ŷ������

“Щоразу, коли в одному з храмів Кіото чи Нари я потрапляю до старосвітньої вбиральні, тьмавої й бездоганно чистої, вкотре подивляю довершеність японської архітектури. Краще від вбиральні пристосовані до душевного спочинку хіба що кімнати для чаювального чину. Несила описати відчуття, коли, віддалившись від головної зали в пропахлий листям і мохом затінок дерев чи просто в дальній кінець коридору, присядеш навпочіпки в напівсвітлі й поринеш у задуму, задивившись на яскраві прямокутники сьодзі чи на сад на подвір'ї, коли стулки сьодзі розсунуті.”