ŷ������

З НЕПОКРИТОЮ ГОЛОВОЮ" збірка оповідань, написана жінками - авторками, різних поколінь, у якій мені подобається все.
⠶�
І символічна назва.
⠶�
І представлені імена.
⠶�
І сенси закладені у текст.
⠶�
У книзі чітко видно, що питання прав жінок, їхньої реалізації, самодостатності, розвитку, місця у суспільстві хвилювали розумних жінок давно.
⠶�
Вже у першому оповіданні "Меланхолійний вальс" Кобилянської, написаному ще у 1897 читаємо:
⠶�
"...незаміжня жінка�� то не предмет насміху й пожалування, лише істота, що розвинулася неподілено...не будемо, приміром, жінками чоловіків або матерями, лише самими жінками...Будемо людьми, що не пішли ані в жінки,ані в матері, а розвинутися так вповні"...©
⠶�
Сильно, правда? Навіть у наш час не всі ще признають за жінкою право бути собою.
⠶�
Тим не менше, саме такі поодинокі, але сильні голоси і дали змогу сучасним жінкам писати про все, що хочеться.
⠶�
Нам не потрібно більше ховатися за чоловічими псевдонімами, не потрібно применшувати свій досвід. Ми можемо вільно ділитися, як порадами про виховання дітей, так і сексуальними експериментами.
Можемо писати(і вільно читати!) книжки про гормони, внутрішній світ жінки. Пишатися історіями успіху, розвиватися і рости.
⠶�
Мабуть, сучасна українська література мала б інший вигляд сьогодні, якби не традиція, започаткована Кобилянською, Лесею Українкою, Уляною Кравченко, Іриною Вільде та іншими авторками того часу.
⠶�
Вони не покривали голови, не були покірними, виходили за рамки, творили нову традицію і бачення ролі жінки у суспільстві.
⠶�
"Через заборону жінкам участі в життю суспільному і робите, мужчини, кривду цілій суспільності. Жінка також людина , й ніхто не має права здержувати її від сего, до чого має силу й здібності..." © Уляна Кравченко,1887.
⠶�
Дякую видавництву komora
за прекрасне видання!