ŷ������

Авторка стала для мене відкриттям.
В першу чергу насолоджуєшся яскравою метафоричною мовою людини, яка не володіла українською від дитинства. Оригінальні запозичення чи українізація іноземних слів, слова, які подекуди означають трошки не те, що мали б, цей легкий конотаційний зсув робить текст яскравим і ніби як не з тої епохи чи взагалі з альтернативного українськолітературного всесвіту.
Автобіографічна(?) повість "Без коріння" дуже зайшла насамперед сеттінгом. Я ще кілька років тому шукала щось про київський інститут благородних дівиць. Внутрішня кухня історії максимально захоплива, всі ці деталі про розклад дня, погану кухню чи заборону на знання справжньої російської історії насправді дуже актуалізують історію. А субʼєктивне і таке чорно-біле порівняння юною Аннель католицької та імперсько-православної традиції виховання, пізнання та віри дуже тішить.
Загалом, книга десять з десяти, я в захваті від нової для себе авторки, яка так старанно підкреслює і своїм існуванням, і своїми текстами європейськість України. А ще пише із таким милим акцентом.