Книга «Шовкова пані» � це збірка припорошеної містикою автобіографічної короткої прози Наталени Королевої. Твори класичної української літератури занурюють читача у світ, де реальність переплітається з уявним, а життя і смерть стають нероздільними супутниками. Письменниця майстерно вводить елементи тонкого психологізму та європейської художньої традиції до своїх напрацювань, чим створює унікальний простір, де панують загадковість і таємничість.
У книзі «Шовкова пані» Наталена Королева веде читача похмурими коридорами, в них чується шелест шовкових суконь і зустрічаються тіні минулого. Головна героїня, неначе слідчий в пошуках відповідей, блукає між примарними спогадами та реальністю. Її спостережливість та вразливість до навколишнього світу дозволяють спіймати тонкі межі між буттям і небуттям, що відбиваються у її спілкуванні із загадковими персоналіями.
Авторка стала для мене відкриттям. В першу чергу насолоджуєшся яскравою метафоричною мовою людини, яка не володіла українською від дитинства. Оригінальні запозичення чи українізація іноземних слів, слова, які подекуди означають трошки не те, що мали б, цей легкий конотаційний зсув робить текст яскравим і ніби як не з тої епохи чи взагалі з альтернативного українськолітературного всесвіту. Автобіографічна(?) повість "Без коріння" дуже зайшла насамперед сеттінгом. Я ще кілька років тому шукала щось про київський інститут благородних дівиць. Внутрішня кухня історії максимально захоплива, всі ці деталі про розклад дня, погану кухню чи заборону на знання справжньої російської історії насправді дуже актуалізують історію. А субʼєктивне і таке чорно-біле порівняння юною Аннель католицької та імперсько-православної традиції виховання, пізнання та віри дуже тішить. Загалом, книга десять з десяти, я в захваті від нової для себе авторки, яка так старанно підкреслює і своїм існуванням, і своїми текстами європейськість України. А ще пише із таким милим акцентом.
Це збірка оповідань і на диво кожне припало мені до душі, а найбільше сподобалось «Без коріння» � про навчання в Київському інституті шляхетних дівчат, бо такий це вайб, думаю, що буду перечитувати 🎀
Чи містика, чи трошки магічного реалізму � не знаю, але те, що Наталена Королева зайняла в моїй душі своє місце � це однозначно, така вона дотепниця і видумниця, і інтелектуалка, що хочу, щоб про неї знали всі. Рекомендую і зокрема тому, що багато тут іронії і сатири про москалів!
наталена повернула мені бажання читати (і жити)🎀 єдиний недолік цієї книжки в тому, що мені МАЛО і треба ще! за купу контексту та приміток дякую, я в екзальтації
от у кого вестернам (і не тільки) було б непогано повчитись тонкій зневазі до росіян, так це у пані наталени.
поза тим, книжка � чудесний вайб, тут вам і всеобізнаність, і жінка на війні, і таємничі предки та ченці, що ревно стережуть і супроводжують на тяжких життєвих поворотах головну героїню, і вишуканий родовід та спорідненість з ого-якими(!) особами. втім, не буду надто спойлерити, мерщій читайте самі, хороша читацька пригода вам забезпечена💖
"Пам'ятай: москалі намагаються глузувати зі всього, до чого не призвичаєні, й найбільш цінені між ними люди не ті, що вміють щось доброго створити, а ті, що майстерно висміюють висліди чужої творчості".
Наталена Королева - моє відкриття кінця 2024 року, і відтепер - одна з моїх найулюбленіших українських письменниць. Абсолютний вайб, я в захваті, ще і буду на книжковому клубі по цій книжці.
Не можу дати оцінку цій книжці, бо поставити низьку - не підіймається рука: написана витончено, слова наче літають, занурюючи в атмосферу! Але ця атмосфера, як на мене виявилась ну дуже нудною, настільки, що я її не дочитала 😔 Але естетика видання гріє мої очі на поличці 😅
Мій перший в житті DNF. Я не знаю , що пішло не так . Але більшість часу мені було смертельно нудно. Обʼєктивно - це написано красиво і місяцями навіть дотепно. В деяких моментах я прям захоплювалась авторкою. Її слогом , сміливістю. Але чому ж вирішила не дочитувати? Бо коли я закривала книгу, мені не хотілося до неї повертатись . І от я нарешті набралась сміливості ДОЗВОЛИТИ себе не дочитувати , те що не хочеться дочитувати.
Дуже цікава автобіографічна повість “Бе� коріння�. Хоча, припускаю, дещо перебільшена для художньої виразності. У тексті авторка описує своє повернення до Києва після монастиря на Півдні Франції. Головна героїня пристосовується до нової країни, а потім навчається у Київському інституті благородних дівиць. Усі традиції та звичаї для неї чужі, мову теж треба вивчити з нуля. Багато описів з пустощами дівчат-інституток.
Тільки за одну цю цитату варто було прочитати повість: "Пам'ятай; москалі намагаються глузувати з усього, до чого не призвичаєні, і найбільш цінені між ними люди не ті, що вміють щось доброго створити, а ті, що майстерно висмівають висліди чужої творчости".
Досить непередбачуване й оповідання "Шовкова пані". Щось на межі фантастики та містифікації, навіть з елементами спогадів з війни.
Окремо раджу почитати біографію самої авторки. Навіть якщо половина там вигадана, то вигадана досить майстерно!
всі твори написані на ґрунті одного конкретного шматка життєвого досвіду і� якось так страшенно нудно та передбачувано. мене справді втомило те, що спершу я прочитала історію життя авторки в передмові, потім в «автобіографії», а потім ще й в основному творі. мені бракує сюжету в ньому. надто багато пояснень і описів, навіть враховуючи, що це класика. коротші ж оповідання � занадто прості.
тематика цікава, мова і стиль гарні, але при цьому наповнення, на мій смак, кульгає. сумно. тим не менш, цікаво було довідатися про таку авторку.
Було неймовірно цікаво читати цю книгу, не думала, що вона мене настільки вразить. Особливо сподобалася повість "Без коріння" про життя-буття вихованок Київського інституту шляхетних дівиць. Стиль письма Наталени Королевої (як людини, для якої українська мова не була рідною) викликає моє щире захоплення💛
Неочікувано прекрасне знайомство 🥰 мова яку намагались знищити і забути через століття читається оригіналом, який досі не всі готові визнати. Сумно і весело, дивовижно сучасно і для мене трохи нагадало Дені Дідро контекстно. На диво я впізнавала себе дитиною, бо мала вдачу мати таку ж фантазію і тягу до новизни, таємниць й безкінечних, небезпечних пригод у найбільш непідходящий час.
I’m completely and utterly in love with this book. Natalena wrote phenomenal stories full of life, joy, fantasy, betrayal and friendship. And all of that through the historical perspective. loved it! Enjoyed it! Highly recommend.
Дуже сподобалася мова авторки. У книзі кілька її творів, оповідання і повість "Без коріння". Повість автобіграфічна, розповідає про навчання авторки у Київському інституті шляхетних дівчат, приблизно у 1904 році. Дуже гарно зображена епоха, яскраво відображені переживання героїні.