«Експрес до Ґаліції» � новий детективний роман Богдана Коломійчука, в якому на читача чекають заплутані справи та небезпечні розслідування. Весна 1906 року. Під час відпустки у Швейцарії комісар львівської поліції Адам Вістович несподівано втягується у небезпечну шпигунську гру, в якій на карту поставлено не лише людські життя, але й долі імперій. Розшифрувавши секретний документ, Вістович дізнається занадто багато, як на звичайного детектива з далекого австрійського Львова. У цей же час з клініки в курортному Бадені зникає дивний російський пацієнт, якого розшукують розвідки одразу кількох країн, а у Венеції стається вбивство непримітного перекладача з німецької. Вістовичу доведеться з’ясуват�, як пов’язан� ці події і чому сліди, здавалося б, непов’язани� справ ведуть до Львова.
Богдан Коломійчук � український письменник,журналіст, актор, володар гран-прі конкурсу «Коронація слова 2013» в номінації «Романи». У 2006 році закінчив Львівський університет ім. Франка. Займається арт-менеджментом, захоплюється історією Львова.
Книжки: - Роман "Людвисар", 2013, видавництво «Фоліо»
Хороший шпигунський детектив про ту саму епоху, коли Україна, як то кажуть, була частиною одного простору з Венецією і Віднем, а не Воркутою і Владівостоком - але Воркута з Владівостоком уже тягнули свої мацаки, щедро експортуючи свою корупцію і тероризм на захід. Акцент радше на атмосферу, ніж на екшн, але цілком душевно і симпатично. Несподіваний бонус: еротичні сцени, від яких не стає невдобно за героїв і автора, що, на жаль, в українських письменників трапляється рідше, ніж хотілося б!
(Взагалі це якийсь не перший том серії, але я випадково почала з нього, і було цілком норм, далі продовжу.)
Хоч на якусь оцінку ця книга заслуговує тільки за атмосферу Львова 19 сторіччя. Як детективна історія взагалі не зачепило. Симпатії до жодного персонажа не виникло. Ну, і з назви думала, що це буде щось схоже на події у Східному експресі, а по факту вийшло що згадки про сам експрес всього на десяток сторінок.
Детектив про Європу на початку ХХ століття. Дуже цікаво перенестись в ті часи, коли Львів є східною околицею австрійської імперії, і хоч це звучатиме трохи меншовартісно та все ж цікавіше коли ми є частиною такого союзу в якому Відень, Прага і Зальцбург а не орбіти в якій ми частина мурманска , омска і камчатки. Тут не лише про Львів а про Європу загалом, про Швейцарію, Німеччину а потяг Венеція-Львів це цілком буденна річ. Про Лемберг тут написано з історичним підходом а саме назви вулиць які були в той час подано автентично. Міські жителі теж колоритні, тут і австрійці з поляками , так і німці з євреями, а в обігу ходять мови цих народів. Головна завʼязка полягає в боротьбі австрійських, пруських і російських спецслужб, і хто є хто незрозуміло до останніх сторінок. Приємна деталь яка запамʼяталась в творі це коли до героя звертаються російською він відповідає що у Львові цю мову не знають і не розуміють і вірю шо на початку століття так і було. А от про те що у Львові тоді спокійно можна було зустріти чеха чи прусака по своїх робочих справах здається хорошим фактом. І ще одна родзинка що Львів тут знову ж кордон правда тепер зі сходу імперії а за Бродами вже починалась російська імперія і відповідно Львів був знову ж таки дуже важливою локацію для спецслужб і купи їхніх інтересів.
Я вже читала про пригоди Адама Вістовича, і вони мені сподобалися. Тож коли я побачила анонс нової книжки, купила не вагаючись. І книга мене не розчарувала. Легка, розважальна, просякнута духом Галичини, з дуже харизматичним і приємним детективом. Читаючи, я все уявляла, як би воно виглядало екранізованим, а ще шарму додає мова автора, з великою кількістю галицьких словечок, які, втім, всі зрозумілі й без словника.
1906й рік. Більшовизм тільки має зародитися, але російські революціонери вже починають збирати сили, відсиджуючись в благополучній Європі, де їх ніхто не переслідує. В наше поле зору потрапляють Німеччина, Австро-Угорщина і Російська імперія. Шпигуни, детективи, революціонери, уявні хвори, лікарі, убивці поліцейських, колишні поліцейські, графи, селебріті - кого тільки немає в цій книжці, і одні з них щось приховують, а інші намагаються навести з цим всім лад. Динамічна книжка, загадковий і привабливий детектив Вістович. Прочитала з великим задоволенням і хочу ще. Правда ж, продовження не забариться?
це був мій експеримент, щоб перевірити чи я досі не люблю детективи. і я досі їх не люблю)) але здається історія не погано. мені було нудно, але то просто я)
Слухала аудіокнигу від Абук, пречудова озвучка, дуже сподобалася вимова, гарне українське «Ч» та «Щ». Спочатку було захопливо, але прослухавши 70% книги помітила, що все ще іде завʼязка � і десь 2,5 годин залишається на розвʼязку, яка не виявилася занадто несподіваною. І ще ці еротичні сцени, сексуалізація жіночого тіла, всі ті «джентельменскі» клуби. Зайве та нудне. Краще було б більше про те, чому Вістович такий «brilliant�, бо мене він не переконав.
Цього року я планувала поїхати у Львів. Дуже скучила за цим містом. За його теплою енергетикою, за запашною кавою та терпким вином, живою музикою на маленьких вуличках, за бруківкою, похмурним небом. Фізично лишилась вдома, а от душею я сиджу в затишній кав’ярні, дивлячись на дощовий Львів за вікном. Завдяки новому роману від Богдана Коломійчука можливо все.
Варто говорити, як сильно я чекала на вихід цієї книги? Думаю, тут і так все зрозуміло. Ще минулого року, коли вперше відкрила для себе творчість Богдана Коломійчука, точно знала, що буду продовжувати читати всі тексти автора. Особливо про комісара Вістовича. Ох, і який же харизматичний цей мужчина-детектив.
Цього разу автор переносить нас у 1906 рік. І ми поринаємо у вир політичних та шпигунських інтриг, у яких задіяні й Австро-Угорщина, тодішня Російська імперія і Німеччина. Завдяки «Експресу до Галіції» нас трішки поносить землями Європи, зустрінемось з неоднозначними людьми, які постійно щось приховують. Ну і, врешті-решт, опинимось у Львові, де і розкриється головна інтрига книжки.
Єдиний мінус роману � розмір. А можна мені книгу на 600 сторінок про Вістовича? Скільки не дай, мені буде мало, прочитаю так само дуже швидко.
Роман і справді прочитала на одному диханні, не могла ніяк почати працювати, бо дееесь там, на робочому столі, лежить книжуля з шаленими пригодами і шепоче до мене: «Оля, тут Вістович буде розбиратись зі всім цим лайном. Ти маєш дізнатись, що буде далі. І ні, до вечора ця таємниця не може почекати!». Ну як тут можна не спокуситись й не дочитати роман? Це було приголомшливо, динамічно, неочікувано.
Дякую автору за чудову пригоду. І тепер традиційно � чекаю на нову книгу.
Комісар Вістович знову у справі ⠶ @bogdan_kolomiychuk � "Експрес до Ґаліції" ⠶ Ретродетективи найбільше мене приваблюють, особливо якщо події розгортаються у Львові або на теренах західної України. ⠶ Роман розповідає чи навіть показує мирну Європу, але запах неминучої війни відчувається в повітрі. До Першої світової війни ще декілька років, але шпигунські війни в розпалі. Розвідки Австро-Угорської, Німецької та Російської імперій намагаються перехитрити одна одну. ⠶ Адам Вістович комісар львівської поліції, який про спокійне життя не чув. Потрапляє в коловорот шпигунських операцій. Окрім того, що він шукає те, що й шпигуни, одночасно розслідує справу разом із Сапковським. Справа стосується поліціянтів, їх стали вбивати. ⠶ Хоч і знаю фінал Першої світової війни. Але роман дає про нього забути. Він постійно динамічний. А і історичні події прекрасно переплітаються з детективними лініями. ⠶ Рекомендую ⭐⭐⭐⭐� ⠶ #iruska_книги #книжковийвампір #книжковийсвіт #книжковийхробак #читайукраїнське #читайукраїнською #пишиукраїнською #блогукраїнською #bookblog #instabook #bookstagram #букстаграм #книжковийманьяк #книголюб #помішананакнижках #богданколомійчук #експресдогаліції #stary_lev #видавництвостароголева
"Експрес до Ґаліції" вдало придумана і дуже цікава детективна історія, яка розгортається (у різні проміжки часу) в Швейцірії, Італії, Німеччині, та головне, у Львові. Весною 1906 року.
І хоча детективна сторона твору, а саме заплутаність розслідуваних справ, не є найсильнішою стороною даного роману, я можу спокійно поставити йому 5/5 за цікаву історію, різносторонніх персонажів і опису тогочасного Львова.
Саме детективну частину книги, я б оцінила десь на 3 зірочки.. але атмосфера.. оххх... це усі 5 з плюсом 🤤
Вулички Львова, традиції, фрази, заклади, епоха.. я насолодилась цим сповна! Захотілось хоча б на день, хоча б на годинку, потрапити до Австрійського Львова. ❤️
Ну і Адам Вістович, несподівано доволі hot 😏. У моїй уяві, він щось середнє між Генрі Кавілом і Аароном Тейлор-Джонсоном.
Це було моє перше знайомство з творчістю автора, але тепер планую придбати й інші книги.
P.S. Дуже сподобалось оформлення книги від видавництва "Старого Лева". Було б чудово якби можна було придбати усі книги автора у такому оформленні, а не лише три.
Як то кажуть, всі дороги ведуть до Риму, але в цьому випадку до Львова.
Книжка охоплює події, що почалися у Венеції, Бадені, Берні, але поєдналися у Львові, і які доведеться розслідувати Адаму Вістовичу - комісару львівської поліції.
Цього разу, він має розкрити одразу три справи: 1) історію щодо компромату на австрійського міністра фон Шпрегорфа; 2) серійні вбивства поліцейських у Львові; 3) шпигунську справу щодо російських вельмож.
Але в цій книжці мені найбільше сподобалась не детективна частина, а описи атмосфери, яка панувала у Львові минулого століття. І ще дуже «смачна» українська мова.
Після завершення книги, в мене склалось таке враження, що хтось провів мені екскурсію містом сто років тому.
Моя уява малювала всі маршрути і вулиці, якими довелось пересуватися Адаму: як він виходить зі свого дому на Вірменській, перетинає площу Ринок і прямує на Підзамче, чи на Личаківську, чи до ресторації «Атляс» (яка існує і досі).
А ще вразило те, як добре працювала швейцарська банківська система у 1906 році і що в цей час зі Львова було пряме залізничне сполучення з Віднем.
Книжка дуже закручена, продумана до дрібниць, а тому неймовірно цікава.
Вирішила не відкладати надовго наступний роман про Адама Вістовича. І що я можу сказати? "Експрес до Ґаліції" написаний краще і цікавіше, ніж "Готель "Велика Пруссія", але Коломійчук, на жаль, не мій автор. ⠶ Як і в попередній книзі, інтрига трималася до останньої сторінки. Втім події розвивались якось занадто мляво. До того ж я не відчувала цілісності твору, постійно виникало враження, ніби читаю окремі оповідання (у минулому відгуку змовчала про це, сподіваючись, що далі буде краще, але...). ⠶ Навряд чи ще колись братимусь за романи Богдана Коломійчука. Оповідання - можливо, адже до короткої прози автора претензій ще не мала.
Львів понад 100 років тому, ще за часів Австро-Угорщини, такий далекий, такий рідний... Занурення в той час таке глибоке, що не хочеться повертатися до дійсності, не хочеться відкладати книги, аж до останньої крапки.
Текст розкішний, описи соковиті (надибала для себе багато цікавих слів, нові назви страв). Відкрила для себе мову криміналу австрійського Львова, це було неочікуваною несподіванкою.
А сюжет! Вбивства, шпигуни, старі справи, нові розслідування, розвідка, міжнародні відносини, пристрасті, ам��ри, гонор, розваги, етикет...
Найкраще у цьому творі антураж та типажі персонажей, сама ж детективна складова доволі стандартна. Але книга легко читається і чудово підійде як розвага на вечір.