Фарбований лис

Іван Франко, Павло Буковський��(narrator)

Rate this book

«Фарбований Лис» �� одна з найвідоміших казок Івана Франка.
Хвацький і самовпевнений Лис аж зі шкури пнеться, щоб вразити своїх товаришів нечуваною злодійською спритністю. Навіть утрапивши в страшну халепу, хитрому Лисові вдається обернути все на свою користь. Однак у безмежній самозакоханості він забув одну мудру приказку: «Неправдою світ пройдеш, а назад не вернешся»...
Намалював казку улюблений ілюстратор української малечі Кость Лавро.

GenresUkrainian LiteratureFiction

Audiobook

First published January 1, 1899

4 people are currently reading

31 people want to read

About the author

Іван Франко

183��books59��followers

Іван Якович Франко �� видатний український прозаїк, поет, драматург, публіцист, перекладач, науковець, фольклорист, громадський і політичний діяч, видавець. Народився 27 серпня 1856 у селі Нагуєвичі (нині Дрогобицького району Львівської обл.) в родині сільського коваля. Рано осиротівши (батько помер коли Івану було 9 років, а в 1872 році померла мати) Франко спромігся здобути грунтовну освіту. У 1862��64 роках він навчався у початковій школі сусіднього села Ясениця-Сільна, в 1864��1867 рр. �� у школі отців-василіан в Дрогобичі, а в 1867��1875 рр. �� у гімназії в тому ж Дрогобичі. В гімназійні роки почав перекладати твори античних авторів (Софокла, Еврипіда), збирати фольклор, писати вірші і прозу.

По закінченні гімназії у 1875 році Франко вступає на філософський факультет Львівського університету і поринає у суспільно-політичне життя краю. Разом із М.Павликом видавав журнал «Громадський друг», альманахи «Дзвін» і «Молот» (усі 1878), з І.Белеєм журнал «Світ» (1881��1882); співпрацював у виданні кількох журналів та альманахів, зокрема: «Товариш» (1888), «Зоря» (у 1883��1886), «Правда» (1888), газети «Діло» (1883��1886) та інших. Був одним із засновників 1890 року першої української політичної партії �� Русько-української радикальної партії (РУРП). 1893 року у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Яґича захистив дисертацію і здобув учений ступінь доктора філософії.

Він пережив принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич (у заміжжі Озаркевич), Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської (в заміжжі Зиґмунтовської), кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Одначе дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв у травні 1886. В їх родині з’явилос�� четверо дітей. Разом із дружиною видавав літературно-науковий журнал європейського зразка «Житє і слово» (1894-1897). Упродовж 1887-1897 працював у редакції польської газети «Kurjer Lwowski». З 1899 року, відійшовши від громадсько-політичних справ, повністю присвятив себе літературній і науковій праці �� став членом Наукового товариства ім.Шевченка (НТШ), очолював філологічну секцію (1898��1901; 1903��1912) та етнографічну комісію (1898��1900; 1908��1913) НТШ; був співредактором журналу «Літературно-науковий вістник» (1898��1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком). За життя чотири рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Починаючи з 1908 року стан здоров'я погіршується. Невважаючи на хворобу Франко продовжував літературну й наукову працю до самої смерті. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.

Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний учений �� літературо-, мово- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, філософ. Його творчий доробок за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів.

What do you think?