Ця книжка � результат другого письменницько-перекладацького конкурсу «Кримський інжир / Qirim inciri» (2019), організованого Кримським домом. В антології зібрано найкращі твори, подані на конкурс, � українською та кримськотатарською мовами, прозу та поезію, оригінали й переклади.
Твори-оригінали дозволять доторкнутися до автентичної кримськотатарської культури, відчути кримську природу, заглибитися в темні сторінки історії півострова, зрозуміти світовідчуття кримців і кримчан сьогодні. У творах кримськотатарською мовою обізнаний читач зауважить особливості різних діалектів і стилів. Дитячі твори і розважать, і вчитимуть, покажуть, як традиційні цінності можуть бути вплетені у сучасні реалії.
Через переклади читач зможе порівняти різномовні версії творів сучасних українських та кримськотатарських письменників.
Потрібна книжка, чудова для того, щоб доторкнутись до життя/історії/розуміння Криму, киримли, кримських татарів. Настроєво, іноді незрозуміло, іноді щемко. Тут знайдете й українські вірші та прозу, написані українцями; також перекладна та оригінальна література написана кримцями. Дитячій літ-рі також приділено місце. Щаслива мати дві, поки що, книжки з серії на своїх полицях.💛💙
Мені дуже важко оцінювати цю книжку як читачці. Тому що дуже мало творів приваблюють саме як твори - своєю художністю, цікавістю сюжету чи там яскравими образами персонажів. Це не та художня література, яку ми звикли бачити. Бо це, взагалі кажучи, не повною мірою художня література. Це народові, якому багато років затикали рота, зрештою дали можливість говорити. І він говорить, поспішаючи, поки знову не всунули кляпа, розповідає про те, що з ним було, захлинаючись словами, намагаючись якомога точніше все передати, подекуди зриваючись на сльози й крик. Виплакує, викрикує. Це репортажі, коли просто розказуєш, як воно було. Кожну запам'ятовану деталь. Це - те, що варто було б прочитати кожному українцеві. Бо це не просто відомості: була депортація, стільки-то загинуло... Це розповіді конкретних людей про конкретних людей. Про стару бабцю, яка їхала, обіймаючи онуків і пательню з рибою - все, що встигла взяти з хати. Просто зняла пательню з вогню і пішла з нею. Про родину, яка поверталася до Криму раз у раз, їх не прописували, виселяли, вони знову поверталися... Про переслідування кримськотатарського активіста після анексії. Детально, як у протоколі. І поруч із цим - веселі дитячі віршики, бо дітей треба навчати й розважати. Справляє неабияке враження, скажу я вам. Там взагалі чимало поезії, і хоча я в поезії нічого не розумію, з того, що я второпала, - у віршах так само лунає біль. Багато болю. Що я винесла з цих текстів, окрім суто фактологічних даних? Що киримли дуже ніжно ставляться до власного культурного надбання та збереження традицій. Що ставляться до своєї мови десь із такою самою любов'ю, як до природи улюбленого Криму. Що Всевишній для них - опора й захист, що допомагає втриматися під час страшних випробувань. От серйозно, в мене з текстів таке враження, що без опори на релігію виносити це все було б їм набагато важче. (Тут можна багато говорити про "ісламський тероризм": справа не так в ісламі, як у тих, хто його потрактовує. Хтось підкреслює й підсилює те, що в Корані є агресивного, а хтось - навпаки. Бо що маєш у серці, те й буде відгукуватися, коли читаєш будь-яке святе письмо).
Трохи неочікувана збірка. Але я брала чисто по назві, не читала зміст. Тут поруч із кримськими історіями є вірші і проза наприклад Жадана, Іздрика. Не зрозцміла логіки. Але загалом мені сподобалося. Особливо торкнули саме історії про кримських татар. І наче то все вже чула, читала, дивтлась, але коли історія розказується від власного імені, то таки інакше сприймається.
Мене неймовірно притягувала ця книга у книжковому магазині. Не могла відвести очей. Вийшовши все думала про неї тож дуже швидко повернулась аби її придбати. Мене брали сумніви, що до її придбання бо більшість книжки написана кримськотатарською мовою. А я зовсім нічого про цю мову не знаю, думала я, і як же я буду її читати, бачила що там були і українські тексти, та не могла осягнути все рівно, як же її читати.
Найважчим виявився для мене перший текст, хоч він і цікавий і повністю занурює тебе в кримськотатарську мову, але прийшлось перечитувати, більше всього в першому тексті запам'ятався розділ "Ешіль. Зелений", дуже вразила кінцівка.
Особливим також мені здався текст "Сагдіє означає "Щаслива"", цей текст добре описує що і як відбувалося, під час окупації, але концентрує увагу читача саме на почуттях головної героїні, її не розуміння чому і як змінити такий стан речей який є.
Сподобалась ідея прози "Зелена Брама" п`ять літер із "Кримської абетки", було б здорово, як би в кожному книжковому магазині України можна б було купити кримськотатарську абетку для діток.
Була рада почитати "Місячне насіння", цікава ідея, і дуже гарно описана, тай взагалі така собі казка маленька. "Ніжність" про осінь. Ці тексти мені здались підходящими для читання діткам, хоч деякі досить сумні. "Крила" та "Серце зірки"- гарні притчі, теж підходять для читання діткам.
Fuck reality - дуже сподобався вірш. Олесі Мамчич вірш, теж дуже проникливий.
Взагалі читаючи і готуючись до читання цієї книги, постійно думала про те як важливо говорити і розповідати дітям про кримськотатарський народ і спілкуватимсь про це в суспільстві. Можливо якщо є бажання вивчати їх мову, традиції та вчити ним дітей України. Бо хоч кримські татари відрізняються серед всіх українців, в нас набагато глибше розуміння один-одного аніж з будь яким народом. Особливо зараз коли 10 років пройшло з моменту Майдана і виросло стільки дітей вдалині від рідного краю.
А кримські татари пережили це, але не 10 років, а близько 50 років, деякі переживаю це і до нині... Ціле життя на чужині, серед чужих, хоч вже і рідних людей...
Це неймовірний тягар долі, але водночас це сила пам'ятати своє, розповідати своє, передавати своє нащадкам.
Як же хотілося читати, відкривати та знайомитися. Але, на жаль, творів про Крим українською так мало. Тож, фактично, мої три зірки це оцінка не творів, вони чудову, а антології як збірці. Сподіваюся наступна частина буде більш наповнена.
В художньому плані ця книга мене не вразила, зовсім не мій стиль. Навіть уривок з Жадана зовсім ніяк не зачепив, не викликав жодної іскри зацікавленості. Але, можливо, це через те, що це саме уривок і дійсно важко було зрозуміти що відбувається. Сподобались короткі історії Дари Корній, але не всі. Сподобалась деяка поезія, зібрана в книзі.
Але загалом я рада, що прочитала цю збірку. Завдяки ній я змогла трохи краще (сподіваюся) зрозуміти історію та культуру кримських татар. Мені це було важливо і ось цей процес дослідження та відкриття - він дуже цікавий. Хоча і не завжди емоційно легкій (в книзі можна прочитати і про депортацію, і про складності з поверненням татар до Криму, і про переслідування вже в наш час). Добре, що є книга, яка може допомогти й надати матеріал для цього процесу відкриття та дослідження іншої культури.