Коли вирішуємо будувати стосунки, ми маємо запам'ятати: правильних рецептів не існує, кожен торуватиме свій неповторний шлях. Хтось одружиться, а хтось будуватиме довготривалі взаємини без офіційної реєстрації шлюбу. У когось будуть діти, а хтось житиме без них. Одні будуть разом з людьми протилежної статі, інші � з людьми своєї статі. У всіх цих ситуаціях буде щось спільне, а щось тільки ваше, особливе. У книжці психолог-психотерапевт Володимир Станчишин розповідає про схожі моменти, які може переживати кожна пара. Що відбувається, коли закінчується перший етап закоханості? Чому кризи та конфлікти � це нормально? Як змінюється життя, коли в пари з’являєтьс� немовля? Як батькам пережити «вибух» підліткового віку дитини? Які етапи проходить сім'я, що виховує інклюзивну дитину? Чому домашнє насильство � це не приватна справа і про нього треба говорити? Як жити членам сім’�, де є алкозалежна людина? Як пережити втрату партнера? Автор не пропонує програми дій, готових відповідей чи порад. Натомість, відштовхуючись від годин своєї практики, охоплює ті життєві ситуації, про які найчастіше говорять його клієнти.
Коли я була малою, в дворі з'явився новий хлопчик. Він був інакшим і дуже милим. Одного разу, коли малюк гуляв з бабусею, я спостерігала збоку і всміхалась від того, як цей малюк з голубими великими оченятами смішно малює. Від цього замилування мене відірвала його бабця: - Тобі не соромно сміятись з інваліда? Я встала і пішла. Більше ніколи до нього не підходила. Я не знала, що він інвалід. Так, я підозрювала, що він інакший, бо трохи гірше чує, а отже говорить теж трохи дивно. Але щоб сміятись з нього? О, ні. Я б не наважилась.
Тепер я розумію, що бабуся тоді ще не прийняла його інакшість. Уже усвідомила, але ще не прийняла. І чи прийняла вона її зараз мені невідомо. Будь я тоді дорослішою, існуй би тоді чудо-"Віхола" та книжка "Для стосунків потрібні двоє" я б радо її порекомендувала тій бабусі.
А натомість рекомендую її вам. Як чудо-книгу, яка говорить про ті теми, які зазвичай у нас промовчують. Наприклад, про життя з залежними людьми та співзалежність, про прийняття "інакшості" дітей та про те, як пережити втрату. Коли я брала до рук цю книгу, то очікувала одного. А отримала значно більше.
чудова книга, знову ж таки як і перша, це більше екскурс в тему з оглядом основних складових, щоб знати, що найбільше відгукнулося і про що почитати більше. великий плюс для мене - це відверте розкриття таких стигматизаційних тем, яких намагаються уникати: насильство в сім'ї, залежності від ПАР, діти з інвалідністю та втрати, які ми переживаємо (Thank God наразі таке замовчування вже сходить)
Якщо ви очікуєте, що дана книжка буде рятівником, я вас глибоко засмучу, вам всеодно доведеться відвідати психолога, або ж навести лад у своєму житті. Автор говорить про базові речі простими словами. Більшості, ці слова здаватимуться не важливим, тими які ми постійно чуємо, або ж зовсім не новими. Але випишіть собі 5-7 основних тез, які можуть стосуватися вашого особистого життя, тобто вашої самостійності, або ж життя разом із партнером. І будьте чесними перед собою. Чи справді, такі базові речі. про які говорить автор, ви так добре засвоїли ? Якщо це так, я вами захоплююся. Це вартує чималих зусиль.
Книга проста та доступна, сказати, що тут буде розбір важких випадків, або глибоке психологічне дослідження, ні. Хоча тут зачіпаються теми насильства, алкоголізму та співзалежних відносин, вони несуть за собою основні розяснення та поради, не поглиблюючись у важкі випадки терапії. Це не погано і не добре. Його тут просто нема.
Особливими для мене були розділи про дітей з особливими потребами та втрата. Хоч моя дитина, ще не підліток, я обовязково пізніше повернуся до наведених тез в цій книзі, оскільки час від часу собі треба нагадувати про важливі речі та власні ролі. Але так сталося, що я переживаю, проходжу, називайте, як хочете досвід виховання особливої дитини. Те, як автор описує всі етапи прийняття та методи роботи із собою, із тим, що сталося, дуже доступно. І дуже по доброму та з розумінням написано.
Смерть. На фінал, мої сльози вже капали на сторінки цієї книги. � Немає правильного чи неправильного способу пережити втрату. Є лише біль, він справжній, і ми не завжди до нього готові, навіть більше: ми найчастіше не можемо до нього приготуватися�. Автор розкаже про різновиди горя, стадій його прийняття, слова які дійсно потрібні, і слова, які не варто навіть вимовляти.
Ця книга про легкість, доступність і життя. Життя - яке належить нам, яке за нас ніхто не проживе. І життя, яке нам варто жити заради себе. Не покладаючись на батьків, не намагаючись когось змінити, не звинувачуючи себе в чомусь. Життя - яке ми живемо із собою, і спочатку, і в кінці, тільки із собою. Як це наше життя закручується у вирі подій з кимось, а потім до цього когось, додається третій, можливо і четвертий і більше. І які ви крім відповідальності за своє життя, берете відповідальність за інші. І що ж в результаті буває, якщо ця відповідальність не правильно взята, сприйнята або розподілена. Життя просте, тільки от нам чомусь здається, що простіше його ускладнювати.
цікава книжка, де розповідається і акцентується увага не лише на стосунках, а й на багатьох інших аспектах, які міцно або опосередковано пов'язані. загалом сподобалося. багато речей пояснюється простими словами. щось дізналася нове, а щось зрозуміла краще. прочитати не завадить нікому.
Я б сказала це такий собі мастхев, ми повинні прочитати цю книгу тому що, якщо не всі теми є нам близькими, то деякі точно є. І інформація тут є потрібною, важливою, корисною, а головне - легко поданою.
В деяких моментах це було важко, інколи це було своєрідною психотерапією, якщо так можна сказати, виплакала те, що давно не виплакала. Ось, ця книга дуже дуже потрібна
Усі тривалі шляхи ведуть до світла, навіть якщо інколи ми дуже довго йдемо в темряві.
Простими словами про складне від Львівського улюбленого терапевта. В цій книжці не лише про стосунки двох � тут і про сімейні кризи, насильство у сім'ї та життя з алкозалежними, про сімей які виховують дітей з інвалідністю та про пережиття втрати (розлучення відноситься сюди ж). Хоч не всі розділи мені були актуальні, але я їх прочитала з надією, що це допоможе краще розуміти біль інших і ставитися до нього чутливіше.
Для стосунків потрібні двоє - це книжка про більше ніж тільки відносини двох людей. Це огляд самих частих патернів поведінки у сім’я�, які зустрічаються у нашому суспільстві. Ця книжечка - як короткий підсумок простими словами, і як на мене, має на меті розповісти кожному зацікавленому про те, що сім’� - завжди поняття сукупне, і не може не працювати одна ланка, щоби не зачіпати інші. По відчуттях - 3.5 stars. Чому 3.5? Можливо, - за брак підсумків по розділах, можливо, - тому що це більше розповідь. Можливо також за те, що для мене було мало нового, бо я колись слухала психологію для міста на ютубі.
Про що можна тут прочитати? - Про етапи становлення сім’� і кризи з якими сім’� стикається - Про конфлікти в собі і не тільки, про прив’язаніст�, про базові потреби - Про важливість говорити між собою - Про те, що хоч з підлітками так тяжко спілкуватись, але саме в той час їм найбільше потрібні батьки - Про домашнє насильство, і що це - не тільки про побої - Про алкоголізм і те, що діти алкоголіків - це також окрема тема - Про те, що це значить, коли народжується дитина з інвалідністю - Про втрату і смерть
Я би радила цю книжечку кожному пересічному, навіть якщо конкретна проблема не відгукується всередині - все одно. Для ознайомлення і розуміння людей довкола. Тут, напевно, не буде багато нового для тих, хто вже цікавиться і крутиться у цій темі. Проте цього також ніколи не знаєш - іноді правильно написані слова здатні змінити чиєсь світосприйняття.
Книга нам допомагає зрозуміти стадії в стосунках та проблеми, з якими може зіштовхнутися пара. Я знайшла для себе багато речей, про які замислювалася, але приклади та просте пояснення допомогли розкласти по поличках. Розділи про насильство важливі, я багато плакала читаючи розділ. Відкрилися рани, які думала, що загоїлися. Багато думала про прощення. Та останній розділ про втрату мене добив. Добре, що я читала потрошку, обдумуючи багато речей, тому не впала в яму з тривожними думками. Що мені не сподобалось, так це багато згадок Бога, церкви, релігії.
Звичайно, ця книга не посібник зі стосунків, тут не зазначено "так роби, а так не роби", але вона корисна, тому, думаю, вона не буде зайвою на вашій поличці прочитаного.
Виходячи з назви я очікувала щось типу мануалу про те, як будувати стосунки. І це тут є, але також є те, що у стосунках може статися: етапи дорослішання дітей, насильство, алко залежність, виховання дитини з інвалідністю, смерть. А ще - духовність, радість від близькості, любов, навіть у найважчих ситуаціях. Раджу.
Хороша книга, Станчишин грамотно все зібрав під одну обкладинку. Купа всього різного: доступно, простими словами і прикладами. Прочитайте, лишнім не буде.
Ця книга дала мені багато їжі для роздумів. Були теми, які було читати непросто. І найважливіше, що ця книжка остаточно переконала мене почати роботу з психологом.
Також є відчуття, що розуміння своїх життєвих обставин та інших людей дещо покращилося.
Рада мати цю книжку в своїй бібліотеці і знати, що можу повернутися до деяких розділів у будь-який момент (якщо довбана р*сня від нас від*беться, звісно)
Назва книги не відповідає її змісту. Я хотіла прочитати про стосунки, в яких двоє, а не стосунки, де третіми є діти-інваліди, залежність чи смерть. Загалом можу порадити прочитати хіба перший розділ, де йдеться власне про стосунки. Все інше - можливо і хороший матеріал, але так як взагалі не відповідає назві, і відповідно моїм потребам, я ледве дочитала: неймовірно нудно, теоретично, і на даному етапі мого життя мені непотрібно.
Книга варта уваги 🤎 я люблю, як пише Станчишин: легко про дуже складні речі Я настільки хотіла закарбувати собі кожне речення, що навіть почала конспектувати (а я не робила цього ще зі студентских часів 😱😁)
Чесно, нонфікш читати мені дуже тяжко і тому я дуже нечасто берусь за такі книжки, проте цього разу нонфікш мені зайшов просто на ура
Після погляду на назву можнв подумати, що це книжка для пар, але насправді все зовсім не так.
Книжка підійде для всіх та кожного - тут про стосунки в сім'ї, в парі, про домашнє насильство, піднімаються питання алкоголізму та інших залежностей, також зачіпається така складна тема, як смерть близьких
Все дуже просто і легко написано і, навіть з гумором. Сама книжка невеличка за об'ємом, тому вона читється доволі швидко
Варто зазначити, тут не буде панацеї чи чарівної пігулки, ні. Ця книжка більше для того, щоб почати роздумувати про своє життя, свої стосунки та відносини, а також на майбутні роздуми.
Я хотіла з цієї книжки дізнатись як покращити стосунки у своїй парі, а натрапила на розбір жахливих проблем, які існують в суспільстві.
Було дещо несподіванно читати в книжці під назвою "Для стосунків потрібні двоє" про алко та наркозалежних і як ці проблеми вирішуються, про насильство в родині. Не скажу, що це було нецікаво або непізнавально, але неочікувано для мене. Деякі історії правда жахають, деякі розділи поки не актуальні для мене. Але це книга до якою можна повертатись при потребі.
Очікувала іншої інформації, але в цілому було цікаво читати.
P.S. Головна порада з книги - ідіть до психотерапевта :)
Книга повна добра і любові. Вона аж ніяк не є «солодким рецептом» щасливих стосунків, та навіть не те щоб стосункам присвячена в розумінні стосунку пар. Тут тобі і про алкоголізм, і протначилл в сім’�, і про виховання дітей з інвалідністю. Про смерть врешті решт. Ця книга про те, як кожному із нам легше справлятися з тією частиною стосунків яка проходить в графі «важко». Як справлятися і вирішувати йти далі разом, або змиритися з утратою, якщо далі йти нема з ким. Книга легка в читанні і є прекрасною базою для тих, хто в подальшому хоче поглибити свої знання.
Не можу рекомендувати цю книгу, якщо ви очікуєте щось про стосунки пари. На жаль, цього було супер мало і лише на початку. Окрім цього, по �40 сторінок виділяється на дуже тригерні теми: алкозалежність у когось в родині, домашнє насилля, батьки і діти з інвалідністю, а також «як пережити втрату(смерть)»(особисто я цей розділ так і не осилила до кінця). Про домашнє насилля має знати кожен, але інші теми дуже індивідуальні і по запиту. Матеріал викладено дуже гарно, як для ознайомлення з кожною темою, просто у мене дисонанс назви і змісту.
Прослухала на Абук. Більшість інформації простої, яку і сам знаєш, але було декілька моментів, які заставили задуматись, порефлексувати або розповісти чоловіку, тому вважаю, що свою місію книга виконала. Але так, це не про романтичні стосунки книга, а загалом про стосунки, де вимагається робота обох сторін: і про залежність/співзалежність, і про насилля, і про пережиття втрати.... всього по трохи
Як на мене вміст книги не відповідає назві. Принаймні очікуєш, що вся книга буде про стосунки пари і проблеми в них, натомість читаєш про сім'ї, член/члени яких страждають алкоголізмом, про сім'ї, де є діти з інвалідністю, про насильство і смерть. Звісно, зрозуміло, що це найбільш гострі питання, але очікувалось від книги трохи іншого, про стосунки людей без насильства, алкоголізму та інвалідності. У людей без цього теж чимало проблем. З іншого боку, було цікаво і корисно почитати про інвалідність, з'являється розуміння складнощів, з якими люди стикаються. Але, як на мене назва мала б бути відповідна. Також не сподобалось, що автор занадто багато згадує бога. Зашквару, звісно, не було і формулювання не протирічать здоровому глузду чи науці, навіть в деяких місцях навпаки автор наголошує про те, що релігія не всесильна і інвалідність не вилікує. В цілому сподобалась лише перша частина з описом періодів і наскрізних проблем пари і сім'ї. А далі хотілось би глибше про кожну з цих проблем, але вийшло трохи не те, що очікувалось.
Читала книгу з перервою практично у рік, бо одразу ж розчарувалась у відсутності звʼязку між назвою та змістом, проте вирішила продовжити.
Якщо ви як і я очікували від кни��и порад як будувати стосунки, говорити в них, які кризи варто очікувати на початку спільного шляху, як розпочинати нові стосунки після болючого розриву, або ж як почати говорити з партнером, то мені, на жаль, доведеться вас розчарувати.
«Для стосунків потрібно двоє», це книга, яка наче перестрибує та перегортає все те на що ти очікуєш, початок йде вже від сформованої сімʼї, ми читаємо про цикл сімʼї, її кризи, конфлікти, як виховувати підлітка, про алкогольну залежність у родині та насильство, й зокрема про сімʼї, які виховують дитину з інвалідністю, на завершення розділ про втрату, але й тут не про парнерів, а загально про всіх потрошки.
Книга не погана, просто тотальна невідповідність на старті розчарувала, та залишила післясмак. Проте я рада, що все ж таки вирішила її дочитати, розділ про прийняття дітей з інвалідністю було доволі цікаво читати, підняття таких тем це важливо, важливо бути обізнаними у даній темі, адже доволі довго вона була табуйованою у нашому соціумі.
Також забагато згадок про Бога, *він не всесильний та не допоможе, але ми його будемо згадувати декілька разів у кожному розділі*, це зайве. На моменті у тексті про аборт, я не до кінця зрозуміла ставлення автора, тема була піднята на півсторінки, якщо її забрати нічого не зміниться й гірше не стане, тему не розкрито, а питання виникнули, й не одне.
Я придбала всі 3 книги автора одразу, «Стіни в моїй голові» є більш універсальною та відповідною до назви, цю ж книгу я б скоріше назвала «Для стосунків потрібна терапія», або щось у цьому дусі, але точно не «двоє», про них там мізер, на жаль.
Було б надто наївно думати про цю книгу як путівник покрокової побудови взаємин чи розповіді про типи любові і таке інше. Я відразу зрозуміла, що за цією яскравою обкладинкою ховається щось значно серйозніше.
тут про тих двох у стосунках, де кожен має свою самість, де люди стають підтримкою одне для одного, беруть відповідальність за своє життя і не зливаються в єдине нерозривне ціле. Автор не ставить за мету розказати про нові відкриття в області психології. Скоріше цією книгою він дає можливість показати читачу те, якими можуть бути стосунки, як в них орієнтуватися і розвивати без шкоди для себе і партнера. Інформація не є досконало вичерпною. Тим не менш, кожне слово цієї книги є потрібним і значимим. А ще більше набуває цінності через небайдужість, щирість і гумор автора. Це створює ту атмосферу безпосередньої довіри і затишку. Справді, незважаючи на висвітлені непрості теми � сім'ї, її становлення та кризових періодів, формування прив'язаності, стосунків з підлітками, насильства і чому це не має бути сімейною таємницею, залежностей і співзалежних, виховання дітей з інвалідністю, зіткнення зі смертю та переживання втрати �
з цією книгою було затишно. Парадокс. Але так буває, коли автор вміє говорити про складне простими словами.
Звісно, ця книга не може бути повністю про кожного з нас. І це нормально. Бо нам відгукується лише те, що є в наших стосунках з іншими. Але я чомусь впевнена, що кожен може віднайти для себе в ній щось своє. Саме тому після прочитання книги, я зазначила в сториз, що якби мала можливість, то роздала б цю книгу всім і кожному.
бо, зрештою, "є багато речей, у яких ми схожі. І ця книжка � про нашу схожість".
Останній розділ про пережиття втрати я читала через сльози і під акомпанемент шморгання носа. То своєрідна побічна дія власних переживань і книги як магічно-лікувального подорожника підтримки.
Насправді, про цю книгу можна говорити і говорити, розповідати окремо про кожен розділ, розбирати важливі цитати (а їх там чимало). Але навіщо зайві слова, коли ви можете вже почати її читати зараз?
Книжка дуже широка. Спочатку вона справді про стосунки двох, про те, як вони починаються і з якими кризами стикаються. Дуже гарно пояснені передумови хороших стосунків, а саме щасливе і самостійне від батьків життя окремої особи і її формування. Тільки після емоційної, фізичної і фінансової самостійності можна починати будувати свої стосунки (тут більше про стосунки сімейні).
Середина книжки повертається в зовсім інше, неочікуване, русло. А саме теми насильства, алкоголізму і втрат. Ці теми є надзвичайно важливі в нашому житті і ми маємо про них знати, проте я не очікувала читати про це в цій книзі про стосунки. Це було дивно і чесно кажучи сторінки про алкоголізм я прогортувала, бо було мені зовсім не релевантно. Проте частина про втрати була дуже актуальною, хоча знову ж таки, я не чекала цього в книжці :) Я прочитала дуже важливі і влучні для себе слова про втрати і дуже рада, що таки дочитала до кінця.
Багато що перегукується на початку книги з подкастами Володимира "про любов". Мабуть вони заходять легше. Але загалом книгу рекомендую! Особливо тим, хто тільки на початку побудови своїх стосунків.
База. Дуже сподобалась. Не стільки про стосунки у парі, як про сімейну систему. Розділи про дітей з інвалідністю та про втрату для мене були важкими, але вони потрібні.
Назва трохи оманлива, очікується, що вся книга буде присвячена стосункам двох, але спектр тем набагато ширший. Від стосунків в парі до насильства і пережиття втрати.
Деякі розділи особливо важко читати, бо хочеться забути, що поряд із тобою у світі існує пекло.
Просякнута добротою.
Український контекст.
Місцями надто акцентується на релігійних аспектах.
Сильна книга, незважаючи на назву вона не лише про взаємини двох людей, а взагалі про стосунки із оточуючими. Думаю вона буде корисна усім в тій чи іншій мірі.
Прекрасний оглядовий екскурс у всі закутки стосунків. Книжка не тільки про романтичну або «все складно» сторону, як це може здатись з назви.
Цю книгу не варто читати поспіхом. Кожен розділ тут згадує не завжди прості чи приємні аспекти стосунків, які ми часто намагаємось ігнорувати, відкладати на «проживання і розбирання» потім, оглядати з-під рожевих окулярів, тому рекомендую ковтати по-трошки, шоб добре переварилось.
Це не є наукова психологічна робота, але в світі жилось би значно більш емпатично, якби люди читали про себе хоча б таке, досліджували свої потреби і намагались зрозуміти, шо стосунки - це завжди яка-не-яка робота.
Ніхто не вчив мене як правильно будувати відносини, тому сміливо заявляю, що це одна з найважливіших книг яку я прочитала. Глибока і повчальна, одночасно легка і зрозуміла. Особлива подяка за розділ «Дитина з інвалідністю». Обовʼязкова для прочитання всім: одруженим і самотнім, хто тільки починає відносини або тим, хто їх завершив . Така собі невеличка «Інструкція стосунків», яку слід тримати на своїй книжковій поличці.