What do you think?
Rate this book
å첹 #1
Морбакка
Морбакка � ді� дитинства Сельми Лаґерльоф, першої жінки-Нобелівської лауреатки з літератури. Ця садиба у Вермланді на півдні Швеції стає основою для низки історій про дитинство авторки, а також про часи її батька та діда. У захопливих розповідях про свою родину, химерних родичів, сусідів та знайомих Сельма створює зворушливу, ностальгійну, а подекуди казкову «капсулу часу». Місцеві байки та легенди тісно переплітаються в її уяві з подіями давно минулих днів.
232 pages, Hardcover
First published January 1, 1922
43 people are currently reading
677 people want to read
About the author
Selma Lagerlöf
1,238books653followersSelma Ottilia Lovisa Lagerlöf (1858-1940) was a Swedish author. In 1909 she became the first woman to ever receive the Nobel Prize in Literature, "in appreciation of the lofty idealism, vivid imagination and spiritual perception that characterize her writings". She later also became the first female member of the Swedish Academy.
Born in the forested countryside of Sweden she was told many of the classic Swedish fairytales, which she would later use as inspiration in her magic realist writings. Since she for some of her early years had problems with her legs (she was born with a faulty hip) she would also spend a lot of time reading books such as the Bible.
As a young woman she was a teacher in the southern parts of Sweden for ten years before her first novel Gösta Berling's Saga was published. As her writer career progressed she would keep up a correspondance with some of her former female collegues for almost her entire life.
Lagerlöf never married and was almost certainly a lesbian (she never officially stated that she was, but most later researchers believe this to be the case). For many years her constant companion was fellow writer Sophie Elkan, with whom she traveled to Italy and the Middle East. Her visit to Palestine and a colony of Christians there, would inspire her to write Jerusalem, her story of Swedish farmers converting into a evangelical Christian group and travelling to "The American Colony" in Jerusalem.
Lagerlöf was involved in both women issues as well as politics. She would among other things help the Jewish writer Nelly Sachs to come to Sweden and donated her Nobel medal to the Finnish war effort against the Soviet union.
Outside of Sweden she's perhaps most widely known for her children's book Nils Holgerssons underbara resa genom Sverige (The Wonderful Adventures of Nils).
Born in the forested countryside of Sweden she was told many of the classic Swedish fairytales, which she would later use as inspiration in her magic realist writings. Since she for some of her early years had problems with her legs (she was born with a faulty hip) she would also spend a lot of time reading books such as the Bible.
As a young woman she was a teacher in the southern parts of Sweden for ten years before her first novel Gösta Berling's Saga was published. As her writer career progressed she would keep up a correspondance with some of her former female collegues for almost her entire life.
Lagerlöf never married and was almost certainly a lesbian (she never officially stated that she was, but most later researchers believe this to be the case). For many years her constant companion was fellow writer Sophie Elkan, with whom she traveled to Italy and the Middle East. Her visit to Palestine and a colony of Christians there, would inspire her to write Jerusalem, her story of Swedish farmers converting into a evangelical Christian group and travelling to "The American Colony" in Jerusalem.
Lagerlöf was involved in both women issues as well as politics. She would among other things help the Jewish writer Nelly Sachs to come to Sweden and donated her Nobel medal to the Finnish war effort against the Soviet union.
Outside of Sweden she's perhaps most widely known for her children's book Nils Holgerssons underbara resa genom Sverige (The Wonderful Adventures of Nils).
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 65 reviews
January 14, 2024
я люблю цю книжку
March 2, 2024
Вибачте, постало питання, чи була у Сельми Лаґерльоф взагалі мати, бо на фоні неймовірної любові до батька (при чому, взагалі від усіх) вона згадана так побіжно, що.
Очікувала більш меланхолійних спогадів про дитинство, чогось тепло-щемкого, а це переважно історії про те, як добре жилося в 19 сторіччі, якщо ви дуже заможний.
Очікувала більш меланхолійних спогадів про дитинство, чогось тепло-щемкого, а це переважно історії про те, як добре жилося в 19 сторіччі, якщо ви дуже заможний.
November 1, 2018
Ich weiß mir einfach keinen Rat mit Frau Lagerlöf. Ihren Nils las ich drei Mal an und legte ihn wieder beiseite. Und mit diesen ihrer Bücher hadere ich erneut. Dabei waren meine Erwartungen groß. Jeden Herbst packe ich schwedische Musik aus und dachte mir, warum dieses Jahr nicht auch zusätzlich schwedische Literatur. Lindgrens "Das entschwundene Land" hatte mir gefallen - warum also nicht auch das Gleiche mit Lagerlöfs Erinnerungen erleben.
Ich fand jedoch nur schwer ins Buch hinein, da ich stellenweise die Erzählweise zu unpersönlich und regungslos empfand. Sie sprang zwischen verschiedenen Generationen hin und her und so wusste ich manchmal nicht mehr, bei wem ich mich just befand. Und so wechselte auch die Qualität der vorgetragenen Episoden. So genoss ich einerseits die Geschichte vom Leutnant Lagerlöf, der über Wochen drei Mal am Tag Slome essen wollte, während der restliche Haushalt den Fisch nicht mehr riechen mochte. Auch der unglückliche Scheunenbau gelang erzählerisch gut. Und dann plötzlich fand ich mich in der Erzählung über eine dicke Küchenmagd wieder, der die Gymnasiasten übel mitspielten und die Pointe unmittelbar und für mich nicht nachvollziehbar folgte.
Als weiteres Beispiel meiner inneren Zerrissenheit möchte ich einer der letzten Anekdoten aufführen, in der es um den 17. August geht, Selma Lagerlöfs Vaters Geburtstag. Auch hier fand ich die Erzählweise zunächst spritzig und interessant, und wünschte mich geradezu nach å첹, um dort mit den Gästen fröhlich auf dem Hof zu tanzen. Aber schnell verlor sie sich in Details und Nebenhandlungen, die mich ermüdeten.
Ja, und fand ich ihre Stimmfarbe zumeist unpersönlich und blass, wirft sie mir in ihrer Nachschrift, also ganz zum Schluss, ihre stärksten Worte, ihre rührseligsten Gedanken gerade wie zum Trotz entgegen:
"Ich verließ den Wagen und ging hinüber auf den Kirchhof zum Grabe meines Vaters, um den Kranz da niederzulegen. Und mein betrübtes Herz weinte um alle die Toten, die da lagen, alle, die ich liebgehabt hatte. (�) Wie sehnte ich mich nach ihnen und wie wünschte ich, sie könnten wiederkommen und auf å첹 wohnen, das sie mit ihrer Arbeit aufgebaut hatten.
Doch ruhig, still und unnahbar schliefen sie da unten. Sie schienen mich nicht zu hören.
Aber vielleicht hörten sie mich doch. Vielleicht, dass diese Erinnerungen, die mich in den letzten Jahren umschwebt haben, von ihnen ausgesandt waren! Ich weiß es nicht, aber ich will es so gerne glauben."
Fazit: Ich hätte mit der Nachschrift beginnen sollen. Das ist wunderbarster Herbst mit Vergänglichkeit, Melancholie, Sehnsucht und einem Hauch Hoffnung! Nächstes Jahr gebe ich Frau Lagerlöfs Erinnerungen eine zweite Chance, mit eben diesen leisen Gedanken.
Ich fand jedoch nur schwer ins Buch hinein, da ich stellenweise die Erzählweise zu unpersönlich und regungslos empfand. Sie sprang zwischen verschiedenen Generationen hin und her und so wusste ich manchmal nicht mehr, bei wem ich mich just befand. Und so wechselte auch die Qualität der vorgetragenen Episoden. So genoss ich einerseits die Geschichte vom Leutnant Lagerlöf, der über Wochen drei Mal am Tag Slome essen wollte, während der restliche Haushalt den Fisch nicht mehr riechen mochte. Auch der unglückliche Scheunenbau gelang erzählerisch gut. Und dann plötzlich fand ich mich in der Erzählung über eine dicke Küchenmagd wieder, der die Gymnasiasten übel mitspielten und die Pointe unmittelbar und für mich nicht nachvollziehbar folgte.
Als weiteres Beispiel meiner inneren Zerrissenheit möchte ich einer der letzten Anekdoten aufführen, in der es um den 17. August geht, Selma Lagerlöfs Vaters Geburtstag. Auch hier fand ich die Erzählweise zunächst spritzig und interessant, und wünschte mich geradezu nach å첹, um dort mit den Gästen fröhlich auf dem Hof zu tanzen. Aber schnell verlor sie sich in Details und Nebenhandlungen, die mich ermüdeten.
Ja, und fand ich ihre Stimmfarbe zumeist unpersönlich und blass, wirft sie mir in ihrer Nachschrift, also ganz zum Schluss, ihre stärksten Worte, ihre rührseligsten Gedanken gerade wie zum Trotz entgegen:
"Ich verließ den Wagen und ging hinüber auf den Kirchhof zum Grabe meines Vaters, um den Kranz da niederzulegen. Und mein betrübtes Herz weinte um alle die Toten, die da lagen, alle, die ich liebgehabt hatte. (�) Wie sehnte ich mich nach ihnen und wie wünschte ich, sie könnten wiederkommen und auf å첹 wohnen, das sie mit ihrer Arbeit aufgebaut hatten.
Doch ruhig, still und unnahbar schliefen sie da unten. Sie schienen mich nicht zu hören.
Aber vielleicht hörten sie mich doch. Vielleicht, dass diese Erinnerungen, die mich in den letzten Jahren umschwebt haben, von ihnen ausgesandt waren! Ich weiß es nicht, aber ich will es so gerne glauben."
Fazit: Ich hätte mit der Nachschrift beginnen sollen. Das ist wunderbarster Herbst mit Vergänglichkeit, Melancholie, Sehnsucht und einem Hauch Hoffnung! Nächstes Jahr gebe ich Frau Lagerlöfs Erinnerungen eine zweite Chance, mit eben diesen leisen Gedanken.
January 12, 2024
Книжка припала не у свій час. Вона переважно мила, тепла, з безліччю історій про родину авторки й її саму дитиною, але конкретно зараз мені було не дуже цікаво за цим спостерігати, проте дочитала для книжкового клубу😅
Дуже яскравою була глава про корюшку, я прямо фізично страждала, бо не було цієї смаженої риби поруч😂
Ще про святкування дня народження батька й післямова авторки🫶🏻
Цікаво описана традиція наряджати наречених до весілля й про те, що без гілок мірту й церемонія не справжня)
Епізод з кішками засмутив.
І з танцями.
Ця книжка - хороша мандрівка в минуле, коли скучили за рідними й хочеться відчути ностальгію за дитинством
Дуже яскравою була глава про корюшку, я прямо фізично страждала, бо не було цієї смаженої риби поруч😂
Ще про святкування дня народження батька й післямова авторки🫶🏻
Цікаво описана традиція наряджати наречених до весілля й про те, що без гілок мірту й церемонія не справжня)
Епізод з кішками засмутив.
І з танцями.
Ця книжка - хороша мандрівка в минуле, коли скучили за рідними й хочеться відчути ностальгію за дитинством
August 6, 2024
це була така тепла історія!!
і післямова авторки якраз узагальнила все те, що й так було добре відчутно під час читання: ця книжка � це її спроба зберегти памʼять про людей, яких вона любила, про часи, які були для неї щасливими.
бо тримати памʼять у собі складно і інколи воно проривається, от і у Сельми Лаґерльоф не вийшло стриматись і написалась автобіографічна сімейна історія зіткана з дрібних історій і любові.
оце все читання замість подорожника на серце❤️�
і післямова авторки якраз узагальнила все те, що й так було добре відчутно під час читання: ця книжка � це її спроба зберегти памʼять про людей, яких вона любила, про часи, які були для неї щасливими.
бо тримати памʼять у собі складно і інколи воно проривається, от і у Сельми Лаґерльоф не вийшло стриматись і написалась автобіографічна сімейна історія зіткана з дрібних історій і любові.
оце все читання замість подорожника на серце❤️�
October 26, 2024
Розкачувала ця книжка мене дуже довго, не могла налаштуватися, бо уяви треба мати на неї багатенько, а як на зло вона у мене не працювала(( ностальгійно-веселий настрій з'явився лише після 2/3 історії, до того ж все описане видалося аж надто далеким від власних спогадів і переживань.
March 1, 2025
Якось навіть не очікувала, що мені аж так зайде ця невелика щемка збірка історій про садибу Морбакка, її мешканців, робітників, гостей і сусідів. Це таки й справді капсула часу про побут щасливої заможної родини десь в шведській провінції ХІХ століття. Це той зовсім інакший світ, де було нормально ночувати на сіні, подорожувати кіньми і вірити в водяників. Чи то люди жили тоді ближче до природи, чи то менше знали, чи одне і друге, але от в одному епізоді, коли старенька жінка ночує на санях і вони раптом починають рухатися, то у неї перша думка, що це відьма їх краде, щоб на них політати. Оце були часи )
Дорослі частенько, озираючись на свої дитячі роки, згадують їх яскравішими, щасливішими і, з якого боку не глянь, кращими, ніж вони були насправді. От і тут мало про біди і нещастя, які без сумніву були і в мешканців Морбакки. Та й важко сказати, скільки тут правдивого, а скільки виданого уявою письменниці, яка написала книжку, коли їй було за 60, коли у багатьох історіях їй 3-7 рочків.
Також треба брати до уваги, що книжка написана понад 100 років тому відповідно до тогочасних поглядів і від деяких історій, які подаються як "ха-ха" мені геть не було смішно.
Дорослі частенько, озираючись на свої дитячі роки, згадують їх яскравішими, щасливішими і, з якого боку не глянь, кращими, ніж вони були насправді. От і тут мало про біди і нещастя, які без сумніву були і в мешканців Морбакки. Та й важко сказати, скільки тут правдивого, а скільки виданого уявою письменниці, яка написала книжку, коли їй було за 60, коли у багатьох історіях їй 3-7 рочків.
Також треба брати до уваги, що книжка написана понад 100 років тому відповідно до тогочасних поглядів і від деяких історій, які подаються як "ха-ха" мені геть не було смішно.
February 23, 2024
Мені здається, ця книга сподобається фанатам "Кульбабкового вина" Рея Бредбері: тут багато затишних історій про дитинство. Але, так само, як і у Бредбері, мені не вистачило якогось мінімального конфлікту і сюжету в цих історіях. Зауважу, що не у всіх. Декілька написані в дусі місцевих легенд. Ці сподобались більше.
Бісив "завжди дотепний і веселий" лейтенант Лаґерльоф, який за столом постійно розказував дотепні жарти і веселі історії. При цьому, коли авторка наводить приклади цих історій, я розчарована. Подумала, що на місці дітей лейтенанта не хотіла б, щоб мене примушували таке слухати кожен вечір. Можливо, у часи дитинства Сельми Лаґерльоф гумор був інший.
Деякі історії написані наче для "своїх", щоб згадувати старі часи. Наприклад, як лейтенант справляв свій День народження і до нього прийшли Юган Фергюссон, Андерс Петерссон, Ґустав Ґуставссон з дружиною (імена я вигадала). І думаєш, хто всі ці люди і why should I care?
Цікаво читати про побут 1870х у Швеції, а так мені бракувало сюжету і героїв, яким би я симпатизувала.
Бісив "завжди дотепний і веселий" лейтенант Лаґерльоф, який за столом постійно розказував дотепні жарти і веселі історії. При цьому, коли авторка наводить приклади цих історій, я розчарована. Подумала, що на місці дітей лейтенанта не хотіла б, щоб мене примушували таке слухати кожен вечір. Можливо, у часи дитинства Сельми Лаґерльоф гумор був інший.
Деякі історії написані наче для "своїх", щоб згадувати старі часи. Наприклад, як лейтенант справляв свій День народження і до нього прийшли Юган Фергюссон, Андерс Петерссон, Ґустав Ґуставссон з дружиною (імена я вигадала). І думаєш, хто всі ці люди і why should I care?
Цікаво читати про побут 1870х у Швеції, а так мені бракувало сюжету і героїв, яким би я симпатизувала.
July 7, 2024
Тепла і затишна збірка історій про сімʼю шведської письменниці.
Але це як з сімейними історіями незнайомих людей - вони цікаві тільки тим, хто знає/знав цих людей особисто.
Ще помітила якусь обсесію авторки щодо батька, ніби інші члени сімʼї просто проходили повз.
Не сподобалося, як історії скачуть між часами і героями. Хотілось би більше почитати про побут і життя людей, традиції. Це було, але дуже мало і побіжно.
Але це як з сімейними історіями незнайомих людей - вони цікаві тільки тим, хто знає/знав цих людей особисто.
Ще помітила якусь обсесію авторки щодо батька, ніби інші члени сімʼї просто проходили повз.
Не сподобалося, як історії скачуть між часами і героями. Хотілось би більше почитати про побут і життя людей, традиції. Це було, але дуже мало і побіжно.
April 8, 2018
Vilken fröjd att läsa denna!
August 4, 2024
У кожного своя Морбакка🏠
Морбакка - це дім дитинства шведської письменниці Сельми Лагерльоф. Саме вона стала першою жінкою-лауреаткою Нобелівської премії з літератури.
Її садиба на півдні Швеції, думаю, нагадає кожному про домівку, в якому провели своє дитинство. От моя Морбакка - це Маліївці.
Я повільно смакувала історіями цієї книжки. Бо вона особливо тішила і зворушувала. Історії подекуди були такими кумедними, що пробивало на сміх, особливо про лемінгів, корюшку і сани на горищі. А взагалі було дуже цікаво дізнатися про усю родину Сельми, про її хворобу і дивовижне зцілення, тих, хто мешкав чи приїжджав у Морбакку. Все це написано так образно і майстерно - точно хочеться перечитати. Переклала моя улюблена перекладачка Наталка Іваничук - і це неперевершено! Та ще й таке гарне оформлення - милуюся🥰
Тут є навіть трохи моторошні і майже містичні моменти - от як у випадку з островом відьми Сірої Тіти, на який поки ще нікому не вдавалося вийти. Але дуже потішило, що лейтенант Лаґерльоф зумів після пережитого страху змінити настрій родини на веселий. Взагалі я б сказала, що цю книжку Сельма написала не лише про себе (там про себе вона пише від третьої особи), а й про свого батька. До речі, закінчується книжка історією про 17 серпня, яке було Днем народження лейтенанта Лаґерльофа, і це було улюблене свято родини та багатьох інших морбаккців, та й багато хто приїжджав привітати батька Сельми.
Ця книжка стане приводом для спогадів про дідусів та бабусь - прямо якась ностальгія і навіть світла журба про часи, які вже минули: "Їм не надокучало слухати історії про бабусю, які розповідала стара економка. Запам'ятовували й берегли, мов скарби, з якими ніколи не розлучаться".
❓Читал�?
#КнижковийБлогОксамитки #OksamytkaBookBlog - Сельма Лаґерльоф "Морбакка", переклад зі шведської Наталі Іваничук, обкладинка Альбіни Колесніченко, Видавництво Старого Лева , 2024, 232 с.
📚Мій книжковий інстаблог -
Морбакка - це дім дитинства шведської письменниці Сельми Лагерльоф. Саме вона стала першою жінкою-лауреаткою Нобелівської премії з літератури.
Її садиба на півдні Швеції, думаю, нагадає кожному про домівку, в якому провели своє дитинство. От моя Морбакка - це Маліївці.
Я повільно смакувала історіями цієї книжки. Бо вона особливо тішила і зворушувала. Історії подекуди були такими кумедними, що пробивало на сміх, особливо про лемінгів, корюшку і сани на горищі. А взагалі було дуже цікаво дізнатися про усю родину Сельми, про її хворобу і дивовижне зцілення, тих, хто мешкав чи приїжджав у Морбакку. Все це написано так образно і майстерно - точно хочеться перечитати. Переклала моя улюблена перекладачка Наталка Іваничук - і це неперевершено! Та ще й таке гарне оформлення - милуюся🥰
Тут є навіть трохи моторошні і майже містичні моменти - от як у випадку з островом відьми Сірої Тіти, на який поки ще нікому не вдавалося вийти. Але дуже потішило, що лейтенант Лаґерльоф зумів після пережитого страху змінити настрій родини на веселий. Взагалі я б сказала, що цю книжку Сельма написала не лише про себе (там про себе вона пише від третьої особи), а й про свого батька. До речі, закінчується книжка історією про 17 серпня, яке було Днем народження лейтенанта Лаґерльофа, і це було улюблене свято родини та багатьох інших морбаккців, та й багато хто приїжджав привітати батька Сельми.
Ця книжка стане приводом для спогадів про дідусів та бабусь - прямо якась ностальгія і навіть світла журба про часи, які вже минули: "Їм не надокучало слухати історії про бабусю, які розповідала стара економка. Запам'ятовували й берегли, мов скарби, з якими ніколи не розлучаться".
❓Читал�?
#КнижковийБлогОксамитки #OksamytkaBookBlog - Сельма Лаґерльоф "Морбакка", переклад зі шведської Наталі Іваничук, обкладинка Альбіни Колесніченко, Видавництво Старого Лева , 2024, 232 с.
📚Мій книжковий інстаблог -
January 10, 2024
це дуже дуже невигадливо і сумно своєю невиразністю
а ще анотація книги на обкладинці (так, я купила її бо 1) це Лаґерльоф 2) це чудесний дизайн і обкладинка 3) це [мала би бути] "захоплива розповідь, що створює зворушливу, ностальгійну, а подекуди казкову капсулу часу") - чистий misleading i quite false/incorrect advertising.
але тепер я (на жаль) дізналася, що є торти з анчоусами.
і ще тут горорна своєю детальністю сцена з лемінгами що гинуть під колесами воза.
а ще анотація книги на обкладинці (так, я купила її бо 1) це Лаґерльоф 2) це чудесний дизайн і обкладинка 3) це [мала би бути] "захоплива розповідь, що створює зворушливу, ностальгійну, а подекуди казкову капсулу часу") - чистий misleading i quite false/incorrect advertising.
але тепер я (на жаль) дізналася, що є торти з анчоусами.
і ще тут горорна своєю детальністю сцена з лемінгами що гинуть під колесами воза.
February 25, 2024
Хотілося б, аби історії були написані від імені авторки, а не від третьої особи. Можливо, так вийшов би кращий ефект залученості, усе відчувалося б ближче до тіла, а не як красиві старі листівки, які ти потримав у руках, віддав і забув.
Але загалом приємні теплі враження від прочитання.
Особливо зрезонувала історія "Старий солдат" про людину, яка пройшла війну, але воліла б не мати цього досвіду.
Але загалом приємні теплі враження від прочитання.
Особливо зрезонувала історія "Старий солдат" про людину, яка пройшла війну, але воліла б не мати цього досвіду.
December 28, 2024
Це було так, ніби запросили послухати оповідки про покоління дуже дружної, теплої, великої сім'ї, налили чаю і посадовили біля каміна.
І ти або щиро зацікавишся цими людьми або буде нудно (як незручно слухати про брата чоловіка двоюрідної бабці)
Читати, якщо хочеться чогось спокійного і де всі переважно хороші.
І ти або щиро зацікавишся цими людьми або буде нудно (як незручно слухати про брата чоловіка двоюрідної бабці)
Читати, якщо хочеться чогось спокійного і де всі переважно хороші.
March 25, 2025
Добрі, затишні спогади Сельми Лаґерльоф про своє дитинство, в які цікаво вплетені народні казки і легенди про відьом, чаклунок, водяників та інших істот - так, як би це відчувала дитина.
Думаю, важливу роль у становленні авторки відіграли бабуся і тато, які так любили вигадувати і розказувати історії дітям.
"- Йому їхній спів чується не так, як нам, - промовив унтерофіцер. - Він любить своїх діток понад усе на світі.
- Так, зазвичай кажуть, що людина дивиться на світ очима любові, - відповіла мамзель Лувіса. - То чому б не чути вухами любові."
Думаю, важливу роль у становленні авторки відіграли бабуся і тато, які так любили вигадувати і розказувати історії дітям.
"- Йому їхній спів чується не так, як нам, - промовив унтерофіцер. - Він любить своїх діток понад усе на світі.
- Так, зазвичай кажуть, що людина дивиться на світ очима любові, - відповіла мамзель Лувіса. - То чому б не чути вухами любові."
March 25, 2025
Перед прочитанням потрібно розуміти, що Морбакка - це, по суті, збірка легенд та оповідань, які обʼєднані спільною локацією. Мої ж очікування були іншими, тому на початку я була дещо розчарована. Проте від прочитання враження лишилися приємні та теплі. Цікаво було дізнатися про шведські традиції та легенди, особливо про прикрашання весільної корони міртом та поїдання корюшки 😋 від самого опису рибки вже слинки текли 🤤
Якщо хочеться спокійного і затишного чтива - рекомендую!
Якщо хочеться спокійного і затишного чтива - рекомендую!
May 13, 2024
Затишні оповідання про родинну садибу сім'ї Лаґерльоф.
Це автобіографічна історія, пронизана теплом та певною тугою за тими добрими старими часами; старосвітське письмо в хорошому сенсі.
Атмосфера мені дуже нагадує серію Монтґомері про Енн (особливо останні книги з циклу) - такі ж невеличкі села/хутірки, історії/плітки про сусідів, витівки дітей, сімейні святкування та рутинні клопоти.
Можна сміло казати, що книга присвячена батькові Сельми, лейтенанту Лаґерльофу - він головна постать, Патріарх сім'ї, якого всі обожнюють, його розповіді легенд і байок дітям, дуже вплинули на розвиток уяви і таланту до письменства у малої Сельми.
Також є дуже трепетні моменти, які потрапили в саме ❤️
Наприклад, смерть бабусі
>> "Потім настав день, коли казки й пісні поїхали з обійстя, сховані в довгій, чорній труні, щоб ніколи більше не повернутися."
Зустріч зі старим солдатом, який бився з Наполеоном і ніколи не говорив про війну
>> "Що довше дивилась на старця, то страшнішим він видавався. Їй у голові не вкладалося, як це не можна розмовляти про війну. Мабуть, за тим криється щось жахливе, чого їй не дано було зрозуміти. Вона відчувала, що той старець небезпечний. Хотілося втекти від нього.
... Якби він, як інші солдати, сказав, що війна найбільш захоплива пригода на світі, якби похвалився, що вбив сотні ворогів, спалив купу сіл і міст, дівчинка анітрохи його не боялась би."
Майте на увазі, що це дуже неспішне читання "для душі", не екшин, і не page-turner.
Очікую на укр. видання наступних частин про Морбакку.
Це автобіографічна історія, пронизана теплом та певною тугою за тими добрими старими часами; старосвітське письмо в хорошому сенсі.
Атмосфера мені дуже нагадує серію Монтґомері про Енн (особливо останні книги з циклу) - такі ж невеличкі села/хутірки, історії/плітки про сусідів, витівки дітей, сімейні святкування та рутинні клопоти.
Можна сміло казати, що книга присвячена батькові Сельми, лейтенанту Лаґерльофу - він головна постать, Патріарх сім'ї, якого всі обожнюють, його розповіді легенд і байок дітям, дуже вплинули на розвиток уяви і таланту до письменства у малої Сельми.
Також є дуже трепетні моменти, які потрапили в саме ❤️
Наприклад, смерть бабусі
>> "Потім настав день, коли казки й пісні поїхали з обійстя, сховані в довгій, чорній труні, щоб ніколи більше не повернутися."
Зустріч зі старим солдатом, який бився з Наполеоном і ніколи не говорив про війну
>> "Що довше дивилась на старця, то страшнішим він видавався. Їй у голові не вкладалося, як це не можна розмовляти про війну. Мабуть, за тим криється щось жахливе, чого їй не дано було зрозуміти. Вона відчувала, що той старець небезпечний. Хотілося втекти від нього.
... Якби він, як інші солдати, сказав, що війна найбільш захоплива пригода на світі, якби похвалився, що вбив сотні ворогів, спалив купу сіл і міст, дівчинка анітрохи його не боялась би."
Майте на увазі, що це дуже неспішне читання "для душі", не екшин, і не page-turner.
Очікую на укр. видання наступних частин про Морбакку.
May 27, 2018
Сельма рассказывает о своем детстве, сотканном из бабушкиных сказок, колоритной вермландской глуши и крепких семейных корней, а я будто не мемуары читаю, а слушаю очередную историю из ее шкатулки. Словно это еще одна глава из “Саг� о Йёсте Берлинге� или трилогии о Лёвеншёльдах, где есть место и отважным майоршам, и престарелым кавалерам, и ожившему фольклору. И все это на фоне непрестанного труда по благоустройству усадьбы и редких гуляний, где вся округа сливается в едином порыве благодушия.
Грустно и трепетно, потому что о детстве, о невозвратном, о пронесенном сквозь года. Светло и тепло, потому что вся книга - это сага о дружной семье, со всеми ее печалями и радостями, традициями и особенностями, где судьба каждого потянет на отдельный том с множеством ответвлений. Благодаря ненавязчивым шутливым вставкам веришь в историю беспрекословно (корюшка (_ _|||)
Грустно и трепетно, потому что о детстве, о невозвратном, о пронесенном сквозь года. Светло и тепло, потому что вся книга - это сага о дружной семье, со всеми ее печалями и радостями, традициями и особенностями, где судьба каждого потянет на отдельный том с множеством ответвлений. Благодаря ненавязчивым шутливым вставкам веришь в историю беспрекословно (корюшка (_ _|||)
March 26, 2025
Minnen från Selmas barndomshem, där hon själv skymtar som ett av de yngsta barnen, drabbad av barnförlamning (Den kom henne att halta livet ut). Men framför allt är boken en bygdehistoria från hennes barndoms Värmland. Den beskriver miljön, människor och gårdar i Värmland. En mycket intressant värmländsk tidsbild från ca 1858-1866 - och tillbakablickar i släkten historia. För det var släktens berättartradition, som inspirerade henne till författandet, och många av böckerna.
August 2, 2011
Selma Lagerlöfs barndomsmemoarer. En nätt liten bok med riktiga människor. Historierna och människorna är verkliga, men de sitter en smula löst ihop. Likaväl läsvärt.
January 22, 2020
A few years ago I came across Gösta Berling's Saga by Selma Lagerlof on a list of classic books. When I came across it in a bookstore I bought it. It has been awhile since I read it so I don't remember a lot about it, but because of that book I now knew the author. Lagerlof was the first female writer to win the Nobel Prize in Literature. She won the Nobel Prize "in appreciation of the lofty idealism, vivid imagination and spiritual perception that characterize her writings". So when a few months ago I saw another book by Lagerlof in a used bookstore I brought it home. That book was å첹. I knew nothing about the book before I began reading it. The poor book is so worn and old I was afraid it would fall apart before I finished reading it (it didn't).
The $40,000 Nobel Prize money Lagerlof had won made it possible for her to purchase back "Marbacka", the estate near East Amtervik in Varmland, where she was born. It had been sold after her father's death. And it was here, with the scene always before her, that she wrote Marbacka in 1922. The book is about Lagerlof's own family and life on the family farm during her father's time.
Lagerlöf divided å첹 into five sections, each of which represents a different subject. The first section, “The Strömstad Journey,� is the closest to ordinary autobiography. She recalls in this section how, as a girl of three, she had wakened from a nap one summer morning to find her legs paralyzed. For a year after that the nurse, Back-Kaisa carried her around. Lagerlof tells us that when this nurse first comes to them the children are all afraid of her:
"She had a large-featured, swarthy, stern-looking face, her hands were hard and full of cracksm, in which the children's hair would catch when she combed it, and she was heavy and mournful....."
But when one day little three year old Selma wakes up unable to move her legs Back-Kaisa lifts her up and tells her not to cry, that she is going to carry Selma. And that is what she does. After that Selma is no longer afraid of Back-Kaisa and she is glad to have such a "good strong friend like Back-Kaisa."
A year after she becomes paralyzed her family takes her to the West Coast in the hope that the sea air and the baths might effect a cure. She returned able to walk again, but she always believed that it was not the baths or the air, but a beautiful bird of paradise which had cured her.
The second and third sections of the book; "The Old Housekeeper's Tales and Old Houses and Old People" are filled with family stories and legends. These were my favorite parts of the book. Each chapter is like a separate story and I found some of them fascinating. Then, in the fourth section; “The New å첹,� Lagerlöf sympathetically describes Lieutenant Lagerlöf’s vain attempts to fulfill his grand dreams for the estate. The final section, “Workdays and Fête Days,� recalls games and pranks, daily rituals and family celebrations, including the annual observation of the Lieutenant’s birthday, which is both amazingly elaborate and very touching. Miss Lagerlof's father must have been an amazing man.
One of the things about the book I found both surprising and enjoyable was how superstitious the people were. In the story "The Neckan" a young 17 year old girl on her way home in the evening from visiting at the cottages in her neighborhood, she sees a large-beautiful stallion grazing by the shore of a bay. When the stallion sees the girl it gallops across the meadow and into the bay disappearing into a cloud of foam. Realizing what she has seen she continues home and tells the serving-folk that she had seen the "Neckan" and that they should all be careful, or before very long "one among them would surely be drowned." Everyone simply believes this story without question even though there is no lake nearby and the river is dry in the heat of the summer. I'm not telling whether anyone drowns or not.
In another story this same girl, Lisa Maja, decides it is time for her to marry, having just turned seventeen; so she wisely makes......a dream-pancake. A dream pancake is "three spoonfuls of water, three spoonfuls of meal, and three spoonfuls of salt."You must eat this pancake then go right to bed. Also, you can't drink anything after eating the pancake before morning or it will break the spell. If you do all this correctly you should dream of the man who will be your husband. If you want to know if this works either read the story or try it for yourself.
In the story, "The Bridal-Crown" Mamselle Lovisa is the one who "dresses the brides". The daughters of the best peasant families come to Mamselle Lovisa to dress them for their wedding day. The most important thing she makes for them is the bridal-crown. The crown had to be made of myrtle, but it was difficult to procure fresh myrtle and Lovisa had tried to raise some for herself but it would never grow for her. Then comes one wedding and the day before the wedding Lovisa cannot find enough myrtle to make the crown, she sends her maids to the neighboring farms, but all the myrtle is sick and black that year. She wishes she could use whortleberry which is very like myrtle, but that would be a terrible disgrace, no bride would be properly married if she didn't wear a myrtle crown. The day of the wedding comes and there is a beautiful bridal-crown for the bride, somehow Lovisa managed to make it. Everyone is happy. Only later does the rumor get out that the crown wasn't made from myrtle and because it wasn't myrtle Lovisa will never marry. Poor Lovisa should have been making my bridal crown, I would neither know the difference between myrtle and whortleberry, but I certainly wouldn't care.
Whether Lovisa spends the rest of her life alone or marries and has a houseful of children is up to you to find out.
I have to mention the story of "The Lemmings" in which the "wicked step-mother" of the before mentioned Lisa Maja is on her way home to Marbacka after dark and she is thinking of how she will worry and torment her poor stepdaughter in order to get her to marry the man she has picked for her. All at once the horse shied with a jerk that nearly upset the chaise, dashed off the road and down a field, when the driver finally gets him under control and stopped the horse is trembling. The driver and the step mother start getting out of the chaise to lead the horse back to the road when the stepmother screams and jumps back in, the ground is moving. It seems to them that the entire earth is running toward the lake. At last they see what it is, hordes of little animals, the field is alive with them, they must be supernatural. Finally the horse starts moving again crunching the little animals under his feet. The stepmother is terrified and keeps screaming "they're in the chaise, they're pulling at my skirt; they'll drag me to the lake".
Now without giving away the ending I will tell you that I looked up "lemmings" just to see what they were and it appears that they are, well....rodents. Yes here's what they are:
"Lemmings are small rodents, usually found in or near the Arctic, in tundra biomes. They are subniveal animals, and together with voles and muskrats, they make up the subfamily Arvicolinae (also known as Microtinae), which forms part of the largest mammal radiation by far, the superfamily Muroidea, which also includes rats, mice, hamsters, and gerbils."
Just great, they are related to my arch enemy, the mouse. The only real difference and the thing that makes the story make sense appears to be:
"Lemmings have become the subject of a widely popular misconception that they commit mass suicide when they migrate. It is not a mass suicide, but the result of their migratory behavior. Driven by strong biological urges, some species of lemmings may migrate in large groups when population density becomes too great. Lemmings can swim and may choose to cross a body of water in search of a new habitat. In such cases, many may drown if the body of water is so wide as to stretch their physical capability to the limit."
I'm now wondering if I could get all the mice/moles/voles in my neighborhood to commit mass suicide by jumping into the Susquehanna river, which is the closest large body of water to my house. I'll even give them a ride there in the back of our truck if they're willing.
The book ends with a postscript in which Selma Lagerlöf expresses the sense of loss she feels not only because so many people she loved are no longer living, but also because their way of life is gone forever.
"I stepped out and went over to the churchyard to place the wreath. My sad heart wept over my loved ones who lay sleeping there. Father and Mother, Grandmother, Aunt Lovisa, and the old housekeeper-I had seen them all laid away.
I longed for them, I wished they might come back and dwell in that Marbacka which their labours had built up.
But still, silent, inaccessible, they slept on. They seemed not to hear me. Yet perhaps they did. Perhaps these recollections, which have hovered round me the last few years, were sent forth by them. I do not know, but I love to think so."
I loved the book. I'll read it again. If it doesn't fall apart first that is.
June 3, 2024
Спершу, коли ще не проникаєшся духом Морбакки, книга здається дивакуватою. Але коли з кожною сторінкою Морбакка стає все ріднішою, а вкраплення шведської міфології і народної мудрості додають цікавості, від історій неможливо відірватися. Ніби кожна про щось інше, а всі між собою переплетені. Затишна і цікава розповідь в чудовому перекладі Наталії Іваничук. Раджу.
January 18, 2024
Тим хто полюбляє спокійні, дещо ностальгійні, інколи наївні та казкові історії "зі старих часів" - однозначно зайде. Мені ж найбільше закарбувалася одна фраза, яку, можливо, раніше б я і не помітила, але... "Нікого, хто по-справжньому воював, не годиться розпитувати про війну..." Так несподівано одна фраза вириває з майже казкових спогадів авторки...
Сама книга мені була досить рівною, втім, я розуміла, що це не дуже типове для мене читання. Багато різних історій, інколи з дещицею гумору, інколи трошки смутку, подекуди з забобонами тих часів і, звичайно сексизмом, але куди без нього, якщо описувати 18 сторіччя?
Сама книга мені була досить рівною, втім, я розуміла, що це не дуже типове для мене читання. Багато різних історій, інколи з дещицею гумору, інколи трошки смутку, подекуди з забобонами тих часів і, звичайно сексизмом, але куди без нього, якщо описувати 18 сторіччя?
March 7, 2024
Складні імена героїв, короткі історії, сюжетна лінія, яка плутається в суцільне місиво і важко те все діло читається. Можливо, ця книга суто не моя.
October 18, 2023
Jag har jättesvårt att betygsätta den här, för den var mysig och jag tyckte om att läsa den. Men jämfört med Lagerlöfs andra böcker var den inget extra bra eller utstickande, snarare tvärtom. Syftet var lite att se hur Lagerlöf såg på sin barndom och valde att framställa den - vilket var intressant, men annars vet jag inte helt hur mycket jag hade fått ut av den. En del spännande referenser och intertexter fanns dock, och jag tror absolut att det är en bok som man kan gräva djupare i (än vad man tror vid första anblick, för då tycks den nog sorgligt nog lite tråkig).
January 4, 2025
Найдобріша доброта й наймиліша милота. Її треба читати на ніч кожному для найсолодших снів.
“Морбакка� - це найпоетичніші мемуари, які, мабуть, існують у всьому всесвіті. Лаґерльоф розповідає нам історію, спогади, легенди та байки своєї сімʼї - і все це схоже на довгу і добру казку.
Це як моя улюблена “Долин� Ісси�, тільки легше і динамічніше разів в сорок.
“Морбакка� - це найпоетичніші мемуари, які, мабуть, існують у всьому всесвіті. Лаґерльоф розповідає нам історію, спогади, легенди та байки своєї сімʼї - і все це схоже на довгу і добру казку.
Це як моя улюблена “Долин� Ісси�, тільки легше і динамічніше разів в сорок.
November 1, 2020
Småtrevliga noveller/ berättelser från förr.
July 29, 2024
Прекрасна тепла книжка про дитинство 🤍
July 30, 2024
Затишна книжка про життя в Морбацці. Теплі сімейні історії про пригоди великої родини. Ідеальне чтиво для відпустки.
January 19, 2024
Легка книжечка про селище Морбакка. Добрі історії про жителів і сім'ю письменниці Сельми.
Displaying 1 - 30 of 65 reviews
Can't find what you're looking for?
Get help and learn more about the design.