What do you think?
Rate this book
Борислав сміється
«Борислав сміється» � повість українського письменника Івана Яковича Франка, в якому вперше в українській літературі зображено робітничий рух.
Повість друкувалася частинами в львівському журналі «Світ» у 1880-1881 роках. У зв'язку із закриттям журналу, і, можливо, втратою інтересу письменника, «Борислав сміється» залишився незавершеним.
Повість присвячена опису страйку на нафтовому промислі в місті Борислав. На її написання письменника надихнули справжні події. В 60-их роках 19 ст. промислова революція швидкими темпами розвивалася в Австро-Угорській імперії, включно із Західною Україною. Із розвитком промисловості почав виникати також робітничий клас. Під впливом ідей соціалізму стала формуватися організована боротьба робітників за свої права. Розвиток робітничого руху в Україні дещо відставав за часом від європейського, але в 70-их почалися перші страйки, що було новим феноменом у доти переважно селянській Галичині.
Головний герой твору Бенедьо Синиця, колишній помічник муляра, скалічений на виробництві. Він стає організатором страйку, каси робітничої взаємодопомоги, блокування штрейкбрехерів. Метод організованої боротьби Синиці протиставляється в повісті стихійному бунтарству й насильництву братів Бесарабів.
Повість друкувалася частинами в львівському журналі «Світ» у 1880-1881 роках. У зв'язку із закриттям журналу, і, можливо, втратою інтересу письменника, «Борислав сміється» залишився незавершеним.
Повість присвячена опису страйку на нафтовому промислі в місті Борислав. На її написання письменника надихнули справжні події. В 60-их роках 19 ст. промислова революція швидкими темпами розвивалася в Австро-Угорській імперії, включно із Західною Україною. Із розвитком промисловості почав виникати також робітничий клас. Під впливом ідей соціалізму стала формуватися організована боротьба робітників за свої права. Розвиток робітничого руху в Україні дещо відставав за часом від європейського, але в 70-их почалися перші страйки, що було новим феноменом у доти переважно селянській Галичині.
Головний герой твору Бенедьо Синиця, колишній помічник муляра, скалічений на виробництві. Він стає організатором страйку, каси робітничої взаємодопомоги, блокування штрейкбрехерів. Метод організованої боротьби Синиці протиставляється в повісті стихійному бунтарству й насильництву братів Бесарабів.
282 pages, Unknown Binding
First published January 1, 1881
7 people are currently reading
110 people want to read
About the author
Іван Франко
182books59followersІван Якович Франко � видатний український прозаїк, поет, драматург, публіцист, перекладач, науковець, фольклорист, громадський і політичний діяч, видавець. Народився 27 серпня 1856 у селі Нагуєвичі (нині Дрогобицького району Львівської обл.) в родині сільського коваля. Рано осиротівши (батько помер коли Івану було 9 років, а в 1872 році померла мати) Франко спромігся здобути грунтовну освіту. У 1862�64 роках він навчався у початковій школі сусіднього села Ясениця-Сільна, в 1864�1867 рр. � у школі отців-василіан в Дрогобичі, а в 1867�1875 рр. � у гімназії в тому ж Дрогобичі. В гімназійні роки почав перекладати твори античних авторів (Софокла, Еврипіда), збирати фольклор, писати вірші і прозу.
По закінченні гімназії у 1875 році Франко вступає на філософський факультет Львівського університету і поринає у суспільно-політичне життя краю. Разом із М.Павликом видавав журнал «Громадський друг», альманахи «Дзвін» і «Молот» (усі 1878), з І.Белеєм журнал «Світ» (1881�1882); співпрацював у виданні кількох журналів та альманахів, зокрема: «Товариш» (1888), «Зоря» (у 1883�1886), «Правда» (1888), газети «Діло» (1883�1886) та інших. Був одним із засновників 1890 року першої української політичної партії � Русько-української радикальної партії (РУРП). 1893 року у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Яґича захистив дисертацію і здобув учений ступінь доктора філософії.
Він пережив принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич (у заміжжі Озаркевич), Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської (в заміжжі Зиґмунтовської), кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Одначе дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв у травні 1886. В їх родині з’явилос� четверо дітей. Разом із дружиною видавав літературно-науковий журнал європейського зразка «Житє і слово» (1894-1897). Упродовж 1887-1897 працював у редакції польської газети «Kurjer Lwowski». З 1899 року, відійшовши від громадсько-політичних справ, повністю присвятив себе літературній і науковій праці � став членом Наукового товариства ім.Шевченка (НТШ), очолював філологічну секцію (1898�1901; 1903�1912) та етнографічну комісію (1898�1900; 1908�1913) НТШ; був співредактором журналу «Літературно-науковий вістник» (1898�1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком). За життя чотири рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Починаючи з 1908 року стан здоров'я погіршується. Невважаючи на хворобу Франко продовжував літературну й наукову працю до самої смерті. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.
Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний учений � літературо-, мово- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, філософ. Його творчий доробок за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів.
По закінченні гімназії у 1875 році Франко вступає на філософський факультет Львівського університету і поринає у суспільно-політичне життя краю. Разом із М.Павликом видавав журнал «Громадський друг», альманахи «Дзвін» і «Молот» (усі 1878), з І.Белеєм журнал «Світ» (1881�1882); співпрацював у виданні кількох журналів та альманахів, зокрема: «Товариш» (1888), «Зоря» (у 1883�1886), «Правда» (1888), газети «Діло» (1883�1886) та інших. Був одним із засновників 1890 року першої української політичної партії � Русько-української радикальної партії (РУРП). 1893 року у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Яґича захистив дисертацію і здобув учений ступінь доктора філософії.
Він пережив принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич (у заміжжі Озаркевич), Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської (в заміжжі Зиґмунтовської), кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Одначе дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв у травні 1886. В їх родині з’явилос� четверо дітей. Разом із дружиною видавав літературно-науковий журнал європейського зразка «Житє і слово» (1894-1897). Упродовж 1887-1897 працював у редакції польської газети «Kurjer Lwowski». З 1899 року, відійшовши від громадсько-політичних справ, повністю присвятив себе літературній і науковій праці � став членом Наукового товариства ім.Шевченка (НТШ), очолював філологічну секцію (1898�1901; 1903�1912) та етнографічну комісію (1898�1900; 1908�1913) НТШ; був співредактором журналу «Літературно-науковий вістник» (1898�1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком). За життя чотири рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Починаючи з 1908 року стан здоров'я погіршується. Невважаючи на хворобу Франко продовжував літературну й наукову працю до самої смерті. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.
Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний учений � літературо-, мово- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, філософ. Його творчий доробок за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 16 of 16 reviews
January 10, 2021
Політишна пропаганда від класика. Непогано прописані характери деяких героїв, добра промальовка сюжету, хоча й очікувана. Шкода, що Франко не закінчив текст, бо таки цікаво, як би закінчилася доля українських та єврейських персонажів.
Read
February 5, 2024Я не розумію, як цей текст можна зараз оцінювати, якщо ти не філолог і в книзі тебе цікавить лише сюжет і як він виглядає з позицій сьогодення. Слухаю і читаю зараз багато лекцій і виступів на тему української літератури: "Борислав сміється" часто згадується, як важливий твір Франка, майже необхідний для ознайомлення, але - НІТ!
Я навіть не уявляю, як його можна розбирати публічно з будь-якою аудиторією: принести вибачення нащадкам єврейського народу і невпинно думати, що то були такі часи і загалом у творах світових класиків багато різної біди. Та й по тому, що там розбирати: "Правильно, правильно!" - загула громада - "Так їх! Так Їх!" ???
Я навіть не уявляю, як його можна розбирати публічно з будь-якою аудиторією: принести вибачення нащадкам єврейського народу і невпинно думати, що то були такі часи і загалом у творах світових класиків багато різної біди. Та й по тому, що там розбирати: "Правильно, правильно!" - загула громада - "Так їх! Так Їх!" ???
November 9, 2022
Цій книзі 150 років, і вона чудово написана. На жаль, не завершена.
// Те, як у книзі зображені євреї, - це сучасними словами просто мова ворожнечі. Усі персонажі-євреї - заможні власники копалень, капіталісти. В той час як в реальності більшість євреїв в Галичині були біднотою (переважно міською), а більшість християн в Галичині так само були біднотою, але переважно сільською. //
// Те, як у книзі зображені євреї, - це сучасними словами просто мова ворожнечі. Усі персонажі-євреї - заможні власники копалень, капіталісти. В той час як в реальності більшість євреїв в Галичині були біднотою (переважно міською), а більшість християн в Галичині так само були біднотою, але переважно сільською. //
April 30, 2016
Агітка про те, чому робітникам так важливо створювати профспілки, й мануал, як це зробити в домашніх умовах (що треба вимагати у роботодавця, як переконати інших робітників і т.д.) Чомусь маскується під роман.
February 8, 2022
Дуже поважаю Франка, але ця книжка аж надто антисемітська, як на мене.
Забагато винних у всьому "жидів" та смиренних на зневірених робітників. Хоча, можливо того часу так дійсно було.
Також книжка видається незакінченою.
Забагато винних у всьому "жидів" та смиренних на зневірених робітників. Хоча, можливо того часу так дійсно було.
Також книжка видається незакінченою.
October 12, 2019
Дуже шкода, що Франко так і не зміг завершити цю повість. 5 зірочок однозначно
April 22, 2023
Детальніше � .
Антисемітський і антикапіталістичний твір. Може, Франко просто хотів передати «дух часу», але ж всіх євреїв він показав негативними персонажами. Щоправда, серед українців теж майже немає безгрішних.
Антисемітський і антикапіталістичний твір. Може, Франко просто хотів передати «дух часу», але ж всіх євреїв він показав негативними персонажами. Щоправда, серед українців теж майже немає безгрішних.
February 26, 2023
У бінго було завдання прочитати класику. Список класики, яку я хочу прочитати вперше або перечитати, в мене нескінченний, тому я довго не вибирала. Вирішила прослухати в додатку абук аудіокнижку, бо колись намагалася подужати Франка, і мене спинила мова, яку неможливо читати сучасному непідготовленому читачеві. Багато застарілих слів, діалектизмів, а ще дуже відчувається вплив німецької граматики. Я не раз і не два ловила типову для німецької мови побудову речень чи звороти.
Першим і найбільшим розчаруванням для мене стало те, що повість незавершена. Я раніше про це знала, звісно, але встигла забути. Тільки вслухалася і звикла до героїв, як все обірвалося. Цікаво, чим воно закінчилося? Вдалося робітникам вибороти правду? А Готліб і Фанні? Як склалися їхні долі?
Другий момент, який я хочу відзначити, і який недавно відзначала для себе після відео в ютюбі - це що в нашій літературі як не козаки, так кріпаки, а як не те і інше, так журба і недоля. Тут якраз журба і недоля. Бідні чесні українці животіють і виживають як можуть, а злі євреї з усіх сил з них збиткуються. Розумію, що в літературі чим гостріший конфлікт, тим цікавіше читати, але тут немає жодного благополучного героя-українця. Всі вони бідні, нещасні, скалічені, обдурені, обпоєні, обкрадені, осиротілі. Жоден не живе собі спокійно в своїй хатинці в мирі і злагоді з собою і світом. Зате євреї - це якийсь осередок зла. Своєю метою життя вони поставили знущання над гоями і тільки це і роблять. І от цікаво, чи це так дійсно було, чи це художній хід автора для підсилення конфлікту.
Враження від книжки не таке вже погане, і я трохи пишаюся собою, що закрила ще один пробіл.
Першим і найбільшим розчаруванням для мене стало те, що повість незавершена. Я раніше про це знала, звісно, але встигла забути. Тільки вслухалася і звикла до героїв, як все обірвалося. Цікаво, чим воно закінчилося? Вдалося робітникам вибороти правду? А Готліб і Фанні? Як склалися їхні долі?
Другий момент, який я хочу відзначити, і який недавно відзначала для себе після відео в ютюбі - це що в нашій літературі як не козаки, так кріпаки, а як не те і інше, так журба і недоля. Тут якраз журба і недоля. Бідні чесні українці животіють і виживають як можуть, а злі євреї з усіх сил з них збиткуються. Розумію, що в літературі чим гостріший конфлікт, тим цікавіше читати, але тут немає жодного благополучного героя-українця. Всі вони бідні, нещасні, скалічені, обдурені, обпоєні, обкрадені, осиротілі. Жоден не живе собі спокійно в своїй хатинці в мирі і злагоді з собою і світом. Зате євреї - це якийсь осередок зла. Своєю метою життя вони поставили знущання над гоями і тільки це і роблять. І от цікаво, чи це так дійсно було, чи це художній хід автора для підсилення конфлікту.
Враження від книжки не таке вже погане, і я трохи пишаюся собою, що закрила ще один пробіл.
January 20, 2022
Складно судити незакінчений твір, адже будь-який аналіз тем, розвитку персонажів та сюжету буде апріорі неповним. Усе що залишається робити читачеві - спробувати окреслити і систематизувати наявний матеріали і спекулювати над гіпотетичним завершенням.
Незавершена повість Івана Франка «Борислав сміється» розповідає про низову самоорганізацію і страйк робітників галицького містечка другої половини ХІХ століття заради покращення умов праці на нафтових підприємствах місцевих капіталістів. Робітничий рух та український соціалізм це теми, що не дуже широко розкриті в українській літературі та історії. Принаймні, увесь популярний суспільний дискурс цих тем оминає, здебільшого віддаючись радянській традиції монополізації усього спектру «лівих» ідеологій. Причини і наслідки цього явища, як на мене, є темою для серйозних академічних досліджень і суспільного обговорення, але у рамках цієї рецензії її доведеться оминути.
Соціальний і національні конфлікти в Україні, так вже історично склалося, переважно були тісно переплетені. В домодерний період, соціальна складова цього конфлікту переважала, так як для більшості населення національна ідентичність ще не була сформована. До початку ХХ століття українці були переважно селянською нацією, бездержавною до того ж. Урбаністичні центри в Україні завжди були мультиетнічними: поляки, пізніше росіяни і дуже часто � євреї. Привілейовані міські класи � будь-то польська шляхта чи російська аристократія � завжди були представниками влади титульної нації � Польщі, Росії, Австро-Угорщини. І у цьому творі міські капіталісти, що є джерелом експлуатації українського робітництва і селянства � це євреї. Мушу зізнатися � читати про практично стереотипних заможних «жидів»-експлуататорів з висоти хайндсайту ХХІ століття дуже некомфортно, адже обрамлення соціально-економічної експлуатації в міжнаціональний антагонізм ще спровокує чимало ворожості і насильства у наступні кілька десятиліть. Навіть у творі спроби організації робітників сприймаються євреями як початок погромів.
Якраз одним з ключових конфліктів твору є протиставлення мирних методів робітничої непокори і солідарної взаємодопомоги («чиста справа � чистими руками», прямо по Драгоманову), за які виступає Бенедьо Синиця, агресивному бажанню помсти (читай � єврейському погрому) з боку братів Басарабів. В умовах беззаконня і свавілля відсталої по міркам Автро-Угорщини Галичини, коли обидві сторони конфлікту в тій чи іншій мірі досягають своїх цілей брудними методами, нескладно побачити, як пригноблені можуть жадати крові. Водночас неможливо відкинути засторогу про те, чи досягне насильство якихось системних змін, що покращать становище робітників.
І тут ми повертаємось до мого першого твердження � складно судити незакінчений твір. Ми не маємо відповідей на запропоновані питання � лише диспозицію фігур посеред партії. Але іноді цього може бути цілком достатньо, аби генерувати обговорення і шукати відповіді там, де їх не знайшлося 140 років тому.
Незавершена повість Івана Франка «Борислав сміється» розповідає про низову самоорганізацію і страйк робітників галицького містечка другої половини ХІХ століття заради покращення умов праці на нафтових підприємствах місцевих капіталістів. Робітничий рух та український соціалізм це теми, що не дуже широко розкриті в українській літературі та історії. Принаймні, увесь популярний суспільний дискурс цих тем оминає, здебільшого віддаючись радянській традиції монополізації усього спектру «лівих» ідеологій. Причини і наслідки цього явища, як на мене, є темою для серйозних академічних досліджень і суспільного обговорення, але у рамках цієї рецензії її доведеться оминути.
Соціальний і національні конфлікти в Україні, так вже історично склалося, переважно були тісно переплетені. В домодерний період, соціальна складова цього конфлікту переважала, так як для більшості населення національна ідентичність ще не була сформована. До початку ХХ століття українці були переважно селянською нацією, бездержавною до того ж. Урбаністичні центри в Україні завжди були мультиетнічними: поляки, пізніше росіяни і дуже часто � євреї. Привілейовані міські класи � будь-то польська шляхта чи російська аристократія � завжди були представниками влади титульної нації � Польщі, Росії, Австро-Угорщини. І у цьому творі міські капіталісти, що є джерелом експлуатації українського робітництва і селянства � це євреї. Мушу зізнатися � читати про практично стереотипних заможних «жидів»-експлуататорів з висоти хайндсайту ХХІ століття дуже некомфортно, адже обрамлення соціально-економічної експлуатації в міжнаціональний антагонізм ще спровокує чимало ворожості і насильства у наступні кілька десятиліть. Навіть у творі спроби організації робітників сприймаються євреями як початок погромів.
Якраз одним з ключових конфліктів твору є протиставлення мирних методів робітничої непокори і солідарної взаємодопомоги («чиста справа � чистими руками», прямо по Драгоманову), за які виступає Бенедьо Синиця, агресивному бажанню помсти (читай � єврейському погрому) з боку братів Басарабів. В умовах беззаконня і свавілля відсталої по міркам Автро-Угорщини Галичини, коли обидві сторони конфлікту в тій чи іншій мірі досягають своїх цілей брудними методами, нескладно побачити, як пригноблені можуть жадати крові. Водночас неможливо відкинути засторогу про те, чи досягне насильство якихось системних змін, що покращать становище робітників.
І тут ми повертаємось до мого першого твердження � складно судити незакінчений твір. Ми не маємо відповідей на запропоновані питання � лише диспозицію фігур посеред партії. Але іноді цього може бути цілком достатньо, аби генерувати обговорення і шукати відповіді там, де їх не знайшлося 140 років тому.
February 8, 2023
При обговоренні цієї книжки думки розділились на: «Вау» і на «Не зайшло абсолютно». Варто зазначити, що цю книгу я обговорювала з людьми різних віків, з різних областей України, різними соціальними ролями і так далі, тому не можна сказати, що людям до 40 зайшло, а після - ні. Тут щось інше, і, мабуть, питання в неоднозначності. Перше і головне - очікування від Франка. Під впливами розмов про великого Франка ти чекаєш більш чітких персонажів, часом - більш об‘ємни�, наприклад. Це я до того, що жіночі образи взагалі не сподобались, здалось, що вони написані якось однобоко, перед призму істерії.
Цю книжку можна читати, але не розцінювати її, як знайомство з Франком. Почати варто з чогось іншого. Також, на мій погляд, для цієї книжки важливо знати історію, не з підручників, а з розповіді ваших пра пра бабусь і дідусів про той період, аби краще розуміти вибір, який стояв перед людьми.
Незавершення книжки також відчувається, при чому гостро, але це можна розцінити, як відкритий кінець.
Ну, і, мабуть, ця книга розкривається, коли більше уваги приділяєш саме деталям, а не основним подіям.
Цю книжку можна читати, але не розцінювати її, як знайомство з Франком. Почати варто з чогось іншого. Також, на мій погляд, для цієї книжки важливо знати історію, не з підручників, а з розповіді ваших пра пра бабусь і дідусів про той період, аби краще розуміти вибір, який стояв перед людьми.
Незавершення книжки також відчувається, при чому гостро, але це можна розцінити, як відкритий кінець.
Ну, і, мабуть, ця книга розкривається, коли більше уваги приділяєш саме деталям, а не основним подіям.
August 8, 2023
A tough one... the book has a very strong antisemitic vibe, which requires a curious reader to go and read a bit more on the topic "Ivan Franko, antisemitism". After doing so, one can agree with a 'whitewashing' scheme: it is not Franko who's speaking, it's his characters. By the end of the book (that eventually remained unfinished), many would probably agree that it is not that much of a 'whitewashing' to accept the above cliché. So to dot the i on the topic of antisemitism in this short review, one could consider it as much antisemitic as every Hollywood movie from 30 till 90(?) to be racist for having non-white characters as antagonists and the like.
Antisemitism (hidden, apparent or obvious) aside, this is an interesting novel. And even though with this novel Franko can't probably compete in 'dialogism' with his more 'dialogic' contemporaries, it is an interesting story describing a working class struggle in the second half of the 19th century.
Antisemitism (hidden, apparent or obvious) aside, this is an interesting novel. And even though with this novel Franko can't probably compete in 'dialogism' with his more 'dialogic' contemporaries, it is an interesting story describing a working class struggle in the second half of the 19th century.
November 27, 2022
У Франка величезний творчий доробок, а я зробила для себе такий невдалий вибір книжки�
Твір незавершений, це викликає розчарування. Та й до змісту в мене багато претензій. Антисемітизм зашкалює, більшість персонажів викликає роздратування.
Дочитала через силу, нікому не раджу.
Твір незавершений, це викликає розчарування. Та й до змісту в мене багато претензій. Антисемітизм зашкалює, більшість персонажів викликає роздратування.
Дочитала через силу, нікому не раджу.
November 27, 2024
«Борислав»
June 21, 2023
Неймовірна історія боротьби. Франко, як завжди, дуже чітко та тонко зобразив поведінку, думки людей, в залежності від тих обставин, в які вони потрапляють. За що я його і полюбила. І ненавиджу за відкриті кінці, коли вони й не є відкритими. (якщо ви читали інші твори Франка, ви зрозумієте про що я. Так, він теж обрубав цей твір).
Твір у дечому нагадує Атлант розправив плечі, але БС сподобався мені набагато більше. Можливо, тому що нема любовної лінії, яка б виходила на перший план, як це було в Атланті. Або тому, що герої Франко мені ближче по сприйняттю.
Твір у дечому нагадує Атлант розправив плечі, але БС сподобався мені набагато більше. Можливо, тому що нема любовної лінії, яка б виходила на перший план, як це було в Атланті. Або тому, що герої Франко мені ближче по сприйняттю.
October 28, 2014
Impressive.
Read
February 7, 2015Спочатку книга легко читалася, а під кінець я здувся � важко було дочитувати, якби так сталося б до середини то облишив би, а так прийшлося робити великі перерви у читанні, і дочитував без завзяття.
Displaying 1 - 16 of 16 reviews
Can't find what you're looking for?
Get help and learn more about the design.