What do you think?
Rate this book
Твори в 5-ох томах #3
Сестри Річинські. Том 3
Перед нами � завершальна частина сімейної саги «Сестри Річинські». У центрі сюжету � п’ят� сестер, які після смерті батька-священника опиняються сам на сам з реальним життям, поза звичним побутом, на такому хиткому містку між минулим і непевним майбутнім, де в усьому доводиться робити складний вибір.
У третьому томі сестрам не вдасться уникнути ідеологічних і політичних перипетій, на тлі яких розгортається буремне історичне полотно; а проте кожна з них проявить надзвичайну силу духу й протистоятиме на позір безвихідним обставинам і знайде власний шлях у майбутнє.
У третьому томі сестрам не вдасться уникнути ідеологічних і політичних перипетій, на тлі яких розгортається буремне історичне полотно; а проте кожна з них проявить надзвичайну силу духу й протистоятиме на позір безвихідним обставинам і знайде власний шлях у майбутнє.
658 pages, Kindle Edition
Published March 29, 2024
24 people are currently reading
177 people want to read
About the author
Iryna Vilde
15books8followersIryna Vilde, a pen name of Daryna Dmytrivna Polotniuk (Ukrainian: Дарина Дмитрівна Полотнюк, nee Makohon Ukrainian: Макогон), was a Ukrainian writer and Soviet correspondent. She graduated from Lviv University in 1933 and then worked as a teacher and contributed to the journal Zhinocha dolia in Kolomyia (1933�9). Under Soviet rule she wrote for Pravda Ukrainy as a special correspondent and headed the Lviv branch of the Writers' Union of Ukraine. Her work was first published in 1930. Some of her prose works from the prewar period are Povist' zhyttia (The Novelette of Life, 1930), the anthology of short stories Khymerne sertse (The Whimsical Heart, 1936), the novelettes Metelyky na shpyl’kakh (Pinned Butterflies, 1936) and B’ie vos'ma (The Clock Strikes Eight, 1936), and novelettes based on the life of the intelligentsia and students, such as Povnolitni dity (Grown-up Children, 1939). Her postwar works include Istoriia odnoho zhyttia (The History of One Life, 1946), Nashi bat'ky roziishlysia (Our Parents Have Separated, 1946), Stezhynamy zhyttia (Along the Paths of Life, 1949), Iabluni zatsvily vdruhe (The Apple Trees Have Blossomed Again, 1949), Kury (Chickens, 1953), Nova Lukavytsia (1953), Zhyttia til’ky pochynaiet’sia (Life Is Just Beginning, 1961), and Troiandy i ternia (Roses and Thorns, 1961). In all of those works Vilde showed herself a master at describing the life of Galicians from a variety of social classes. The work most highly rated by literary critics is the novel Sestry Richynski (The Richynsky Sisters, 2 vols, 1958, 1964), in which she portrays the intelligentsia and townspeople from a wide range of social backgrounds. A collected edition of Vilde's works, Tvory (Works, 4 vols, 1967�8), has been published, as well as a Russian translation in five volumes (1958).
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 25 of 25 reviews
March 7, 2025
Твір провисає під кінець і стає трохи виснажливим. Що ж, і на Сонці бувають плями.
А ще передмову бажано читати як післямову, а то ще й заспойлерити собі усе можна (насправді я завжди так роблю, ще й намагаюсь не дуже вчитуватися в анотації).
Але в цілому це видатна книга, яку я дуже раджу почитати. Неможливо не думати, як прийде час, що буквально зміте персонажів, симпатичних і не дуже, з надіями і сподіваннями, в вир історії, яка не буде поблажлива до них.
А ще передмову бажано читати як післямову, а то ще й заспойлерити собі усе можна (насправді я завжди так роблю, ще й намагаюсь не дуже вчитуватися в анотації).
Але в цілому це видатна книга, яку я дуже раджу почитати. Неможливо не думати, як прийде час, що буквально зміте персонажів, симпатичних і не дуже, з надіями і сподіваннями, в вир історії, яка не буде поблажлива до них.
April 1, 2025
Шедевр, який хочеться читати ще і ще (там точно немає якогось 4-го тому???)
Найбільше мене захоплює те, як філігранно Вільде спромоглася створити таких різнокольорових жіночих героїнь, кожну з яких ти розумієш, співчуваєш, злишся чи радієш. Про чоловіків в романі казати не хочеться, they are as annoying as great women are. Думаю, що цю книгу варто прочитати кожній українській жінці!
Найбільше мене захоплює те, як філігранно Вільде спромоглася створити таких різнокольорових жіночих героїнь, кожну з яких ти розумієш, співчуваєш, злишся чи радієш. Про чоловіків в романі казати не хочеться, they are as annoying as great women are. Думаю, що цю книгу варто прочитати кожній українській жінці!
November 15, 2024
Мені дуже сподобалось, навіть попри деяку ідеологічну спрямованість та пропаганду комунізмую. Видно, що текст редагувався, але це не применшує його художньої цінності. Під час читання постійно відчуваєш напругу та цікавість � що буде далі? Адже ми вже знаємо з історії, що на горизонті насувається Друга світова війна та окупація Польщі. А що ж станеться з нашими героями? Їх тут багато, і кожен по-своєму цікавий, живий, неоднозначний.
Чесно кажучи, я не могла відірватися від книги. 5/5, хочеться ще
Чесно кажучи, я не могла відірватися від книги. 5/5, хочеться ще
February 25, 2024
Найцікавіша, найрелевантніша книга в українській літературі, яку я коли-небудь читала.
Має неозору соціальну панораму: насичена історіями жінок різного соціального походження і показує широкі можливості розвитку і облаштування життя.
Історично роман розгортається після першої і перед другою світовою - час турбулентний, час осмислення національного, соціального, політичного і релігійного, буремний і складний. Дуже відлунює сьогоднішній.
Але найбільше мені подобається, як письменниця думає � як вона вміє розуміти своїх персонажів, як вона співчуває, як вміє бачити в жінці не жертву, але й рушійну силу, яка формується з страждань.
Феміністично письменниця делікатно, але водночас і безкомпромісно описує теми подружнього життя, сексу, здоров’�, материнства, влади, фінансів, тощо. Така розкіш читати про своє, про актуальне для жіноцтва і сьогодні.
Пейзажно-природні замальовки � окрема насолода. Сади описуються так, що хочеться ті всі сорта яблук знайти і малювати.
Сам світ села, містечка і столиці будує розуміння світу персонажів.
Має неозору соціальну панораму: насичена історіями жінок різного соціального походження і показує широкі можливості розвитку і облаштування життя.
Історично роман розгортається після першої і перед другою світовою - час турбулентний, час осмислення національного, соціального, політичного і релігійного, буремний і складний. Дуже відлунює сьогоднішній.
Але найбільше мені подобається, як письменниця думає � як вона вміє розуміти своїх персонажів, як вона співчуває, як вміє бачити в жінці не жертву, але й рушійну силу, яка формується з страждань.
Феміністично письменниця делікатно, але водночас і безкомпромісно описує теми подружнього життя, сексу, здоров’�, материнства, влади, фінансів, тощо. Така розкіш читати про своє, про актуальне для жіноцтва і сьогодні.
Пейзажно-природні замальовки � окрема насолода. Сади описуються так, що хочеться ті всі сорта яблук знайти і малювати.
Сам світ села, містечка і столиці будує розуміння світу персонажів.
October 7, 2024
page-turner, найцікавіша частина з усіх
дуже поетичне завершення, особливо фінальний абзац
дуже поетичне завершення, особливо фінальний абзац
November 11, 2024
не буду нічого спойлерити, але мені сподобався фінал, та і взагалі вдячна самій собі, що вв'язалась в читання цієї трилогії, це було дуже приємне reading journey
December 9, 2024
Мені дуже сподобалось, не могла відірватись.
Політичний контекст, фемінізм( в який віриш!), секс, ілюзії та дуже багато іронії.
Така мова елегантна, хотілось деякі фрази просто завчити.
Читала електронні книжки, але планую купити це шикарне видання для колекції.
Політичний контекст, фемінізм( в який віриш!), секс, ілюзії та дуже багато іронії.
Така мова елегантна, хотілось деякі фрази просто завчити.
Читала електронні книжки, але планую купити це шикарне видання для колекції.
January 30, 2025
Сімейна сага, яка починає багато ліній, а завершує не всі. Мене це дратує в книзі. Так, Вільде роками її дописувала, книгу цензурували в совєтах тощо. Але в мене склалось враження, наче я була на сімейних зборах, де люди напилися і розповідають плітки, перебиваючи, забуваючи про кого і що, перестрибуючи з теми на тему.
Втім: прекрасна мова, зріз декількох соціальних верств, портрети жінок старої та нової епохи, ідеологічний розкол Галичини поміж двох світів - комуністичним "за Збручем" та польським окупаційним.
Я виснажена і рада, що це нарешті завершилось.
Втім: прекрасна мова, зріз декількох соціальних верств, портрети жінок старої та нової епохи, ідеологічний розкол Галичини поміж двох світів - комуністичним "за Збручем" та польським окупаційним.
Я виснажена і рада, що це нарешті завершилось.
July 19, 2024
Ця частина сподобалась більше за другу, бо тут більше розкриваються персонажі, аніж політика, політика тут якось більш органічно і доречно описується. За що знизила оцінку: кінець історії занадто неясний на мій смак. Я розумію, що це типу відкритий фінал, але після прочитання ~1500 сторінок мені б хотілося знати, а як же ж там ті сестри на кінець 😅 Куди пішла Неля, якщо її чоловік у тюрмі ще 8 років? Як там Слава у Львові? Що робить Зоня після скандалу? Чи вийшла заміж Ольга чи залишилась чекати?
Оцінка твору загалом: 7.5/10. Гарний стиль письма, класна ідея, яку можна було б зробити краще.
Оцінка твору загалом: 7.5/10. Гарний стиль письма, класна ідея, яку можна було б зробити краще.
March 13, 2025
Well, what we really need is femininomenon
June 17, 2021
Доволі цікава сага, хоча й напружує ця пропаганда. Але цікаво приблизно порівнювати силу лівих рухів тоді в реальности і з тим, що пише книжка. Як і цікаво це все накладати на особисту біографію Вільде. Оце один із тих випадків, коли біографію автора/ки варто знати неодмінно.
Загалом мені заімпонував не лише опис життя різних станів, а й опис того, наскільки відмінними можуть бути рідні люди, котрі живуть в одних й тих ж умовах, але наскільки різними є їхні бажання, очікування, характери, цінности. Якось життєво це все. Також імпонує, що головними персонажами виступають жінки і як вони дають собі раду з тією складною добою і умовами, в котрі втрапили.
Читав, що Завадку Вільде довелося додати, зі зрозумілих причин, яко позитивного лівацького персонажа. Дуже цікаво, як би книжка виглядала без нього та й без вимушеної совіцької пропаганди.
Загалом мені заімпонував не лише опис життя різних станів, а й опис того, наскільки відмінними можуть бути рідні люди, котрі живуть в одних й тих ж умовах, але наскільки різними є їхні бажання, очікування, характери, цінности. Якось життєво це все. Також імпонує, що головними персонажами виступають жінки і як вони дають собі раду з тією складною добою і умовами, в котрі втрапили.
Читав, що Завадку Вільде довелося додати, зі зрозумілих причин, яко позитивного лівацького персонажа. Дуже цікаво, як би книжка виглядала без нього та й без вимушеної совіцької пропаганди.
January 20, 2025
Загалом сподобалось, але бракує якоїсь завершеності. Описана в перших двох книжках ціла купа героїв зовсім відсіялась в другій половині третього тому і було сумненько, бо хотілось знати трохи більше про їх долю.
Наприклад, Також не дуже зрозумілими були певні герої, представлені читачеві в третьому томі, які мали незрозумілу роль для розвитку сюжету (жінка, яка розповідала у в'язниці про молодого коханця; селянка, яка приставала до Бронка - шо це взагалі було?; працівник типографії Пєрожек).
Сподобався як завжди розкішний стиль Вільде, закінчення сюжетної лінії Олени, демонстрація антиукраїнської політики в ті часи, ну і те, що комунізму було менше, а потім взагалі не стало.
Наприклад, Також не дуже зрозумілими були певні герої, представлені читачеві в третьому томі, які мали незрозумілу роль для розвитку сюжету (жінка, яка розповідала у в'язниці про молодого коханця; селянка, яка приставала до Бронка - шо це взагалі було?; працівник типографії Пєрожек).
Сподобався як завжди розкішний стиль Вільде, закінчення сюжетної лінії Олени, демонстрація антиукраїнської політики в ті часи, ну і те, що комунізму було менше, а потім взагалі не стало.
February 11, 2025
Я так пишаюся цією історією, в такому захваті від тонкого чуття Ірини Вільде! Навіть комуністична (читайте: штучно пришита третя нога) лінія тут не така втомлива, бо події розвиваються так швидко і всі ниточки з'єднуються так майстерно, що можна пережити. А взагалі це ще треба було вміти в совку прописати позитивного героя-націоналіста і отримати за твір Шевченківську премію. Просто квін!!!
Read
December 3, 2024Ну, дочитала, і слава богу. Основні аспекти:
1. Словом володіє майстерно, так само гарно створює персонажів.
2. Прикро, що цю майстерність використала, аби змалювати комуністів хорошими, а всіх інших гидкими.
3. Велика форма все ж вийшла нецілісною, з обірваними сюжетними лініями, незрозумілою появою та зникненням персонажів. Лишилося загадкою, що врешті хотіла сказати авторка.
4. Практично всі персонажі неприємні, немає кому співчувати.
5. Цікаво і детально описаний побут, звичаї, місто і село тих років. Потенціал на потужний серіал на кшталт Бріджертонів.
По головним героїням:
- з Оленою все ясно, навіть певна трансформації відбулася, хоча буквально в останніх абзацах; ситуація, коли "це наклеп на мою дитину, вона не така" повторювалася буквально з кожною донькою і вже на третій раз перестала бути цікавою;
- з Катериною все ясно, але арки персонажа не бачу; було би цікаво створити фанфік, де описати, як після народження дитини змінюється і вона, і Флько;
- із Зонею все ясно, трансформація є, але там шило на мило; не хотіла би зустріти таку особу в реальності; але може стане CEO якоїсь корпорації;
- з Ольгою ясно, арка ніби ж, але як була без своєї думки, так і лишилася; була маминим пиріжечком, стала булочкою чоловіка;
- де поділася Неля?????? чому в кінці вона не живе вдома?
- дуже прикольно, що Слава пішла у світ, але як їй врешті жилося? нічого не ясно; ще й оці скиглення за Мажариним...
Дуже дивні завершення історій: Суліман, Марічка і Дмитро, Стаха, з Меланією я взагалі не зрозуміла, хто там був вагітний?
Фінт із Нестором і дружиною Сулімана дуже насмішив. Але загальне враження - все одно огида.
Масштабно, літературно, але не бачу тут добра і світла.
1. Словом володіє майстерно, так само гарно створює персонажів.
2. Прикро, що цю майстерність використала, аби змалювати комуністів хорошими, а всіх інших гидкими.
3. Велика форма все ж вийшла нецілісною, з обірваними сюжетними лініями, незрозумілою появою та зникненням персонажів. Лишилося загадкою, що врешті хотіла сказати авторка.
4. Практично всі персонажі неприємні, немає кому співчувати.
5. Цікаво і детально описаний побут, звичаї, місто і село тих років. Потенціал на потужний серіал на кшталт Бріджертонів.
По головним героїням:
- з Оленою все ясно, навіть певна трансформації відбулася, хоча буквально в останніх абзацах; ситуація, коли "це наклеп на мою дитину, вона не така" повторювалася буквально з кожною донькою і вже на третій раз перестала бути цікавою;
- з Катериною все ясно, але арки персонажа не бачу; було би цікаво створити фанфік, де описати, як після народження дитини змінюється і вона, і Флько;
- із Зонею все ясно, трансформація є, але там шило на мило; не хотіла би зустріти таку особу в реальності; але може стане CEO якоїсь корпорації;
- з Ольгою ясно, арка ніби ж, але як була без своєї думки, так і лишилася; була маминим пиріжечком, стала булочкою чоловіка;
- де поділася Неля?????? чому в кінці вона не живе вдома?
- дуже прикольно, що Слава пішла у світ, але як їй врешті жилося? нічого не ясно; ще й оці скиглення за Мажариним...
Дуже дивні завершення історій: Суліман, Марічка і Дмитро, Стаха, з Меланією я взагалі не зрозуміла, хто там був вагітний?
Фінт із Нестором і дружиною Сулімана дуже насмішив. Але загальне враження - все одно огида.
Масштабно, літературно, але не бачу тут добра і світла.
This entire review has been hidden because of spoilers.
February 11, 2025
Це була дуже класна читацька пригода. Було і тривожно, і цікаво спостерігати за розвитком та дорослішанням 6 жінок з сім'ї Річинських.
Мені дуже подобається як пише Вільде. Попри складні людські долі та обставини в творі, мені зустрілося багато затишних речень.
Не буду приховувати, що соціально-політична складова тексту була важкою: вже часто згадана у відгуках історія поширення комунізму, невдачі українських націоналістів, зневіра української інтелігенції, польська пацифікація.
Я мала бажання розібратися на що Ірина Вільде хотіла натякнути мені, читачці через 50+ років (та і взагалі чи було щось там між рядків заховане, чи ні). Для себе я зрозуміла так: Ірина Вільде подала нам дуже детальний опис політичних, соціальних подій, що відбувалися в міжвоєнний період у якості пояснення, "виправдання" чому все сталося як сталося. Впевнена, що тут може бути безліч інших думок, та і нашарування цензури додає додаткових зірочок складності цьому завданню.
В контексті цього, я не могла стримати себе аби не пофантазувати, яким би був твір без цензурних ігор. Які б були вибори перед дівчатами? з якими б проблемами стикалися? мені стало щиро шкода, що такої версії книги світ не мав можливості побачити.
Мені дуже подобається як пише Вільде. Попри складні людські долі та обставини в творі, мені зустрілося багато затишних речень.
Не буду приховувати, що соціально-політична складова тексту була важкою: вже часто згадана у відгуках історія поширення комунізму, невдачі українських націоналістів, зневіра української інтелігенції, польська пацифікація.
Я мала бажання розібратися на що Ірина Вільде хотіла натякнути мені, читачці через 50+ років (та і взагалі чи було щось там між рядків заховане, чи ні). Для себе я зрозуміла так: Ірина Вільде подала нам дуже детальний опис політичних, соціальних подій, що відбувалися в міжвоєнний період у якості пояснення, "виправдання" чому все сталося як сталося. Впевнена, що тут може бути безліч інших думок, та і нашарування цензури додає додаткових зірочок складності цьому завданню.
В контексті цього, я не могла стримати себе аби не пофантазувати, яким би був твір без цензурних ігор. Які б були вибори перед дівчатами? з якими б проблемами стикалися? мені стало щиро шкода, що такої версії книги світ не мав можливості побачити.
June 17, 2024
Тритомник Сестер Річинських � пригода на три місяці... навіть рада, що у мене було багато інших справ за цей час, що не ковтнула ці книжки за місяць і задоволення розтягнулось вимушено. Бо це було прекрасно!
Перш за все, питання риторично-обурене: Чому підліткам мого покоління підсовували спорохнявілі томи толстоєвських, коли в бібліотеках у багатьох були не менш спорохнявілі томи неперевершеної Ірини Вільде?!
У третьому томі бурлить Д Р А М А (любовна і не тільки). Всі дочки вдови каноніка Річинського намацують життєвий шлях та поступово покидають дім.
Передвоєнне галицьке суспільство рокоче невизначеністю: що буде далі, чи неминуча війна, «профашистський» уряд Польщі садить ОУН за грати у сусідні камери з комуністами, старого укладу вже немає і більше ніколи не буде... Водночас так багато політичних напрямків
Та найбільше в цьому тритомнику мене захопила грунтовність виписаних персонажів
Є вислів про рушницю, що висить у театрі на сцені та обовʼязково мусить зробити постріл до кінця вистави. У Вільде схоже, але з персонажами.
Якщо в першому томі згадано сільське немовля, яке канонік Річинський через помсту її батьку записав в метричні книги як Йосафату, а не Марічку... то відголоски її історії в дусі ефекту метелика ми будемо читати аж до трьетього тому.
Ще один момент, який робить цю книжку ще цікавішою для мене, це описи і побутові приклади політики пацифікації, що провадила Польща на Галичині. Одна з сестер шукає вчительської роботи і стикається з бюрократично-шовіністичним ставленням: "а принесіть довідку лояльності, ахаха, та ви не отримаєте цю довідку, ви ж дочка священника УГКЦ, будуте все одно своє українство пхати з довідкою чи без. Нам такі вчителі не вигідні". Або ставлення до українців у вʼязниці, порівняння з свинями.
З-за Збруча мені якось здавалось, що Львів просто є такий український бо вони тут такі молодці без особливих страждань чи боротьби, гарні будівлі � Австрійська та Польська спадщини. Цікаво дізнаватись як тут було до 1939 для українців.
Мені дуже сподобались Сестри Річинські, це однозначно кандидат на перечитування і то кілька разів впродовж життя!
Перш за все, питання риторично-обурене: Чому підліткам мого покоління підсовували спорохнявілі томи толстоєвських, коли в бібліотеках у багатьох були не менш спорохнявілі томи неперевершеної Ірини Вільде?!
У третьому томі бурлить Д Р А М А (любовна і не тільки). Всі дочки вдови каноніка Річинського намацують життєвий шлях та поступово покидають дім.
Передвоєнне галицьке суспільство рокоче невизначеністю: що буде далі, чи неминуча війна, «профашистський» уряд Польщі садить ОУН за грати у сусідні камери з комуністами, старого укладу вже немає і більше ніколи не буде... Водночас так багато політичних напрямків
Та найбільше в цьому тритомнику мене захопила грунтовність виписаних персонажів
Є вислів про рушницю, що висить у театрі на сцені та обовʼязково мусить зробити постріл до кінця вистави. У Вільде схоже, але з персонажами.
Якщо в першому томі згадано сільське немовля, яке канонік Річинський через помсту її батьку записав в метричні книги як Йосафату, а не Марічку... то відголоски її історії в дусі ефекту метелика ми будемо читати аж до трьетього тому.
Ще один момент, який робить цю книжку ще цікавішою для мене, це описи і побутові приклади політики пацифікації, що провадила Польща на Галичині. Одна з сестер шукає вчительської роботи і стикається з бюрократично-шовіністичним ставленням: "а принесіть довідку лояльності, ахаха, та ви не отримаєте цю довідку, ви ж дочка священника УГКЦ, будуте все одно своє українство пхати з довідкою чи без. Нам такі вчителі не вигідні". Або ставлення до українців у вʼязниці, порівняння з свинями.
З-за Збруча мені якось здавалось, що Львів просто є такий український бо вони тут такі молодці без особливих страждань чи боротьби, гарні будівлі � Австрійська та Польська спадщини. Цікаво дізнаватись як тут було до 1939 для українців.
Мені дуже сподобались Сестри Річинські, це однозначно кандидат на перечитування і то кілька разів впродовж життя!
January 27, 2025
Як і в попередніх частинах тут варто очікувати багато складних виборів для головних героїв, любовних перипетій, звісно нікуди не поділися сестри Річинські, з їх буремним життям, яке призводить до нових складнощів. Найбільше мене підкорило в цій книзі � це вміння авторки так органічно відобразити психологію кожного з персонажів � що вони постають наче справжні особистості. А звісно вміння так закрутити сюжетні лінії, щоб тримати напругу майже до останньої сторінки.
📖Якщо наприкінці другого тому було велике бажання дізнатись продовження, то зараз зʼявилося відчуття, що всі сюжетні лінії завершені. Все логічно і послідовно.
💜Цікаво, що тут відбулось навіть завершення сюжетної лінії з Оленою та Орестом Білинським, чого я не очікувала.
P. S. Сподіваюсь колись створять серіал на Нетфлікс за мотивами цієї родинної саги. 🥰
📖Якщо наприкінці другого тому було велике бажання дізнатись продовження, то зараз зʼявилося відчуття, що всі сюжетні лінії завершені. Все логічно і послідовно.
💜Цікаво, що тут відбулось навіть завершення сюжетної лінії з Оленою та Орестом Білинським, чого я не очікувала.
P. S. Сподіваюсь колись створять серіал на Нетфлікс за мотивами цієї родинної саги. 🥰
January 24, 2025
Особисто для мене - це найкращий том з 3. Вирватись у реальне життя з цієї книжки видається дуже важко. Така насичена психологізмом та іронією оповідь Вільде, дозволяє поринути у вир історичних подій на зламі патріархату та зародження феміністичних настроїв.
Сподобалось також, що політичних нарисів тут набагато менше, ніж у другому томі - нарешті нічого не відволікає спраглого читача від розгортання подій у родині Річинських та Нашому.
Відкриттям для мене була ще й та іронія, сарказм на насмішки над часом, політичними та соціальними проявами, що притаманна твору минулого століття. Здавалося б, ці поняття набули ширшого ужитку вже у наш час, але ні.
І як це часто буває в історіях з відкритим фіналом - не вистачає продовження, хочеться щоб персонажі жили ще довше на сторінках роману.
Сподобалось також, що політичних нарисів тут набагато менше, ніж у другому томі - нарешті нічого не відволікає спраглого читача від розгортання подій у родині Річинських та Нашому.
Відкриттям для мене була ще й та іронія, сарказм на насмішки над часом, політичними та соціальними проявами, що притаманна твору минулого століття. Здавалося б, ці поняття набули ширшого ужитку вже у наш час, але ні.
І як це часто буває в історіях з відкритим фіналом - не вистачає продовження, хочеться щоб персонажі жили ще довше на сторінках роману.
September 29, 2024
Чудова трилогія про сім'ю Р��чинських. Останній абщац запав в душу.
"З рідним домом, як з Батьківщиною: половину життя можна прожити на чужині, але до останнього свого віддиху треба мати свідомість, що десь є та Батьківщина...
Стільки всього перекликається з подіями, які зараз переживає наша країна. Рекомендую!!!
"З рідним домом, як з Батьківщиною: половину життя можна прожити на чужині, але до останнього свого віддиху треба мати свідомість, що десь є та Батьківщина...
Стільки всього перекликається з подіями, які зараз переживає наша країна. Рекомендую!!!
December 16, 2024
Плачу. Все прекрасно
(Не прекрасно, що моя улюблена персонажка Слава мала аж настільки імлистий кінець)
(Не прекрасно, що моя улюблена персонажка Слава мала аж настільки імлистий кінець)
December 10, 2022
Роман, за який Ірина Вільде (справжнє ім'я Дарина Макогон) отримала Шевченківську премію у 1965 році.
Цей твір письменниця писала усе життя. У ньому зосереджена історія західноукраїнських земель, життя (економічна, культурна, освітня складові, соціальний устрій і медичне обслуговування) Галиччини 20-30-х років минулого століття - проміжок між світовими війнами. Серед персонажів - люди різноманітних суспільних груп: робітники, інтелігенція, селяни, священники, маклери, урядовці.
⠶
У першій книзі відбувається знайомство зі сімейством Річинських у тяжкий для них час - голова і годувальник родини помирає. Хтось із сімейних готувався до цього, інші ж - розчавлені й розгублені, не готові до такого "самостійного" життя.
Батько родини - отець-канонік, греко-католицький священник - Аркадій Річинський залишає по собі купу боргів, які лягають на плечі коханої дружини Олени і п'ятьох дочок.
⠶
Життя � це перш за все ласка природи, неоціненний дарунок всевишнього. А хіба він чи будь-хто з йому подібних уміють обходитися з таким скарбом, як життя?
Життя для того � це низка тяжких, грубих, тупих обов'язків, для мене ж � азартна гра, прецікаві кінські скачки, нарешті, бокал старого вина, яким я насолоджуюсь ковток за ковтком, не витираючи губів, щоб не губити аромату. А крім всього іншого, я створений для життя, а не для смерті. Кожна людина приходить на світ з своєю долею. Мені суджене життя.
⠶
Герої розкриваються поступово, не лише художнім описом, а й через думки і дії. Тут авторка не виділяє улюбленців. Усе реалістично і життєво. Доля персонажів залежить від їх вибору, від подальшого розвитку подій на західноукраїнських землях.
⠶
Гроші! Прокляті гроші, як вони міняють своє обличчя! Ще недавно були вони для мене тільки кіно, морозиво, а потім стали хліб, підметка, а тепер уже � щастя!
⠶
Роман читається легко, не дивлячись на польські, німецькі слова, а часом і латинські вирази. То глибокий твір-епопея, де не лише любов взаємна і нерозділена, а й становлення людини, її свідомий вибір дій - по совісті чи задовольняючи свої егоїстичні потреби.
⠶
Молоді очі мають полуду, яка з одного боку затуляє їм світ, а з другого � показує щось, чого, як пізніше дізнаємося, зовсім у ньому не було.
⠶
Не можу не відмітити частину, яка ведеться від імені Слави. Хоч і її народження не викликало щастя у Аркадія, та все ж її хлоп'ячість повернула увагу батька до дочки. Слава - тонка натура з доброю душею і люб'ячим серцем. На відміну від старшої сестри Катерини, поважної і спокійної, яка ще у 9 років "позбулась схильності до романтики і нездорового опоетизування життєвих явищ".
⠶
Моє кохання не прагне індивідуального. Воно вимагає підладжуватись, іти на компроміси, пробачати, але завжди в ім'я нас обох.
Цей твір письменниця писала усе життя. У ньому зосереджена історія західноукраїнських земель, життя (економічна, культурна, освітня складові, соціальний устрій і медичне обслуговування) Галиччини 20-30-х років минулого століття - проміжок між світовими війнами. Серед персонажів - люди різноманітних суспільних груп: робітники, інтелігенція, селяни, священники, маклери, урядовці.
⠶
У першій книзі відбувається знайомство зі сімейством Річинських у тяжкий для них час - голова і годувальник родини помирає. Хтось із сімейних готувався до цього, інші ж - розчавлені й розгублені, не готові до такого "самостійного" життя.
Батько родини - отець-канонік, греко-католицький священник - Аркадій Річинський залишає по собі купу боргів, які лягають на плечі коханої дружини Олени і п'ятьох дочок.
⠶
Життя � це перш за все ласка природи, неоціненний дарунок всевишнього. А хіба він чи будь-хто з йому подібних уміють обходитися з таким скарбом, як життя?
Життя для того � це низка тяжких, грубих, тупих обов'язків, для мене ж � азартна гра, прецікаві кінські скачки, нарешті, бокал старого вина, яким я насолоджуюсь ковток за ковтком, не витираючи губів, щоб не губити аромату. А крім всього іншого, я створений для життя, а не для смерті. Кожна людина приходить на світ з своєю долею. Мені суджене життя.
⠶
Герої розкриваються поступово, не лише художнім описом, а й через думки і дії. Тут авторка не виділяє улюбленців. Усе реалістично і життєво. Доля персонажів залежить від їх вибору, від подальшого розвитку подій на західноукраїнських землях.
⠶
Гроші! Прокляті гроші, як вони міняють своє обличчя! Ще недавно були вони для мене тільки кіно, морозиво, а потім стали хліб, підметка, а тепер уже � щастя!
⠶
Роман читається легко, не дивлячись на польські, німецькі слова, а часом і латинські вирази. То глибокий твір-епопея, де не лише любов взаємна і нерозділена, а й становлення людини, її свідомий вибір дій - по совісті чи задовольняючи свої егоїстичні потреби.
⠶
Молоді очі мають полуду, яка з одного боку затуляє їм світ, а з другого � показує щось, чого, як пізніше дізнаємося, зовсім у ньому не було.
⠶
Не можу не відмітити частину, яка ведеться від імені Слави. Хоч і її народження не викликало щастя у Аркадія, та все ж її хлоп'ячість повернула увагу батька до дочки. Слава - тонка натура з доброю душею і люб'ячим серцем. На відміну від старшої сестри Катерини, поважної і спокійної, яка ще у 9 років "позбулась схильності до романтики і нездорового опоетизування життєвих явищ".
⠶
Моє кохання не прагне індивідуального. Воно вимагає підладжуватись, іти на компроміси, пробачати, але завжди в ім'я нас обох.
November 11, 2022
Впродовж місяця я читала другу книгу про історію сім'ї Річинських. Читалось мені нуднувато і важкувато. Авторка на основі однієї родини показала соціально-економічне становище суспільства періоду початку 20 століття у містечку Наше десь на березі річки Прут.
Твір переобтяжений різними персонажами, яких дуже багато. І кожен герой роману інколи поставав в різних розділах, що мені часто потрібен був певний час, щоб згадати хто це і що з ним відбувалось раніше. Саме у другій частині романі мені здавалося, що головним героєм роману є Бронко, а сестри Річинські відійшли на другий план.
Я наврядчи буду у майбутньому перечитувати Річинських знову. Однозначно цей роман вартий уваги, адже саме за нього Ірина Вільде отримала Шевченківську премію у 1965 році.
Твір переобтяжений різними персонажами, яких дуже багато. І кожен герой роману інколи поставав в різних розділах, що мені часто потрібен був певний час, щоб згадати хто це і що з ним відбувалось раніше. Саме у другій частині романі мені здавалося, що головним героєм роману є Бронко, а сестри Річинські відійшли на другий план.
Я наврядчи буду у майбутньому перечитувати Річинських знову. Однозначно цей роман вартий уваги, адже саме за нього Ірина Вільде отримала Шевченківську премію у 1965 році.
November 18, 2024
Перша половина заключної частини важко читалася. Багато загравання з совєцькою цензурою, описів мужніх комуністів і ницих націоналістів. Друга половина більш в психологію, внутрішній світ сестер, тому все динамічніше і приємніше йшло. Відкритий фінал. Це додатковий плюс книги. Здається, що всі негаразди закінчаться і буде всім щастя. Навіть попри те, що знаєш насправді, що трапиться зовсім скоро після подій в книзі. Можливо саме це справляє сильне враження. Знову зазначу уривчастий стиль, ніби окремі вихоплені з життя сестер епізоди. Можна самому додумувати і фантазувати, що відбувалось "за кадром".
July 1, 2023
Після трьох книг уже можу сказати, що можливо це була б дуже хороша сімейна сага, якби не обставини часу. Авторці прийшлось добавити оди комунізму, щоб її твір був опублікований.
Було два нюанси, які мене дратували:
1. Пропаганда комунізму навіть у художньому творі дуже вибішує.
2. Не розуміння того, як маючи можливості, звʼязки та гроші, батьки не дали жодній з пʼяти дочок освіти чи роботи, а мати навчала того, щоб від батька доні мали перейти під опіку чоловіка.
Було два нюанси, які мене дратували:
1. Пропаганда комунізму навіть у художньому творі дуже вибішує.
2. Не розуміння того, як маючи можливості, звʼязки та гроші, батьки не дали жодній з пʼяти дочок освіти чи роботи, а мати навчала того, щоб від батька доні мали перейти під опіку чоловіка.
June 23, 2024
Трохи лишилося фрустрації, що дія закінчується до 39 року... але так гарно написано читала б і читала
Displaying 1 - 25 of 25 reviews
Can't find what you're looking for?
Get help and learn more about the design.