Навіть не впевнений як правильно охарактеризувати даний жанр. Тревел по літературі у вигляді графічної новели? Менш з тим. Важливо зняти що це «КороткНавіть не впевнений як правильно охарактеризувати даний жанр. Тревел по літературі у вигляді графічної новели? Менш з тим. Важливо зняти що це «Коротка історія» для тих, хто знає літературу хоча б на рівні університетської програми. Без такої бази більшість відсидок і дотепів, зашитих то тут то сям, полетить «в молоко».
Я не фанат коміксів. Ніколи не був. Але «Сагу» мені порадили кілька разів, і я вирішив дати їй шанс, плюс додати до бібліотеки представника жанру.
Ну Я не фанат коміксів. Ніколи не був. Але «Сагу» мені порадили кілька разів, і я вирішив дати їй шанс, плюс додати до бібліотеки представника жанру.
Ну що ж: працює. Не лише завдяки своїй космічній декорації чи дивакуватим персонажам (а їх тут вистачає � від робота з телевізором замість голови до привида-підлітка). Тут є емоція. Це історія про родину, про втечу, про спробу знайти спокій у світі, де спокою не буває. До всього це ще і талановито намальовано.
Тут багато всього: війна, секс, матюки, смерть, побут. І водночас � легкий, місцями навіть кумедний тон. Малюнки добрі, живі, іноді несподівано зворушливі.
Не можу сказати, що я в шаленому захваті. Але я дочитав. І, мабуть, продовжу....more
Капусцінський у “Щ� один день життя� переносить читача в серцевину хаосу � Анголу 1975 року в момент коли колоніальна імперія Португалії розпадається,Капусцінський у “Щ� один день життя� переносить читача в серцевину хаосу � Анголу 1975 року в момент коли колоніальна імперія Португалії розпадається, залишаючи після себе вакуум влади, громадянську війну та суцільну людську трагедію. Це не просто репортаж, а літературний міст між документалістикою та філософською рефлексією про природу війни та свободи. Коротше, як завжди у Капусцінського який успішно, як на мене, поєднує в собі журналіста та поета. Його описи Луанди нагадують апокаліптичний роман і спостереження за тим як цей апокаліпсис реалізовується напрочуд оригінальні та глибокі. Автор не тільки фіксує події, але й передає їхню абсурдність � наприклад, сцени, де солдати-підлітки грають на покинутому тракторі серед руїн, або історія португальця, який ризикує життям, щоб привезти борошно для глухої матері яка пече хліб чисто зі звички не заробляючи на цьому ні копійки. Деякі сцени і правда викликають сумніви в документальній точності (наприклад, діалоги з політиками і лідерами армії) але до цього докопуються нудотіки і адепти "обʼєктивності понад усе". А от те, що автор кидає вас відразу у вир подій без достатнього історичного контексту це факт. Мені довелось зупинитися і витратити час на те, щоб розібратися хто такі MPLA, FNLA та UNITA. Я би залюбки почитав розширену версію. Книга ідеальна для тих, хто шукає глибокий та ЧЕСНИЙ погляд на війну через призму людяності. Однак любителям хронології подій, точних висловів та історичності вона може здатися занадто поетичною. Я ставлю в рейтинг, бо....ну бо бляха це крута книга і у дядька справді сталеві яйця і поетичне слово, але якщо безпристрасно то моя чесна оцінка: 4.5/5 через деяку фрагментарність оповіді та брак матеріалу який допоміг б орієнтуватися в подіях. Хоча, може, саме ця “неповнота� та уривчастість і роблять книгу такою потужною � вона, як і сама війна, не має чіткого сценарію і навіть завершеності. ...more
У чорній-чорній країні, у чорному-чорному місті, чорне-чорне видавництво видало «Повне зібрання прозових творів. Том ІІ" Едґара Аллана По. У ній зібраУ чорній-чорній країні, у чорному-чорному місті, чорне-чорне видавництво видало «Повне зібрання прозових творів. Том ІІ" Едґара Аллана По. У ній зібрано ключові твори 1838�1842 років від готичних жахів до сатиричних експериментів.
Сучасному масовому читачу, звісно, По може видатися нудним і тягучим, а його сюжети банальними і нецікавими. Деякі оповідання можуть здатися занудливими через детальні описи та рефлексивні монологи. Але! Саме ця "повільність" дозволяє відчути клаустрофобію страху, який не потребує спецефектів і мільйонного бюджету накупу з «БУ!» ефектом коли на вас з кущів вистрибує щось страшне. По якраз про те, справжній жах криється не у монстрах, а в людській свідомості. Він започаткував детектив, психологічний трилер і наукову фантастику, вплинувши на таких авторів, як Конан Дойль чи Лавкрафт. Його твори � ранні приклади аналізу страху, одержимості та підсвідомості, що нагадують сучасні психологічні драми і накупу він ще й неперевершений майстер атмосфери який вплинув на історію кінематографа через свої прийоми і описи. Коротше, якщо ви хочете розуміти витоки сучасних хоррорів і детективів � ця збірка (як і перший том) має стати must-read. ...more
Увага приберіть від цієї книги дітей та людей яких від слова «екзистенційний» тягне на сон. Тільки психологія � тільки хардкор!
Це дуже сильна збіркаУвага приберіть від цієї книги дітей та людей яких від слова «екзистенційний» тягне на сон. Тільки психологія � тільки хардкор!
Це дуже сильна збірка, в якій кожен з творів заслуговує окремої рецензії. Загалом вони обʼєднані через спільні екзистенційні та філософські теми, що загалом пронизують творчість Унамуно. (буду відвертим: я не експерт в його творчості щоб отакі заяви робити, але надихнувся достатньо, щоб приділити час вивченню теми). Кожна з представлених новел (нівел) або "рюманів" це дзеркало внутрішніх конфліктів людини: боротьби між розумом і вірою, пошуку сенсу в абсурді існування, суперечності між індивідуальним свободою та соціальними ролями. Жодних описів, жодних замислуватих перипетій - тільки діалоги, тільки психологічний хардкор. Унамуно, визнаний провісником екзистенціалізму, через своїх персонажів досліджує грані самотності, відчаю та невблаганного прагнення істини, навіть коли ця істина руйнує солодкі ілюзії.
Туман - 5! Аугусто, багатий сирота, який весь час блукає у власних думках, наче в тумані. Одного дня він бачить дівчину з неймовірними очима � Еухенію � і вирішує, що це кохання. Унамуно вдається прекрасно передати той потік думок, той туман ідей який ховає від героя реальність і який , по суті, заміняє йому реальність настільки, що він іноді думаючи про "кохану" промиває її на вулиці не помітивши. В певний момент стає неясно чи ці ідеї породжують його почуття, чи брак і прагнення почуттів породжують ідеї. І взагалі чи реальний сам Аугусто? В певний момент автор взагалі зриває "четверту стінку" і влаштовує філософський діалог-дуель із власним персонажем на тему "хто з нас більш реальний?". Сильний твір про кохання, самотність і те, як ми створюємо власні ілюзії. Якщо хочете щось нестандартне з філософським підтекстом � варто читати
Абель Санчес - 5!
Уявіть, що ВСЕ ваше існування, ВСЕ ваше життя визначається лише одним почуттям � заздрістью. Саме це відчуття стає пасткою для головного героя Хоакіна Монеґро який все життя з дитинства ненавидить свого найближчого друга Абеля. Модернізація біблійного сюжету про Каїна та Авеля і умоглядний експеримент, який показує як емоції формують нашу ідентичність і руйнують її водночас. Хоакін не може існувати без Абеля, бо саме порівняння з ним робить його "собою" Той прекрасний випадок, коли дочитавши твір сам себе ловиш на суперечливих думках і сам з собою годен сперечатись про те, що ти сам прочитав. Не буду нагромаджувати тексту - варто читати!
Тітка Тула - 5! Я зумовлений гендером і боюсь виявитись просто упередженим до теми, яку не зміг відчути на повну, але для мене залишилися не до кінця ясними мотивації та почуття головної героїні. Хоча от пишу зараз і розумію, здається Унамуно якраз і хотів щоб для читача (особливо чоловіка, особливого його епохи!) вибір Тули (Хертрудіс) був суперечливим і щоб героїня відстояла цей вибір в умовах читацького (особливо чоловічого!) несприйняття і нерозуміння. Якщо так, то це робить книгу абсолютно геніальною! Головна героїня зарубається зі стереотипами про материнство, шлюб і жіночу "призначеність", хоча важко назвати її феміністкою � вона більше нагадує людину, яка шукає себе в світі, де її не розуміють і, головне, бореться за себе! Вона складна, іноді дратівлива, і це робить її живою. .Автор копає в голову героїні , а ти постійно думаєш: це бунт, чи фанатизм, чи просто спосіб врятувати себе? Чи це глупство і страх жити власне життя? Коротше, Унамуно точно не про прості висновки)
Святий Мануель - 5+ Мій улюблений твір цієї збірки, він же найкоротший ;) Священика який� вірить у людей, але не в Бога. Це настільки правдиво, особливо якщо зважити на час та місце в яких цей твір був написаний. Уявіть собі: ти щодня граєш роль “святого�, а сам у душі знаєш, що за межами смерті � лише порожнеча, і граєш дурника захищаючи простих селян від екзистиційної паніки і... це робить тебе святим без жодного перебільшення. Шикарний філософський кульбіт. Спростовуючи Бога ствердити Бога і спростувати..чи ні?)) Ахахах...Унамуно - шикарний!
Коротше, збірка - прекрасний філософський виклик для поціновувачів хорошої літератури. Беріть - не пожалкуєте....more
У неонових провулках літературного кіберпанку, "Спалити Хром" височіє наче маяк. Його сторінки потріскують електричною прозою та пророчими видіннями. У неонових провулках літературного кіберпанку, "Спалити Хром" височіє наче маяк. Його сторінки потріскують електричною прозою та пророчими видіннями. Ця збірка оповідань - майстер-клас у мистецтві спекулятивної фантастики, де майбутнє проникає в сьогодення з моторошною точністю. Проза Ґібсона - це високовольтний струм, що несе читачів крізь ландшафти хрому та тіней. Кожна історія - осколок розбитого дзеркала, що відображає наш власний світ крізь призму технологічної тривоги та людського прагнення. Ґібсон малює майбутнє, яке здається одночасно чужим і болісно знайомим. Заголовне оповідання "Спалити Хром" - коронна перлина збірки, історія про хакерів та розбиті серця, що породила термін "кіберпростір", сплавляючи жорсткий нуар з передовими технологіями в один коктейль. Критики відразу назвали Ґібсона провидцем: "Передбачливість Ґібсона майже моторошна - він не просто передбачив майбутнє, він його винайшов" (Віктор Шієн). І точно � "Спалити Хром" це не те, що зазирання в завтрашній день, а скоріше навіть креслення вже нашого сьогодення ( кілька разів ловив себе на думці, що десь вже сидить чувак якому Ілон Маск вживив у мозок чіп) Проте, не лише технологічна прозорливість. Він неймовірно візуальний! Ніби створений для екранізації. А ще, кожен його персонаж абсолютно людяний попри всю свою «технологічність» і саме це робить оповідання Ґібсона вічно актуальними. "Спалити Хром" - це більше, ніж реліквія кіберпанку 80-х, це позачасове дослідження того, що означає бути людиною у світі, який стає все менш людяним....more
Цикл літературних (!) лекцій Борхеса різноманітний не лише за своєю тематикою, але і за способом і глибиною викладу. Він то плавно і методично розжовуЦикл літературних (!) лекцій Борхеса різноманітний не лише за своєю тематикою, але і за способом і глибиною викладу. Він то плавно і методично розжовує тему, то кидається в сторони наводячи безліч прикладів і цитати що стосуються різних аспектів обраної теми. Але всі вони, так чи інакше присвячені Літературі. Навіть найсильніша та найбільші особиста - Сліпота, в якій ніби як представлена така собі особиста сповідь, але врешті виходить на одне. Проте впевнений, що слухати ці лекції іспанською наживо було набагато більш захопливо ніж читати їх українською. ...more
Завжди буду вдячний Пратчетту що ці буремні роки він допомагав мені позбутися реальності на пару днів і пожити у Дискосвіті. Все як завжди: знайомі геЗавжди буду вдячний Пратчетту що ці буремні роки він допомагав мені позбутися реальності на пару днів і пожити у Дискосвіті. Все як завжди: знайомі герої, класична система перипетій, хепі-енд. Що ту ще додати? Дякую, сер Террі!...more
Loading...
