"Дуже хороша книга про Другу світову війну, а точніше - про період від вересня 1939 до червня 1941 рр.

Загалом в книзі 6 частин, але найкращими є частини 3 та 4 - про війну на Заході (захоплення Данії та Норвегії і розгром Франції; "битва за Англію"). Особисто в мене складається враження, що саме з цих розділів і "виростала" книга, а далі авторів попросили її "розширити", тобто "вернутися" до війни в Польщі, Зимової війни, а також "рушити вперед" - і описати всі події між завершенням битви за Англію і вторгненням німецьких (і не тільки) військ до СРСР.

Які ж сильні сторони цієї книги?
1. Автори успішно розвіюють радянські (і не лише!) історичні міфи. Поразка Франції в травні-червні 1940 р. не була результатом технічної відсталості її армії, низького бойового духу солдатів, бездарного офіцерського корпусу. Насправді, німцям просто пощастило. Гудеріан (як Роммель, до речі) просто зігнорував всі правила ведення бойових дій - і своїми танками помчав до моря, залишивши фланги неприкритими. Якби ж французи атакували! Але вони вирішили, що оточення буде за планом Шліффена, тобто атака через Ардени буде повертати наліво, тобто матиме на меті оточити війська, які тримають оборону на лінії Мажино. Насправді, атака пішла направо, тому французи даремно окопувалися: треба було контр-атакувати. Французькі танки були кращими від німецьких. Хоча автори й не кажуть, скільки їх було у французькій армії. А це, як на мене, доволі важливе питання. Та й французькі офіцери були цілком притомними. Просто верховне командування було переконане, що Франція програла. (Париж було оголошено вільним містом, бо політичний провід Франції військові переконали, що в місті почалося повстання комуністів - і місто не втримати під час боїв.)

Так само гарно пояснено особливості битви за Англію. І які основні етапи, і як британці боронилися. І чому німці програли.

2. Автори показують, що вторгнення до Норвегії підірвало сили Райху: Кріґсмаріне зазнав таких втрат, що не відновився. І це посилило позиції Великобританії. Несподівано цікаво!

3. Третьою сильною перевагою книги є паралелі між діями СРСР та ІІІ Райху: тільки німці розбивають Францію, СРСР одразу починає захоплювати території сусідів, які покладалися на підтримку Франції чи Великобританії. Це вражає! І пояснює логіку радянського керівництва: не просто загарбування сусідів, а загарбування за умов, коли вони максимально слабкі.

Чи є в книги слабкі сторони? На жаль, є. Їх особливо видно в 1-2 та 5-6 розділах.
1. Автори орієнтуються на аудиторію, яка "щось чула, але не впевнена, чи добре пам'ятає". Втім, деколи інформація подається так, наче ви все й так знаєте. Змова генералів, в якій брав участь Гальдер. Якби я не читав Ширерівський Злет і падіння Третього Райху. Історія нацистської Німеччини. Том 1, я б не знав, що це за змова - і чому вона зовсім безнадійна. Та й не змова, взагалі-то. Так само інші факти деколи подаються як загально відомі, хоча я читав трохи історій Другої світової війни - і це доволі специфічні факти. Наприклад, "кишенькові лінкори". Звучить гарно, але в чому суть?
2. Деколи автори оминають те, що мені було б найцікавішим. Наприклад, якими були плани Франції та Великобританії між вереснем 1939 та травнем 1940 р.? Франція просто мобілізувала армію - і все? В тексті є натяки, але... Це вже треба додумувати (і не факт, що такі додумування будуть правильними). Так само автори доволі побіжно проскочили Зимову війну та плани французів та британців. Насправді, фіни самі не хотіли приймати допомогу від західних держав, бо... Бо виявилося, що британцям не стільки йдеться про допомогу фінам, скільки контроль над Швецією та рудниками у Фінляндії. Отже, армії фіни не отримали б, але отримали б ворога у вигляді ІІІ Райху, який би "вписався" у війну, бо союзник мого ворога - мій ворог. Але якими були плани союзників? Атака на Баку - це цікаво, але... З тексту випливає, що ці плани британці та французи мали і після поразки фінів. На що вони розраховували?
Або "Червоний" та "Жовтий" плани (в тексті вони названі "папками", що цікаво, бо німецькою там fall, а не unternehmen, тому, чому б і ні). Автори вказують, що Гальдер був дурнем, бо хотів повторити план Шліффена, але вчасно з'явився інший план. В чому була його революційність - зрозуміло. Але... Далі в тексті виявляється, що ці плани були реалізовані через ризиковану гру Гудеріана, якого, до речі, змістили з посади за це, але... потім поновили. Чому поновили? Чи Гудеріан відійшов від оригінального плану? Чи просто його пришвидшив? Але він дійсно ризикував, тому виходить, що план був безнадійний, все ж таки? Незрозуміло.
3. Деколи автори подають суперечливу інформацію. Наприклад, критикують версію Ширера, що якби 1938 р. Франція та Великобританія вирішили почати війну, то ІІІ Райх швидко програв би - і меншою кров'ю. Мовляв, ні, бо ні Франція, ні Великобританія не були готовими: не переозброїлися, не мобілізували армій. Але 1940 р. виявилося, що ця відстрочка не була використана, але німці вже мали ресурси Чехословаччини. І тут починаються проблеми: автори не аналізують, яку ж роль відіграла чеська промисловість, але... подають фото танкової колони групи Гудеріана, де лише один (!) танк PzKpfw III, а решта (десь дюжина) - чеські танки! То без чехів бліцкриг не вдався б, так?
4. Назва книги, насправді, не про змову диктаторів... Змова відбулася 23 серпня 1939 р. Після чого Гітлер та Сталін свої дії ніяк не координували. А деколи ще й заважали один одному. Або ж в книжці про це замало написано :(
5. Інші театри бойових дій описано дуже скупо. Греція, Єгипет, Югославія... Так само вторгнення СРСР до сусідів (навіть Зимову війну хотілося б почитати більше). З іншого боку, книжка не може охоплювати всього :)

Тому книга варта уваги. І я радий, що українською є такий текст - інформативний, але написаний дружньо до читачів. І дуже гарний опис кампанії на Заході 1940 р. "