Istorychnyy roman u virshakh «Marusya Churay» vyznachnoyi ukrayinsʹkoyi poetesy Liny Kostenko � odyn iz vershynnykh tvoriv ukrayinsʹkoyi literatury, svoyeridna entsyklopediya dukhovnoho zhyttya nashoho narodu v XVII st. Vysoka drama lyubovi vyruye na tli epichnykh istorychnykh zmahanʹ, de dolya lehendarnoyi Marusi Churay tisno perepletena z doleyu Ukrayiny. Podarunkove vydannya z ilyustratsiyamy Vladyslava Yerka, shcho nadrukovani osoblyvym sposobom � z bronzoyu i metalizovanoyu farboyu. Obkladynka obtyahnena koshtovnoyu tkanynoyu iz zolotym ta slipym tysnennyam. Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» визначної української поетеси Ліни Костенко � один із вершинних творів української літератури, своєрідна енциклопедія духовного життя нашого народу в XVII ст. Висока драма любові вирує на тлі епічних історичних змагань, де доля легендарної Марусі Чурай тісно переплетена з долею України. Подарункове видання з ілюстраціями Владислава Єрка, що надруковані особливим способом � з бронзою і металізованою фарбою. Обкладинка обтягнена коштовною тканиною із золотим та сліпим тисненням.
Kostenko was born in a family of teachers. In 1936, she moved from Rzhyshchiv to Kiev, where she finished her secondary education.
Lina graduated with distinction from the Maxim Gorky Literature Institute in Moscow in 1956. Following her graduation she published three collections of poetry in 1957, 1958, and 1961. These books became immensely popular among her Ukrainian readers, however they also forced her into publication silence as she was unwilling to submit to Soviet authorities.
It wasn't until 1977 (16 years later) that her next major collection was published. She followed this with several more collections and a children's book called The Lilac King. In 1979 she followed with one of her greatest works the historical novel in verse, Marusia Churai, about at 17th century Ukrainian folksinger. Her most recent collection is Berestechko, a book length historical poem.
мені ця поема в школі подобалася ще, але перечитувати дорослою виявилося цікавіше. той, перший раз, я по діагоналі перегортувала і про прощу, і про облогу Полтави, а зараз читала й думала, що забагато в нас спільного з часами Хмельницького. Маруся здавалася мені блаженною тоді і здається тепер, я б воліла героїню, що справді втруїла Гриця, але все одно співпереживала їй.
“Мо� любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі�
Вперше прочитала цей роман ще у школі, але хотілось осмислено перечитати у дорослому віці, тому купила це симпатичне сучасне видання.
Книга - історичний роман у віршах про легендарну українську співачку та поетесу Марусю Чурай, та її трагічну історію кохання.
Авторка майстерно передала відчуття колишніх коханців - ще відчувається потяг та близькість від спільних спогадів, але знову бути разом вже неможливо після всього, що відбулось. Тупий біль крає серце, сумніви, сором та докори сумління не дають спокою. Прекрасні вірші, захоплива атмосфера, живі герої, цікавий сюжет - хотілось прочитати повністю за один раз, настільки вона класна.
Ліна Костенко � серед моїх улюблених поетів, а Маруся Чурай зокрема � серед улюблених творів української літератури.
Пара слів про видання від Абабагаламага: тверда обкладинка з тканини має опуклий візерунок та напис золотим тисненням. Вразило художнє оформлення (художник Владислав Єрко): усередині дуже красиві та стильні ілюстрації до кожного розділу на червоному металічному фоні. Хороший папір, якісний друк. Гарні шрифти і червоні кольорові акценти милували око. Рекомендую!
Для мене читання класики - справжній виклик. Але самій цікаво було, отже прочитала 💪🏻 Що сказати, мова невимовно красива ❤️ взагалі вперше в «після шкільному» віці читала віршований твір і захоплювалась тим, як можна влучно добирати слова. Але на жаль, не можу сказати, що сильно вражена сюжетом. Адже тут саме те, що так не люблять в українській класиці - страждання і людська глупота. Дуже шкода всіх героїв, а дехто викликав тільки злість( Та радію, що захотілось прочитати і я це зробила 😌
Невиразні згадки про курс літератури в одинадцятому класі (а то вже був кінець навчального року, повертало на іспити, клас у нас був гуманітарний, тому укрліт складали за вибором всі, і краще було не пробувати не вибрати): це про те, як Маруся складала пісні, а потім струїла Гриця, а Іван Іскра рвонув за помилуванням - і все це у віршах (+кілька застряглих в пам'яті цитат).
Рівно півжиття потому - акт перечитування. Ой, а там ще є про те, що козаки молодці і Маруся при них за пісню (ок, ще іноді мандрівні дяки молодці), а щодо всього іншого невдалого народцю ще треба подумати. І все це фантастично написано (сцена суду - оргастично прекрасна, просто-таки вокабуляр тягнуло складати), але лишає по собі якийсь непевний відзвук неправильності. Себто, зрозуміло, що і як треба було робити запилюженими інструментами романтиків наприкінці 1970-х, а все одне кортить трішечки підрихтувати акценти. Ну, або, я не знаю, написати фентезійний ретелінг з точки зору Хо - могло вийти би цікаво.
Є книги, які тебе зачаровують з першого слова і до останнього. Маруся Чурай Ліни Костенко є саме такою книгою. .
Ще зі школи рядки цього історичного роману закарбувалися у моєму серці. А зараз я перечитую їх з великим задоволенням. Особливо в такому чарівному виданні. Я була на сьомому небі від щастя, коли дізналася, що Абаба будуть її видавати. .
Ця книга має бути в кожній українській родині. Особливо на Полтавщині. Бо Маруся є голосом саме Полтави. .
Ще з раннього дитинства ми вивчали її пісні, читали легенди про неї, а на відкритих уроках розігрували сцени із цього роману. .
Ще не один раз я повернуся до Марусі Чурай. Її голос лунає з далеких віків і досі в наших серцях. Я готова вічно перечитувати роман і я знаю, що він мені ніколи не набридне. Бо це моя любов назавжди.
Скількох важливих тем торкається Ліна Костенко в Марусі Чурай. Завдяки їй нам вдалося в подкасті ПереФарбований лис обговорити і шлях героя, і те, чи можна відділити твори автора від його особистості, і як жити своє власне життя. Послухати можна тут
В школі чи то уривок, чи то якусь скорочену версію вивчали - я тоді й не зрозуміла доладу, й не відклалося в памʼяті нічого, крім назви. Перечитала зараз. Це цілком доросла річ, нема чого їй в шкільній програмі робити, як на мене 🤷♀� На тридцятирічну голову - куди цікавіше й зрозуміліше) Чомусь найбільше сподобалась частина на початку, де йде суд. Колоритні такі діалоги там.
А ще відгукнулася Кобилянська з її «У неділю рано зілля копала»
Одна з небагатьох книг, після останньої фрази якої я трохи так завис у прострації. Читав цей твір у школі, але донині в пам'яті залишився тільки туманний спогад про історію кохання. Зараз же цей роман у віршах мене просто "поплавив". Неймовірний твір. Ще одне підтвердження, що шкільну програму з літератури варто ще раз проштудіювати в дорослому віці.
Любовний трикутник, судовий процес і елементи детективу, подорож, жахи і химери, глибока народна мудрість, масштабне історичне тло, щемлива життєва трагедія � тут поєднано стільки всього, що чим далі читаєш, тим більше дивуєшся багатогранності цього твору. А вишуканість поетичного рядка просто захмарна!
Слухав "Марусю Чурай" на порталі "Слухай" у виконанні Тетяни Гончарової. Її чудова емоційна начитка тільки додала смаку й насолоди від такого неймовірного поетичного твору.
Велика дяка Ліні Василівні Костенко за "Марусю Чурай"! Впевнений, що не раз буду перечитувати цей роман.
Зворушливий роман у віршах про дівчину, що була звинувачена в отруєнні свого коханого, зрадника, та смертний вирок якої був скасован гетьманом Богданом Хмельницьким. Постійна зміна рітму віршів допомагає не втомлюватися, читаючи роман.
Для сучасного читача може бути незвичною ідея, що гуманізм особливо необхіден під час труднощів. Ця теза була виражена в словах універсалу Хмельницького:
"В тяжкі часи кривавої сваволі смертей і кари маємо доволі. І так чигає смерть вже звідусіль, і так погребів більше, ніж весіль. То чи ж воно нам буде до пуття � пустити прахом ще одне життя?"
Чомусь в школі я не прочитала цієї книги. Була проїздом у Львові, купила її і прочитала за один день, дуже зворушлива історія. Сиділа в літаку, кафе, читала на ходу і плакала. Нелегкі випробування впали на наш народ. Книжка варта уваги.
Після прочитання цього роману-поезії розумієш багатство української мови. Скільки слів нових (особисто для мене) використовує Ліна Костенко у описі подій, історії та почуттів героїв. Так, іноді потрібно перечитувати деякі речення, щоб зрозуміти сенс повністю, але це зовсім не проблема, бо твір гарно написано, і він передає чудово ті часи через таку лексику.
Цей твір - перлина української творчості і дає можливість зрозуміти почуття героїні на тлі історичних події і в часи, коли кохання не завжди брали до уваги для одруження, а могли спокійно обрати статус родини нареченої/нареченого як привід одруження з нею/ним. В таких обставинах героїня втрачає свого коханого, але не втрачає своїх почуттів і живе з болем в серці. Дуже сумно, але реальність не завжди ідеальна як ми плануємо.
This entire review has been hidden because of spoilers.
думаю, тут і коментарів особливо не потрібно. слова, які крізь роки не втрачають актуальності. в 11 класі, читаючи "Марусю Чурай" перед ЗНО, всі цитували "Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі."
нижче декілька цитат, які я виділила собі цього разу:
"Ти, може, від мене втомився. Мене потрібно любити. А там треба тільки женитись. Ото женився - і все."
"Він говорив, і відбувалось диво. Він зраду якось так перетворив, так говорив беззахисно й правдиво, - неначе він про подвиг говорив."
"А ти - це ти. Ти і в стражданні гарна. Ти можеш навіть пожаліть мене."
"Та є печальна втіха, далебі: комусь на світі гірше, як тобі."
Перлина української літератури 💔 З шкільної програми, мабуть, найулюбленіший твір.
Переосмислення історії легендарної Марусі Чурай, пісні якої співали по всій Україні, неймовірною мовою Костенко. Обов'язково читатиму більше її поезії. Окрім Марусі, в творі розкривається багато інших тем, зокрема й історичні (як неочікувано /sarc). Це приємно здивувало, бо подібне в інших творах рідко де зустрінеш.
Цінність деяких творів я відкриваю для себе далеко вже після школи. Як от і тут. Я тільки зараз побачила всю ту високу майстерність Ліни Костенко, яка потрібна, щоб написати роман у віршах. І ше й настільки вишукано, влучно і романтично. Згортала книжку із захопленням!
Написано добре, читається легко, проте шалене кліше. Бідна наша доленька українська, бідна дівчина, бідний хлопак і дитина. Розумію, змальована тодішня (в часи дій твору) реальність, проте все абсолютно за класикою жанру.
Спочатку була книга. Маленький і гарний томик, знайдений серед шкільних книг сина. Я і забула про цей скарб!!! Потім трапився анонс поетичної драми з однойменною назвою в театрі оперети. Дивом купила квиток) І вже йдучи на спектакль, жалкувала, що не прочитала поему. Але про що ж жалкувати, коли в суботу знайшла книгу, а в неділю пішла в театр?)
Неймовірно яскрава, заворожуюча, емоційна і глибока постановка! Саме те, що я люблю! Рідне і милозвучне слово «Пол-та-ва» � як же гарно звучить у вірші і зі сцени) Слова поеми � як молитва, які хочеться повторювати і промовляти за актором� А я, в кращому випадку я знаю лиш уривки фраз.... Чомусь у школі не хотілося вчити напам’ят� вірші так, як зараз. А зараз � думками лину і лину до твору, а знаю�. Велику увагу притягував одяг, адже такий красивий одяг мали наші предки! Багато пояснень поширення білого кольору в одязі українців і як же святково виглядає навіть буденна одіж! А прикраси � стрічки, намиста, дукачі � неймовірна краса! Хлипала вся зала� Бо 'Маруся Чурай' � то щиро! І сльози щирі як у героїні, так і в глядачів.
А книга чекала мене вдома. Одна з найкрасивіших з домашньої бібліотеки і одна з найважливіших у житті. Книга, з якою плачеш і сумуєш, смієшся і радієш, віриш і кохаєш� Яка мільйони разів розбита і розібрана на цитати і ти не можеш втриматися, щоб не повторитися:
� Душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло тільки там.
� Нерівня душ � це гірше, чим майна!
� Що ж це виходить? Зрадити в житті державу � злочин, а людину � можна?
� Не скигли, доню, то великий брид. Здушили сльози � не виходь на люди. Болить душа � не виявляй на вид
� Як маєш серце не з льодини, розп’ятт� � доля кожної людини!
� В житті найперше � то притомність духу, тоді і вихід знайдеться з нещасть.
� І кожна мить � то може буть кінцем, то може буть початком перемоги.
� Ти, може, від мене втомився? Мене потрібно любити! А там треба тільки женитись.
Я завжди недолюблювала великі віршовані твори. Але, побачивши ім'я автора, вирішила, що мені неодмінно сподобається. І не помилилась� ⠶ Цей роман у віршах поєднав у собі оповідь про нещасливе кохання та історичне минуле України. Одного цього сполучення достатньо, щоб мене задовольнити. Але ж і сама подача неперевершена � читаєш рядок за рядком і все виділяєш вдалі цитати або й цілі строфи: Ця дівчина не просто так, Маруся. Це � голос наш. Це � пісня. Це � душа. Коли в похід виходила батава,� її піснями плакала Полтава. Що нам було потрібно на війні? Шаблі, знамена і її пісні. Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах. Вона ж була як голос України, що клекотів у наших корогвах! А ви тепер шукаєте їй кару. Вона ж стоїть німа од самоти. Людей такого рідкісного дару хоч трохи, люди, треба берегти! ⠶ Сподіваюсь, що я переконала вас у незрівнянний красі цього роману і ви його неодмінно прочитаєте:)
Цікаво, не одірватися. Деякі місця хочеться вивчи��и напам'ять. Є люди, які живуть більше матеріальним, здатні робити погані речі заради того, щоб жити багато. Таких більшість. І є такі, що поважають інші речі, більш ніж матеріальні. Честь, свобода, країна, Бог, любов до ближніх для них важливіші за своє кровне. Вони сильні духом, живуть за своїми принципами, ніколи їх не зраджують. Таких людей немає, але у деякий час, деякі люди ведуть себе так. Історія про дівчину, з цінностями і хлопця, який такі цінності поступово втратив. Параленьно з історією двох закоханих авторка занурює у світ часів козацтва, одвічних воєнних дій, союзів з поляками, росіянами, турками проти поляків, росіян, турків.
Як тільки я прочитала цю історію, хотіла їй ставити всі зірочки неба, які тільки є. Бо мене підкупили цитати. Та й загалом, на мою думку, написати роман у віршах дуже і дууууже складно. І тут оплески Ліні Василівні, що вона так майстерно це зробила. Однак трішки походивши, я зрозуміла, що якщо оцінувати це як роман, то є трохи прогалин, які для мене не до кінця заповнені. То ж не 5\5 тепер, а 4,8 з 5.
Это историческая книга известной "души" Украины. Здесь рассказывается о том, как судьба целой страны хорошо отображается на жизни девушки и о том, как она страдает по своей любви.
Книга очень динамичная, но читать откровенно скучно. Несмотря на небольшой объем я читала очень долго, хотя в начале рассчитывала, что уйдет максимум два дня, а то и день на чтение. Хронология событий сохраняется и хорошо передается атмосфера тех дней и именно в тех местах. Откровенно говоря, мне не понравились герои. Они настолько скучные, что именно из-за них и не хотелось возвращаться. Они как картонки, характер и особенные черты настолько не натуральны, что понимаешь сразу - это просто поэзия на истории. И ладно если бы как-то хорошо всё развивалось, но Маруся просто сама же себя втаптывает в землю. Она теряет надежду и веру, а вот любовь к мертвым, увы, ей не на пользу. Никаких эмоций не вызвало, но сейчас, анализируя, понимаю, что меня бесит и злит вся эта история, не говоря о персонаже. Слог и язык автора достаточно певучие и текучие, но даже это не поможет вам прочитать эту книгу. Не могу сказать, что это новшество - писать о другом человеке часть биографии в виде поэмы, но на момент написания это было действительно так. Идея, конечно, хорошая, но не более, мне кажется, что сейчас её можно переписать куда лучше, чем эта версия.
Книге я поставила 3/5. Не вдохновила совершенно, единственные плюсы: маленький объем, написано в виде поэмы и, если любите историю, то историческая книга. В минусы же хочу сказать, что персонажи не живые, картонные и сухие, а текст и история в целом очень скучная и плохо подана автором. В общем для меня эта книга, надеюсь, через год так забудется.
Історичний роман у віршах� Звучить досить нудно, чи не так? Мені також так здавалося, але, на моє щире здивування, це було досить швидко, цікаво і навіть емоційно.
Мені сподобалася структура - автор дає можливість подивитися на справу з різних сторін. Особливо цікаво були прописані сцени в суді. Може, це через мою особисту любов до криміналу та такого роду справ, але це дійсно було щось новеньке.
Історичні події досить поверхнево змальовані, як на мене. Є кілька голосних імен, щось про війну, бої, але як на мене цього було недостатньо, щоб це називалося історичним романом.
Окреме задоволення я отримала від відсилок). Наприклад, історія Гриця чимось мені перетинається з долею Григорія Многогрішнього (полон, як він втік). Драматична сцена страти та епічного “порятунку� Марусі з цим “ОсТанаВітеСь� була як в типовому романі Дюми, а дяк мені здається був списаний зі Сковороди. А що? Обидва вчені, ні хати ні родини не мають, живуть на вулиці та колись займалися професійно співом. Ну чим вам не схоже). Хмельницький значить може бути, а Сковорода - ні? Хоча, це дійсно не можливо, бо Григорій Савич жив на століття пізніше, ніж відбувалися події твору. Але це був би прикольний поворот чи не так?)
Головні персонажі гарно прописані. Не можна вибрати сторону, хто винен, а хто ні. Розумієш мотиви кожного і співчуваєш ним. Хоча Маруся не дуже симпатизує мені як персонаж. Причина амністії, як на мене, досить сумнівна - “н� вбивайте її, бо вона співає гарно�. Ну така собі від неї користь. Тим паче, що після цього вона взагалі більше не співала.
Отже, це було досить добре, цікавенько, живенько і найголовніше швидко.
Дякую.
This entire review has been hidden because of spoilers.
Книжка для мене дуже тяжка, як сюжетом так і написанням, особливо в часи сьогодення. Просто прочитати її бо хочеться дізнаватись більше українського, як по мені невдала ідея. До цієї книжки потрібно прийти, розуміти що хочеш від неї� Розповідати про сюжет таких книжок, як по мені дуже невдячна справа. Такі твори торкаються дуже багатьох тем від повсякденного побуту до глибинних проблем нашого народу. Про кожний маленький уривочок можно писати і говорити дуже довго. Але якщо ви наважитесь на прочитання цієї книги, ви ніколи не пожалкуєте! Так, не буде легкого і захоплюючого сюжету, але ви отримаєте набагато більше! Ви дізнаєтесь історію, побут, звичаї і багато іншого про долю та життя українських людей. Особисто від себе також додам, що твір потрібно читати не квапливо. Чесно кажучи, для мене було важко не поспішати, з одного боку хочеться швиденько дізнатися розв’язк� основного сюжету (як часто це буває для мене в книгах), але це варто читати повільно зважуючи кожні рядки написані автором. Книга для осмисленого читання!