ŷ������

Люблю питому американську традицію, що йде від Торо й Вітмена, для яких література була ані вигадкою, ані автобіографією, а засобом осягнення життя. Керуак, безумовно, до неї належить. Та чи перевершив він попередників? Сумніваюся. Керуак був генієм місця і часу, поза якими він погано вписується і читається. Можна зауважити що він збагатив означену традицію буддизмом, але це дуже вибірковий й еклектичний буддизм. Наслідки були радше сумні. Fun fact: у третьому номері «Всесвіту» за 1991 рік назву цього роману переклали як «Пестунчики дгарми» (с. 165).