What do you think?
Rate this book
Гава
Оповідання вперше надруковано польською мовою під назвою «Hawa. Obrazek z natury» у газ. «Kurjer Warszawski», 1888, � 31 � 33, від 31 січня � 2 лютого. Передруковано у газ. «Kurjer Lwowski», 1888, � 155 � 160, від 5 � 10 червня та у збірці оповідань І. Франка польською мовою «Obrazki galicyjskie», Львів, 1897, с. 30 � 62. Всі польські тексти оповідання ідентичні.
У перекладі російською мовою оповідання надруковано у журн. «Киевская старина», 1888, т. 23, кн. 10, с. 121 � 148, під назвою «Слава богу, для начала и это хорошо! (Этюд из жизни прикарпатского народа)» за підписом Мирон. Автограф перекладу зберігається у відділі рукописів Центральної наукової бібліотеки АН УРСР, I, � 669.
Українською мовою оповідання видано окремою книжкою: Гава. Образок з життя підкарпатського народу. Написав Іван Франко. Львів, «Просвіта», � 110, кн. 11, 1888. 39 с.
Польський текст оповідання становить собою трохи скорочений переклад українського тексту. Опущено окремі описи, зроблено незначні уточнення, що не вплинуло на зміст і характеристику образів.
У перекладі російською мовою оповідання надруковано у журн. «Киевская старина», 1888, т. 23, кн. 10, с. 121 � 148, під назвою «Слава богу, для начала и это хорошо! (Этюд из жизни прикарпатского народа)» за підписом Мирон. Автограф перекладу зберігається у відділі рукописів Центральної наукової бібліотеки АН УРСР, I, � 669.
Українською мовою оповідання видано окремою книжкою: Гава. Образок з життя підкарпатського народу. Написав Іван Франко. Львів, «Просвіта», � 110, кн. 11, 1888. 39 с.
Польський текст оповідання становить собою трохи скорочений переклад українського тексту. Опущено окремі описи, зроблено незначні уточнення, що не вплинуло на зміст і характеристику образів.
39 pages, ebook
1 person wants to read
About the author
Іван Франко
183books59followersІван Якович Франко � видатний український прозаїк, поет, драматург, публіцист, перекладач, науковець, фольклорист, громадський і політичний діяч, видавець. Народився 27 серпня 1856 у селі Нагуєвичі (нині Дрогобицького району Львівської обл.) в родині сільського коваля. Рано осиротівши (батько помер коли Івану було 9 років, а в 1872 році померла мати) Франко спромігся здобути грунтовну освіту. У 1862�64 роках він навчався у початковій школі сусіднього села Ясениця-Сільна, в 1864�1867 рр. � у школі отців-василіан в Дрогобичі, а в 1867�1875 рр. � у гімназії в тому ж Дрогобичі. В гімназійні роки почав перекладати твори античних авторів (Софокла, Еврипіда), збирати фольклор, писати вірші і прозу.
По закінченні гімназії у 1875 році Франко вступає на філософський факультет Львівського університету і поринає у суспільно-політичне життя краю. Разом із М.Павликом видавав журнал «Громадський друг», альманахи «Дзвін» і «Молот» (усі 1878), з І.Белеєм журнал «Світ» (1881�1882); співпрацював у виданні кількох журналів та альманахів, зокрема: «Товариш» (1888), «Зоря» (у 1883�1886), «Правда» (1888), газети «Діло» (1883�1886) та інших. Був одним із засновників 1890 року першої української політичної партії � Русько-української радикальної партії (РУРП). 1893 року у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Яґича захистив дисертацію і здобув учений ступінь доктора філософії.
Він пережив принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич (у заміжжі Озаркевич), Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської (в заміжжі Зиґмунтовської), кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Одначе дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв у травні 1886. В їх родині з’явилос� четверо дітей. Разом із дружиною видавав літературно-науковий журнал європейського зразка «Житє і слово» (1894-1897). Упродовж 1887-1897 працював у редакції польської газети «Kurjer Lwowski». З 1899 року, відійшовши від громадсько-політичних справ, повністю присвятив себе літературній і науковій праці � став членом Наукового товариства ім.Шевченка (НТШ), очолював філологічну секцію (1898�1901; 1903�1912) та етнографічну комісію (1898�1900; 1908�1913) НТШ; був співредактором журналу «Літературно-науковий вістник» (1898�1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком). За життя чотири рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Починаючи з 1908 року стан здоров'я погіршується. Невважаючи на хворобу Франко продовжував літературну й наукову працю до самої смерті. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.
Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний учений � літературо-, мово- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, філософ. Його творчий доробок за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів.
По закінченні гімназії у 1875 році Франко вступає на філософський факультет Львівського університету і поринає у суспільно-політичне життя краю. Разом із М.Павликом видавав журнал «Громадський друг», альманахи «Дзвін» і «Молот» (усі 1878), з І.Белеєм журнал «Світ» (1881�1882); співпрацював у виданні кількох журналів та альманахів, зокрема: «Товариш» (1888), «Зоря» (у 1883�1886), «Правда» (1888), газети «Діло» (1883�1886) та інших. Був одним із засновників 1890 року першої української політичної партії � Русько-української радикальної партії (РУРП). 1893 року у Віденському університеті під керівництвом відомого славіста В. Яґича захистив дисертацію і здобув учений ступінь доктора філософії.
Він пережив принаймні три глибокі кохання: до Ольги Рошкевич (у заміжжі Озаркевич), Юзефи Дзвонковської та Целіни Журовської (в заміжжі Зиґмунтовської), кожне з яких знайшло вияв у художній творчості. Одначе дружиною письменника стала киянка Ольга Хоружинська, шлюб із якою він узяв у травні 1886. В їх родині з’явилос� четверо дітей. Разом із дружиною видавав літературно-науковий журнал європейського зразка «Житє і слово» (1894-1897). Упродовж 1887-1897 працював у редакції польської газети «Kurjer Lwowski». З 1899 року, відійшовши від громадсько-політичних справ, повністю присвятив себе літературній і науковій праці � став членом Наукового товариства ім.Шевченка (НТШ), очолював філологічну секцію (1898�1901; 1903�1912) та етнографічну комісію (1898�1900; 1908�1913) НТШ; був співредактором журналу «Літературно-науковий вістник» (1898�1907; спільно з М. Грушевським та В. Гнатюком). За життя чотири рази був ув'язнений австрійською владою (у 1877, 1880, 1889 і 1892). Починаючи з 1908 року стан здоров'я погіршується. Невважаючи на хворобу Франко продовжував літературну й наукову працю до самої смерті. Похований у Львові на Личаківському кладовищі.
Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург), перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний учений � літературо-, мово- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, філософ. Його творчий доробок за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
January 26, 2025
Дещо антисемітський твір. Написано майстерно, гарно передано атмосферу життя на Прикарпатті. Але от не подобається мені, що єврейський хлопчик там - підлий (хоч і розумний), а українці якісь геть безпорадні. Чому не можна взаємовигідно співпрацювати? Твір змусив задуматись: чи були в реальному житті якісь інші приклади?
This entire review has been hidden because of spoilers.
Displaying 1 of 1 review
Can't find what you're looking for?
Get help and learn more about the design.