What do you think?
Rate this book
Компот із патисонів
«Компот із патисонів» � це серія репортажних замальовок та есеїв, що описують, як на тлі зламу епох і політичних систем дорослішало ціле покоління українців. Ця книга про те, як воно було � жити у 90-ті, коли народились «ананасовий» компот із патисонів та «гриби» із баклажанів, коли всіх охопила тотальна в’язальн� пошесть, у людей вросла звичка запасати абсолютно все, а перші прокладки тільки почали змінювати життя українських жінок.
Авторка, опираючись на власні спогади, розповідає, як працювала каральна гастрономія того часу, чим доволі часто виявлялись славнозвісні добросусідські стосунки і як Абхазія приймала українських школярів за кілька місяців до війни.
Авторка, опираючись на власні спогади, розповідає, як працювала каральна гастрономія того часу, чим доволі часто виявлялись славнозвісні добросусідські стосунки і як Абхазія приймала українських школярів за кілька місяців до війни.
- GenresUkraine
384 pages, Hardcover
Published October 1, 2020
5 people are currently reading
138 people want to read
About the author
Ольга Карі
8books6followersОльга Карі � українська письменниця, журналістка, колумністка.
Роботи авторки відзначені спеціальними нагородами конкурсу художнього репортажу України «Самовидець»: «По той бік свята» (збірка «Життя у містах», 2019) та «Хрестик» (літературний конкурс «Як ми змінюємось», 2020).
Перша книга «Рибка дядечка Завена», збірка художніх репортажів про Вірменію, українське видавництво «Темпора» вийшла у 2019 році і увійшла у довгий список премії «ЛітАкцент року» та короткий список «BBC. Книжка року 2020».
Друга книга «Компот із патисонів», видавництво «Комора» увійшла в короткий список «BBC. Книжка року 2021».
Третя книга «Хрестик, або дуже кривава книга», видавництво "Creative Women Publishing" у 2022 році і увійшла в довгий список «BBC. Книжка року 2022».
Четверта книга «Життя посеред життя», написана під час повномасштабної війни та облоги української столиці побачила світ у видавництві "Yakaboo Publishing" у 2022 році.
Працювала ведучою та журналісткою на українських теле- і радіоканалах «Громадське Радіо», «Радіо Свобода», «Сніданок з 1+1».
Роботи авторки відзначені спеціальними нагородами конкурсу художнього репортажу України «Самовидець»: «По той бік свята» (збірка «Життя у містах», 2019) та «Хрестик» (літературний конкурс «Як ми змінюємось», 2020).
Перша книга «Рибка дядечка Завена», збірка художніх репортажів про Вірменію, українське видавництво «Темпора» вийшла у 2019 році і увійшла у довгий список премії «ЛітАкцент року» та короткий список «BBC. Книжка року 2020».
Друга книга «Компот із патисонів», видавництво «Комора» увійшла в короткий список «BBC. Книжка року 2021».
Третя книга «Хрестик, або дуже кривава книга», видавництво "Creative Women Publishing" у 2022 році і увійшла в довгий список «BBC. Книжка року 2022».
Четверта книга «Життя посеред життя», написана під час повномасштабної війни та облоги української столиці побачила світ у видавництві "Yakaboo Publishing" у 2022 році.
Працювала ведучою та журналісткою на українських теле- і радіоканалах «Громадське Радіо», «Радіо Свобода», «Сніданок з 1+1».
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 28 of 28 reviews
December 30, 2021
хороша книжка, яка, здавалося б, не містить якихось інсайтів чи бозна яких досліджень, базується на власних спогадах, але дивовижним чином відгукується. я трохи молодша за авторку, тому не можна сказати, що в нас ідентичний досвід, але деякі артефакти доби на кшталт абсолютно всратих прокладок Bella чи дитячої Біблії з блакитної обкладинкою виявилися майже рідними. Ольга Карі підмічає багато цікавих нюансів, іронізує над собою-дитиною та дозволяє час від часу всередині себе кричати у розгорнуту книжку "і я, і я теж! це ж про мене". дуже легко читається.
April 11, 2021
Високо оцінюю цю книгу, бо ж це справжній репортаж з місця подій😅а саме записки (і напрочуд детальні) людини, що росла та вижила на зрізі епох: захід ери совєтів і дорослішання у 90-х. Буремних, малокомфортних, малих, дефіцитних. І згадки про перші прокладки, мило камей, "заряджання" води, омріяну та недоступну Барбі etc. Все це звучить близько. Не дивлячись на різницю здається в 7 років з авторкою все описане нею знайоме до болю, хоч і мені "тихіше" звучить. Раджу!
July 11, 2022
Ідея писати спогади коли тобі 30+, а не коли вже впадаєш у деменцію завжди була мені близька. В цьому випадку це замальовки з дитинства - епохи на зламі радянської доби і 1990х. У Чернігові, але могли бути б будь-де в Україні, бо всі ми впізнаємо цей період Танталових мук, коли дефіцит змінювався достатком продуктів, але йому товаришив брак грошей. Писати про радянське, а тим паче період 1990-х важко, щоб не впадати ані в чорнуху, ані в ностальгію за морозивом. В цьому випадку перевагою є те, що авторка журналістка з досвідом, яка вміє дистанціюватися від своїх емоцій і вибрати необхідну дозу гумору і емпатії.
Авторка розказує те, як її стабільне радянське дитинство змінилося на сюрреалістичне пострадянське. Компот із патисонів, які мали вдавати ананаси, знайомий багатьом моїм ровесникам, так само як лисі китайські барбі, турецькі джинси з базару, генделики, що заміняли кафе і безмежна віра в рекламні обіцянки. Це також специфіка жіночого досвіду, коли банальні прокладки ставали розкішшю, але навіть ця розкіш не змогла втамувати болю і незручностей від місячних.
З екзотичніших досвідів найцікавішою мені стала мандрівка в уже майже воєнну Абхазію, куди три дні потягом везли чернігівських школярів і спогади про ще радянські елегантні кафе Кисловодська. Родина авторки посеред безгрошів’�, відсутності електрики і генделиків продовжувала триматися за якісь свої важливі речі - каву з морозивом, елегантні невживані сервізи і парфуми. Острівці естетики посеред моря нендзи і розпачу.
Чого мені бракувало, то це кінцевого пойнту в есе чи книжці, але хочу вірити, що це одна з перших книжок, які переосмислюють цей досвід.
„Навколишні� світ нарешті заграв усією різнобарвністю наліпок на бананах, рекламних роликів, дешевих розмальованих іграшкових транс- формерів і перших м’яки� іграшок із ніжнесеньким хутром шалених салатових, рожевих і небесних від- тінків. А ще лискучих лосин-рейтузів, спідничок- ламбад, шпоньок для волосся, упаковок шоколадних батончиків, цигаркових коробок, жерстяної тари «закордонних» газованок � аби ж то стало грошей на весь той крам! Бо дев’яност� � це роки хронічної нестачі грошей у несамовитому вирі речей, які страх як хотілося мати, спробувати, вдягнути, взути Ними хотілося погратися, напарфумитися, намалюватися. Та, приречені на безальтернативний мінімалізм, ми мали задовольнятися тим, що було: вручну плетеними штанцями, шитими-перешитими сукнями, фальшивими «Барбі» без шарнірів у ногах, компотом із патисонів та грибами з баклажанів.�
Авторка розказує те, як її стабільне радянське дитинство змінилося на сюрреалістичне пострадянське. Компот із патисонів, які мали вдавати ананаси, знайомий багатьом моїм ровесникам, так само як лисі китайські барбі, турецькі джинси з базару, генделики, що заміняли кафе і безмежна віра в рекламні обіцянки. Це також специфіка жіночого досвіду, коли банальні прокладки ставали розкішшю, але навіть ця розкіш не змогла втамувати болю і незручностей від місячних.
З екзотичніших досвідів найцікавішою мені стала мандрівка в уже майже воєнну Абхазію, куди три дні потягом везли чернігівських школярів і спогади про ще радянські елегантні кафе Кисловодська. Родина авторки посеред безгрошів’�, відсутності електрики і генделиків продовжувала триматися за якісь свої важливі речі - каву з морозивом, елегантні невживані сервізи і парфуми. Острівці естетики посеред моря нендзи і розпачу.
Чого мені бракувало, то це кінцевого пойнту в есе чи книжці, але хочу вірити, що це одна з перших книжок, які переосмислюють цей досвід.
„Навколишні� світ нарешті заграв усією різнобарвністю наліпок на бананах, рекламних роликів, дешевих розмальованих іграшкових транс- формерів і перших м’яки� іграшок із ніжнесеньким хутром шалених салатових, рожевих і небесних від- тінків. А ще лискучих лосин-рейтузів, спідничок- ламбад, шпоньок для волосся, упаковок шоколадних батончиків, цигаркових коробок, жерстяної тари «закордонних» газованок � аби ж то стало грошей на весь той крам! Бо дев’яност� � це роки хронічної нестачі грошей у несамовитому вирі речей, які страх як хотілося мати, спробувати, вдягнути, взути Ними хотілося погратися, напарфумитися, намалюватися. Та, приречені на безальтернативний мінімалізм, ми мали задовольнятися тим, що було: вручну плетеними штанцями, шитими-перешитими сукнями, фальшивими «Барбі» без шарнірів у ногах, компотом із патисонів та грибами з баклажанів.�
August 18, 2022
Мені знадобилося пів року, щоб прочитати "Компот із патисонів". Зовсім не тому, що було нудно або нецікаво, а тому, що кожний розділ викликав настільки потужну хвилю спогадів, асоціацій і трохи нездорової ностальгії, що приймати цю книгу у великих дозах було неможливо. Небезпечно для психіки.
"Компот із патисонів" спіткала така ж цікава доля, як і "21 урок 21 століття". Ці дві книги я почала читати до повномасштабної війни, і вже після 24 лютого обидві читалися під іншим кутом. Але якщо роздуми Харарі стосовно політики видавалися просто смішними та застарілими, то описи дев'яностих в Україні читати стало вдвічі важче. І при цьому затишніше. Наче я зараз прийду з садочку додому, здвину два крісла, накриюся шерстяною зеленою ковдрою, і так і сидітиму в цій халабуді, граючись паперовими ляльками.
"Компот із патисонів" спіткала така ж цікава доля, як і "21 урок 21 століття". Ці дві книги я почала читати до повномасштабної війни, і вже після 24 лютого обидві читалися під іншим кутом. Але якщо роздуми Харарі стосовно політики видавалися просто смішними та застарілими, то описи дев'яностих в Україні читати стало вдвічі важче. І при цьому затишніше. Наче я зараз прийду з садочку додому, здвину два крісла, накриюся шерстяною зеленою ковдрою, і так і сидітиму в цій халабуді, граючись паперовими ляльками.
September 27, 2022
Давно не читала книгу, яка була б така добра і настільки нагадувала власне життя. Раджу усьому поколінню 90-х України ❤️�
October 10, 2024
дуже хороша подорож в минуле, що як і змушує ностальгійно посміхатися, так і кривитися від в'єтнамських пост-совкових флешбеків.
February 8, 2022
Чи то надто мої високі очікування щодо книги, чи просто "заздрість" тих, хто в 90-х НЕ харчувався м'ясом, НЕ їздив до моря і НЕ мав впливових родичів, що "ставили на місце" вихователів у дитсадку, але мені книга не сподобалась.
Це ніби мемуари дитини колишньої радянської еліти (дідо - військовий у відділі кадрів, батьки - вчителі, ну і т.д.), котра має найкращий одяг, забавки, поїзки в інші країни і все одно цього замало. Відверто дратували зауваження цієї "дитини" щодо ще більш впливових дітей, котрі подорожували до Америки і інших нерадянських (!) країн. На частині сторінок скидалось на те, що авторка писала книгу, щоб пережити власні дитячі комплекси. Особливо розчарувала історія з лялькою барбі: з однієї сторони ніби і зрозуміло, що це лише "дитячий комплекс", а з іншої - авторка вже в дорослому віці все таки іде в ЦУМ і купляє ту Барбі... І таких моменті у книзі багатенько.
З того, що сподобалось - легкий виклад (книга читається за 2-3 дні) і також те, що моментально стає об'єктом дискусій на кухні :). Адже ми з чоловіком народжені у 90-му і : 1) їли у садочку все, що давали, бо дома могли бути хліб і макарони;
2) не мали власного одягу - доношували від старших братів чи сестер, або родичів;
3) не їздили закордон, а надто на море, де можна було б не лише скупатись,а й шашличками поласувати;
4) ласощі та смаколики отримували лише на свята і мусили самі розподіляти, щоб на довше залишилось;
5) не доносили на вихователів в садочку хоч би що вони не казали, бо знали, що і так наші батьки не на стільки впливові, щоб можна було дієво скаржитись на вихователів
6) не ображалися на батьків-дідусів якщо раптом нам не купляли закордонної Барбі, бо ж знали, що просто "немає грошей"
7) не нарікали, що не можемо потрапити в Америку чи якусь західноєвропейську країну, бо навіть мріяти про це не вміли.
Загалом книга варта уваги, тільки якщо без очікувань, що тут справді описують твоє дитинство 90-х.
Це ніби мемуари дитини колишньої радянської еліти (дідо - військовий у відділі кадрів, батьки - вчителі, ну і т.д.), котра має найкращий одяг, забавки, поїзки в інші країни і все одно цього замало. Відверто дратували зауваження цієї "дитини" щодо ще більш впливових дітей, котрі подорожували до Америки і інших нерадянських (!) країн. На частині сторінок скидалось на те, що авторка писала книгу, щоб пережити власні дитячі комплекси. Особливо розчарувала історія з лялькою барбі: з однієї сторони ніби і зрозуміло, що це лише "дитячий комплекс", а з іншої - авторка вже в дорослому віці все таки іде в ЦУМ і купляє ту Барбі... І таких моменті у книзі багатенько.
З того, що сподобалось - легкий виклад (книга читається за 2-3 дні) і також те, що моментально стає об'єктом дискусій на кухні :). Адже ми з чоловіком народжені у 90-му і : 1) їли у садочку все, що давали, бо дома могли бути хліб і макарони;
2) не мали власного одягу - доношували від старших братів чи сестер, або родичів;
3) не їздили закордон, а надто на море, де можна було б не лише скупатись,а й шашличками поласувати;
4) ласощі та смаколики отримували лише на свята і мусили самі розподіляти, щоб на довше залишилось;
5) не доносили на вихователів в садочку хоч би що вони не казали, бо знали, що і так наші батьки не на стільки впливові, щоб можна було дієво скаржитись на вихователів
6) не ображалися на батьків-дідусів якщо раптом нам не купляли закордонної Барбі, бо ж знали, що просто "немає грошей"
7) не нарікали, що не можемо потрапити в Америку чи якусь західноєвропейську країну, бо навіть мріяти про це не вміли.
Загалом книга варта уваги, тільки якщо без очікувань, що тут справді описують твоє дитинство 90-х.
July 8, 2021
Для тих, хто народилися на початку 80-хх, як я - це наче власні спогади читати, але гарно та іронічно виписані, з подробицями, які я вже сама забула. Читаючи сторінки, бачила все дуже яскравими картинками, текст дуже легко і приємно читається. Ностальгійно, бо про дитинство, гарно пояснює, чому ми такі, як є зараз, про наші травми пізньо радянського минулого та перестройки. Авторці вдалося зробити дуже душевні спогади, ніби сидиш з подругами на кухні і згадуєш, крізь сміх та сльози. І ще це дуже хороша профілактика міфічного захоплення СРСР, яке стає популярним серед тих, хто народилися пізніше. Обов'язково дайте прочитати книжку їм, і своїм дітям - щоб ніколи не хотілося повертатися у час, де є лише 1 вид морозива, і то - велик�� щастя.
Отримала величезне задоволення від книжки, той випадок, коли не хочеш, щоб сторінки закінчувалися
Отримала величезне задоволення від книжки, той випадок, коли не хочеш, щоб сторінки закінчувалися
March 18, 2024
Ця книга підняла з дна таку кількість спогадів. Як приємних, так і не дуже. Я вже й забула, що таке колись було.
Прекрасна книга, аби згадати яке воно було те дитинство наприкінці 80тих та початку 90тих. Компліментів совку тут не буде, тому можете сміливо за неї братись.
Моє раннє дитинство припало вже на кінець 90тих, тому багато речей, що описує авторка я вже не застала. Але відголоски совка і бурхливих 90тих відчувалися навіть на початку 2000них.
Прекрасна книга, аби згадати яке воно було те дитинство наприкінці 80тих та початку 90тих. Компліментів совку тут не буде, тому можете сміливо за неї братись.
Моє раннє дитинство припало вже на кінець 90тих, тому багато речей, що описує авторка я вже не застала. Але відголоски совка і бурхливих 90тих відчувалися навіть на початку 2000них.
March 5, 2023
Чудова рефлексія очима майже одного покоління (між нами з авторкою сім років, але досвід таки вийшов різний).
Чим більше я читаю про радянський союз, тим більше усвіломлюю, як же довго й ретельно нам промивали мізки, що й досі сяють проґалини.
Нічого.
Заповнюємо свідомістю.
Чим більше я читаю про радянський союз, тим більше усвіломлюю, як же довго й ретельно нам промивали мізки, що й досі сяють проґалини.
Нічого.
Заповнюємо свідомістю.
May 10, 2021
Якщо ви народилися у 1980+ роках, ця книжка буде дуже тригерить.
Хіба, в деяких розділах, хлопців менш зачепить, але точно буде корисно прочитати.
⠶
Ці тексти викликають усмішку, бо це дитинство і ми таки вижили в ті 80-90 ті роки.
⠶
Ми пережили дитсадкові «тортури» в їдальні, коли з-за столу встати не дозволено, доки не доїси той несмачний суп чи кашу.
⠶
Шкільні муки з незручною формою і все тією ж несмачною їдальнею. Хвала Господу за булочки)))
Здається, що в усіх пост совкових школах, це був найкращий спогад з їдальні))
⠶
Особлива «дитяча травма», це ходіння в магазин з дорослими, де треба було вистояти довжелезну чергу.
⠶
Перші шоколадні батончики, пепсі, жуйки й �.Барбі(якщо пощастить і це буде справжня Барбі, а не її китайська «сестра-близнючка»)
⠶
Розділ про «ці дні», то взагалі топчик. Чоловікам, я б радила не оминати цей розділ))
⠶
Тут буде ще багато цікавого, чого можливо й не було у вашому дитинстві, але загальна атмосфера буде знайомою.
⠶
Може здатися, що це ностальгія за тими часами, але ні.
Згадуючи ті часи, ми можемо трішки переосмислити життя й подивитися на теперішнє.
Скільки того всього совкового, ми тягнемо з року в рік в наше майбутнє.
Хіба, в деяких розділах, хлопців менш зачепить, але точно буде корисно прочитати.
⠶
Ці тексти викликають усмішку, бо це дитинство і ми таки вижили в ті 80-90 ті роки.
⠶
Ми пережили дитсадкові «тортури» в їдальні, коли з-за столу встати не дозволено, доки не доїси той несмачний суп чи кашу.
⠶
Шкільні муки з незручною формою і все тією ж несмачною їдальнею. Хвала Господу за булочки)))
Здається, що в усіх пост совкових школах, це був найкращий спогад з їдальні))
⠶
Особлива «дитяча травма», це ходіння в магазин з дорослими, де треба було вистояти довжелезну чергу.
⠶
Перші шоколадні батончики, пепсі, жуйки й �.Барбі(якщо пощастить і це буде справжня Барбі, а не її китайська «сестра-близнючка»)
⠶
Розділ про «ці дні», то взагалі топчик. Чоловікам, я б радила не оминати цей розділ))
⠶
Тут буде ще багато цікавого, чого можливо й не було у вашому дитинстві, але загальна атмосфера буде знайомою.
⠶
Може здатися, що це ностальгія за тими часами, але ні.
Згадуючи ті часи, ми можемо трішки переосмислити життя й подивитися на теперішнє.
Скільки того всього совкового, ми тягнемо з року в рік в наше майбутнє.
November 27, 2022
Мені дуже "зайшла", надто багато співпадінь))
Оцінюю на 5 зірочок тільки за правдивість опису радянського дитячого садка...))
Оцінюю на 5 зірочок тільки за правдивість опису радянського дитячого садка...))
October 10, 2022
Дуже прикольно нарешті читати про має місто, але інколи прямо харить читати, як люди все одно подовжували святкувати за московським часом новий рік і таке інше
Але дуже круто відлунювало навіть моє дитинство. Не дуже багато змінилось за десять років
Але дуже круто відлунювало навіть моє дитинство. Не дуже багато змінилось за десять років
February 11, 2025
Я йшла за ностальгією та спогадами � і отримала ще більше. Ця книга стала для мене затишним і теплим чтивом. Ви ж знаєте всі ці підбірки картинок про дітей 90-х? Оце воно. Тільки буквами.
Якщо ви дитина 90-х або цікавитеся епохою на зламі часів, дуже раджу прочитати «Компот із патисонів». Спогади авторки про цукерки з дитинства � це окреме задоволення. Я вже років 25 не згадувала про ту золоту «Стрілу». Але письменниця так майстерно відтворює деталі, що я навіть відчула її смак.
Мов із тієї самої синьої картатої торби, авторка дістає спогад за спогадом. І синеньку дитячу Біблію, і аромат маминих парфумів, і гру в «резиночки», і бабусині гаряченькі котлети, і коробку з перламутровими ґудзиками. І кожен спогад хотілося смакувати, розглядати, тішитися ним.
Дякую авторці за екскурс у минуле. Хоч не все, про що йдеться в книзі, було мені знайоме, бо я все ж трошки молодша, але більшу частину я впізнала й пригадала моє власне дитинство.
Ох, як кортить хоч раз іще залізти на дерево, наїстися ягід і подлубати вишневу смолу�
Якщо ви дитина 90-х або цікавитеся епохою на зламі часів, дуже раджу прочитати «Компот із патисонів». Спогади авторки про цукерки з дитинства � це окреме задоволення. Я вже років 25 не згадувала про ту золоту «Стрілу». Але письменниця так майстерно відтворює деталі, що я навіть відчула її смак.
Мов із тієї самої синьої картатої торби, авторка дістає спогад за спогадом. І синеньку дитячу Біблію, і аромат маминих парфумів, і гру в «резиночки», і бабусині гаряченькі котлети, і коробку з перламутровими ґудзиками. І кожен спогад хотілося смакувати, розглядати, тішитися ним.
Дякую авторці за екскурс у минуле. Хоч не все, про що йдеться в книзі, було мені знайоме, бо я все ж трошки молодша, але більшу частину я впізнала й пригадала моє власне дитинство.
Ох, як кортить хоч раз іще залізти на дерево, наїстися ягід і подлубати вишневу смолу�
June 7, 2022
Це така дуже цікава книга спогадів про 90-ті очима дитини-підлітка. Я вже народилась наприкінці цих часів, але все одно дуже багато речей були подібними. Написано гарною мовою, але хочу попередити, що тут надзвичайно багато згадок їжі, які викликають то огиду, то неймовірне бажання це спробувати.
November 10, 2022
Це книжка, яку хотілося б читати безкінечно. Авторка так щедро запросила до себе на гостину у чернігівську квартиру, де вона виросла.
December 11, 2022
Загалом книга сподобалась. Народилась у 1987 році і дуже багато моментів справді відгукнулись. Але авторка так і не дала відповіді на кілька запитань. Хто винен в тому, що вона не знала рідної мови батька і мами? Чому вона не знала Святого Миколая і Різдва? Хто винен у війні у Вірменії? Війна ж сама не приходить в країну. Завжди є агресор. Хто створив оцю ментальність - совок? З усіма моральними і психологічними наслідками... Відповідь одна - Росія. Можливо авторка думала, що це саме по собі зрозуміло. Але здається, що вона навмисне оминає оці підводні камені і не називає агресора агресором.
September 28, 2022
Думаю, «Компот із патисонів» для дітей 90-х така сама робота, як і «Milkman� для жителів Північної Ірландії: прикипаєш до твору не стільки через художність чи літературну значимість, стільки через те, що всі історії- до болю знайомі і значимі для тебе. І у них ти кожен другий раз впізнаєш себе. Твір в принципі, заслуговує на не більше ніж трійку (зокрема в певний момент почала рахувати кількість повторів слова «притомний»). Як би то не було, рада, що прочитала цей твір, і дякую авторці за нього- оскільки він ніби допоміг ще раз прожити власне дитинство
October 7, 2022
Я народилася у 1983 році в місті Чернігові. Моє дитинство пройшло в районі "рокосухи", назва якого походить від вулиці Рокоссовського (тепер це вже проспект Левка Лук'яненка), скуповувалися на ринку Нива від светра до домашньої сметани. Моя родина теж змушена була покинути звичні професії і опонувати тонкощі і труднощі перепродажів. Ця збірка есеїв - це мій щоденник, написаний за мене. І не дивлячись на те, що сам стиль оповідання через невеликі репортажі не є моїм улюбленим, я залюбки поринаю у згадки разом із авторкою. Зачитую уривки родині - наче гортаємо родинний альбом.
July 30, 2022
Very pleasant book, I really enjoyed reading it.
It’s a memoir/essay about the material culture of the 1990s. Sounds boring )) but it is just a recollection of what life in the 1990s looked like for people of my generation (who were kids/teenagers in the 1990s). What people ate, what clothes they wore, what could be bought and what was cooked, preserved, knitted, sewn (mostly just because it could not be bought), what was considered “cool stuff� and “delicacies,� and how the famous “Soviet ice-cream� really tasted like.
I have no idea how people of other generations would perceive such a book (it would probably be OK but not very interesting for older people and completely trashy for younger generations), but for me personally, it feels extremely familiar and relevant (up to the smallest details! that was MY childhood exactly! and somebody remembers it so vividly that I stopped thinking about myself as an extinct brontosaurus who was lost between epochs! I received the same red sweater as a gift for one New Year from my mother! I bought the same plastic bags as “fancy� bags for school! I “collected� empty cigarette packs as a cool teenager accessory for my room! we had the same glass jar with a precious treasure inside � dozens of miscellaneous buttons from different clothes, which was one of the favorite “toys� for me!). You know, this feeling when somebody validates your personal experience that looks extremely irrelevant to everybody else )).
It should be said that there are no undertones of “nostalgia� there � the author is very much aware of how miserable and wretched this life was, and she thoroughly lists all the good and bad things with equal attention (and the “good� ones look today mostly like shit, too). However, I was moved by the considerate and thoughtful attitude of the author, the huge amount of important details that do not feel overwhelming and just make everything more palpable and understandable. This is a kind of book that you read slowly, word by word, line by line, just because it feels like a calm and pleasant talk about the things that were part of your own life and are now “just a history� for many. It is a very good “imprint� of a certain time period with all its peculiarities � a weird mix of the dying Soviet life and the first waves of something new, fascinating, bold, often vulgar, and yet very promising and exciting.
(Oh, by the way � this book is also a very good reminder that the notorious “лихи� девяностые� is a totally artificial and purely Russian propagandist meme. The 1990s in Ukraine were not much fun, of course, but there was nothing REALLY AWFUL and SCARY during this time period. It was just an inevitable overcoming of the rotten Soviet legacy and immersion into the global “material culture� through multiple trials and errors.)
I really liked the author’s style and would be glad to read something else from her! I know that she wrote also a collection of essays about Armenia, and maybe I will try them, too, but I hope that she just will continue to publish new books about other things as well.
It’s a memoir/essay about the material culture of the 1990s. Sounds boring )) but it is just a recollection of what life in the 1990s looked like for people of my generation (who were kids/teenagers in the 1990s). What people ate, what clothes they wore, what could be bought and what was cooked, preserved, knitted, sewn (mostly just because it could not be bought), what was considered “cool stuff� and “delicacies,� and how the famous “Soviet ice-cream� really tasted like.
I have no idea how people of other generations would perceive such a book (it would probably be OK but not very interesting for older people and completely trashy for younger generations), but for me personally, it feels extremely familiar and relevant (up to the smallest details! that was MY childhood exactly! and somebody remembers it so vividly that I stopped thinking about myself as an extinct brontosaurus who was lost between epochs! I received the same red sweater as a gift for one New Year from my mother! I bought the same plastic bags as “fancy� bags for school! I “collected� empty cigarette packs as a cool teenager accessory for my room! we had the same glass jar with a precious treasure inside � dozens of miscellaneous buttons from different clothes, which was one of the favorite “toys� for me!). You know, this feeling when somebody validates your personal experience that looks extremely irrelevant to everybody else )).
It should be said that there are no undertones of “nostalgia� there � the author is very much aware of how miserable and wretched this life was, and she thoroughly lists all the good and bad things with equal attention (and the “good� ones look today mostly like shit, too). However, I was moved by the considerate and thoughtful attitude of the author, the huge amount of important details that do not feel overwhelming and just make everything more palpable and understandable. This is a kind of book that you read slowly, word by word, line by line, just because it feels like a calm and pleasant talk about the things that were part of your own life and are now “just a history� for many. It is a very good “imprint� of a certain time period with all its peculiarities � a weird mix of the dying Soviet life and the first waves of something new, fascinating, bold, often vulgar, and yet very promising and exciting.
(Oh, by the way � this book is also a very good reminder that the notorious “лихи� девяностые� is a totally artificial and purely Russian propagandist meme. The 1990s in Ukraine were not much fun, of course, but there was nothing REALLY AWFUL and SCARY during this time period. It was just an inevitable overcoming of the rotten Soviet legacy and immersion into the global “material culture� through multiple trials and errors.)
I really liked the author’s style and would be glad to read something else from her! I know that she wrote also a collection of essays about Armenia, and maybe I will try them, too, but I hope that she just will continue to publish new books about other things as well.
December 17, 2022
Книга нагадала про дитинство.
Дивно, адже багато з переліченого мене оминуло � я не ходила в садочок, я поняття не маю, що таке компот із патисонів і у мене завжди була штучна, а не жива ялинка, бо це не змушувало нас щороку витрачати на неї кошти, яких не було.
Дитинство в 90-х � це своя атмосфера, дефіцитний шарм з присмаком темряви та якоїсь приреченості. Але це вже зараз я розумію, що грошей не було від слова зовсім, що гриби ми збирали в лісі не тому що це було весело нам, дітям, а тому що треба було щось їсти; що світла не було не для того, щоб ми розказували одне одному історії про "гробіки на кольосіках", а тому що... ну бо такий час був.
Але тоді, в моменті, в дитинстві, я почувалася щасливою дитиною. У мене була всього одна Барбі і десятки пошитих на неї моєю мамою одежинок. У мене було безліч друзів у дворі, ми грали в сотні різних ігр, я їздила в дитячі табори відколи мені виповнилось 6; вміла будувати халабуди, їздити на велосипеді з рамою, тримаючи ногу під рамою, вела пісенник в зошиті, уважно слухаючи касети на магнітофоні.
У мене малої було якесь відчуття, що може бути краще.. На сором своїм батькам під час співбесіди у перший клас на питання психолога: "Щоб ти зробила , якби мала чарівну паличку?", відповіла, що зробила б так, щоб вдома було гарно 🙈
Але не дивлячись ні на що, ті роки з "корабликами" із печеної картоплі та сала, з "Денді" і "Сєґою", походами в ліс та на риболовлю, "казакамі-разбойніками", халабудами і біганиною з ранку до пізнього вечора � це роки, коли я відчувала себе настільки безтурботно, наскільки більше ніколи після того в житті.
А про що книга?
Про щось подібне )
Можливо, у вас вона викличе трішки інші спогади. А якщо вам менше 20 років, то, може, ви просто її не зрозумієте😇
Дивно, адже багато з переліченого мене оминуло � я не ходила в садочок, я поняття не маю, що таке компот із патисонів і у мене завжди була штучна, а не жива ялинка, бо це не змушувало нас щороку витрачати на неї кошти, яких не було.
Дитинство в 90-х � це своя атмосфера, дефіцитний шарм з присмаком темряви та якоїсь приреченості. Але це вже зараз я розумію, що грошей не було від слова зовсім, що гриби ми збирали в лісі не тому що це було весело нам, дітям, а тому що треба було щось їсти; що світла не було не для того, щоб ми розказували одне одному історії про "гробіки на кольосіках", а тому що... ну бо такий час був.
Але тоді, в моменті, в дитинстві, я почувалася щасливою дитиною. У мене була всього одна Барбі і десятки пошитих на неї моєю мамою одежинок. У мене було безліч друзів у дворі, ми грали в сотні різних ігр, я їздила в дитячі табори відколи мені виповнилось 6; вміла будувати халабуди, їздити на велосипеді з рамою, тримаючи ногу під рамою, вела пісенник в зошиті, уважно слухаючи касети на магнітофоні.
У мене малої було якесь відчуття, що може бути краще.. На сором своїм батькам під час співбесіди у перший клас на питання психолога: "Щоб ти зробила , якби мала чарівну паличку?", відповіла, що зробила б так, щоб вдома було гарно 🙈
Але не дивлячись ні на що, ті роки з "корабликами" із печеної картоплі та сала, з "Денді" і "Сєґою", походами в ліс та на риболовлю, "казакамі-разбойніками", халабудами і біганиною з ранку до пізнього вечора � це роки, коли я відчувала себе настільки безтурботно, наскільки більше ніколи після того в житті.
А про що книга?
Про щось подібне )
Можливо, у вас вона викличе трішки інші спогади. А якщо вам менше 20 років, то, може, ви просто її не зрозумієте😇
December 26, 2023
письменниця соковито згадує своє дитинство і я згадую своє, виходить трохи навіть діалогово, коли на кожен авторський розділ, я, як читач, відповідаю власним спогадом.
книга складається з набору есе, які один до одного приліплені хронологічно, але при цьому з повторами вже розписаних раніше речей. якщо ви не вважаєте що зефір у шоколаді в сто разів смачніший за зефір без шоколаду, що опис кожного фантика цукерки і опис кожної склянки парфуму гідно кількох сторінок тексту, то дратуватиме.
книга подекуди схожа на каталог переліку товарів переписаних дитячою мовою. і так! героїня пише всю книгу саме в зменшено-пестливій формі: карандашик, хлібчик, кроватка, гарнесенький, блокнотик, тонюсінький, тарілочка, цукерочка і т.п., але це навіть додає затишку.
книга роздута самоповтором за спогадами кухні, але, безумовно, варто її прочитати повністю і до кінця, там є дуже важливі розділи епохи 90-х.
книга складається з набору есе, які один до одного приліплені хронологічно, але при цьому з повторами вже розписаних раніше речей. якщо ви не вважаєте що зефір у шоколаді в сто разів смачніший за зефір без шоколаду, що опис кожного фантика цукерки і опис кожної склянки парфуму гідно кількох сторінок тексту, то дратуватиме.
книга подекуди схожа на каталог переліку товарів переписаних дитячою мовою. і так! героїня пише всю книгу саме в зменшено-пестливій формі: карандашик, хлібчик, кроватка, гарнесенький, блокнотик, тонюсінький, тарілочка, цукерочка і т.п., але це навіть додає затишку.
книга роздута самоповтором за спогадами кухні, але, безумовно, варто її прочитати повністю і до кінця, там є дуже важливі розділи епохи 90-х.
September 15, 2023
таких книжок - персональних спогадів має бути багато! Кожен пам'ятає щось своє, і картина життя вимальовується у всій своїй запаморочливій калейдоскопічності. Мені було цікаво знайомитись зі світом авторки, не зважаючи на протилежну стать. Суто "жіночі" розділи про Барбі, парфуми чи статеві проблеми викликали свої спогади.
Наівність дитини передана повністю!
Окрема подяка за мову, читається легко.
Мінус зірка - за декілька одруків та фактологічних неточностей (назва "Дім Селенга", наприклад).
Наівність дитини передана повністю!
Окрема подяка за мову, читається легко.
Мінус зірка - за декілька одруків та фактологічних неточностей (назва "Дім Селенга", наприклад).
July 30, 2021
Мені не вистачило Олі в цих репортажах. Вони показують 90ті через іі сприйняття, тому дуже важливо знати Олю, якою вона стала і як іі ці роки сформували. Інакше ці репортажі ніби вирвані з контексту. Так, ми здогадуємося, що Оля впевнена в собі, успішна журналістка і блогерка, але в іі репортажах стільки незадоволення 90тими, що не зовсім ясно, як Оля стала Олею.
December 30, 2024
Це чудова книжка,яка нагадала багато що з того дитинства,наче писалося з мене. Завдяки прочитаному пропрацювали деякі дитячі травми. Рекомендую всім, хто застав буремні 90ті,і хто народився набагато пізніше,щоб краще зрозуміти те покоління.
September 3, 2022
У 90-х мені найбільше подобається те, що вони закінчилися, а ще музика. Класна книжка про побут 90-х: нашим батькам знадобилося чимало креативу, щоб зробити наші дитинства класними в тодішніх умовах
January 12, 2024
Розповідь про дитинство в Чернігові у 90-х. Тепло і лампово. І для дітей 90-х поностальгувати (тому що не нам треба було розгрібати весь той п****ць).
June 20, 2022
Достатньо тепла і дуже приємна манера, в якій описані маленькі радощі і великі прикрощі пострадянського життя.
Подобається, що розповідь від обличчя маленької дівчинки іноді здається трохи наївною, при цьому завдяки коментарям вже дорослої авторки враження врівноважується.
Загалом як народжена вже у 2000х вважаю, що книгу бажано читати молодому поколінню � щоб не було тієї примарної ностальгії за «рівністю і морозивом». Для дорослих історія певно насправді буде ностальгічною, такою собі згадкою про тяжкі дитинство та юність.
Подобається, що розповідь від обличчя маленької дівчинки іноді здається трохи наївною, при цьому завдяки коментарям вже дорослої авторки враження врівноважується.
Загалом як народжена вже у 2000х вважаю, що книгу бажано читати молодому поколінню � щоб не було тієї примарної ностальгії за «рівністю і морозивом». Для дорослих історія певно насправді буде ностальгічною, такою собі згадкою про тяжкі дитинство та юність.
Displaying 1 - 28 of 28 reviews
Can't find what you're looking for?
Get help and learn more about the design.