”Син� землі�, � розлогий художньо-літературний опис української колонізації на заході Канади в кінці 19-го � початку 20-го століть, Іллі Киріяка, талановитого та самобутнього письменника, на творах якого виросло не одне покоління українців Канади.
Нинішнє покоління любителів художньої літератури в незалежній Україні відкриє для себе дійсний зміст соціального, культурного й економічного життя перших українських переселенців, що подужали канадійські степи, дикі корчі, неприступний ліс, перетворюючи цю землю на лани пшениці, будуючи канадійські транснаціональні залізниці, прокладаючі знамениті канадійські шляхи й дороги, створюючи спільні з канадійцями родини, словом, перетворюючи цю дику тоді країну на культурну, величну, сучасну та СВОЮ Канаду.
Як такий, твір представляє інтерес не тільки для читачів прозової літератури, але й для студентів історії, соціології та етнографії. Особливо багатий на фольклорні ідіоми та приказки, роман, в той же час, є безцінним записом української мови, як нею розмовляли “русинські� іммігранти з колишньої Габсбургської (Австро-угорської) імперії. Трилогія широко визнана критиками як одна з найважливіших та амбітних літературних праць, які будь-коли були написані українською мовою в Канаді/
Чудно якось виглядав той хрест на маленькій прогалині, окружений високими тополями. Своїми білими, свіжо обтесаними грудьми на стовпі й на поперечці, він мов би силою витягся з землі й шептав дикому лісові, що тут у його нетрях заснували своє царство сини землі, що йому почислені вже дні життя, бо впаде він жертвою багатьох твердих і мозолистих рук.
Cини Землі, на відміну від типового українського аграрного епосу, це історія з щасливим кінцем. Тільки уявіть: українець все життя тяжко працює і, таємниця-інтрига, помирає своєю смертю в глибокій старості, в достатку, оточений люб'ячими онуками-правнуками! Ще раз, ніяких злиднів, хіба в перші рік-два до першого повноцінного врожаю на новій господарці, ніяких поборів та конфіскацій, нікого насилу не забирають до в'язниці або війська, ніякої трагедії, смутку та плачу через тяжку долю! Дуже нетипово для класичної української літератури, правда?
Дуже цікаво було спостерігати за тим як працювала канадська бюрократія. Наприклад, новоприбулі переселенці отримували безкоштовний проїзд залізницею до місць розселення. На місці були будинки-притулки для іммігрантів, де люди могли переночувати, поки не виберуть собі землі, імміграційні агенти видавали харчові пайки. В перший час податків не було взагалі, все, що виростив та виторгував, залишалось тобі. Перші податки з'явились, коли новостворена громада забажала школи - треба було збудувати приміщення та зібрати грошей на виплату вчителю. Люди самі вирішували скільки платити і за яким принципом. Цікаво було почитати про вибори до парламенту, як не могли визначитись з єдиним кандидатом від українців а тому програли. А про те, як обирали попа - чи свого але дорогого, чи кацапа з РПЦ але безкоштовного, то взагалі повна срака. Там лунали фрази "яка різниця яким язиком" та "гірше не буде", чесне слово, прям так і написано!
Короче, я зробив багато поміток та закладинок, щоби вставити якийсь фрагмент твору в цей допис, але обмежусь однією лиш цитатою, яку промовляє головний герой на самому початку повісті у перші його дні в Канаді: "Воно треба стукати, щоб що-небудь вітворилося". Це, мабуть, найоголовніший месседж всього твору. Це принцип, яким надто багато людей в сучасній Україні нехтує, замінивши його на "від нас нічого не залежить". Так було не завжди і ця повість це ніби вікно в альтернативну реальність, в якій Україна на початку двадцятого сторіччя розвивалась демократично та капіталістично. Шкода лише, що в Канаді, а не вдома в межах своїх етнічних земель.
П.С. Мушу попередити тих, хто наважиться прочитати цей трьохтомник на 700 сторінок, що видання має, на жаль, дуже багато одруківок та орфографічних помилок. Тому прийдіть якось до згоди зі своїм внутрішнім перфекціоністом, та просто насолоджуйтесь :)
Чудова оповідь як завдяки наполегливій праці вихідці з Галичини за 20 років на межі ХІХ та ХХ ст змогли жити в достатку і повазі, замінити воли на коней, а згодом і автомобілі, однокамерні хижі на просторі багатокімнатні будинки, домашню освіту на шкільну у містах. Книжка цікава для простеження зміни звичаїв та повсякденного домодерного життя на модерне, взаємодії всередині сімей, спільноти та їх із "зовнішнім канадським" світом та старим краєм. Видання з численними одруківками, яких не має у оригінальному варіанті, що, зважачи на участь таких поважних інституцій у перевиданні, є принизливим.