ŷ������

«Голубка» - спокійне розмірене життя гг летить в хаотичне пекло, бо одного разу вийшовши зі своєї кімнати він бачить у коридорі голуба. Чудово-правдоподібний абсурд- геніально - як людина з само-діагностованою тривожністю можу підтвердити всі ці абсурдні монологи всередині черепа і екстремальні уявлення катастрофічності буденних ситуацій. 5/5

«Тяга к глубине» абсурдність сприйняття критики надто близько до серця, знову ж таки якась абсурдна криза і катастрофа на буцімто рівному місці, настільки трагічна, що смішить.

«Сражение» це ж треба так описати партію в шахи, щоб аж мурашки. Коли чекаєш, хто виграє так само як юрба навколо героїв, і завчасно знаєш, що будь-який фініш розчарує.

«Заповіт» такоє, теж обсессивне накручування, але тут мені здалось аж занадто.

«Амнезія ін леттеріс» харашо бо правда. Іноді можеш читати книгу на 800 сторінок, а пам’ятає�� з неї тільки, що на сотій сторінці когось застрелили. І зникає сенс читання, сенс прагнення до знань і сенс життя, знову ж таки в абсурдному і тривожному монолозі. Короче добре, що є Гудрідз з рецензійками і в майбутньому можна буде згадати, чому деякі книги класні, наприклад ця.