ŷ������

Йдучи на цьогорічний Книжковий Арсенал, я точно знала, яку книгу придбаю обов’язков��. Так, саме "Франческу-2". Бо перша частина цієї неймовірної життєвої дилогії свого часу мене просто витягла з глибокої осінньо-зимової безнадії, змусила звернути увагу на багато важливих речей, замислитися над іншими ще важливішими нюансами нашого суспільного (саме так!) життя й просто щиро посміятися, а то й пореготати до сліз. У метро, де я зазвичай здебільшого читаю. Привселюдно)))

"Франческа. Володарка" також змушувала сміятися (у метро, ага))) А ще возити в сумці такий собі дебелий том на 600 сторінок �� отут я згодна з тими, хто радив Доржеві видати трилогію замість дилогії, розділивши цю книгу на дві частини. Але ні: довелося б знову чекати продовження, а це було б нестерпно)))

Отож, у другій "Франчесці" йдеться про... Та, власне, про те ж, про що й у першій: рівність людей незалежно від статі, національності, кольору шкіри, фізичних чи інших особливостей, здібностей і талантів, віку; взаємодопомогу й готовність підставити плече тому, хто поруч, �� бо завтра й тобі може знадобитися чиєсь надійне плече; чесність �� насамперед перед самим собою; самоідентифікацію �� національну, статеву, соціальну; життя �� короткий відрізок часу, який варто провести так, аби не жалкувати ні про що. У другій "Франчесці" також багато гумору, кумедних ситуацій, вдалих жартів і неочікуваних поворотів. У ній �� ті самі герої, які стали майже своїми після прочитання книги, й трошки нових. А після того, як перегортаєш останню сторінку книги, тебе опановує те ж відчуття: жаль розлучатися з цими всіма цікавезними людьми. Тому піду-но я у Фейсбук, почитаю, що в них новенького (а Дорж Бату про це постійно розповідає)))