6 повістей про 4 пароплави. І всі вони ідуть на Грузію. Пароплави шукають рибу під Батумі під час зимової хамсової путини. Везуть український цукор на Поті в час військового заколоту. Проскакують вночі обложений Сухумі з біженцями на борту. Везуть на Херсон контрабандні мандарини перед Новим роком. Хронологічно повісті охоплюють проміжок від кінця 1980-х до кінця 1990-х. Вони дають певне уявлення про те, що саме у Грузії вийшло. І воно трохи не таке, як пропонувала нам московська авторка рекламних буклетів. І пропонує задуматися над тим, що саме вийшло у нас. І про те, що наші 90-ті були "хвацькі", а не "лихі". 458 сторінок для тих, хто сумує за морем, немислимою в СРСР та зараз економічною свободою і грузинськими мандаринами.
У Антона Санченка є непересічний талант навертати «пересічних домогосподарок» до читання книжок про будні моряків. Коли флагштоки, стернові рубки, фок-щогли, форштевні, троси і трали не тільки не заважають читанню, а навпаки роблять його захоплюючим, цікавим та перетворюють читача на досвідченого «морського лева". Все це оживає в твоїй уяві, перемішуючись із солоним запахом моря та смаком грузинських мандарин. І це вже ти разом з екіпажем буксируєш в шторм своїм "Петром Кішкою" ("Кошаком") середній траулер "Середня коса" ("Коза"), везеш з Херсону в Поті контрабандний цукор, а в Сочі - одяг, організовуєш підпільний синдикат з ловлі та продажу забороненої риби, береш та даєш хабарі (такі часи), але свої обов'язки виконуєш чесно, бо море з кожного питає за найвищим ґатунком. І кожного разу, знову і знову, своєю роботою ти виправдовуєш суть старовинного Конрадового девізу "Зроби це або помри!"
Я читала і згадувала свої дев’яност� � ні, без ностальгії, бо і автор це зробив з гумором, дотепно і якось дуже по-доброму. Тільки нагадування про Крим було болючим � Тарханкут, Херсонес, Ялта � стільки спогадів пов’язан� з цими назвами...
І як же я вгадала з вибором місця для читання книжки в останній день літа. Це був пляж на березі Дніпра. І вже коли ввечері, після заходу сонця, я збиралась звідти йти, по Дніпру неспішно пройшла велика баржа, неначе вітаючись з новонаверненим «бувалим» моряком.
Одразу зізнаюся - Санченка я читаю давно і з задоволенням, все таки не так багато письменників власне пишуть про твоє рідне місто, а не просто принагідного згадують його) Тож коли я лише почала читати цю збірку, першою моєю думкою було "Я вже це десь читала". І таки правда - деякі історії вже мимохідь згадувалися в раніших оповідках, а одна - Помполітська недуга - це переклад на українську зі збірки "Вызывной канал". Тому моєю першою емоцією було розчарування і, навіть, до певної міри, образа на автора, який "згодовує" своїм прихильникам старі оповідки. Але ці почуття дуже швидко забулися, бо їх витіснили інші - переживання за кожного героя книжки, які чимось нагадують благородних піратів, таких як капітан Блад, для яких кодекс честі, морське братерство - це не пусте слово і які не залежать від зовнішніх обставин. А ще - проживання кожної ситуації - чи то смішої, як то бувальщини з курсантської молодості або попередніх рейсів, чи то небезпечної, як потрапляння судна в штром. Крім сюжетних перепитій, я в захваті від поєднання (само)іронії, а подекуди і відвертого сарказму, з ліричністю та сентиментальністю, яке абсолютно ненав’язлив� передає, принаймні мені, відчуття любові до сім’�, такої неоднозначної батьківщини, містичної та стародавньої Грузії, а найголовніше - до Моря, такого різного - і ласкавого, і бурхливого - яке не терпить лукавства і вимагає від тебе лише одного - "Зроби це або помри", як і той період часу, про який пише Санченко. А найголовніше, після прочитання кинижки залишається післясмак гордості за тих, хто таки пережив-переборов той час і змогли залишилися людьми, та з’являєтс� надія, що і ми зможемо так само гідно пройти випробування своїм часом.
Ця збірка - те, що треба, аби підняти настрій. Одна проблема: потім хочеться кинути все - і терміново плисти за мандаринами до Грузії. Цікаві і легкі історії про флот, буремні дев'яності та Чорне море.
Написала рецензію для «Читомо». Тут також поставлю шматочок :)
Для морських картографів суходіл � невиразна біла пляма, а для моряків � всього лише місце для прийняття вантажу (ну і для розваг; хоча дехто примудряється навіть і одружитися). І утім прикметно, що Санченко назвав збірку саме «Земля Георгія», а не, приміром, «Наше море». Грузію, схоже, автор знає дуже добре, бо, відвідуючи її регулярно, міг спостерігати за змінами, що відбувалися в країні � від пізніх восьмидесятих до пізніх дев’яности�. В цьому сенсі включення до збірки двох раніше виданих повістей здається мені вдалим � це дає можливість простежити увесь цей тернистий шлях в хронологічному порядку. Ці реалії, до того ж, дуже цікаво порівнювати із тим, що паралельно відбувалося в Україні; колись Грузії велося краще, а нам сутужніше, потім � навпаки. Кожна країна долала свій шлях і робила свої помилки.
Земля має значення, адже саме там формується порядок денний і визначаються ставки; від політики держави (чи її відсутності) часто-густо залежить доля і навіть життя моряка. Земля � пункт призначення і точка відліку, проте море � це шлях, який визначає все інше. Не дарма ж морські історії досі видаються нам надзвичайно романтичними. Море � це свобода, можливість вийти за обрій, «лишити позаду всі радості й біди», пережити пригоди, побачити дальні краї і дивні дива. Моряки видаються особливими людьми, і, мабуть, вони і справді такими є � море гартує характер, і слабким фізично та/чи морально там не місце.
Море в певному сенсі справедливе, і компетентний зрештою візьме гору над пройдисвітом, хай яким завгодно нахабним. Мене особливо тішать такі повороти сюжету, як у повісті «Помполітська недуга» � там шахрая викривають, зокрема, завдяки обрахунку різниці магнітного схилення. Це піднімає з пам’ят� цілий пласт морських пригод, від магніту під компасом у «П’ятнадцятилітньом� капітані» до мічмана Хорнблауера, який викидає компас за борт, аби надурити французів. Навігація � справа не для слабких умів, і поєдинок розумів для мене цікавіший навіть за двобій на піратських шаблях.
У скрутну хвилину, в бою чи під час зимового шторму людина мусить викласти все, що має � усі знання, увесь свій досвід і усю, яка є, силу волі. Як каже автор, посилаючись на іншого легендарного мореплавця � «зроби або помри». Історії про такі екстремальні досвіди зачаровують, адже свідчать про волю до життя, яку здатна виявити людина. Час від часу у кожного, буває, опускаються руки, і подібні історії нагадують про те, що боротися варто завжди. Герой «Мандаринового шляху», так і говорить: битися і грати потрібно до кінця. Якщо читач запам’ята� хоча б одну ідею з цієї збірки, то нехай це буде саме вона.
Збірка моряцьких пригод, як на мене нерівна, але все одно приємно почитати, бо знову люди бігають і щось винаходять у таких собі обставинах, дуже надихає. "Земля Георгія" - про контрабандно-рибні пригоди кораблика у Грузії радянських часів, "День медика" - десь так само, тільки про цукор і тих часів у дев'яності, як там стріляли. Цікаво, хоча якась авторська зверхність проскакує. "Херсон - Батумі, або помполітська недуга": ну а це вже загублене щось, а могла бути б класна авантюра про чергового Голохвастова. Показувати, що головний герой сильно в темі і всю свою моряцьку кухню знає - це добре, але засипати уламками цього знання власне розповідь - дурня. "Взірцевий український діловар, або діалоги про бізнес": сумбурне про дев'яності роки, війну в Грузії і ділові амбіції моряків. Ніби і цікаво, але знову відчувається якась зверхність до читачів. "Мандариновий шлях: як мандарини везли у Херсон з Грузії на новий рік і період човникарства і підприємництва. Непорушний капітан, радист за стерном, дужий і добрий бандюк Андрюша, непотопляємий моряк Миколка і криголамні пригоди додаються, періодично прострілювані артилерією. Авторські відбігання трохи відволікають, а так дуже симпатично.
В оповіданнях мені сподобався веселий авантюрний тон, дійсно хочеться поїхати в Грузію на мандарини. Читання навіває медитативний настрій, за сюжетом не особливо хочеться слідкувати. Герої переважно знаходяться у вакуумі і реагують на різні ситуації пов'язані з плаванням. Приваблива обкладинка та ��начний об'єм для довгого читання.