ŷ������

Рік тому я познайомилася з Франческою, а цього серпня нарешті взяла до рук її продовження �� багатосторінкову розповідь про будні Командного центру управління польотами НАСА, де працює дивовижна dream-team (колеги, правда, схильні називати її цирком Дю Солей) �� геніальна і вибухова сицилійка Франческа, яка притягує халепи і кидається апельсиновими шкірками у свого напарника, монгольсько-українського екс-журналіста Андрія Васильєва (він же Джоджіо, він же Дорж Бату), колишня балерина, а нині суперінтендантка військової бази Сара МакКарті та багато інших надзвичайних персонажів.

Друга «Франческа» так само весела, щира, пронизлива, як і перша. У ній з героями трапляється ще більше маленьких подвигів і великих халеп (скажімо, двічі через Франческу здійматимуть гелікоптер, щоб доправити бідолаху до госпіталю), кілька бійок, трохи потрощеної техніки, поповнення і втрати в команді й успішне складання тестів та отримання офіцерського жетона.

А ще, як завжди, дуже класні, глибокі і влучні міркування про свободу, рівність, відповідальність і про те, в чому різниця між народом і нацією (і чому бути сильною нацією так важливо і круто).