ŷ������

Мені здається, ця книга сподобається фанатам "Кульбабкового вина" Рея Бредбері: тут багато затишних історій про дитинство. Але, так само, як і у Бредбері, мені не вистачило якогось мінімального конфлікту і сюжету в цих історіях. Зауважу, що не у всіх. Декілька написані в дусі місцевих легенд. Ці сподобались більше.

Бісив "завжди дотепний і веселий" лейтенант Лаґерльоф, який за столом постійно розказував дотепні жарти і веселі історії. При цьому, коли авторка наводить приклади цих історій, я розчарована. Подумала, що на місці дітей лейтенанта не хотіла б, щоб мене примушували таке слухати кожен вечір. Можливо, у часи дитинства Сельми Лаґерльоф гумор був інший.

Деякі історії написані наче для "своїх", щоб згадувати старі часи. Наприклад, як лейтенант справляв свій День народження і до нього прийшли Юган Фергюссон, Андерс Петерссон, Ґустав Ґуставссон з дружиною (імена я вигадала). І думаєш, хто всі ці люди і why should I care?

Цікаво читати про побут 1870х у Швеції, а так мені бракувало сюжету і героїв, яким би я симпатизувала.