До антології увійшли найкращі твори, подані на Третій літературно-перекладацький конкурс «Кримський інжир / Qırım іnciri».
Проза й поезія, дитяча література українською та кримськотатарською мовами показують Крим у родинних історіях, в історіях видатних постатей минувшини, у буденних і неординарних ситуаціях, які творять яскраве полотно того, чим живуть кримчани, зокрема переселенці на материк. Документальність у цих творах переплітається з вигадкою, метафора � з прямослівністю, радість � зі смутком, обурення � з надією.
Окрім усього, тексти в антології показують можливості мови: кримськотатарські � через стилізацію під різні часові пласти, під народну творчість, зокрема завдяки використанню діалектів; українські � через вкраплення кримськотатарських та караїмських слів і фраз.
Взаємні переклади познайомлять мовців української та мовців кримськотатарської з творами і класиків, і сучасників наших літератур.
Ця збірка безумовно краща за дві попередні. особливо високий рівень у прози. Мої фаворити: Ельвіра Озкан, Стана Корунна, Анастасія Якименко, Марина Пономаренко, Сєярє Кокче і поза конкуренцією Олександра Очман.
Збірка, яка доволяє поринутись в культуру і історію кримських татарів через окремі історії. Відчувається ніби автори тобі привідкрили щілинку в свою голову і ти обрежно заглядаєш в їх найболючіші і найпрекрасніші спогади про Крим. Але обережно, може вкликати ностальгію і гостре бажання відвідати Крим.
Загалом збірка, мені сподобалась, але була важка, мені здається навіть важча за попередню, але чисто емоційна і мабуть через те що багато де пробивало на сльози, плюс її читання в мене розтягнулось, ніяк не могла її закінчити.
"Місячне сяйво на морській воді" - сподобалась, гарна історія кохання, історія про свою хату. "Хмари. Хроніки наївності" - наполовину були мені не зрозумілі, але ті частину яку зрозуміла, цікава історія про малу дівчину і її тата.
"Зачарована смуга" дуже мені сподобалась, хоча для мене вона була де що не правдоподібна я б в кінці поміняла героїв місцями, але мабуть цим вона чіпляє ще глибше.
"Втрачений" - було приємно і цікаво читати.
Поезія про Крим мені чогось не зайшла, окрім дитячої, дитяча супер.
"Україна в огні", те що я так хотіла перечитати, але забула з якого твору пам'ятала сцену. З радістю перечитала.
"Сагдіє означає "щаслива"" - не перечитувала, хоча цей твір мені дуже сподобався.
"Гірки спомини" - про те як важко повертати відносини, які були втрачено.
"Украдена батьківщина" - шедевр цієї збірки, короткий але такий проникливий текст від радості до сліз, один міг, від цього відчуття щастя і горя, змішаного, смутку та радості, - повернення додому через півстоліття, не уявляю, що може бути тяжчим і щасливішим ніж це.
"Повія" - побутова п'єса, з повчальним сюжетом для дорослих.
Загалом ідея таких збірників чудова, але складається враження, що трохи бракує для них матеріалу, особливо це стосується дитячої літератури. Буду, мабуть, окремо дивитись книгу з дитячими казками.
Деякі твори поверхневі, але є й ті, які чіпляють. Поезія мені взагалі не зайшла.
Попередні два збірники не читала, тому, на жаль, не можу порівняти. Подивимось, що буде в цьогорічному Куреші.