ŷ������

іронічна (подекуди сатирична навіть), але тепла книжка.
скидається на те, що паверс вигадав орден, до якого належить отець урбан, головний герой (це його ім'я в назві роману). принаймні, гугл не підказав мені нічого про климентинців чи про святого климента з блуа, їхнього засновника. то не дуже дивує, бо не знаю, як би зреагував якийсь справжній орден на опис типу "the clementines were unique in that they were noted for nothing at all". але орден орденом, а загалом стосунки всередині церкви, підозрюю, описані доволі реалістично, з достойним їх сарказмом.
а втім, книжка не так про церковну політику, як про самого отця урбана з усіма його дуже людськими недоліками, і це від отця текст стає теплий і трохи сумний. хоча смуток тут цілковито передбачуваний, бо куди ще може зайти роман із такою назвою? для мене кульмінацією стала сцена цілковито внутрішня: отець урбан сидить у кріслі й упродовж кількох сторінок уявляє, як би могло скластися його життя, якби він не став ченцем. прийом не те щоб оригінальний, і після цієї короткої фантазії назовні нічого не змінюється, але для настрою і сприйняття вона переламна.