитаю її, проте там лише 160 сторінок, вирішила спробувати.
Я не фанат Лавкрафта (ох же ж його «жахливі жахи» і «моторошні монстри»), і не довподоби мені жахи, не відчуваю кайфу від напруження, страху і стресу, особливо в війну (тут би хоч якось їх уникати). Хоча в якийсь момент від опису подій серце в мене моторошно йокнуло і захотілося залізти під ковдру подалі від краю ліжка, все ж таки жах не є рушійною силою книги, нею є цікавість. Які подальші дії головного героя, доктора? Яка методологія дій відьми? Ну і стандартне - що ж буде далі, чия візьме?)
P.S. Прочитала лише перший роман у збірці.
На початку книга здалася мені трохи нудною, наче події і швидко розгорталися, але без бажаної динаміки. Не була певна, що дочитаю її, проте там лише 160 сторінок, вирішила спробувати.
Я не фанат Лавкрафта (ох же ж його «жахливі жахи» і «моторошні монстри»), і не довподоби мені жахи, не відчуваю кайфу від напруження, страху і стресу, особливо в війну (тут би хоч якось їх уникати). Хоча в якийсь момент від опису подій серце в мене моторошно йокнуло і захотілося залізти під ковдру подалі від краю ліжка, все ж таки жах не є рушійною силою книги, нею є цікавість. Які подальші дії головного героя, доктора? Яка методологія дій відьми? Ну і стандартне - що ж буде далі, чия візьме?)
P.S. Прочитала лише перший роман у збірці.
August 11, 2020
Меррит - открытие для меня. Замечательный писатель. Такого сочного, красивого языка писатя среди детективов редко встретишь. Ужасы, но с элементом позитива, любви, надежды.
June 28, 2011
Stephen King recommended Burn, Witch, Burn in Chapter 3 of Berkley's 1983 paperback edition of Danse Macabre..
Both novels were suspenseful and compelling reads. Great plots and interesting characters. My only complaint is with my annoyance with the lead charactters' refusal to acknowledge that the supernatural was involved when the evidence was plainly staring them in the face. Both novels were like that... how frustrating! lol
Both novels were suspenseful and compelling reads. Great plots and interesting characters. My only complaint is with my annoyance with the lead charactters' refusal to acknowledge that the supernatural was involved when the evidence was plainly staring them in the face. Both novels were like that... how frustrating! lol
June 11, 2018
Доволі непогана книга, що складається з двох історій. На свій час точно була надзвичайна, але і зараз не втрачає популярності. Написана гарно, переклад чудовий, на мою думку, містика та пошук є. Людям, що полюбляють горрор та нестандартні потойбічні історії точно рекомендую.
January 29, 2019
The cool title grabbed my attention first. When I started reading, I checked the date on the publisher page to give me a reference as to about when it was written (I always do this. It helps me get the feel for the times the story is set in.) The date said 1996. Okay, then. Never having heard of A. Merritt, I dug right in. The first thing I found odd was the flowery prose. The second thing I found odd was the bizarre use of the word 'gay'. Also, there was no mention of any modern gadgets that you and I take for granted on an everyday basis. It had to be an old book. I rechecked the publisher page and, sure enough, in my haste to read, I missed the next two date-years mentioned below the 1996. They were 1933 and 1943. This book is divided into two short novels of roughly two hundred words give or take. The first one, Burn, Witch Burn! was written a decade before the second, Creep, Shadow, Creep!. The are closely related stories that read somewhat like a mystery (especially the first one), but the stories do not share the same protagonist, such as Agatha Christie's Hercule Poirot books. Both short novels share the same theme, however, that being the theme of death by the supernatural, brought on by witchcraft. Apparently, A Merritt was one of the top writers of his time (I've learned since.) He wrote horror as well as science fiction. His prose is not so flowery as Lovecraft or Edgar Allen Poe, but the influence of these famous American writers can be found in these stories--A. Merrit uses the word 'nameless' as a description of evil, an invention of Lovecraft, and he uses the term 'never more' several times in the second story, a possible nod to Poe. The stories were very enjoyable, and at points I felt I must have been reading ideas and passages that have trickled through decades of pop culture to exist still today.
February 9, 2024
Гори, відьмо, гори!
Історія в якій йдеться про набожних гангстерів, загадкові смерті, підозрілу лялькарку та скептика-психіатра обіцяє бути цікавою.
Автор розповідає про потойбічне голосом сучасної людини (доктор Ловелл), яка не просто не вірить у надприродні сили, а намагається обґрунтувати свої переконання наукою. Ловелл, разом із впливовим мафіозі Рікорі, намагаються знайти жорстокого вбивцю, котрий повільно вбиває своїх жертв страшною хворобою. Але ким виявиться убивця - маньяком, психопатом чи то могутньою відьмою?
Ідея Мерріта заміксувати нуар-детектив та хоррор мені сподобалась, коли потойбічне вправно вплетене в реальність, воно стає по-справжньому моторошним.
Повзи, тінь, повзи!
Нове прочитання Мерітом давньої бретонської легенди про місто Іс сподобалось мені набагато менше, ніж перша повість.
В повісті Повзи, тінь, повзи!, на мій погляд, немає того балансу між хоррором та реальністю, який був у Гори, відьмо, гори! - з перших сторінок починається накручування сюжету, дії відбуваються швидко, без пояснень, логіки та сенсу. Протягом всієї повісті читачу закидуються сюжетні гачки, які потім просто не розкриваються, а замінюються новими. Десь до середини твору вже не розумієш, чому відбувається вся ця вакханалія, чому головний герой робить так, а не інакше, в чому мотивація дій персонажів, на чому ґрунтуються їх почуття.
На мою думку, динамічність сюжету не пішла на користь повісті Повзи, тінь, повзи!
Історія в якій йдеться про набожних гангстерів, загадкові смерті, підозрілу лялькарку та скептика-психіатра обіцяє бути цікавою.
Автор розповідає про потойбічне голосом сучасної людини (доктор Ловелл), яка не просто не вірить у надприродні сили, а намагається обґрунтувати свої переконання наукою. Ловелл, разом із впливовим мафіозі Рікорі, намагаються знайти жорстокого вбивцю, котрий повільно вбиває своїх жертв страшною хворобою. Але ким виявиться убивця - маньяком, психопатом чи то могутньою відьмою?
Ідея Мерріта заміксувати нуар-детектив та хоррор мені сподобалась, коли потойбічне вправно вплетене в реальність, воно стає по-справжньому моторошним.
Повзи, тінь, повзи!
Нове прочитання Мерітом давньої бретонської легенди про місто Іс сподобалось мені набагато менше, ніж перша повість.
В повісті Повзи, тінь, повзи!, на мій погляд, немає того балансу між хоррором та реальністю, який був у Гори, відьмо, гори! - з перших сторінок починається накручування сюжету, дії відбуваються швидко, без пояснень, логіки та сенсу. Протягом всієї повісті читачу закидуються сюжетні гачки, які потім просто не розкриваються, а замінюються новими. Десь до середини твору вже не розумієш, чому відбувається вся ця вакханалія, чому головний герой робить так, а не інакше, в чому мотивація дій персонажів, на чому ґрунтуються їх почуття.
На мою думку, динамічність сюжету не пішла на користь повісті Повзи, тінь, повзи!
December 13, 2024
Господи, нарешті я це добила. Сказати чесно, було нудно. Звісно, у двох частинах були моменти, які мені сподобалися. Наприклад, концепт ляльок - єдині монстри, які мене лякають в жахах. Та оцей вайб закоханих і повторення доль. Але оця манірність 20 століття мені, ой як не зайшла.
Загалом, книжка цікава і як я зрозуміла новаторська, проте мені або потрібно було приділити їй більше своєї уваги, або вона все таки просто не в моєму стилі.
Дуже бісили головні персонажі, більше навіть перший (доктор Ловелл), бо якого хріна не вірити, коли тобі тикають в очі правду (хоч це й правдоподібно щодо справжнього життя), а от в другій частині мене бісило, що Карнак так аналізував ситуацію, і все йому траплялося під руку (хоча знову ж таки, тут є доля реалізму).
Коротше, можливо, усі мої скарги стосуються більше мого ставлення до книжки, ніж самої книжки
До речі, посміялася із того, як Карнак зустрічався із 12річним дівчиськом, а потім так сильно її покохав, що вона врятувала його від смерті...
І ще Дагут мені дуже подобалася. Хотілося б історії від її POV, де вона тупо menace, і їй ніхто не заважає убивати і насолоджуватися вбивствами))
Загалом, книжка цікава і як я зрозуміла новаторська, проте мені або потрібно було приділити їй більше своєї уваги, або вона все таки просто не в моєму стилі.
Дуже бісили головні персонажі, більше навіть перший (доктор Ловелл), бо якого хріна не вірити, коли тобі тикають в очі правду (хоч це й правдоподібно щодо справжнього життя), а от в другій частині мене бісило, що Карнак так аналізував ситуацію, і все йому траплялося під руку (хоча знову ж таки, тут є доля реалізму).
Коротше, можливо, усі мої скарги стосуються більше мого ставлення до книжки, ніж самої книжки
До речі, посміялася із того, як Карнак зустрічався із 12річним дівчиськом, а потім так сильно її покохав, що вона врятувала його від смерті...
І ще Дагут мені дуже подобалася. Хотілося б історії від її POV, де вона тупо menace, і їй ніхто не заважає убивати і насолоджуватися вбивствами))
February 12, 2022
Ніколи не довіряла лялькам)
Насправді історія про відьму видалася майже дитячою казкою, порівняно з тінями. Друга історія для мене глибша, психологічніша. Алан бісив неймовірно, а на мою думку, лише справжні люди здатні бісити.
З недоліків, як на мене: не повністю розкрита лінія Річарда Ралтона і незрозуміла роль Рікорі.
Насправді історія про відьму видалася майже дитячою казкою, порівняно з тінями. Друга історія для мене глибша, психологічніша. Алан бісив неймовірно, а на мою думку, лише справжні люди здатні бісити.
З недоліків, як на мене: не повністю розкрита лінія Річарда Ралтона і незрозуміла роль Рікорі.
August 16, 2022
Якщо від "Гори, відьмо, гори" йшли мурашки, серце билось швидше, і хотілось якнайшвидше дізнатись фінал історії, то "Повзи, тінь, повзи" щось зовсім інше: місцями "засекречене", ( про деякі речі ми так і не дізнаємось до самого кінця,)перемудрене, періодично абсолютно нелогічне і передбачуване, крім того з якоюсь пожованою кінцівкою. Не зовсім зрозуміло для чого тут існує половина персонажів.
February 8, 2023
Поєднання двох історій.
Перша � про викрадення душ людей та виготовлення ляльок слуг.
Друга � про примарне місто та його лихих божеств.
Обидві історії поєднує головний персонаж � лікар, людина з раціональним мисленням, який випадково стає свідком містичного 🪄
Обидві історії написані на основі легенд, які автор вплітає у звичайне життя героїв, чим перевертає їх уявлення про світ.
Я дуже вподобала першу історію, де йшлося про ляльок мадам Менділіп 🖤
Перша � про викрадення душ людей та виготовлення ляльок слуг.
Друга � про примарне місто та його лихих божеств.
Обидві історії поєднує головний персонаж � лікар, людина з раціональним мисленням, який випадково стає свідком містичного 🪄
Обидві історії написані на основі легенд, які автор вплітає у звичайне життя героїв, чим перевертає їх уявлення про світ.
Я дуже вподобала першу історію, де йшлося про ляльок мадам Менділіп 🖤
October 26, 2022
Перша історія була класна і моторошна))) ляльки прийшли по вашу душу 😱 а от друга капітально розчарувала... Любов і ненависть до відьми через тисячоліття.. Нудно.. І набагато більше схоже на текст Лавкрафта, про незбагненний жах і морок і темні мистецтва...
September 23, 2021
На той час це явно був хіт, зараз повільно і цікаво, містика переплелась з міським детективом.
February 18, 2023
Парша розповідь була дуже захопливою, містична, загадкова, лякаюча. Друга- трішки складніша для читання.
November 27, 2023
The original creepy murder doll story
January 31, 2024
Гори, відьмо, гори! - 5
Повзи, тінь, повзи! - 3
Повзи, тінь, повзи! - 3
August 11, 2024
Як на початок 20-го століття, романи мали шалений успіх. Але для сучасного читача трохи нудно, трохи наївно, здебільшого пишномовно. Перший роман-горор --це як прообраз ляльки Чакі; другий більш цікавий, тому що там присутня стародавня легенда про загадково зникле місто Іс. І в другому творі мені цікаві були міркування про природу зла.
February 19, 2022
Атмосферно. Повзи тінь повзи набагато більше сподобалося, хоча про відьму страшніше було.
April 12, 2010
Great golden age pulp fiction.
Displaying 1 - 29 of 29 reviews
Can't find what you're looking for?
Get help and learn more about the design.