ŷ������

Це була дуже класна читацька пригода. Було і тривожно, і цікаво спостерігати за розвитком та дорослішанням 6 жінок з сім'ї Річинських.
Мені дуже подобається як пише Вільде. Попри складні людські долі та обставини в творі, мені зустрілося багато затишних речень.

Не буду приховувати, що соціально-політична складова тексту була важкою: вже часто згадана у відгуках історія поширення комунізму, невдачі українських націоналістів, зневіра української інтелігенції, польська пацифікація.

Я мала бажання розібратися на що Ірина Вільде хотіла натякнути мені, читачці через 50+ років (та і взагалі чи було щось там між рядків заховане, чи ні). Для себе я зрозуміла так: Ірина Вільде подала нам дуже детальний опис політичних, соціальних подій, що відбувалися в міжвоєнний період у якості пояснення, "виправдання" чому все сталося як сталося. Впевнена, що тут може бути безліч інших думок, та і нашарування цензури додає додаткових зірочок складності цьому завданню.

В контексті цього, я не могла стримати себе аби не пофантазувати, яким би був твір без цензурних ігор. Які б були вибори перед дівчатами? з якими б проблемами стикалися? мені стало щиро шкода, що такої версії книги світ не мав можливості побачити.